Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 513/1028/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 51-1892км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023162240000628

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 вересня 2024 року
		м. Київ
		справа № 513/1028/23
		провадження № 51-1892км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                                        ОСОБА_5 ,
		засудженого                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, постановлені стосовно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини  
		За вироком Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. 
		Згідно з вироком ОСОБА_6 25 травня 2023 року, приблизно о 16 год 30 хв, в порушення пункту 2.9 Правил дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння заборонено, приступив до керування автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		В той же день, приблизно о 16 год 40 хв, водій ОСОБА_6 , керуючи зазначеним транспортним засобом, здійснював на ньому рух по проїзній частині АДРЕСА_2 , та перебуваючи під впливом алкоголю, позбавив себе можливості об`єктивно сприймати дорожню обстановку та вчасно реагувати на її зміну. Продовжуючи рух в населеному пункті у вказаному напрямку поблизу розташування будівлі АДРЕСА_3 на зазначеному автомобілі, водій ОСОБА_6 , частково виїхав на праве узбіччя проїжджої частини автодороги (за ходом свого руху), де перебував малолітній пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в тому ж напрямку, що і автомобіль. Маючи об`єктивну можливість своєчасного виявлення на лінії руху транспортного засобу вказаної дитини, водій ОСОБА_6 , проявляючи злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, був неуважним, своєчасно не зреагував на її зміну, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого передньою правою боковою частиною керованого автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8 , діючи тим самим у порушення вимог пунктів 1.5., 1.7., підпункту б) пункту 2.З., пункту 13.1, пункту 13.3 Правил дорожнього руху.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		Допущенні водієм ОСОБА_6 порушення Правил дорожнього руху, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року вирок Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6 змінено та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, призначити новий розгляд у суді першої інстанції або змінити судові рішення.
		На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в порушення вимог статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не було складено досудової доповіді.
		Також зазначає про безпідставність врахування такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
		Крім того, засуджений не погоджується з встановленим ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що потягло за собою неправомірне притягнення його до кримінальної відповідальності.
		На переконання засудженого, наявність щирого каяття, перебування на утриманні дружини та 6 малолітніх дітей, та того, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, кримінальне правопорушення має необережну форму вини, відсутність претензій потерпілої сторони дають підстави не застосовувати до нього покарання у виді позбавлення волі. 
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
		Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до статті 433 КПК не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними фактичні обставини, а тому не розглядає доводи касаційної скарги щодо встановленого судами попередніх інстанції ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Доводи касаційної скарги стосовно обов`язковості складання досудової доповіді представником персоналу органу пробації, колегії суддів уважає безпідставним.
		Так, пунктом 6 частини 3 статті 314 КПК передбачено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
		Згідно з частиною 5 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
		Відповідно до частини 2 статті 314-1 КПК досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Отже, вирішення питання під час підготовчого судового засідання щодо складання досудової доповіді є правом суду, яке обмежується винятковими випадками, коли складання такої досудової доповіді є обов`язковим. 
		Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого колегія суддів зазначає наступне.
		Санкція частини 2 статті 286-1 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років.
		Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував обставини справи, вік, стан здоров`я обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК відноситься до тяжких злочинів, його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, добровільне відшкодування шкоди, особу обвинуваченого, який по місцю мешкання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не судимий, має на утриманні 6 неповнолітніх дітей, одружений, офіційно не працює, позитивно характеризується сусідами та односельцями. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
		При цьому, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування положень статей 69, 75 КК. 
		Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що покарання ОСОБА_6 слід призначити у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції інкримінованої йому статті кримінального закону з призначенням додаткового покарання, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів апеляційної інстанції змінила вирок Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та призначила йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 , не в повній мірі дотримався вимог статей 50, 65 КК, та у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції хоча і врахував, проте не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та характеризується позитивно.
		Крім того, судом першої інстанції не враховано дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що свідчить про його дійсно щире каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
		Також апеляційний суд взяв до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 є єдиним годувальником у сім`ї та має на утриманні дружину та шістьох малолітніх дітей, де найменшому 6 місяців.
		До того ж, апеляційний суд указав, що обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення вперше, добровільне та повне відшкодування шкоди потерпілому. А обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи.
		Одночасно, колегія суддів апеляційної інстанції врахувала дані щодо сплати ОСОБА_6 грошових коштів на лікування малолітнього потерпілого та можливість підтримувати в подальшому останнього.
		Перераховані вище обставини, які в силу положень частини 2 статті 66 КК, пом`якшують покарання ОСОБА_6 та в сукупності з наведеними даними про його особу, на переконання апеляційного суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК, а тому дають обґрунтовані підстави суду апеляційної інстанції призначити останньому покарання за частиною 2 статті 286-1 КК із застосуванням норм частини 1 статті 69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої даною нормою закону, у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
		Колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_6 апеляційним судом покаранням зважаючи на таке.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до частини 1 статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Згідно зі статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		За наслідками касаційного розгляду невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого колегією суддів не встановлено.
		Проте, колегія суддів уважає слушними доводи касаційної скарги засудженого щодо безпідставності врахування такої обставини, яка обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи. 
		Кримінальний кодекс України відносить статтю 286-1 до категорії злочинів, вчинених з необережності.
		Тобто, засуджений не мав і не міг мати умислу завдання шкоди малолітній особі, оскільки вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті  286- 1 КК, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. Отже, травмування особи малолітнього віку в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалось і не могло охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування передбаченої пунктом 6 частини 1 статті 67 КК обставини, яка обтяжує покарання, відсутні. Посилання на таку обставину підлягає виключенню із судових рішень.
		Допущені судами порушення можливо усунути в касаційному порядку шляхом зміни судових рішень на підставі пункту 2 частини 1 статті 438 КПК.
		Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно змінити, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини як обставину, яка обтяжує покарання, передбачену пунктом 6 частини 1 статті 67 КК.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року змінити.
		Виключити з мотивувальних частин указаних судових рішень посилання на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини як обставину, яка обтяжує покарання, передбачену пунктом 6 частини 1 статті 67 КК.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		            
		 
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_1                                               ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...