Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3236/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2024. Зареєстровано: 02.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.
Дата набрання законної сили: 04.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  908/3236/21 
		 
		 
		Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
		 
		Жукова С. В. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Картере   В. І., Огородніка   К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., 
		 
		за участі секретаря судового засідання Купрейчук С. П.
		розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна"
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" 
		про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника 
		у справі № 908/3236/21
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт"
		про визнання банкрутом. 
		 
		Учасники справи:
		представник заявника (ТОВ "Маресто Україна") - не з`явився;
		представник ОСОБА_1 - не з`явився;
		представник боржника - ліквідатор арбітражний керуючий Данілов В.   І.
		 
		1.          Короткий зміст вимог
		1.1.          Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" (далі - ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт", Боржник), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" (далі - ТОВ "Маресто Україна", Кредитор) до Боржника в сумі 1 018   810   грн 47   коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича тощо.
		Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А. І.
		1.2.          18.01.2023 кредитор - ТОВ "Маресто Україна" подав заяву про покладення на директора Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед Кредитором та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ   "Маресто Україна" 1   018   810   грн 47   коп., внесених до реєстру вимог кредиторів.
		1.3.          Заява обґрунтована обов`язком директора Боржника ОСОБА_1 солідарно відповідати за зобов`язаннями Боржника внаслідок допущеного директором Боржника та встановленого ухвалою суду у цій справі від   12.12.2022 порушення строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за наявності у нього ознак неплатоспроможності.
		 
		2.          Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		2.1.          Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 заяву ТОВ   "Маресто Україна" задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Боржника, на користь Кредитора   1   018   810   грн   47   коп. заборгованості за зобов`язаннями Боржника.
		2.2.          Судове рішення мотивоване наявністю підстав для реалізації Кредитором права вимоги до керівника Боржника у межах покладення на нього солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника з огляду на виявлене та встановлене судом у цій справі згідно з ухвалою від 12.12.2022 порушення керівником Боржника ОСОБА_1 строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за наявності у нього ознак неплатоспроможності.
		 
		3.          Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		3.1.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 задоволено, зазначену ухвалу скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ   "Маресто Україна" про покладення на директора Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з нього на користь Кредитора 1   018   810   грн   47   коп., внесені до реєстру вимог кредиторів. 
		3.2.          Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника за зобов`язаннями останнього перед Кредитором, оскільки у керівника Боржника не було підстав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності Боржника, щоб звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, з огляду на те, що для цілей застосування солідарної відповідальності за правилами частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) можна брати до уваги заборгованість тільки перед одним кредитором, який вимагав сплати цієї заборгованості, - ТОВ "Маресто Україна", тоді як заборгованість перед цим Кредитором у сумі 895   651   грн 45 коп. є меншою за вартість активів Боржника станом на 31.12.2020, яка відповідно до фінансової звітності Боржника, поданої 18.01.2021 до Головного управління статистики у Запорізькій області, становила 3   155,8 тис. грн.
		Апеляційний суд також врахував установлені судом першої інстанції в ухвалі від 12.12.2022 у цій справі факти, зокрема погашення заборгованості Боржником перед Акціонерним товариством "Таскомбанк" та врегулювання питання про відстрочення сплати заборгованості перед ФОП Бєлан Б. О., які були розцінені апеляційним судом як добросовісна поведінка керівника Боржника у намаганні подолати тимчасові фінансові труднощі Боржника в розумний строк та докласти максимальних зусиль для досягнення такого результату, а отже за загально правовими принципами юридичної відповідальності може бути підставою для звільнення від солідарної відповідальності.
		 
		4.          Встановлені судами обставини
		4.1.          За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань товариство Боржника утворено 27.06.2014, до складу його засновників серед чотирьох фізичних осіб увійшов ОСОБА_1 , який також став керівником новоутвореного товариства та виконував повноваження керівника протягом діяльності товариства. 
		Згідно зі статутом Боржника, затвердженим загальними зборами учасників 22.08.2018, ОСОБА_1 став єдиним учасником товариства Боржника.
		4.2.          До Господарського суду Запорізької області 28.09.2022 надійшла заява розпорядника майна Боржника, арбітражного керуючого Данілова А. І. про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника.
		Ухвалою від 12.12.2022 у цій справі Господарським судом Запорізької області залишено без задоволення заяву арбітражного керуючого Данілова   А. І. про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника ОСОБА_1 за незадоволення вимог кредиторів, чиї вимоги визнані в межах цієї справи в сумі 10 384   337   грн 61   коп. При цьому суд визнав порушеними керівником Боржника ОСОБА_1 строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності Боржника.
		4.3.          В ухвалі від 12.12.2022 у цій справі Господарським судом Запорізької області, зокрема, встановлено, що матеріалами справи, поясненнями Боржника підтверджується, що 18.01.2021 Боржник подав до Головного управління статистики у Запорізькій області фінансову звітність малого підприємства - баланс на 31.12.2020 (прийнято згідно з квитанцією від   18.01.2021 № 2), відповідно до якого на кінець звітного періоду розмір активів Боржника склав 3   155,8 тис. грн (рядок 1300 балансу), тоді як розмір зобов`язань - 4   899,2 тис. грн (рядок 1695 балансу). 
		18.12.2021 Боржник подав фінансову звітність малого підприємства - баланс на 31.12.2020 до Головного управління ДПС у Запорізькій області (прийнято згідно з квитанцією від 18.12.2021 № J090117), в якому змінено низку показників, зокрема, у рядках 1010, 1011, 1012, 1095, 1125, 1195, 1300, 1410, 1420, 1495, 1615, 1695.
		Обидва баланси - первісний до Головного управління статистики у Запорізькій області та уточнений до Головного управління ДПС у Запорізькій області - подані в електронній формі з кваліфікованим електронним цифровим підписом керівника Боржника ОСОБА_1 . 
		Боржник протягом діяльності звітував як суб`єкт підприємницької діяльності до Головного управління статистики у Запорізькій області, натомість уточнену фінансову звітність 18.12.2021 подав до Головного управління ДПС у Запорізькій області.
		4.4.          Головним управлінням ДПС у Запорізькій області у листі від 12.09.2022 вих.   №   24725/6/08/01-18-04-09 на запит арбітражного керуючого Данілова   А. І. повідомлено, що за даними систем ДПС України Боржником (код ЄДРПОУ 39276492) було надано в електронному вигляді фінансову звітність малого підприємства за 2020 рік (від 18.12.2021 рег. № 53806183). Також підтверджено, що Боржник (код ЄДРПОУ 39276492) перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, а нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язкового надання фінансової звітності платниками єдиного податку до органів державної податкової служби.
		Головне управління ДПС у Запорізькій області поінформувало, що за інші періоди фінансову звітність до органів державної податкової служби Боржник (код ЄДРПОУ 39276492) не надавав.
		Аудиторська перевірка Боржника не призначалася, не замовлялася та не проводилася, і це також підтверджено представником керівника у відповідь на запитання суду в судовому засіданні 12.12.2022. 
		4.5.          Є встановленим факт існування станом на 31.12.2020 заборгованості Боржника перед п`ятьма кредиторами:
		-   Товариством з обмеженою відповідальністю "Діатех Україна" в сумі 903   000   грн 00 коп.,
		-   ФОП Бєлан Б.О. - 1 198   600   грн 00 коп.,
		-   Акціонерним товариством "Таскомбанк" - 358   191 грн 93 коп.,
		-   ТОВ "Маресто Україна" - 895   651   грн 45 коп., 
		-   ФОП ОСОБА_1 - 1 099   266   грн 03   коп., -
		що загалом становить 4 454   709   грн 41 коп.
		4.6.          Станом на 31.12.2020 у Боржника була наявна заборгованість перед ТОВ   "Маресто Україна" за договором поставки від 23.09.2019 № 4005/03-19 в сумі 895   651   грн 45 коп. основного боргу.
		Цю заборгованість та нараховані на неї пеню - 68   678   грн 16   коп., три проценти річних в сумі 21   103   грн 6 коп., штраф - 8   469   грн 07   коп., а також витрати зі сплати судового збору - 14   908   грн 53 коп. та витрати на правничу допомогу - 10   000   грн 00 коп. стягнуто з Боржника на користь ТОВ "Маресто Україна" за рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2021 у справі № 908/3385/20, на примусове виконання якого 17.08.2021 видано відповідний наказ.
		Матеріали справи містять листування між Кредитором та Боржником за договором поставки від 23.09.2019 № 4005/03-19: ТОВ "Маресто Україна" надіслало на адресу Боржника лист від 25.05.2020 вих. № 106/5-20, в якому зазначило про неоплачену поставку товару за зазначеним договором на суму 846 90   грн 20 коп. У цьому листі Кредитор розрахував борг з урахуванням курсових коригувань, внаслідок чого сума основного боргу становила 895   651   грн 45 коп. Кредитор просив розглянути цей лист, надати на нього відповідь та з метою уникнення можливих подальших судових спорів протягом 30 днів від дня його направлення перерахувати на рахунок ТОВ "Маресто Україна" суму заборгованості за поставлений товар з урахуванням курсових коригувань.
		Боржник направив Кредитору лист від 23.06.2020 вих. № 23/06/01 за підписом ОСОБА_1 , де зазначено: "У відповідь на Ваш лист вих.   №   106/5-20 від 25.05.2020 ТОВ "ЦМВ "Малахіт" в особі директора ОСОБА_1 повідомляє наступне: ТОВ "ЦМВ "Малахіт" погоджується із сумою заборгованості перед ТОВ "Маресто Україна", визначеною у вищевказаному листі. Також ТОВ "ЦМВ "Малахіт" має твердий намір погасити заборгованість з врахуванням курсових коригувань. Вважаємо також своїм обов`язком повідомити про причини порушення умов Договору……Враховуючи все перелічене, пропоную наступне: розпочати погашення заборгованості з липня 2020 року щомісячно частинами по 50 000,00 гривень. Якщо буде така можливість, обіцяємо збільшити платіж, або розрахуватися повністю…". 
		4.7.          Боржник має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діатех-Україна" в сумі 903   000   грн 00 коп. Вимоги цього кредитора не заявлені в межах справи про банкрутство Боржника, однак про заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діатех-Україна" повідомив безпосередньо керівник Боржника розпоряднику майна під час розгляду справи про банкрутство.
		4.8.           У листі від 20.12.2021 вих. № 20/12/01 керівник Боржника ОСОБА_1 на вимогу арбітражного керуючого надав певну інформацію та додав низку документів, які, за висновком суду першої інстанції, у сукупності свідчать про згадану заборгованість, оскільки додані до листа первинні документи свідчать, що борг виник з укладеного між ТОВ "Діатех-Україна" як продавцем і Боржником як покупцем договору від 20.11.2015 № 2011215, за яким згідно зі специфікацією до цього договору боржник отримав товар - систему ультразвукову діагностичну вартістю 1 860   000   грн 00 коп., однак не здійснив розрахунку у повному обсязі. 
		4.9.           Згідно з поясненнями ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати суми заборгованості перед ТОВ "Діатех-Україна" виникло у Боржника ще на початку 2016 року, а тому станом на початок 2019 року щодо суми несплаченої заборгованості перед цією юридичною особою в розмірі 903   000   грн 00 коп. сплив строк позовної давності, у зв`язку із чим сума зазначеної заборгованості була списана з обліку Боржника як безнадійна кредиторська заборгованість ще в кінці 2019 року.
		4.10.           Станом на 31.12.2020 у Боржника була заборгованість перед ФОП   Бєлан   Б.   О. в сумі 1 198   600   грн 00   коп., яка виникла з укладеного між ними договору на виконання робіт від 16.12.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 18.12.2019).
		Відповідно до пояснень керівника Боржника, які підтверджені ФОП   Бєлан   Б.   О., між ними існує усна домовленість про те, що вказана заборгованість буде сплачена Боржником пізніше, а ФОП Бєлан Б.   О. не буде вимагати сплати цієї заборгованості до літа 2021 року. 
		ФОП Бєлан Б. О. не вимагав від Боржника сплати заборгованості до відкриття провадження у цій справі про банкрутство.
		4.11.           За відомостями обліку Боржника станом на 31.12.2020 мала обліковуватись заборгованість перед Акціонерним товариством "Таскомбанк" в сумі 358   191   грн 93   коп. за кредитним договором від   20.09.2019 № Т 20.11.2013 К 2296. З   наявної станом на 16.12.2020 заборгованості Боржника перед АТ   "Таскомбанк" в сумі 2 195   233   грн 18   коп. за рахунок майнового поручительства ОСОБА_1 відбулося часткове її погашення в сумі 1   837   041   грн 25 коп.
		4.12.           Ухвалою суду від 22.08.2022 (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 до Боржника) встановлено такі обставини:
		- 20.09.2019 між Банком та Боржником - позичальником, укладено кредитний договір № Т 20.11.2013 К 2296; 
		- за умовами зазначеного кредитного договору Банк відкрив Боржнику кредитну лінію та надав йому грошові кошти в розмірі 2   000   000   грн 00 коп. на строк до 19.09.2022 під 25 % річних. Боржник зобов`язався повернути отримані кошти в повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі на умовах та в порядку, передбачених цим кредитним договором;
		- для забезпечення виконання Боржником зобов`язань перед Банком за кредитним договором від 20.09.2019 №   Т 20.11.2013 К 2296 між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) від 20.09.2019, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.   В. та зареєстрований в реєстрі за №   1930, за умовами якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 2 першого поверху літ. А1-2, загальною площею 319,9 кв. м, що розташовне за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- у зв`язку з невиконанням Боржником своїх зобов`язань за договором від   20.09.2019 №Т 20.11.2013 К 2296 Банк для задоволення вимог скористався своїми правами, передбаченими іпотечним договором від   20.09.2019, та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки;
		- 17.12.2020 право власності на нерухомість зареєстровано за Банком, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2020 №   237982225; 
		- виданою Боржнику довідкою від 29.03.2021 № 5471/501 Банк підтвердив відсутність заборгованості за кредитним договором від 20.09.2019 №   Т   20.11.2013 К 2296;
		- у письмових поясненнях від 28.07.2022 вих. № 12200/70.11 Банк, враховуючи вимоги ухвали суду від 05.07.2022 у цій справі, надав такі докладні пояснення щодо суми погашеної заборгованості за кредитним договором від 20.09.2019 № Т20.11.2013 К 2296 з Боржником за рахунок набуття у власність майна іпотекодавця ОСОБА_1 згідно з договором іпотеки від 20.09.2019 реєстр. № 1930: станом на 16.12.2020 сума простроченої заборгованості за кредитним договором від 20.09.2019 №   Т   20.11.2013   К   2296 позичальника - Боржника перед Акціонерним товариством "Таскомбанк" становила 2   195   233   грн 18 коп., яка складалася з 1   878   787   грн 88 коп. -борг за кредитом, 278   856 грн 56   коп. - борг за процентами, 37   588 грн 74   коп. - пеня. Ураховуючи вартість іпотечного майна, визначену суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор оцінки", а саме 1   964   750   грн 00   коп., та утримання податків із зазначеної суми (ПДФО - 5   % та військовий збір - 1,5   %), оскільки це - комерційна нерухомість, власником якої була фізична особа ОСОБА_1 , при реєстрації права власності на іпотечне майно за Банком була погашена заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) за кредитним договором від 20.09.2019 №   Т   20.11.2013 К 2296 в сумі 1   837   041   грн 25 коп., що підтверджується випискою за особовим рахунком Боржника (виписку додано до пояснень).
		4.13.           Ухвалою від 22.08.2022 суд визнав заявлені з регресних зобов`язань Боржника грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 1   837   041   грн 25 коп. 
		ОСОБА_1 пред`явив регресні вимоги до Боржника листом від 30.03.2021 вих.   № 23/03-02 та потім шляхом звернення 29.12.2021 до суду із заявою про грошові вимоги до Боржника в межах справи про банкрутство. Погашення заборгованості Боржника перед Банком за рахунок іпотечного майна у грудні 2020 року відбулося лише в частині.
		4.14.           Банк за зверненням Боржника розглядав питання щодо укладення договору фінансового лізингу стосовно приміщення, набутого у власність в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.
		В адресованому Боржнику листі від 08.02.2021 № 1981/70 Банк зазначив, що в разі повного погашення заборгованості за основним боргом та процентами за кредитним договором від 20.09.2019 № Т 20.11.2013 К 2296 не застосовуватиметься пеня та буде припинено примусове стягнення за кредитним договором і запропонував укласти між Банком, Боржником та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу на належне Банку майно - нежитлове приміщення № 2 першого поверху літ. А1-2, загальною площею 319,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		За письмовими поясненнями від 28.07.2022 вих. № 12200/70.11, Банк надав до справи копію нотаріально посвідченого договору лізингу нерухомості від 24.04.2021 реєстр. № 682 між Банком та ОСОБА_1 , предметом якого є надання лізингодавцем - Банком в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу - фізичній особі ОСОБА_1 предмета лізингу - нерухомого майна із усіма невід`ємними частинами (приналежностями), а саме: нежитлове приміщення № 2 першого поверху літ. А1-2., загальною площею 363,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713705723101, яке належить лізингодавцю на праві власності.
		Виданою Боржнику довідкою від 29.03.2021 № 5471/501 Банк повідомив про відсутність заборгованості за кредитним договором від 20.09.2019 №   Т   20.11.2013 К 2296.
		Акціонерне товариство "Таскомбанк" не вимагало від Боржника сплати сум боргу за процентами та пені.
		Виданою Боржнику довідкою від 29.03.2021 № 5471/501 Акціонерне товариство "Таскомбанк" підтвердило відсутність заборгованості за кредитним договором від 20.09.2019 №   Т   20.11.2013 К 2296. 
		4.15.           Грошові вимоги до Боржника щодо заборгованості перед ФОП   ОСОБА_1., яка виникла на підставі договору від 01.02.2019 № 04, за яким ФОП   ОСОБА_1. (орендодавець) передав, а Боржник (орендар) прийняв в тимчасове платне користування об`єкт нерухомого майна, були заявлені ФОП ОСОБА_1 в межах цієї справи про банкрутство.
		 
		5.          Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5.1.          04.10.2023 ТОВ "Маресто Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від   19.09.2023, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 залишити в силі.
		 
		6.          Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		6.1.          Згідно з аргументами, наведеними в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду в цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки цей суд: 
		- застосував положення статті 34 КУзПБ, статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 75 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №   904/76/21;
		- на порушення вимог статті 269 ГПК України фактично переглянув по суті рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022, яке не було предметом апеляційного оскарження, та ухвалив нове рішення, що свідчить про вихід за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від   17.06.2020 у справі № 904/12170/16);
		- досліджуючи обставини існування у Боржника зобов`язань перед кредиторами, строк виконання яких настав, ігноруючи закон, що регулює відповідні правовідносини (а саме загальні норми цивільного права та норми, що регулюють відносини оренди та надання послуг, підряду), залишив поза увагою погоджений в договорах, укладених Боржником та кредитором ФОП Бєлан Б. О., Боржником та ФОП ОСОБА_1., термін оплати виконаних робіт / сплати орендної плати (письмовий доказ), а   натомість послався на усні пояснення керівника Боржника ОСОБА_1 , підтверджені кредитором ФОП Бєланом Б. О. щодо нібито існування між ними усної домовленості (яка не відповідає приписам статті 654 ЦК України) про те, що заборгованість (строк оплати якої настав 15.09.2020) буде сплачена пізніше, а ФОП Бєлан Б. О. не буде вимагати сплати цієї заборгованості до літа 2021; а також на ту обставину, що ОСОБА_1 одночасно є керівником і єдиним учасником Боржника та орендодавцем об`єкта нерухомого майна, яке орендував Боржник, однак не вимагав сплати цієї заборгованості (строк оплати якої настав 16.12.2022 та, відповідно, у період з 28.02.2019 до 30.12.2022).
		6.2.          Скаржник також зазначив, що суд апеляційної інстанції, порушивши вимоги статті 75 ГПК України, повторно переглянув обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022, якою суд визнав порушеними керівником Боржника ОСОБА_1 строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, і, як наслідок, дійшов висновку про відсутність порушення керівником Боржника ОСОБА_1 вимог частини шостої статті 34 КузПБ в частині зобов`язання у місячний строк звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у зв`язку з неможливістю задовольнити вимоги перед кредиторами станом на 28.02.2020.
		 
		7.          Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		7.1.          Арбітражний керуючий Данілов А. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи касаційної скарги.
		 
		8.          Обґрунтування щодо передання справи на розгляд палати
		8.1.          Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 цю справу за заявою кредитора ТОВ "Маресто Україна" про покладення на керівника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника разом з касаційною скаргою ТОВ "Маресто Україна" передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовної практики стосовно можливості стягнення кредитором або кредиторами окремо з керівника боржника власних вимог як солідарної відповідальності відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ. При цьому Суд керувався різним підходом колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вирішенні питання щодо можливості застосування принципу конкурсного імунітету щодо стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника грошових коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
		Зокрема, колегія суддів у цій справі, не погодившись із висновком щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладеним в постанові від 09.06.2022 у справі №   904/76/21 (на яку також послався скаржник), зазначила про необхідність відступити від цього висновку, згідно з яким принцип конкурсного імунітету, що діє з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство як інструмент гарантування прав кожного із сукупності кредиторів боржника, не допускає стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
		 
		9.          Розгляд справи судовою палатою
		9.1.          18.03.2024 Суд листом звернувся до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку в цій справі з метою формування Верховним Судом єдиної судової практики.
		9.2.          Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді поставлені такі запитання: 
		-          щодо моменту виникнення загрози неплатоспроможності;
		-           щодо порядку застосування солідарної відповідальності (в одному судовому провадженні або у двох (двох взаємопов`язаних між собою етапів): з винесенням ухвали про встановлення факту порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ та з подальшим безпосереднім покладенням солідарної відповідальності за заявою кредитора за наявності встановленого ухвалою суду відповідного порушення);
		-          щодо моменту виникнення та суб`єктів права вимоги про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство;
		-          щодо поширення принципу конкурсного імунітету на правовідносини з покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство.
		9.3.          У справі надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді - кандидата юридичних наук Вадима   Беляневича, доктора юридичних наук, професора Олени Беляневич та доктора юридичних наук Володимира Устименка.
		 
		10.          Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
		10.1.           При передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду порушено питання щодо можливості задоволення кредитором або кредиторами власних вимог шляхом індивідуального звернення стягнення окремо з керівника боржника як солідарної відповідальності відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ. 
		У зв`язку із цим Суд, перш ніж визначити правову природу, умови та порядок покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, звертається до визначеного спеціальним нормативним актом з питань банкрутства - КУзПБ порядку задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство юридичної особи.
		Щодо співвідношення конкурсного імунітету та індивідуального задоволення вимог кредиторів під час покладення на керівника боржника солідарної відповідальності 
		10.2.            Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є, зокрема, почергове, пропорційне у межах черги і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. 
		Унаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність у спеціальному правовому регулюванні.
		Для належного забезпечення погашення різних категорій вимог у конкурсному процесі визначальним є саме принцип конкурсного імунітету, за якого після порушення справи про неплатоспроможність майнові активи боржника підпадають під захист закону від стягнень основної маси його кредиторів. За цим принципом забороняється задоволення вимог з майна боржника поза межами конкурсного процесу, а вимоги виявлених кредиторів задовольняються на колективній основі за правилами, що визначають пропорційний розподіл майнових активів боржника на користь усієї сукупності кредиторів з урахуванням черговості цих вимог.
		Отже зміст конкурсного імунітету полягає в забезпеченні виключно колективного задоволення вимог сукупності усіх виявлених кредиторів та унеможливленні задоволення індивідуальних вимог окремих конкурсних кредиторів до неплатоспроможного боржника. Цей принцип закріплює усю конструкцію провадження у справі про банкрутство і спрямований на попередження або усунення будь-яких переваг або преференцій одних кредиторів на шкоду іншим. Колективний характер задоволення вимог сукупності кредиторів реалізується в межах та за правилами провадження у справі про банкрутство.
		10.3.           Тож принцип конкурсного імунітету полягає у недопущенні задоволення вимог одних кредиторів за рахунок майнових активів боржника на шкоду іншим кредиторам та поширюється на майно, що належить саме боржнику. 
		Забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство, покликано нівелювати негативний вплив на зміну розміру або складу ліквідаційної маси боржника задля задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
		А тому принцип конкурсного імунітету кредиторів означає, що кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури, що здійснюється під судовим контролем суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідного боржника. 
		Щодо правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство 
		10.4.           За змістом положень частини другої статті 197, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК   України), частини четвертої статті 50, частини другої статті 75 Закону України "Про господарські товариства", попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов`язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб`єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.
		Суб`єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов`язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб`єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.
		10.5.           За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і далі застосовується в редакції цього Кодексу, чинної на момент звернення кредитора, ТОВ "Маресто Україна" у січні 2023 року із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №   2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
		10.6.           Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у   справі №   910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від   30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі №   924/408/21).
		Звідси застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених   /   невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ). 
		10.7.           Проте, виходячи з буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ, нормами якої визначені, зокрема, порядок та умови покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, а також з положень частини другої статті 61 цього Кодексу, якими передбачено покладення на третіх осіб іншого виду відповідальності за зобов`язаннями боржника - субсидіарної, Суд відзначає, що положення частини шостої статті 34, як і положення частини другої статті 61 КУзПБ не відповідають критеріям якості закону в аспекті передбачуваності наслідків їх застосування (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" (заява № 40269/02) від 03.04.2008, пункт 48). 
		Наведене підтверджується, зокрема, тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)) в абзаці другому частини другої   статті 61 КУзПБ    термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у   ЦК України, а відповідальність насправді не є відповідальністю перед кредиторами, а є відповідальністю за збитки, завдані боржнику (див. також висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №   906/1155/20 (906/1113/21), пункти 9.13- 9.15).
		Зазначене виключає можливість тлумачення положень частини шостої статті 34 та частини другої статті 61 КУзПБ за допомогою граматичного (філологічного) способу тлумачення, а потребує застосування і телеологічного тлумачення, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону).
		10.8.           Так, елементом принципу верховенства права, який визнається та діє в Україні та яким керується суддя, здійснюючи правосуддя (частина перша статті 8, частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 11 ГПК   України), є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії", "Олександр Волков проти України").
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ("Cantoni v. France", заява №   17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява №   20372/11, § 65)).
		10.9.           Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №   815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21)).
		10.10.          Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК   України). Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22, пункт 7.33).
		10.11.           Для досягнення цих цілей суд має широкі повноваження, включаючи повноваження тлумачити закон у виключних випадках contra legem, тобто проти букви закону, але відповідно до духу закону або права загалом. 
		10.12.          Принцип конкурсного імунітету кредиторів (пункти 10.2, 10.3) визначає умови щодо задоволення вимог до боржника, в той час як абзац другий частини четвертої статті 34 КУзПБ передбачає, що встановлення ухвалою господарського суду порушення органами управління боржника вимог абзацу першого частини четвертої статті 34 цього Кодексу є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб, тобто не до боржника, а до органів управління боржника. 
		10.13.          Задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника убік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
		Проте таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.
		10.14.          Таким чином, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства (пункти 10.2, 10.3), не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
		10.15.           Крім того, Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство),   наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
		У зв`язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК   України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі №   761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику. 
		10.16.          Звернення у цьому провадженні до висновків Верховного Суду про субсидіарну відповідальність обумовлено тим, що правовідносини, що виникають у разі доведення боржника до банкрутства і у разі недотримання вимоги про своєчасне звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, мають відмінні і подібні риси. 
		10.17.          Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управління боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.
		10.18.          Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами. 
		Отже, попри застосування законодавцем терміна "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника", йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.
		10.19.          Таким чином, у КУзПБ не лише термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями   ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)), а й термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ. 
		А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
		10.20.          Поряд з викладеним Суд зауважує, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від   20.03.2023 №   2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними. 
		Водночас термін "органи управління боржника" у частині шостій статті 34 КУзПБ застосовуються не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями   ЦК України.
		Так, відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи; держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. 
		За приписами частини першої статті 92 цього Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 
		Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини шостої статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.
		10.21.          Суд також зазначає, що законодавець не встановлює обмежень для притягнення до солідарної відповідальності колишнього керівника (членів органів управління боржника), оскільки норма частини шостої статті 34 КУзПБ не містить жодних обмежень щодо покладення такої відповідальності на керівника (члена органу управління) боржника, повноваження якого (яких) на час відкриття або здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
		У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 (пункт 176).
		10.22.          Крім того, Суд враховує, що притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
		Так, кожен учасник цивільного / господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.
		10.23.          Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №   2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.
		Щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення солідарної відповідальності
		10.24.          За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
		Водночас Суд зауважує, що загроза неплатоспроможності боржника і визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів.
		10.25.           Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. 
		Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
		10.26.           За буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
		А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
		10.27.           Важливість правильного та об`єктивного визначення загрози неплатоспроможності боржника (її критеріїв, а відповідно, і моменту настання) обумовлено наслідками відкриття провадження у справі про банкрутство.
		З моменту відкриття щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
		Так, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
		Отже, задоволення вимог кредиторів у межах справи про банкрутство хоча і не гарантує задоволення цих вимог у повному обсязі, однак забезпечує справедливе задоволення вимог кредиторів боржника за рахунок максимально повного формування ліквідаційної маси неплатоспроможного боржника.
		Тому своєчасне, з дотриманням вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є запорукою раціонального та справедливого розподілення активів боржника, якого за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника виявилося недостатньо для задоволення вимог кредиторів. 
		Таким чином, належне (об`єктивне) визначення загрози неплатоспроможності боржника дає змогу уникнути як необґрунтованого відкриття за заявою боржника провадження у справі про банкрутство (з виключенням відповідного суб`єкта господарювання із звичайного господарського обороту), так і порушення прав кредиторів через несвоєчасне ініціювання боржником такої справи, приховання неплатоспроможності боржника тощо.
		10.28.           Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
		При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
		Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
		10.29.           Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
		При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами. 
		Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів. 
		При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
		10.30.           Основним способом встановлення відмінностей між наведеними двома станами боржника є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника, із встановленням / визначенням за результатами цього аналізу реальних наслідків та перспектив для боржника виконати свої зобов`язання перед його кредиторами, а для кредиторів - отримати від боржника задоволення своїх вимог у разі, якщо боржник НЕ звернеться із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
		У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки:
		-          зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
		-          доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі;
		-          доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №   902/1023/19).
		Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
		10.31.           Таким чином, якщо:
		-           звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами);
		-           внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились   /   не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), -
		Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника. 
		10.32.          Суд зауважує, що для існування загрози неплатоспроможності боржника (за відсутності між ним і кредитором спору про право) КУзПБ не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, зокрема необхідності прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від   09.06.2022 у справі № 904/76/21).
		Підтверджують такий висновок положення частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до доказів, що додаються і до заяви кредитора, і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
		10.33.          Дійшовши наведених висновків, Суд зазначає про неправомірність висновків апеляційного суду в оскаржуваній постанові, що при визначенні критеріїв та оцінці факту загрози неплатоспроможності боржника береться до уваги лише заборгованість перед тим кредитором, який вимагав від боржника її сплати, заявивши вимогу про покладення солідарної відповідальності за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ.
		Щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності
		10.34.          У положеннях КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 ГПК   України) (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №   904/76/21). 
		При цьому доцільність розгляду господарським судом заяв про покладення солідарної відповідальності у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство відповідає принципу процесуальної економії, оскільки дає змогу розглянути таку вимогу в розумні строки, запобігає зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, гарантує бережне ставлення до ресурсів усіх учасників справи та відповідає основній меті конкурсного процесу і процедури банкрутства - задоволення вимог кредиторів. 
		10.35.           За змістом абзацу другого статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов`язань боржника до суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником / органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі. 
		Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора / кредиторів. 
		Тобто законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1)   встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми. 
		10.36.          Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту. 
		Слід зазначити, що це положення має позитивний і негативний виміри. Позитивний вимір означає, що держава повинна забезпечити такий спосіб захисту того чи іншого права, який призведе до дійсного захисту права, а негативний вимір полягає в тому, що суд повинен не застосовувати способи захисту, які не мають дійсного захисту. 
		Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт   63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт   6.13), від 16.02.2021 у справі №   910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт   98) та багато інших).
		10.37.          Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.
		10.38.           У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу місцевого суду про покладення солідарної відповідальності за заявою Кредитора у спірних правовідносинах та дослідивши при цьому обставини щодо допущеного Боржником порушення вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, яке було встановлено у цій справі іншою ухвалою від 12.12.2022, що не була предметом відповідного апеляційного перегляду за скаргою керівника Боржника ОСОБА_1 , не припустився порушення статей 75, 269 ГПК України та не вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
		Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника у відповідні частині (пункти 6.1, 6.2).
		10.39.          Що ж до характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то слід зазначити, що позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником / органами управління боржника відповідного обов`язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб`єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов`язаннями боржника. 
		Отже, відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності. 
		10.40.           Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які, як зазначено вище (пункти 10.15, 10.19), полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету (пункти 10.2, 10.3). Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом. 
		10.41.          Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси. 
		При цьому Суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразі "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
		Висновки про застосування норм права
		10.42.          Підсумовуючи сформульовані в цій постанові висновки, Суд зазначає, що належне телеологічне тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:
		- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;
		- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;
		- якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;
		- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.
		10.43.          Дійшовши наведених висновків, Суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ, раніше викладеної у постанові від 09.06.2022 у справі №   904/76/21, відповідно до якої принцип конкурсного імунітету, що діє з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство як інструмент гарантування прав кожного із сукупності кредиторів боржника, не допускає стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури (пункт 201). 
		10.44.           Щодо інших, сформульованих в цій постанові висновків в питанні покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, Суд зазначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
		У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18.
		А тому у застосуванні положень частини шостої статті 34 КУзПБ суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
		 
		Щодо розгляду касаційної скарги по суті
		10.45.           Зважаючи на викладене та встановлені судами обставини (пункти 4.3- 4.15) щодо:
		-          розміру активів Боржника та розміру зобов`язань відповідно до поданої ним до контролюючих органів звітності;
		-          складу грошових вимог до Боржника станом на 31.12.2020, серед яких є грошові вимоги тієї самої особи, що визначена суб`єктом солідарної відповідальності у спірних правовідносинах, а саме ОСОБА_1 ;
		-          врегулювання керівником ОСОБА_1 порядку та умов погашення заборгованості перед окремими кредиторами Боржника (списання внаслідок спливу позовної давності заборгованості перед ТОВ   "Діатех-Україна" (який не визнаний кредитором у цій справі), часткове погашення ОСОБА_1 як майновим поручителем частини заборгованості перед АТ "Таскомбанк", врегулювання строків погашення заборгованості перед ФОП Бєланом Б. О.);
		а також враховуючи відсутність згідно з реєстром вимог кредиторів заборгованості Боржника з виплати заробітної плати працівникам (постанова від 23.22.2022), -
		Суд, керуючись мотивами, наведеними в цій постанові, та з підстав недоведення заявником складу правопорушення, за яке покладається солідарна відповідальність за зобов`язаними боржника (неподання директором Боржника  - ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника в період перебування Боржника у стані загрози неплатоспроможності), погоджується з рішенням апеляційного суду в оскаржуваній постанові про відмову в задоволенні заяви ТОВ   "Маресто Україна" про покладення на директора Боржника - ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з нього на користь Кредитора 1   018   810   грн   47   коп., які внесені до реєстру вимог кредиторів, та про скасування протилежного рішення суду першої інстанції, висновки в якій зроблені з порушенням відповідних положень законодавства. 
		10.46.          Дійшовши цього висновку, Суд з мотивів, викладених в цій постанові, відхиляє аргументи скаржника та ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Данилова А.І. (пункти 6.1, 6.2, 7.1).
		10.47.          У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" задовольнити частково.
		2.          Мотивувальну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 908/3236/21 змінити, виклавши у редакції цієї постанови.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                С. В. Жуков 
		(з окремою думкою)
		 
		Судді                                                                                          В. В. Білоус
		О. В. Васьковський
		В. І.   Картере
		К. М. Огороднік
		В. Г. Пєсков
		В. Я. Погребняк
		Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформлено суддею  О.В.   Васьковським.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...