Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/6696/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2024. Зареєстровано: 02.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.
Дата набрання законної сили: 04.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/489/932/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024152040000911

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 489/6696/24 
		                           Провадження № 1-кп/489/932/24
		 
		Ленінський районний суд міста Миколаєва
		Вирок
		іменем України
		   02 жовтня 2024 року місто Миколаїв
		Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження №12024152040000911 від 06.07.2024 за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 336 КК України,
		з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		встановив:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний придатним до військової служби рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.07.2024, на підставі наказу Міністра оборони України «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» від 14.08.2008 № 402. 
		02.07.2024 ОСОБА_3 під особистий підпис вручена повістка та мобілізаційне розпорядження про день і час явки, а саме: на 02.07.2024 о 20:00 год., до ІНФОРМАЦІЯ_2 для направлення до військової частини НОМЕР_1 з метою проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022.
		02.07.2024 о 16:36 год. ОСОБА_3 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 під особистий підпис була вручена повістка та мобілізаційне розпорядження про день і час явки, а саме: на 20:00 год. 02.07.2024, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для направлення до військової частини НОМЕР_1 з метою проходження військової служби під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, а також він був попереджений про настання кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		В цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, реалізуючи який, діючи з прямим умислом, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та підлягаючи призову на військову службу до лав Збройних сил України під час загальної мобілізації, а також будучи 02.07.2024 у встановленому законом порядку належним чином повідомленим про час, дату та місце прибуття для призову на військову службу під час загальної мобілізації, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи для цього можливість та не маючи правових підстав на відстрочку від призову за мобілізацією, не будучи особою, що не підлягає призову на військову службу у період мобілізації, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, відмовився без поважних на те причин від мобілізації, написавши про це відповідну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбаченест. 336 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав та надав показання про те, що 02.07.2024 він був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пройшов військово-лікарську комісію на визначення стану здоров`я, яка за результатами його обстеження встановила висновок про придатність його до військової служби. В подальшому вказаного дня йому була вручена повістка про виклик до РТЦК для направлення у військову частину для проходження військової служби за мобілізацією та він був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Однак отримавши повістку про виклик, він відмовився від мобілізації та написав відповідну заяву про це. Зазначив про те, що розкаюється у вчиненому, але на даний час не бажає проходити військову службу за мобілізацією, оскільки не бажає тримати в руках зброю. Крім того, вказав, що раніше проходив строкову військову службу, під час якої користувався зброєю.
		Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується також іншими, дослідженими у судовому засіданні, доказами в їх сукупності.
		З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.07.2024 № 6046 вбачається, що ОСОБА_3 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та попередженим про кримінальну відповідальність у разі ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 02.07.2024 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення до військової частини, тим самим ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації. 
		Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.07.2024 та довідки № 990 військово-лікарської комісії від 02.07.2024 № 1016, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний на підставі графи ІІ Розкладу хвороб придатним до військової служби.
		Згідно з розпискою ОСОБА_3 та мобілізаційним розпорядженням, останній 02.07.2024 о 16.36 годин отримав повістку про необхідність прибуття о 20.00 годин 02.07.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення до військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до аркушу попередження про відповідальність у разі ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_3 02.07.2024 був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 336, 337 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.
		Згідно з журналом обліку вручення повісток Інгульського РТЦК та СПР/З 717 від 12.03.2022, ОСОБА_3 02.07.2024 вручено під особистий підпис повістку. 
		З журналу вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним, призначеним у команди ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2022, вбачається, що 02.07.2024 ОСОБА_3 вручено під особистий підпис мобілізаційне розпорядження.
		Із заяви ОСОБА_3 від 02.07.2024 слідує, що останній відмовився від мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2024, при цьому ознайомлений про настання кримінальної відповідальності та права на відстрочку не має.
		Із протоколу огляду предмету від 14.08.2024 вбачається, що слідчим були оглянуті вищевказані письмові докази.
		Згідно із світлокопією військового квитка НОМЕР_2 , ОСОБА_3 проходив строкову військову службу протягом 2011-2012 років.
		Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		При призначенні покарання суд відповідно до ст.65ККУкраїни враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, на обліку не перебуває, раніше не судимий.
		Обставин, які відповідно дост. 66 КК Українипом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено. 
		Обставин, які згіднозі ст. 67 КК Україниобтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено. 
		Також суд враховує, що обвинувачений офіційно не працює, внаслідок чого не сплачує податки до державного бюджету з метою його наповнення для використання під час захисту від збройної агресії російської федерації, суспільно-корисною працею не займається, не має утриманців, жодних належних висновків своїх злочинних дій не зробив та не засуджує їх.
		З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, під час судового розгляду підтвердив свою відмову проходити військову службу під час мобілізації, відсутність у нього родини та утриманців, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи позицію державного обвинувача щодо виду та міри покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України та неможливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки інші види покарання є недостатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Вказаний висновок ґрунтується на тому, що, на переконання суду, звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, сприятиме тому, що інші громадяни України, визнані придатними до військової служби під час мобілізації, на особливий період та які направляються для проходження військової служби до військових частин, будуть впевненими у безкарності за відмову від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період для захисту Батьківщини, що є неприпустимим та сприятиме погіршенню обороноздатності та захисту держави в умовах ведення війни з країною-агресором російською федерацією.
		Вказані висновки суду про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 726/78/23, згідно з якими «звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, а саме наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим».
		Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		Витрати на залучення експертів відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, обвинувачений не затримувався та відносно нього запобіжний захід не застосовувався.
		Суд не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, оскільки прокурором не подавалося відповідне клопотання про це.
		Керуючись статтями369-371,373,374,376 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання для відбуття призначеного покарання.
		Речові докази: аркуш попередження про кримінальну відповідальність у разі ухилення від призову на військову службу, розписку ОСОБА_3 від 02.07.2024 про отримання повістки, мобілізаційне розпорядження на ім`я ОСОБА_3 , довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_3 , заяву ОСОБА_3 від 02.07.2024; копію картки обстеження та медичного огляду; копію журналу обліку вручення повісток ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію журналу вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним, призначеним у команди ІНФОРМАЦІЯ_2 ; світлокопію військового квитка на ім`я ОСОБА_3  залишити в матеріалах судового провадження.
		Запобіжний захід засудженому до набранням вироком законної сили не застосовувати.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...