Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17315/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2024. Зареєстровано: 03.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/755/591/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002468

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/17315/16-к
		1кп/755/591/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"24" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		секретаря ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в порядку спеціального судового провадження, кримінальне провадження №42016000000002468 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алма-Ати, Казахської РСР, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Громадянин України ОСОБА_3 , будучи, суддею Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим, вчинив державну зраду, тобто, умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України надавав іноземній державі та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.
		Відповідно до заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.
		27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим. Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16.03.2014 провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України».
		17.03.2014 Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18.03.2014 самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом Російської Федерації ОСОБА_6 «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити позірність правомірності збройного вторгнення Російської Федерації та незаконної анексії частини території України.
		Приведені факти свідчать про актину підривну діяльність Російської Федерації та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.
		Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів державної влади Російської Федерації утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.
		Так, статтею 9 Федерального конституційного закону «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки' Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди Російської Федерації на території Криму та Севастополя.
		Під час зазначених подій,  ОСОБА_3 , будучи громадянином України, мешканцем Автономної Республіки Крим, із власної ініціативи вирішив надати допомогу в проведенні підривної діяльності Російської Федерації проти України.
		Зокрема, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_3 , займаючи посаду судді Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим /відповідно до постанови Верховної Ради України №249-VII від 16.05.2013/, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації Російською Федерацією території АР Крим та м. Севастополя, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади Російської Федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади Російської Федерації, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим по вул. Хромченка, 6-А, у м. Сімферополь АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжив здійснювати правосуддя на підставі ч.5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації №6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів Російської Федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів Російської Федерації, чим забезпечив посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим, громадянин України ОСОБА_3 , будучи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготував та подав до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим незаконно створеної Республіки Крим як суб`єкта Російської Федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч.6 ст.5 Закону Російської Федерації «Про статус суддів в Російській Федерації». Після цього ОСОБА_3 за власноруч складеною заявою прийняв участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді Російської Федерації на окупованій території АР Крим і подав наступні документи: копію документу; що посвідчує особу претендента як громадянина Російської Федерації; копію документу, підтверджуючого отримання вищої юридичної освіти; копії трудової книжки, інших документів, підтверджуючих трудову діяльність; власноруч заповнені та підписані анкету, яка містить біографічні відомості та відомості про доходи, про майно, яке належить йому на праві власності, та обов`язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов`язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердив особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
		Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_3 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 №786 діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_3 призначений на посаду судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим Російської Федерації на окупованій території АР Крим та продовжив здійснення правосуддя вже як суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим Російської Федерації.
		Своїми діями, які виразилися у забезпеченні діяльності на окупованій території України органу судової влади як невід`ємної частини федеральних органів влади Російської Федерації, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_3 вчинив державну зраду.
		 
		Застосовані судом правові процедури.
		 
		Оскільки судовий розгляд у межах цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого, останній показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.
		У вказаному кримінальному провадженні участь захисника є обов`язковою, який був забезпечений державою.
		Аналіз наявних в матеріалах кримінального провадження численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого /прокурора/ та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов?язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно.
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов?язанням, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження /ч.3 ст.323 КПК України/, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		Позиція сторони захисту.
		 
		Сторона захисту вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні поставленого у провину кримінального правопорушення не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом, а відтак суду належить закрити провадження у справі за відсутністю складу кримінального правопорушення.
		 
		Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		 
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року №48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України /АР Крим/, надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від №261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову №1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову №1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « Державна рада Республіки Крим ».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня 2014 року рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» /ст.1 Закону РФ №6-ФКЗ/.
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом в інтересах цього кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого його обвинувачення.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		 
		Статус ОСОБА_3 станом на 2013-2016 роки як судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим підтверджено дослідженими належними копіями витягу з Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.05.2013 року №249-VII /т.5 а.п.35-36/, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №165/бо-13 від 12.03.2013 року про рекомендування для обрання на посаду судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим безстроково /т.5 а.п.40-41/ та Постанови Президента України від 19.04.2016 року №1208-VIII «Про звільнення судді», за якою він звільнений з посади судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у зв?язку із порушенням присяги судді /т.5 а.п.142/.
		Згідно з дослідженим судом рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року №3009/дп-15 /т.5 а.п.81-91/, за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, в тому числі ОСОБА_3 встановлено, що на підставі Указів Президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_3 , який займав посаду судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, призначений на посаду «судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим РФ». У такій спосіб, не будучи у встановленому законом порядку звільненим з посади судді України, ОСОБА_3 прийняв на себе повноваження «судді» іншої держави.
		Вищою радою юстиції 24 грудня 2015 року винесено рішення №1206/0/15-15 /т.3 а.п.104-139/, на підставі розглянутого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року №3009/дп-15, про внесення подання про звільнення серед інших суддів АР Крим і суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 за порушення присяги судді.
		Обставини щодо призначення ОСОБА_3 на посаду «судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 07.04.2015 року та додатків до нього у виді нормативних актів РФ індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті Президента РФ /т.5 а.п.143-159/. Так, згідно із п.п.«б» п.1 згаданого Указу Президента РФ від 19 грудня 2014 року №786 ОСОБА_3 призначений на посаду «судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим».
		Обставини здійснення ОСОБА_3 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відповідно до законів України упродовж 2014 - 2015 років як «суддя» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим», а також і після його призначення на посаду «судді» утвореного в системі правосуддя РФ «Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим» знайшли своє підтвердження і під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 05.10.2016 року /т.5 а.п.197-265/, та протоколу огляду інтернет-видань від 07.09.2016 року судових доручень надісланих Міністерством юстиції Російської Федерації з додатками до них у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим /т.6 а.п.7-260, т.7 а.п.1-250, т.8 а.п.1-235/.
		Зокрема наявне рішення у справі №2-248/2014 «Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим» до складу якого входив ОСОБА_3 , та який здійснював «правосуддя» на підставі законодавства РФ, від 06.05.2014 року /т.6 а.п.4-6/.
		Як вбачається під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 21.09.2016 та додатків до нього у виді нормативних актів РФ, розміщених на офіційних сайтах Президента РФ та Верховного Суду РФ щодо діяльності судів на території АР Крим /т.5 а.п.160-196/, на виконання ст.9 Закону РФ №6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів РФ правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до РФ, тобто станом на 21 березня 2014 року. Згідно із Федеральним Законом РФ №154-ФЗ від 23 червня 2014 року «Про створення судів Російської Федерації на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя…» та постановою Пленуму Верховного Суду РФ №21 від 23 грудня 2014 року «Про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя…» на території АР Крим були створені суди РФ, які розпочали свою діяльність з 26 грудня 2014 року.
		Як вбачається з досліджених судом листів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №18-2153/15 від 16 лютого 2015 року /т.5 а.п.49-51/ та Вищої ради юстиції №112/0/9-15 від 12.01.2015 /т.5 а.п.54-73/ суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав.
		Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає вищезазначені документовані дані про діяльність ОСОБА_3 як «судді» окупаційних органів влади РФ достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку.
		Окремої уваги з огляду на особливості цього кримінального провадження потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_3 та фактів з цього приводу.
		Відповідно до ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави /ст.ст.17, 18, 19/. При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України /ст.ст.18, 19/. Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов?язки громадянина України /ст.20/.
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII /ч.4 ст.5/, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Отже, ОСОБА_3 продовжуючи з 21 березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів РФ» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді в утвореному суді РФ - «Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим» фактично отримав за законодавством РФ громадянство РФ як необхідну умову такої діяльності, тобто з боку РФ з 21 березня 2014 року за ним автоматично визнається громадянство РФ і він своїм правом протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України не скористався.
		Суд при цьому бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства РФ, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.
		Отож, враховуючи приписи ст.4 Конституції України, ст.ст.2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч.4 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_3 до сьогодні залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах цього провадження підозру у вчиненні кримінального правопорушення не допускається і його вихід з громадянства України.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини цього кримінального провадження, об?єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, дійшов таких висновків.
		Внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою становлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією РФ утворила на ній, зокрема, федеральні органи судової системи.
		За результатами оцінки доказів, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що:
		-громадянин України ОСОБА_3 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з посади судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, з березня - грудня 2014 року як «суддя» незаконно створеного «Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим» здійснював «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, а з призначенням у грудні 2014 року на посаду «судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим», прийняв на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію;
		-здійснення ОСОБА_3 за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення ним вимог ст.65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання ним допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_3 для усвідомлення ним фактів активної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про його кваліфікаційний рівень підготовки як судді в галузі права, який дозволяв йому здійснювати тривалий час правосуддя.
		На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_3 з надання допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_3 починаючи з 21 березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв?язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, а продовжує здійснювати «правосуддя» як «суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим РФ», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «судді Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим РФ», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім?ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді.
		Натомість, дотримуючись раніше сформованої позиції щодо підвищеного порогу вимогливості до доказування, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченому у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.
		Так, керуючись правилами ч.3 ст.337 КПК України, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на нібито його причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави (РФ), оскільки таких конкретних фактів не встановлено, протиправна діяльність ОСОБА_3 , яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням з його боку допомоги іноземній держави (РФ) в цілому.
		Крім того, враховуючи межі висунутого звинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на його дії на шкоду недоторканості України, оскільки будь-яких даних його участі в посяганнях на територію України із застосуванням з боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні недоторканності кордонів України, не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті.
		Отже, ОСОБА_3 будучи громадянином України та суддею Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, умисно, починаючи з березня 2014 року забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.111 КК України /у редакції Законів №1183-VII від 08 квітня 2014 року та №1689-VII від 07 жовтня 2014 року/, а саме: державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України у виді надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Суд не знаходить правових підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.111 КК України /у редакції Закону до 07 жовтня чи до 08 квітня 2014 року/, оскільки вчинений ним злочин має триваючий характер і не закінчився станом на 31 жовтня 2014 року - дата набрання чинності Законом України № 1689-VII від 07.10.2014 року.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно із ст.12 КК України є особливо тяжким, його ставлення до вчиненого, а також дані про його особу, який раніше не судимий.
		Обставин, які пом?якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено. 
		Водночас, у контексті тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд бере до уваги і загальну обстановку на території АР Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.111 КК України /у редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та №1689-VII від 07 жовтня 2014 року/, оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 2 ст.59 КК України /у редакції Закону №1689-VII від 07 жовтня 2014 року/ конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його тривалість, а також відомості про особу обвинуваченого, який на час вчинення ним кримінального правопорушення мав високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.
		На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.323, ст.ст.368, 373-376 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України /у редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та №1689-VII від 07.10.2014 року/ та призначити йому покарання у виді 12 /дванадцяти/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		 
		Заходи забезпечення кримінального провадження - залишити без зміни.
		 
		Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2015 року, на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Алма-Ати, Казахської РСР, громадянину України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 - залишити без змін.
		 
		Речові докази після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...