Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4919/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 03.10.2024. Зареєстровано: 03.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2024.
Дата набрання законної сили: 07.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/336/957/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100000173

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                               
		Справа № 336/4919/24
		                           Пр. 1-кп/336/957/2024
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 жовтня 2024 року                                м.Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , в режимі відеоконференцзв`язку, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080100001739 від 01.03.2024, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який отримав повну загальну середню освіту, не одруженого, військовослужбовця по мобілізації, який займав посаду стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , інвалідності не має, малолітніх та інших осіб на утриманні не має, раніше судимого, востаннє: 22.02.2017 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць; ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.09.2020, яка набрала законної сили 10.09.2020, замінено засудженому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідбуту частину покарання, призначеного йому за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2017, яка складає 1 рік 11 місяців 05 днів, більш м`яким покаранням у виді обмеження волі на той же строк; на підставі ст. 72 КК України зараховано період з моменту постановлення ухвали до застосування покарання у вигляді обмеження волі з розрахунку один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі, звільнений за відбуттям строку покарання;
		за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
		за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці обвинуваченого адвокатки ОСОБА_5 , -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.05.2023 наказом N143 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , звання солдат, та останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено та діє в теперішній час.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно зі ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби 3С України) солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
		Відповідно до ст.1,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
		Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
		Так, 14.11.2023 солдат ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався біля населеного пункту АДРЕСА_2 .
		При цьому, поважних причин для самовільного залишення місця служби, солдат ОСОБА_3 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 14.11.2023, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби без поважних причин, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався біля населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд до 12.04.2024, коли був доставлений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення беззаперечно визнав, згоден із правовою кваліфікацією діяння, надав пояснення, які відповідають тим, що викладені в обвинувальному акті, підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, дату, час, місце й спосіб його скоєння, щиро розкаявся, шкодує про вчинене, проте наміру подальшого несення військової служби не має. Відзнаки ОСОБА_3 не присвоєно, оскільки він самовільно залишив військову частину. 
		Так, у судовому засіданні ОСОБА_3 показав суду, що був мобілізований у 2023 році до Збройних Сил України, точної дати не пам`ятає. Про існування воєнного стану в Україні з 24.02.2024 обізнаний. Із своїми обов`язками як військовослужбовця достеменно обізнаний. З часу мобілізації перебував на посаді стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», місце тимчасової дислокації військової частини, зазначене у обвинувальному акті, не спростовував. Перед початком несення військової служби проходив навчання в Німеччині. Показав, що неодноразово він брав участь у бойових діях, зокрема, штурмах, був у полоні, поранення не мав. Одного разу після виконання бойового завдання з 156 військовослужбовців його роти залишилось в живих 11 осіб. Вчинення злочину з даною подією не пов`язано, проте бойова обстановка протягом тривалого часу негативно відобразилась на його психологічному стані.
		Так, з нагоди дня народження 31.10.2023 ротний відпустив обвинуваченого на декілька днів додому, після чого йому неодноразово телефонували - як ротний, так і інші представники військової частини, які запевняли ОСОБА_3 повернутись до несення служби. Проте, він усвідомлено не захотів повертатись, розуміючи наслідки, відповідного наміру не мав. Крім того, після 14.11.2023 з ним зв`язувались й у соціальних мережах, але за декілька днів він перестав відповідати на повідомлення та телефонні виклики. Під час залишення військової частини він проживав вдома у м. Запоріжжі та до місця розташування військової частини не повернувся. 12.04.2024 на вулиці неподалік місця проживання був зупинений працівниками поліції та доставлений до місцевого управління ДБР. Про незадовільний стан здоров`я обвинувачений суду не повідомляв.
		Судом роз`яснено ОСОБА_3 під час підготовчого судового засідання положення ч.2 ст.31, ч.4 ст.315 КПК України щодо права заявити клопотання про розгляд даного провадження колегіально у складі трьох суддів, яке він реалізувати не виявив бажання, про що повідомив під час засідання особисто та подав відповідну письмову заяву.
		Враховуючи думку учасників кримінального провадження, судом визнано за можливе провести розгляд провадження із застосуванням норми ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні, а саме, за згодою всіх учасників судового провадження, судом не досліджувався повний обсяг доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюється. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, що їх позиція є добровільною та істинною, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений подав відповідну заяву із роз`ясненням положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Так, згідно з встановленим порядком судового розгляду кримінального провадження судом досліджено визначений обсяг доказів, а саме надані стороною обвинувачення матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, письмові докази, а також здійснено допит обвинуваченого.
		Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Рішення про припинення або скасування воєнного стану відповідно до ст.7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не приймалось.
		За даними військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 дійсно проходив військову службу за мобілізацією, прийняв військову присягу 12.01.2023.
		Крім того, згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №143 від 16.05.2023 ОСОБА_3 , призначеного на посаду стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , вважати таким, що з 16.05.2023 посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		За змістом копії рапорта ОСОБА_6 від 14.11.2023 о 07-00 виявлено відсутність ОСОБА_3 , встановити місце знаходження вжитими заходами не вдалось. На підставі даного рапорта винесено наказ ОСОБА_7 №2804 від 15.11.2023 про призначення службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_3 на службі з 14.11.2023. Відповідні копії досліджено судом. Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, неповажність причин відсутності обвинуваченого під час воєнного стану, підтверджені актом службового розслідування від 14.12.2023, що повністю визнається стороною захисту.
		Самовільне ухилення від військової служби ОСОБА_3 припинено саме у зв`язку з затриманням співробітниками Державного бюро розслідувань, що визнається стороною захисту та підтверджено протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КПК України від 12.04.2024, складеного слідчим першого СВ (з дислокацією у м.Мелітополі та у м.Запоріжжі) ТУ ДБР.
		За приписами ч.1 ст.84, ч.1 ст.86 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, показання, документи та висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку їх отримання (постанова Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №293/1947/20, провадження № 51-2110км23).
		Так, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення.
		Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності, достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи встановлення всіх необхідних фактичних обставин вчинення злочину, суд дійшов висновку про доведеність вищевикладеного судом обвинувачення у повному обсязі.
		Суд при розгляді кримінального провадження враховує висновки Верховного Суду, здійснені у Постанові від 30 січня 2024 року у справі №336/5209/22, пр.51-4750км23, відповідно до яких за своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
		Об`єктом цього кримінального правопорушення є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.
		Суб`єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.
		Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у: 1.самовільному залишенні військової частини або місця служби; 2. нез`явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
		У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій  коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Суб`єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов`язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Так, дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, вислухавши покази обвинуваченого, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) при вище викладених обставинах повністю доведена, а дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.4 ст.408 КК України, як самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує такі обставини.
		За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy (№2) (Заява №10249/03)» від 17.09.2009, констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66-67 КК України), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №373/870/22, провадження № 51-4235 км 22).
		Так, діяння, передбачене ч.4 ст.408 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.
		Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		За приписами ч.2 ст. 66-2 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Так, суд бере до уваги безпосередню участь ОСОБА_3 у відсічі збройної агресії рф в період з 16.05.2023 по 13.11.2023, який відповідно до дослідженого судом акта службового розслідування не мав дисциплінарних стягнень до вчинення кримінального правопорушення та має задовільну характеристику.
		До обставин, які обтяжують покарання особи відповідно до ст.67 КК України, відноситься рецидив злочинів. Так, рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив злочинів має місце там, де особа, що має не зняту або не погашену судимість за раніше вчинений умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин. Під час розгляду провадження встановлено, що 22.02.2017 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, покарання під час виконання вироку замінено на обмеження волі.
		Також, суд враховує й відомості про особу обвинуваченого, раніше неодноразово судимий, який має постійне місце проживання (до затримання), не одружений, стійких соціальних зв`язків не має (відповідні докази відсутні), під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Згідно зі службовою та медичною характеристиками займаній посаді відповідає, доцільно залишити на займаній посаді; здоровий. 
		Підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України судом не встановлено.
		Альтернативного виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, ніж позбавлення волі, чинним законом не встановлено.
		За результатами розгляду справи, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вищенаведені чинники, форму вини та мотиви вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі відповідно до мінімальної санкції ч.4 ст.408 КК України, на строк п`ять років, що відповідає загальним засадам призначення покарання та є нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції названої норми особливої частини КК України.
		Клопотань відповідно до ч.5 ст.401 КК України від обвинуваченого та його захисника не надходило, відповідні положення роз`яснено судом.
		Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Суд наголошує, що на території України триває воєнний стан, а обвинувачений, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, зобов`язаний був непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свої навички і майстерність, а також твердо знати й зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватися правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно перебувати у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
		Проте, будучи військовослужбовцем, обвинувачений тривалий час (протягом майже п`яти місяців) був відсутній у військовій частині та не вживав жодних дій для повернення на службу, натомість, був затриманий за обставин, які не залежали від волі ОСОБА_3 . Зазначене, на переконання суду, свідчить про негативне ставлення до служби та виконання військових обов`язків, й, більш того, в умовах повномасштабного вторгнення країни-агресора подає іншим військовослужбовцям вкрай негативний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, порушення Статутів, що в цілому підриває боєздатність Збройних Сил України. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		Відповідно, з врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та мети покарання підстав для висновку суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання та прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75, 76 КК України судом не встановлено. 
		Крім того, застосування положень статтей 69 та 75 КК України виключається при засудженні особи за вчинення злочину, передбаченого ст.408 КК України, що вчинено в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Редакція ч.5 ст.72 КК України в актуальній на час постановлення вироку суду редакції передбачає, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 цієї статті. Тому період попереднього ув`язнення обвинуваченого по дату набрання вироком суду законної сили включно необхідно зарахувати обвинуваченому у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Так, відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя у справі №333/3490/24, пр. 1-кс/333/1193/24 від 13.04.2024, яка не оскаржена в апеляційному порядку, набрала законної сили 19.04.2024, до ОСОБА_3 застосувано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою ОСОБА_3 обчислюється з моменту його фактичного затримання 12.04.2024 з 16 год. 00 хв. Крім того, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка обвинуваченим або іншим заставодавцем не внесена.
		Оскільки в матеріалах кримінального провадження не міститься даних, які б свідчили про відсутність або зміну ризиків, що виправдовують обрання відносно обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу, на думку суду, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а строк відбування покарання необхідно рахувати із дня фактичного затримання, тобто, з 12.04.2024.
		Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування й судового розгляду, що підлягають вирішенню судом, не застосовувались.
		Процесуальні витрати та речові докази у даному провадженні відсутні.
		Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні у режимі відеоконференції (з урахуванням відсутності клопотання обвинуваченого про його доставку до суду в день проголошення судового рішення) з обов`язковим врученням (надісланням) учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст. 2, 7, 17, 84-86, 89, 91-95, 98-99, 131, 349, 367-371, 373-374, 376, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		До набрання даним вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
		Початок строку відбування ОСОБА_3 призначеного покарання обчислювати від дня його фактичного затримання  з 12.04.2024, зарахувавши в строк призначеного судом покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 12.04.2024 по дату набрання вироком суду законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Роз`яснити, що обвинувачений, захисник мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Обвинуваченому роз`яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи в разі їх присутності під час проголошення вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення за допомогою засобів електронного листування та засобів поштового зв`язку надіслати для вручення обвинуваченому через адміністрацію ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та не пізніше наступного дня після ухвалення - учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням (надісланням) учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...