Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/1895/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2024. Зареєстровано: 03.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/297/297/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024071060000225

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 297/1895/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   03 жовтня 2024 року м. Берегове 
		 
		   Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді        ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого  ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000225від 21.02.2024 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із вищою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
		за ч. 2 ст. 332 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_4 , він діючиумисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленим досудовим розслідуванням особами, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 , реалізовуючи свої злочинні наміри, погодився сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України.
		В подальшому, 20 лютого 2024 року близько 06 години 50 хвилин ОСОБА_4 на автомобілі марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибув на околицю населеного пункту Рафайново Берегівського району Закарпатської області, де в подальшому посадив вищевказаних осіб до автомобіля та направився з ними в сторону державного кордону з метою його незаконного перетину. Однак, останні були викриті та затримані прикордонним нарядом НОМЕР_2 прикордонного загону імені ІНФОРМАЦІЯ_5 на відстані 5000 метрів від державного кордону в напрямку 242 прикордонного знаку.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
		Так, будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_4 , вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України не визнав та пояснив, що19 лютого 2024 року під вечір йому зателефонував знайомий на ім`я ОСОБА_9 , який попросив підвезти його друга до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в м. Мукачево. Так, під`їхавши на автомобілі до готелю «Гелікон» він забрав незнайому йому людину, яку відвіз в м. Мукачево до магазину «АТБ», де та пересіла в інший автомобіль. Повертаючись додому, по дорозі він ще зустрів своїх знайомих з якими спілкувався деякий час. Згодом йому знову зателефонував знайомий ОСОБА_9 та вдруге попросив його виручити, а саме забрати його друзів з місця локації, яку він мав скинути та відвезти до готелю «Косино». Так, приїхавши до населеного пункту Рафайново він, на прохання свого знайомого, забрав осіб чоловічої статі, які чекали його там. Після цього, з блок-посту включився прожектор та до автомобіля підійшли особи чоловічої статі у військовій формі, на прохання яких він відчинив для перевірки багажне відділення автомобіля. Далі, до них під`їхало ще дві машини, звідки вийшли особи чоловічої статі та відвезли їх до відділення «Косине». При цьому, обвинувачений зазначив, що під час проведення слідчих дій було здійснено порушення порядку проведення таких дій. Зокрема, він бачив, що було проведено обшук його автомобіля без його та понятих участі. Також, зазначив, що свідків по кримінальному провадженню він не знає, не спілкувався з ними та ні з ким ні про, що не домовлявся. Щодо версії свідків їх пересування з метою проведення слідчих дій, обвинувачений ОСОБА_4 вважав таку надуманою.
		   Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що ні він, ні його мати  ОСОБА_4 ніяких грошових коштів не отримували та не мають відношення до незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив виправдати ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 332 КК України, оскільки наданими стороною обвинувачення доказами не доведено вину його підзахисного.
		Дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, перевіривши їх на предмет належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності та взаємозв`язку, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, приходить до переконання про неможливість у встановлений кримінально-процесуальним законодавством спосіб зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_4 у інкримінованому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України, оскільки висунуте обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.
		Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
		Стаття 17 КПК України встановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 373 КПК України, п. 23 постанови Пленуму ВСУ України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», випливає, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
		Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Суд враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. 
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Так, обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні є наступні:
		У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 , реалізовуючи свої злочинні наміри, погодився сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України. В подальшому, 20 лютого 2024 року близько 06 години 50 хвилин ОСОБА_4 на автомобілі марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибув на околицю населеного пункту Рафайново Берегівського району Закарпатської області, де в подальшому посадив вищевказаних осіб до автомобіля та направився з ними в сторону державного кордону з метою його незаконного перетину. Однак, останні були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_7 на відстані 5000 метрів від державного кордону в напрямку 242 прикордонного знаку.
		На підтвердження вини в інкримінованому ОСОБА_4 злочині стороною обвинувачення подано такі письмові докази, які були досліджені судом: Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12024071060000225 від 21.02.2024 року; доручення про проведення досудового розслідування; постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 21.02.2024 року; постанову про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 22.02.2024 року; повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 21.02.2024 року; доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 21.02.2024 року; лист відповідь про надання інформації на виконання доручення від 24.02.2024 року; копію паспорту свідка ОСОБА_6 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_10 від 21.02.2024 року; протокол пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_6 ; заяву від свідка ОСОБА_6 щодо добровільного надання мобільного телефону від 21.02.2024 року; протокол огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_6 та фототаблицю до нього від 21.02.2024 року; копію паспорта свідка ОСОБА_8 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 21.02.2024 року; протокол пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_8 ; копію паспорта свідка ОСОБА_7 ; клопотання про проведення допиту свідків слідчим суддею в судовому засіданні від 21.02.2024 року; журнал судового засідання №2512611 Берегівського районного суду Закарпатської області щодо допиту свідків та CD-диск із відеозаписами допитів свідків до нього від 22.02.2024 року; постанову про визнання речовими доказами оптичного носія інформації з допитами свідків від 22.02.2024 року; протокол огляду місця події, яким було оглянуто та вилучено легковий автомобіль марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » від 22.02.2024 року та фототаблицю до нього; постанову про визнання речовими доказами автомобіль марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та мобільний телефон марки «iPhone 10» від 22.02.2024 року; ухвалу про накладення арешту на автомобіль марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та мобільний телефон марки «iPhone 10» від 28.02.2024 року; розписку ОСОБА_11 щодо отримання автомобіля марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » від 29.02.2024 року; протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22.02.2024 року; ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 22.02.2024 року; лист-повідомлення із ізолятору тимчасового тримання про звільнення ОСОБА_4 і зв`язку зі сплатою застави від 23.02.2024 року; лист-відповідь про надання інформації на виконання доручення від 04.03.2024 року; протокол огляду предмету відеозапису від 04.03.2024 року та CD-диск з відеозаписом з камер відео спостереження супермаркету «АТБ» до нього; постанову про визнання речовим доказом оптичний носій інформації CD-диск з відеозаписом з камер відеоспостереження супермаркету «АТБ»; постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 18.04.2024 року; матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 ..
		Так, із досліджених судом письмових доказів не підтверджено обставини зазначені у формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 , а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленим досудовим розслідуванням особами, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зокрема те, що 20 лютого 2024 року близько 06 години 50 хвилин ОСОБА_4 на автомобілі марки «AUDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибув на околицю населеного пункту Рафайново Берегівського району Закарпатської області, де в подальшому посадив вищевказаних осіб до автомобіля та направився з ними в сторону державного кордону з метою його незаконного перетину.
		Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 21.02.2024 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12024071060000225 за ч. 2 ст. 332 КК України, а саме: 21.02.2024 року до чергової частини Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від працівників ДПСУ про те, що 20.02.2024 року близько 06 годин 50 хвилин в 5000 метрах від державного кордону затримано трьох громадян, мешканців м. Києва та Київської області, які мали намір незаконно перетнути Державний кордон України та одного громадянина, мешканця м. Мукачево, який сприяв незаконному перетину вищевказаних осіб (а.с. 35).
		Разом з цим, суд констатує, що Єдиний реєстр досудових розслідувань є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, тобто витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
		Із повідомлення про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину) 27 прикордонного загону № 05.5/73-24 вих. від 20.02.2024 року вбачається, що 20.02.2024 року о 06:50 годині п/н «КрП» спільно з офіцером ПОРВ (з м.д. н.п. Лужанка) ГОРВ під час перевірки т/з марки «Ауді», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканця Закарпатської області, на околиці н.п. Рафайново на напрямку 242 п/зн, 5000 метрів до державного кордону, виявлено 3-х громадян України (мешканці Київської області), які не змогли пояснити мету перебування в контрольованому прикордонному районі та прикордонній смузі. Також, у даному повідомленні зазначено, що ОСОБА_4 біля н.п. Рафайлово (згідно тексту повідомлення) підібрав громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яких висадив ОСОБА_12 , та мав намір безперешкодно перевезти через блок-пост.
		Дослідженими в судовому засіданні протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_10 від 21.02.2024 року; протоколом пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_6 ; протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_6 та фототаблицею до нього від 21.02.2024 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 21.02.2024 року; протоколом пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_8 , наданими стороною обвинувачення не підтверджено факт того, що обвинувачений ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленим досудовим розслідуванням особами, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Крім цього, журналом судового засідання №2512611 Берегівського районного суду Закарпатської області щодо допиту свідків та CD-диском із відеозаписами допитів свідків до нього від 22.02.2024 року не підтверджено обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме сприяння незаконному перетину державного кордону свідками. Так, із показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 встановлено лише факт їхньої спроби перетнути державний кордон за вказівками іншої особи, а не обвинуваченим, який лише підібрав їх на автомобілі біля блок-посту та мав повезти в сторону м. Мукачево. При цьому, свідки показали, що обвинувачений ОСОБА_4 не надавав їм жодних вказівок щодо незаконного перетину державного кордону та вони практично не спілкувалися між собою. Розмов із обвинуваченим ОСОБА_4 стосовно їх незаконного перетину державного кордону свідки не вели.
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні відмовився давати покази слідчому судді по факту даного кримінального правопорушення.
		З-поміж вищезазначеного судом встановлено, що під час допиту слідчим суддею в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив наявність у нього двох психічних захворювань. Вказане підтверджено і наданим суду епікризом з медичної картки стаціонарного хворого №3762, виданої КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з якого вбачається, що ОСОБА_8 встановлено діагноз: органічний розлад особистості з легким інтелектуально-мнестичним зниженням, лабільний тип; афективно-астенічний синдром.
		Зазначене узгоджується і з отриманою судом 26 вересня 2024 року на виконання ухвали суду інформацією із КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Враховуючи наведену обставину, покази свідка ОСОБА_8 не мають переконливої позиції для суду для встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому, клопотань щодо призначення судової-психіатричної експертизи щодо психічного стану ОСОБА_8 від сторін кримінального провадження до суду не надходило.
		Із досліджених в судовому засіданні протоколу огляду предмету відеозапису від 04.03.2024 року та CD-диску з відеозаписом з камер відео спостереження супермаркету «АТБ» не відстежується та не підтверджується факт перевезення обвинуваченим ОСОБА_4 свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до державного кордону з метою їх незаконного перетину. Також, вказані відеофайли не містять доказів змови групи осіб щодо незаконного перетину державного кордону вказаних свідків. 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показав, що в лютому 2024 року виконував функціональні обов`язки на посту, до якого під`їхав автомобіль марки «AUDI», де водієм був ОСОБА_4 та інші три особи призовного віку. Після перевірки документів вказаних осіб, він повідомив керівництво та очікував на оперативну групу прикордонного наряду. По приїзду групи реагування прикордонного наряду обвинуваченого ОСОБА_4 та інших осіб запросили до КПП «Косино». При цьому, свідок ОСОБА_13 зазначив, що відеофіксація вказаної події не велася, оскільки камера включається лише у випадках конфліктних ситуації чи злісній непокорі працівникам прикордонної служби.
		Разом з цим, матеріали кримінального провадження не містять доказів виконання функціональних обов`язків на посту ОСОБА_13 в час події кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 .. Тобто, відсутні жодні належні та допустимі докази перебування на службі свідка ОСОБА_13 під час виконання ним службових обов`язків на встановленому блок-посту в період вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
		Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
		За правилами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України, обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.
		Відповідно до ст. 94 КПК України, оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
		Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 13 березня 2024 року у справі № 760/23990/17, провадження № 51-5304км23.
		Отже, органом досудового розслідування інкриміновано обвинуваченому злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, а саме сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
		Так, об`єкт злочину  порядок перетинання державного кордону України. Про поняття державний кордон України.
		3 об`єктивної сторони цей злочин може проявитися у трьох формах: 1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 3) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
		У злочині, передбаченому ст. 332 КК України, сприяння стосується не співучасників цього ж злочину, а осіб, які намагаються незаконно перетнути державний кордон України. Воно може полягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршруту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів злочину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви і мета злочину не мають значення для його кваліфікації.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами всіх ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України інкримінованого ОСОБА_4 ..
		Зокрема, матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення не підтверджують виконання дій обвинуваченим ОСОБА_4 щодо сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів та за попередньою змовою групою осіб.
		При цьому, надана стороною обвинувачення постанова Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2024 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не підтверджує причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину.
		Дослідивши за клопотанням прокурора зазначені вище докази, суд не знайшов стверджувальних доводів тих обставин, які підтверджують кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів та за попередньою змовою групою осіб.
		Так, суд дійшов висновку про те, що показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які по суті не підтверджують формулювання висунутого обвинувачення за відсутності інших належних та допустимих доказів у кримінальному провадженні, недостатньо для доведення винуватості ОСОБА_4 ..
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		Усвою чергу, суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Однак, таких доказів, які б доводили поза розумним сумнівом, що в діянні ОСОБА_4 єсклад інкримінованого злочину, матеріали кримінального провадження не містять.
		Відповідно до положень ст. 284 КПК України у разі, якщо не доведено, що 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.
		Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, детально дослідивши та давши належну юридичну оцінку кожному доказу, що були надані стороною обвинувачення, з точки зору допустимості, достовірності і належності, а їх сукупність з точки зору достатності і взаємозв`язку, дослідивши показання обвинуваченого, свідків, письмові докази, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_4 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України та виправдання у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
		В порядку ст. 100 КПК України, речові докази:
		-оптичний носій інформації з допитами свідків слідчим суддею у судовому засіданні у справі №297/790/24; оптичний носій інформації DVD-R із знятими відеозаписами з камер відеоспостереження супермаркету АТБ, що за адресою: АДРЕСА_2 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
		-автомобіль марки «AUDI», моделі «А7», чорного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_14 , слід повернути власнику ОСОБА_14 ;
		-мобільний телефон марки «iPhone 10» в корпусі сірого кольору, який поміщено до спеціального пакету НПУ WAR 1530513, який зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Берегове, вул. Сільвая, 4, слід повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , як власнику,
		скасувавши накладений арешт ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2024 року.
		Згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 квітня 2024 року о 16:15 годині. Визначено розмір застави у сумі 90840,00 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Згідно квитанції від 22 лютого 2024 року ОСОБА_15 внесено заставу в розмірі 90840,00 гривень по справі №297/790/24.
		Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу слід повернути заставодавцю  ОСОБА_15 .
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Потерпілий у даному кримінальному провадженні відсутній.
		Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичних осіб у даному кримінальному провадженню відсутні.
		Розмір пропонованої винагороди викривачу у даному кримінальному провадженню відсутній.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд  
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2ст. 332 КК Українита виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
		Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу внесену в розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок по справі №297/790/24  повернути заставодавцю ОСОБА_15 .
		В порядку ст. 100 КПК України, речові докази:
		-оптичний носій інформації з допитами свідків слідчим суддею у судовому засіданні у справі №297/790/24; оптичний носій інформації DVD-R із знятими відеозаписами з камер відеоспостереження супермаркету АТБ, що за адресою: АДРЕСА_2 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження  зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
		-автомобіль марки «AUDI», моделі «А7», чорного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_14  повернути власнику ОСОБА_14 ;
		-мобільний телефон марки «iPhone 10» в корпусі сірого кольору, який поміщено до спеціального пакету НПУ WAR 1530513, який зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Берегове, вул. Сільвая, 4  повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , як власнику,
		скасувавши накладений арешт ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2024 року.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя  ОСОБА_16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...