Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/1874/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2024. Зареєстровано: 03.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: 2/205/1963/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		26.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/1874/24
		 
		 
		єдиний унікальний номер № 205/1874/24 
		провадження № 2/205/1963/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 вересня 2024 року м. Дніпро
		Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді  Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання  Саруханової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», ОСОБА_2 про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач 19.02.2024 року звернулася до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просила суд визнати дії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» стосовно безпідставного ненадання послуг електропостачання, відповідно до укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.10.2023 року противоправними; зобов`язати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» під`єднати квартиру АДРЕСА_1 до електромереж та поновити постачання електричної енергії у відповідності до укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.10.2023 року; зобов`язати ОСОБА_2 надати відповідну письмову згоду АТ«ДТЕК Дніпровські електромережі» на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.10.2023 року та користування послугами; витрати покласти на відповідачів. 
		Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , власником іншої вищевказаної квартири є її колишній чоловік ОСОБА_2 Квартира є об`єктом спільної часткової власності на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 року. В квартирі з 31.12.2007 року по теперішній час проживає позивач та самостійно сплачує комунальні послуги. ОСОБА_2 не проживає в квартирі з липня 2000 року. 25.10.2023 року АТ«ДТЕК Дніпровські електромережі» було проведено безпідставне відключення електроенергії в спірній квартирі на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.10.2023 року, мотивованої тим, що він нібито не проживає у вказаній квартирі певний період часу, а тому споживати електроенергію немає необхідності. ОСОБА_2 без згоди іншого співвласника припинив електропостачання до квартири, звернувшись одноособово до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» із відповідною заявою, ввівши їх в оману, надавши витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зазначено лише його єдиним власником квартири. 
		26.10.2023 року після сплати рахунку з підключення споживача між позивачем та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було укладено договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 . Але після проведення всіх вказівок АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та сплати рахунку на підключення електроенергії електроенергія за її місцем проживання так і не була підключена, як потім вона дізналася з причини того, що ОСОБА_2 не надав на це свою письмову згоду. Листом АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» позивачу було повідомлено, що персоналом ЦОК ОСР договір про постачання електроенергії, від 26.10.2023 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 укладено помилково. На всі скарги, звернення їй було запропоновано звернутися до суду за захистом своїх прав. 
		10.12.2023 року позивач звернулась із досудовою вимогою до ОСОБА_2 , в якій просила надати їй письмову згоду на вчинення правочину, оскільки він з липня 2020 року фактично не проживає в спірній квартирі, але ОСОБА_2 не реагує на її звернення і вона вимушена звернутись до суду. 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Індюкової Т.В. про забезпечення позову відмовлено. 
		21.05.2024року досуду відвідповідача ОСОБА_2 надійшов відзивна позов,у якомупросив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що до дати відключення квартири від електропостачання 25.10.2023 року він був власником особового рахунку № НОМЕР_1 в компанії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на підставі договору, укладеного з постачальником електроенергії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ним від 01.01.2019 року. Його звернення про припинення послуг електропостачання в спірній квартирі обумовлено тим, що при наявній заборгованості за електропостачання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» можуть подати на нього позовну заяву до суду, що тягне за собою винесення постанов з боку виконавчої служби з подальшим блокуванням його банківських рахунків, а це джерело забезпечення його сина. Крім того, позивач категорично з ним не спілкується, що свідчить про відсутність її прагнення до врегулювання ситуації. 
		У відзиві на позовну заяву від 16.06.2024 року представник АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі»  адвокат Біла Т.А. просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними та незаконними. Постачання електричної енергії до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 здійснювалося на підставі договору про користування електричною енергією № 8851030, який був укладений між АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі» та ОСОБА_2 з урахуванням змін, які відбулися в сфері енергетики з 01.01.2019 року постачання електричної енергії до квартири за вказаною адресою здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, укладеного з постачальником універсальних послуг, послуги ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та ОСОБА_2 . 10.10.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Товариства щодо проведення відключення квартири АДРЕСА_1 і згідно наданої заявки клієнта 25.10.2024 року проведено припинення послуг електропостачання кватири. Відтак, висновки позивача щодо безпідставного відключення спірної квартири не обґрунтовані. Крім того, дійсно 26.10.2023 року, на підставі заяви ОСОБА_1 помилково вважаючи, що за вказаною адресою 25.10.2023 року було проведено відключення послуги електропостачання квартири та розірвано договір із попереднім власником квартири ОСОБА_2 було проведено укладення договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на ім`я ОСОБА_1 , відкрито ККР № 120002033615, відповідно до наданих позивачем документів та наданий рахунок для відновлення послуг електропостачання квартири. Однак, оскільки ОСОБА_1 належить частина спірної квартири, то відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. ОСОБА_2 30.10.2023 року повідомив через колцентр АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі», що не надавав згоди на укладання договору ОСОБА_1 , як співвласнику помешкання за вищевказаною адресою, а тому АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі» у відношенні до позивача та відповідача діяли виключно в межах Правил. 
		Представник відповідача  адвокат Біла Т.А., в письмовій заяві від 06.08.2024 року просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі» витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., які понесені відповідачем при розгляді справи. 
		В письмових запереченнях стосовно заяви адвоката Білої Т.А. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які надійшли до суду через засоби електронного зв`язку 26.08.2024 року, представник позивача просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки адвокатом не надано належних доказів повної сплати розміру наданих послуг АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі» АО «Перший радник» у розмірі 15000 грн. 
		В судовому засіданні 07.08.2024 ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
		У судовому засіданні 07.08.2024 року позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
		Представник позивача письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 письмово просила суд розглядати справу за його відсутності, постановити рішення з врахуванням наданих пояснень та доказів по справі. 
		Представник АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі» у судовому засіданні заперечувала проти позову. Просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, стягнути судові витрати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, дійшов наступних висновків.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , 2005 року народження, та ОСОБА_4 , 2013 року народження, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (а.с. 184-185). 
		На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 року квартира АДРЕСА_1 визнана об`єктом спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 належить частки квартири, а ОСОБА_2  1/2 частки квартири (а.с. 186-189). 
		До матеріалів справи долучено акт від 12.02.2024 року складений головою правління ОСББ «32» про не проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 18). 
		Також до матеріалів справи долучено акт від 12.02.2024 року, складений головою правління ОСББ «32» про фактичне проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с. 19).
		Побутовий споживач  індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
		Об`єкт побутового споживача  житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
		Споживання електричної енергії  користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача.
		Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 відкритий на ОСОБА_2 (а.с 129), а отже він є споживачем послуг.
		10.10.2023 року листом № 302015600 ОСОБА_2 звернувся до ЦОК ОСР щодо проведення відключення об`єкту (квартири), розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
		25.10.2023 року персоналом ОСР проведено припинення послуг електропостачання вищевказаної квартири, згідно наданої заявки клієнта. 
		26.10.2023 року з ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та відкрито ККР № 120002033615, відповідно до поданих документів та наданого рахунку для підключення квартири. 
		З 30.10.2023 року на підставі заяви ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 відключена від постачання електричної енергії (а.с. 35-37). 
		На запит позивача щодо причин відключення квартири постачання електричної енергії та відновлення електропостачання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надіслало відповіді, відповідно до яких розподіл електричної енергії об`єкту споживача було припинено на підставі абз. 2.4.27 ПРЕЕ з посиланням на ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України (а.с. 42-44).
		Положенням ст. 41 Конституції України зокрема визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплено положення про те, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
		Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України та частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
		Відповідно до статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
		Згідно статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
		Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24.11.1986 року у справі "Gillow v. the U.K."), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18.02.1999 року у справі "Larkos v. Cyprus").
		Судом встановлено, що наявність у ОСОБА_1 такого права встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало законної сили 19.10.2022 року. Тобто ОСОБА_1 має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування зазначеною квартирою, у тому числі і від її другого власника ОСОБА_2 (положення статті 391 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
		Відповідно до частини першої статті 50 ЖК УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.
		За змістом пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги  результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
		Комунальні послуги  послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункту 2 частини першої статті 5 зазначеного Закону).
		Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 7 цього ж Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.
		Таким чином, забезпечення електропостачання у житлових приміщеннях  це необхідна складова належних умов проживання у житловому приміщенні. Припинення електропостачання у житловому приміщенні суттєво погіршує умови проживання та перебування у ньому.
		Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що користувач житлового приміщення має вносити плату за комунальні послуги, які використовує, однак не повинен укладати окремі договори.
		Більш того, законодавство про надання комунальних послуг, зокрема послуг електропостачання, не передбачає можливості укладення окремого договору про надання комунальних послуг з користувачем житлового приміщення, що належить на праві власності іншій особі.
		Водночас, відсутність договору про надання комунальних послуг з користувачем житлового приміщення, власником якого є інша особа, не позбавляє користувача житлового приміщення права на отримання комунальних послуг, зокрема послуг електропостачання.
		Відтак, право на отримання комунальних послуг нерозривно пов`язане з правом користування житловим приміщенням і таке не вимагає будь-якого додаткового оформлення.
		Хоч у частині першій статті 26 Закону України "Про електроенергетику" й передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з постачальником, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.
		Такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для позбавлення користувача житлового приміщення права отримувати комунальні послуги. 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії укладений зі ОСОБА_1 існує. 
		Зазначений правовий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі№ 6-2951цс15.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
		Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
		Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".
		Суди не можуть виходити лише з наявності в особі певного права, але мають перевірити добросовісність його здійснення, зокрема, причину та мету дій особи в межах наданого їй права, усвідомлення особою, яка здійснює право, того, що таким чином порушуються та обмежуються права та законні інтереси інших осіб, тощо.
		Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
		Разом з тим, ОСОБА_2 , подавши заяву на відключення квартири від електропостачання, діяв недобросовісно, порушивши таким чином права позивача, яка правомірно користується цим майном та має право на належні умови проживання і отримання комунальних послуг в силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які претензії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з приводу існування заборгованості з оплати комунальних послуг. Відключення квартири, в якій проживає позивач, відбулося на підставі заяви ОСОБА_2 , а не постачальником послуг у зв`язку із наявністю заборгованості.
		Враховуючи викладене, розглядаючи вказаний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. покладається на відповідача, а судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., від сплати якого позивач звільнена слід стягнути з відповідача в дохід держави.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15-16, 317, 319, 321, 356, 358, 383, 391, 395-396 ЦК України, ст. ст. 50, 156, 162 ЖК УРСР, ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (код ЄДРПОУ: 23359034, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 60, офіс 541), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити.
		Визнати дії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» стосовно безпідставного ненадання послуг електропостачання, відповідно до укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.10.2023 року противоправними. 
		Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» під`єднати квартиру АДРЕСА_1 до електромереж та поновити постачання електричної енергії у відповідності до укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.10.2023 року. 
		Зобов`язати ОСОБА_2 надати відповідну письмову згоду Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпровські електромережі» на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.10.2023 року та користування послугами.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
		 
		Суддя   Н.В. Басова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...