Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/8080/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 03.10.2024. Зареєстровано: 03.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2024.
Дата набрання законної сили: 15.10.2024
Номер судового провадження: 2-а/953/138/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 953/8080/24
		н/п 2-а/953/138/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 жовтня 2024 року    
		Київський районний суд м. Харкова в складі
		головуючого судді Вітюка Р.В.,
		за участі секретаря Соломонової К.О.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача  Ткаліча А.О. (адвокат)
		представників відповідача  Піддубко Є.Д., Андрушко М.М. (самопредставництво)
		розглянув у м. Харків адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_2 
		до  ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі
		про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст заявлених вимог
		ОСОБА_2 (далі  ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ТЦК), в якому просить:
		- скасувати постанову № 35 від 31.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка винесена ТЦК ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_2 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 59 500,00 грн за порушення частини третьої статті 210-1 КУпАП;
		- справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП ;
		- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
		Позов обґрунтовано таким:
		-на виконаннярозпорядження ТЦКПриватне акціонернетовариство "АБІНБЕВЕФЕС УКРАЇНА"(далі Товариство)видало наказпро оповіщенняпро викликпрацівників доТЦК,чим виконалопункт пункту13Порядку проведенняпризову громадянна військовуслужбу підчас мобілізації,на особливийперіод,затверджену постановоюКабінету МіністрівУкраїни від16.05.2024№ 560(далі Порядок№ 560)та пункту47Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі  Порядок № 1487) щодо видачі наказу про оповіщення;
		-усі працівники ознайомилися з наказом під особистий підпис, окрім: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відмову яких від підписання наказу про оповіщення було складено акти про відмову;
		-робочий час частина працівників на момент надходження розпорядження вже закінчився; одним з працівників було втрачено працездатність; частина працівників перебувала у відпустці; один працівник працює дистанційно, тому вони були повідомлені пізніше (у перший робочий день або шляхом надсилання листа). Один з працівників звільнився до отримання розпорядження ТЦК;
		-отримані відТЦК повісткине булороздано працівникам,оскільки Товариствуне буливидані посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки;
		-Товариство виконало пункт 13 Порядку №560 шляхом звільнення викликаних працівників від виконання їх трудових обов`язків;
		-обов`язки за ведення військового обліку у Товаристві покладено на іншу особу. ОСОБА_2 у період з 20.08.2024 (протягом 20.08.2024  23.08.2024) перебував у відрядженні, а тому не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
		Також позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача, наведених у відзиві, зокрема, щодо номеру оскаржуваної постанови (зазначав, що вона носить характер технічної описки); суб`єкта адміністративного правопорушення; невиконання розпорядження; обставин перебування позивача у відрядженні.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		18.09.2024 від представника ТЦК ОСОБА_3 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечував проти задоволення позову.
		Відзив мотивований таким:
		- позивач просить скасувати постанову № 35, однак відповідач не виносив таку постанову, відповідач виніс постанову № 335;
		- Порядок № 560 і Порядок № 1487 покладають обов`язки з виконання розпорядження ТЦК саме на керівника підприємства. Внутрішні акти Товариства не можуть суперечити чинному законодавству;
		- позивач не виконав розпорядження відповідача щодо забезпечення прибуття працівників підприємства 21.08.2024 до територіального центру комплектування. З 32 осіб, зазначених у розпорядженні прибули 3 особи, які мають право на відстрочку або заброньовані, ще дві особи, які мають відстрочку з`явилися пізніше. У результаті невиконання позивачем розпорядження жодний працівник позивача не був мобілізований;
		- позивач неналежно оповістив працівників про виклик до ТЦК, а саме: позивач оповістив працівників вже після 21.08.2024, коли дата прибуття вже пройшла (23.08.2024, 30.08.2024); частині працівників позивач 21.08.2024 лише надіслав по пошті оповіщення про їх виклик до ТЦК на цю ж дату, на думку відповідача позивач зобов`язаний був повідомити працівників по телефону;
		- позивач не виконав повторне розпорядження ТЦК від 27.08.2024 № 5/1433 щодо оповіщення та забезпечення прибуття 28.08.2024 на 12:00 до ТЦК працівників позивача, не забезпечивши їх прибуття;
		- позивач є директором юридичної особи, який зобов`язаний організовувати роботу підприємства у відповідності до вимог законодавства, незалежно від фізичного перебування директора на території підприємства, а тому його доводи щодо перебування у відрядженні з 20.08.2024 по 23.08.2024 є необґрунтованими.
		Процесуальні дії у справі
		Суд ухвалою від 09.09.2024 прийняв справу до розгляду, відкрив провадження та призначив її до розгляду на 18.09.2024.
		У судове засідання у режимі відеоконференції 18.09.2024 з`явилися позивач та представники відповідача. У зв`язку з технічною неможливістю позивача забезпечити участь у судовому засіданні та з`ясуванням обставин щодо повноважень представників відповідача судове засідання було відкладено до 02.10.2024.
		02.10.2024 у судове засідання з`явились (у режимі ВКЗ) позивач, його представник та представники відповідача. Суд розпочав розгляд справи, однак позивач зазначив, що не отримував відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим просив оголосити короткострокову перерву на два дні у розгляді справи для ознайомлення з відзивом. Один з представників відповідача заперечив проти оголошення перерви, інший  залишив вказане питання на розсуд суду. Суд ухвалив оголосити короткострокову перерву до 03.10.2024 для надання можливості позивачу ознайомитись з відзив на позовну заяву.
		03.10.2024 позивач подав заяву про виправлення описки в позовній заяві, яка допущена в номері оскаржуваної постанови.
		03.10.2024 у судове з`явились (у режимі ВКЗ) позивач, його представник та представники відповідача. Позивач зазначив, що допустив технічну помилку у позовній заяві у номері оскаржуваної постанови, а саме замість "№335" помилково зазначив "№ 35" та просив це врахувати і розглядати його вимоги щодо постанови № 335, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представники відповідача заперечили проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов та заперечили проти заяви про виправлення описки з огляду на те, що таке заява не передбачена нормами КАС України.
		Фактичні обставини, встановлені судом
		ТЦК надіслав Товариству розпорядження від 20.08.2024 № 5/1427, в якому вимагав здійснити оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в установі про їх виклик до ТЦК для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії, забезпечити їх прибуття 21.08.2024 о 09.00 год. У розпорядженні вказані 32 особи (а.с. 29).
		На виконання вказаного розпорядження ТЦК 20.08.2024 Товариство видало наказ № Ч-2024-08-20-04, який підписаний в.о. директора ОСОБА_7 (виконавець: інспектор з військового обліку ОСОБА_8 ) про оповіщення про виклик працівників (31 особу) до ТЦК для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії та забезпечення їх прибуття 21.08.2024 о 09 год. 00 хв. (а.с. 34  34в). Відповідно до пункту 7 вказаного наказу вирішено забезпечити прибуття працівників шляхом увільнення їх від роботи.
		З вказаним наказом 20.08.2024 ознайомилися 15 осіб, 21.08.2024  5 осіб, 22.08.2024  1 особа (а.с. 34г - 35б). Відмовилися ознайомлюватися 6 осіб, у результаті чого було складено відповідні акти про відмову (а.с. 35в  36 ).
		3 особи (працівники підприємства) перебували у щорічній відпустці, що підтверджується заявами останніх про надання відпустки та наказами про надання відпустки (а.с. 41  42). З позовної заяви вбачається, що одна особа працює дистанційно. Вказаним особам 21.08.2024 засобами поштового зв`язку Товариство направило копію витягу з наказу № Ч-2024-08-20-04 від 20.08.2024 (а.с. 43  45).
		Одна особа з 21.08.2024 перебувала на лікарняному (а.с. 40).
		Одна особа, яка є у переліку в розпорядження ТЦК звільнена відповідно до наказу Товариства № 1 /п від 26.06.2024, про що повідомлено ТЦК шляхом направлення засобами поштового зв`язку повідомлень про зміну облікових даних (а.с. 46).
		Відповідно до службових записок працівників Товариства 10 осіб відвідали ТЦК, 19 осіб не прибули до ТЦК (а.с. 56  70).
		22.08.2024 Товариство проінформувало ТЦК про результати виконання розпорядження, що підтверджується печаткою останнього про прийняття оповіщення (а.с. 37  39).
		Згідно з витягу з наказу №8П про переведення на іншу роботу ОСОБА_2 був переведений на посаду директора відділення з 08.01.2020 (а.с. 28).
		ОСОБА_2 у період з 20.08.2024 по 23.08.2024 перебував у відрядженні, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 54).
		Згідно з пунктами 1.6, 4.2 посадової інструкції "Директора відділення" на час тимчасової відпустки директора відділення (відрядження, відпустка, тимчасова непрацездатність, тощо) його обов`язки тимчасово виконує особа, яка призначається наказом Генерального директора Товариства (особа, яка виконує обов`язки Генерального директора), та набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання обов`язків директора відділення. Директор відділення несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності  в межах, визначених чинним законодавством України (а.с. 48 - 53).
		Наказом Товариства № 44 від 06.03.2023 покладено на ОСОБА_9 , інспектора з військового обліку, обов`язки щодо ведення військового обліку в Товаристві з 06.03.2023 (а.с. 47).
		27.08.2024 заступник начальника ТЦК склав протокол № 335, що ОСОБА_2 (директор Чернігівського відділення Товариства) 21.08.2024 о 09:00 год. не забезпечив сприяння щодо призову на військову службу за мобілізацією, що зазначені у розпорядженні ТЦК за № 5/1427 від 20.08.2024, не забезпечив прибуття військовозобов`язаних до ТЦК 21.08.2024 о 09:00 чим не сприяв ТЦК у його роботі щодо призову громадян на військову службу за мобілізацією, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оборону України", абз. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абз. 6 п. 13 Порядку № 560, тим самим ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (а.с. 20).
		ОСОБА_2 30.08.2024 подав до ТЦК пояснення по справі (в порядку ст. 268 КУпАП), що підтверджується печаткою останнього про їх прийняття (а.с. 25  27а).
		31.08.2024 ТЦК ухвалив постанову № 335 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою притягнуло до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та наклав на нього штраф у розмірі 59 500 грн (а.с. 19).
		Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		Відповідно до пунктів 1  8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Суд враховує, що в прохальній частині позову заявник просить скасувати постанову ТЦК від 31.08.2024 за № 35, однак до позову долучено копію постанови від 31.08.2024 за № 335. У судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що це технічна помилка, у зв`язку з чим подали заяву про виправлення відповідної описки. Представники відповідачів наполягали, що неправильне зазначення номеру постанови і відсутність заяви про уточнення позовних вимог є підставою для відмови в позові, строк на звернення із заявою про уточнення позовних вимог минув.
		Відповідно до правової аксіоми: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя та справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".
		Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998.
		Суд враховує, що зі змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що позивач оскаржує постанову ТЦК від 31.08.2024 за № 335, оскільки всі доводи щодо її неправомірності стосуються змісту вказаної постанови і до позову долучено безпосередньо постанову за №335, а тому відмова у розгляді заяви з підстав допущення технічної описки в номері оскаржуваного акту буде надмірним формалізмом, що може позбавити заявника доступу до суту. При цьому зі змісту позицій сторін у справі вбачається, що вони чітко усвідомлюють предмет оскарження. А тому суд вважає за можливе врахувати пояснення та заяву позивача щодо номеру оскаржуваної постанови та розглядати позовні вимоги щодо постанови ТЦК за № 335.
		Отже, предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова ТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
		Указана норма є бланкетною, оскільки відсилає до порушень законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
		Відповідно доабзацу 3частини другоїстатті 16Закону України"Прооборону України"посадові особипідприємств,установ таорганізацій усіхформ власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.
		Підприємства, установи і організації зобов`язані сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період (абзац шостий частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
		Згідно забзацом шостимпункту 13Порядку №560 керівники підприємств,установ,організацій зотриманням розпорядженнявідповідного голови(начальника)районної,міської держадміністрації(військовоїадміністрації)або відповідногокерівника районного(міського)територіального центрукомплектування тасоціальної підтримкипро проведеннязаходів мобілізаціїчи викликрезервістів тавійськовозобов`язаних районного(міського)територіального центрукомплектування забезпечують прибуття резервістів тавійськовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільненняїх відвиконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях.
		Зі змісту наведеного положення вбачається, що після отримання розпорядження відповідного уповноваженого органу обов`язок з його реалізації покладається на керівника установи. 
		При цьому посилання позивача на наявність у Товаристві відповідальної особи за ведення військового обліку та положення Порядку № 1487 не спростовують відповідного обов`язку керівника, передбаченого пунктом 13 Порядку № 560, який є чинним. Внутрішні документи Товариства не можуть суперечити нормативно-правовому акту органу виконавчої влади. А тому у вказаній частині приймаються заперечення відповідача та відхиляються доводи позивача.
		Водночас суд зазначає, що абзац шостий пункту 13 Порядку № 560 передбачає два варіанти забезпечення керівником підприємства прибуття резервістів та військовозобов`язаних, зокрема, шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору або звільнення їх від виконання обов`язків.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував розпорядження ТЦК шляхом звільнення працівників від виконання обов`язків, що підтверджується наказом Товариства від 20.08.2024 № Ч-2024-08-20-04 (п. 7).
		При цьому, як вбачається з розпорядження ТЦК від 20.08.2024 у ньому не конкретизовано, яким чином Товариству забезпечити прибуття працівників (шляхом перевезення чи звільнення від виконання обов`язків), а в оскаржуваній постанові не мотивовано, чому ТЦК вважає увільнення працівників Товариства від роботи порушенням абзацу шостого пункту 13 Порядку № 560.
		Посилання відповідача у цій частині на положення Порядку № 1487 визнаються необґрунтованими, оскільки останній не містить конкретної процедури забезпечення прибуття працівників, натомість конкретизований у пункті 13 Порядку № 560. А тому висновок ТЦК у вказаній частині за відсутності будь-якого мотивування в оскаржуваній постанові є передчасним. У цій частині суд приймає доводи позивача та відхиляє заперечення відповідача.
		Також суд вважає передчасними висновки ТЦК щодо невиконання позивачем розпорядження стосовно належного оповіщення працівників з огляду на таке.
		Відповідно до абзаців першого, другого пункту 47 Порядку № 1487 у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ таорганізацій зобов`язанівидати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
		Зі змісту наведеної норми вбачається, що керівник підприємства, у разі отримання розпорядження ТЦК, зобов`язаний, зокрема, видати наказ про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а у разі виконання такими особами дистанційної, роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення повідомити таких осіб.
		Як вбачається з матеріалів справи, в.о. керівника Товариства виконав вказаний обов`язок шляхом ухвалення відповідного наказу та надсилання листів особам, які працюють дистанційно або перебувають у відпустці.
		Водночас ТЦК у оскаржуваній постанові не врахував положення пункту 47 Порядку №1487 та не мотивував, які саме дії керівника підприємства вказують на неналежне повідомлення працівника підприємства. Сам по собі факт прибуття до ТЦК лише частини працівників Товариства не можуть вказувати на порушення пункту 13 Порядку № 560 та пункту 47 Порядку № 1487 без урахування змісту таких норм та належного мотивування суті допущеного керівником порушення.
		Відсутність у оскаржуваній постанові ТЦК належного мотивування щодо висновку стосовно неналежного повідомлення працівників Товариства без аналізу наданих останнім доказів (виданий наказ, надсилання листів відсутнім на роботі працівника, тощо) позбавляє суд можливості встановити дійсні мотиви відповідача під час ухвалення рішення.
		У цьому контексті суд також враховує обмеженість строків на виконання розпорядження ТЦК, яке надійшло Товариству 20.08.2024 про виклик працівників на 21.08.2024, тобто об`єктивної можливості вчинити Товариством дій зі своєчасного повідомлення працівників, які 20.08.2024 не перебували на роботі. А тому доводи відповідача щодо надсилання листів у день, в якій відповідні працівники мали прибути до ТЦК, визнаються необґрунтованими.
		Крім того, суд звертає увагу, що положення статті 16 Закону України "Про оборону України" і статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" покладають обов`язок щодо сприяння територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки на підприємства, а пункт 13 Порядку № 560 покладає на керівників установ конкретні зобов`язання з виконання розпоряджень територіальних центрів комплектування.
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував у відрядженні у період з 20.08.2024 по 23.08.2024.
		Водночас в оскаржуваній постанові ТЦК не навело мотивів притягнення до відповідальності саме ОСОБА_2 , зокрема, щодо контролю або координування ним дій пов`язаних із забезпечення мобілізаційними заходами на Товаристві (супроводження у дистанційному режимі, комунікування з представниками ТЦК, тощо), що позбавляє суд можливості встановити відповідні обставини. У цій частині частково приймаються доводи позивача щодо перебування у відрядженні.
		Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Суд зазначає, що відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову в порушення статті 245 КУпАП, не надав належну оцінку всім обставинам справи у їх сукупності та не навів належного обґрунтування щодо порушення пункту 13 Порядку № 560 (сприяння явці працівників та належного їх оповіщення), суб`єкта відповідальності (з урахуванням відрядження особи), а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Водночас відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Дискреційні повноваження  це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.
		Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 990/46/22).
		Отже, враховуючи допущену неповноту розгляду ТЦК справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача щодо дійсних мотивів ухвалення оскаржуваної постанови, прийняте рішення визнається передчасним. Водночас, враховуючи положення Конституції України і КАС України щодо компетенції органу державної влади, суд вважає, що підстави для закриття справи відсутні, а справу необхідно надіслати на новий розгляд.
		Висновки за результатами розгляду заяви
		Відповідно допункту 2частини третьоїстатті 286КАС Україниза наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльність суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
		Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення ТЦК скасуванню, а справа необхідно надіслати на новий розгляд.
		Судовий витрати
		З урахуванням статті 139 КАС України та часткового задоволення позову, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню з відповідача.
		Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 - 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		1. Позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити частково.
		2. Скасувати постанову №335 від 31.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 59 500 грн та надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		3. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 302 грн 80 коп. (триста дві гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 09576411).
		У решті позовних вимог  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя                                            Роман ВІТЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...