Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/10868/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2024. Зареєстровано: 04.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.
Дата набрання законної сили: 02.10.2024
Номер судового провадження: 11-кп/803/2877/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000509

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2877/24 Справа № 185/10868/23   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 жовтня 2024 року                                 м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		головуючого-судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря ОСОБА_5 
		прокурора ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Старобільської окружної прокуратури Луганської області на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022130000000509, №22023130000000707 відносно:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч.5 ст.111-1 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
		Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2024 року ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено йому покарання:
		- за ч. 2 ст.110 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- за ч. 5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		На підставі ч.2 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 13 (тринадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2022 року та 20 листопада 2023 року, до набрання вироком законної сили  залишено без змін.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_8 права обіймати посади, повязанный з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, ухвалено обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Вирішено питання щодо накладених арештів та розподілу судових витрат.
		Як встановлено судом, 20 вересня 2022 в мережі Інтернет, в месенджері «Telegram» на Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на який підписано понад 10000 користувачів месенджеру, опублікувано відео звернення обвинуваченого ОСОБА_8 , у якому останній публічно закликав до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Крім того, 23 вересня 2022 року в мережі Інтернет, в месенджері «Telegram» на Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на який підписано понад 10000 користувачів месенджеру, опубліковано відео, у якому ОСОБА_8 , знаходячись на сцені та виступаючи перед великою кількістю людей, публічно закликав до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		У подальшому, на виконання так званого «Закону «О референдуме Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ», так званою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (стосовно голови та членів якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні) організовано процес проведення зазначеного «референдуму» на усій тимчасово окупованій території Луганської області та на так званих «закордонних дільницях» та території рф, який фактично розпочався о 08 годині 00 хвилин 23.09.2022 та закінчився 27.09.2022 о 20 годині 00 хвилин. За результатами «референдуму» представники « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оголосили, що за приєднання тимчасово окупованої території Луганської області до РФ нібито проголосувало 98,42 %.
		Як наслідок 30 вересня 2022 року президент РФ ініціював зустріч із так званими керівниками окупаційних адміністрацій, а фактично тимчасово окупованих території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі із обвинуваченим ОСОБА_8 , у м. Москва РФ (більш точні місце та час органом досудового розслідування та судового розгляду не встановлені), в ході якої публічно визнав результати так званих «референдумів», у тому числі на тимчасово окупованій території Луганської області.
		Під час вказаної зустрічі 30 вересня 2022 року, перебуваючи у м. Москва Російської Федерації, обвинувачений ОСОБА_8 та президент РФ підписали так званий «договор между Российской Федерацией и Луганской народной республикой о принятии в Российскую Федерацию Луганской народной республики и образовании в составе Российской Федерации нових субъектов», чим порушили територіальну цілісність України, у кордонах, визначених Конституцією України.
		В подальшому депутати «Государственной Думы РФ» підтримали ратифікацію зазначених договорів з т. зв. «ДНР» та «ЛНР», Херсонскою і Запоріжською областями.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст.110 КК України як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики до вчинення таких дій, за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того, 25 листопада 2014 року самопроголошеним «головою ЛНР» виданий указ №51/1/01/11/14, згідно з яким створена структура виконавчих органів державної влади «ЛНР»  «Рада міністрів ЛНР», а також інші виконавчі органи державної влади «ЛНР». Крім того встановлено, що на тимчасово неконтрольованих територіях Луганської області діє так званий законодавчий орган влади «народна рада ЛНР», основною функцією якої є прийняття так званих «законів та нормативно-правових актів» з метою забезпечення функціонування т.зв. «ЛНР».
		Правовою основою діяльності т.зв. «народної ради Луганської народної республіки» є наступні юридично нікчемні законодавчі та нормативно-правові акти т.зв. «ЛНР»: «Конституція Луганської народної республіки», «Закон ЛНР «Про регламент народної ради Луганської народної республіки» від 28.01.2015, «Закон ЛНР «Про статус депутата народної ради Луганської народної республіки» від 10.10.2014.
		07 вересня 2018 року так званою «народною радою ЛНР» прийнято постанову № 921 «Про призначення чергових виборів голови ЛНР та депутатів народної ради ЛНР», за яким чергові вибори призначені на 11 листопада 2018 року.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою з іншими учасниками окупаційної адміністрації Російської Федерації (стосовно яких здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні), у вересні-жовтні 2018 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) обвинувачений ОСОБА_8 подав до « ІНФОРМАЦІЯ_5 » заяву про реєстрацію його кандидатури на посаду «голови Луганської народної республіки». 01.10.2018 його заяву задоволено та постановою «ЦВК ЛНР» №46 зареєстровано, як кандидата на посаду «голови ЛНР».
		11 листопада 2018 року всупереч діючого законодавства України, на окремих територіях Луганської області, які тимчасово непідконтрольні українській владі, організовано та проведено так звані «чергові вибори голови ЛНР та депутатів народної ради ЛНР», за результатами яких обвинуваченого ОСОБА_8 обрано «головою Луганської народної республіки».
		Після чого, 21 листопада 2018 року обвинувачений ОСОБА_8 взяв участь в церемонії інавгурації «голови Луганської народної республіки», під час якої прийняв присягу на вірність «ЛНР» та приступив до виконання своїх посадових обов`язків.
		Відповідно до ст.59 т.зв. «Конституції ЛНР»: «Голова луганської народної республіки підписує і обнародує закони луганської народної республіки або відхиляє їх».
		Керівництвом РФ в умовах збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» 19.02.2022 на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
		У подальшому, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року РФ визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами, а 22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке цього ж дня розглянуто та задоволено.
		Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області.
		Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Луганської області з числа представників політичного блоку «ЛНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Так, на тимчасово окупованій території Луганської області створено так звану « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (далі за текстом  «ЦИК ЛНР»), яку розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
		Головою так званої «общественной палаты ЛНР» (стосовно якого досудове розслідування триває в межах іншого кримінального провадження), з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, 19.09.2022 направлено звернення до так званого «голови ЛНР» ОСОБА_8 з ініціативою проведення на тимчасово окупованій території Луганської області так званого «референдуму» з питання приєднання до Російської Федерації на правах адміністративно-територіальної одиниці РФ (далі за текстом  «референдум»).
		На підставі вказаного звернення, 20.09.2022 так званою «народною радою ЛНР» у відповідності до п.11 ст.69 т.зв. Конституції ЛНР прийнято так званий «Закон «О референдуме Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ».
		На обґрунтування необхідності проведення даного незаконного «референдуму» обвинувачений ОСОБА_8 у засобах масової інформації у період з 20.09.2022 до 22.09.2022 систематично заявляв про необхідність приєднання так званої «Луганської народної республіки», а фактично тимчасово окупованої території Луганської області, до російської федерації, тобто до зміни меж території та державного кордону України.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою організації проведення незаконного «референдуму» на тимчасово окупованій території Луганської області громадянин України обвинувачений ОСОБА_8 , обіймаючи посаду «Голови ЛНР», 20.09.2022 підписав так званий «Закон «О референдуме Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ», чим розпочав процес організації проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Луганської області.
		Так званий «Закон «О референдуме Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ» підписаний обвинуваченим ОСОБА_8 вступив в силу з дня його офіційного опублікування на офіційному сайті «Народного Совета Луганской Народной Республики» та «Главы Луганской Народной Республики», тобто 20 вересня 2022 року. Після набрання «законної сили» вказаного «закону ЛНР» на території Луганської області було організовано процес активної підготовки до проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, яке заплановано на 23-27 вересня 2022 року.
		23 вересня 2022 року «Голова ЛНР» - обвинувачений ОСОБА_8 ,- виступив із публічним зверненням, в ході якого, публічно закликав громадян, які проживають на тимчасово окупованій території Луганської області до активної участі у незаконному референдумі на тимчасово окупованій території Луганської області.
		На виконання так званого «Закону «О референдуме Луганской Народной Республики по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ», так званою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (стосовно голови та членів якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні) організовано процес проведення зазначеного «референдуму», на усій тимчасово окупованій території Луганської області та на так званих «закордонних дільницях» на території рф, який фактично розпочався о 08 годині 00 хвилин 23.09.2022 та закінчився 27.09.2022 о 20 годині 00 хвилин. За результатами «референдуму» представники « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оголосили, що за приєднання тимчасово окупованої території Луганської області до РФ нібито проголосувало 98,42 %.
		Отже, обвинувачений ОСОБА_8 , будучи громадянином України, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, безпосередньо взяв участь в організації та проведенні незаконного «референдуму» на тимчасово окупованій території, а також здійснив публічні заклики до проведення та участі у незаконному «референдумі», який був проведений на тимчасово окупованій території Луганської області у період з 23 вересня 2022 року по 27 вересня 2022 року.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, як участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, а також публічні заклики до проведення такого незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того, Указом Президента Російської Федерації № 706 від 04 жовтня 2022 року, обвинуваченого ОСОБА_8 призначено на посаду «временно исполняющего обязанности Главы Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу).
		19 січня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_8 , будучи громадянином України, перебуваючи на території м.Луганськ, усвідомлюючи вищенаведені обставини, діючи умисно, переслідуючи мету організації та проведення виборів на тимчасово окупованій території Луганської області, підписав т.зв. Закон «О системе избирательных комиссий, комиссий референдума в Луганской Народной Республике» (мовою оригіналу) № 424-III. Згідно даного нікчемного правового акту: (далі мовою оригіналу) «Настоящий Закон с учетом положений Федерального конституционного закона от 04 октября 2022 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта  Луганской Народной Республики», в соответствии с Федеральным законом «Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации» от 12 июня 2002 года № 67-ФЗ (далее  Федеральный закон «Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации»), Конституцией Луганской Народной Республики, определяет порядок формирования, организацию деятельности и полномочия избирательных комиссий и комиссий референдума, формируемых на территории Луганской Народной Республики для подготовки и проведения выборов и референдумов различного уровня».
		В подальшому, обвинувачений ОСОБА_8 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, видав т.зв. «Указ главы Луганской Народной Республики «О назначении членов Избирательной комиссии Луганской Народной Республики первого состава» (мовою оригіналу) № УТ-161/23 від 27.02.2023, яким призначив 6 членів т.зв. «Избирательной комиссии Луганской Народной Республики» з правом вирішального голосу.
		30 березня 2023 року обвинувачений ОСОБА_8 підписав т.зв. закон «О наименовании органов местного самоуправления вновь образованных муниципальных образований, численности и сроках полномочий депутатов представительных органов вновь образованных муниципальных образований» № НОМЕР_1 -III, яким затвердив назви органів місцевого самоврядування, кількість депутатів першого скликання, термін повноважень, порядок вступу на посаду голови муніципального округу та порядок проведення першого засідання т.зв. «представительных органов вновь образованных муниципальных образований» та т.зв. закон «О местном самоуправлении в Луганской Народной Республике» № 432-III, яким затвердив порядок функціонування органів місцевого самоврядування т.зв. ЛНР.
		Окрім цього, 29 травня 2023 року обвинувачений ОСОБА_8 підписав т.зв. закон «О выборах депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики»(мовою оригіналу) № 440-III, який встановлює порядок підготовки і проведення виборів депутатів т.зв. «Народного Совета Луганской Народной Республики». Того ж дня, обвинувачений ОСОБА_8 підписав т.зв. закон «О выборах депутатов представительных органов муниципальных образований первого созыва в Луганской Народной Республике» № 441-III.
		Після набрання «законної сили» вказаних нікчемних нормативно - правових актів, на території Луганської області було організовано процес активної підготовки до проведення незаконних виборів на тимчасово окупованій території, які були заплановані на вересень 2023 року.
		08 вересня 2023 року, в мережі інтернет, на т.зв. сайті «Луганский Информационный Центр», який є засобом масової інформації, опубліковано відео звернення обвинуваченого ОСОБА_8 , у якому останній публічно закликав до проведення виборів на тимчасово окупованій території Луганської області.
		У період з 01 по 10 вересня 2023 року, у відповідності до законодавства РФ та т.зв. ЛНР на тимчасово окупованій території Луганської області було проведено незаконні т.зв. «Выборы депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики первого созыва и выборы депутатов представительных органов муниципальных образований Луганской Народной Республики первого созыва» (мовою оригіналу), за результатами яких було обрано депутатів до різних органів влади т.зв. ЛНР та які у подальшому приступили до виконання свої обов`язків.
		Отже, обвинувачений ОСОБА_8 , будучи громадянином України, діючи умисно, безпосередньо взяв участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, здійснив публічні заклики до проведення таких незаконних виборів, які було проведено на тимчасово окупованій території Луганської області у період з 01 вересня 2023 року по 10 вересня 2023 року.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, публічних закликах до проведення таких незаконних виборів на тимчасово окупованій території.
		В період з 01 по 10 вересня 2023 року, у відповідності до законодавства РФ та т.зв. ЛНР на тимчасово окупованій території Луганської області було проведено незаконні т.зв. «Выборы депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики первого созыва и выборы депутатов представительных органов муниципальных образований Луганской Народной Республики первого созыва» (мовою оригіналу).
		20 вересня 2023 року відбулось перше пленарне засідання т.зв. «Народного Совета Луганской Народной Республики», внаслідок чого розпочав свою діяльність незаконний орган влади створений на тимчасово окупованій території «Народный Совет Луганской Народной Республики».
		Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи громадянином України, перебуваючи на території м.Луганськ, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих інтересів, маючи умисел на обрання на керівну посаду до незаконного органу влади на тимчасово окупованій території Луганської області, 23 вересня 2023 року, на підставі постанови №14-НС т.зв. «Народного Совета ЛНР», за поданням президента рф, за власною згодою був добровільно обраний «Главой Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу).
		Відповідно до нікчемного нормативно-правового акту т.зв. «Конституции Луганской Народной Республики» від 30 грудня 2022 № 001:
		1. Глава Луганской Народной Республики является высшим должностным лицом Луганской Народной Республики, осуществляет руководство исполнительной властью в Луганской Народной Республике.
		2. Глава Луганской Народной Республики в установленном порядке принимает меры по защите прав и свобод человека и гражданина, обеспечивает согласованное функционирование и взаимодействие органов публичной власти в Луганской Народной Республике.
		3. Глава Луганской Народной Республики в соответствии с Конституцией Российской Федерации и федеральными законами, настоящей Конституцией и законами Луганской Народной Республики, а также с учетом утвержденных (одобренных) Президентом Российской Федерации документов стратегического планирования определяет основные направления развития Луганской Народной Республики.
		4. Глава Луганской Народной Республики представляет Луганскую Народную Республику в отношениях с Президентом Российской Федерации, Федеральным Собранием Российской Федерации, Правительством Российской Федерации, Государственным Советом Российской Федерации, иными органами, организациями и должностными лицами и при осуществлении внешнеэкономических связей в пределах полномочий Луганской Народной Республики вправе подписывать договоры и соглашения от имени Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) та інші, передбачені вказаним нормативним актом, повноваження.
		В подальшому, 23 вересня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_8 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, в присутності депутатів т.зв. «Народного Совета ЛНР», представників влади т.зв. «ЛНР», преси та інших, прийняв присягу «на верность народу ЛНР, Конституции Российской Федерации и Конституции Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу). Після чого, офіційно вступив на посаду «Главы Луганской Народной Республики»(мовою оригіналу) та приступив до виконання своїх обов`язків.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 5 ст.111-1 КК України, як добровільне обрання до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території.
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання: 
		- за ч. 2 ст. 110 КК України  у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		-за ч.2ст.28ч.5ст.111-1КК України-у видіпозбавлення волістроком на10років зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		-за ч.5ст.111-1КК України-у видіпозбавлення волістроком на10років зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		На підставіч.2ст.70КК Україниза сукупністюкримінальних правопорушеньшляхом частковогоскладання покараньпризначити ОСОБА_8 покарання увиді позбавленняволі строкомна 15років зпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Арешт накладений на майно ОСОБА_8 автомобіль марки Нісан Патрол, 2005 року випуску залишити до виконання вироку в частині стягнення процесуальних втрат та конфіскації майна. Майно обвинуваченого на яке накладений арешт звернути на виконання вироку в частині конфіскації майна.
		В іншій частині вирок суду прокурор просить залишити без змін.
		В обґрунтування вимог прокурор посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог КПК України було безпідставно скасовано арешт на майно обвинуваченого, якого в даному кримінальному провадженні визнано винним та призначено йому покарання із конфіскацією усього належного йому майна.
		Також, прокурор посилається на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, прокурор вказує, що суд мав призначити окремо покарання за злочини, які кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 111-1 КК України, з огляду на те, що участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, він вчинив як співвиконавець за попередньою змовою групою осіб, а добровільне обрання незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території (ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України) та участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, публічні заклики до проведення таких незаконних виборів на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1 КК України) ОСОБА_8 вчинив самостійно. Такі обставини вказують на сукупність кримінальних правопорушень, необхідність призначення покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України та ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України тому що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України не охоплюється диспозицією ч. 5 ст. 111-1 КК України, визнані злочини не є тотожними злочинами, відображені в різних діях, а тому і покарання за кожен злочин повинно бути призначено окремо, чого судом першої інстанції враховано не було.
		В свою чергу, прокурор вважає що таке неправильне застосування судом вимог закону України про кримінальну відповідальність призвело до призначення покарання, яке через свою м`якість не відповідаю ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого.
		Позиції учасників судового провадження.
		Прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
		Захисник проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, посилався на її безпідставність, просив вирок суду залишити без змін.
		Мотиви суду.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1 КК України за обставин, викладених у вироку суду не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.
		Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_8 , не виявлено.
		Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого, невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого, а також, щодо безпідставного скасування судом першої інстанції арешту, накладеного на автомобіль обвинуваченого, на думку колегії суддів, є слушними.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою скасування судового рішення.
		Серед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
		Як вбачається із змісту вироку та фактично встановлених судом першої інстанції обставин, які прокурором в апеляційній скарзі не оскаржуються, в діях ОСОБА_8 міститься сукупність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Однак, всупереч фактично встановленим обставинам кримінального провадження за епізодом обвинувачення ОСОБА_8 в участі в проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованих територіях та публічних закликах до проведення такого референдуму дії обвинуваченого кваліфіковані, виходячи з кваліфікуючої ознаки «за попередньою змовою групою осіб» через ч. 2 ст. 28 КК України суд не призначив покарання ОСОБА_8 , вмотивувавши таке рішення тим, що це діяння охоплюється одним злочином, передбаченим ч. 5 ст. 111-1 КК України. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що організація та проведення незаконних виборів на тимчасово окупованій території Луганської області, здійснення публічних закликів до проведення таких незаконних виборів, та добровільне обрання до незаконних органів влади охоплюються диспозицією ч. 5 ст. 111-1 КК України, та - як наслідок - не потребують окремого призначення покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки даний злочин є закінченим злочином, який був вчинений за попередньою змовою групою осіб.
		Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. ст. 33, 35 КК України, сукупністю кримінальних правопорушень є вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
		Сукупність кримінальних правопорушень враховується при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання.
		Аналогічні роз`яснення містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до якого зазначено, що згідно ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден із яких її не було засуджено.
		Сукупність можуть утворювати також злочини, передбачені однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК України, зокрема, якщо: один чи декілька злочинів особа вчинила самостійно (одноособово) чи була його (їх) виконавцем (співвиконавцем), а інший (інші) вчинила як організатор, підбурювач чи пособник; один злочин особа вчинила як організатор, підбурювач чи пособник, а при вчиненні іншого була іншим співучасником.
		Отже, враховуючи вищенаведені положення, суд першої інстанції мав призначити ОСОБА_8 окремо покарання за злочини які кваліфіковані за ч. 5 ст. 111-1 КК України та окремо за злочин, який кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України з огляду на те, що участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, а також публічні заклики до проведення такого референдуму на тимчасово окупованій території, він вчинив як співвиконавець за попередньою змовою групою осіб, а добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1 КК України) та участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, публічні заклики до проведення таких незаконних виборів на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1 КК України) вчинив самостійно, а тому, на думку колегії суддів, вказані злочини не є тотожними, відображені в різних діях, а тому потребують окремого призначення покарання за кожний з них.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для призначення покарання ОСОБА_8 окремо за кожне кримінальне правопорушення, яке входить у сукупність, а саме за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 110 КК України, і як наслідок остаточне покарання за вчинення вказаних злочинів призначити обвинуваченому на підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень.
		В свою чергу, внаслідок того, що судом першої інстанції не було належним чином дотримано вимоги закону України про кримінальну відповідальність та не призначено ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України покарання, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого.
		Так, відповідно до Постанови 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять,    і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання.
		Однак, якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для такого виду покарань у Загальній частині КК України.
		Однією з підстав для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Положеннями ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
		Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції вірно застосував принципи призначення покарання за ч. 2 ст. 70 КК України, але призначене остаточне покарання за вчинені обвинуваченим у своїй сукупності злочини є явно несправедливим через свою м`якість, за своїм розміром буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження в подальшому вчинення ним нових злочинів.
		Так,при призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі злочини, характер кримінальних правопорушень, які вчиненні обвинуваченим умисно проти основ національної безпеки України, які посягнули на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, котрі забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, що спричинило негативні наслідки для територіальної цілісності України.
		Також, без належної оцінки суду першої інстанції залишилось те, що обіймаючи посаду так званого Голови «Луганської Народної Республіки» з 2018 року ОСОБА_8 , будучи громадянином України, маючи багаторічний досвід роботи в органах безпеки України, чудово розумів окупаційну мету держави-агресора по відношенню до держави України та її народу, направлену на знищення української державності, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та зголосився допомагати окупанту в досягненні його мети шляхом звернення 21 лютого 2022 року до президента російської федерації щодо визнання незалежності так званої «Луганської Народної Республіки»; прийняття безпосередньої участі в організації та проведенні у вересні 2022 року незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, з питань приєднання тимчасово окупованої території Луганської області до російської федерації на правах адміністративно-територіальної одиниці рф, за результатами якого 30 вересня 2022 року ОСОБА_8 та президент рф підписали так званий «договор между Российской Федерацией и Луганской народной республикой о принятии в российскую федерацию Луганской народной республики и образовании в составе российской федерации новых субъектов» (мовою оригіналу); прийняття безпосередньої участі в організації та проведенні незаконних так званих «Выборов депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики первого созыва и выборов депутатов представительных органов муниципальных образований Луганской Народной Республики первого созыва» (мовою оригіналу), які було проведено на тимчасово окупованій території Луганської області у період з 01 вересня 2023 року по 10 вересня 2023 року, подальшого обрання ОСОБА_8 так званим «Головою Луганської Народної Республіки».
		Враховуючи специфіку вказаних злочинних діянь, судом не було надано належної оцінки та не враховано цінність суспільних відносин, на які було вчинено посягання та тяжкість їх наслідків.
		Поміж іншого, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було порушено вимоги кримінального процесуального законодавства України при вирішенні питання щодо накладеного арешту на майно обвинуваченого, а саме, автомобіль марки NISSAN PATROL, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .
		Так, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 131 КПК України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що    воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
		Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині обвинувального вироку має міститися рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Отже, рішення суду про скасування арешту на майно обвинуваченого, яке підлягає конфіскації прийнято судом першої інстанції всупереч вимогам кримінального процесуального закону, а тому вирок суду першої інстанції також підлягає скасуванню через істотне порушення кримінального процесуального закону.
		Таким чином, ухвалюючи новий вироку, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі злочини, характер кримінальних правопорушень, які вчиненні обвинуваченим умисно проти основ національної безпеки України, які посягнули на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, котрі забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, що спричинило негативні наслідки для територіальної цілісності України, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має вище оствіту, одружений, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання  вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 11-1, ч. 5 ст. 111-5 КК України, на підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень остаточного покарання у виді виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Саме таке покарання повністю відповідатиме тяжкості вчинених злочинів, встановленим обставинам справи та даним про особу обвинуваченого, а також, сприятиме меті покарання, буде достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження в подальшому вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
		А тому, керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 414, 420, 421 КПК України, а також, положеннями ст. 615 (в редакції Закону №2201-IX від 14 квітня 2022 року) КПК України, апеляційний суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу заступника Старобільської окружної прокуратури Луганської області  задовольнити.
		Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2024 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1 КК України в частині призначеного покарання, кваліфікації дій та вирішення питання щодо арешту майна  скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:
		-    за ч. 2 ст. 110 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		-    за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		-    за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		На підставі ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Арешт, накладений на майно ОСОБА_8 - транспортний засіб, легковий автомобіль марки NISSAN PATROL, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 - залишити до виконання вироку в частині стягнення процесуальних витрат та конфіскації майна.
		Транспортний засіб, легковий автомобіль марки NISSAN PATROL, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , належний на праві приватної власності ОСОБА_8 , - звернути на виконання даного вироку в частині конфіскації майна.
		В іншій частині вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2024 року відносно ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1 КК України - залишити без змін.
		Копію вироку негайно вручити прокурору та ОСОБА_8 .
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
		 
		Судді Дніпровського
		апеляційного суду:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...