Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/12284/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2024. Зареєстровано: 04.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.

Номер судового провадження: 2/947/3226/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_____________________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 947/12284/24
		Провадження № 2/947/3226/24
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01.10.2024 року
		Київський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді  Куриленко О.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Сопової А.Є.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		12 квітня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким: стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошті у розмірі 14 773,50 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 50 коп.). Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 14 773,50 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 50 коп.).
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 08 грудня 2023 року о 14 год. 53 хв. АТ КБ «ПриватБанк», через Систему «Приват24», здійснив транзакцію №Р24А2051748894D1111  переказ власних коштів з рахунку ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 , рахунок платника НОМЕР_2 , надавач платіжних послуг платника АТ КБ «ПриватБанк») на рахунок отримувача: НОМЕР_3 у розмірі 14773,50 грн., з них 14700 грн.  сума переказу, 73,50 грн.  комісія.
		Позивач стверджує, що згоду на проведення спірної транзакції не надавав, не здійснював вхід в Систему «Приват24», не підписував платіжну інструкцію щодо спірної транзакції. Зазначає, що дзвінків та смс-повідомлень на фінансовий номер позивача не надходило.
		В обґрунтування наявності моральної шкоди зазначає, що життя позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок дій відповідача позивачем понесено моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які позивач планував реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів. Крім того, позбавлення позивача коштів, отриманих як заробітна плата створило необхідність створення фінансових зобов`язань перед третіми особами, унеможливило реалізацію планів напередодні свят.
		У зв`язку з наведеним, позивач звернулася з цим позовом за захистом своїх прав. 
		Ухвалою судді від 16 квітня 2024 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено судове засідання.
		30 травня 2024 року через систему «Електронний Суд» представник відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» - Яковлєва-Ангеловська Ольга Анатоліївна надіслала до суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких просила у задоволенні позову відмовити.
		01 липня 2024 року через систему «Електронний Суд» від представника позивача ОСОБА_1  ОСОБА_2 , надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів.
		01 липня 2024 року через систему «Електронний Суд» від представника позивача ОСОБА_1  ОСОБА_2 надійшла заява про витребування доказів.
		05 серпня 2024 року через систему «Електронний Суд» представник відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» - Яковлєва-Ангеловська Ольга Анатоліївна надіслала до суду клопотання, в якому просила провести судове засідання за її відсутності.
		30 вересня 2024 року, через систему «Електронний Суд», від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі та заява про проведення судового засідання без участі позивача.
		01 жовтня 2024 року через систему «Електронний Суд» представник відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» - Яковлєва-Ангеловська Ольга Анатоліївна надіслала до суду клопотання,, в якому просить провести судове засідання за її відсутності.
		Ухвалою суду від 01.10.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1  ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів залишено без розгляду.
		Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
		Сторони у судове засідання не з`явилися, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності. 
		Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
		У судовому засіданні встановлено, що 08 грудня 2023 року о 14 год. 53 хв. АТ КБ «ПриватБанк» через Систему «Приват24» здійснив транзакцію №Р24А2051748894D1111  переказ власних коштів з рахунку ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 , рахунок платника НОМЕР_2 , надавач платіжних послуг платника АТ КБ «ПриватБанк») на рахунок отримувача: НОМЕР_3 у розмірі 14773,50 грн., з них 14700 грн.  сума переказу, 73,50 грн.  комісія.
		Як вбачається з запису розмови ОСОБА_1 з контактним центром ПриватБанку, яка відбулася 2023-12-08 15:36:04, позивач здійснив повідомлення третім особам свої персональні дані, а саме пароль входу до власного Приват24, що забезпечило третім особам доступ до його рахунків в ПриватБанку. 
		Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщуються на офіційному сайті: https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.
		Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.
		Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою (п.1.1.10.10.3 Умов).
		Свідоме чи несвідоме повідомлення клієнтом особам своїх персональних даних і паролів входу до Приват24 може свідчити про власну недбалістьпозивача щодозахисту власнихперсональних данихта власногомобільного фінансовоготелефону ідоступу до додатку Приват24.
		Постановою Верховного суду від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19) підтверджуються правові висновки щодо провини в подібних ситуаціях саме Позивача/клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток ПриватБанка в системі «Приват24».
		Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Відповідно до умов та правил, платіжна картка  це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Умовами та правилами передбачено, що держатель карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжується авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Держателя карти в Банк і заяви про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в Стоп-Лист платіжною системою.
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно п. 7 ст. 42 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Пунктом 1 статті 45 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що платіжна інструкція може бути відкликана: платником  під час дебетового або кредитового переказу до моменту списанню коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу  додатково, за умови погодженню з отримувачем; платником  до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування.
		Пунктом 2 статті 45 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
		На момент звернення позивача до банку, кошти з його рахунку були списані, a тому настав момент безвідкличності платіжної інструкції.
		Позивач надалі користується послугами відповідача, та визнає факт користування платіжною карткою. Активація ним карток та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами договору на визначених ними умовах про наданню та обслуговування.
		Згідно зп.20ст.38Закону України«Про платіжніпослуги» користувачзобов`язаний,зокрема,зберігати тавикористовувати електроннийплатіжний засібвідповідно вимогзаконодавства таумов договору,укладеного земітентом; недопускати використанняелектронного платіжногозасобу особами,які немають наце права;не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням визначенні Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164).
		Частиною 1 пункту 136 розділу VII Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками Положення №164, встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Пунктом 140 Положення №164 встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
		Аналогічна диспозиція норми права зазначена в пункті 5 ст. 87 Законі України «Про платіжні послуги», а саме, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
		Згідно п. 2.1.4.5.2 Умов клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		Пунктом 2.1.4.12.8 Умов встановлено, у разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.
		Відповідно до п. 2.1.4.12.3 Умов Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних. Пунктом 20 ст.38 Закону №1591-ІХ, встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №182/5175/16-ц, на клієнта банку - власника картки покладено обов`язок нероз-голошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення інформації за рахунком. Оскільки операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу З-D Secure, списання коштів з карткового рахунку фізичної особи відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача.
		Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі №712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі №522/22780/15-ц (провадження №61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі №201/15185/16-ц (провадження №61-41264св18).
		Відповідно до ч. 4 cт. 263ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).
		Щодо неотримання дзвінків та паролю (смс) перед несанкціонованим списанням коштів, позивач доказів суду не надав.
		До обставин, зазначених позивачем що ним не було здійснено ніяких передач особистих даних та пристроїв, та що він ніяких дій з переведення грошових коштів не вчиняв, жодних розпоряджень банку про перерахування кредитних коштів він не надавав, жодної інформації, яка могла би призвести до списання відповідачем коштів, нікому не розголошував суд ставиться критично, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
		При цьому суд звертає увагу на те, що позивач телефон, номер телефону або платіжну картку не втрачав, що не заперечується самим позивачем.
		З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивач не надав належних достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки списання коштів з карткового рахунку позивача було підтверджено введенням паролів, відомих лише йому. Останнім не спростовано, що грошовий переказ з карткового рахунку був здійснений не внаслідок повідомлення позивачем стороннім особам даних, що дозволили останнім ініціювати та здійснити такий платіж.
		Беручи до уваги те, що предметом розгляду даної справи є повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів, однак позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу стосовно безпідставності списання коштів відповідачем, натомість матеріали справи свідчать про зворотнє, жодних інших доказів на підтвердження обставин, що зазначені у позовній заяві позивачем також не подано, а отже суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 14 773,50 гривень слід відмовити.
		Згідно із частиною другоюстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За правилами частини першоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Згідно статті23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення її права, при цьому моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		При цьому, п. 5постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»регламентовано, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Крім того, наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначив, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.
		В Постанові від 09 листопада 2022 року по справі №212/7628/21 Верховний Суд зазначив, що розмір відшкодування є предметом доказування, а отже, позивач має довести суду, що пропонований ним розмір компенсації відповідає його стражданням. 
		Позивачем не були надані докази наявності моральних страждань, пов`язаних саме з діями відповідача щодо списання коштів з рахунку позивача, та наявності причинного зв`язку між діями відповідача і загальним станом здоров`я позивача та його переживаннями. Позивачем не надано доказів того, що винен в його переживаннях саме відповідач, а не інша особа. У справі відсутні докази, якими підтверджується причинний зв`язок між погіршенням стану здоров`я Позивача та викладеними ним у позовній заяві обставинами.
		Таким чином, позивачем не доведено наявність моральної шкоди та підстави для її відшкодування.
		Виходячи з вищенаведеного, встановлених фактичних обставин і відсутні достовірних доказів наявності спричинення позивачу моральної шкоди, законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 14 773,50 грн. не вбачається
		Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно дост. 263ЦПКУкраїнисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного СудуОбґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовляється, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача. Однак, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
		На підставі викладеного і керуючись Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. 4, 10,12,19,43, 81, 258, 259,263-265 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                    О. М. Куриленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...