Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/6552/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2024. Зареєстровано: 04.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/489/923/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023150010001642

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 489/6552/24 
		кримінальне провадження 
		№1-кп/489/923/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2024 р.                                    м. Миколаїв
		 
		Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ;
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ;
		прокурора  ОСОБА_3 ;
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ;
		захисника - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62023150010001642 від 08.12.2023 на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Милятин Іваничівського району Волинської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця, призваного за мобілізацією, який проходив військову службу на посаді стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "матрос", не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15.02.2023 громадянин ОСОБА_4 був призваний за мобілізацією, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", на підставі наказу №40 від 15.02.2023 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) та направлено до військової частини НОМЕР_2 .
		На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2023 № 2 матроса ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 та визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Згідно положень ч. 4 п. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ( НОМЕР_3 .
		Відтак, з 15.02.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_2 із ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер. 
		Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). 
		Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу нез`явлення вчасно на службу без поважних причин останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання. 
		Проходячи військову службу, матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний був свято і беззаперечно дотримувати Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних акт матрос ОСОБА_4 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
		Так, матросу ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 №274 надано частину щорічної відпустки, тривалістю 15 діб з 07.11.2023 по 21.11.2023. Після закінчення відпустки матрос ОСОБА_4 , діючи умисно, в порушення вимог вищевказаного законодавства, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби в умовах воєнного стану, 22.11.2023 о 08 год. 00 хв., не прибув на службу до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , та незаконно перебував поза її межами у м. Одеса та інших місцях, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з`явився вчасно на службу.
		19.08.2024 працівниками Військової служби правопорядку встановлено місцезнаходження матроса ОСОБА_4 та о 15 год. 30 хв. супроводжено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого місті Миколаєві.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор під час досудового розслідування уклали угоду про визнання винуватості, в якій досягли згоди, у зв`язку з зобов`язанням обвинуваченого беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі в судовому провадженні, про призначення обвинуваченому покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні беззастережно визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, щиро розкаявся, просив затвердити угоду.
		Суд, виконавши вимоги ст. 474 КПК України, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди, приходить до висновку, що є підстави для затвердження угоди.
		Так, умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та Закону, оскільки ст.469 КПК України допускає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, у разі надання потерпілим (всіма потерпілими) письмової згоди прокурору на укладення ними угоди, яким і є злочин, передбачений ч.5 ст. 407 КК України, за яким кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченою та ним вчинені дії, які є підставою для укладення угоди.
		Крім того, сторони угоди згодні на призначення узгодженого ними виду і міри покарання. Узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Враховуючи викладене, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором, на підставі якої ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання.
		Керуючись ст.ст.100, 374, 375, 532 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ
		 
		Угоду про визнання винуватості від 20.08.2024, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором затвердити.
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання рахувати з 19.08.2024 року.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 19.08.2024 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 у Збройних Силах України, до набрання вироком законної сили залишити попереднім.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...