Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/9643/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.
Дата набрання законної сили: 03.10.2024
Номер судового провадження: 61-7928ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/9643/23
		провадження № 61-7928св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України,
		треті особи: директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Рувін Олександр Григорович, заступник директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Нестор Наталія Володимирівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 
		01 травня 2024 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., 
		Шебуєвої В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2023 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ), треті особи: директор КНДІСЕ ОСОБА_2 , заступник директора КНДІСЕ ОСОБА_3 , про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позов мотивований тим, що на підставі наказу КНДІСЕ від 26 червня 2023 року 
		№ 152к/тр ОСОБА_1 звільнено із посади провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва КНДІСЕ за прогул без поважних причин, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		 
		Позивач указував, що наказ про звільнення є таким, що не відповідає нормам законодавства та порушує його права, оскільки з 13 до 16 червня 2023 року він перебував у бібліотеці, де виконував завдання щодо науково-дослідних робіт, які були йому доручені КНДІСЕ та його керівництвом. Після відвідування бібліотеки близько 12:00 год прибував на робоче місце. Крім того, внаслідок ракетних загроз перебував в укритті. В робочі дні 13-16 червня 2023 року працював близько 
		10:00-11:00 год на день, залишаючи КНДІСЕ близько 20:00 год.
		 
		Вважав, що відсутній на роботі був з поважних причин, не мав визначеного робочого місця, про свою відсутність повідомляв свого безпосереднього керівника - завідувача відділу ОСОБА_4 та завідувача лабораторії КНДІСЕ ОСОБА_5 . Зазначені ним у письмових поясненнях доводи щодо поважності причин відсутності на роботі у вказані дні роботодавець проігнорував, також не було враховано його попередню роботу та обставини, за яких проступок було вчинено.
		 
		Вказував, що перевірка факту відсутності на робочому місці була розпочата лише 20 червня 2023 року, з актом перевірки його не ознайомили. Акти про відсутність на робочому місці 13-15 червня 2023 року є підробленими, оскільки складались лише 16 червня 2023 року, а комісія, створена на підставі розпорядження від 
		20 червня 2023 року № 304-р, фактично не збиралась і колективне обговорення не проводилось.
		 
		Підставою перевірки стала доповідна записка заступника директора КНДІСЕ 
		з наукової роботи ОСОБА_3 від 13 червня 2023 року, до обов`язків якої не входить здійснення контролю за робочим часом працівників лабораторії. Ініціювання такої перевірки обумовлене неприязним ставленням до нього, що полягало у систематичному цькуванні, погрозах звільненням. Вважав, що у діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки мобінгу, оскільки щодо нього вона допускала образи, забороняла йому звертатися до директора КНДІСЕ, дезорганізовувала наукову роботу. 20 червня 2023 року після його відмови виконувати вказівку ОСОБА_3 , вона самоуправно відсторонила його від роботи, змусила охорону вивести його з будівлі, забрала ключі від кабінету, створила безлад на його робочому місці. 22 червня 2023 року, коли він вийшов на роботу, ОСОБА_3 почала погрожувати йому звільненням. 
		 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ КНДІСЕ від 26 червня 2023 року № 152к/тр, яким його звільнено з посади провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити його на цій посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року 
		в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період 13-16 червня 2023 року понад три години був відсутній на роботі без поважних причин. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі у вказаний період. Суд урахував, що перебування позивача в укритті під час повітряної тривоги 
		є поважною причиною відсутності на робочому місці, однак вона була врахована роботодавцем при звільненні і не зарахована в прогул позивачу. Суд не встановив порушень порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прогул.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гераська М. Г. залишено без задоволення.
		 
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		28 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили, чи було враховано роботодавцем ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника, а тому суди не застосували до спірних правовідносин частину третю статті 149 КЗпП України. Суди проігнорували доводи позивача щодо неврахування відповідачем тяжкості проступку та відсутності будь-якої заподіяної ним шкоди. Вказує, що відповідач при звільнені врахував лише робочий час, проте не було враховано час, коли позивач у вказані дні затримувався на роботі після робочого часу. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів. Суд першої інстанції ухвалив рішення, не допитавши всіх свідків.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 754/4355/17-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 761/44725/19, від 27 квітня 2023 року 
		у справі № 369/3071/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		08 липня 2024 року КНДІСЕ подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року - без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що суд перевірив наявність вказаних заявником обставин, у тому числі під час судових засідань, що підтверджується аудіозаписом. КНДІСЕ актом перевірки встановив факти, що характеризують як тяжкість вчиненого проступку, так і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Позивач своїм проступком навмисно зірвав строки виконання відповідних завдань і не виконав своїх обов?язків, водночас з грубим порушенням встановленого порядку організації роботи самостійно, всупереч завданням керівництва, обирав вид своєї бездіяльності, не прибував на роботу. Також позивач ігнорував законні вимоги щодо виконання обов?зків від свого безпосереднього керівника, так і від керівництва КНДІСЕ. Обставини, за яких вчинено проступок, було повністю враховано при обранні виду стягнення. Внаслідок бездіяння позивача значна кількість експертиз, у тому числі пов?язаних з агресією російської федерації, залишилась без відповідного актуального науково-методичного та інформаційного забезпечення, що аж ніяк не могло прискорити їх виконання, 
		а це очікування, в свою чергу, завдало матеріальної та моральної шкоди 
		у значних розмірах потерпілим та іншим учасникам процесу, підірвало авторитет судово-експертних установ та КНДІСЕ. Під час воєнного стану наслідки вчиненого прогулу та заподіяна ним шкода в даній ситуації є значною. Попередню роботу позивача (як негативні, так і позитивні обставини) також було враховано під час обрання виду стягнення. Доводи касаційної скарги позивача по суті були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах чинного законодавства.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.
		 
		23 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		Наказом КНДІСЕ від 28 жовтня 2020 року № 164к ОСОБА_1 прийнято на роботу в Інститут на посаду виконуючого обов`язки провідного наукового співробітника сектору лінгвістичних досліджень писемного мовлення лабораторії криміналістичних видів досліджень.
		 
		16 листопада 2020 року згідно з наказом відповідача від 12 листопада 
		2020 року № 181к позивач був переведений на посаду виконуючого обов`язки провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва КНДІСЕ, до обрання за конкурсом.
		 
		Наказом відповідача від 30 грудня 2020 року № 214к позивача призначено на посаду провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва КНДІСЕ.
		 
		На підставі наказу відповідача від 26 червня 2023 року № 152к/тр «Про звільнення ОСОБА_6 » позивача звільнено з посади провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва КНДІСЕ за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України). Із вказаним наказом позивач ознайомився в день звільнення, про що свідчить його підпис.
		 
		Згідно з доповідною запискою заступника директора з наукової роботи ОСОБА_7 від 13 червня 2023 року та її службових записок від 14, 15 і 16 червня 
		2023 року, службових записок завідувача лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Інституту ОСОБА_8 від 13, 14, 15, 16 червня 
		2023 року, службових записок в.о. завідувача відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва ОСОБА_9 від 13, 14, 15, 16 червня 2023 року позивач у період 13-16 червня 2023 року у встановлений час, тобто о 08:00 год, на роботу за адресою: АДРЕСА_1 не з`являвся.
		 
		За даними електронної автоматизованої системи пропуску працівників відповідача, позивач з 13 до 16 червня 2023 року приходив на роботу 
		в такий час: 13 червня 2023 року о 12:44 год; 14 червня 2023 року о 13:21 год; 
		15 червня 2023 року о 14:53 год; 16 червня 2023 року о 12:40 год.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
		 
		Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання 
		з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
		 
		До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).
		 
		Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що «прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц)».
		 
		У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 
		40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. 
		 
		Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».
		 
		У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 
		4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. 
		 
		Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі 
		з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити 
		з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».
		 
		Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих йому для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування всіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не 
		є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
		 
		Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 липня 
		2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21) та від 
		13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22 (провадження № 61-11016св23).
		 
		У справі, яка переглядається, установивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивача на роботі понад три години у період з 13 до 16 червня 2023 року, а поважність причин відсутності на робочому місці він не довів, тобто здійснив прогули в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на роботі. Відповідно правильним 
		є і висновок судів першої і апеляційної інстанції про відмову в задоволенні як похідних позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Водночас, перебування в укритті під час повітряної тривоги є поважною причиною відсутності на робочому місці, однак це було враховано роботодавцем при звільненні і не зараховано позивачу в прогул.
		 
		Суди надали оцінку доводам позивача щодо неврахування відповідачем тяжкості проступку та відсутності будь-якої заподіяної ним шкоди, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
		 
		Також безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що відповідач при звільненні врахував лише робочий час, проте не врахував час, коли позивач 
		у вказані дні затримувався на роботі після робочого часу, оскільки пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України може бути застосований лише до проступків, вчинених під час робочого дня, а час, який витрачений працівником після робочого дня, до нього не зараховується.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє 
		в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 
		2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...