Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/4408/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.
Дата набрання законної сили: 02.10.2024
Номер судового провадження: 61-2430ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		02 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/4408/21
		провадження № 61-2430св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 05:19 год. головою Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України (далі - РГК при НАБУ) ОСОБА_2 на особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано інформацію наступного змісту (тут і далі мовою оригіналу):
		« Слева вы видите старшего детектива дела приватбанка -  ОСОБА_4 . Справа - бывший топ приватбанка ОСОБА_5 , котрому зачитывают подозрение.
		ОСОБА_6 недавно успешно прошел конкурс на позицию Главы Второго Подразделения Детективов НАБУ. Я, ОСОБА_9, ОСОБА_11 принимали участиве в собеседовании детектива и единогласно поддержали его кандидатуру.
		Фактически, он занял должность, которую раньше занимал детектив ОСОБА_8, которого РГК выкинула из НАБУ, так как он начал откровенно сливать дело приватбанка (полная история тут ІНФОРМАЦІЯ_2 )
		Как видите, Рада громадського контролю НАБУ (https://www.facebook.com/kontroINABU/) принимает НЕПОСРЕДСТВЕННОЕ УЧАСТИЕ в охоте на чертей.
		И все кто поддерживал нас ( Демократична Сокира ) так же внесли свой маленький вклад чтобы это фото стало реальностью.
		Спасибо вам всем. Это реально офигенная победа.
		НАБУ - вы молодцы!».
		У межах наведеної публікації міститься посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 , при переході за яким з`являється інша публікація, поширена відповідачем на його особистій сторінці у «Facebook» 29 грудня 2020 року наступного змісту:
		«Зачем мы за вас голосовали в РГК НАБУ? Чтобы «что»?»
		Если вы когда-то задавали такой вопрос, то «заваривайте чаек», у меня для вас офигенная история про то ЧЕМ ЖЕ МЫ ТАМ ЗАНИМАЕМСЯ в Раде Громадського Контролю НАБУ и какой результат нашей работы.
		Я очень очень очень долго хотел рассказать эту историю, так что буду благодарен за репост. Все таки за меня проголосовало около 25 000 человек, будет приятно если каждый кто отдал свой голос за тех за кого агитировала Д7 узнает об этом.
		Итак, все началось еще в далеком 2019ом, в августе. Когда РГК НАБУ получило письмо от наблюдательного совета приватбанка, что некоторые детективы НАБУ пытаются во время обысков изъять документы, которые банк готовит для исков против Коломойского в Лондоне.
		Причем обыски эти проходили в рамках криминальных производств зарегистрированных депутатами из орбиты Коломойского (ОСОБА_14 и ОСОБА_15).
		«Рулил» этим движем, бывший руководитель 2ого подразделения детективов - ОСОБА_8 (загуглите шоб фоточку его посмотреть).
		Рада Громадського Контролю сразу же собрала заседание чтобы разобраться «что же там произошло». Честь вести публичный допрос детектива ОСОБА_8 выпала именно мне.
		И бувально через 5 минут разговора стало очевидно что опасения наблюдательного совета Приватбанка таки оправданы. ОСОБА_8 путался в деталях, говорил что юридические услуги Приватбанк должен был заказывать через тендер (где конечно же победила бы компания связанная с Коломойским, но не важно:), что Приватбанк уже юристам деньги заплатил, хотя те им услуг еще может даже и не предоставили (хотя на тот момент уже фактически слушалось дело в Лондоне и это публичная информация которая проверялась за 10 минут).
		Про это заседание я написал детальный пост, который вы можете почитать тут  ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Нужно отдать должное руководству НАБУ, во время этой эмоциональной перепалки, никто за ОСОБА_8 не вступался, все молча слушали наши аргументы.
		По результату заседания РГК была сформирована рабочая группа чтобы детально разобраться в этом вопросе.
		Итог:
		ПО ИТОГУ РАБОТЫ ДИСЦИПЛИНАРНОЙ КОМИССИИ ОСОБА_8 БЫЛ УВОЛЕН ИЗ НАБУ!
		Еще раз, уважаемые читатели, из-за действий РГК был уволен ЗАМЕСТИТЕЛЬ главного детектива НАБУ! Под руководством ОСОБА_8 было около 70 детективов! Вы понимаете какой переполох мы там подняли?
		Что произошло по итогу? Конечно же ОСОБА_8 пошел в суд «восстанавливаться» в должности :) Конечно же это был ОАСК :) И КОНЕЧНО ЖЕ ОАСК вынес решение что из НАБУ его уволили незаконно:) Ну кто бы сомневался, собственно:)
		Но в НАБУ такой исход событий предвидели и должность, которую занимал ОСОБА_8... ликвидировали:) Чтобы восстанавливаться было некуда.
		Почему мы говорим об этом только сейчас? Потому что (1) суд ОСОБА_8 уже закончился, решение вынесено иииии (2) только только закончился конкурс на «реорганизованную» позицию главы второго подразделения детективов.
		Эту позицию занял человек, который в начале декабря принес на подпись проекты подозрений бывшим топ менеджерам приватбанка.
		Наконец-то! Спустя год работы, первые РЕАЛЬНЫЕ результаты дела против бывшего руководства Приватбанка уже есть. Их можно пощупать. И лежат они в кабминете Генерального Прокурора Украины.
		Но это уже совсем другая история)) Мой же пост о том, ЗАЧЕМ нужна РГК состоящая из нормальных людей, а не из всяких ОСОБА_10 которые не могут на камеру сказать что «Коломойский это зло». ОСОБА_10 , я напомню, была Главой РГК НАБУ до ОСОБА_12 :)
		Вот одна из показательных историй зачем мы вообще есть. Я и все мои коллеги, гордимся этой историей, потому что мы реально разрушили грязные планы олигарха по сабботажу дела Приватбанка в НАБУ.
		А теперь репист!»
		Крім того, у коментарях до вказаної публікації відповідачем - ОСОБА_2 опубліковано коментар наступного змісту: «ОСОБА_8 теперь частый гость телеканалов НАШ, ZIK и Ньюзван».
		Позивач зазначав, що після ознайомлення із зазначеними публікаціями ним було виявлено, що їх зміст містить недостовірну інформацію та висвітлює його особу у вкрай негативному світлі. Вважав, що публікація матеріалів такого змісту грубо порушує його права, посягає на його честь, гідність та ділову репутацію.
		На думку позивача, з тексту вказаних вище публікацій вбачається, що ОСОБА_2 чітко та недвозначно стверджував про те, що ним, ОСОБА_1 , начебто вчинялися дії, спрямовані на «злив справи Приватбанку», у зв`язку з чим його й було звільнено із займаної посади у НАБУ. Більш того, начебто його звільнення було ініційовано та здійснено за результатами описаних дій РГК при НАБУ. При цьому, відповідач зазначив, що він, ОСОБА_1 , є частим гостем на телеканалах ZIK і Ньюзван.
		Зазначене не відповідає дійсності. Його звільнення з посади керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ жодним чином не пов`язано з акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») та розслідуваними щодо нього кримінальними провадженнями. Крім того, РГК при НАБУ під час розгляду дисциплінарного провадження, притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у формі звільнення не брала жодної участі, що підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження.
		Отже, інформація викладена у зазначених публікаціях, жодним чином не відповідає дійсності, є недостовірною, а її опублікування та поширення спрямоване на опорочення та приниження його честі, гідності, завдання шкоди його діловій репутації як чесного, законослухняного громадянина, дискредитують, складають негативне враження у контексті пов`язування його особи з так званими справами АТ КБ «ПриватБанк», проросійськими телеканалами ZIK і Ньюзван, до яких наразі прикута особлива увага українського суспільства.
		З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати інформацію, поширену на особистій сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_4 о 05:19 за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію та видалити її повністю або в частині: «Фактически, он занял должность, которую раньше занимал детектив ОСОБА_8, которого РГК выкинула из НАБУ, так как он начал откровенно сливать дело приватбанка (полная история тут ІНФОРМАЦІЯ_2).»
		Щодо поширеної 29 грудня 2020 року інформації в публікації на особистій сторінці відповідача в соціальній мережі «Facebook» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5), разом з коментарем ОСОБА_2 до неї, то з огляду на їх зміст, а саме на взаємозв`язок її тверджень, визнати інформацію такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію та видалити повністю.
		Також, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь 1 (одну) грн для відшкодування завданої моральної шкоди і зобов`язати ОСОБА_2 опублікувати резолютивну частину судового рішення у цій справі на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», на якій була розміщена неправдива інформація стосовно нього.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у складі судді ОСОБА_13 позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 о 05:19 год. ОСОБА_2 на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_1 /?app=fbl у частині твердження: «Фактически, он занял должность, которую раньше занимал детектив ОСОБА_8, которого РГК выкинула из НАБУ, так как он начал откровенно сливать дело приватбанка (полная история тутttps: // ІНФОРМАЦІЯ_2).»
		Зобов`язано ОСОБА_2 видалити поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 о 05:19 год. на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» інформацію за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині твердження: «Фактически, он занял должность, которую раньше занимал детектив ОСОБА_8, которого РГК выкинула из НАБУ, так как он начал откровенно сливать дело приватбанка (полная история тут ІНФОРМАЦІЯ_2.»
		Визнано такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» за посиланням:ttps:// ІНФОРМАЦІЯ_2) у частині твердження: «Рулил» этим движем, бывший руководительного подразделения детективов -  ОСОБА_8 (загуглите шоб фоточку его посмотреть).» …, «По результату заседания РГК была сформирована рабочая группа чтобы детально разобраться в этом вопросе. Итог: ПО ИТОГУ РАБОТЫ ДИСЦИПЛИНАРНОЙ КОМИССИИ ОСОБА_8 БЫЛ УВОЛЕН ИЗ НАБУ! Еще раз, уважаемые читатели, из-за действий РГК был уволен ЗАМЕСТИТЕЛЬ главного детектива НАБУ! Под руководством ОСОБА_8 было около 70 детективов! Вы понимаете какой переполох мы там подняли?».
		Зобов`язано ОСОБА_2 видалити поширену 29 грудня 2020 року ОСОБА_2  на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» інформацію за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у частині твердження: «"Рулил" этим движем, бывший руководитель 2ого подразделения детективов -  ОСОБА_8 (загуглите шоб фоточку его посмотреть).» …, «По результату заседания РГК была сформирована рабочая группа чтобы детально разобраться в этом вопросе. Итог: ПО ИТОГУ РАБОТЫ ДИСЦИПЛИНАРНОЙ КОМИССИИ ОСОБА_8 БЫЛ УВОЛЕН ИЗ НАБУ! Еще раз, уважаемые читатели, из-за действий РГК был уволен ЗАМЕСТИТЕЛЬ главного детектива НАБУ! Под руководством ОСОБА_8 было около 70 детективов! Вы понимаете какой переполох мы там подняли?».
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 грн.
		Зобов`язано ОСОБА_2 опублікувати резолютивну частину судового рішення у цій справі на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», на якій була розміщена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що поширенням негативної, недостовірної інформації порушено особисті немайнові права ОСОБА_1 , а саме право на повагу до його честі, гідності, які є недоторканими. Інформація, зазначена у вказаних публікаціях на особистій сторінці відповідача в соціальній мережі «Facebook», є фактичними твердженнями, описом подій та фотознімку, містять фактичні данні, у тому числі про поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду. Оскільки поширення інформації в публікаціях на особистій сторінці відповідача в соціальній мережі «Facebook» порушено права позивача, а тому йому завдано моральних страждань, у зв`язку з чим вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що поширена ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» інформація є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Зазначені у публікації висловлювання є вираженням суб`єктивної думки та поглядів ОСОБА_2 і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , оскільки відображають власні думки ОСОБА_2 , основані на баченні певних політичних подій, є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому позов не підлягає задоволенню. 
		Таким чином, ОСОБА_1 не довів, що опублікована на особистій сторінці відповідача в соціальній мережі «Facebook» інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням, що оспорювана ним інформація порушувала його особисті права, або завдала шкоди його особистим благам, призвела до негативних наслідків внаслідок її поширення. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів того, що метою поширення вказаної інформації було саме намагання принизити його честь, гідність та ділову репутацію.
		Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та надані судам роз`яснення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. 
		У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову, оскільки належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що з аналізу оспорюваної інформації слідує, що  ОСОБА_2 використовував стверджувальні висловлювання, які вказують на факт нібито вчинення позивачем протиправних дій, вона направлена на дискредитацію позивача в очах суспільства та подана у формі фактичних даних. При цьому поширену інформацію можливо перевірити на дійсність, що вірно врахував суд першої інстанції. Під час розгляду дисциплінарного провадження, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у формі звільнення, РГК НАБУ, зокрема її член -  ОСОБА_2 , участі не брали, що підтверджено наданими суду належними та допустимими доказами. Крім того, звільнення позивача з НАБУ жодним чином не пов`язано з АТ КБ «ПриватБанк» та розслідуваними щодо нього кримінальними провадженнями. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/11970/20 наказ і розпорядження Директора НАБУ щодо звільнення позивача було визнано протиправними, незаконними та скасовано, а позивача поновлено на раніше займаній посаді в НАБУ. Вказаним рішенням суду підтверджено, що РГК НАБУ, зокрема її член -   ОСОБА_2 , не готували, не підписували, не погоджували, а також не приймали жодних документів, які стосувалися службового розслідування та звільнення позивача. Кримінальне провадження, здійснення процесуальних дій у якому стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не мало жодного (навіть опосередкованого) відношення до кримінальних проваджень, пов`язаних із АТ КБ «ПриватБанк». 
		Позивачем належними та допустимими доказами доведено, що твердження відповідача щодо звільнення позивача РГК при НАБУ за злиття справи Приватбанку, поширеної в соціальній мережі «Facebook», є недостовірною інформацією, яку судом першої інстанції правомірно спростовано. Крім того, апеляційний суд не врахував, що поширена відповідачем інформація, у тому числі, щодо пов`язаності позивача з проросійськими телеканалами ZIK і Ньюзван, здійснена у спосіб категоричного та стверджувального висловлювання у формі повідомлення про існування конкретних обставин (фактів), тобто є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, а тому така інформація може бути перевірена на предмет достовірності. 
		Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_4 о 05:19 год. головою РГК при НАБУ ОСОБА_2 на особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано інформацію наступного змісту:
		« Слева вы видите старшего детектива дела приватбанка -  ОСОБА_4 . Справа - бывший топ приватбанка ОСОБА_5 , котрому зачитывают подозрение.
		ОСОБА_6 недавно успешно прошел конкурс на позицию Главы Второго Подразделения Детективов НАБУ. Я, ОСОБА_9, ОСОБА_11 принимали участиве в собеседовании детектива и единогласно поддержали его кандидатуру.
		Фактически, он занял должность, которую раньше занимал детектив ОСОБА_8, которого РГК выкинула из НАБУ, так как он начал откровенно сливать дело приватбанка (полная история тут ІНФОРМАЦІЯ_2)
		Как видите, Рада громадського контролю НАБУ (ІНФОРМАЦІЯ_5/) принимает НЕПОСРЕДСТВЕННОЕ УЧАСТИЕ в охоте на чертей.
		И все кто поддерживал нас ( Демократична Сокира ) так же внесли свой маленький вклад чтобы это фото стало реальностью.
		Спасибо вам всем. Это реально офигенная победа.
		НАБУ - вы молодцы!».
		У межах наведеної публікації міститься посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 , при переході за яким з`являється інша публікація, поширена відповідачем на його особистій сторінці у «Facebook» 29 грудня 2020 року наступного змісту:
		«Зачем мы за вас голосовали в РГК НАБУ? Чтобы «что»?»
		Если вы когда-то задавали такой вопрос, то «заваривайте чаек», у меня для вас офигенная история про то ЧЕМ ЖЕ МЫ ТАМ ЗАНИМАЕМСЯ в Раде Громадського Контролю НАБУ и какой результат нашей работы.
		Я очень очень очень долго хотел рассказать эту историю, так что буду благодарен за репост. Все таки за меня проголосовало около 25 000 человек, будет приятно если каждый кто отдал свой голос за тех за кого агитировала Д7 узнает об этом.
		Итак, все началось еще в далеком 2019ом, в августе. Когда РГК НАБУ получило письмо от наблюдательного совета приватбанка, что некоторые детективы НАБУ пытаются во время обысков изъять документы, которые банк готовит для исков против Коломойского в Лондоне.
		Причем обыски эти проходили в рамках криминальных производств зарегистрированных депутатами из орбиты Коломойского (ОСОБА_14 и ОСОБА_15).
		«Рулил» этим движем, бывший руководитель 2ого подразделения детективов - ОСОБА_8 (загуглите шоб фоточку его посмотреть).
		Рада Громадського Контролю сразу же собрала заседание чтобы разобраться «что же там произошло». Честь вести публичный допрос детектива ОСОБА_8 выпала именно мне.
		И бувально через 5 минут разговора стало очевидно что опасения наблюдательного совета Приватбанка таки оправданы. ОСОБА_8 путался в деталях, говорил что юридические услуги Приватбанк должен был заказывать через тендер (где конечно же победила бы компания связанная с Коломойским, но не важно:), что Приватбанк уже юристам деньги заплатил, хотя те им услуг еще может даже и не предоставили (хотя на тот момент уже фактически слушалось дело в Лондоне и это публичная информация которая проверялась за 10 минут).
		Про это заседание я написал детальный пост, который вы можете почитать тут  ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Нужно отдать должное руководству НАБУ, во время этой эмоциональной перепалки, никто за ОСОБА_8 не вступался, все молча слушали наши аргументы.
		По результату заседания РГК была сформирована рабочая группа чтобы детально разобраться в этом вопросе.
		Итог:
		ПО ИТОГУ РАБОТЫ ДИСЦИПЛИНАРНОЙ КОМИССИИ ОСОБА_8 БЫЛ УВОЛЕН ИЗ НАБУ!
		Еще раз, уважаемые читатели, из-за действий РГК был уволен ЗАМЕСТИТЕЛЬ главного детектива НАБУ! Под руководством ОСОБА_8 было около 70 детективов! Вы понимаете какой переполох мы там подняли?
		Что произошло по итогу? Конечно же ОСОБА_8 пошел в суд «восстанавливаться» в должности :) Конечно же это был ОАСК :) И КОНЕЧНО ЖЕ ОАСК вынес решение что из НАБУ его уволили незаконно:) Ну кто бы сомневался, собственно:)
		Но в НАБУ такой исход событий предвидели и должность, которую занимал ОСОБА_8... ликвидировали:) Чтобы восстанавливаться было некуда.
		Почему мы говорим об этом только сейчас? Потому что (1) суд ОСОБА_8 уже закончился, решение вынесено иииии (2) только только закончился конкурс на «реорганизованную» позицию главы второго подразделения детективов.
		Эту позицию занял человек, который в начале декабря принес на подпись проекты подозрений бывшим топ менеджерам приватбанка.
		Наконец-то! Спустя год работы, первые РЕАЛЬНЫЕ результаты дела против бывшего руководства Приватбанка уже есть. Их можно пощупать. И лежат они в кабминете Генерального Прокурора Украины.
		Но это уже совсем другая история)) Мой же пост о том, ЗАЧЕМ нужна РГК состоящая из нормальных людей, а не из всяких ОСОБА_10 которые не могут на камеру сказать что «Коломойский это зло». ОСОБА_10 , я напомню, была Главой РГК НАБУ до ОСОБА_12:)
		Вот одна из показательных историй зачем мы вообще есть. Я и все мои коллеги, гордимся этой историей, потому что мы реально разрушили грязные планы олигарха по сабботажу дела Приватбанка в НАБУ.
		А теперь репист!»
		У коментарях до вказаної публікації відповідачем - ОСОБА_2 опубліковано коментар наступного змісту: «ОСОБА_8 теперь частый гость телеканалов НАШ, ZIK и Ньюзван».
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У частині третій статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суди повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними  гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Пунктом 15 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Крім того, пунктом 19 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і у справі, яка переглядається, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
		Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач належними і допустимими доказами не підтвердив, що поширена відносно нього інформація відповідачем є твердженням останнього про факти, а не його оціночними судженнями, оскільки оспорювана інформація не містить жодних фактів, чи відомостей про порушення позивачами закону та будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації, вона є власними судженнями відповідача, оформленими у вигляді промови з використанням мовних засобів, які ґрунтуються на його особистій думці, а не на твердженнях про факти стосовно ОСОБА_1 про вчинення ним відповідних неправомірних дій. Вказані висновки суду апеляційної інстанції спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині. 
		Більше того, позивач просив визнати недостовірною і спростувати деякі речення із кількох великих за змістом публікацій, тоді як суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому, не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні (див.: пост. Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 757/17241/21, провадження № 61-16303св23).
		Таким чином, доводи касаційної скарги про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь та гідність ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними.
		Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що поширена  ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» інформація є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Зазначені у публікації висловлювання є вираженням суб'єктивної думки та поглядів   ОСОБА_2 і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , оскільки відображають власні думки  ОСОБА_2 основані на баченні певних політичних подій, є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом судового захисту у розумінні положень статей 94, 277 ЦК України.
		У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) ЄСПЛ: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства». Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319 св 21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186 св 20), від 22 лютого 2023 року у справі № 757/62109/18-ц (провадження № 61-2247 св 22).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому його публічний статус та суспільний інтерес щодо нього при виконанні ним своїх обов`язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (див.: пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Крім того, Верховний Суд акцентує увагу й на тому, що оціночна публікація відповідача у контексті стосувалася суспільного інтересу - подій щодо АТ КБ «ПриватБанк». 
		Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, та не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року).
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                      Б. І. Гулько
		 
		                                                                                      Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...