Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/3012/24-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 04.10.2024. Зареєстровано: 05.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 жовтня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/3012/24-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У поданому до суду позові ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Соник В.В., просить суд:
		- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що зсилається на підпункт 12, п.3, ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що зсилається на підпункт 12, п.3, ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у дружини, із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, психічного розладу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до командування військової частини із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу, однак відповідач відмовив у задоволенні вказаного рапорту.
		Позивач вважає помилковими доводи відповідача, з яких йому відмовлено у задоволенні рапорту, щодо необхідності здійснення догляду за дружиною та щодо відсутності доказів наявності у неї психічного розладу із зазначенням діагнозу та причинного зв`язку між захворюванням та встановленням інвалідності. Наполягав на тому, що ним було надано разом із рапортом усі належні документи, що підтверджують його право на звільнення з військової служби за окремою підставою - наявністю у дружини із числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу. Відповідно, вважає відмову у звільненні з військової служби протиправною, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
		 
		Ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
		Ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача в системі "Електронний суд" - 17.07.2024.
		Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим, суд відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів.
		 
		Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія-заправника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 .
		Позивач звернувся до командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 із рапортом від 19.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме наявності у дружини з інвалідністю ІІІ групи психічного розладу.
		Разом із рапортом було надано заявником: копію паспорта та ІПН ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_2 (дружини); копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ; копію довідки МСЕК №948460 серії 12 ААА від 19.10.2017, виданої психоневрологічним МСЕК; довідку №23 від 19.06.2024.
		Згідно правового висновку помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , наданого командиру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до поданої до рапорту копії довідки МСЕК щодо інвалідності дружини військовослужбовця в п.12,13 довідки зазначено, що вона має певні обмеження щодо умов та характеру праці, тобто є обмежено працездатною. Висновок про необхідність здійснювати догляд за нею - відсутній. Також відсутні докази наявності у неї психічного розладу здоров`я з зазначенням діагнозу та причинного зв`язку між захворюванням та встановленням інвалідності. На підставі зазначеного, звільнення військовослужбовця згідно пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 "Про військовий обов`язок і військову службу" не погоджено.
		Листом від 04.07.2024р. №1504/4841 командиру військової частини НОМЕР_2 повідомлено, що подання та відповідні документи на звільнення з військової служби у ЗСУ стосовно сержанта ОСОБА_1 не реалізовано у зв`язку з тим, що службові матеріали не погоджені помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 .
		Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо не звільнення його з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.
		 
		До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-XII).
		Положеннями статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч.1 ст.2 Закону).
		За нормами ч.2 ст.2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
		24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до якого оголошено та проведено загальну мобілізацію.
		Тобто, з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан та проведено загальну мобілізацію.
		Строк дії воєнного стан та проведення мобілізації в Україні продовжено й наразі триває.
		Прийняття на військову службу до Збройних Сил України, проходження військової служби та звільнення з військової служби визначені Законом №2232-XII.
		Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
		Приписами п.233 розділу XII Положення №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Підстави звільнення з військової служби передбачені приписами ст.26 Закону №2232-XII.
		Так, у відповідності до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
		В свою чергу, у відповідності до п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
		Тобто, наявність у дружини військовослужбовця статусу особи з інвалідністю III групи психічного розладу надає йому безспірне право на звільнення з військової служби у відповідності до ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 від 14.05.2024 (а.с.16).
		В свою чергу ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12ААГ №948460, який видано психоневрологічною МСЕК, довідкою №23 від 19.06.2024р., виданою КНП "Хотинська багатопрофільна лікарня", згідно з якою ОСОБА_2 з 2006 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
		Крім того, до позову додано довідку від 09.08.2024р. (висновок консультанта) за формою №002/тм, заповненою КНП "Хотинська багатопрофільна лікарня", у якій зазначено, що ОСОБА_2 встановлено діагноз: помірно виражений розлад особистості обумовлений епілепсією з помірно частими судомними нападами та дисфоріями (а.с.30).
		За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується у дружини позивача статус особи з інвалідністю III групи та наявності у неї психічного розладу, суд приходить до висновку, що доводи, викладені посадовою особою відповідача в правовому висновку від 02.07.2024р. є безпідставними та не відповідають змісту норми підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, яка відсилає до ч.12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, тоді як позивачем надано докази у підтвердження свого права на звільнення з військової служби через вказані сімейні обставини.
		При цьому, положення ст.26 Закону №2232-ХІІ та безпосередньо п.3 ч.12 ст.26 передбачають як окрему підставу звільнення з військової служби під час дії воєнного стану разом з "необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи", - наявність у таких дружини (чоловіка) психічного розладу, що не означає, що така інвалідність настала внаслідок цього захворювання та не потребує підтвердження щодо причинного зв`язку між захворюванням та встановленням інвалідності. Крім того, суд звертає увагу, що формулювання цього пункту не передбачає здійснення догляду за дружиною, з числа осіб з інвалідністю III групи, у якої наявний психічний розлад.
		З урахуванням викладеного, бездіяльність відповідача, що полягає у не прийнятті відповідачем рішення щодо звільнення позивача з військової служби є протиправною, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що відсилає до ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у дружини, із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, психічного розладу.
		 
		Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи встановлені у справі обставини та висновки суду, наведені вище, а також відсутність волевиявлення відповідача щодо спростування аргументів позову, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст.139 КАС України, відсутні. 
		Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд- 
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов задовольнити.
		2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у дружини, із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, психічного розладу.
		 
		Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. 
		 
		Повне найменування учасників процесу:
		Позивач -  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )
		Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
		 
		Суддя В.О. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...