Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/3690/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2024. Зареєстровано: 05.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.
Дата набрання законної сили: 03.10.2024
Номер судового провадження: 850/5576/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		03 жовтня 2024 року справа №200/3690/24 
		 
		м. Дніпро
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (повне судове рішення складено 12 серпня 2024 року) у справі № 200/3690/24 (суддя в І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Філь Олени Євгенівни, виконуючого обов`язки голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_3 (надалі  відповідач-1) та в.о. голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 (в подальшому  відповідач-2), про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяв позивача від 31.05.2024.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працює на посаді судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області і її було запрошено на конференцію до м. Львів у форматі офлайн (фізична присутність), у зв`язку з чим нею були подані заяви про відрядження. Однак, відповідачами були надані відповіді «В неробочий час, відеоконференція» та «В неробочий час». Позивач вважає, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяв позивача та пряме ігнорування права позивача на участь в науковій конференції, з врахування того, що у дні проведення конференції у позивача не було призначено термінових справ до розгляду.
		Також позивач вказувала (у відзиві на позов), що відповідачем-1 було накладено резолюцію на запрошення у день надходження до суду, то це фактично і підтверджує бездіяльність, оскільки зазначена резолюція не містить рішення суб`єкта владних повноважень щодо видачі наказу про відрядження або відмову у відрядженні із посиланням на чинне законодавство (власне як і заява позивача про видачу наказу була проігнорована), тобто було недотримано п.19 ч.1 ст.4 КАСУ. Окремо позивач зазначала, що кожен суддя сам визначає свій робочий час і графік розгляду справ. Усі справи, що перебували (перебувають) у провадженні позивача, розглядаються своєчасно і їх кількість не може бути підставою для порушення прав позивача щодо наукової чи творчої діяльності, оскільки свій основний обов`язок судді позивач виконує відповідно до положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та дотриманням норм процесуального та матеріального права. Інші доводи відзиву на позов, а саме отримання електронного цифрового підпису, предмету позову не стосуються. Позивачем додатково зазначено, що відповідачами продовжуються вчинятися діяння, які спрямовані на приниження гідності позивача та професійної репутації у формі психологічного тиску, шляхом створення стосовно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери та створення дискримінації шляхом позбавлення можливості займатись науковою діяльністю, що прямо заборонено законом.
		 
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. 
		В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов. 
		Зазначає, що відповідачами не виконано приписи ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), згідно якого в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, оскільки у відзивах відповідачами не визначено законних підстав ненадання відповіді на запрошення УГСПЛ від 30.05.2024 та заяви позивача від 30.05.2024, 31.05.2024.
		Натомість, позивачем було доведено наявність порушення права на творчу діяльність, таке порушення мало втручання в її особисті права та інтереси зі сторони відповідачів шляхом протиправної бездіяльності, та надано відповідні докази до відповідей на відзиви.
		У додаткових поясненнях у справі (в порядку ч.1 ст. 300 КАС України), як уточнення до апеляційної скарги, позивач зазначила що суддя має право займатися викладацькою, науковою чи творчою діяльністю без будь-яких обмежень, якщо це не шкодить інтересам здійснення правосуддя. Також, ч. 8 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя повинен систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду, а голова суду, відповідно до п.8 ч.1 ст. 24 цього ж закону, голова сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду.
		Апелянт звертає увагу, що нею було заявлено вимогу лише про визнання протиправної бездіяльності відповідачів без визначення дій зобов`язального характеру для відновлення її порушеного права, оскільки на момент звернення до суду із позовом право на викладацьку та наукову діяльність вже було порушено і не могло бути відновлено, оскільки у будь-якому випадку вона вже не могла взяти участь у цій конференції 05-07.06.2024 у м. Львів і зобов`язальна частина рішення суду не могла б відновити її право, позаяк вона не взяла участь у цій конференції.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України № 83/2015 від 14.02.2015 переведена на роботу на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у межах п`ятирічного строку.
		Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 11-к/г від 24.02.2015 позивача зараховано на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 24.02.2015.
		Указом Президента України № 293/2024 від 08.05.2024 позивача призначено на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області безстроково.
		30.05.2024 на електрону адресу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (inbox@ka.dn.court.gov.ua) від імені Української Гельсінської спілки з прав людини було надіслано запрошення на ім`я ОСОБА_1 для участі у конференції «На зламі історії: Шлях до справедливості для жертв війни в Україні», яка відбудеться 05-07.06.2024 у м. Львові, Україна та додано програму до запрошення, з якої вбачається, що формат заходу офлайн, час проведення: 05.06.2024  18.00 - 19.10 год., 06.06.2024  8.30 - 19.00 год., 07.06.2024  09.00 - 16.30 год.
		31.05.2024 позивачем на електронну пошту суду було надіслано заяву із проханням про видання наказу про її відрядження з 05.06.2024 по 07.06.2024 (з урахуванням часу необхідного на дорогу) та надіслання копії цього наказу на електронну пошту позивача.
		В цей же день на електронну адресу позивача було направлено сканкопію супровідного листа до запрошення УГСПЛ № 30/05-01 ГМ від 30.05.2024 із резолюцією в.о. голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 «В неробочий час, відеоконференція».
		Як зазначала позивач, з огляду на те, що зазначена конференція повинна була відбутися у робочий час та такий формат як відеоконференція не було передбачено, нею повторно було подано заяву про видачу наказу про відрядження для участі у конференції «На зламі історії: Шлях до справедливості для жертв війни в Україні», яка відбудеться 5-7.06.2024 у м. Львові.
		Також у цій заяві було висловлено прохання, що у випадку відмови у видачі наказу про відрядження надати обґрунтовану відповідь із посиланням на чинне законодавство.
		03.06.2024 позивачем було отримано сканкопію супровідного листа до повторної заяви про видачу наказу щодо участі у конференції у м. Львові на підставі запрошення УГСПЛ № 30/05-01 ГМ від 30.05.2024 за підписом в.о. голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_3 «В неробочий час».
		Позивач вважала, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду її заяв та пряме ігнорування її права на участь в науковій конференції, з врахування того, що у дні проведення конференції в неї не було призначено термінових справ до розгляду.
		 
		Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
		На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		Відповідно до ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», голова місцевого суду:
		1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
		2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;
		3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
		4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
		5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;
		6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;
		7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
		8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;
		9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;
		10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
		Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
		У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
		Статтею 25 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.
		Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені адміністративні повноваження голови місцевого суду щодо видання наказів та розпоряджень в суді, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
		З матеріалів справи судами встановлено, що на заяви позивача про її відрядження до м. Львів на конференцію відповідачем-2 накладено резолюцію «В неробочий час, відеоконференція», відповідачем-1  «В неробочий час».
		При цьому, позивач вважає, що відповідачами допущено бездіяльність щодо розгляду її заяв та пряме ігнорування права на участь в науковій конференції, з врахування того, що у дні проведення конференції у позивача не було призначено термінових справ до розгляду.
		Слід зазначити, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
		Суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов`язано до виконання лише тих обов`язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
		Окрім того, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
		Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження, що є однією з форм реалізації повноважень голови суду, входить до його компетенції, а строки такої правореалізації законодавчо не визначені.
		Разом з цим, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить юридичного обов`язку голови суду надавати письмові відповіді на заяви суддів, за даних обставин  щодо відрядження, та/або задовольняти всі заяви суддів, які надходять на його розгляд.
		Голова суду з урахуванням ситуації, що склалася, на власний розсуд приймає рішення про відрядження судді або відмову у такому відрядженні.
		Крім того, як вбачається з відзивів на позов, відповідачі зазначали, що позивач є слідчою суддею та суддею, уповноваженою слухати кримінальні справи у відношенні неповнолітніх, а також, враховуючи велику навантаженість на Красноармійський міськрайонний суд, відповідачі дійшли висновку, що найбільш доцільним буде задовольнити заяви позивача про відрядження для участі в конференції до м. Львів шляхом участі позивача в конференції «в неробочий час, відеоконференція», та «в неробочий час».
		Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
		Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Варто вказати, що рішення голови суду щодо відрядження судді є сутнісним проявом дискреційних повноважень відповідача, реалізуються ним на власний розсуд із використанням належної компетенції та не потребують погодження судді, що надав заяву на відрядження.
		Отже, відповідачі за результатами розгляду питання щодо відрядження позивача на конференцію, керуючись своїми дискреційними повноваженнями, визначали, що участь позивача у конференції можлива в неробочий час, в режимі відеоконференції.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з окружним судом, що відсутні підстави вважати, що відповідачами було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяв позивача, які були ними розглянуті шляхом проставлення відповідних резолюцій. Вказані резолюції фактично є формою рішень (та відповідей) відносно порушених у заявах позивача питань.
		Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Отже, апеляційний суд вважає правильним висновок окружного суду про відсутність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності з боку відповідачів, про що зазначає позивач у позовній заяві.
		Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
		По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
		Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи
		Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 200/3690/24  залишити без змін.
		Повне судове рішення  03 жовтня 2024 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя І. В. Сіваченко
		 
		Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...