Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21205/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання.
Надіслано судом: 04.10.2024. Зареєстровано: 05.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2024.
Дата набрання законної сили: 01.10.2024
Номер судового провадження: A/855/15675/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21205/22                                                    Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Донець  В.А.,                                                                                   
		                                                                                                                                      Суддя-доповідач Кобаль М.І.         
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 жовтня 2024 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                     Кобаля М.І.,
		суддів                                              Бужак Н.П., Карпушової О.В., 
		при секретарі                                     Литвин С.В.
		за участю: 
		представника позивача:               Мартиненка А.М.
		представника відповідача:           Мартинюк  К.Е.
		представників третіх осіб:           Ворожбянова А.М., Слуценка Р.П.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання протиправним та нечинним пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2022 №1335, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі по тексту - позивач, ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз») звернулося до суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ) в якому просило:
		- визнання протиправним та нечинним пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2022 №1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових».
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін,  виходячи з наступного. 
		Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 25.11.2022 №1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових» (далі по тексту - Постанова від 25.11.2022 №1335):
		«Відповідно до абзацу другого частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 16 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», статті 179 Господарського кодексу України, абзацу другого підпункту «б» підпункту 12 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеного в дію Указом Президента України від 28 серпня 2021 р. №452, Кабінет Міністрів України постановляє:
		1. У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 20, ст. 559) слова «Міністерство енергетики та вугільної промисловості» замінити словами «Міністерство енергетики».
		2. Установити, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом п`яти років після його припинення або скасування підпункт 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (Офіційний вісник України, 2020 р., №51, ст. 1585) не застосовується.
		3. Погодитися з пропозицією Міністерства енергетики щодо укладення відповідно до примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (Офіційний вісник України, 2017 р., №20, ст. 559), з товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових та припинення у зв`язку з цим договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень зазначеної постанови.
		Міністерству енергетики укласти та припинити зазначені договори».
		Ухвалена Кабінетом Міністрів України постанова від 25.11.2022 №1335 оприлюднена в офіційному виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 02.12.2022 №256, набрала чинності 02.12.2022.
		Предметом даного спору є оскарження ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»  пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335. 
		Згідно з пояснювальною запискою до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових», метою прийняття проєкту є надання доручення щодо припинення Міненерго договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» та укладення такого договору з ТОВ «Газорозподільні мережі України». 
		Необхідність прийняття акта обумовлено рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеним у дію Указом Президента України від 28.08.2021 №452/2021, яким передбачено комплекс заходів, пов`язаних зі станом справ у нафтогазовому комплексі України, зокрема доручено Кабінету Міністрів України активізувати роботу з повторного укладення договорів систем державної форми власності.
		Для досягнення цієї мети проєктом акта передбачено припинення Міненерго дії чинних договорів експлуатації та укладенням нового договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових з ТОВ «Газорозподільні мережі України», з метою забезпечення ефективної експлуатації державних газорозподільних мереж.
		Згідно з пояснювальною запискою прийняття проєкту постанови забезпечить збільшення надходжень до Державного бюджету України за кодом 21081600 «Плата за експлуатацію газорозподільних систем або їх складових» за рахунок виконання ТОВ «Газорозподільні мережі України» зобов`язань стосовно щорічного відрахування плати за надане в експлуатацію майно, що належить державі у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової вартості.
		У пояснювальній записці наголошено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» засновано 02.09.2022, єдиним учасником ТОВ «Газорозподільні мережі України» є Дочірня компанія «Газ України" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Основним видом діяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України» є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, створено з метою інтеграції операторів газорозподільних мереж, активи яких згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р «Деякі питання управління активами, передано в управління акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», а саме: AT «Вінницягаз», AT «Закарпатгаз», AT «Київоблгаз», AT «Чернівцігаз», ВАТ «Кіровоградгаз», AT «Дніпропетровськгаз», AT «Дніпрогаз», AT «Харківміськгаз», АТ «Черкасигаз», AT «Харківгаз», AT «Рівнегаз», AT «Хмельницькгаз», ПрАТ «Тисменицягаз», AT «Запоріжгаз», AT «Волиньгаз», ПрАТ «Мелітопольгаз», AT «Миколаївгаз», АТ «Житомиргаз», AT «Львівгаз», АТ «Сумигаз», AT «Чернігівгаз», AT «Івано-Франківськгаз», ПрАТ «Коростишівгаз», AT «Криворіжгаз», AT «Тернопільгаз», АТ «Луганськгаз».
		Згідно з довідкою про погодження проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових» проєкт акта розроблено Міністерством енергетики України, погоджено без зауважень заступником Міністра цифрової трансформації України, висловлено зауваження (пропозиції), які враховано Головою Фонду державного майна України, в.о. Міністра фінансів України, заінтересований орган виконавчої влади, що погодив проєкт без зауважень - Міністерство економіки України. 
		У висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових» зазначено про відповідність проєкту із зауваженнями щодо недотримання вимог нормопроєктувальної техніки. 
		Вважаючи п. 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 протиправним та нечинним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 є законним та не підлягає скасуванню, оскільки його прийняття зумовлене не лише необхідністю виконання вимог рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеним у дію Указом Президента України від 28.08.2021 №452/2021, приведення у відповідність договірних відносин щодо надання в експлуатацію газорозподільних систем, які належать на праві власності державі вимогам абзацу другого частини першої статті 37 частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», а також введенням воєнного стану. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Згідно з новою редакцією статуту Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (ідентифікаційний код 03361075), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Донецькоблгаз» (протокол від 11.10.2021 №25), предметом (основним видом) діяльності позивача визначено розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, постачання природного газу за нерегульованими тарифами (підпункт 2.1.1). 
		У договорі про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва від 21.12.2012 №31/26, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та АТ «Донецькоблгаз», предметом визначено надання підприємству на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі підприємства і не може бути відокремлене від їх основного виробництва (пункт 1.1).
		Згідно з додатковою угодою від 24.05.2017 №1 до договору від 21.12.2012 №31/26 сторони домовились викласти цей договір у новій редакції, уклавши договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ, предметом якого визначено надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі (пункт 1). 
		Право на експлуатацію майна надавалось з метою провадження оператором ліцензованої діяльності з розподілу природного газу та безаварійного розподілу природного газу його споживачем, ефективного використання майна, його збереження, відновлення, поліпшення, реконструкції та модернізації (пункт 4). 
		Договором також встановлено, що право власності на майно, надане за цим договором, належить державі (пункт 5). 
		Ухвалення договору не змінює права власності на майно, надане оператору в експлуатацію. Надане в експлуатацію майно обліковується на балансі оператора (пункт 7).
		Оператор зобов`язувався виконувати роботи, пов`язані з поліпшенням, відновленням, ремонтом, реконструкцією та технічним обслуговуванням майна, відповідно до вимог законодавства, цього договору, а також створювати умови для безпечної та безаварійної його експлуатації (пункт 13). 
		Оператор повинен був щороку здійснювати відрахування плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора в розмірі 10 відсотків його залишкової балансової вартості. Плата за експлуатацію майна мала сплачуватись оператором до державного бюджету протягом року рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок у Державному казначействі (пункт 15). 
		Так, Договір від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ укладено між сторонами  на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №188). 
		У свою чергу, оскаржуваним пунктом 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 передбачено укладення відповідно до примірного договору (постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95) з ТОВ «Газорозподільні мережі України» договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових та припинення у зв`язку з цим договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень зазначеної постанови. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає,  що станом на момент розгляду даної справи, договір від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ з ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» не розірвано. Зазначене не заперечувалося сторонами.
		За змістом пункту 5 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону. 
		Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України також віднесено здійснення управління об`єктами державної власності.
		Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено: в державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (частина перша); від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частина друга); управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (частина третя).
		Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом (частина перша статті 5); уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об`єктів, що не підлягають приватизації (пункт 16 частини першої статті 6).
		До суб`єктів управління об`єктами державної власності статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» віднесено також міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.
		Наведене правове регулювання дає підстави дійти висновку про обґрунтованість тверджень представників відповідача та третіх осіб про наявність у Кабінету Міністрів України повноважень здійснювати управління об`єктами державної власності, визначати об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, зокрема міністерствам. 
		Так, п. 4 «Положення про Міністерство енергетики України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507, Міненерго відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, зокрема об`єктів, що не підлягають приватизації, приймає рішення про подальше використання зазначеного майна (крім матеріальних носіїв таємної інформації), у тому числі об`єктів, що не підлягають приватизації (підпункт 31); здійснює інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міненерго (підпункт 36).
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», утворено Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України», у формі відкритого акціонерного товариства (пункт 1); установлено, що статутний фонд Компанії формується шляхом передачі до нього: 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, зазначених у додатку 1 до цієї постанови, майно яких не підлягає приватизації; пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови; майна акціонерного товариства «Укргазпром» та його дочірніх підприємств у зв`язку з їх реорганізацією; майна Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» у зв`язку з її ліквідацією; акцій (частки, паї), що належать державі у статутному фонді господарських товариств (підприємств), згідно з додатком (пункт 2); затверджено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання природного газу та розподілу нафти, нафтопродуктів і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» у користування (магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні нафтопроводи та споруди на них, газонафтосховища, транспортні засоби спеціального призначення). 
		Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код 44907200) зазначено Дочірню компанія «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», засновником якої є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України. 
		Як вже зазначалось вище судом, оскаржуваним пунктом 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 зобов`язано Міненерго укласти примірні договори з експлуатації газорозподільних систем або їх складових відповідно до примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02. 2017 №95 з ТОВ «Газорозподільні мережі України».
		Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ухвалюючи оскаржуваний пункт 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 Уряд України діяв у межах повноважень, установлених Законом України «Про управління об`єктами державної власності» щодо управління державним майном та визначення об`єктів управління державної власності повноваження з управління якими здійснюється Міненерго, зокрема в частині забезпечення укладання відповідних договорів з ТОВ «Газорозподільні мережі України». 
		При цьому, Міненерго відповідно до вказаного Закону та згідно з «Положення про Міністерство енергетики України» наділено повноваженнями з управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, зокрема об`єктів, що не підлягають приватизації, приймає рішення про подальше використання такого майна, до якого відноситься державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації. 
		У свою чергу, надання Урядом України вказівки про необхідність укладення договорів є послідовною практикою органу управління.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 №770 «Деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу» (у первинній редакції) Міністерство енергетики та вугільної промисловості повинно було укласти з господарськими товариствами із газопостачання та газифікації, на балансі яких обліковується державне майно, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, договори про надання такого майна на праві господарського відання згідно з примірним договором, що затверджується зазначеним Міністерством разом з Фондом державного майна.
		На виконання вказаних положень, між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та АТ «Донецькоблгаз» було укладено договір про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва від 21.12.2012 №31/26, за умовами якого оператору на праві господарського відання надано державне майно, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі підприємства і не може бути відокремлене від їх основного виробництва.
		Згідно з договором експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ (нова редакція), укладеного на підставі постанови постановою Кабінету Міністрів України від 21.02. 2017 №95, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України передано АТ «Донецькоблгаз» в експлуатацію газорозподільні системи або їх складових за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі.
		Правовою підставою ухвалення Постанови від 25.11.2022 №1335 визначено, абзац другий частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, за яким газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб`єктів господарювання державного сектору економіки.
		Як зазначено апелянтом, наведене вище положення не може бути підставою для прийняття Урядом Постанови від 25.11.2022 №1335, у тому числі оскаржуваного пункту 3, оскільки згідно з договором експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ позивачу державне майно не передавалось в оперативне управління.
		Разом з тим, вказані доводи позивача є помилковими, оскільки орган управління, здійснюючи розпорядження державним майном, на підставі наведеної вище норми, може передати державні газорозподільні системи в користування оператора газорозподільної системи на праві господарського відання суб`єкту господарювання державного сектору економіки. 
		Так, засновниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» є державні компанії. Відповідно передача державної газорозподільної системи в користування оператора газорозподільної системи на праві господарського відання ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке контролюється державою, відповідає абзацу другому частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу».
		Відповідно, вказані доводи представника позивача про безпідставність зазначення в Постанові від 25.11.2022 №1335 абзацу 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» та про невідповідність оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 цій нормі Закону, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (частина перша); суб`єкт господарювання, якому з метою створення оператора системи передачі або оператора газотранспортної системи на праві господарського відання передані об`єкти державної власності, повинен бути повністю незалежним у прийнятті рішень щодо їх використання, експлуатації, обслуговування, планування, розвитку та фінансування відповідно до законів України «Про ринок природного газу», «Про ринок електричної енергії» (частина п`ята).
		Вжите в абзаці 2 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» поняття користування на праві господарського відання є вужчим від наведеного визначення в Господарському кодексі України, оскільки в цьому Законі йдеться лише про користування державним майном. 
		Згідно з ч.2 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
		За змістом договору від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ оператору державне майно передавалось в експлуатацію. 
		Примірним договором експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95, ухваленою на підставі абзацу другого частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», статті 5, пункту 16 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» і статті 179 Господарського кодексу України, передбачено: укладення договору між міністерством та оператором; предметом примірного договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі (пункт 1); право на експлуатацію майна надається з метою провадження оператором ліцензованої діяльності з розподілу природного газу та безаварійного розподілу природного газу його споживачам, ефективного використання майна, його збереження, відновлення, поліпшення, реконструкції та модернізації (пункт 4).
		Пунктом 17 примірного договору передбачено права міністерства: контролювати облік майна шляхом участі в роботі комісії з інвентаризації майна та надання запитів на інформацію про стан майна і виконання умов договору; контролювати технічний та експлуатаційний стан майна, ефективність його використання, дотримання оператором вимог цього договору, нормативно-правових актів та цільового призначення під час експлуатації майна. Із зазначеною метою Міністерство має право надсилати оператору письмові запити, а також проводити огляд майна після попереднього повідомлення про такий огляд оператору за 10 календарних днів до часу його проведення у присутності його представників; у разі втрати (пошкодження, знищення) майна - вимагати від оператора відшкодування завданих збитків у повному обсязі; отримувати від оператора щоквартальну, річну звітність про виконання умов цього договору, в тому числі затверджених НКРЕКП інвестиційних програм на перший планований рік десятирічного плану розвитку газорозподільної системи в частині державного майна, а також за вимогою - інформацію про технічний стан, використання коштів, призначених для поліпшення/відновлення, реконструкції та розвитку майна; ініціювати внесення змін до цього договору або його розірвання у разі внесення змін до законодавства щодо умов та порядку експлуатації майна. 
		Оператор згідно з пунктом 19 примірного договору має право: 
		- використовувати майно, надане йому в експлуатацію, відповідно до мети та в обсязі, що визначені цим договором; 
		- самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації наданого майна, технічних питань та питань, що пов`язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією відповідно до умов, визначених цим договором.
		Відтак, за умовами примірного договору орган управління не може втручатись в діяльність оператора щодо самостійного прийняття рішень з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації наданого майна, технічних питань та питань, що пов`язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією відповідно до умов, визначених цим договором. 
		Статтею 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» 16.11.2021 №1882-IX установлено: безпека критичної інфраструктури - стан захищеності критичної інфраструктури, за якого забезпечуються функціональність, безперервність роботи, відновлюваність, цілісність і стійкість критичної інфраструктури (пункт 1); життєво важливі функції та/або послуги - функції та/або послуги, реалізація яких забезпечується органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, суб`єктами господарювання та організаціями будь-якої форми власності, збої, переривання та порушення надання яких призводять до швидких негативних наслідків для національної безпеки (пункт 2).
		Згідно з «Переліком секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 Міненерго визначено відповідальним за належне функціонування, захист критичної інфраструктури з розподіл газу, експлуатацію газотранспортної системи, передачу (транзит) газу. 
		Відповідно, укладання договорів з експлуатації газорозподільних систем або їх складових з ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке контролюється державою, на підставі оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335, дає органу управління більше можливостей забезпечити ефективну та безпечну експлуатацію газорозподільних систем, в умовах воєнного стану, коли агресором знищено значну частини енергетичної інфраструктури. 
		Крім того, підставами даного позову визначено частину 3 статті 2 Закону України «Про ринок природного газу», за якою рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації. Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети задоволення загальносуспільного інтересу. Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб`єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію. Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень не можуть призводити: до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов`язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо тільки така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу; до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов`язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу. Дія принципів, зазначених у цій частині, поширюється також на суб`єктів ринку природного газу у випадках, передбачених цим Законом.
		Як вже зазначалося вище судом, ухвалюючи оскаржуваний пункт 3 Постанови від 25.11.2022 №1335, Уряд України діяв у межах наданих йому повноважень щодо управління держаним майном.
		Надання вказівки Міненерго припинити договори експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» та необхідність укладення з ТОВ «Газорозподільні мережі України» договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових зумовлено також вимогами абзацу 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», яким установлено особливості передання в користування газорозподільних систем, власником яких є Держава.
		Тобто, метою ухвалення Постанови від 25.11.2022 №1335 визначено припинення Міненерго договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» та укладення такого договору з ТОВ «Газорозподільні мережі України», що відповідно забезпечить виконання рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеним у дію Указом Президента України від 28.08.2021 №452/2021, яким передбачено комплекс заходів, пов`язаних зі станом справ у нафтогазовому комплексі України, і доручено Кабінету Міністрів України активізувати роботу з повторного укладення договорів систем державної форми власності. 
		Такі заходи, повинні призвести до забезпечення ефективної експлуатації державних газорозподільних мереж та збільшення доходів Державного бюджету України за рахунок виконання ТОВ «Газорозподільні мережі України» зобов`язань стосовно відрахування плати за надане в експлуатацію майно, що належить державі у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової вартості.
		У свою чергу,  ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» не сплачувалось щоквартально передбачені договорами від 21.12.2012 №31/26 (від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ) зазначені 10 відсотків його залишкової вартості. Зазначене не спростовано апелянтом ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. 
		За змістом статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 №183/98-ВР прийняті рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
		Таким чином, обов`язковість рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеним у дію Указом Президента України від 28.08.2021 №452/2021, покладає прямий обов`язок на Кабінет Міністрів України вчинити певні дії для його виконання. 
		Так, підпунктом «б» підпункту пункту 12 пункту 1 цього Рішення зобов`язано Кабінет Міністрів України разом із Фондом державного майна України до 31.01.2022: активізувати роботу з повторного укладення договорів експлуатації/оренди газорозподільних систем державної форми власності; забезпечити проведення: інвентаризації об`єктів газопостачання всіх форм власності, які використовуються для розподілу природного газу; перевірки наявності правовстановлювальних документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення відповідно до результатів проведеної інвентаризації згідно з абзацом другим цього підпункту; незалежної оцінки газорозподільних систем відповідно до результатів проведеної інвентаризації; інвентаризації земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, та за результатами в установленому порядку врегулювання питань їх постійного користування/оренди без зміни цільового призначення. 
		Відтак, необхідність повторного укладення договорів зумовлена обов`язковим рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеним у дію Указом Президента України від 28.08.2021 №452/2021. 
		Та обставина, що заходи Урядом України не були виконані до встановленого терміну не може бути підставою для висновку про необов`язковість зазначених вказівок, а також підставою для визнання протиправним оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335, оскільки для такого висновку необхідно встановити його невідповідність вимогам закону України, відсутність компетенції в Уряду України ухвалювати відповідні рішення, порушення процедури, яке б суд визнав суттєвим.
		У свою чергу, п. 2 Постанови від 25.11.2022 №1335 установлено, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом п`яти років після його припинення або скасування не застосовується підпункт 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», за яким до правовідносин, які регулюються договорами експлуатації газорозподільних систем, або їх складових, власником яких є держава, а також газорозподільних систем або їх складових, які перебувають на балансі акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та його дочірніх підприємств, застосовуються положення відносин оренди, передбачених «Порядком передачі в оренду державного та комунального майна». 
		Тобто, Уряд України зупинив можливість укладання договорів оренди експлуатації газорозподільних систем, або їх складових, власником яких є Держава, на період дії воєнного стану в Україні та протягом п`яти років після його припинення. 
		Отже, ухвалення оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 зумовлене не лише необхідністю виконання вимог рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері», введеним у дію Указом Президента України від 28.08.2021 №452/2021, приведення у відповідність договірних відносин щодо надання в експлуатацію газорозподільних систем, які належать на праві власності державі вимогам абзацу 2 частини 1 статті 37 частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», а також введенням воєнного стану. Відповідно, твердження представника позивача про відсутність належного обґрунтування ухвалення оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
		Як уже вказувалось судом, в умовах воєнного стану обов`язок забезпечення належного та ефективного функціонування газорозподільних систем покладається на Уряд України, який здійснює управління державним майном. Створення окремого товариства, яке перебуває під контролем держави, для укладання з ним договорів експлуатації газорозподільних систем, що є власністю держави, є дискреційним повноваженням органу управління та зумовлене необхідністю досягнення вказаної мети. 
		Відтак, відмінність у ставленні Кабінету Міністрів України до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектору економіки та інших суб`єктів, що до таких не належать стосовно можливості укладення з ними договорів з експлуатації не лише передбачена статтею 37 Закону України «Про ринок природного газу», а зумовлена необхідністю задоволення загальносуспільного інтересу із забезпечення кінцевих споживачів газом та теплом, маючи при цьому можливість здійснювати контроль за належним та ефективним функціонуванням державних газорозподільних систем, отримання щоквартальних платежів за експлуатацію газорозподільних систем ТОВ «Газорозподільні мережі України».
		Таким чином, в даному випадку відсутня дискримінаційність оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 та непропорційність запроваджених відповідачем заходів, на які посилається апелянт. 
		Щодо неповідомлення позивача про ухвалення Урядом України оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що таке повідомлення зумовлене необхідністю дотриматись принципу юридичної визначеності, щоб суб`єкт господарюванням зміг завчасно скорегувати свою поведінку внаслідок прийняття того чи іншого рішення. В спірному випадку неповідомлення позивача про ухвалення оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 не призвело до негативних наслідків, оскільки станом на час судового розгляду адміністративної справи договір з позивачем не розірваний, а  тому вказані обставини не можуть бути підставими для висновку про протиправність оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335.
		Відповідно до частини першої статті 6 Господарського кодексу України до загальних принципів господарювання в Україні віднесено також обмеження державного регулювання економічних процесів, у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.
		Ухвалення оскаржуваного пункту 3 постанови від 25.11.2022 №1335 здійснено Урядом України, як органом управління щодо державного майна, у специфічній сфері - функціонування ринку природного газу України, з метою забезпечення ефективного та належного функціонування газорозподільних систем та забезпечення надходження щоквартальних платежів до державного бюджету за надання в експлуатацію газорозподільних систем в умовах воєнного стану. 
		Відповідно, такі заходи повинні забезпечити кінцевих споживачів газом та теплом, особливо в холодну пору року, що є частиною безпеки держави і суспільства. 
		При цьому, як уже вказував суд, абзацом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено особливості надання в експлуатацію газорозподільних систем, власником яких є Держава, операторам газорозподільної системи, які належать до суб`єктів господарювання державного сектору економіки. 
		Разом з тим, позивачем не здійснювались щоквартальні відрахування, передбачені договором експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ, за умовами якого оператор щороку здійснює відрахування плати за надане, відповідно до цього договору, в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора в розмірі 10 відсотків його залишкової балансової вартості, шляхом перерахування коштів рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця. 
		Доводи апелянта про порушенням Урядом статей 5, 6 Господарського кодексу України, в частині дотримання під час ухвалення оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 «конституційних основ правого господарського порядку» та «загальних принципів господарювання в Україні» не можуть бути предметом розгляду в межах даної справи, яка віднесена до адміністративної юрисдикції, а тому не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
		Підставами позову також визначено недотримання відповідачем, під час ухвалення оскаржуваної Постанови від 25.11.2022 №1335, процедури ухвалення регуляторного акту. 
		Відповідно до частини 4 статті 49 «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 №1160-IV (у редакції, чинній на час ухвалення постанови від 25.11.2022 №1335) дія цього Закону не поширюється: 
		- на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, зокрема: з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (абзац дев`ятий); 
		- актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи.
		За висновком суду, Постанова від 25.11.2022 №1335 містить одночасно нормативні та індивідуально-конкретні приписи. 
		Так, пункт 2 постанови від 25.11.2022 №1335, яким установлено, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом п`яти років після його припинення або скасування підпункт 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» не застосовується за своїм змістом є нормативним, оскільки стосується правовідносин, які регулюються договорами оренди експлуатації газорозподільних систем, або їх складових, власником яких є держава, а також газорозподільних систем або їх складових, які перебувають на балансі акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та його дочірніх підприємств. 
		Тобто, норма змінює загальні правила регулювання однотипних відносин та розрахована на довгострокове та неодноразове застосування, не зважаючи на те, що застосування цієї норми поставлено в залежність з настанням визначеної події (припинення або скасування воєнного стану та протягом п`яти років після настання такої події). 
		Оскільки пункт 2 постанови від 25.11.2022 №1335 ухвалено внаслідок запровадження правового режиму воєнного стану, з метою реалізації відповідних заходів, дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширювалась на процедуру ухвалення пункту 2 постанови від 25.11.2022 №1335. 
		Щодо пунктів 1, 3 постанови від 25.11.2022 №1335, то ці норми за своїм змістом містять індивідуально-конкретні приписи. 
		Пунктом 1 постанови від 25.11.2022 №1335 в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» Міністерство енергетики та вугільної промисловості замінено Міністерство енергетики. 
		Зміст пункту 3 постанови також дає підстави дійти висновку, що оскаржувана норма містить індивідуально-конкретні приписи, оскільки нею надано вказівку Міненерго припинити договори експлуатації газорозподільних систем або їх складових та укласти такі договори з ТОВ «Газорозподільні мережі України».
		Враховуючи викладене, обґрунтованими є доводи представника відповідача та третьої особи про відсутність підстав для застосування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час ухвалення Постанови від 25.11.2022 №1335, в частині дотримання процедури прийняття регуляторного акта, а тому доводи представника позивача про порушення відповідачем частини 4 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статей 4, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
		Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта, як підставу для визнання протиправним та нечинним пункт 3 постанови від 25.11.2022 №1335, встановлення цим пунктом додаткової підстави розірвання примірного договору. 
		Так, п. 1 частини 1 статті 264 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на розгляд справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Тобто підставою для висновку про протиправність постанови Уряду України необхідно встановити, зокрема невідповідність оскаржуваної норми Закону України. 
		Крім того, суд вважає доводи представника позивача про встановлення додаткової підстави для розірвання примірного договору помилковими.
		Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша); договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга); у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина друга).
		Згідно з пунктом 32 примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 дія цього договору припиняється у разі: укладення іншого договору, предметом якого є використання відповідного державного майна; анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства оператора; прийняття рішення про ліквідацію оператора-з дати прийняття такого рішення. Крім того, підпунктом 5 пункту 17 примірного договору передбачено право міністерство ініціювати внесення змін до цього договору або його розірвання у разі внесення змін до законодавства щодо умов та порядку експлуатації майна.
		Оскаржуваним пунктом 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міненерго щодо укладення відповідно до примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» з ТОВ «Газорозподільні мережі України» договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових та припинення, у зв`язку з цим договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень зазначеної постанови. Цим пунктом надано вказівку Міненерго укласти та припинити зазначені договори.
		Отже, наведеними положеннями передбачено необхідність припинення договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових». 
		Тобто, припинення договорів має відбуватись, у тому числі, з урахуванням положень примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95. 
		Таким чином, доводи апелянта про невідповідність оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 статті 626 (поняття та види договору), статті 627 (свобода договору), статті 629 (підстави для зміни або розірвання договору) Цивільного кодексу України є необґрунтованими, позаяк оскаржуваними положеннями не встановлюються додаткові підстави для розірвання договору. 
		Під час судового розгляду адміністративної справи представник позивача стверджував, що ухвалення оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 порушує інтереси АТ «Донецькоблгаз», оскільки розірвання договору 24.05.2017 №240517/34-Днц-ГРМ призведе до неможливості здійснення ліцензійної господарської діяльності. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи передчасними, оскілки станом на час судового розгляду даної справи вказаний договір між сторонами не розірвано та не припинено, а тому відсутні підстави стверджувати, що ухвалення оскаржуваного пункту 3 Постанови від 25.11.2022 №1335 порушує інтереси позивача. 
		Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та нечинним пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2022 №1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових» є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
		Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктом 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 передбачено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
		Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. 
		Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
		В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» - залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      М.І. Кобаль
		 
		 
		Судді:                                                                                          Н.П. Бужак
		 
		 
		                                                                                                            О.В. Карпушова
		 
		 
		 
		 
		Повний текст виготовлено 03.10.2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...