Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/3880/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2024. Зареєстровано: 07.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/683/95/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023240010000289

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		Справа № 683/3880/23  
		1-кп/683/95/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2024 року м. Старокостянтинів
		    
		Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області 
		 
		в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 
		        з участю: секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		        обвинуваченого ОСОБА_4 
		        захисника ОСОБА_5 
		        
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження №62023240010000289, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2023 року, про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого 
		 
		у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Військовослужбовець за мобілізацією солдат ОСОБА_4 31 серпня 2023 року близько 18 години, перебуваючи на території постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без поважних причин, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від відбуття до нового місця служби, в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 28, 29, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим з бойовим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 серпня 2023 року №156т в присутності командування військової частини НОМЕР_1 , представників ІНФОРМАЦІЯ_2 та військовослужбовців 1-го батальйону охорони, відкрито відмовився виконати вказаний бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 про відбуття з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та прибуття 01 вересня 2023 року до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) з метою виконання завдань за призначенням.
		В судовому засіданні ообвинувачений ОСОБА_4 вказував, що визнає свою вину у тому, що у присутності керівництва в/ч НОМЕР_1 та особового складу батальйону охорони відмовився виконати бойовий наказ командира про відбуття з пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 до в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 . Однак, просить врахувати, що він відмовився виконати бойовий
		наказ через незадовільний стан здоров`я. Крім того, 17 лютого 2023 року його вже відправляли у в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , звідки він був направлений в район Мар`янки, де виконував бойові завдання, однак через проблеми зі спиною та колінами його повернули назад до в/ч НОМЕР_1 . Бойовий наказ, який був оголошений 31 серпня 2023 року був аналогічний попередньому, на підставі якого його направляли у лютому 2023 року до м. Кам`янка-Бузька, а тому він відмовився його виконати, бо знав, що ситуація з його здоров`ям повториться. Вказує, що він не відмовляється проходити військову службу, однак з урахуванням свого стану здоров`я, а тому просить суворо його не карати.    
		Незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними безпосередньо дослідженими судом доказами.
		Так, згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №82 від 06 березня 2022 року вбачається, що рядовий ОСОБА_4 з 06 березня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на всі види забезпечення на посаду стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони 3 роти охорони 1 батальйону охорони, ВОС-100915А, військове звання «солдат» (Т.1 а.с.60). 
		Станом на 31 серпня 2023 року ОСОБА_4 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони 1 батальйону охорони, що підтверджується витягом з послужного списку особової справи рядового ОСОБА_4 (Т.1 а.с.159).
		28 серпня 2023 року командир бригади тактичної авіації імені Петра Франка полковник ОСОБА_6 видав бойовий наказ №156т, згідно якого з метою виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань, наказав командиру 1 батальйону охорони відрядити особовий склад до складу зведеної ІНФОРМАЦІЯ_3 у в/ч НОМЕР_3 (місце збору особового складу в/ч НОМЕР_2 повітряного командування «Захід») та передати в підпорядкування командиру зведеної стрілецької бригади з 01 вересня 2023 року до окремого розпорядження, зокрема, солдата ОСОБА_4 , стрільця 1 відділення охорони 1 взводу охорони 3 роти охорони 1 батальйону охорони (Т.1 а.с.94). 
		Факт відмови ОСОБА_4 від виконання бойового наказу №156т від 28 серпня 2023 року, що мало місце 31 серпня 2023 року, підтверджується відеозаписом, що міститься на флеш карті пам`яті «micro SD» 16GB GOOD RAM, наданій в/ч НОМЕР_1 (Т.1 а.с.199-200, а.с.217, Т.2 а.с.3), а також протоколом огляду вищезазначеної флеш карти пам`яті та відеозапису, що міститься на ній, від 03 листопада 2023 року (Т.1 а.с.215-216).
		Зокрема, на вказаному відеозаписі зафіксовано, як 31 серпня 2023 року о 18 годині на плацу вишикувані військовослужбовці, перед якими військовослужбовець у званні полковника в присутності керівного складу 1 батальйону охорони, командування в/ч НОМЕР_1 , представників ІНФОРМАЦІЯ_2 зачитав бойовий наказ командира тактичної авіації №156т від 28 серпня 2023 року про відбуття з пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 та прибуття 01 вересня 2023 року до в/ч НОМЕР_2 з метою виконання завдань за призначенням, після чого зачитав прізвища та звання військовослужбовців, які відбувають до складу зведеної стрілецької бригади, серед яких назвав прізвище солдата ОСОБА_4 . Після доведення бойового наказу до військовослужбовців, особа, яка зачитувала наказ, звернулась до військовослужбовців, вказавши, що хто не бажає виконувати цей наказ, нехай зробить два кроки вперед. Після цього зі строю вийшли чотири військовослужбовця, серед яких був солдат ОСОБА_4 . На запитання військовослужбовця, який зачитував наказ, чи виконає ОСОБА_4 бойовий наказ, останній відповів, що не взмозі виконувати бойовий наказ. В подальшому на відеозаписі зафіксовано, як військовослужбовець у званні капітана підійшов до ОСОБА_4 та зачитав довідку військово-лікарської комісії від 05 липня 2023 року про придатність ОСОБА_4 до військової служби, однак ОСОБА_4 бойовий наказ не виконав та залишився на плацу. 
		Досліджена судом довідка військово-лікарської комісії №782 від 05 липня 2023 року підтверджує, що 05 липня 2023 року ВЛК в/ч НОМЕР_4 провела медичний огляд солдата ОСОБА_4 і він визнаний таким, що придатний до військової служби (Т.1 а.с.126). 
		З матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №44 від 01 вересня 2023 року, вбачається, що за результатами службового розслідування комісією складено акт службового розслідування від 14 вересня 2023 року, яким підтверджено
		факт невиконання ОСОБА_4 бойового наказу та порушення ним вимог абзаців 2, 3, 5 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзаців 2, 6, 7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (Т.1 а.с.81-152).
		На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №177 від 14 вересня 2023 року «Про результати службового розслідування» за особисту недисциплінованість, безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків, порушення вимог абзаців 2, 3, 5 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзаців 2, 6, 7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдату ОСОБА_4 оголошено сувору догану (Т.1 а.с.153-155). 
		Усі наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст.84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем в\ч НОМЕР_1 , маючи військове звання «солдат», діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану,відкрито відмовився виконати законний наказ начальника вибути до в/ч НОМЕР_2 в. Кам`янка-Бузька, що вплинуло на боєготовність та боєздатність військового формування. 
		При цьому доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 не міг виконати бойовий наказ через незадовільний стан здоров`я, що виключає наявність прямого умислу на непокору, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. 
		Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченогост. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об`єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.
		Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.
		Так, відповідно до п.30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженогоЗаконом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
		Згідно з ч.2ст.41 КК Українинаказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		Відповідно до п.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченогост.402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.
		Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.
		Суб`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на
		невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч.2ст.402 КК України) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають. 
		Зважаючи на встановлені судом обставини даного кримінального провадження та з урахуванням викладених вище положень, суд вважає, що ОСОБА_4 вчинив суспільно- небезпечне діяння, яке полягало у відкритій непокорі виконувати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану. 
		Перевіряючи версію ОСОБА_4 , висунуту ним на свій захист, про неспроможність виконати наказ за станом здоров`я, а саме через погане самопочуття та наявність у нього ряду хвороб, судом не встановлено підстав вважати, що станом на 31 серпня 2023 року існували будь-які перешкоди, які б об`єктивно унеможливлювали виконання ОСОБА_4 наказу, зокрема пов`язані зі станом його здоров`я.
		Так, згідно довідки військово-лікарської комісії №782 від 05 липня 2023 року солдат ОСОБА_4 є таким, що придатний до військової служби (Т.1 а.с.126).
		10 листопада 2023 року солдат ОСОБА_4 повторно пройшов військово-лікарську комісію у в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , й згідно довідки військово-лікарської комісії №5194 від 10 листопада 2023 року ОСОБА_4 визнаний таким, що придатний до військової служби (Т.2 а.с.229).
		Жодних даних про те, що ОСОБА_4 після 05 липня 2023 року (проходження ВЛК) і до 31 серпня 2023 року (відмова виконати наказ) або ж одразу після того, звертався за медичною допомогою стосовно загострення наявних у нього хвороб або ж повідомляв про погіршення стану здоров`я внаслідок цих хвороб безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини, матеріали справи не містять. 
		Отже, станом на 31 серпня 2023 року в ОСОБА_4 не було жодних перешкод, у тому числі пов`язаних зі станом здоров`я, які б об`єктивно перешкоджали йому виконати бойовий наказ. 
		Звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою 09 травня 2024 року в зв`язку із судомним нападом мало місце майже через 10 місяців після відмови виконати бойовий наказ (Т.1 а.с.249-252). Як пояснював обвинувачений у судовому засіданні, 09 травня 2024 року у нього вперше стався епілептичний напад, в зв`язку із чим він звернувся за медичною допомогою. При цьому, жодних доказів, які б свідчили про наявність у нього такого захворювання станом на 31 серпня 2023 року, матеріали справи не містять. 
		Згідно довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_4 м. Старокостянтинів №2310 від 16 липня 2024 року солдат ОСОБА_4 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (Т.2 а.с.33).
		Оцінюючи довідку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 від 16 липня 2024 року, суд звертає увагу на те, що у ній зазначено нове захворювання ОСОБА_4 , а саме: «дисциркуляторна енцефалопатія другого ступеня з наявністю епілептиформного синдрому», проте ОСОБА_4 залишається бути придатним до військової служби, хоча з певними обмеженнями щодо виду військових підрозділів, де він може її проходити. Однак, наявність цієї хвороби в ОСОБА_4 станом на 31 серпня 2023 року та неможливість проходження ним у зв`язку із цим чи будь-яким іншим захворюванням військової служби будь-якими об`єктивними медичними документами не підтверджено. 
		Отже, твердження обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_4 не міг виконати наказ через незадовільний стан здоров`я, є непереконливими та не підтверджені жодними доказами, а тому суд їх розцінює як намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин шляхом посилання на надумані обставини, що начебто перешкодили йому виконати наказ начальника, хоча насправді таких обставин не існувало, адже стан його здоров`я був перевірений у визначеному порядку, за наслідками чого військово-лікарська комісія не вказала жодних застережень щодо неможливості виконання ним своїх обов`язків.
		Саме по собі твердження ОСОБА_4 про те, що він відмовився від виконання бойового наказу через незадовільний стан здоров`я, а також через те, що він уже направлявся до вказаної військової частини та через чотири місяці його повернули в зв`язку із погіршенням стану здоров`я
		 
		назад, суд розцінює як мотив вчинення кримінального правопорушення, однак наявності прямого умислу на вчинення непокори ці аргументи обвинуваченого не спростовують.
		Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.402 КК України як вчинення непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану. 
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №558 від 17 липня 2024 року ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (31 серпня 2023 року) будь-яким психічним розладом не страждав, у будь-якому хворобливому стані психіки не знаходився, в тому числі і тимчасовому, усвідомлював свої дії та міг керувати ними. На даний час ОСОБА_4 виявляє розлад адаптації з переважним порушенням емоцій. Цей розлад виник внаслідок ситуації, що склалась, носить переважно тимчасовий характер і не позбавляє його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.2 а.с.23-25).
		Оцінюючи такий висновок експерта, суд визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає об`єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому погоджується з цим висновком та визнає ОСОБА_4 осудним і відповідальним за фактично скоєне.
		Відповідно дост.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Згідно зіст.65 КК Українисуд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
		Відтак, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 покарання, його виду та розміру, суд враховує, що обставини, які б пом`якшували чи обтяжували ОСОБА_4 покарання, відсутні. 
		При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 , хоча й вказував, що визнає свою вину, однак таке визнання вини не супроводжувалось щирим каяттям. 
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині. Також ця обставина може бути визнана такою, що пом`якшує покарання лише в тому разі, коли щире каяття було дієвим і включало в себе активні дії (постанова Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі №726/78/23).
		В матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_4 намагався виправити наслідки вчиненого, вживав для цього конкретні заходи, а тому визнання ним своє винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.
		При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_4 визнав свою вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, за місцем проходження військової служби характеризується незадовільно (не реагує на зауваження, рівень мотивації до проходження військової служби незадовільний, правил поведінки військовослужбовця не дотримується, схильний до вживання спиртних напоїв), має незняті дисциплінарні стягнення у виді суворих доган, не одружений, має постійне місце проживання, проживає разом із матір`ю ОСОБА_7 , 1955 року народження, має доньку ОСОБА_8 , яка 09 лютого 2024 року досягла повноліття, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. 
		Також суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який згідно зістаттею 12 КК
		 
		Українивідноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, в умовах воєнного стану. 
		Разом із цим, вчинений ОСОБА_4 злочин має підвищену суспільну та національну небезпеку, безпосереднім об`єктом якого є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі, а відкрита відмова виконати наказ начальника, що мала місце в даному випадку, є найбільш зухвалою формою непокори, яка в умовах ведення бойових дій унеможливлює виконання бойових завдань та підриває боєздатність військового підрозділу.
		Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 , добровільно взявши на себе обов`язки військовослужбовця, у період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ начальника, тоді коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців.
		В Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, а оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина. Відмова ОСОБА_4 виконати наказ в умовах воєнного стану змусила покласти на його товаришів по службі додатковий тягар щодо виконання визначеного йому завдання, що призвело до підриву боєготовності та боєздатності батальйону, у якому засуджений проходив службу.
		Крім цього, непокора є злочином із формальним складом, а отже кримінальна відповідальність за його вчинення не залежить від настання суспільно небезпечних наслідків. 
		Цей злочин порушує закріплений у військових статутах порядок керування військами, який встановлюється з метою забезпечення їх постійної бойової готовності, перешкоджає нормальному виконанню військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань.
		Тому відсутність реальних тяжких наслідків сама собою не спростовує того, що вчинене ОСОБА_4 діяння в умовах воєнного стану за наведених вище обставин, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, негативно позначилося на організованості й порядку у військовій частині, боєготовності та боєздатності військового формування, і тим самим заподіяло істотну шкоду суспільним відносинам у сфері встановленого порядку несення військової служби, що охороняються кримінальним законом, та було здатне створити реальну загрозу спричинення такої шкоди, що й визначає суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення.
		Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину та особу винного, відсутність обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.4 ст.402 КК України, з реальним його відбуванням. 
		Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів.
		При цьому, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, як на тому наполягав захисник ОСОБА_5 , оскільки положенняст. 75 КК Українизастосовуються з урахуванням мети покарання, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише запобігатиме вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Це може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями50,65 КК Українимету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження
		 
		рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
		Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні. 
		Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд
		 
		у х в а л и в: 
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...