Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/273/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2024. Зареєстровано: 07.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2024.
Дата набрання законної сили: 01.10.2024
Номер судового провадження: 1768 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 жовтня 2024 року                                  м. Харків                        Справа № 917/273/24  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя  Слободін М.М.
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання Ламанової А.В.;
		представника Миргородської міської ради - Лисенко Р.А. (посадова інструкція, положення про відділ);
		ФОП Брайко В.Ф. - особисто (паспорт);
		прокурор відділу Харківської обласної прокуратури - Горгуль Н.В. (службове посвідчення №072883від 01.03.2023),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. №1768П/1) на рішення ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г. 11.06.2024 (повний текст складено та підписано 24.06.2024) у справі №917/273/24    
		за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Кашинського, 1, м.Миргород, Полтавська область, 37600 в інтересах держави в особі Миргородської міської територіальної громади
		до: 1. Миргородської міської ради, вул. Незалежності,17, м.Миргород, Полтавська область, 37600;
		2. Фізичної особи підприємця Брайка Валерія Федоровича, АДРЕСА_1 
		про визнання недійсним договору, зобов`язати повернути земельну ділянку,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Миргородської міської територіальної громади звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородської міської ради та Фізичної особи підприємця Брайко Валерія Федоровича, в якому просить суд:
		1. Визнати недійсним Договір №14 врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, укладений 04.07.2022 Миргородською міською радою та Брайком Валерієм Федоровичем .
		2. Зобов`язати Брайка Валерія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) передати, а Миргородську міську раду (вул. Незалежності, 17, м.Миргород Полтавської області, 37600, код ЄДРПОУ 21051131) прийняти земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єкт - водосховище "Ісово", площею 52,402 га, місце розташування: Полтавська область, Миргородський район, Миргородська територіальна громада (колишня територія Шахворостівської сільської ради).
		В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що Договір №14 врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів від 04.07.2023, є удаваними, оскільки за своєю суттю є прихованим договором оренди, укладеним без дотримання конкурентних засад, суперечить вимогам земельного законодавства, тобто спрямований на незаконну передачу у користування на умовах оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, що є достатньою правовою підставою для визнання його недійсним.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі №917/273/24 в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про їх недоведеність.
		 
		До Східного апеляційного господарського суду 17.07.2024 надійшла апеляційна скарга Полтавської обласної прокуратури, яка подана засобами поштового зв`язку 15.07.2024.
		У скарзі просить суд:
		 
		1. прийняти апеляційну скаргу до провадження та відкрити апеляційне провадження у справі;
		2. скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі №917/273/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора;
		3. судові витрати відшкодувати на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) за рахунок відповідачів;
		4. справу розглянути за участю представника Харківської обласної прокуратури;
		5. про дату час, результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони, Полтавську та Харківську обласні прокуратури.
		Апелянт стверджує про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Апелянт вважає, що місцевим господарським судом проігноровані доводи, викладені у позовній заяві, місцевим господарським судом не правильно застосовані норми земельного законодавства.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 справу №917/273/24 передано на розгляд суду у складі колегії: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/273/24.
		Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1768П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі №917/273/24 до надходження матеріалів справи.
		30.07.2024 справа №917/273/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 року у справі №917/273/24. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 01.10.2024.
		14.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Миргородської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві вважає оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними. Миргородська міська рада наполягає на тому, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків для бюджету громади, в результаті недоотримання коштів, або порушення прав та інтересів громади в користуванні водним об`єктом.
		Миргородська міська рада вважає помилковою позицію прокуратури про те, що спірний договір врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, є прихованим/удаваним договором оренди земельної ділянки. Миргородська міська рада наполягає на тому, що спірний договір спрямований на досудове врегулювання питання про повернення безпідставно збережених коштів ради. Зазначає про те, що реквізити для оплат за спірним договором є іншими, аніж ті, що визначені для надходжень за договорами оренди. Отже, вважає, що оспорюваним договором сторони врахували взаємні інтереси та погодили позасудове врегулювання спору щодо повернення безпідставно збережених коштів.
		Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
		19.08.2024 від ФОП Брайко В.Ф. надійшов відзив на апеляційну скаргу прокуратури. У відзиві вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вважає, що прокурором не дотримано вимог закону щодо підстав представництва та участі прокурора у даній справі. На думку ФОП Брайко В.Ф. прокурором ані у позовній заяві, ані у апеляційній скарзі не зазначено, що належним суб`єктом (Миргородською міською радою) не належним чином виконуються покладені на нього обов`язки та повноваження, захист прав та інтересів держави в особі територіальної громади Миргорода.
		ФОП Брайко В.Ф. зазначає, що прокурором не зазначено в чому саме полягають порушення інтересів держави. Зауважує на тому, що у даній справі позивачем та відповідачем у справі є одна і та сама особа - Миргородська міська рада. Просить застосувати до апеляційної скарги прокурора наслідки, передбачені п. 4, п. 5 ст. 174 ГПК України та повернути апеляційну скаргу прокурору.
		У зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., яка є членом визначеної для розгляду даної справи колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи №917/273/24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи №917/273/24 від 27.09.2024 справу передано на розгляд суду у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
		В судове засідання Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 прибув прокурор,  ФОП Брайко В.Ф., представник Миргородської міської ради.
		В судовому засіданні 01.10.2024 прокурор оголосила суду доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити повністю.
		В судовому засіданні 01.10.2024 представник Миргородської ради заперечував проти доводів прокурора та наполягав на недоведеності прокурором порушень інтересів держави та інтересів територіальної громади внаслідок укладення оспорюваного договору. Навпаки вважає оспорюваний договір таким, що захищає інтереси громади та наповнює місцевий бюджет. Вказує на те, що сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні його умов. Вважає, що аукціон з продажу права оренди не може бути проведений через відсутність технічної документації на земельну ділянку, яку використовує ФОП Брайко В.Ф.
		В судовому засіданні на запитання суду: "на якій правовій підставі міська рада вважає за можливе врегульовувати за допомогою договору деліктні відносини?" представник міської ради відповів, що сторони є вільними в укладенні договору та вважає, що оспорюваним договором не порушуються ані права та інтереси держави, ані права та інтереси територіальної громади.
		Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення.
		В судовому засіданні ФОП Брайко В.Ф. зауважив на тому, що ним вкладені кошти в поліпшення благоустрою земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору, цими поліпшеннями може користуватись територіальна громада, вважає, що він приносить користь територіальній громаді. Просить повернути апеляційну скаргу прокурору.
		Заслухавши пояснення прокурора, ФОП Брайка В.Ф., представника Миргородської міської ради, дослідивши матеріали справи та перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права, дотримання та правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.
		ФОП Брайко В.Ф. звернувся до Миргородської міської ради із заявою "Про включення до переліку земельних ділянок, продаж та набуття права оренди яких здійснюється у 2022-2023 роках шляхом проведення земельних торгів (аукціонів) земельну ділянку орієнтовною площею 43,9 га водосховище "Ісово" для рибогосподарських потреб з метою придбання права оренди терміном на 10 років.
		Пунктом 8 рішення Миргородської міської ради №147 від 07.07.2022 "Про надання дозволів (згоди) на виготовлення документацій із землеустрою, оцінки земель та відмови у їх наданні" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом "Ісово", орієнтовною площею 43,9 га, місце розташування: Полтавська область, Миргородський район, Миргородська територіальна громада (колишня територія Шахворостівської сільської ради), цільове призначення - 10.07 для рибогосподарських потреб, з метою підготовки лоту для проведення земельних торгів.
		04.07.2022 Миргородською міською радою (далі - Рада) та Брайком Валерієм Федоровичем (далі - Користувач), укладено Договір №14 врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів. Згідно преамбули, вказаний договір укладено на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного Кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі на (місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993.
		Договором передбачено, що у ньому сторони врегульовують правовідносини щодо тимчасового зайняття Користувачем (ФОП Брайко В.Ф.) земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - водосховищем "Ісово", площею 52,402 га, що знаходиться за адресою Полтавська область, Миргородський район, Миргородська територіальна громада (колишня територія Шахворостівської сільської ради) та належить Миргородській міській територіальній громаді.
		Розділом два договору визначено правовий статус сторін, а саме: Рада є органом місцевого самоврядування, до виключних повноважень якої належить розпорядження землями територіальної громади, передача їх у власність, надання в користування, вирішення питання щодо відшкодування збитків, завданих тимчасовим зайняттям земельних ділянок без правовстановлюючих документів, інших земельних питань.
		ФОП Брайко В.Ф. (суб`єкт господарської діяльності, який здійснює підприємництво з метою одержання прибутку) є користувачем земельної ділянки, який тимчасово зайняв земельну білянку без правовстановлюючих документів.
		У розділах 3 та 4 Договору передбачено, що сторони зобов`язуються після виготовлення документації із землеустрою для посвідчення права комунальної власності та прийняття рішення "Про проведення земельних торгів щодо продажу земельних ділянок та прав на них" подати заяву та розглянути питання відповідно про припинення цього Договору.
		Сторонами Договору погоджено, що площа земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом водосховище "Ісово" складає 52,4020 га, кадастровий номер відсутній, цільове призначення - "10.7" для рибогосподарських потреб.
		У розділі 6 Договору визначено розмір оплати за користування земельної ділянки, який виражається у неодержаному Радою доході за час тимчасового зайняття земельної ділянки без правовстановлюючих документів і встановлюється на рівні розміру орендної плати за користування такою ділянкою.
		Так, сторони Договору погодили, що розмір платежу складає 90218,53грн на рік, за зайняття земельної ділянки 63699,87грн на рік (4% від нормативно грошової оцінки, яка становить 1592496,78грн; за користування водним об`єктом 26518,66грн на рік.
		Розмір платежу за перший місяць складає 7518,21грн, розмір платежу за кожний наступний місяць Користувач сплачує з урахуванням щорічної індексації та зміни нормативно грошової оцінки землі.
		Платіж вноситься Користувачем рівними частками щомісячно, починаючи з дати підписання Договору, не пізніше 20 числа місяця, за який вноситься Платіж, безготівковими коштами (розділ 7 Договору).
		У розділі 9 Договору сторони узгодили, що Договір діє безстроково до його повного виконання.
		Прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом у даній справі, в якому просить визнати Договір №14 врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів від 04.07.2022 недійсним. Прокурор наполягає на тому, що оспорюваний Договір є за своєю правовою природою договором оренди земельної ділянки. Вказує на те, що в порушення вимог земельного законодавства фактично міська рада передала в оренду земельну ділянку без проведення земельних торгів, чим порушила вимоги закону.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо більшої вірогідності доведеності позиції відповідача у порівнянні із наданими доказами позивача. Таким чином, на думку суду першої інстанції,   правова позиція позивача не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні    позову слід відмовити.
		Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам, викладеними у позовній заяві прокурора. Апелянт наполягає, що суд першої інстанції проігнорував доводи прокурора, не надав оцінки умовам оспорюваного договору та не проаналізував його дійсну мету.
		 
		Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.
		Щодо права прокурора звернення з даним позовом.
		 
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		 
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		 
		Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;
		2) у разі відсутності такого органу.
		 
		У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		 
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		При цьому, встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого, як до відповідача, буде звернений позов.
		Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі №922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.18).
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків:
		1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
		 
		2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
		 
		Звертаючись до суду у цій справі   прокурор указав, що є позивачем, бо орган місцевого самоврядування - один зі співвідповідачів, який недотримався вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування (оспорюється договір, яким рада незаконно передала земельну ділянку у користування).
		 
		Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.
		 
		Відтак, прокурор не має надавати докази, що він до подання цього позову звертався до уповноважених органів, а уповноваженим органом надана відповідь, що такий орган невзмозі здійснити захист інтересів.
		 
		З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи, вимогах закону та правових висновків Великої Палати Верховного Суду твердження ФОП Брайка В.Ф. про те, що прокурором не обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави у даній справі та про те, що прокурор мав повідомляти уповноважений орган про намір звернутись до суду.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК).
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК).
		У цивільному законодавстві відсутній такий правочин як врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів.
		Разом з цим, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
		 
		За змістом положень частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
		 
		Відповідно до статті 51 Водного Кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
		Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.
		Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		 
		Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренди землі" у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом також зазначаються:
		розмір орендної плати за водний об`єкт;
		об`єм та площа водного об`єкта (водного простору), у тому числі рибогосподарської технологічної водойми;
		перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об`єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан;
		зобов`язання орендаря щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування.
		Невід`ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом є паспорт водного об`єкта.
		 
		Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 ЦК України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).
		 
		Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
		Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
		Згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
		У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
		Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від   17.08.2021 у справі №904/4885/20, від 11.04.2023 у справі №916/508/22 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №607/13289/16-ц).
		Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (схожі висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі №924/11/22).
		Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 26.06.2019 у справі №910/12454/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20, та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №466/6298/16-ц).
		Як убачається зі змісту оспорюваного договору про врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів його умовами прямо погоджено користування земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом.
		При цьому, умови спірного договору містять умови, які притаманні договору оренди землі (площу земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, плату за таке користування у розмірі, який передбачений для передання ділянки в оренду). Мета користування отримання користувачем прибутку.
		Відсутність у спірному договорі оренди всіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не може свідчити про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин.
		Правовідносини щодо оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом регулюються Земельним кодексом, Законом України "Про оренду землі", Водним кодексом України.
		Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		За змістом частини 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
		Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		 
		Як убачається з матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, не була сформована та надана у користування Миргородською міською радою ФОП Брайко В.Ф. за відсутності формування земельної ділянки як об`єкта цивільного права, без проведення земельних торгів та на позаконкурентних засадах.
		Східний апеляційний господарський суд відхиляє посилання Миргородської міської ради про те, що таким договором врегульовані правовідносини щодо користування земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів та щодо недоотриманого радою доходу за таке користування.
		Як убачається з матеріалів справи, та зазначає сама Миргородська міська рада, земельна ділянка не була сформована, не має документації, кадастрового номеру, отже не є об`єктом цивільних прав. При цьому, саме на міській раді лежить обов`язок її формування та отримання відповідної документації. Відповідно до наведених вище положень земельного законодавства передача в оренду землі відбувається за наслідками проведення торгів, яким передує оформлення земельної ділянки як об`єкту цивільних прав. Міська рада, будучи достеменно обізнаною про наведені положення законодавства, уклала спірний договір, яким фактично передала в оренду несформовану земельну ділянку з розташований на ній водним об`єктом в користування ФОП Брайку В.Ф. без проведення торгів.
		Отже, міська рада, укладаючи спірний договір, фактично погодила незаконне користування земельною ділянкою, що є неприпустимим.
		При цьому, для отримання доходу він земельної ділянки, міська рада повинна була сформувати земельну ділянку, отримати відповідну документацію на неї, провести аукціон. Однак, міською радою наведених вище положень чинного законодавства дотримано не було.
		Правові засади діяльності міських рад врегульовані Законом України "Про місцеве самоврядування". Відповідно до статті 4 зазначеного Закону до основних принципів місцевого самоврядування належить принцип законності.
		Міська рада помилково вважає, що вона як особа, наділена правом розпоряджатись відповідними землями, має право передавати такі землі та погоджувати незаконне користування такими землями.
		При цьому, є такими, що суперечать принципам правових засад держави та діяльності міських рад посилання міської ради на те, що спірним договором оренди не завдано шкоди місцевому бюджету і тому відсутні правові підстави звернення до суду з позовом у даній справі та, відповідно, задоволення позовних вимог.
		Східний апеляційний господарський суд зазначає, що наповнення бюджету територіальних громад не є основною метою та завданням міських рад, особливо коли таке наповнення відбувається у спосіб та на підставах, які не відповідають закону.
		Навпаки, міські ради (які представляють територіальні громади) мають обов`язок контролювати дотримання законності користування належними громаді землями, перешкоджати незаконному використанню таких земель. Діяльність міських рад повинна здійснюватись в межах законів України. Міські ради не можуть самостійно в супереч діючим законам України встановлювати власні правила та укладати договори, які вочевидь порушують установлені законами порядки.
		Доводи Миргородської міської ради про те, що плату за користування землею та розташованим на неї водним об`єктом Користувач направляв не на рахунок, визначений для орендних платежів не спростовує наведених вище висновків про удаваність спірного правочину з метою приховування реального правочину, який сторони мали на меті під час його укладення - а саме, договору оренди землі. Наповнення бюджету територіальної громади у незаконний спосіб не може бути виправданням для укладення договорів, які суперечать законам України. Надходження до бюджету також мають відбуватись у законний спосіб та на законних підставах.
		Східний апеляційний господарський суд повторно зауважує на тому, що для отримання доходу від передачі в оренду землі міська рада повинна була вчинити активні дії щодо оформлення земельної ділянки.
		З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Договір №14 врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, укладений 04.07.2022 Миргородською міською радою та Брайко Валерієм Федоровичем підлягає визнанню недійсним, оскільки фактично є прихованим договором оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом, порядок укладення якого порушено.
		Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.
		Отже, укладаючи спірний договір ФОП Брайко В.Ф. мав бути обізнаний про те, що відсутні визначені законом підстави для користування ним земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом. Враховуючи наведене, посилання ФОП Брайко В.Ф. на те, що ним вкладались грошові кошти для поліпшення земельної ділянки не мають правового значення для висновку про недійсність спірного договору.
		Предметом спірного договору є користування земельною ділянкою загальною площею 52,402 га, місце розташування: Полтавська область, Миргородський район, щодо якої, як встановлено вище, Миргородською міською радою обрано незаконний спосіб передачі в користування ФОП Брайку В.Ф., що суперечить інтересам держави та територіальної громади.
		За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України   недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої   статті 216 Цивільного кодексу України).
		Враховуючи те, що земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом фактично перебувала у користуванні ФОП Брайка В.Ф., що визнається сторонами, на підставі правочину, який визнано недійсним, земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді в особі Миргородської міської ради Полтавської області.
		Місцевим господарським судом не дотримано наведених вище положень чинного законодавства, не надано оцінки умовам спірного договору, не установлено дійсної реальної мети його укладення, що призвело до помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд установив, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд визнав встановленими, суперечать наявним у матеріалах справи доказам та дійсним обставинам, отже рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі не можна визнати законним та обґрунтованим.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 277 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, що є підставою для її часткового задоволення.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, апеляційним господарським судом прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги та нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати прокурора за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.
		 
		Керуючись ст. 129, п. 2, п. 3 ч. 1 статті 277, ст. ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі №917/273/24 скасувати.
		Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.
		1. Визнати недійсним Договір №14 врегулювання правовідносин, пов`язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, укладений 04.07.2022 Миргородською міською радою та Брайко Валерієм Федоровичем .
		2. Зобов`язати ФОП Брайка Валерія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) передати земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єкт - водосховище "Ісово", площею 52,402 га, місце розташування: Полтавська область, Миргородський район, Миргородській територіальній громаді (колишня територія Шахворостівської сільської ради) в особі Миргородської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051131).
		 
		Стягнути з ФОП Брайка Валерія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) 7570грн судового збору.
		 
		Стягнути з Миргородської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051131) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) 7570грн судового збору.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України. 
		Повний текст постанови складено 07.10.2024.   
		 
		Головуючий суддя                                                                     І.А. Шутенко
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Плахов  
		 
		Суддя                                                                                           М.М. Слободін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...