Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/827/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою; щодо припинення права оренди.
Надіслано судом: 07.10.2024. Зареєстровано: 07.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 2427 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2024 року                                    м. Харків                        Справа № 922/827/21  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя  Мартюхіна Н.О.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
		за участю представників:
		прокурор Горгуль Н.В. - на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 № 072883,
		від 1-го відповідача - Руденко Д.Ю. - на підставі посвідчення заступника відділу правового забезпечення Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №2921, витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, посадової інструкції, положення про відділ,
		від 2-го відповідача - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх.№2427 Х/2)
		на рішення  Господарського  суду  Харківської  області   від  01.07.2021  (суддя Сальнікова Г.І., повний текст складено та підписано 12.07.2021)
		у справі №922/827/21
		за позовом Виконувача обов`язків керівника Харківської місцевої прокуратури №1, м.Харків,
		до 1. Харківської міської ради, м. Харків,
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані", м. Харків,
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельну ділянку,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2021 року виконувач обов`язків керівника Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до  Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані", в якому просив:
		-   визнати незаконним та скасувати пункти 7.1, 7.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 за №2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0017) площею 1,8191 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові до 01.07.2022. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення будівлі літ. "В-1", яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані".
		- визнати недійсним договір від 23.11.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017, по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові, площею 1,8191 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані".
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, площею 1,8191 га, кадастровий номер 6310136600:08:004:0017 Харківській міській раді.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21 у позові відмовлено повністю.
		Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд вказує на наступне:
		- розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017 об`єктів нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Європартнер компані» (код ЄДРПОУ 40368286) у відповідності до положень ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України виключає можливість відчуження виключно на конкурентних засадах;
		- Харківська міська рада, діючи на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення; в свою чергу, відповідальність за набуте в результаті проведення державними органами законодавчих процедур, не може покладатись на 1-го відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність;
		- твердження прокурора, що розмір земельної ділянки, на отримання якої має право 2-й відповідач, має відповідати площі, яку безпосередньо займають нежитлові споруди (виключно площу під об`єктами нерухомого майна) або може бути дещо більшою (у разі обслуговування цих об`єктів) не ґрунтується на нормах чинного законодавства та спростовується матеріалами справи;
		- прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання 2-м відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам закону;
		- прокурором не доведено того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Харкова - власника земельної ділянки;
		- аналіз висновків суду в даній справі не суперечать висновкам, викладеним в постановах Верховного суду України у справі № 910/1356/13 та № 910/4528/15-г, на які посилається прокурор, оскільки за своїм змістом є різними, зроблені судами з урахуванням інших предмета і підстав заявленого позову, фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовлюють прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними;
		-  спірний договір оренди землі укладено уповноваженим суб`єктом із зазначенням всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством для відповідного договору за наявності проведення його реєстрації; з огляду на відсутність підстав для визнання рішення Харківської міської ради незаконним та його скасування, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про визнання договору оренди недійсним;
		- виникненню права оренди у ТОВ "Європартнер компані", виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь у такому процесі органів влади, зокрема, і Харківської міської ради, а тому відповідальність за вказані процедури не може покладатися на 2-го відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність, а тому визнання договору недійсним є за своєю суттю втручанням у право особи мирно володіти майном;
		- оскільки положення ст. 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, підстави для задоволення позовної вимоги щодо витребування із володіння 2-го відповідача земельної ділянки та передання її 1-му відповідачу відсутні. 
		Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов прокурора задовольнити; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури; справу розглядати за участі представника Харківської обласної прокуратури.
		В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про наступне:
		- в порушення норм ст.ст. 10, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо передбаченої ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України можливості отримання юридичною особою земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів з метою розміщення та обслуговування лише об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи; явної невідповідності площі належного другому відповідачу   об`єкта нерухомості (0,0053 га) площі фактично наданої в оренду землі (1,8191 га);
		- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що під час ухвалення оскаржуваного рішення Харківська міська рада діяла в межах наданих повноважень, а спосіб надання спірної земельної ділянки у користування (поза конкурсом) відповідає вимогам чинного законодавства; 
		- всупереч ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів щодо застосування норми ст. 134 Земельного кодексу України, які є обов`язковими для судів при застосуванні такої норми права.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 для розгляду справи №922/827/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21 та призначено її до розгляду; встановлено сторонам у справі строк до 01.09.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, до 06.09.2021 - для подання заяв, клопотань тощо.
		Виконуючим обов`язків керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 9353 від 13.08.2021), в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу ТОВ "Європартнер компані" вчинити будь-які дії підготовчі, будівельні, демонтажні, земельні роботи, в тому числі щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "В-1" на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136600:08:004:0017) площею 1,8191 га по пров. Шевченківському, 50 в м.Харкові до вирішення справи в апеляційній інстанції та набрання рішенням законної сили.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у задоволенні заяви виконуючого обов`язки керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено.
		У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 10145 від 01.09.2021) Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 02.08.2021 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/827/21 - без змін.
		В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає про таке:
		- розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:017 за адресою: м.Харків, пров.Шевченківський, 50, об`єктів нерухомого майна, які належать товариству на праві приватної власності, виключає необхідність проведення земельних торгів для надання в оренду вказаної земельної ділянки; 
		- Харківська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі чинного законодавства України та в межах наданих їй повноважень, а ТОВ "Євпропартнер компані" набуло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:017 в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур у визначеному законом порядку;
		- надання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:017 за адресою: м.Харків, пров. Шевченківський, 50 у власність чи користування іншим особам призведе до порушення прав ТОВ "Европартнер компані", обмежить або унеможливить реалізацію належного права на безперешкодне користування розміщеними на цій земельній ділянці об`єктами нерухомого майна, які належать йому на праві приватної власності;
		- сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею розміщеної на ній нерухомості, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення;
		- Державні будівельні норми не встановлюють залежність площі земельної ділянки від площі нерухомого майна, яке на ній розміщено, мають інформаційний характер, у зв`язку з чим посилання прокурора в обґрунтування позову на вказаний нормативно-правовий документ є безпідставним;
		- право оренди земельної ділянки, наданої ТОВ "Европартнер компані", не порушує прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб, інтересів територіальної громади і держави, зокрема, з огляду на сплату на дату складання відзиву на позовну заяву орендної плати за договором в сумі 295 358,51 грн;
		- з огляду на те, що рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" було прийнято відповідно до норм чинного законодавства України, Господарський суд Харківської області обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 23.11.2020 та зобов`язання ТОВ "Европартнер компані" повернути земельну ділянку 1-му відповідачу;
		- господарський суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що задоволення позовних вимог прокурора у справі № 922/827/21 не відповідатиме принципу "пропорційності", оскільки покладе надмірний тягар на 2-го відповідача, який добросовісно набув право власності на об`єкти нерухомого майна та право оренди спірної земельної ділянки. 
		У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 10180 від 02.09.2021) Харківська міська рада просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/827/21 залишити без задоволення.
		В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає наступне:
		- положеннями ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України визначено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів;
		- державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону № 104 від 26.04.2019, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80, не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та меж земельних ділянок для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходяться;
		- прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання 2-м відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації, не відповідності такої документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
		-  враховуючи, що право оренди 2-м відповідачем набуте в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, відповідальність за які не може нести Харківська міська рада, яка розраховувала на їх належність та легітимність, рішення про надання земельної ділянки в оренду та укладення спірного договору відбулось в межах наданих відповідному органу повноважень; 
		- при вирішенні даного спору має бути застосовано принцип "належного урядування", відповідно до якого ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися саме на державу і такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони не стосуються.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 для розгляду справи №922/827/21 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 зупинено провадження у справі №922/827/21 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21 до складання Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності повного тексту судового рішення у справі №925/1133/18; визначено учасникам справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення апеляційного провадження у справі.
		Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова подано клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№9902) з тієї підстави, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх. №2427 Х/2) на   рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21;  встановлено учасникам справи строк до 10.09.2024 для подання пояснень з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №925/1133/18; призначено справу до розгляду на "25" вересня 2024 р. об 11:00 год.
		Харківською обласною прокуратурою через підсистему "Електронний суд" подано письмові пояснення у справі (вх.№11505), в яких, зокрема, зазначає, що у справі №922/827/21, що розглядається, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що Харківська міська рада, приймаючи спірні рішення, на мала фактичних та правових підстав передавати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017, площею 1,8191 га в оренду ТОВ "Європартнер компані" в порядку ст.ст. 120, 134 Земельного кодексу України, відповідно, допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. За таких обставин, з метою захисту інтересів держави до суду звертається саме прокурор.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" подано письмові пояснення у справі (вх.№ 11844 від 12.09.2024), в яких зазначає, що станом на час розгляду справи договір оренди від 23.11.2020 припинив свою дію, з огляду на що наявні підстави для закриття провадження у справі № 922/827/21 за відсутністю предмета спору. Також 2-й відповідач зазначає, що наслідками визнання недійсним договору оренди є повернення сторін у попередній стан, у зв`язку з чим у ТОВ "Європартнер компані" виникне право на повернення раніше сплаченої орендної плати з бюджету саме територіальної громади міста Харкова, на захист інтересів якої прокурор звернувся з  позовом до суду. Разом з тим, вказує, що рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2230/20 в частині передачі в оренду ТОВ "Європартнер компані" земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017 не є нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а актом індивідуальної дії, та було реалізовано і вичерпало свою дію фактом укладення договору оренди землі від 21.11.2020 та закінченням його строку дії, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання незаконним та скасування пунктів цього рішення не може бути задоволена.
		В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник 1-го відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/827/21 залишити без змін.
		Представник 2-го відповідача в судове засідання не з`явився. До початку проведення судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначив про неможливість директора ТОВ «Європартнер компані» Басяєва К.О. прибути в судове засідання.
		Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.
		Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було. Колегія суддів звертає увагу, що позиція 2-го відповідача викладена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу.
		Також, ТОВ "Європартнер компані" не було позбавлено можливості забезпечити участь у судове засідання іншого представника, з огляду на достатність для цього часу.
		Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, враховуючи визначений нормами процесуального законодавства строк розгляду апеляційної скарги, а також те, що позиція сторін викладена в письмових поясненнях по суті спору, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
		З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє ТОВ "Європартнер компані" у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
		Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
		Відповідно до пункту 7 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 18.04.2018 за №1049/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Архелай" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 6,0085 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" по пров. Шевченківському, 50 в м.Харкові, які належали на праві власності ТОВ "Архелай".
		Вказані нежитлові будівлі належали ТОВ "Архелай" на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель (1/2 частина нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1") від 01.03.2018 за №410 та договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель (1/2 частина нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1") від 02.03.2018 за №416. 
		Вказаними договорами ТОВ "Архелай" набуло право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-1" загальною площею 53,1 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 52 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 54 кв.м, літ. "Е-1" загальною площею 58.8 кв.м, літ. "Ж- 1" загальною площею 57,2 кв.м по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові. Земельна ділянка під вказаними нежитловими будівлями не була сформована.
		Після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,0085 га її формування та присвоєння кадастрового номеру 6310136600:08:004:0014, пунктом 25 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 17.10.2018 за №1231/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0014 із земель територіальної громади м. Харкова площею 6,0085 га для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50.
		Згідно з пунктом 1 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 за №1297/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" погоджена вказана технічна документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,0085 га (кадастровий номер 6310136600:08:004:0014) на земельні ділянки: ділянка № 1 площею 5,2678 га та ділянка № 2 площею 0,7407 га.
		Також, пунктом 9 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 за №1459/19 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками" ТОВ "Архелай" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) площею 5,2678 га із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 до 01.03.2022.
		Втім договір оренди вказаної земельної ділянки ТОВ "Архелай" не уклало та відмовилось від земельної ділянки, у зв`язку з чим п. 9 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 за №1459/19 скасовано пунктом 4 додатку до рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 за №2014/20 у зв`язку з добровільною відмовою ТОВ "Архелай", що убачається із листа від 29.01.2020 № 29/01-1.
		Прокурором у позові вказано, що жодні правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0015 площею 5,2678 по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові, ТОВ "Архелай" не оформлювалося.
		Відповідно до договору купівлі-продажу №73 від 14.01.2020 ТОВ "Архелай" відчужило нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 53,0 кв.м по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові на користь ТОВ "Європартнер компані".
		Згідно з п. 5 вищевказаного договору купівлі-продажу, вказана нежитлова будівля розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0015, проте у продавця ТОВ "Архелай" відсутні речові права на вказану земельну ділянку.
		У подальшому, пунктом 17 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 за №2009/20 територіальній громаді м. Харкова надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) площею 5,2678 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва житлового комплексу по провулку Шевченківському, 50. 
		Фінансування робіт із землеустрою (технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) по провулку Шевченківському, 50 визначено забезпечити за рахунок коштів ТОВ "Європартнер компані" за його згодою, про що свідчить лист від 29.01.2020 № 0129201, згідно з укладеним договором із розробником документації із землеустрою.
		Відповідно до п. 2 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2089/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" територіальній громаді м. Харкова погоджена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) площею 5,2678 га із земель територіальної громади м. Харкова на земельні ділянки: ділянка № 1 - площею 1,8191 га, ділянка № 2 - площею 0,7345 га, ділянка № 3 - площею 2,7142 га для будівництва житлового комплексу по провулку Шевченківському, 50. 
		Фінансування робіт із землеустрою (технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) по провулку Шевченківському, 50 забезпечено за рахунок коштів ТОВ "Європартнер компані" за його згодою, про що свідчить лист від 29.01.2020 № 012920, згідно з укладеним договором із розробником документації із землеустрою.
		Згідно з пунктами 7.1, 7.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 за №2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" ТОВ "Європартнер компані" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0017) площею 1,8191 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові до 01.07.2022. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення будівлі літ. "В-1", яка належить на праві власності ТОВ "Європартнер компані".
		23.11.2020 між Харківською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Европартнер компані" (орендао) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.08.2020 № 2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (02.10) - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017, яка розташована м.Харків, пров. Шевченківський, 50 .
		Відповідно до п. 3 договору визначено, що на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "В-1", що підлягає знесенню, а також інші об`єкти інфраструктури - немає.
		Договір укладено строком до 01.07.2022 (п. 8 договору).
		Як зазначає прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог, право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017 було надано ТОВ "Європартнер компані" для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури Харківською міською радою всупереч вимогам ст.ст. 24, 134, 135 Земельного кодексу, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", без проведення земельних торгів.
		Крім того, вивченням матеріалів технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові встановлено, що об`єкт нерухомого майна літ. "В-1" має площу забудови 0,0066 га, тоді як площа земельної ділянки, яка відводиться, становить 1,8191 га. Тобто, площа забудови нежитлових будівель становить лише 0,3% (втричі менше від одного відсотка) від площі земельної ділянки, яка відводиться ТОВ "Європартнер компані".
		При цьому, спірне рішення Харківської міської ради не містить чіткого зазначення, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч. 1 ст. 79 ЗК України) призначалася та була необхідна саме для розміщення та обслуговування будівлі відповідно до вимог ч.2 ст. 377 ЦК України, ні посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до Державних будівельних норм та Державних санітарних норм і правил.
		На думку прокурора, земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017 площею 1,8191 надано ТОВ "Європартнер компані" для будівництва житлового будинку з об`єктами торгово - розважальної та ринкової інфраструктури, а не для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі літ. "В-1", що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України.
		Вказане, свідчить про наміри відповідачів саме на отримання ТОВ "Європартнер компані" земельної ділянки для нового будівництва, а наявність об`єкту нерухомості використана лише як формальний привід для уникнення процедури земельних торгів, а тому оскаржувані рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України, а також правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах у справах №910/4528/15-г та №910/1356/13. 
		Відповідні обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
		01.07.2021 прийнято оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.
		Щодо права прокурора на звернення з даним позовом.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
		Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
		Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
		Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено, що не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
		Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
		Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
		Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом).
		Відповідно до абзаців 1-4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України   прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу   у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19.
		Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.
		Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
		У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. 
		У цій справі 1-й відповідач, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною договору оренди землі). Отже, Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, проте в цій справі вона є відповідачем, оскільки вчинила дії, які порушують інтереси громади, а саме, прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду 2-му відповідачу без проведення земельних торгів.
		Таким чином, у даній справі позов подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки, тобто, спірна угода, укладена представницьким органом територіальної громади, порушує економічні права територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор мав не тільки право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави шляхом звернення з позовом у цій справі.
		Крім того, прокурор наголошує на тому, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		З огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 1-го відповідача, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у справі, що розглядається, скаржник правомірно визначив Харківську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		 
		Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
		За приписами ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
		Положеннями ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Харківської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок в користування.
		За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
		За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Зацікавлена особа в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається на підставі ч. 2 ст. 123 ЗК України з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. За змістом ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		При цьому, на підставі ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.
		За приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
		Такими випадками згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
		В даному випадку судова колегія звертається до Superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) - принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). 
		Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).
		З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна, саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідної нерухомості.
		Відповідна правова позиція щодо системного тлумачення норми частини 2 статті 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 у справі №592/6097/15-ц; від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г; від 22.03.2018 у справі №910/13129/7; від 14.03.2019 у справі №915/182/17; від 06.11.2019 у справі №910/23595/17.
		Крім цього, частина 2 статті 134 Земельного кодексу України прямо пов`язує надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди.
		Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №915/182/17.
		Тобто, на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином згідно чинного на той час законодавства, до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), яке розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.
		Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 
		З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017 відбулася 03.08.2020 (т.1, а.с. 143), тобто після придбання ТОВ "Європартнер компані" нежитлової будівлі літ. «В-1», загальною площею 53,0 кв.м, що розташована за адресою: м.Харків, провулок Шевченківський, буд.50, на підставі договору від 14.01.2020 (т.1, а.с. 58).
		Зокрема, відповідно до умов п. 5 вказаного договору купівлі-продажу продавець свідчить, що земельна ділянка, кадастровий № 6310136600:08:004:0015, загальна площа 5,2678 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, на якій розташована вищезазначені нежитлова будівля (за наслідками поділу якої була сформована спірна земельна ділянка), не є власністю продавця (ТОВ "Архелай"), рішення про її приватизацію відповідним уповноваженим органом не приймалося, що стверджується витягом з Державного земельного кадастру НВ-0004357462020, виданим 03 січня 2020 року Центром надання адміністративних послуг м. Харкова.  
		Крім того, на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2014/20 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" було внесено зміни до пункту 9 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками" щодо надання в оренду ТОВ "Архелай" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0015, шляхом його скасування за добровільною відмовою останнього (лист від 29.01.2020 №29/01-1).  
		Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017, яка розташована по пров. Шевченківський, 50 в м. Харкові, площею 1,8191 га, станом на час переходу права власності на зазначене вище  нерухоме майно до 2-го відповідача не була сформована та не існувала як об`єкт цивільних прав. Крім того, станом на момент переходу до 2-говідповідача права власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 52 кв.м, по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові, попереднім власником не було оформлено право користування земельної ділянки, на якій вона розміщена.  
		Судова колегія зазначає, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено права користування земельною ділянкою, положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до даних правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.
		Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19.
		З огляду на зазначене, ТОВ "Європартнер компані" не набуло автоматичного права користування спірною земельною ділянкою в межах кадастрового номеру 6310136600:08:004:0017 та на позаконкурентних засадах мало право отримати земельну ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідного належного йому на праві власності об`єкту нерухомого майна та в межах, які необхідні для обслуговування такого майна.
		Разом з тим, формування, в тому числі визначення площі, а також реєстрація в Державному земельному кадастрі   земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017 здійснювалось на підставі заяви ТОВ "Європартнер компані" в порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою, розробленому на підставі рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 № 2089/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", за яким її відведення передбачено не для мети, що пов`язана з розміщенням на ній об`єкту нерухомого майна, який належить ТОВ "Європартнер компані", а для будівництва нового об`єкта нерухомого майна житлового комплексу по провулку Шевченківському,50 з одночасним знесенням будівлі літ. "В-1" (т.1, а.с. 50).
		Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ "Європартнер компані" до Харківської міської ради із заявою про надання земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, з метою експлуатації такого об`єкту. Сторонами також не надано доказів того, що зазначена земельна ділянка надавалась міською радою ТОВ "Європартнер компані" для експлуатації об`єкту нерухомого майна, який належить останньому на праві власності.
		За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136600:08:004:0017) площею 1,8191 га із земель територіальної громади м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови надана ТОВ "Європартнер компані" пунктом 7.1, 7.2 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.08.2020 за №2230/20 в оренду саме для будівництва житлового комплексу, право на яке мало бути отримано на підставі проведення земельних торгів.
		З приводу розміру відведеної земельної ділянки також слід зазначити, що згідно графічних матеріалів, які містяться в проекті землеустрою, об`єкт нерухомості площею 53,00 кв.м знаходиться при межі в одній частині земельної ділянки, решта земельної ділянки вільна від забудови (т.1, а.с. 56).
		Таким чином, площа земельної ділянки, яка передана товариству у користування оскаржуваними у даній справі рішенням та договором, майже у 275 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.
		В свою чергу, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", Державних будівельних норм "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005".
		Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.
		Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.
		Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.
		Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19, від 04.10.2023 у справі №916/2319/22.
		В той же час, в проекті землеустрою відсутнє будь-яке обґрунтування (з урахуванням будівельних та санітарних норм) необхідності виділення земельної ділянки площею 1,8191 га, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірі, що значно перевищує площу належного товариству нежитлового приміщення внаслідок придбання, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у визначеному положеннями ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України порядку.
		За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про невідповідність розміру отриманої ТОВ "Європартнер компані" земельної ділянки з площею належного товариству об`єкту нерухомого майна, що також свідчить про те, що для обслуговування нерухомого майна не потрібно отримувати земельну ділянку в такому розмірі, яка у багато разів перевищує площу необхідну для обслуговування будівлі.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Харківською міською радою внаслідок прийняття пунктів 7.1, 7.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 за №2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів», за наслідками яких ТОВ "Європартнер компані" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0017) площею 1,8191 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50, було порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, які передбачають передачу в оренду земель комунальної власності, на підставі проведених земельних торгів, які Харківською міською радою проведені не були.
		Разом з тим, апеляційний суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 щодо неефективності такого способу захисту прав власника, як визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, який вже реалізований та вичерпав свою дію фактом виконання.
		Так, відповідно до викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц і в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19 правового висновку: договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.
		Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 921/591/20 також зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
		Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20.
		Як зазначено вище, оспорюване рішення Харківської міської ради вже було реалізовано та вичерпало дію, укладенням відповідного договору оренди. З огляду на зазначене, скасування вказаних рішень не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді.
		Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові.
		Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №916/2319/22, від 24.01.2024 у справі №916/1022/23.
		Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасувати пункт 7 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 за №2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів"  необхідно відмовити.
		Оскільки оспорюваний договір оренди від 23.11.2020 за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі №923/196/20.
		Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Вінчіч та інші проти Сербії", заява № 44698/06). Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. (рішення ЄСПЛ у справі "Томіч та інші проти Чорногорії", заява № 18650/09, у справі "Шахін і Шахін проти Туреччини", заява № 13279/05).
		На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з останньої позиції суду касаційної інстанції з відповідних питань, у зв`язку з чим застосовує до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, вказану вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо нікчемності укладеного між відповідачами договору оренди землі.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). 
		Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди від 23.11.2020 слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.
		При цьому, суд зобов`язаний за власною ініціативою застосувати наслідки недійсності нікчемного договору, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 ЦК України.
		За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).
		За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
		Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції (див. правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №921/96/18).
		Таким чином, судова колегія відхиляє, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства України, посилання ТОВ "Європартнер компані" на те, що у разі визнання спірного договору оренди недійсним він буде мати право на повернення сплаченої орендної плати.
		Разом з тим, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині повернення спірної земельної ділянки, як ефективного способу захисту, яке в повній мірі забезпечує захист права власності на спірну земельну ділянку територіальної громади міста Харкова.
		Слід також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
		За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
		За вказаних обставин у кожному випадку при вирішенні такого спору, який розглядається у даній справі у наведеній частині позовних вимог, судам належить перевіряти наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.
		З цього приводу слід зазначити, що здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.
		Укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого мана, розумними та обачними діями власника було б вивчення ситуації, за якої можливо отримання в оренду земельної ділянки з метою, пов`язаною з розміщенням на ній відповідної будівлі.
		В свою чергу, укладаючи договір оренди землі від 23.11.2020 ТОВ "Європартнер компані" було обізнано про мету надання в оренду земельної ділянки - під будівництво житлового комплексу з дотриманням вимоги щодо попереднього знесення належної йому нежитлової будівлі літ "В-1", як це зазначено і у договорі оренди.  
		За таких обставин, за висновком суду апеляційної інстанції, дії ТОВ "Європартнер компані" безумовно вказують на наявність свідомої недобросовісної поведінки, спрямованої на намагання унеможливити інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості отримати земельну ділянку в оренду на відкритому конкурсі, створили для себе несправедливо вигідніші умови отримання права користування земельною ділянкою комунальної власності.
		Надаючи оцінку заяві ТОВ "Європартнер компані" про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору (товариство посилається на те, що дія спірного договору оренди закінчилась), судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції спирається на обставини, які існували на момент постановлення такого рішення.
		З огляду на те, що обставини, на які посилається ТОВ "Європартнер компані", не існували станом на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, то такі обставини не враховуються апеляційним господарським судом та не є підставою для закриття провадження у справі.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Судова колегія звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішення господарського суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суперечать наявним у матеріалах справи доказам, отже рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 277 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Частина 4 статті 277 ГПК України передбачає, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, що є підставою для її часткового задоволення.
		В частині відмови у вимогах про визнання незаконним та скасувати пункт 7.1, 7.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 за №2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» та визнання недійсним договору оренди землі від 23.11.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/827/21 підлягає зміні, шляхом викладення мотивів відмови у задоволенні цих вимог в редакції даної постанови.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/527/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Європартнер компані" повернути земельну ділянку підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Разом з тим, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, судові витрати прокурора за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.
		Керуючись ст. 129, п. 2, п. 3 ч. 1 статті 277, ч. 4 статті 277, ст. ст. 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог:
		- визнати незаконним та скасувати пункти 7.1, 7.2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 за №2230/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", яким товариству з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0017) площею 1,8191 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові до 01.07.2022. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення будівлі літ. "В-1", яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані".
		- визнати недійсним договір від 23.11.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017, по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові, площею 1,8191 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані"
		змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні цих вимог в редакції даної постанови.
		Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/827/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, площею 1,8191 га, кадастровий номер 6310136600:08:004:0017 Харківській міській раді.
		В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовної вимоги.
		Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
		Позов виконуючого обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури №1 задовольнити частково.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, площею 1,8191 га, кадастровий номер 6310136600:08:004:0017 Харківській міській раді.
		В решті заявлених позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (м.Харків, вул. Чичибабіна, буд. 7, код ЄДРПОУ 40368286) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: повернення судового збору) 8   512,50 грн судового збору.
		Стягнути з Харківської міської ради (м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: повернення судового збору) 8   512,50 грн судового збору.  
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 07.10.2024.
		 
		Головуючий суддя                                                                    В.В. Лакіза
		 
		Суддя                                                                                          Л.М. Здоровко  
		 
		Суддя                                                                                          Н.О. Мартюхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...