Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 353/385/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2024. Зареєстровано: 07.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2024.
Дата набрання законної сили: 07.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/353/89/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091240000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 353/385/24
		Провадження № 1-кп/353/89/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2024 рокум.Тлумач
		 
		Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючого судді                                  ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		прокурора                                             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		обвинуваченого                                          ОСОБА_6 
		захисника обвинуваченого-адвоката         ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження № 12024091240000049, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2024 року про обвинуваченняОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого у    АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, депутатом не обирався, військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
		                                                         в с т а н о в и в:
		ОСОБА_6 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Вказане кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. 
		Статтею 65 Конституції України передбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Статтею 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
		Абзацом 1 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. 
		Так, 24.02.2022 року Указом Президента України № 69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20, ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено проведення мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		19 березня 2024 року, ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 1 та ст. 27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проходження військово-лікарської комісії. 
		Цього дня йому доведено вимоги законодавства України з питань оборони з офіційним застереженням про відповідальність за ухилення від військової служби та під розписку вручено Акт доведення вимог законодавства України з питань оборони (офіційне попередження).
		19 березня 2024 року, військовозобов`язаний ОСОБА_6 за результатом проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією (довідка № 49\215 від 19.03.2024 року), на підставі статті - графи ІІ Розкладу хвороб, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, графи 1-10 ТДВ визнаний здоровим та придатним до військової служби.
		Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, 19.03.2024 року спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_3 вручено ОСОБА_8 бойову повістку про необхідність прибуття 22.03.2024 року о 16 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подальшого відправлення до Збройних сил України для проходження військової служби, а також роз`яснено наслідки неприбуття.
		Отримавши бойову повістку, будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову по мобілізації та знаючи про рішення військово-лікарської комісії, яким його визнано придатним для військової служби, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин не прибув 22.03.2024 року о 16 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. 
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.
		У судовому засіданні обвинуваченийОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладеного та за обставин, наведених у обвинувальному акті та надав показання про те, що він дійсно19.03.2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії, де йому роз`яснили про відповідальність за ухилення від військової служби та під розписку вручели акт доведення вимог законодавства України з питань оборони. 19.03.2024 року він військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Після проходження медичного огляду отримав бойову повістку про необхідність прибуття 22.03.2024 року доРТЦК та подальшого відправлення до ЗСУ та роз`яснено наслідки неприбуття. Однак, у призначений день він не з`явився, хоча жодних перешкод для явки не мав та прийняв таке рішення особисто. Про причини своєї неявки працівників центру комплектування не повідомляв. Також обвинувачений вказав, що дружини, дітей та батьків немає, проте має двох рідних братів ОСОБА_9 , які на даний час проходять службу у ЗСУ на сході України в районі активних бойових дій; він є військовим волонтером. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати.
		Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просив обвинуваченого суворо не карати, врахувати особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 є середнього віку, його два рідні брати служать у ЗСУ, є волонтером, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та застосувати до останнього покарання, не пов`язане з позбавленням волі у виді пробаційного нагляду.
		Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання, із застосуванням ст.69 КПК України, враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення останнім, його позитивну характеристику, а також те, що його два рідні брати на даний час служать у ЗСУ на сході України, є волонтером, у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.
		У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що захисник та прокурор, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		       Таким чином, суд, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у діях, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та кваліфікує його дії ст. 336 КК України.
		Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ст. 336 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.
		     Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 у порядку п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		       Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого  ОСОБА_6  відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
		Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень».
		       Виходячи з вищанаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є особою середнього віку, має місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, а також обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обтяжуючих обставин.
		Суд також бере до уваги досудову доповідь Івано-Франківського районного сектору № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 13.06.2024 року, про те, що ризик вчинення ОСОБА_6  повторного кримінального правопорушення є середнім та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб; виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб (а.к.п. 39-42).
		Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6  суд враховує і те, що два рідні брати обвинуваченого - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають на військовій службі у ЗСУ та на даний час виконують завдання за призначенням в районі ведення бойових дій на сході України. Обвинувачений також є військовим волонтером у ГО «Народна сила» (а.к.п.55,62,63,84).
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Такожу справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Враховуючи вищезазначене, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що встановлені по справі пом`якшуючі обставини, перебувають у такому співвідношенні, що в цілому значно зменшують ступінь тяжкості вчиненого  ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а тому призначення останньому навіть мінімального покарання в межах санкції ст. 336 КК України в даному випадку є явно недоцільним і дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують покарання, дають можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що призначення в даному конкретному випадку іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції даної статті, із застосуванням ст. 69 КК України, є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винуватого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.
		       Обираючи ОСОБА_6 інший, більш м`який вид покарання, не зазначений в санкції ст.336 КК України, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Санкцією ст. 336 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та і на даний час, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років. 
		Стаття 51 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення визначала, що до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.
		З 28.03.2024 року набув чинності Закон України №3342-ІХ від 23.08.2023 року  «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким частину першу статті 51 доповнити пунктом 7-1 такого змісту: "7-1) пробаційний нагляд".
		       Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до ч.4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. 
		При призначенні покарання суд, враховуючи вищевказані обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що два рідні брати обвинуваченого перебувають на військовій службі у ЗСУ та на даний час виконують завдання за призначенням в районі ведення бойових дій на сході України, обвинувачений є військовим волонтером у ГО «Народна сила», приходить до переконання, що саме покарання у виді пробаційного нагляду буде дійсно справедливим щодо досягненням мети покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		       Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		       Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		       Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено та учасниками розгляду відповідних клопотань не заявлялось.
		        Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
		       у х в а л и в :
		       ОСОБА_6  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
		На підставі ч.2 ст. 59-1 КК України встановити обвинуваченому  ОСОБА_6 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		       Цивільний позов не заявлявся.
		Речові докази у даному кримінальному провадженню відсутні.
		Судові витрати у даному кримінальному провадженню відсутні.
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		 
		 
		ГоловуючийОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...