Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/3970/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 14-116цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А                                                                          
		25 вересня 2024 року                                                                                 
		місто Київ
		 
		справа № 760/3970/20
		провадження № 14-116цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідачки Ступак О. В.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О.,Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		 
		перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
		за касаційною скаргоюОСОБА_1 
		на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня        2023 року у складі судді Українця В. В.
		та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.
		у справі 
		за позовом ОСОБА_2 
		до ОСОБА_1 
		про стягнення коштів 
		та зустрічним позовомОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		про визнання договору недійсним,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		1.           У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
		 
		2.           На обґрунтування позову зазначала, що 04 березня 2017 року між нею та відповідачем у присутності ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до умов якого вона передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 050 000,00 грн, що еквівалентно 150 000,00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову, а він зобов`язався повернути кошти частинами до 04 березня 2018 року.
		 
		3.           На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_1 видав їй боргову розписку від 04 березня 2017 року.
		 
		4.           Позивачка зазначала, що з метою виконання умов договору позики ОСОБА_1 повернув їй грошові кошти в сумі 208 000,00 грн.
		 
		5.           З огляду на викладене ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 борг у сумі 3 472 768,20 грн, інфляційні втрати в сумі 366 111,93 грн і три проценти річних у сумі 194 094,44 грн.
		 
		6.           Надалі відповідно до заяви про збільшення позовних вимог 
		від 16 вересня 2020 року ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 борг у сумі 3 996 101,20 грн та неустойку в сумі 11 101 167,70 грн відповідно до пункту 2.12 договору позики.
		 
		7.           У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
		 
		8.           Зустрічний позов мотивований тим, що 04 березня 2017 року 
		ОСОБА_2 не передавала йому грошових коштів у сумі 4 050 000,00 грн.
		 
		9.           Позивач за зустрічним позовом вказував, що 15 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 5 128 000,00 грн.
		 
		10.         ОСОБА_3 , частково повертаючи йому суму боргу, ввів його в оману та запропонував оформити таке повернення не розпискою, а у спосіб надання йому позики ОСОБА_2 .
		 
		11.        Така пропозиція обумовлена тим, що відносно ОСОБА_3 було відкрито декілька кримінальних проваджень щодо можливого вчинення ним шахрайських дій, зокрема неповернення позичених коштів. Водночас відомості про існування розписки щодо необхідності повернення 
		ОСОБА_1 150 000,00 дол. США могли б погіршити становище ОСОБА_3 у кримінальних провадженнях.
		 
		12.        Таким чином, зазначений договір позики від 04 березня 2017 року укладений з метою приховати інший правочин, а саме часткове виконання зобов`язань іншою особою ( ОСОБА_3 ) за договором позики 
		від 15 квітня 2016 року, який укладений між ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_3 .
		 
		13.         ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір позики 
		від 04 березня 2017 року, укладений між ним та ОСОБА_2 .
		 
		14.        Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 про стягнення коштів прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
		 
		15.        Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, позов ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 3 472 768,20 грн, інфляційні втрати в сумі 366 111,93 грн, три проценти річних у сумі 194 094,44 грн, неустойку в сумі 500 000,00 грн та судовий збір у сумі 10 510,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовлено.
		 
		16.        Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги за первісним позовом у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики є доведеними. При цьому суд зазначив, що існують підстави для застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо зменшення розміру неустойки.
		 
		17.        Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання спірного договору позики недійсним, суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору позики вимогам законодавства, як і про несправедливість його умов. Доводи ОСОБА_1 про укладення фіктивного договору та неотримання коштів ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються змістом договору.
		 
		18.        Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодився.
		 
		19.        Під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 переважно вказував на порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи, адже суд відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи. Проте такі твердження ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відхилив.
		 
		20.         У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного цивільного суду з касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року. 
		 
		21.        В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції не залишив первісний позов без розгляду після повторної неявки позивача в судове засідання та розглянув спір по суті без участі відповідача. ОСОБА_1 вказував на те, що суди посилались на неіснуючий доказ.  Також скаржник не погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
		 
		22.        Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі 
		№ 760/3970/20 та витребувано справу із суду першої інстанції.
		 
		23.        У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 760/3970/20 надійшли до Верховного Суду.
		 
		24.         Ухвалою від 20 серпня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21.
		 
		25.         Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що залишення позову без розгляду є правом суду, а не його обов`язком. 
		 
		26.        У справі, що переглядається, позивачка тричі не з`явилась у судові засідання, хоча про дату, час та місце вказаних судових засідань була повідомлена судом належним чином; стосовно своєї неявки в указані судові засідання позивачка подавала заяви щодо розгляду справи без її участі. Ці заяви фактично є фотокопіями, які не містять ні оригіналу підпису позивачки, ні її електронного цифрового підпису.
		 
		27.         Водночас у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 викладено правовий висновок про те, що правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача в судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин (умов):
		1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
		2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
		3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
		 
		28.        Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у частині четвертій статті 202 та пункті 
		4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні за своїм значенням слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначив, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.
		 
		29.        З такими висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погодилася та вважає наявними підстави відступити від них та вказати, що залишення позову без розгляду є правом суду, а не його обов`язком.
		 
		30.        Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для прийняття цієї справи до розгляду з таких мотивів.
		 
		31.        Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) суд залишає позов без розгляду, якщо позивач  (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		 
		32.        У пункті 8.3 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 щодо наслідків неявки позивача в судове засідання сформульовано такі висновки:
		«Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 
		4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
		…Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
		1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
		2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
		3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
		При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки, не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою».
		 
		33.        У пункті 8.4 наведеної постанови Верховний Суд виснував щодо характеристики положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України за методом правового регулювання: 
		«…Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 
		4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.
		Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду».
		 
		34.        Отже, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/458/21 стосуються «неявки позивача (його представника) у судове засідання або не повідомлення про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору».
		 
		35.        Натомість положення пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлюють, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
		 
		36.        Положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України на противагу пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України містить таку відмінну ознаку, як повторність неявки позивача у судове засідання.
		 
		37.        У пункті 8.8 постанови від 18 листопада 2022 року 
		у справі № 905/458/21 щодо процесуальних обставин, що склалися у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила: 
		«…Отже, місцевий господарський суд встановив, що позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце як підготовчих засідань, так і судового засідання з розгляду справи по суті, однак жодного разу (тричі) не з`явився у призначені судові засідання, не повідомив суд про причини своєї неявки в судові засідання. До суду від позивача не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності. При цьому у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні місцевим господарським судом розгляду цієї справи об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у засідання суду першої інстанції, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності».
		 
		38.        Отже, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду 
		у складі Верховного Суду у справі № 905/458/21 сформульовані на підставі таких процесуальних обставин: позивач тричі не з`явився у призначені судові засідання, не повідомив суд про причини своєї неявки та не звертався з клопотаннями про розгляд справи за його відсутності.
		 
		39.        У справі, що переглядається, підготовчі судові засідання призначалися на 17 вересня 2020 року та 11 лютого 2021 року, а судові засідання з розгляду справи по суті - на 31 серпня 2021 року, 08 лютого 
		2022 року, 03 серпня 2022 року, 06 грудня 2022 року та 13 березня 2023 року.
		 
		40.        Позивачка не з`явилась тільки на три останні судові засідання.  Водночас 06 грудня 2022 року судове засідання не відбулося, а справу знято з розгляду.
		 
		41.        01 серпня 2022 року, 04 грудня 2022 року та 13 березня 2023 року позивачка направляла на офіційну електронну адресу Солом`янського районного суду м. Києва заяви про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з перебуванням за кордоном без накладення на них електронного цифрового підпису.
		 
		42.        Суд першої інстанції, врахувавши подані заяви ОСОБА_2 , розглянув справу по суті.
		 
		43.        Відповідно до постанови від 06 липня 2023 року Київським апеляційним судом оцінено доводи ОСОБА_2 щодо належності  вказаних заяв, яку вона особисто підтвердила.
		 
		44.        Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
		 
		45.        Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21).
		 
		46.         Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у справах
		№ 760/3970/20 та № 905/458/21 наявні неподібні процесуальні ситуації та різні процесуальні норми, які їх регулюють.
		 
		47.        Тому відсутні передумови для прийняття цієї справи Великою Палатою Верховного Суду до розгляду за частиною третьою статті 403 ЦПК України.
		 
		48.        Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		49.        Тому справа № 760/3970/20 підлягає поверненню до Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду для продовження розгляду.
		 
		50.        Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Справу № 760/3970/20 за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним повернути відповідній колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		 
		Ухвала у справі набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачка                                                                   О. В. Ступак
		Судді:                   О. О. Банасько                                  М. В. Мазур
		                            Ю. Л. Власов                                    С. Ю. Мартєв
		                            М. І. Гриців                                       К. М. Пільков
		                            Ж. М. Єленіна                                   С. О. Погрібний
		                            І. В. Желєзний                                  І. В. Ткач
		Л. Ю. Кишакевич                              О. С. Ткачук
		                            В. В. Король                                      В. Ю. Уркевич
		                            О. В. Кривенда                                 Є. А. Усенко 
		                                                                                     Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...