Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/37986/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                     
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		 
		25 вересня 2024 року                                                                                             м. Київ
		 
		 
		Справа № 757/37986/20-ц
		Провадження № 22-ц/824/5100/2024
		 
		 
		Резолютивна частина постанови оголошена 25 вересня 2024 року
		            Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року
		 
		 
		Київський апеляційний  суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		                        судді-доповідача  Стрижеуса А.М., 
		                        суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
		                        секретаря: Ольшевського П.М.
		 
		справи:           позивач          ОСОБА_1 ,
		 
		відповідачі     Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», Громадська організація «Громадське телебачення», Товариство з обмеженою відповідальністю «Продакшн Студія 5 Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 ,
		 
		треті особи      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» - адвоката Дорошенка Артема Олександровича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвоката Демідової Ольги Ігорівни, представника Громадської організації «Громадське телебачення» - адвоката Неманіхіної Катерини Іванівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Попова Анатолія Степановича на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Соколова О.М. 27 березня 2023 року та апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Попова Анатолія Степановича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановлену складі судді Соколова О.М. 04 квітня 
		2023 року,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_17 року та ІНФОРМАЦІЯ_18 року відповідачами в мережі Інтернет було поширено недостовірну інформацію про 
		ОСОБА_1 : про причетність позивача до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та про погрози ОСОБА_1 редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_11: корупція 
		в деталях».
		Поширення вказаної інформації про ОСОБА_1 здійснене у наступних публікацій та фразах відповідачів:
		1. ІНФОРМАЦІЯ_17 року о 22 год. 01 хв. на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наступних фразах:
		«Щодо нічного підпалу редакційного автомобіля «ІНФОРМАЦІЯ_11», який належить нашому водієві ОСОБА_7 ..
		З очевидних думок.. рік тому ОСОБА_8 .. погрожував редакції…
		У Нацполіції є навіть кримінальна справа з цього приводу.. у минулу п`ятницю ОСОБА_9 … опублікував ось таке: «маргинальное ОСОБА_10 - продолжаю комплекс учебно-воспитательных мер»;
		 
		2. ІНФОРМАЦІЯ_3 :
		- о 08 год. 18 хв. на веб-cайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 
		у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання. Він заперечує», 
		у наступних фразах:
		« ОСОБА_11 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання.
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює голову Адміністрації президента часів ОСОБА_13 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи».
		- о 9 год. 17 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи», 
		у наступних фразах:
		«Головна редакторка «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи 
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює колишнього голову Адміністрації президента … ОСОБА_14 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи.
		… приблизно рік тому ОСОБА_15 погрожував редакції».
		- о 9 год. 47 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_9  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 у публікації під назвою « ОСОБА_16 про підпал: ІНФОРМАЦІЯ_11 », 
		у наступних фразах:
		« ОСОБА_17 програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		…. ОСОБА_8 … погрожував редакції». 
		- о 10 год. 30 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_13 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підозрюють ОСОБА_9 
		у причетності до підпалу їхнього автомобіля», у наступних фразах:
		«Журналісти «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля»
		Ведуча програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		…. ОСОБА_8 … погрожував редакції».
		Позивач вказував, що поширена відповідачами інформація є взаємопов`язаною 
		і спрямованою на маніпулювання громадською думкою читачів цих веб-сайтів та створення негативного враження про особу позивача, оскільки спочатку наводиться інформація про нібито причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля журналіста програми «ІНФОРМАЦІЯ_19», а потім про нібито причетність ОСОБА_1 до погроз журналістам цієї програми та наявність кримінального провадження, порушеного за цим фактом.
		Наведена в оспорюваних фразах інформація порушує не тільки честь та гідність ОСОБА_1 , які гарантовані Конституцією України та Загальною декларацію про прав людини, а і його ділову репутацію, як особи, яка займається правничою діяльністю та відкрито висловлює своє ставлення до порушень не тільки власних прав, але й прав громадян України, зокрема, на недоторканість приватного життя.
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію про причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та інформацію про погрози ОСОБА_1 редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19», поширену: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22 год. 01 хв. на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наступних фразах: «Щодо нічного підпалу редакційного автомобіля «ІНФОРМАЦІЯ_11», який належить нашому водієві ОСОБА_7 ..
		З очевидних думок..рік тому ОСОБА_8 .. погрожував редакції… 
		У Нацполіції є навіть кримінальна справа з цього приводу.. у минулу п`ятницю ОСОБА_9 … опублікував ось таке: «маргинальное Радио Свобода - продолжаю комплекс учебно-воспитательных мер»,
		ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08 год. 18 хв. на веб-cайті  ІНФОРМАЦІЯ_4  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання. Він заперечує», у наступних фразах:
		« ОСОБА_11 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання.
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює голову Адміністрації президента часів ОСОБА_13 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи».
		ІНФОРМАЦІЯ_3 о 9 год. 17 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_6  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи», у наступних фразах:
		«Головна Редакторка «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи 
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює колишнього голову Адміністрації президента.. ОСОБА_14 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи.
		… приблизно рік тому ОСОБА_15 погрожував редакції».
		ІНФОРМАЦІЯ_3 о 9 год. 47 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_9  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 у публікації під назвою « ОСОБА_16 про підпал: ОСОБА_19 знають фігуранти розслідувань і ОСОБА_9 публікував дані», 
		у наступних фразах:
		ОСОБА_17 програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		«…. ОСОБА_8 … погрожував редакції. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 о 10 год. 30 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_13 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підозрюють ОСОБА_9 
		у причетності до підпалу їхнього автомобіля», у наступних фразах:
		«Журналісти «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля»
		Ведуча програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		…. ОСОБА_8 … погрожував редакції».
		Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті https://www.facebook.com, шляхом розміщення на веб-сторінці ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_15  на веб-сайті https://www.facebook.com вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_4  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою «« ОСОБА_11 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання. Він заперечує», шляхом розміщення на веб-сайті https://hromadske.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язати ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи», шляхом розміщення на веб-сайті https://www.5.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язати ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_18 року на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_9  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_10 
		у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », шляхом розміщення на веб-сайті https://nv.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язати ТОВ «Телеканал «Прямий» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12 за адресою 
		в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_13 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля», шляхом розміщення на веб-сайті https://prm.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», 
		ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами позовного (загального) провадження.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», 
		ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації та призначено її до судового розгляду по суті.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року, 
		з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», 
		ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено.
		 
		Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права 
		ОСОБА_1 інформацію про причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та інформацію про погрози ОСОБА_1 редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19», поширену:
		- ІНФОРМАЦІЯ_17 року о 22 год. 01 хв. на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 у наступних фразах:
		«Щодо нічного підпалу редакційного автомобіля «ІНФОРМАЦІЯ_11», який належить нашому водієві ОСОБА_7 ..
		З очевидних думок..рік тому ОСОБА_8 .. погрожував редакції… 
		У Нацполіції є навіть кримінальна справа з цього приводу.. у минулу п`ятницю ОСОБА_9 … опублікував ось таке: «маргинальное Радио Свобода - продолжаю комплекс учебно-воспитательных мер»,
		- ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08 год. 18 хв. на веб-cайті  ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання. Він заперечує», у наступних фразах:
		« ОСОБА_11 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання.
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює голову Адміністрації президента часів ОСОБА_13 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи».
		- ІНФОРМАЦІЯ_18 року о 9 год. 17 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_6  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи», у наступних фразах:
		«Головна Редакторка «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи 
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює колишнього голову Адміністрації президента.. ОСОБА_14 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи.
		… приблизно рік тому ОСОБА_15 погрожував редакції».
		- ІНФОРМАЦІЯ_18 року о 9 год. 47 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_9  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_10 у публікації під назвою « ОСОБА_16 про підпал: ОСОБА_19 знають фігуранти розслідувань і ОСОБА_9 публікував дані», у наступних фразах:
		ОСОБА_17 програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		« …. ОСОБА_8 … погрожував редакції. 
		- ІНФОРМАЦІЯ_18 року о 10 год. 30 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підозрюють ОСОБА_9 
		у причетності до підпалу їхнього автомобіля», у наступних фразах:
		«Журналісти «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля»
		Ведуча програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		…. ОСОБА_8 … погрожував редакції».
		Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті https://www.facebook.com, шляхом розміщення на веб-сторінці ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_15  на веб-сайті https://www.facebook.com вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язано ГО «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів 
		з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_4  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 
		у публікації під назвою « « ОСОБА_11 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання. Він заперечує», шляхом розміщення на веб-сайті https://hromadske.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язано ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_6  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підозрює ОСОБА_9 
		у причетності до підпалу автівки знімальної групи», шляхом розміщення на веб-сайті https://www.5.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Зобов`язано ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_18 року на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_9  за адресою в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_10 
		у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », шляхом розміщення на веб-сайті https://nv.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		 
		Зобов`язано ТОВ «Телеканал «Прямий» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12  за адресою 
		в мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_13 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля», шляхом розміщення на веб-сайті https://prm.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Стягнено солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 8 408,00 грн за подання до суду позовної заяви.
		Рішення суду мотивоване наявністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суд встановив, що інформація, поширена відповідачами про ОСОБА_1 , містить фактичні дані, зі змісту оспорюваних фраз та контексту їх повідомлення вбачається констатація факту про причетність ОСОБА_1 до протиправної діяльності та порушення ним норм чинного законодавства, інформація про причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та про погрози ОСОБА_1 редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відсутню вироку суду, який би підтверджував правдивість тверджень відповідачів, та відсутні будь-які кримінальні провадження, пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачами, в яких ОСОБА_1 мав би будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України. Суд дійшов висновку, що поширення відповідачами інформації, що є предметом розгляду у цій справі, є неправдивою, порушує принцип презумпції невинуватості та особисті немайнові права ОСОБА_1 , тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам. 
		02 травня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Попов А. С. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року в частині, якій задоволено позовні вимоги до ОСОБА_20 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 
		ОСОБА_2 відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів про те, що 16 серпня 2002 року ОСОБА_2 розповсюджувала відносно позивача будь-яку інформацію. Виходячи зі змісту формулювання позивачем другої позовної вимоги, суд першої інстанції мав відмовити у її задоволенні. Щодо ухвали про виправлення описки, заявник вказує, що в даному випадку не може йти мова про виправлення помилки, яка фактично допущена позивачем. В дописі, який був розміщений ОСОБА_2 
		в мережі Фейсбук не було тверджень про те, що ОСОБА_1 причетний до підпалу редакційного автомобіля. ОСОБА_2 не розповсюджувала відносно ОСОБА_1 вказану інформацію. Звертає увагу на те, що позивач є публічною особою.
		04 травня 2023 року представник ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвокат 
		Дорошенко А. О. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява не містить належного обґрунтування недостовірності інформації, що була опублікована на сайті телеканалу. Вказана позивачем інформація є оціночним судженням, що не потребує спростування. Позивач є публічною особою, а тому є відкритим для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо таких осіб є значно ширшою. 
		09 травня 2023 року представник ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК» - адвокат 
		Демідова О. І. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року в частині що стосується вимог до ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК» та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 про захист часті, гідності та ділової репутації в частині, що стосується ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК».
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини справи, помилково зробив висновок про те, що зазначена інформація є недостовірною. ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК» не поширювало інформації, в якій би стверджувалось про вчинення ОСОБА_1 підпалу автомобіля знімальної групи. ОСОБА_2 висловлює лише своє перші припущення, формулює перші версії стосовно підпалу, а тому відсутні будь-які підстави для спростування зазначеної інформації. Суд першої інстанції дуже вузько підійшов до тлумачення поняття «підозра», розглянувши її лише в контексті вчинення кримінального правопорушення. Суд неправильно розтлумачив зміст поширеної інформації.  Суд не врахував позиції Верховного Суду щодо оціночного судження.
		23 травня 2023 року представник ГО «Громадське телебачення» - адвокат Неманіхіна К. І. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції через неповне з?ясування обставин справи дійшов помилкових висновків, що інформація про позивача 
		є недостовірною. Відповідачі не стверджували, що ОСОБА_1 має статус підозрюваного, або що йому оголошено підозра, або що саме позивач вчинив злочин. ОСОБА_2 роблячи публікацію, допустила причетність позивача до певних подій, але аж ніяк не стверджувала про те, що ОСОБА_1 є підозрюваним у кримінальному провадженні, а бо ж підпалив автомобіль. Суд першої інстанції не аналізував спірні фрази, а поклався лише а пояснення позивача. Не вказано, в чому є недостовірність такої інформації. Поширена інформація сама по собі не порушує особистих немайнових прав позивача. Поширена інформація не містить фактичних тверджень. Зазначає, що позивач 
		є публічною особою, межа критики до якої є значно ширшою.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_21 - адвоката Попова А. С. передано судді-доповідачу.
		 
		            Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвоката Дорошенка А. О. передано судді-доповідачу.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Видавничий Дім «Медіа-ДК» - адвокат Демідової О. І. передано судді-доповідачу.
		            Вирішуючи питання прийняття апеляційної скарги представника ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвоката Дорошенка А. О. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року, Київський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року витребував з Печерського районного суду м. Києва матеріали справи № 757/37986/20-ц за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		            Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_22 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року задоволено та поновлено його.
		            Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Попова А. С. на рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 27 березня 2023 року та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 
		04 квітня 2023 рокуу справі за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		            Витребувано з Печерського районного суду м. Києва матеріали справи 
		№ 757/37986/20-ц за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		            Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року клопотання представника ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвоката Демідової О. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 27 березня 2023 року задоволено та поновлено його.
		            Апеляційну скаргу представника ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвоката Демідової О. І. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
		            Заявнику необхідно було надати копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ГО «Громадське телебачення» - адвокат Неманіхіної К. І. передано судді-доповідачу.
		Вирішуючи питання прийняття апеляційної скарги представника ГО «Громадське телебачення» - адвоката Неманіхіної К. І. на рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 27 березня 2023 року, Київський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 
		2023 року витребував з Печерського районного суду м. Києва матеріали справи 
		№ 757/37986/20-ц за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», 
		ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		24 травня 2023 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року представник ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвокат 
		Демідова О. І. на адресу Київського апеляційного суду надіслала копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвоката Демідової О. І. на рішення Печерського районного суду 
		м. Києва від 27 березня 2023 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Витребувано з Печерського районного суду м. Києва матеріали справи 
		№ 757/37986/20-ц за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Київський апеляційний суд листом від 18 серпня 2023 року витребував 
		з Печерського районного суду м. Києва матеріали справи № 757/37986/20-ц за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		            25 жовтня 2023 року матеріали справи № 757/37986/20-ц за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації надійшли до Київського апеляційного суду.
		            Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року клопотання представника ГО «Громадське телебачення» - адвоката Неманіхіної К. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 
		27 березня 2023 року задоволено та поновлено його.
		Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ГО «Громадське телебачення» - адвоката Неманіхіної К. І. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Ухвалою Київського апеляційного суд увід 29 грудня 2023 року клопотання представника ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвоката Дорошенка А. О. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 
		27 березня 2023 року задоволено та поновлено його.
		Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвоката Дорошенка А. О. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Телеканал «Прямий», ГО «Громадське телебачення», ТОВ «Продакшн Студія 5 Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист честі, гідності та ділової репутації.
		            Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.
		            13 і 14 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мікітян К. О. подала до Київського апеляційного суду відзиви, у яких просить апеляційні скраги залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суд ум. Києва від 27 березня 2023 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року - без змін.
		            Відзиви мотивовані тим, що наведені доводи апеляційних скарг не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та правильність його висновків, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та про порушення норм процесуального права. Доводи апеляційних скарг не знаходять свого підтвердження. Поширення відповідачами повідомлення з недостовірною інформацією та залишення цієї інформації в мережі Інтернет без визнання її недостовірною та без її спростування, продовжує порушувати права ОСОБА_1 та дискредитувати його в очах оточуючих, створюючи про нього враження як про злочинця, що у свою чергу руйнує оцінку його людських, ділових 
		і професійних якостей, а тому права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту.
		В судовому засіданні представник ТОВ «Телеканал «Прямий» адвокат Дорошенко А.О., представник ОСОБА_2 адвокат Максименюк О.М., представник ГО «Громадське телебачення» адвокат Паюнова Н.А. підтримали доводи апеляційних скарг.
		Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мікітян К.О. проти доводів апеляційних скарг заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
		Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише 
		у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_17 року та ІНФОРМАЦІЯ_18 року відповідачами в мережі Інтернет було поширено інформацію про ОСОБА_1 : про причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та про погрози ОСОБА_1 редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19».
		Поширення вказаної інформації про ОСОБА_1 здійснене у наступних публікацій та фразах відповідачів:
		ІНФОРМАЦІЯ_17 року о 22 год. 01 хв. на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наступних фразах:
		«Щодо нічного підпалу редакційного автомобіля «ІНФОРМАЦІЯ_11», який належить нашому водієві ОСОБА_7 ..
		З очевидних думок.. рік тому ОСОБА_8 .. погрожував редакції…
		У Нацполіції є навіть кримінальна справа з цього приводу.. у минулу п`ятницю ОСОБА_9 … опублікував ось таке: «маргинальное Радио Свобода - продолжаю комплекс учебно-воспитательных мер»;
		ІНФОРМАЦІЯ_18 року:
		- о 08 год. 18 хв. на веб-cайті  ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання. Він заперечує», у наступних фразах:
		« ОСОБА_11 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу - злив номер авто та адреси проживання.
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює голову Адміністрації президента часів ОСОБА_13 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи».
		- о 9 год. 17 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_6  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи», у наступних фразах:
		«Головна редакторка «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрює ОСОБА_9 у причетності до підпалу автівки знімальної групи 
		Головна редакторка програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» ОСОБА_12 підозрює колишнього голову Адміністрації президента … ОСОБА_14 у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи.
		… приблизно рік тому ОСОБА_15 погрожував редакції».
		- о 9 год. 47 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_9  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 у публікації під назвою « ОСОБА_16 про підпал: ІНФОРМАЦІЯ_11 », у наступних фразах:
		« ОСОБА_17 програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		…. ОСОБА_8 … погрожував редакції». 
		- о 10 год. 30 хв. на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12  за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля», у наступних фразах:
		«Журналісти «ІНФОРМАЦІЯ_11» підозрюють ОСОБА_9 у причетності до підпалу їхнього автомобіля»
		Ведуча програми ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_18 вважає, що за підпалом автівки, якою користувалися журналісти-розслідувачі… та не виключає причетність ОСОБА_14 до цього.
		…. ОСОБА_8 … погрожував редакції».
		            У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією 
		і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційних скаргах Київський апеляційний суд враховує таке.
		Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь 
		і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.
		 
		Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 200 ЦК України).
		Згідно із статями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 (далі - постанова Пленуму), юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації (пункт 9 постанови Пленуму).
		У пункті 15 постанови Пленуму зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Обов`язок доведення факту поширення інформації відповідачем покладається на позивача (пункт 18 постанови Пленуму).
		 
		Враховуючи викладене, можна констатувати, що повідомлення 16 серпня 
		2020 року та ІНФОРМАЦІЯ_18 року відповідачами інформації про ОСОБА_1 на вищенаведених веб-сайтах в мережі Інтернет є поширенням інформації.
		В усіх публікаціях прямо згадується ім`я та прізвище позивача. У публікаціях на веб-сайтах https://hromadske.ua та https://www.5.ua, крім імені та прізвища позивача, також вказана колишня посада ОСОБА_1 в Адміністрації Президента України, а в публікації на веб-сайті https://prm.ua розміщене також фотографічне зображення 
		ОСОБА_1 . Вказане не оспорювалось відповідачами.
		Згідно пунктом 15 постанови Пленуму недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів пов`язана з обов`язками та відповідальністю. Більше того, ці обов`язки та відповідальність мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення прав інших осіб (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» від 22 жовтня 2007 року).
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні Європейського суду з прав людини рішення у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria, від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46) вказано, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
		Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Інформація про причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та про погрози позивача редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» повідомлена у формі твердження та є недостовірною, що підтверджується наступним.
		Загальновизнаним та загальновідомим є факт, що кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, відповідальність за вчинення якого передбачена Кримінальним кодексом України.
		Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (стаття 11 КК України).
		Так, відповідно до статті 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки є кримінальним правопорушенням, що передбачене частиною другою статті 194 КК України («Умисне знищення або пошкодження майна»).
		За частиною другою статті 171 КК України («Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів») вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов`язків або переслідування журналіста у зв`язку з його законною професійною діяльністю є кримінальним правопорушенням.
		Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків є кримінальним правопорушенням, передбаченим стаття 345-1 КК України («Погроза або насильство щодо журналіста- кримінальне правопорушення»).
		Повідомивши широкому загалу інформацію про причетність ОСОБА_1 до вчинення дій, які є кримінальними правопорушеннями, відповідачі заявили про вчинення позивачем суспільно небезпечних винних діянь, відповідальність за які передбачена КК України.
		Відповідно до статті 62 Конституції України та частини другої статті 2 КК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (стаття 6 Конвенції).
		Аналогічні норми закріплені у пункті 2 статті 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		Стаття 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість (постанова Верховного Суду від 22 березня 2021 у справі № 82/1474/16-ц).
		Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного правового статусу, передбаченого КПК України.
		З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як «підозрюваний» та «обвинувачений» (стаття 42 КПК України).
		Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		Жодних інших учасників кримінального провадження і процесуальних статусів, які б особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.
		Інформація поширена відповідачами, а саме про те, що ОСОБА_1 причетний до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та погрожував редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії, про які заявляють відповідачі, підпадають під ознаки кримінально-караних діянь, що у свою чергу виключає віднесення цієї інформації до оціночних суджень чи критичних зауважень.
		 
		Інформація, поширена відповідачами про ОСОБА_1 не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями.
		З огляду на характер використаних мовних засобів, інформація, яка була поширена відповідачами, є твердженням про факти: підпал автомобіля та погрози, яких не існувало.
		Зі змісту оспорюваних фраз та контексту їх повідомлення вбачається констатація факту про причетність ОСОБА_1 до протиправної діяльності та порушення ним норм чинного законодавства.
		Зазначене спростовує доводи заявників, які вважають оспорювану інформацію оціночними судженнями, критикою та вказують про незгоду з тим, що спірна інформація є твердженнями про факти.
		Відсутній жодний обвинувальний вирок суду, який би підтверджував правдивість тверджень відповідачів. У ОСОБА_1 немає жодного процесуального статусу, передбаченого КПК України, який би дозволяв розглядати його як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження. 
		Аналізуючи цей факт у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидним є те, що відсутні необхідні правові підстави стверджувати про те, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому з зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення кримінального правопорушення.
		Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (постанови Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц, від 01 березня 
		2021 року у справі № 577/4402/19). 
		В матеріалах справи міститься відповідь Головного слідчого управління Національної поліції України від 26 жовтня 2020 року № 24/М-784аз на адвокатський запит адвоката Портнова А. В., в якій повідомлено, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, доступних Національній поліції України, в кримінальних провадженнях досудове розслідування у яких здійснюється слідчими підрозділів органів Національної поліції України, ОСОБА_1 статусу підозрюваного, або іншого статусу не має, відомості щодо направлених обвинувальних актів до суду за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень відсутні.
		Суд першої інстанції прийшов до висновку, що завідома неправдивість поширеної відповідачами інформації підтверджується, зокрема, тим, що станом на дату розповсюдження вищезазначеної інформації відсутні будь-які кримінальні провадження пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачами, в яких ОСОБА_1 мав би будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України. Зокрема відсутній відповідний вирок суду, який би підтверджував правдивість тверджень відповідачів, таким чином оспорювана інформація, поширена відповідачами про Позивача, не відповідає дійсності. 
		Оскільки інформація сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації вона не містить критики або оцінки дій, виражена без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних засобів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, оскільки відповідачами суду не надано належних та допустимих доказів достовірності даної інформації, а ОСОБА_1 доведено недостовірність оспорюваної інформації, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання цієї інформації недостовірною, а доводи апеляційних скарг в цій частині спростовуються зазначеним вище.
		Враховуючи неправдивість поширеної відповідачами інформації про ОСОБА_1 та відсутність будь-яких підстав для зазначення навіть про ймовірну причетність позивача до вказаних кримінальних правопорушень, інформація, поширена відповідачами, є недостовірною та підлягає спростуванню.
		Оспорювана ОСОБА_1 інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції України, статтею 2 КК України, пунктом 2 статті 6 Конвенції, пунктом 1 статті 11 Загальної декларації прав людини та пунктом 2 статті 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.
		Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб`єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Аллене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41)
		Отже, враховуючи практику ЄСПЛ, до числа осіб, які можуть бути винними у порушенні принципу презумпції невинуватості можуть належати не лише суди, представники правоохоронних органів, а й інші особи, які поширюють інформацію про особу, яка не притягнена до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, як до злочинця.
		Також правильним є висновок суду про те, що поширена відповідачами інформація є такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , з огляду на таке.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (пункт 15 постанови Пленуму).
		З огляду на зміст поширеної відповідачами інформації, вона є негативною, оскільки говорить про суспільно-небезпечну діяльність ОСОБА_1 , створює уявлення про нього, як про злочинця.
		Поширена відповідачами інформація є взаємопов`язаною i спрямованою на маніпулювання громадською думкою читачів цих веб-сайтів та створення негативного враження про особу позивача, оскільки спочатку наводиться інформація про нібито причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля журналіста програми «ІНФОРМАЦІЯ_19», а потім про нібито причетність ОСОБА_1 до погроз журналістам цієї програми та наявність кримінального провадження, порушеного за цим фактом.
		Оспорювана інформація не була перевірена відповідачами на предмет її достовірності, у публікаціях відсутнє посилання на офіційне джерело інформації, дана інформація порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , таким чином поширення оспорюваної інформації відбулось з порушенням статей 2, 28 Закону України «Про інформацію», статті 302 ЦК України, статті 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», статтей 3, 28, 32, 62, 68 Конституції України, статтей 277, 297, 299 ЦК України.
		У матеріалах справи відсутні жодні докази про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за скоєння зазначених відповідачами дій, повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень або направлення йому обвинувальних актів, постановлення відносно нього вироку суду, вчинення позивачем зазначених відповідачами дій всупереч вимогам статей 76-84 ЦПК України, не підтверджено жодними доказами.
		Відомості про ОСОБА_1 не можуть бути оголошені навіть правоохоронними органами до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, в якому такі відомості будуть підтверджені.
		Таким чином, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачами та які не можуть бути підтверджені з огляду на відсутність вироку суду та навіть відсутні кримінальні провадження, в яких позивачу було оголошено підозру, оспорювана ОСОБА_1 інформація підлягає спростуванню.
		Щодо порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 в результаті поширення недостовірної інформації апеляційний суд виходить з наступного.
		Згідно із статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		У пункті 4 постанови Пленуму зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що інформація, яка була поширена про позивача є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення останнім норм чинного законодавства, що створює враження про позивача як про злочинця, що у свою чергу руйнує оцінку його людських, ділових і професійних якостей, оскільки позивач займається бізнесом, професійною адвокатською діяльністю, впродовж багатьох років був публічною особою, зокрема був народним депутатом України V та VI скликання, заступником Глави Адміністрації Президента України Керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радником Президента України, першим заступником Глави Адміністрації Президента України, членом Вищої Ради Юстиції, а тому поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до скоєння злочинів, однозначно негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточуючих, відтак є такою, що порушує право Позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.
		Так, у пункті 21 постанови Пленуму зазначено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
		Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		 
		У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Відповідно до абзаців 21, 22, 23, 30 Резолюції Парламентської асамблеї ради Європи 1003 (1993) «Про етичні принципи журналістики»:
		21. Отже, журналістика не повинна змінювати правдиву й неупереджену інформацію або чесні думки, використовувати їх на користь ЗМІ, намагаючись створити чи сформувати громадську думку, оскільки законність журналістики ґрунтується на ефективній повазі основоположного права громадян на інформацію як складовій поваги демократичних цінностей. Тому журналістика, пов`язана із законними розслідуваннями, обмежується достовірністю й чесністю інформації та думок і є несумісною з журналістськими кампаніями, що проводяться на підставі заздалегідь випрацюваних позицій і спеціальних інтересів.
		22. У журналістиці інформація та міркування мають поважати презумпцію невинуватості, зокрема коли ідеться про справи, що перебувають у провадженні, й утримуватися від проголошення рішень.
		23. Слід поважати право людини на приватне життя. Особи, які перебувають на державній службі, мають право на захист свого приватного життя, за винятком випадків, коли воно може впливати на публічне життя. Той факт, що людина обіймає державну посаду, не позбавляє її права на повагу до її приватного життя.
		30. У журналістиці не можна змішувати дискусійні або сенсаційні теми з фактами, про які важливо дати інформацію. Під час здійснення професійних обов`язків журналісти не можуть ставити собі за головну мету здобуття престижу й особистого впливу.
		ЄСПЛ у своєму рішенні від 04 листопада 2008 року у справі № 42512/02 «Mihaiu v. Romania» зазначив, що у випадках, коли у поширеній інформації зазначається ім`я особи, його посада та звинувачення в конкретному злочині, розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне обґрунтування своїх висловлювань, інакше, він не може виправдовувати свою поведінку певним ступенем перебільшення, яка є допустимою при реалізації свободи слова. У зазначеній справі поширена заявником інформація не була підтверджена жодними доказами, тому Суд прийшов до висновку про відсутність порушення гарантованої статтею 10 Конвенції свободи слова.
		З огляду на положення зазначених вище Декларації і Резолюції та з огляду на ненадання відповідачами жодних доказів на підтвердження висловлювань, що 
		є предметом дослідження в цій справі, суд вказує, про безпідставність доводів відповідачі, що та обставина, що позивач є публічною особою дозволяє відповідачам, як засобу масової інформації, розповсюджувати гостру та сильну критику відносно ОСОБА_1 . 
		Суд приходить до висновку, що розповсюджена інформація про позивача виходить за межі права на свободу вираження поглядів та допустимої критики, і є надмірними навіть, якщо висловлена щодо публічної особи.
		Таким чином, аргументи заявників, викладені в апеляційних скаргах про те, що позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою тощо, та на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, частини першої статті 10 Конвенції, відповідних рішень ЄСПЛ тощо є безпідставними з огляду на те, що інформація про позивача, що оспорюється, носить стверджувальний характер та є недостовірною, що виключає їх застосування.
		Разом з тим, статтею 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Враховуючи зазначене, така недостовірна інформація порушує право ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації, вона підлягає спростуванню на підставі статті 32 Конституції України, статті 201, частини сьомої статті 277 ЦК України.
		Пунктом 6 постанови Пленуму передбачено, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Правом на визначення переліку оспорюваної інформації, яка підлягає визнанню недостовірною в судовому порядку, наділений виключно позивач.
		Відповідачі здійснили не тільки відтворення поширеної ОСОБА_2 інформації, а здійснили і власне поширення недостовірної неперевіреної інформації.
		При цьому, в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов`язку щодо відшкодування збитків та моральної школи. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування (пункт 22 постанови Пленуму.
		Апеляційний суд вважає, що поширені в оспорюваній інформації твердження відповідачів щодо позивача не були розсудливими та обачними, оскільки відповідні твердження не можуть не сприяти думці громадськості про вину позивача без встановлення її в законному порядку.
		Відтак, також безпідставними є посилання на рішення ЄСПЛ про роль преси як «сторожового пса суспільства» стосовно того, що покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.
		Стосовно способу захисту порушених прав позивача, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції.
		Аргументи про те, що позовні вимоги «вирвані» з контексту не заслуговують на увагу, так як звертаючись до суду, позивач самостійно визначає спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який він просить суд визначити в рішенні, а суд згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18.
		Частиною першою статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до норм частин четвертої, сьомої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію та у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 відбулося у результаті поширення про нього недостовірної інформації відповідачами: ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сторінці ОСОБА_2 на веб-сайті https://www.facebook.com, 
		ІНФОРМАЦІЯ_18 року на веб-cайті https://hromadske.ua , на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 , на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 та на веб-cайті ІНФОРМАЦІЯ_12   про причетність ОСОБА_1 до підпалу автомобіля водія знімальної групи програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19» та про погрози редакції програми журналістських розслідувань «ІНФОРМАЦІЯ_19», то адекватним способом захисту прав ОСОБА_1 є спростування такої недостовірної інформації у аналогічний спосіб - шляхом розміщення на зазначених веб-сайтах вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Згідно статей 5, 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Так, закон визначає (стаття 277 ЦПК України), що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Оскільки особами, які поширили недостовірну інформацію щодо позивача є відповідачі по справі, то кожен з них повинен нести обов`язок щодо спростування відповідної інформації, що буде належним способом захисту порушеного права позивача.
		Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, який однак є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 683/1540/16-ц.
		Беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність юридичного складу правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, та про обґрунтоване задоволення вимог позивача у рішенні суду першої інстанції.
		Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з дотриманням норм процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
		Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору та фактично зводяться до незгоди позивача із ухваленим судом рішенням та невірним тлумаченням норм закону.
		Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що позивачем доведено належними і допустимими доказами, що поширена відносно нього інформація відповідачами є твердженням про факти, які порушують особисті немайнові права позивача, а не є оціночними судженнями. 
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія не знаходить.
		Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
		            Крім того, Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для винесення ухвали від 04 квітня 2023 року про виправлення описки, оскільки така відповідає вимогам статі 269 ЦПК України.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального 
		і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 
		27 березня 2023 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 
		2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» - адвоката Дорошенка Артема Олександровича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвоката Демідової Ольги Ігорівни, представника Громадської організації «Громадське телебачення» - адвоката Неманіхіної Катерини Іванівни та представника ОСОБА_2 - адвоката Попова Анатолія Степановича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена 
		в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                  А. М. Стрижеус
		 
		Судді:                                                                                    Л. Д. Поливач
		 
		                                                                                                          О. І. Шкоріна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...