Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/1191/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано судом: 09.10.2024. Зареєстровано: 09.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2024.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Результат оскарження 18.02.2025 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/0203/835/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 203/1191/24
		Провадження № 2/0203/835/2024
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27.09.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
		 
		головуючого-судді - Казака С.Ю.
		при секретарі     - Потаповій В.С.
		за участю позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - ОСОБА_2 
		представника відповідача - ОСОБА_3 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що листом відповідача від 08.06.2023 року йому стало відомо про те, що в зв`язку із порушенням ним «Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі  ПРРЕЕ), він має сплатити відповідачу в рахунок відшкодування збитків за актом про порушення №Д004191 від 19.10.2011 року кошти в сумі 49933 грн. 25 коп., яка підтверджена рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.10.2014 року у справі №203/3991/14-ц. Відповідач запропонував у термін до 07.07.2023 року сплатити нараховану за актом суму, зазначивши, що у разі несплати виконавчий лист буде передано до виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості. В серпні 2023 року відповідач звернувся до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа та про видачу дубліката виконавчого листа по справі №203/3991/14-ц. Ухвалою суду від 28.09.2023 року в задоволенні вказаної заяви було відмовлено, внаслідок чого відповідач втратив право примусового стягнення з нього заборгованості за актом, не реалізувавши своє право на виконання рішення суду у спосіб примусового виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок бездіяльності та відсутності здійснення контролю за вчиненням процесуальних дій у визначений законом строк. Усвідомлюючи, що в подальшому виконати рішення від 06.10.2014 року у справі №203/3991/14-ц у встановленому законом порядку він не зможе, зловживаючи правом, тобто монопольним становищем на ринку продажу електроенергії, відповідач протиправно відключив електропостачання до його квартири АДРЕСА_1 . 
		   Також позивач зазначив, що відповідачем було проігноровано встановлений рішенням суду від 06.10.2014 року у справі №203/3991/14-ц факт місця складання акту про порушення ПРРЕЕ №Д004191, виявленого 19.10.2011 року за адресою: АДРЕСА_2 , що унеможливлювало застосування п.7.5 ПРРЕЕ та припинення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він не має заборгованості за спожиті послуги.
		   Посилаючись на вказані обставини, позивач у первісному позові просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії до квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати останнього невідкладно та безкоштовно вчинити дії по відновлення електропостачання до квартири.
		   Крім того, посилаючись, що внаслідок таких дій відповідача йому було завдано моральну шкоду та матеріальні збитки, понесені внаслідок необхідності орендувати інше житло, позивач також просив стягнути на його користь з відповідача витрати на оренду житла за період з 01.02.2024 року по 01.03.2024 року в сумі 8500 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн. 
		   Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та остаточно просив визнати протиправними дії відповідача щодо відключення постачання електроенергії до квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати останнього відновити електропостачання до квартири, а також стягнути на його користь з відповідача витрати на оренду житла в сумі 51000 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн. 
		 
		   У наданому відзиві представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилався на те, що 27.12.2007 року між сторонами було укладено договір користування електричною енергією для побутових споживачів та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . З урахуванням змін, які відбулись в сфері енергетики та на виконання вимог ПРРЕЕ, з 01.01.2019 року відповідачем відбулось приєднання позивача до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до якого позивач приєднався, не виявивши бажання припинити договірні відносини та продовживши споживати та сплачувати послуги. 
		19.10.2011 року у позивача було виявлено факт розкрадання електричної енергії, про що складено акт про порушення №004191. В зв`язку із невизнанням порушення, відповідач подав позову до суду та рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.10.2014 року у справі №203/3991/14-ц, яке набрало законної сили, з відповідача було стягнуто у рахунок відшкодування збитків 49438 грн. 86 коп., судові витрати в сумі 494 грн.39 коп., а всього 49933 грн. 25 коп. Посилання позивача на виявлення порушення за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають дійсності, оскільки згідно судових рішень, акту про порушення №004191 від 19.10.2011 року, протоколу про нарахування №890 від 18.11.2011 року, чітко встановлено, що розкрадання виявлено за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Припинення постачання за вказаною вище адресою було здійснено у відповідності до вимог п.75 ПРРЕЕ внаслідок несплати вартості необлікованої електричної енергії через порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи). 08.06.2023 року позивачу було запропоновано сплатити суму спричинених збитків. 18.12.2023 року направлено попередження про відключення, яке отримано останнім 29.01.2024 року, тобто з дотриманням п.7.5 ППРРЕЕ. Відмова в поновлення судом строку для пред`явлення виконавчого листа у справі №203/3991/14-ц до виконання не позбавляє відповідача права на підставі п.7.5 ПРРЕЕ здійснювати припинення електропостачання до квартири в разі несплати вартості необлікованої електричної енергії. 
		Також представник відповідача посилався на безпідставність позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди з передбачених ст.23 ЦК України підстав, оскільки між сторонами існують договірні відносини; через недоведеність цих вимог та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді заподіяння шкоди. В частині вимог про стягнення коштів за оренду квартири, представник відповідача посилався на обставини, наведені у відзиві, що на його думку свідчать про сумнівність дійсності цього договору та його неналежності як доказу. Крім того, зазначив, що відповідач є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , а тому має альтернативу та вибір щодо фактичного проживання. 
		 
		   Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.03.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
		   Ухвалою від 15.04.2024 року було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
		   Ухвалою від 26.04.2024 року було повернуто заяву позивача про забезпечення позову.
		   Ухвалою від 09.05.2024 року було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
		   Протокольною ухвалою суду від 06.08.2024 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.
		   Ухвалою суду від 05.09.2024 року було повернуто заяву позивача від 02.09.2024 року про збільшення позовних вимог.
		 
		В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідач під час розгляду справи просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, наведених у відзиві.
		Заслухавши учасників, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.
		 
		Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.12.2007 року між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», правонаступником якого є АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі» та ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено договір №2152069 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області (а.с.34-36 т.1).
		19.10.2011 року під час перевірки за вказаною вище адресою, працівниками відповідача було виявлено факт самовільного підключення квартири до мереж електропостачальника поза приладом обліку, про що складено акт №Д004191 від 19.10.2011 року, за наслідками розгляду якого згідно протоколу №890 від 18.11.2011 року нараховано збитки в сумі 49438 грн. 86 коп. (а.с.37,38-39 т.1).
		Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.10.2014 року у цивільній справі №203/3991/14-ц було задоволено позов ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» до ОСОБА_1 про стягнення у рахунок відшкодування збитків 49438 грн. 86 коп., судових витрат в сумі 494 грн. 39 коп., а разом 49933 грн. 25 коп. (а.с.40-41 т.1).
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.11.2015 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с.40 зв. - 42 т.1).
		Постановою Верховного Суду від 25.01.2018 року було залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій по справі №203/3991/14-ц (а.с.43-46 т.1).
		08.06.2023 року відповідачем на адресу позивача було направлено листа, яким запропоновано в строк до 07.07.2023 року сплатити суму нараховану за актом №Д004191 від 19.10.2011 року та стягнуто за рішенням суду від 06.10.2014 року, а також попереджено, що в разі несплати, виконавчий лист буде передано до виконавчої служби для примусового погашення заборгованості (а.с.56 т.1).
		18.12.2023 року на адресу позивача відповідачем було направлено попередження про припинення (обмеження) постачання електричної енергії споживачу з 09-00 г. 22.01.2024 року, в зв`язку із несплатою коштів в сумі 49438 грн. 86 коп. згідно акту №Д004191 від 19.10.2011 року (а.с.46 т.1).
		Фактично, як зазначив позивач та визнано відповідачем, електропостачання до квартири АДРЕСА_1 було припинено з 29.01.2024 року.
		 
		Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		Пунктом 7.1розділу VII«Правил роздрібногоринку електричноїенергії»,затверджених постановоюНаціональної комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг№312від 14.03.2018року (далі ПРРЕЕ)передбачено,що  електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов`язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.
		Згідно пп.1 п.7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системиза умовипопередження споживачане пізнішеніж за5робочих днівдо днявідключення,зокрема,у разі:  несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи).
		Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
		Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший узгоджений спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з ОСР/ОСП або додатками до нього.
		Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій робочий день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом) або третій робочий день з дня відправки електронного повідомлення з поштового сервера оператора системи або електропостачальника на електронну адресу споживача, що зазначена у договорі споживача з ОСР/ОСП або електропостачальником (у разі направлення попередження електронною поштою).
		Відповідно до п.7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
		Пунктом 7.12 ПРРЕЕ встановлено, що відновлення електроживлення електроустановок споживача, електроживлення яких було припинено з підстав, зазначених упунктах 7.5та/або7.6цього розділу, здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом системи розподілу, протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після отримання від ініціатора відключення інформації про усунення споживачем порушень, що підтверджується відповідним документом учасника ринку, на вимогу якого здійснювалося припинення електроживлення. Про усунення причин відключення ініціатор такого відключення повідомляє оператора системи в день отримання такої інформації.
		 
		Як встановлено судом та зазначено вище, за фактом виявленого під час перевірки 19.10.2011 року за адресою: АДРЕСА_3 факту самовільного підключення квартири до мереж електропостачальника поза приладом обліку, заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.10.2014 року у цивільній справі №203/3991/14-ц, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», правонаступником якого є АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі», було стягнуто у рахунок відшкодування збитків 49438 грн. 86 коп., судових витрат в сумі 494 грн. 39 коп., а разом 49933 грн. 25 коп.
		Оскільки вказані збитки ОСОБА_1 відшкодовано не було, останнього було попереджено про припинення (обмеження) постачання електричної енергії та в подальшому, з 29.01.2024 року, припинено електропостачання до квартири АДРЕСА_1 .
		Перевіряючи доводи та заперечення сторін, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам доводи позивача про те, що факт порушення ПРРЕЕ було виявлено 19.10.2011 року за адресою: АДРЕСА_2 , що унеможливлювало застосування п.7.5 ПРРЕЕ та припинення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він не має заборгованості за спожиті послуги.
		Так, відповідно до судових рішень у справі №203/3991/14-ц, акту про порушення №004191 від 19.10.2011 року, протоколу про нарахування №890 від 18.11.2011 року, вбачається, що порушення було виявлено саме за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що його не було завчасно попереджено про наступне припинення електропостачання, оскільки з його звернення до Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та скарги до відповідача вбачається, що таке попередження від 18.12.2023 року ним було отримано 29.12.2023 року (а.с.48,54 т.1).
		Таким чином, відключення електропостачання до квартири позивача 29.01.2024 року було здійснено з дотриманням строку, встановленого п.7.5 ПРРЕЕ.
		Поряд з цим, суд враховує, що припинення електропостачання було здійснено відповідачем в зв`язку із непогашенням ОСОБА_4 збитків, стягнутих рішенням суду від 06.10.2014 року у цивільній справі №203/3991/14-ц, на підставі пп.1 п.7.5 ПРРЕЕ, яким передбачено, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення, зокрема, у разі: несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи).
		Суд також враховує, що відключення електропостачання з зазначених вище підстав могло мати місце за наявності у відповідача існуючих правових підстав та матеріального обов`язку позивача по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок необлікованого споживання електричної енергії.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.09.2023 року по справі №203/3991/14-ц, яка набрала законної сили 28.09.2023 року, було відмовлено в задоволенні заяви АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі» про видачу дубліката виконавчого листа у вказаній справі та поновленні строку для його пред`явлення до виконання. 
		 
		Згідно ч.ч.1,3 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання має наслідком повернення виконавчого документу стягувачу.
		Частинами 1,3,5 ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		Статтею 14ЦК Українивстановлено,що  цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
		Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		 
		Таким чином, відповідач не забезпечивши добросовісну та своєчасну реалізацію, як стягувачем, своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не вчинивши усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення по справі №203/3991/14-ц та, як наслідок, пропустивши строк для пред`явлення виконавчого документу без поважних причин, після відмови в поновленні цього строку судовим рішенням, що набрало законної сили, втратив право вимоги до позивача щодо відшкодування останнім збитків, стягнутих за рішенням суду по справі №203/3991/14-ц.
		За вказаних обставин та наведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що відключення електропостачання в квартирі позивача на підставі пп.1 п.7.5 ПРРЕЕ в зв`язку із непогашенням останнім збитків, право вимоги на стягнення яких відповідачем було втрачено на момент відключення, здійснено відповідачем за відсутності законних підстав.
		 
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до наведених вище положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		 
		Суд враховує, що визнання протиправними або незаконним дій, є тотожними поняттями. Підставами для визнання дій протиправними/незаконними є невідповідність їх вимогам чинного законодавства, наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
		Таким чином, враховуючи припинення відповідачем електропостачання в квартирі позивача без законних підстав, суд приходить до висновку про необхідність задоволення відповідних позовних вимог, проте визнавши незаконними, а не протиправними, дії відповідача щодо припинення постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 та зобов`язавши відповідача відновити постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 , що не виходить за межі заявлених позовних вимог, є належним та ефективним способом захисту порушеного право та відповідатиме способу захисту, визначеному ч.2 ст.16 ЦПК України. 
		 
		Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		 
		Суд приймає до уваги, що позивач з 27.11.2015 року зареєстрований та проживав в квартирі АДРЕСА_1 , що належить йому на праві особистої приватної власності. 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іншого житла на праві власності не має, в зв`язку з цим, внаслідок відключення електропостачання до його квартири та неможливості повноцінно користуватись останньою, був вимушений винаймати інше житло.
		Так, після відключення електропостачання в його квартирі 29.01.2024 року, позивач з 01.02.2024 року орендував квартиру АДРЕСА_4 .
		Вказане підтверджується долученою до позову копією договору оренди №1 від 01.02.2024 року, укладеного із ОСОБА_5 ; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої ОСОБА_6 є власником зазначеної вище квартири. 
		Згідно наданих позивачем квитанцій протягом строку дії договору оренди, зазначеному в п.6 договору (з 01.02.2024 року по 01.08.2024 року) позивачем на рахунок орендодавця було сплачено орендну плату в сумі 51000 грн. (по 8500 грн. щомісяця відповідно до умов п.7 договору).
		За вказаних обставин, а також враховуючи, що навіть після відкриття провадження по даній справі, відповідач у відповідності до п.7.11 ПРРЕЕ не відновив електропостачання в квартирі позивача, витрачені останнім кошти за оренду іншого житла є вимушеними збитками, які в силу ст.22 ЦК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		 
		Згідно ч.ч.1-4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно з п.5. ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 16.09.2011 року, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
		Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» від 19.05.2011 року №3390-VІ п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» було викладено в такій редакції: споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. 
		Отже, з 16.09.2011 року право споживача на відшкодування моральної шкоди не пов`язується виключно із заподіянням її небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією. 
		Відповідно до ч.ч.1-3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» цей Закон регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні. 
		До відносин, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення цивільного, процесуального законодавства та законодавства про захист прав споживачів. 
		Цей Закон не обмежує будь-яких прав потерпілого згідно з договірними чи недоговірними зобов`язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства. 
		Згідно з п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
		Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
		Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.ч.1,2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №360/723/16-ц, провадження №61-22702сво18, в якій суд з наведених вище підстав залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог позивача (фізичної особи) до ПАТ «Київобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача та незаконного відключення електропостачання в приміщенні.
		 
		В постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №643/11540/20, провадження №61-20010св21, у справі за позовом фізичної особи до АТ «Харківобленерго», встановивши факт протиправності дій працівників АТ «Харківобленерго» щодо припинення постачання електричної енергії до будинковолодіння позивача, суд стягнув на користь останнього з позивача моральну шкоду на підставі ст.23 ЦК України, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 року у справі №750/6330/17.
		 
		З урахуванням вищенаведеного, суд відхиляє за безпідставністю заперечення представника відповідача щодо безпідставності позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди з передбачених ст.23 ЦК України підстав, оскільки між сторонами існують договірні відносини.
		Також суд вважає безпідставними заперечення сторони відповідача щодо недоведеності цих вимог та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді заподіяння шкоди.
		Так, моральна шкода полягає, зокрема, у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. 
		Суд враховує, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом позивача. Через незаконні дії відповідача щодо припинення електропостачання в квартирі, позивач, який є людиною похилого віку (77 років), був позбавлений можливості тривалий час належним чином користуватися своєю власністю, зазнав суттєвих обмежень у побутовому житті та душевних страждань у вигляді негативних переживань, був вимушений прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, винаймати інше житло та нести незаплановані витрати на його оренду.
		В зв`язку з цим, суд вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди в наслідок незаконних дій відповідача щодо припинення електропостачання в квартирі.
		Поряд з цим, враховуючи характер душевних страждань, з урахуванням вимог виваженості, розумності і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цих вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В іншій частині в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що звернувшись до суду з позовом про захист прав споживача, позивач в силу ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору, проте сплатив останній в розмірі 1211 грн. 20 коп.
		Враховуючи зазначене, а також задоволення двох вимог (майнового та немайнового характеру), у відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
		Керуючись ст.ст.4,11,14,15,16,22,23,611,714 ЦК України, ст.ст.4,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд,- 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди  задовольнити частково.
		Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» щодо припинення постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 .
		Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські Електромережі» відновити постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 .
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» (49107, м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе,22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у рахунок відшкодування матеріальних збитків 51000 грн., моральну шкоду 5000 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп., а всього стягнути 57211 грн. 20 коп.
		В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» (49107, м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе,22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 07 жовтня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя С.Ю. Казак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...