Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/13772/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2024. Зареєстровано: 09.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2024.
Дата набрання законної сили: 08.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/638/1758/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020220480001592

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/13772/24
		                                Провадження №1-кп/638/1758/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		08 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря         ОСОБА_2 , 
		прокурора             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого     ОСОБА_5 ,
		потерпілої             ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої     ОСОБА_7 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьДзержинського районногосуду м.Харковакримінальне провадження№12020220480001592від 23.04.2020року стосовно: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Одеси,громадянина України,одруженого,має малолітнюдитину, не працевлаштованого, з вищоюосвітою, який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,проживає заадресою:      АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ч.4 ст.190 КК України (у редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), -
		встановив:
		 
		У невстановлений в ході судового розгляду час та місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману. З метою реалізації вказаного умислу останній вступив у змову з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, розподіливши при цьому між собою злочинні ролі. 
		У невстановлений судовим розглядом час особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до розробленого плану та відведеної йому функції, за вказівкою ОСОБА_4 , переслідуючи мету особистого збагачення, переконав ОСОБА_6 в тому, що вона має зустрітись з останнім для обговорення питання щодо її вступу до ПП « ОСОБА_8 », на що вона дала свою згоду. Під час цієї зустрічі, яка відбулась у невстановлений в ході судового розгляду час, ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, переслідуючи мету особистого збагачення та, видаючи себе за впливових осіб, пообіцяли посприяти ОСОБА_6 пролобіювати її балотування в якості кандидата в народні депутати України від ПП «Слуга Народу» на позачергових парламентських виборах по 179 одномандатному виборчому округу, за що зажадали отримати від останньої грошові кошти в сумі 1530000 гривень.
		Після цього, в жовтні 2019 року, точний час в ході судового розгляду не встановлено, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , зустрілись з ОСОБА_6 , де остання, будучи переконаною в тому, що це необхідно та вигідно для неї, передала грошові кошти у вказаній сумі особі, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, нібито для передачі їх ОСОБА_4 , який нібито мав на меті передати їх як неправомірну вигоду вищим посадовим особам держави у якості винагороди за потрапляння її до списку ПП «Слуга Народу», а в дійсності ОСОБА_4 , діючи у групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, мали намір привласнити ці кошти. Заволодівши вказаними грошовими коштами, ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, розпорядились ними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1530000 гривень.
		Крім того, протягом травня 2020 року особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до розробленого плану та відведеної йому функції, за вказівкою ОСОБА_4 , влаштовував із останнім зустрічі в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_4 , на яких вони спілкувались з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 .. Під час таких зустрічей ОСОБА_4 , переслідуючи мету особистого збагачення та, видаючи себе за впливову особу, пообіцяв посприяти призначенню ОСОБА_10 на посаду голови Харківської ОДА, за що зажадав отримати від останнього грошові кошти в сумі 1000000 доларів США, декількома траншами, перший з яких повинен бути в сумі 100000доларів США, на що ОСОБА_10 надав свою згоду. Реалізуючи вказаний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_4 разом з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, прибув до міста Харкова для отримання першого траншу грошових коштів в сумі 100000 доларів США для сприяння призначенню ОСОБА_10 на посаду голови Харківської ОДА.
		02 червня 2020 року приблизно об 11 годині 00 хвилин під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину, перебуваючи в приміщенні ресторану «La Strada» за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, зустрілись з ОСОБА_9 , який передав останнім спеціальні імітаційні засоби під виглядом грошових коштів в сумі 100000 доларів США. Після цього, о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, були затримані уповноваженою службовою особою в приміщенні ресторану «La Strada» за адресою: АДРЕСА_5 , тому отриманими грошовими коштами розпорядитись не змогли з причин, що не залежали від їх волі.
		Також протягом травня 2020 року особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до розробленого плану та відведеної йому функції, за вказівкою ОСОБА_4 , влаштовував із останнім зустрічі в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_4 , на яких вони спілкувались з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 , під час таких зустрічей , ОСОБА_4 , переслідуючи мету особистого збагачення та, видаючи себе за впливову особу, пообіцяв посприяти призначенню ОСОБА_11 на посаду начальника ГУ ДПС в Харківській області, за що зажадав отримати від останнього грошові кошти в сумі 100000 доларів США, декількома траншами, перший з яких повинен бути в сумі 50000доларів США, на що ОСОБА_11 надав свою згоду.
		Реалізуючи вказаний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_4 разом з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, прибув до міста Харкова для отримання першого траншу грошових коштів в сумі 50000 доларів США для сприяння призначенню ОСОБА_11 на посаду начальника ГУ ДПС в Харківській області.
		02 червня 2020 року приблизно об 11 годині 00 хвилин під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину, перебуваючи в приміщенні ресторану «La Strada» за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, зустрілись з ОСОБА_9 , який передав останнім спеціальні імітаційні засоби під виглядом грошових коштів в сумі 50000 доларів США. Після цього, о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, були затримані уповноваженою службовою особою в приміщенні ресторану «La Strada» за адресою: АДРЕСА_5 , тому отриманими грошовими коштами розпорядитись не змогли з причин, що не залежали від їх волі.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у скоєному злочині та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень як зазначено вище. 
		Потерпіла в судовому засіданні заявлений цивільний позов підтримала в частині стягнення моральної шкоди. Щодо міри покарання погодилась з думкою прокурора.
		Винність обвинуваченогоу вчиненніінкримінованих йомузлочинів нікимне оспорюється.Інші доказизгідно ч.3ст.349КПК Українибуло визнанонедоцільним досліджуватив судовомузасіданні щодотих обставин,які нікимне оспорюються,крім матеріалів,що характеризуютьособу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у заволодінні чужиммайном шляхомзловживання довірою(шахрайство),вчинене групоюосіб вособливо великихрозмірах тазамах назаволодіння чужиммайном (шахрайство),вчинене групоюосіб вособливо великихрозмірах та кваліфікує його дії за ч.4 ст.190 та ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст.190 КК України (у редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року).
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України  є особливо тяжкими злочинами, відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
		Обставиною, що пом`якшує покарання  ОСОБА_4 , є щире каяття.
		Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		З матеріалівпровадження вбачається,що ОСОБА_4 раніше несудимий,одружений,має малолітнюдитину, не працевлаштований, з вищоюосвітою, який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,проживає заадресою:      АДРЕСА_2 , за медичною допомогою до КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не звертався, під наглядом не перебуває.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого, того, що він щиро розкаявся у вчинених злочинах, приймаючи до уваги наявність обставини, що пом`якшує його покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень можливе лише з призначенням покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		Водночас, суд з урахуванням встановлених обставин не вбачає підстав для застосування положень статті 75 КК України. Суд дійшов висновку, що призначення такого покарання буде необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди припризначенні покараннявкожномувипадкуіщодокожного підсудного, який визнається винним у вчиненнізлочину,маютьсуворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свободє складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
		Щодо питання зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання обвинуваченому, то слід відмітити таке.
		ОСОБА_4 був взятий під варту 02.06.2020року та перебуває під вартою по теперішній час.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17 сформувала правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України(зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) у такому ракурсі, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК Українив редакції Закону №838-VIIIв силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
		Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-VIII (пряма дія Закону№2046-VIII).
		З огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення після 20 червня 2017 року, рахується попередньо ув`язненим з 02.06.2020 року, йому слід зарахувати в строк покарання згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавленні волі.
		Оскільки судом призначається покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, за відсутності виняткових обставин, передбачених ч.3 ст.377 КПК України, враховуючи встановлені та викладені раніше обставини, у тому числі визначені ст. 178 КПК України, які підтверджують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на переконання суду до набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у виді тримання під вартою, необхідно залишити без змін.
		Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 765 000 грн. в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_6 не було підтримано у зв`язку з відшкодуванням завданої суми. Також потерпілою заявлено цивільний позов, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 100000 грн. моральної шкоди. Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість проводження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Судом враховано, що внаслідок вчинення правопорушення потерпілій було завдано моральних страждань, пов`язаних з порушенням порушенні нормальних життєвих зв`язків. При визначенні розміру моральної шкодисуд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь душевних страждань потерпілої. Одночасно суд також враховуєматеріальний стан обвинуваченого, тому, керуючись ст.ст.23, 1167 ЦК України, беручи до уваги зазначені вище обставини,виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає стягненню 5 000 гривень в рахунок погашення моральної шкоди.
		Відомостей щодо процесуальних витрат суду не надано.
		Долю речових доказів у даному провадженні суд вважає недоцільним вирішувати.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,- 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ч.4 ст.190 КК України (у редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року) та призначити йому покарання:
		-за ч.2ст.15,ч.4ст.27ч.4ст.190КК України  у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		-за ч.4ст.190КК України  у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання - з 02.06.2020 року. 
		Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 02.06.2020 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4  на користь  ОСОБА_6 суму моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня йогопроголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...