Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/14786/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2024. Зареєстровано: 09.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2024.

Номер судового провадження: 2/369/2195/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/14786/23
		Провадження № 2/369/2195/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.10.2024                                                                 м. Київ
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючого судді                                         Фінагеєвої І. О.,
		при секретарі                                                 Херенковій К. К.,
		за участю:
		представника позивача                                 Бабича М .М
		відповідача                                                 ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/14786/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати вартості спожитої електроенергії,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2023 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати вартості спожитої електроенергії.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року у справі № 369/8264/20 встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначене майно набуте відповідачем у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 8-539 від 03 березня 2012 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію. Також зазначеним судовим рішенням встановлено факт відключення ОСОБА_3 від електромережі. Докази повторного підключення відсутні. Після набуття у власність в порядку спадкування нерухомого майна, до якого здійснює електропостачання позивач, повторного підключення абонента не відбувалося, нові договірні відносини не виникали. 
		11 серпня 2021 року уповноважені працівники позивача провели перевірку/контрольний огляд вузла обліку в об`єкті нерухомого майна, належного на праві власності відповідачу. Під час проведення перевірки було виявлено факт самовільного підключення  до електромережі з порушенням схеми обліку. На підставі виявленого порушення уповноважені працівники ПрАТ ДТЕК Київські електромережі" у присутності ОСОБА_2 склали акт про порушення від 11 серпня 2021 року № К046376. Копію акта було вручено відповідачу та повідомлено про дату, час та місце засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ. 29 вересня 2021 року відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення, за результатами якого було прийнято рішення у відсутність відповідача. Порушення кваліфіковано як з вини відповідача та вчинене прихованим способом. Нарахована відповідачу заборгованість склала 83 529,80 грн, яка не була погашена станом на час подання цього позову. Враховуючи те, що відповідач не виконав вчасно зобов`язання з погашення заборгованості позивач просить суд вжити до відповідача також штрафних санкцій, визначених приписами статті 625 ЦК України.
		Позивач вважає, що непогашення відповідачем заборгованості порушує його право на отримання коштів за поставлену електроенергію, в зв`язку з чим просить суд:
		1.стягнути на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з ОСОБА_2 83 529,80 грн, нарахованих за необліковану електричну енергію, 3% річних у розмірі 4 435,09 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 27 061,51 грн, а всього 115 026,40 грн;
		2.вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 22 вересня 2023 року відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання.
		У червні 2024 року ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зауважує, що 06 листопада 2018 року зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Власником зазначеної квартири була тітка ОСОБА_3 . На час реєстрації дроти електромережі не були підведені до квартири відповідача, в зв`язку з чим він розпочав вчиняти дії для під`єднання квартири до електромережі. На спадковому сараї висів лічильник, через який подавалася електроенергія в кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_3 12 липня 2023 року Києво-Святошинський районний суд своїм рішенням відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 про надання електропостачання.
		У своєму листі від 02 червня 2023 року № 04/440/220 позивач визнав відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, проте незважаючи на такі обставини склав акт про порушення, на підставі якого в судовому порядку намагається протиправно стягнути з відповідача кошти на суму 115 026,40 грн та судовий збір, хоча на час подання відзиву дроти електромережі до квартири не підведені, а в квартирі відсутні будь-які електроприлади.
		З огляду на зазначені обставини відповідач звертався з обґрунтованою заявою до генерального директора товариства-позивача про скасування акту про порушення, проте акт скасовано не було. Вважає також акт підробленим та таким, що не містить підпису відповідача.
		У червні 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" посилається на те, що відповідач є в наряді на відключення було зазначено адресу нерухомого майна, отриманого відповідачем у спадок після смерті ОСОБА_3 , а отже споживачем був саме відповідач. Порівнявши дані наряду на відключення та акту про порушення позивач встановив різницю в показниках, яка вказувала на факт споживання електроенергії. Звертає увагу позивач і на суперечливість поведінки відповідача, оскільки останній у відзиві зауважує, що підписав акт про порушення, та водночас в іншій частині мотивів відзиву заперечує факт підписання документа.
		В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
		Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Суд встановив, що ОСОБА_2 набув у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 1/6 частки будинковолоління 19 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташоване по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину № 8-539 від 03 березня 2012 року.
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі № 369/8264/20 було встановлено заборгованість ОСОБА_3 в розмірі 9 217,15 грн. за спожиту електричну енергію за показниками приладу обліку (електролічильника) типу № 02007236.
		Також, зазначеним судовим рішенням встановлено, що 21 січня 2016 року ОСОБА_2   був відключений від електричної мережі за несплату за спожиту електричну енергію (наряд на відключення особи від електричної мережі, лічильник № 02007236).
		У наряді на відключення від 30 листопада 2015 року зазначено адресу: АДРЕСА_1 , номер лічильника: 02007236, дата виникнення боргу: 19 жовтня 2015 року, сума боргу: 1894,52 грн, контокорентний рахунок (особовий рахунок): НОМЕР_1 , дата реєстрації заявки: 19 жовтня 2015 року, показники лічильника: 029631, примітки: відключення на опорі ТП-№126 Л-2, оп.8, задіяні працівники ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Докази повторного підключення абонента за адресою: АДРЕСА_1 , після відключення його від електричної мережі за несплату за спожиту електричну енергію 21 січня 2016 року відсутні. Оплата за електроенергію перестала нараховуватись з початку 2016 року - з моменту відключення, відомості про продовження нарахування плати за електроенергію після 2016 року відсутні.
		11 серпня 2021 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" склало акт № 320446 огляду вузла обліку спожитої електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 . Споживачем зазначений ОСОБА_2 . Зазначений акт не містить підпису споживача у відповідній графі.
		11 серпня 2021 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" склало Акт про порушення № 046376, за змістом якого за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено порушення ПРЕЕ, а саме самовільне приховане підключення споживача до електромережі.
		11 серпня 2021 року зазначений Акт про порушення був розглянутий комісією та за результатами розгляду було прийняте рішення про нарахування зазначеного акту згідно з пунктом 8.4.13, формула 8 ПРРЕЕ за період 365 днів з 11 серпня 2020 року до 11 серпня 2021 року.
		Відповідно до розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 11 серпня 2021 року за період з 11 серпня 2020 року до 11 серпня 2021 року ОСОБА_2 було нараховано 83 529,80 грн вартості спожитої електроенергії.
		13 жовтня 2021 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" повторно направило ОСОБА_2 документи з актом про порушення № 046376 від 11 серпня 2021 року.
		Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		17 липня 2023 року ОСОБА_2 направив до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" заяву, в якій зазначив, що мешкає у квартирі № 3 , власником якої він є, відсутнє електропостачання, а фірма енергопостачальник відмовляє у підключенні квартири до електромережі. ОСОБА_2 вважав, що направлений йому акт про порушення підроблений, а тому просив його та супутні документи скасувати.
		Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
		Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
		Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
		Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року.
		За змістом статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		У статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
		Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
		Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
		Пунктом 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
		Згідно з частиною третьою статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
		Пунктом 2.3.1. Правил встановлено, що на роздрібному ринку виробництво, передача, розподіл, постачання та споживання електричної енергії без розрахункових засобів комерційного обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами та Кодексом комерційного обліку. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць (пункт 2.3.13.Правил).
		Відповідно до пункту 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
		Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (пункт 4.7. Правил).
		Згідно пункт 4.9. Правил у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу (або порядок її визначення), терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, початок та тривалість розрахункового періоду, кількість планових періодів, що входять до складу розрахункового періоду, та їх тривалість зазначаються у комерційній пропозиції електропостачальника.
		Після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.
		За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.
		Побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.10. Правил).
		Відповідно до пункту 4.12. Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
		Пунктом 4.13. Правил визначено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
		Пунктом 5.2.1. Правил передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
		Аналіз вказаних норм свідчить, що споживач, який купує електроенергію для власних потреб, зобов`язаний оплачувати вартість отриманої електроенергії щомісячно відповідно до фактичних показників засобів обліку електроенергії (лічильника) на підставі наданих йому постачальником електроенергії рахунків.
		Пунктом 9.6.3. Правил визначено, що порядок надання електропостачальником споживачам даних щодо споживання ними електричної енергії передбачає, що обсяг спожитої електричної енергії за розрахунковий місяць електропостачальник зобов`язаний зазначати в рахунку за електричну енергію, а динаміку обсягів споживання електричної енергії споживачем за 12 місяців та їх вартість - на власному офіційному веб-сайті в особистому кабінеті споживача.
		Пунктом 8.6.16. Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
		З огляду на вищенаведене, суд має встановити, чи виникло у позивача право вимоги до відповідача, зокрема, встановити природу правовідносин, визначити її нормативно-правове регулювання та перевірити спірні відносини на предмет відповідності нормам чинного законодавства.
		Так в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування договірних відносин щодо постачання електроенергії між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ОСОБА_2 .
		Позивач зауважує, що ним здійснювалося обслуговування належного відповідачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач наголошує на тому, що незважаючи на те, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини, проте ОСОБА_2 набув у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 1/6 частку у праві власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі наведеного ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" вважає, що оскільки власність зобов`язує, то прийнявши у власність нерухоме майно в порядку спадкування, незважаючи на відсутність оформлених належним чином договірних відносин, відповідач зобов`язаний сплачувати вартість спожитої електроенергії за адресою належного йому нерухомого майна.
		Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За змістом статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Так в матеріалах справи міститься копія договору № 10101015 від 07 грудня 1999 року про користування електроенергією, укладеного між ОСОБА_3 та ДАЕК "Київобленерго". Послуги з електропостачання за цим договором надавалися за адресою: АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, а ОСОБА_2 успадкував 1/6 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження інформації про те, що ОСОБА_2 належать інші 5/6 частки у праві власності на зазначений житловий будинок з надвірними спорудами. Не довів позивач і факт належності зазначених 5/6 частки у нерухомому майні третім особам та не залучив їх до участі у справі у якості співвідповідачів.
		За таких умов суд дійшов висновку про те, що за умови недоведеності належності на праві власності у повному обсязі відповідачу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,  позивач не довів можливість поновлення його порушеного права шляхом стягнення вартості спожитої електроенергії саме із ОСОБА_2 .
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а отже у їх задоволенні належить відмовити.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,- 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати вартості спожитої електроенергії.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду 
		Повний текст рішення складено 09 жовтня 2024 року. 
		 
		Суддя:                                                                           І. О. Фінагеєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...