Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 205/3007/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 10.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.
Дата набрання законної сили: 03.10.2024
Номер судового провадження: 11-кп/803/1589/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022040000000326

формація направлена на підрив інтересів України, розумів яку інформацію надає, наслідки її передачі, висловлював побажання пришвидшення проведення воєнної операції з боку країни агресора (так званої СВО), та бажав настання певних наслідків у вигляді захвату певних територій України державою агресором.
		Під час спілкування, ОСОБА_6 передавав посилання та координати, за якими розташовувалися блок - пости, місця дислокацій військових, кількість військової техніки, що переміщувалася містом, логістичні напрямки можливого переміщення військової техніки з позначенням на карті, що в свою чергу свідчить, що характер спілкування та інформація, яка передавалася абоненту під нікнеймом «І», не носили суто побутовий характер.
		При цьому, питання, які висвітлював ОСОБА_6 під час своєї переписки з особою під нікнеймом «І», стосувалися питань обороноздатності України, і ОСОБА_6 який раніше служив в Армії, на час введення воєнного стану записався до ТРО, був обізнаним щодо військової справи, і не міг не розуміти що інформація щодо розташування блок постів, з детальним описом та прив`язкою до місцевості, інформація щодо переміщення військової техніки, а також логістичні напрямки можливого переміщення як військової, так і цивільної техніки, може бути використана ворогом для нанесення ракетно-бомбових ударів та здійснення диверсійних актів, що створює загрозу життю і здоров`ю особового складу, цивільному населенню, а також знищення та пошкодження озброєння, військової техніки, палива та майна.
		Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена зібрана обвинуваченим та передана представнику іноземної держави інформація - не є інформацією із загальним доступом, а становить першочерговий розвідувальний інтерес та спрямування спецслужб рф в умовах триваючої масштабної збройної агресії та могла заподіяти шкоду державній безпеці України, оскільки знижує ступінь захищеності даних об`єктів, підвищує їх диверсійну уразливість, може призвести до загрози життю і здоров`ю громадян. Твердження обвинуваченого, що дані, які він передавав, були у відкритому доступі, спростовуються відповідями силових органів, досліджених судом.
		Як вбачається з відповіді на запит ОСУВ «Хортиця» № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_15 від 12.10.2022, відповіді на запит з ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_15 від 06.02.2023, відповіді з військової частини НОМЕР_34 № 125 від 14.01.2023, відповіді з військової частини НОМЕР_36 № 277 від 14.01.2023, відповіді військової частини НОМЕР_42 № 350/172/1/177/пс від 24.01.2023, відповіді з добровольчого формування Дніпровської територіальної громади «Варта Дніпра» № 3 від 26.01.2023, відповіді військової частини НОМЕР_29 НГУ № 6/36/8-589 від 13.03.2023 у відкритому доступі інформації про вказані об`єкти не розміщувалась. Крім того, відповіді на запити слідчого щодо кожного об`єкту, інформація про який була передана обвинуваченим представнику РФ, містить вказівку про те, що виток останньої представнику держави-агресора міг нанести шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України та іншим життєво важливим національним інтересам України. 
		       Доводи скарг сторони захисту про непризначення експертизи на предмет віднесення переданої ОСОБА_6 інформації, що охороняється законом, інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне. 
		Положеннями ч. 2 ст. 242 КПК передбачено перелік випадків, коли слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи відповідний випадок відсутній у зазначеному переліку. 
		Так, для обов`язкового призначення експертизи необхідно наявність факту, що характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями. 
		У даному конкретному випадку, віднесення інформації до певної сфери можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простої оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, що і було зроблено судом першої інстанції. 
		Для висновку про зміст інформації, яку передавав ОСОБА_6 і не віднесення її до інформації із загальним доступом, а віднесення до інформації, яка становить розвідувальний інтерес ворога та яка могла заподіяти шкоду державній безпеці України, не потрібно проведення експертизи, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про об`єкти інфраструктури, інші об`єкти, зокрема блок-пости, маршрути руху військової техніки, місця дислокації особового складу сил оборони, відомості про які передавав ОСОБА_6 та їх значення під час військового стану. 
		Таким чином, як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_6 було відомо, що спілкування відбувається не з представником держави України, відповідно до даних протоколів за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем вбачається, що ОСОБА_6 було відомо про те, що особа під нікнеймом ОСОБА_15 про отриману від нього інформацію доповідав іншим особам для прийняття відповідних рішень та використання переданої ним інформації для, наприклад, знищення залізничних вузлів, об`єктів інфраструктури тощо. А тому твердження обвинуваченого про те, що він не розумів, що вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК, а після зміни позиції взагалі заперечив, що вчинив будь-який злочин, в тому числі і за ст. 114-2 КК, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК і з таким рішенням погоджується і суд апеляційної інстанції. 
		Відповідальність за ст. 114-2 КК настає у випадку поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України; поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості. Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідальність настає за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті вчинені за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
		Дії, передбачені частинами 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинені з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, мають кваліфікуватися за ст. 111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, - якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості не є державною таємницею. Тому в таких випадках ч. 3 ст. 114-2 КК застосовуватися не може.
		Аналогічна правова позиція сформульована в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 743/149/23.
		При цьому місцевий суд правильно зазначив про те, що ОСОБА_6 усвідомлював, що рф здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та, що надані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об`єктах. Це підтверджується його активною участю в дослідженій переписці, зокрема тим, що ОСОБА_6 відшуковував і передавав інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави, проявляв ініціативу у виконанні поставлених йому завдань, активно обговорював їх та пропонував варіанти вирішення.
		Наведені обставини спростовують версію ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Не встановлення під час досудового розслідування конкретного представника рф, якому належить відповідний номер телефону та аккаунт не виключає в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК. 
		Під час обрання виду і міри покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносять до особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України. Також врахував відомості про особу обвинуваченого, відповідно до яких ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку в міських диспансерах, за місцем проживання характеризується позитивно. 
		Також суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_6 будучи громадянином України зобов`язаний здійснювати захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, натомість в порушення своїх зобов`язань під час повномасштабного вторгнення збройних сил рф в Україну, надавав представнику держави агресора інформацію, яка направлена на проведення підривної діяльності проти нашої держави, тим самим вчинив суспільно найнебезпечніше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
		Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання, передбачені ст. 66, ст. 67 КК, не встановлено.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, мінімальна межа якої передбачає п`ятнадцять років.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначене у відповідності з положеннями статей 50, 65 КК з належним врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, відомостей про його особу та врахуванням обставин даного конкретного кримінального провадження. Тому призначене судом покарання є справедливим, законним та співмірним з тяжкістю та характеру вчиненого кримінального правопорушення.
		Погоджується апеляційний суд і з висновками суду про застосування спеціальної конфіскації до вилученого у ОСОБА_6 майна, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_6 для забезпечення своєї діяльності використовував мобільні телефони та комп`ютерну техніку, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Poco X3 Pro», мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21+», ноутбук «Lenovo» та ноутбук марки Apple, модель A2141.
		Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скарги захисника, що ноутбук марки «Apple» робочий ноутбук ОСОБА_6 та ноутбук «Lenovo», є спільною сумісною власністю подружжя, не належить особисто ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що на вказаних ноутбуках був встановлений месенджер Телеграм з акаунтом, який використовував ОСОБА_6 для здійснення злочинної діяльності, а також під час їх вилучення під час проведення обшуку дружина ОСОБА_6 не вказувала, що вказана комп`ютерна техніка належить їй і вона не знала про використання цієї техніки ОСОБА_6 .
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
		 
		За результатами апеляційного перегляду оскарженого вироку апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статей 22, 94, 370, 373 КПК забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином дослідив та оцінив всі докази і виклав переконливі мотиви чому він приймає їх до уваги. Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність і не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим апеляційні скарги захисника та обвинуваченого задоволенню не підлягають, а вирок суду має бути залишений без змін.
		       Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
		П О С Т А Н О В И В:
		       Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		       Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_6 за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України залишити без змін.
		       Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
		Судді:
		 
		 
		 
		____________________         ____________________         ____________________
		ОСОБА_2                  ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...