Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 944/5646/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.

Номер судового провадження: 2/944/159/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 944/5646/21
		Провадження №2/944/159/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18.09.2024 рокум.Яворів 
		 
		 
		Яворівський районний суд Львівської області в складі: 
		головуючого судді Поворозника Д.Б.,
		з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г., 
		представника позивача ОСОБА_1 , 
		представника відповідача ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду, витрат, сплачених за юридичну допомогу та інших витрат,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями органів досудового розслідування та прокуратури, а саме просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь: моральну шкоди у розмірі 2052000, 00 грн, витрати на проїзд у судових засіданнях у розмірі 15313, 68 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 123482, 00 грн.
		На обґрунтування позову зазначає, що він відповідно до наказу Державної митної служби України № 1142-к від 18 червня 2010 року, з 02 серпня 2010 року був призначений на посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець", як молодий спеціаліст. 10 жовтня 2011 року прокуратурою Львівської області було порушено кримінальну справу № 175-0038 відносно старшого інспектора митного поста «Краковець» Львівської області Літовченка Василя Богдановича та інспектора митного поста «Краковець» Львівської області Лакова Артема Сергійовича, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 10 жовтня 2011 року наказом Державної митної служби України № 2236-к від 10 жовтня 2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 було припинено за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу». 13 жовтня 2011 року у кримінальній справі №175-0038 було обрано підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у виді застави у розмірі 25000,00 грн, яка була внесена ОСОБА_3 19 жовтня 2011 року у кримінальній справі №175-0038 постановою старшого слідчого притягнуто ОСОБА_3 як обвинуваченого, пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 25 листопада 2011 року у кримінальній справі №175-0038, з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна та забезпечення заявленого відшкодування збитків, завданих злочинами, постановою слідчого накладено арешт на грошові кошти в сумі 50 Євро, 40 доларів США та 3900 гривень, які були вилучені у ОСОБА_3 під час обшуку. 10 січня 2012 року постановою слідчого було додатково порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України та об`єднано з кримінальною справою №175-0038 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 24 січня 2012 року у кримінальній справі №175-0038 постановою слідчого притягнуто ОСОБА_3 як обвинуваченого, пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. В подальшому прокуратурою Львівської області складено обвинувальний висновок та направлено кримінальну справу №175-0038 на розгляд Яворівського районного суду Львівської області. Вироком Яворівського районного суду Львівської області 22 вересня 2020 року у справі № 1329/626/2012 ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, і виправдано за відсутністю в його діянні складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Виправдувальний вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року у справі № 1329/626/2012 ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишено без змін. Враховуючи те, що відносно нього набрав законної сили виправдувальний вирок, ухвалений Яворівським районним судом Львівської області, він має право на відшкодування моральної шкоди, судових та інших витрат сплачених ним у зв`язку розгляду кримінальної справи судом та витрат на правову допомогу, які він поніс внаслідок незаконних дій посадових осіб Прокуратури Львівської області (Львівської обласної прокуратури)  органу, що здійснював досудове розслідування кримінальної справи та підтримував обвинувачення в суді. Щодо розміру моральної шкоди, вказує, що необхідно врахувати наступні факти, які вплинули на його життя та повністю його змінили: кримінальна справа проти нього була порушена 10 жовтня 2011 року, а виправдувальний вирок суду набрав законної сили 06 квітня 2021 року, тобто через 9 років 5 місяців і 27 днів. Зазначає, що йому вже виповнилось 33 роки, а на момент порушення справи йому було 23 роки, тобто майже третину свого життя він перебував під судом та слідством; незважаючи на презумпцію невинуватості, суспільство засуджує категорію справ у які було обвинувачено його, тому ускладнилося спілкування і стосунки з оточуючими людьми, він ні з ким не спілкувався тільки тому, щоб йому зайвий раз не нагадували, що його обвинувачено у тяжкому злочині, пов`язаному з хабарництвом; дії працівників правоохоронних органів, а також порушення кримінальної справи стали причиною його звільнення з митних органів, він 5 років здобував профільну освіту в Академії митної служби України і лише 1 рік і 2 місяці пропрацював за фахом, пізніше майже 10 років не мав підстави для поновлення своїх трудових прав, оскільки був звільнений у зв`язку з порушеною кримінальною справою, тому незаконне притягнення до кримінальної відповідальності і пред`явлення обвинувачення у вчиненні тяжкого корупційного злочину зганьбили честь і гідність, завдали непоправної шкоди престижу та діловій репутації; досудове розслідування проходило з явно обвинувальним ухилом, створювались фіктивні докази, з`являлись фіктивні потерпілі, пред`являлись додаткові обвинувачення, що в свою чергу мало вплив на його моральний стан в контексті уявлення особи про власну цінність у суспільстві та на відсутність реальної можливості в правовий спосіб довести свою невинуватість; 13 жовтня 2011 року щодо нього було обрано запобіжний захід у виді застави, з покладенням обов`язків, під цими обмеженнями він перебував до 06 квітня 2021 року, тобто 9 років та майже 6 місяців. Перший рік він фактично виходив на вулицю тільки для поїздок в прокуратуру або суд. Також йому довелось переїхати жити до мами в місто Дніпро, адже жити окремо він вже не міг собі дозволити, заробітну плату йому вже не платили. Крім того, факт того, що він був під обмеженнями запобіжного заходу не давало йому змоги влаштуватись на роботу. Наведене завдало йому дуже сильних моральних страждань, це постійний стрес і приниження гідності; надмірна і понаднормова тривалість судового процесу, а також незаконне засудження завдали йому найбільше страждань; для прийняття законного рішення у справі було призначено більше 90 судових засідань, на яких прокурор стверджував, що він вчинив злочин, що достатньо сильно пригнічувало і тиснуло; також шкода завдана його особистому життю, оскільки він неодружений на немає дітей. Дані факти підтверджують та безсумнівно встановлюють, що йому була завдана значна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Зважаючи на викладене можна окреслити такі фактори, які завдали йому моральної шкоди: безпідставне порушення кримінальної справи; слідство проводилось з явно обвинувальним нахилом; звільнення з роботи через порушення кримінальної справи; незаконне і безпідставне затримання; перебування майже 9 років і 6 місяців під обмеженнями запобіжного заходу; не мав змоги реалізувати себе у професійному плані; щомісячні переїзди з міста Дніпра у місто Львів; понаднормовий і безпідставно затягнутий процес правосуддя. Враховуючи сукупність та множинність обставин, а також масштаб змін в житті, які призвели до моральної шкоди, вважає, що компенсація має бути більшою за мінімальний розмір, а саме помножена на коефіцієнт 3. Тому що компенсація повинна бути реальною, а не фіктивною, сприяти відновленню порушених прав та нормального життя людини. Загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року становить 6000 гривень. Вважає, доведеним заподіяння йому моральної шкоди, а також враховуючи глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об`єктивності та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди має становити (6000 грн. 00 коп. х 114 х 3 - 2 052000, 00 грн.). Щодо витрат на проїзд він весь цей час проживав за адресою реєстрації у АДРЕСА_1 , а судові засідання проходили у Львівській області, тому був змушений користуватися послугами Укрзалізниці для прибуття на судові засідання. Всього за період розгляду справи у Яворівському районному суді Львівської області, за квитками Укрзалізниці, що збереглись у нього, відбулося 52 поїздки на загальну суму 15313, 68 грн. Щодо витрат на правову допомогу вказує, що між ним та адвокатом Мацепурою В.С. було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/12 від 01 листопада 2011 року. Всього за Договором про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 листопада 2011 року за час досудового розслідування та розгляду судами кримінальної справи № 1329/626/2012 сплачено адвокату: - гонорар в сумі 95 814,00 грн, відшкодовано витрати, що пов`язані з поїздками (відрядженнями) адвоката у м. Яворів Яворівського району Львівської області для участі в судових засіданнях, при використанні адвокатом власного автомобіля в сумі 27668, 00 грн. Всього ним сплачено у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги 123482, 00 грн.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		28 грудня 2021 року відповідач Державна казначейська служба України подала відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у зв`язку із безпідставністю. На обґрунтування відзиву зазначає, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Казначейство відповідно до наданих повноважень здійснює лише виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. Казначейство виступає органом на який покладено виконання судових рішень по даній категорії справ. Казначейство не володіє будь-якими фактичними даними щодо предмета спору та не наділене повноваженнями представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. У випадку залучення Казначейства, як співвідповідача у справі, у разі задоволення позовних вимог, на нього безпідставно покладається тягар понесення судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Таким чином, Казначейство може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Також вказує, що відповідно до Рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 2001 року у справі № 12-рп/2001, державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями, держава не відповідає по зобов`язанням державних організацій, які є юридичними особами, і навпаки. Казначейство не є заподіювачем шкоди ОСОБА_3 , відповідно не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Крім того, безпідставною є вимога про стягнення Казначейства шкоди, оскільки таке відшкодування здійснюється з Державного бюджету України, при цьому не потрібно уточнювати спосіб такого виконання, оскільки останній визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03 серпня 2011 року № 845. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, варто зазначити, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статтею 11 76 Цивільного кодексу України, пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України визначено правові підстави відшкодування шкоди, визначальною ознакою яких є незаконність дій посадових осіб, однак позивачем не долучено до позову документів, якими було б встановлено, що дії/бездіяльність посадових осіб органів державної влади (відповідачів у справі) визнано незаконними, відповідно відсутні підстави для відшкодування шкоди. Позивач зазначає, що найбільших страждань йому завдало обрання запобіжного заходу у виді застави та надмірна тривалість судового процесу. При цьому, варто врахувати, що позивач під вартою не утримувався. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності, відповідно не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів в межах кримінальних проваджень із шкодою, яка на думку позивача настала. Враховуючи наведене докази заподіяння позивачу моральної шкоди відсутні. Окрім того, позивачем неправильно розраховано суму моральної шкоди, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року складав 2270, 00 грн, відповідно такий підлягає застосування під час розрахунку моральної шкоди, без застосування коефіцієнтів. Щодо стягнення витрат на проїзд, а також витрат на правову допомогу, вказує, їх розподіл повинен вирішуватися в тій справі, в якій вони понесені, у даному випадку в межах кримінального провадження, яке розглядалося, в якому Казначейство не було учасником. Відповідно провадження в частині стягнення витрат на проїзд та витрат на правову допомогу підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України. 
		30 грудня 2021 року відповідач Львівська обласна прокуратура подала відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просила відмовити у задоволенні позову, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. На обґрунтування відзиву зазначає, що під час судового розгляду Яворівським районним судом Львівської області перевірено матеріали кримінальної справи, допитано потерпілих, свідків, досліджено письмові докази та вироком від 22 вересня 2020 року визнано ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України і виправдано за відсутністю в його діях складу даного злочину. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року вказаний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Підставою ухвалення реабілітуючого рішення та залишення його без змін судом апеляційної інстанції стало визнання судом недопустимими доказів, здобутих в ході проведення слідчих і процесуальних дій до належної реєстрації заяви про злочин, без заведення оперативно-розшукової справи. Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення. Розмір відшкодування шкоди має визначатися з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, і не повинно призводити до збагачення. Відтак розмір відшкодування, наведений в позовній заяві є необґрунтованим, оскільки відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, а не збільшено у декілька разів за допустимий, визначений законом, як це зазначив позивач у заяві. Строк перебування ОСОБА_3 під судом і слідством закінчився в день набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, а тому сума моральної шкоди, яку ОСОБА_3 просить стягнути є завищеною. позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань та оціненою шкодою. Крім того, сума витрат на правову допомогу є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивачем не долучено до позовної заяви додатків до договору, актів виконаних робіт адвокатом, фіскальних чеків на оплату пального, використання адвокатом власного транспортного засобу, копії протоколів судових рішень, які засвідчують участь адвоката в судовому процесу, витрачений час тощо, тому незрозумілий обсяг виконаних адвокатом робіт. Довідка, видана адвокатом Мацепурою В.С. носить загально-інформативний характер без детального опису наданих адвокатом послуг. Зважаючи на викладене, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року задоволено клопотання представника позивача, призначено судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради. 
		22 квітня 2022 року до суду надійшло повідомлення КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про неможливість проведення експертизи зважаючи на те, що 21 січня 2021 року припинено функціонування відділення судово-психіатричних експертиз та роз`яснено, що з 01 січня 2022 року судово-психіатричні експертизи проводяться у Дніпровській філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 06 травня 2022 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. 
		24 травня 2022 року ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просив проведення експертизи доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07 червня 2022 року було внесено зміни до ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року про призначення судової психологічної експертиз в частині визначення експертної установи, якій доручено проведення експертизи: проведення судово-психіатричної експертизи, призначеної ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року, доручено експертам Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України». 
		13 січня 2023 року до суду надійшло повідомлення Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» про неможливість проведення експертизи в зв`язку з відсутністю всіх необхідних матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_3 . Також було повернуто матеріали цивільної справи. 
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. 
		30 січня 2023 року ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просив призначити судову психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам ТзОВ «Експертно-дослідна служба України».
		Ухвалою Яворівськогорайонного судуЛьвівської областівід 01березня 2023року задоволеноклопотання позивача ОСОБА_3 про призначеннясудово-психологічноїекспертизи,проведення якоїдоручено експертамТзОВ «Експертно-досліднаслужба України».На вирішенняекспертизи поставленотакі питання: 1. Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи ОСОБА_3 ? Якщо так, то чи завдані особі ОСОБА_3 страждання (моральна шкода)?; Чи спричинені особі ОСОБА_3 страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі? Якщо особі ОСОБА_3 завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?.
		01 червня 2023 року до Яворівського районного суду Львівської області надійшов висновок експерта № 989/05/2023 від 23 травня 2023 року.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 06 червня 2023 року поновлено провадження у справі. 
		30 червня 2023 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог в частині суми моральної шкоди, а саме просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 2291400, 00 грн моральної шкоди. На обґрунтування заяви зазначає, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішення цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата складає 6700, 00 грн. Загальний строк перебування під судом та слідством становить 114 місяців без трьох днів, мінімальна заробітна плата становить 6700, грн., коефіцієнт множення за сукупність та множинність обставин, а також масштаб змін в житті, які призвели до значної моральної шкоди позивачу має дорівнювати 3 (114 * 6700 * 3 = 2291400).
		25 липня 2023 року Державна казначейська служба України скерувала на адресу суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що при розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом необхідно застосувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2684, 00 грн або неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить 1342, 00 грн, при цьому в умовах воєнного стану є недопустимим використання коефіцієнтів, відповідно визначений ОСОБА_3 розмір моральної шкоди є завищеним і таким, що не відповідає обставинам справи.
		07 серпня 2023 року відповідач Львівська обласна прокуратура подала письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимоги, в яких вказала, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Згідно з п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 за № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01.01.2017) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, при розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством та судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір відшкодування повинен відповідати вимогам розумності та справедливості та не повинен призводити до надмірного збагачення потерпілої особи. 
		Також 07 серпня 2023 року Львівська обласна прокуратура подала письмові заперечення на висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України». Зазначає, що висновок експерта викликає суттєві сумніви у його правильності, об`єктивності та повноті дослідження, зважаючи на таке. В межах проведення експертизи не було досліджено жодних необхідних матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_3 . Відсутнє обґрунтування того чому проведення експертизи доручено саме ТзОВ «Експертно-дослідна служба України». Дослідження психологічного стану ОСОБА_3 проведено із спливом тривалого часу після набрання вироком законної сили. Також слід врахувати, що будь-які дослідження психологічного стану позивача до повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень або під час перебування під слідством та судом для з?ясування глибини душевних страждань не проводились, а тому, такі є необ?єктивними, оскільки минуло багато часу і психологічний стан ОСОБА_3 на даний час може не бути у причинно-наслідковому зв?язку із подіями, пов?язаними із притягненням позивача до кримінальної відповідальності в минулому. Крім того, психологічне обстеження відбувалося в режимі відео конференції, відповідно експерт міг упустити певні індивідуальні особливості особи ОСОБА_3 , міг бути обмежений у використанні певних методик, що може свідчити про неповноту проведення такого роду дослідження. Крім того, згідно відомостей Реєстру атестованих судових експертів судовий експерт Рудакова Вікторія Юріївна є експертом ТзОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз», тоді як висновок експерта № 989/05/2023 від 23 травня 2023 року, складений ОСОБА_4 , якій доручено проведення судової психологічної експертизи Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України», що також ставить під сумнів об`єктивність вказаного висновку.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		В судовому засіданні 19 грудня 2023 року позивач ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позові. Також ОСОБА_3 , відповідно до ст. 92 Цивільного процесуального кодексу України, був допитаний, як свідок та надав такі показання. Кримінальне провадження щодо нього було розпочато 10 жовтня 2011 року, закінчено у 2021 році, після винесення Верховним Судом постанови, якою вирок Яворівського районного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду залишено без змін. Кримінальне провадження відкрито безпідставно, це було відомо працівникам прокуратури та правоохоронних органів. Йому було висунуто обвинувачення щоб підкріпити обвинувачення іншої особи, з якою він здебільшого не працював, лише інколи на цій ділянці роботи. Працівники поліції говорили про те, що в ході оперативних заходів не було відомо про вчинення ним кримінального правопорушення. Попередньо йому говорили, що він буде перебувати в статусі свідка, однак згодом йому повідомили про підозру. Мотивом було те, що надійшов лист митниці про його протиправну діяльність, але це було безпідставним твердженням, оскільки в такому випадку його спочатку мали б відсторонити від виконання посадових обов`язків. Під час досудового розслідування він був затриманий, перебував в ізоляторі тимчасового тримання 4 доби, 1 добу незаконно, пізніше була внесена застава.
		Також вказує, що навчався в школі в місті Дніпро, в 10-11 класах навчався у Військовому ліцеї імені Богуна, далі навчався в Академії митної служби та після навчання за розподілом його було переведено на Львівську митницю. Зазначає, що завжди хотів працювати на державній службі. Події кримінального провадження поламали його кар`єру та плани на життя загалом. Навчався він добре, закінчив престижний навчальний заклад, працював на державній службі, після кримінального провадження окремі родичі і знайомі фактично осуджують його. Після закінчення навчального закладу він був повний надій та планів на майбутнє, а після слідства, тривалого судового процесу розчарувався в житі, в людях, правоохоронних органах. Зазначає, що він якісно виконував свою роботу, професійні і морально-вольові якості не були гіршими ніж в інших працівників, які продовжили працювати, на даний час деякі працівники, з якими він працював, займають керівні посади. Розмір його заробітної плати перед звільненням (2011 рік) був еквівалентним близько 400-500 доларів США, зараз більше. На даний час триває судовий процес про поновлення його на роботі (його було звільнено за порушення присяги). Всі, з ким він працював і кого він знає, досягли стабільності, впевненості у майбутньому, матеріального достатку, а в нього такого немає. Тим часом, він 10 років працює на будівництві, а всі зароблені кошти витрачав на судовий процес. Він не має власного житла, винаймає квартиру, а квартиру, яку успадкував, продав, щоб покрити витрати на судовий процес, оскільки зароблених коштів на будівництві не було достатньо. Під час судового розгляду на будівництві працював 3-4 тижні, на прибуття до суду і повернення витрачав 2-4 дні, всі зароблені кошти йшли на дорогу, приживання, харчування. Він не міг влаштуватися на роботу за спеціальністю юриста, оскільки був обвинуваченим за тяжким корупційним злочином, відповідно, йому відмовляли у працевлаштуванні. Крім того, він кожного місяця змушений був їхати на судові засідання в Львівську область, засідань було більше 100, жоден роботодавець не хотів наймати такого працівника. Неодноразово хотів працевлаштуватися, але коли повідомляв роботодавця про кримінальну справу, йому відмовляли у прийняття на роботу. Крім того, під час розгляду кримінального провадження намагався влаштуватися на роботу в декілька юридичних фірм менеджером із зовнішньо економічної діяльності, постійно відслідковував роботу на відповідних сайтах. На даний час йому вже більше 30 років та стало ще складніше працевлаштуватися, тому зараз він самозайнята особа, офіційно не працевлаштований. Вказує, що його трудова книжка була вилучена слідчим, зберігалася в суді, де згоріла під час пожежі. Втрата трудової книжки пов`язана із кримінальним провадженням і це також перешкоджає працевлаштуватися на офіційну роботі. Щодо трудової книжки також вказує, що звертався до митниці з вимогою видати трудову книжку, однак йому відмовили, відмову він оскаржив в суді, однак рішення суду митницею не виконане. Також скаржився в ДБР щодо невиконання рішення суду про видачу трудової книжки. В юності він планував, що у 25 років в нього буде сім`я. Коли він працював на митниці у нього була дівчина, з якою він зустрічався, а коли розпочалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, вони розлучилися. Він думає, що її рішення розлучитися пов`язано із кримінальною справою щодо нього. Думав, що розгляд справи буде тривати 1-2 роки, але він тривав 10 років. Надалі він боявся знайомитися із дівчатами, будувати плани, оскільки розумів, що коли дівчині стане відомо про кримінальне провадження, постійні поїздки на судові засідання, ніхто не захоче розпочинати стосунки з ним. На даний час в нього є дівчина. Його друзів мають сім`ї, дітей, через це він переживає психологічний дискомфорт. Його мама важко пережила дані події, намагалася допомагати йому, була постійно пригнічена, боялася, що відносно нього можуть бути провокації, а також того, що його візьмуть під варту у зв`язку із зміною запобіжного заходу. Час, молодість, безповоротно втрачено, він ніколи не зможе зробити і пережити того, що міг би зробити у 25 років, а всі найкращі молоді роки він витратив на судовий процес, щоб довести свою невинуватість. Його моральні страждання полягали у тому, що йому неможливо працевлаштуватися, ставлення оточуючих до нього, неможливо реалізувати себе, створити сім`ю. Переживання ускладнювалися тим, що він розумів, що не винуватий у вчиненні злочину і змушений був це доводити. Зазначає, що прокуратура винна у заподіянні йому моральної шкоди, оскільки йому було висунуто безпідставне обвинувачення. Розмір морального відшкодування це мінімальний розмір, який може компенсувати моральні страждання, але витрачені час та молодість не компенсують жодні кошти. Визначена експертом сума відшкодування не спричинить його безпідставне збагачення, а є адекватною сумою морального відшкодування. Під час проведення експертизи він надав експерту повні та достовірні пояснення. Обставини можуть підтвердити його мама ОСОБА_5 , друзі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про що він повідомив експерта та надав їхні номера телефонів. Бесіда з експертом проходила за допомогою відеозв`язку у зв`язку із оголошенням військового стану, постійними повітряними тривогами, відповідно він не хотів переривати експертизу, він вів аудіо- та відеозапис експертизи. Установа, якій первинно було доручено провести експертизу не мала працівника, який міг би провести психологічну експертизу, лише психіатричну. Зазначає, що є рішення Європейського Суду з прав людини щодо розумних строків розгляду справи. Також він отримав компенсацію відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 1400 чи 1700 Євро. Причиною ухвалення виправдувального вироку була відсутність доказів винуватості. На даний час, після завершення кримінальної справи його життя змінилося кардинально, як дві різні людини.
		В судовому засіданні 02 квітня 2024 року свідок ОСОБА_5 надала такі показання. Вказала, що є мамою ОСОБА_3 . В школі син навчався добре, із задоволенням, був активний, відповідальний у всьому. Згодом поступив у військовий ліцей, де також добре навчався, був відмінником, брав участь в олімпіадах, вивчав іноземні мови (англійську та китайську). В нього були плани працювати на державній службі в митних органах. Був тактовний, розумів субординацію, подобалася державна служба. Після навчання в митній академії його розподілили в Львівську митницю. Нормальне життя в сина забрали, ще до цього часу вона боїться, що хтось може сказати про нього щось погане. Син постійно їздив в судові засідання, витратив багато коштів, часу, оскільки хотів захистити своє чесне ім`я. Продав квартиру щоб мати кошти на життя, на судовий процес. Через ці події не міг заробляти на життя, реалізувати себе в професії, постійно був пригнічений. Вона та її син втратили довіру до правоохоронних органів, держави, боялися та бояться, що відносно них будуть провокації з боку правоохоронних органів. Від моральних потрясінь, пов`язаних у кримінальним провадженням, вона не відійшла до цього часу. Ту обставину, що син не має власної сім`ї пов`язує з кримінальним провадженням, його залишила дівчина, з якою зустрічався, після відкриття кримінальної справи щодо нього, з іншими дівчатами стало важче спілкуватися. Також погіршилися відносини із друзями, багато хто почав уникати його. Зараз син проживає окремо, винаймає квартиру. Також має тимчасові підробітки (будівництво, консультує знайомих юристів з юридичних питань, складає проекти договорів). В нього є хороші задатки для роботи юристом, він міг би себе реалізувати в цій сфері. Після звільнення з митної служби він офіційно ніде не працював, оскільки перешкоджали постійні судові засідання, поїздки. Повномасштабна війна вплинула на сина, на її початку він був у Львові, займався волонтерською діяльністю, зустрічав людей на вокзалі, надавав допомогу, відправляв за кордон, постійно допомагав знайомим військовослужбовцям. Грошову компенсацію отримав за рішенням Європейського Суду з прав людини, яку саме суму не пам`ятає. Від державних органів жодної компенсації не отримував.
		В судовому засіданні 02 квітня 2024 року свідок ОСОБА_6 надав такі показання. З ОСОБА_3 є товаришами, познайомилися у 2005 році під час навчання у вищому навчальному закладі, навчалися разом 5 років, на даний час підтримують стосунки, вітають один одного із святами, інколи спілкуються, зустрічаються рідко. Під час навчання ОСОБА_3 був зразковим студентом, займався спортом, багато читав, не мав шкідливих звичок. Після випуску з навчального закладу його скерували на Львівську митницю. ОСОБА_3 не був кар`єристом, не ставив на перше місце матеріальне, був дуже порядною людиною. В 2011 році наші спільні знайомі, одногрупники повідомили, що ОСОБА_3 затримали, порушили щодо нього кримінальну справу, вони зібрали кошти, щоб внести за нього заставу. Для них затримання ОСОБА_3 було шоком. Йому було відомо, що ОСОБА_3 займається канцелярською роботою, його поставили на зміну виконувати обов`язки інспектора на один день, а в кінці зміни наче було виявлено порушення ним закону. Кримінальна справа сильно вплинула на нього. Він думав, що все закінчиться швидко, але судовий процес тривав довго. Він повернувся жити у місто Дніпро, звідки кожних кілька тижнів їздив в судові засідання в місто Яворів Львівської області. Знає, що в ОСОБА_3 були фінансові труднощі, вони з друзями пропонували допомогу, однак він відмовлявся. З часом він все рідше зустрічався з друзями, вони розуміли, що йому незручно через матеріальний стан. ОСОБА_3 працював на будівництві в місті Дніпро, на інші роботи його не брали. Також йому відомо про те, що ОСОБА_3 залишила дівчина, він продав квартиру, бо не було достатньо коштів на життя. З кожним роком, поки тривав судовий процес, його психологічний стан погіршувався, був пригнічений, зараз в нього стан апатії. Фактично ці 10 років судового процесу зруйнували його особисте життя, кар`єру. Якщо б судовий процес звершився за один рік, думає, що негативних наслідків майже не було б, можна було б відновити порушене життя. Порівнюючи студентські роки, в які ОСОБА_3 був найкращим у навчанні, у спорті, був перспективним, фізично розвинутим, зараз він перебуває в стані апатії, викликає лише почуття жалю. Зараз ОСОБА_3 замкнувся в собі, не хоче спілкуватися з друзями. Вказує, що впевнений, що ОСОБА_3 працюючи на державній службі не мав мети особистого збагачення, він хотів кар`єрного росту в цій сфері. Раніше ОСОБА_3 старався вести активний спосіб життя, зараз навпаки переважно проводить час вдома. Вважає, що йому незручно зустрічатися з друзями через відсутність сім`ї, дітей. В їхньому колі знайомих в кожного є сім`я, діти, стабільний матеріальний стан, а в житті ОСОБА_3 цього немає, хоча для цього в нього були всі передумови. Вважає, що отримання ОСОБА_3 грошової компенсації трохи відновить його віру в справедливість, він може придбати якесь майно, започаткує власний бізнес, що може дати стимул та процес до життя. Останній раз вони з ОСОБА_3 бачилися до повномасштабної війни. Зараз, мабуть, він проживає з мамою, точно йому не відомо. Виправдання його судом дало надію, що щось зміниться на краще, але мабуть він вже не стане таким як був, тривалий судовий процес відобразився на ньому, його молодість минула в таких умовах. Думає, що і до повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 був в дуже пригніченому стані, який з початком війни погіршився, однак мабуть не дуже сильно, оскільки пригнічений стан був і до війни. У разі, якщо б ОСОБА_3 працював на займаній посаді, заробив би значно більше 2000000, 00 грн, це невелика сума грошей, якщо її розділити на 10 років.
		В судовому засіданні 02 квітня 2024 року свідок ОСОБА_7 надав такі показання. З ОСОБА_3 в нього дружні відносини, він є хресним батьком його сина. Знайомі з 2005 року, навчалися разом на одному курсі Академії митної служби, працювали у Львівській митниці. Після звільнення ОСОБА_3 з митниці також спілкуються, інколи зустрічаються на свята. Коли ОСОБА_3 приїжає в судові засідання, вони завжди зустрічаються. До академії ОСОБА_3 навчався в у військовому училищі. Його мама виховувала сама, він хотів бути її опорою в майбутньому. Мама покладала на нього великі надії, він хотів їй допомагати, щоб вона пишалася ним, він відчував, що підвів її, було постійне відчуття вини. Після цих подій (кримінального провадження) поведінка ОСОБА_3 повністю змінилася, він замикається в собі, практично перестав спілкуватися з друзями, тривалий час була невизначеність, не міг планувати життя, роботу, особисті стосунки, створити сім`ю. Важко влаштуватись на будь-яку роботу, якщо щодо тебе є кримінальне провадження. Також ОСОБА_3 був змушений продати квартиру, отриману у спадок, щоб мати кошти на життя, судовий процес. З життєрадісного і цілеспрямованого хлопця він перетворився в людину, яка перестала вірити в справедливість і світле майбутнє. В період, коли ОСОБА_3 вийшов під заставу, він проживав в нього. ОСОБА_3 був емоційно подавлений, не міг спілкуватися із друзями, формувати стосунки, в тому числі особисті, створювати сім`ю, це безумовно через кримінальне провадження. В період кримінального провадження, коли ОСОБА_3 жив у нього, він часто спілкувався з мамою, вона завжди запитувала, як її син, просила підтримати. Вказує, що всі їхні друзі/знайомі одружилися, мають дітей, реалізували себе професійно, в ОСОБА_3 цього немає. ОСОБА_8 дуже любить дітей, а діти його. Він відчуває невпевненість, що не реалізував себе як батько. Розмір моральної шкоди 2500000, 00 грн не є надмірним збагаченням для ОСОБА_3 , за 10 років він зароби би більше. Також за час судового процесу він витратив багато коштів на переїзди, проживання, харчування, правову допомогу. За 10 років судового процесу він фактично був викинутий з життя, не реалізував себе в професії, сім`ї, як особистість, навпаки всі сили і ресурси витрачав на те, щоб довести свою невинуватість. Під час навчання, роботи у ОСОБА_3 було багато друзів, спілкування, а з часу кримінального провадження пішов зворотній процес, він все менше спілкувався, ставало менше друзів, ставав замкнутим, більше часу проводив вдома. Ці всі події зламали його морально. Він з дитинства мріяв служити державі, навчався у військовому училищі, працював на митниці, не міг розуміти, чому з ним таке сталося. На судовий процес ОСОБА_3 витратив 15 років, найкращих і найпродуктивніших років життя. На даний момент ОСОБА_3 офіційно не працює, має підробітки, щодо фінансів його не розпитує, оскільки знає, що ця тема для нього болюча. Знає, що проживає він з дівчиною в Київській області, винаймає житло, власного житла немає. Коли були судові засідання в межах кримінального провадження ОСОБА_3 проживав в нього, в друзів, але здебільшого винаймав житло. На час звільнення ОСОБА_3 з митної служби його заробітна плата становила в еквіваленті близько 500 доларів США, заробітна плата поступово зростала, коли був виправдувальний вирок (2021 рік) заробітна плата була 25000, 00  30000, 00 грн, але на той час ОСОБА_3 міг би працювати і на вищій посаді із заробітною платою близько 50000, 00  60000, 00 грн. Відповідно, за ці роки ОСОБА_3 заробив би більше 2500000, 00 грн. Йому відомо, що ОСОБА_3 успадкував квартиру від батька та бабусі, він її продав, щоб мати кошти на життя. Початок повномасштабної війни суттєво вплинув на нього, на той час він перебував у Львові, займався волонтерською діяльністю.
		В судовому засіданні 31 липня 2024 року експерт ОСОБА_4 надала такі пояснення. Вона є експертом ТзОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз». Висновок надано в межах роботи в ТзОВ «Експертно-дослідна служба України», з якими укладено договір. Вона володіє двома свідоцтвами в експертних установах. За другим, як експерт, який не є працівником державної установи. Під час проведення психологічної експертизи, якщо експертиза проводиться в межах судової справи, надаються матеріали справи, загалом дослідження додаткових матеріалів не є обов`язковим, крім пояснень самого підекспертного. Експерт аналізує надані йому матеріали, може заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів. У висновку є посилання на свідків, які можуть підтвердити пояснення підекспертного. Експерт особисто не спілкується із свідками, але може оцінити їх покази, якщо такі є. Час, що минув з часу подій, які були психотравматичними для особи, впливає на психічний стан особи, чим більше часу тим сильніше проявляються страждання. Щодо впливу інших обставин, наприклад стану війни, у висновку осипано лише роз`яснення, викладені щодо обставин справи, що розглядається. Інші фактори не враховуються, їх можна відмежувати від обставин, що досліджуються, в даному випадку вона так зробила, зосередилася на обставинах, які були підставою для проведення експертизи. Різниці у способі спілкування з підекспертною особою (особисто, за допомогою технічних засобів) фактично немає, при оцінці моральних страждань не заборонено і не перешкоджає оцінка емоційного проявлення особи при спілкування за допомогою телекомунікаційних засобів. Щодо застосунку Skype немає нормативних актів, які передбачають чи забороняють його використання. Було проведено експертизу за допомогою цього застосунку у зв`язку із воєнним станом. Є перелік призваних критеріїв, які враховуються при визначені суми морального шкоди, викладені у п. 13 висновку. Експерт не оцінює слова підекспертного, а оцінює його реакцію, емоційні прояви, поведінку, невербальні ознаки. Під час обговорення подій кримінального провадження підекспертна особа намагалася стримати сльози, плакала, почервоніло обличчя, ці ознаки було чітко видно через екран монітора, камера була направлена виключно на обличчя підекспертного.
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити.
		В судовому засіданні представник відповідача Львівської обласної прокурати Квас О.М. просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та письмових запереченнях. Додатково вказала, що моральна шкода позивача не обґрунтована і не доведена, не надано доказів заподіяння такої. Не доведено факту моральних страждань і причинно-наслідкового зв`язку. Розмір шкоди необґрунтований і безпідставний. Щодо висновку експерта, варто вказати, що строк перебування позивача під слідством і судом закінчився у квітні 2021 року, а дослідження його психологічного стану проведено лише через 2 роки після того. Також щодо висновку експерта є сумніви щодо його обґрунтованості і повноти, а саме: первинно суд доручив проведення експертизи КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, однак справа повернулася без виконання, оскільки не було надано матеріалів кримінального провадження і документів, які б характеризували особу ОСОБА_3 , а висновок, який є в матеріалах справи складений без цих документів, які характеризують особу; експертизу проведено по відеозв`язку, не повністю могла бути врахована особа і особливості її поведінки; проведено експертизу у м. Києві, однак у висновку вказано м. Одеса, необґрунтовано чому ОСОБА_3 не з`явився до експерта. Також вказала, що клопотання про призначення повторної чи комісійної експертизи прокуратура заявляти не буде. Щодо правової допомоги її розмір є також безпідставним та необґрунтованим, не долучено акту виконаних робіт, інших доказів, тому є незрозумілим обсяг виконаних робіт. Довідка адвоката є неналежним доказом. 
		В судове засідання ОСОБА_3 не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином. Також суд враховує, що ОСОБА_3 було допитано як свідка, останній надав свої пояснення щодо обставин справи.
		В судове засідання представник Державної казначейської служби України не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином. Також суд враховує, що Державна казначейська служба України подала відзив та письмові пояснення, в яких виклала свою позицію щодо обставин справи. 
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності учасників, які не прибули в судове засідання, на підставі наявних у ній доказів.
		Заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши доводи сторін, показання свідків, пояснення експерта, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.
		Суд встановив, що ОСОБА_3 було призначено з 02 серпня 2010 року на посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці, як молодого спеціаліста, що підтверджується витягом із наказу Державної митної служби України № 1142-к від 18 червня 2010 року.
		Відповідно до інформаційного повідомлення про оперативну ситуацію на території пункту пропуску «Краковець-Корчова» Львівської митниці Державної митної служби України № 37/30-15424-ЕП від 10 жовтня 2011 року, встановлено, що було проведено оперативні заходи щодо старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Літовченка В.Б. та інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці Лакова А.С., в яких виявлено та вилучено грошові кошти, отримані за сприяння у безперешкодному перетині через митний кордон України товарів. 
		Постановою старшого слідчого відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області Семеновича С. від 10 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу щодо старшого інспектора митного поста «Краковець» Львівської області та інспектора митного поста «Краковець» Львівської області Лакова А.С. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 
		ОСОБА_3 10 жовтня 2011 року, о 23 год 45 хв, був затриманий старшим слідчим відділу з розслідувань злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області Семеновичем С.М., що підтверджується протоколом затримання від 10 жовтня 2011 року.
		Відповідно до наказу Державної митної служби України «При припинення перебування на державній службі» № 2236-к від 10 жовтня 2011 року, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» припинено з 10 жовтня 2011 року перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на державній службі в митних органах України.
		Наказом Державної митної служби України «Про оголошення наказу Державної митної служби» № 912-к від 10 жовтня 2011 року, оголошено наказ «При припинення перебування на державній службі» № 2236-к від 10 жовтня 2011 року.
		Постановою старшого слідчого відділу з розслідувань злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області Семеновича С.М. від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі 25000, 00 грн.
		Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року, у справі № 1329/626/2012, ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року, у справі № 1329/626/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_3 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
		Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року набрав законної сили 06 квітня 2021 року.
		Так, загальний строк перебування ОСОБА_3 під судом та слідством становить 114 місяців (з моменту порушення кримінальної справи  10 жовтня 2011 року і до набрання виправдувальним вироком законної сили  06 квітня 2021 року).
		Наведені обставини щодо тривалого перебування ОСОБА_3 під судом та слідством (10 років) в повному обсязі визнаються учасниками та ніким не оспорюється.
		Відповідно до частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (пункт 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України).
		Згідно з частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Так, підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені описаною вище статтею 1176 Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до пунктів 3, 4, 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
		Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частини друга, третя статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зазначено, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Тож суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19.
		Так, зважаючи на те, що вироком суду ОСОБА_3 було визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні, то позивач потерпів від перебування під слідством та судом, внаслідок чого зазнав моральних страждань, а відтак вправі вимагати від держави відповідного відшкодування.
		Внаслідок ухвалення виправдувального вироку позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме описаних вище статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		З огляду на викладене, суд не може погодитися із запереченнями відповідачів про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3 щодо спричинення йому моральної шкоди, оскільки право на відшкодування такої він набув на підставі виправдувального вироку суду, яким встановлено відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.
		Доводи відповідачів про те, що позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку з між протиправними діями/бездіяльності прокуратури та наявністю негативних наслідків для нього, суд відхиляє, оскільки за змістом положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підставою для відшкодування моральної шкоди є перебування під слідством та судом особи, факт невинуватості якої встановлено в зв`язку з ухваленням виправдувального вироку або закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав, при ухвалення окремого судового рішення про визнання дій прокуратури чи органів досудового слідства неправомірними не вимагається.
		Так,внаслідок незаконнихдій органівдосудового слідствата прокуратури,які ініціюваливказану кримінальнусправу,незаконного повідомленняпро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,затримання,тривалого перебуванняпід обмеженнямизапобіжного заходу, та в подальшому виправдання у зв`язку з недоведеністю винуватості, ОСОБА_3 була завдана моральна шкода. При цьому, суд враховує значну тривалість розгляду справи судом щодо ОСОБА_3 , через що на останнього було покладено процесуальні обов`язки підозрюваного/обвинуваченого та у зв`язку з цим був позбавлений нормального життя.
		Таким чином, складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв`язку між ними, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи.
		Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Також згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2015 у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
		Як описано вище, згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що перебуваючи такий тривалий час під слідством та судом ( 10 років ) ОСОБА_3 перебував під емоційним тиском, відчував пригнічення, зазнав моральних переживань, був змушений з`являтись до слідчого та суду, брати участь у судових засіданнях, що призвело до множинних змін в його житі.
		В цьому випадку сам факт тривалого перебування позивача під слідством та судом, вчинення відносно нього процесуальних дій безумовно негативно вплинуло на його звичний ритм життя, завдало душевних страждань та вимагало вжиття ним додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків.
		Суд також бере до уваги глибину душевних страждань позивача, яка підтверджується висновком експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» ОСОБА_4 , відповідно до якого встановлено, що ситуація, що досліджується за справою (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності) є психотравмувальною для ОСОБА_3 , останньому спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджувалася, орієнтований розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_3 становить 2500000, 00 грн. 
		Із змісту висновку експерта встановлено, що за результатами психологічного обстеження та діагностування ОСОБА_3 встановлено, що він важко переживає те, що з ним сталося, присутні ознаки перебування останнього у довгостроковому стресовому стані. Вплинуло на психологічний стан підекспертного також втрата роботи та відсутність змоги влаштуватися на роботу із задовільною заробітною платою. Окремим травмувальним фактором є перебування ОСОБА_3 під вартою в ізоляторі тимчасового тримання протягом декількох днів. Після ситуації, що сталася із підекспертним йому важко відновити контакт з оточуючими, він став закритим, відгородженим від інших, що негативно впливає на його соціальне життя. Тривалість боротьби за невинуватість триває досить довго та важливим для нього є отримання результату і закриття цього питання, оскільки таке не дає йому спокійно жити. Так експерт вказує, що з аналізу інтенсивності психологічних страждань вбачається, що моральні страждання підекспертного є глибокими, такими, що породжують багато негативних емоцій, та призводять до суттєвих негативних змін життя під експертного. Підекспертному завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях, що виникли через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, генералізованого впливу ситуації на різні сфери життєдіяльності, порушення нормальних життєвих зв`язків та конституційних прав. У ОСОБА_3 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли в результаті обставин, що досліджуються за справою. 
		Доводи представника Львівської обласної прокуратури про те, що психологічний стан ОСОБА_3 досліджувався після двох років після ухвалення виправдувального вироку та на психологічний стан можливо вплинули також інші обставини, зокрема, повномасштабна війна, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки експертом досліджувалися лише обставини справи, події кримінального провадження, а стан війни експерт відмежувала від обставин, що досліджувалися, про що експерт вказала в судовому засіданні.
		Щодо тверджень представника Львівської обласної прокуратури про те, що висновок експерта є необґрунтованим, на думку суду, такі посилання зводяться лише до незгоди із визначеною експертом сумою морального відшкодування, та не є суттєвими. При цьому, суд враховує, що представником Львівської обласної прокуратури не було заявлено клопотання про призначення повторної чи комісійної експертизи. 
		Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що експерт Рудакова В.С. не є експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» та не уповноважена на складання відповідного висновку, а згідно відомостей Реєстру атестованих судових експертів є експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз», що ставить під сумнів висновок, оскільки експертизу було проведено кваліфікованим судовим експертом Рудаковою В.Ю., яка має вищу психологічну освіту, є атестованим судовим експертом за експертною спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження» (свідоцтво № 48-21/п від 09 вересня 2021 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції, дійсне до 21 січня 2024 року), стаж роботи практичним психологом з 2017 року, стаж судово-експертної діяльності з 2021 року. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		Суд наголошує, що статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
		Частинами 1 та 2 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Верховний Суду у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 вказав, про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку; такий висновок може лише слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань; проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
		Також, як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № П/811/4240/14, при дослідженні висновку експерта для визначення розміру моральної шкоди, суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Разом з цим суд не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи.
		Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений експертом, має рекомендаційний характер та не звільняє позивача від обов`язку довести належними, законним і достатніми доказами у справі її розміру, а суд - надати належну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності та визначити її обґрунтований, розумний і справедливий розмір.
		Також наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають та перешкоджали активному соціальному функціонуванню як особистості і виникли у ОСОБА_3 внаслідок розслідування кримінальної справи підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які ствердили, що до кримінального провадження ОСОБА_3 був зразковим студентом, активним, відкритим, комунікабельним, з часу кримінального провадження його психологічний стан змінився, він став закритим, пригніченим, малослівним. Кримінальне провадження, тривалий судовий розгляд позбавили позивача можливості самореалізації, реалізації в професії, створення сім`ї, а всі сили та ресурси протягом десяти років життя були спрямовані на доведення невинуватості. Так свідки підтвердили, що ОСОБА_3 заподіяні переживання та душевні страждання, які він зазнав внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що призвело до погіршення його соціального, матеріального статусів, нормальних життєвих зв`язків, обставини кримінальної справи негативно відобразилися на його житті в цілому.
		Суд вважає, що позивач довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між надмірною тривалістю досудового розслідування та судового розгляду, настанням негативних наслідків, зокрема обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, постійною участю протягом майже 10 років, в судових процесах, тривалою невизначеністю, обуренням, протестом, емоційною напругою, необхідністю виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованому діянні, а також: приниження, сорому, тривоги, втрати можливостей, самореалізації, часу. Позивач не мав можливості здійснювати звичайну щоденну діяльність, перебував у напруженому психологічному стані протягом всього судового розгляду. Також суд враховує, що за час досудового розслідування до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді застави та він близько 10 років перебував під обмеженнями цього запобіжного заходу.
		Зазначені обставини стали для нього стресовою психоемоційною ситуацією, яка внесла кардинальні зміни у звичний спосіб його життя, призвела до руйнування значущих взаємовідносин з оточенням, моральних цінностей та довіри до людей та правоохоронної системи.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями державних органів (слідства та суду).
		При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 , суд враховує безпідставне порушення кримінальної справи, звільнення з роботи, незаконне та безпідставне затримання, тривале перебування під обмеженнями запобіжного заходу, тривалий судовий процес, характер та обсяг душевних страждань позивача, пов`язаних з порушенням стану психічного здоров`я, негативні психоемоційні зміни, психологічний дискомфорт, хвилювання, переживання, а також відчуття постійної напруги під час тривалого судового розгляду, а тому, виходячи із засад справедливості, розумності, виваженості і достатності, задовольняє позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди частково в розмірі 2 000000, 00 грн.
		При цьому, на заперечення відповідачів про те, що при розрахунку витрат за рушенням суду необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд зауважує, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлює розмір виплат на рівні одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, але цей розмір є мінімальним розміром, тобто таким, що не повинен бути меншим за цей розмір оскільки він є гарантованим мінімумом та в кожному окремому випадку визначається судом з огляду на конкретні обставини справи. Наведеним в зазначеному Законі рівнем грошового відшкодування розмір стягуваної моральної шкоди за рішенням суду не обмежується.
		Так, враховуючи норми статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», яким встановлений мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі 6000,00 грн., положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», період перебування ОСОБА_3 під слідством та судом (114 місяців), гарантований мінімальний розмір, завданої позивачу моральної шкоди становить 684 000,00 грн. (114 місяців * 6000 грн = 684000,00 грн).
		При цьому з врахуванням фактичних обставин справи, встановлених в ході судового розгляду, суд визначає розмір моральної шкоди в тих межах, які відповідають обсягу тих моральних страждань, яких ОСОБА_3 зазнав внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та який, на думку суду, буде достатнім для відновлення його порушених прав, а саме, як описано вище в межах 2000000 , 00 грн.
		Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що сума морального відшкодування, яку просить стягнути позивач призведе до його безпідставного збагачення за рахунок коштів держави, та зазначає, що, як описано вище, законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір. Збільшення такого розміру має бути належним чином обґрунтовано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).
		При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, разом із іншим, вказано, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. 
		На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивач перебував під слідством та судом з 10 жовтня 2011 року до 06 квітня 2021 року, тобто 9 років 5 місяців 27 днів, зважаючи на характер і обсяг страждань, яких він зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і саму можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, тому на думку суду, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000000, 00 грн не призведе до безпідставного збагачення позивача.
		Щодо позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 123482, 00 грн, яка полягала в оплаті послуг адвоката під час захисту порушених прав ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, суд виходить з такого.
		Суд встановив, що 01 листопада 2011 року між адвокатом Мацепурою В.С. та ОСОБА_3 було укладено договір № 01/12 про надання правових послуг адвоката.
		Відповідно до довідки адвоката Мацепури В.С. № 104 від 06 жовтня 2021 року, адвокатом надано, а ОСОБА_3 оплачено правову допомогу на загальну суму 123482, 00 грн, яка складається з гонорару адвоката у розмірі 95814, 00 грн, витрат, що пов`язані із поїздками адвоката для участі в судові засідання в м. Яворів Львівської області у розмірі 27668, 00 грн.
		Також на підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги надано: додаток № 1 до Договору про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 листопада 2011 року, додаток № 2 до Договору про надання правових послуг адвоката № 01/12 від 01 листопада 2011 року, акт виконаних робіт № 01/12-01 від 01 лютого 2012 року акт виконаних робіт № 01/12-2-01 від 27 листопада 2016 року, акт виконаних робіт № 01/12-2-02 07 квітня 2021 року.
		Дані відомості також підтверджуються матеріалами кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 
		За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		Зазначене дає підстави для висновку про те, що позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги під час досудового розслідування, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21.
		Також суд звертає увагу, що такі витрати не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України
		При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 Цивільного процесуального кодексу України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
		Так, Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір  обґрунтованим.
		У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		За описаних вище обставин суд, встановив факт понесення ОСОБА_3 витрат у зв`язку із наданням йому правничої допомоги, а тому дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу за час перебування під слідством і судом у розмірі, що заявлений позивачем.
		Також позивач поніс витрати на проїзд для участі в судових засіданнях під час судового розгляду кримінального провадження в розмірі 15313, 68 грн, що підтверджується копіями квитків, які долучено до матеріалів справи. 
		За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином.
		Зважаючи на те, що позивач проживав у м. Дніпро, а судовий розгляд кримінального провадження відбувався у м. Яворові Яворівського району Львівської області, відповідно позивач поніс витрати на оплату проїзду розмірі 15313, 68 грн.
		Що стосується заперечень представника Державної казначейської служби України з приводу відсутності підстав для його залучення до участі у справі у якості відповідача суд зазначає таке.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
		Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
		При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
		Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Згідно з п. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
		Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
		Згідно з п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п. 3 п. 4 Положення).
		Згідно із п. 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до пп. 14 п. 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
		Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави у цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.
		Отже, кошти на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання Державної казначейської служби України з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, яка є їх розпорядником. 
		Вказане узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, з постановою від 14 липня 2021 року у справі № 310/2397/19.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема, представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц.
		Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
		Керуючись ст.ст. 1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 176, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		Стягнути з Державної казначейської служби Українишляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000000 (два мільйони) гривень 00 копійок. 
		Стягнути з Державної казначейської служби Українишляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на проїзд для участі в судових засіданнях в розмірі 15313 (п`ятнадцять тисяч триста тринадцять) гривень 68 копійок. 
		Стягнути з Державної казначейської служби Українишляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 482 (сто двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 00 копійок. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
		Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2024 року.
		Повне найменування сторін:
		позивач  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; 
		відповідач  Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, юридична адреса: 79005, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, 17/19; 
		відповідач  Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6. 
		 
		 
		 
		Суддя                                     Д.Б. Поворозник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...