Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/4286/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/740/398/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024270000000106

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 740/4286/24 
		Провадження № 1-кп/740/398/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 жовтня 2024 року                  м.Ніжин
		 
		Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024270000000106 від 20.06.2024 по обвинуваченню:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Переяслівка, Ніжинського району, Чернігівської області, раніше не судимого, одруженого, інваліда ІІ групи, маючого на утриманні дитину 304.2015 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України
		 
		за участі сторін кримінального провадження: 
		прокурора ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 
		 
		встановив:
		22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації (далі - зс рф) за межами російської федерації, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		Цього ж дня у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
		Згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно зі ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
		Статтею 11 вказаного Закону до засад діяльності Збройних сил України входить комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом.
		Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що основними складовими  діяльності Збройних Сил України є підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності.
		Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Відповідно до Наказу Міністерства оборони України №270 від 20.05.2016 «Про затвердження переліків органів військового управління, в яких передбачено посади державної служби», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відносяться до органів військового управління. 
		На виконання вказаних вище норм, вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 921 від 07.12.2016 (до 05.01.2023), та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1487 від 30.12.2022, Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо призову військовозобов`язаних та резервістів під час мобілізації.
		Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що органи ІНФОРМАЦІЯ_2 входять до складу ЗС України, їх діяльність є складовою діяльності ЗСУ, а перешкоджання діяльності НОМЕР_1 і їх посадовим особам фактично означає перешкоджання діяльності ЗСУ.
		Крім того, у своїй роботі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки для визначення грифу обмеження доступу матеріальних носіїв інформації керуються вимогами Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом ЦУ СБУ 23.12.2020 №383 та Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом ГШ ЗСУ 30.01.2023 №12.             
		Відповідно до пунктів 1.1, 2.8, 3.25 Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, інформація щодо місць перебування осіб з числа особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки , осіб, які уповноважені на це начальниками районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при виконанні ними службових та/або посадових обов`язків та інструкцій щодо оповіщення попередньо призначених, військового обов`язаних та резервістів є службовою інформацією, тобто інформацією з обмеженим доступом.
		У той же час, громадянин України ОСОБА_3 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, вирішив перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період. 
		З метою перешкоджання діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 зі здійснення мобілізаційних заходів ОСОБА_3 , за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, але не пізніше 22.03.2024, використовуючи особистий акаунт в додатку «Viber» (багатоплатформовий зашифрований месенджер) під назвою « ОСОБА_6 », до якого прикріплений номер мобільного телефону НОМЕР_3 , приєднався в якості користувача/учасника до створеної 22.03.2024 спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» (кількість учасників вказаної групи станом на 22.03.2024 становила 4827 осіб).
		Функціональним призначенням вказаного інформаційного ресурсу стало інформування мешканців міста Ніжин та Ніжинського району про дислокацію та переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснюють визначені законодавством заходи щодо оповіщення про хід мобілізаційних заходів, з тим, щоб уникнути вручення повісток та подальшої мобілізації.
		ОСОБА_3 був активним користувачем/учасником Viber-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_4», де особисто записав не менше 5 (п`яти) голосових повідомлень про дислокацію та переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 22.03.2024 о 08:48 год «ІНФОРМАЦІЯ_5 чисто на даний час…»; 24.03.2024 об 11:22 год «ІНФОРМАЦІЯ_5 чисто», 24.03.2024 об 11:25 год «ІНФОРМАЦІЯ_7 чисто…», 14.04.2024 о 11:19 год «ІНФОРМАЦІЯ_6 один чорний, ну синій, два зелених», 14.04.2024 о 11:21 год «ІНФОРМАЦІЯ_7 чисто», 18.04.2024 о 09:24 год «ІНФОРМАЦІЯ_6 чисто…».
		При цьому вказані повідомлення ОСОБА_3 відповідали фактичному місцю знаходження військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідні періоди часу, були доступні всім користувачам спільноти. Тобто, вказані дії ОСОБА_3 акцентували увагу учасників спільноти саме на діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не на інші аспекти інформаційного суспільства.
		Упродовж часу функціонування Viber-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_4» (у період з 27.01.2024 по 29.05.2024) розміщувались повідомлення з інформацією про час та місце вручення повісток співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , що давало можливість особам призовного віку уникати отримання таких повісток у означених місцях, і як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання ними військового обов`язку.
		Про нові публікації у вказаній спільноті автоматично повідомлялися підписники, а також усі публікації були доступними для усіх учасників групи «ІНФОРМАЦІЯ_4» та відповідали дійсності, що у свою чергу призвело до розкриття форм та методів виконання мобілізаційного плану на території м. Ніжин та Ніжинського району, зриву мобілізаційних заходів.
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст.ст.1,14,33,34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Таким чином, здійснивши розміщення у Viber-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_4» повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 втрутився в його законну діяльність та створила перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		За викладених обставин ОСОБА_3 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
		Під час судового засідання прокурором було подано угоду про визнання винуватості, яку укладено 10.10.2024 між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 . 
		Відповідно до ч.1 п.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно вимог ч.5 ст.469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Відповідно до ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких злочинів.
		За змістом абз.5 ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим допускається у випадку надання всіма потерпілими згоди прокурору на укладання ними угоди. 
		Виходячи із змісту угоди від 10.10.2024, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно та повністю визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України та підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді. 
		Сторони узгодили покарання за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання.
		Також у судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч.4 ст.474 КПК України, які йому були роз`яснені судом в ході розгляду кримінального провадження.
		На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
		Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що волевиявлення ОСОБА_3 є добровільним без будь-якого тиску з боку сторонніх осіб. Угода укладена у відповідності до правил КПК і КК України та просив затвердити угоду.
		Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши угоду про визнання винуватості, приходить до наступного висновку.
		Укладена у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, ст.472, ч.ч.4,6 ст.474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч.7 ст.474 КПК України у суді не встановлена, зокрема:
		- дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період;
		- умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
		- угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні;
		Узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, при цьому врахований характер та ступінь тяжкості вчиненого, особа винного, відсутність судимостей, обставинами, що пом`якшують покарання встановлено - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання не встановлено, та на думку суду є необхідною і достатньою для досягнення мети виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
		Враховуючи наведене та зважаючи на приписи ч.1 ст.475 КПК України, суд вважає за можливе ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання.
		Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, та особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, має на утриманні неповнолітню дитину, його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї поведінки, а також висновок органу з питань пробації щодо можливості його виправлення без ізоляції від суспільства, вважає необхідним встановити ОСОБА_3 іспитовий строк мінімальним терміном з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
		Питання про долю речових доказів, підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України. 
		Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі арешт майна та запобіжні заходи, не застосовувалися. Витрати на залучення експертів відсутні. Цивільний позов у провадженні не пред`явлено.
		Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,
		 
		ухвалив:
		затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10.10.2024 між прокурором Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024270000000106 від 20.06.2024.
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.
		Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:
		- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.
		Речовий доказ - мобільний телефон марки «OPPO A16s» модель CPH2271 IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , із сім-картами оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , відповідно до п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, ст.100 КПК України конфіскувати в дохід держави. 
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...