Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/836/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано судом: 10.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.
Дата набрання законної сили: 09.10.2024
Номер судового провадження: 22-ц/821/1416/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Номер провадження № 22-ц/821/1416/24Головуючий по 1 інстанціїСправа № 707/836/24 Категорія: 305010900 Смоляр А.О.   Доповідач в апеляційній інстанції  Сіренко Ю. В. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 жовтня 2024 року 
		 
		м. Черкаси
		 
		Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : 
		 
		Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,
		 
		секретар: Матюха В.І.,
		 
		учасники справи: 
		 
		позивач  ОСОБА_1 ;
		 
		відповідач  ОСОБА_2 ;
		 
		особа, яка подала апеляційну скаргу  представник ОСОБА_3  адвокат Семенюк Ольга Григорівна,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  адвоката Семенюк Ольги Григорівни на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		   У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		   В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.01.2024 близько 17 години 15 хвилин, на автомобільній дорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, 54 км, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «AUDI 100» державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та безпечну дистанцію, у результаті скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
		 
		   Постановою від 05.02.2024 у справі № 707/65/24 Черкаський районний суд Черкаської області визнав відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу. 
		   Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини водія ОСОБА_2 було нанесено значної матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 , як власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.р.н. НОМЕР_2 .
		   Про страховий випадок було повідомлено страхову компанію, якою було відшкодовано витрати на ремонт автомобіля позивачки «Mitsubishi Outlander». Тому претензій щодо відшкодування вартості ремонту у позивачки немає. Однак, крім витрат на ремонт автомобіля, позивач вважає, що має право на відшкодування збитків за втрату товарної вартості автомобіля та моральної шкоди.
		   З метою підтвердження розрахунку суми збитків та розрахунку втрати товарної вартості, позивач звернулася до судового експерта для отримання відповідного висновку. Про час та місце експертизи було повідомлено і самого відповідача, на проведення експертизи він не з`явився. Відповідно до висновку величина втрати товарної вартості складає: 42808 грн 98 коп. Саме ця сума підлягає відшкодуванню зі сторони відповідача на користь позивача.
		   Окрім завдання матеріальної шкоди, позивачка зазначає, що внаслідок ДТП вона зазнала моральних та фізичних страждань, у зв`язку зі знищенням її майна, перенесла негативні переживання та має негативні спогади в результаті ДТП, постійну насторогу, переживання від незручностей, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, дратівливість. Через здійснення своєї підприємницької діяльності позивачка вимушена часто їздити в м.Черкаси та м. Шполу, хоча проживає у м.Сміла. До моменту ДТП вона їздила на своєму автомобілі та мала змогу безперешкодно здійснювати свою підприємницьку діяльністю, проте вже більш ніж два місяці вона зазнає значних незручностей через відсутність власного автомобіля. Позивач перебуває у постійному стресі через те, що вона не встигає робити все своєчасно, не може вчасно прибути в певні місця для вирішення питань щодо ведення підприємницької діяльності. Через такі обставини позивачка зазнає моральних страждань, постійно пригнічена, відчуває себе безпорадною. Крім того, позивачка являється особою з інвалідністю ІІІ групи, має захворювання шиї та спини. Через такі захворювання вона відчуває дискомфорт та біль при їзді в громадському транспорті. В автобусах її постійно трусить через погане дорожнє покриття, сидіння не є зручними. Тому при кожному проїзді в громадському та міжміському транспорті позивачка терпить біль. 
		   Зважаючи на всі викладені обставини, позивачка оцінює розмір заподіяної моральної шкоди в 50000 грн.
		   Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 червня 2024 року позов задоволено частково.
		   Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20000грн.
		   Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3526,61грн.
		   Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції вказав, що економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
		   Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
		   Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
		   За таких обставин, з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Mitsubishi», була застрахована, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
		   Водночас судом не встановлено, що різниця між страховою виплатою та загальною сумою завданої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, виникла саме внаслідок зазначених законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
		   З огляду на зазначене суд вважав, що для правильного вирішення справи необхідним є встановлення суми страхового відшкодування, яке сплачено на користь позивача, проте відповідні докази у матеріалах справи відсутні, а тому суд позбавлений можливості встановити обставини сплати страховою компанією на користь позивача страхової виплати, її розміру, підстав, відповідного розрахунку, що унеможливлює встановлення обставин, за яких у потерпілої особи виникло право на пред`явлення вимог до безпосереднього завдавача шкоди, а тому суд приходить до висновку, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.
		   Крім того, приймаючи до уваги характер завданої шкоди, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, наявність та тривалість вимушених змін у життєвих відносинах, суд вважав, що позивачу були заподіяні моральні страждання, та враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 20000 грн, що буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу.
		   Не погоджуючись з заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 червня 2024 року, представник ОСОБА_3  адвокат Семенюк О.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		   В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що втрата товарної вартості транспортного засобу відноситься до тієї шкоди, яка не включається в страхову виплату. Відповідно до норм чинного законодавства, страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу. Відтак, шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості ТЗ відшкодовує особа, яка її завдала. З метою підтвердження розрахунку суми збитків та розрахунку втрати товарної вартості, позивачка звернулася до судового експерта для отримання відповідного висновку. Згідно з висновком експертного дослідження № 15 від 24.01.2024, величина втрати вартості автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 42808,98 грн. Отже суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
		   Скаржниця також не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, вважаючи її заниженою, та зазначає про неврахування судом всіх обставин справи при вирішення вказаної позовної вимоги.
		   10 вересня 2024 року до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2  адвоката Богуш М.К. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з підстав безпідставності та необґрунтованості її вимог.
		   У відзиві вказано, що сума втрат товарної вартості вже врахована у суму матеріального збитку, а тому не підлягає окремому відшкодуванню.
		   З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Mitsubishi», була застрахована, майнова шкода (в яку вже має бути врахована сума втрати товарної вартості автомобіля) повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише в разі встановлення обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
		   Тому судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні частини позовних вимог у зв`язку з відсутністю належних доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування, яке сплачено на користь скаржника, оскільки вказане унеможливило встановлення судом обставин виплати страховою компанією на користь позивача страхової виплати, її розміру, підстав, відповідного розрахунку, що, у свою чергу, перешкоджало встановленню обставин, за яких у потерпілої особи виникло право на пред`явлення вимог до безпосереднього заподіювача шкоди.
		   Крім того, позивачем порушено строки для подання доказів по справі, зокрема, скаржником не обґрунтовано причини неможливості подання до суду першої інстанції доказів, які долучені останнім до апеляційної скарги. 
		   У відзиві також зазначено, що судом першої інстанції правомірно зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки скаржником не було надано жодних доказів на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди саме в розмірі, який визначений останньою.
		Заслухавши доповідача, учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
		   Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 є власницею автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 10-11).
		   Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2024 встановлено, що 03.01.2024 близько 17 години 15 хвилин, на автомобільній дорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, 54 км, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «AUDI 100», державний номерний знак НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та безпечну дистанцію, у результаті скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Вказана постанова набрала законної сили 16.02.2024 (а.с. 12).
		   Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, та громадських формувань №166870270827 від 22.08.2023 та витягу №4259 з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_3 є фізично особою-підприємцем, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження господарської діяльності: вул. Соборна, 35, м. Шпола та АДРЕСА_2 (а.с. 13-14, 18).
		   Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААВ №851186, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи; загальне захворювання; протипоказана праця з фізичними навантаженнями.
		   Згідно з висновком експерта №15 від 24.08.2024 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП 03.01.2024, вартість матеріального збитку складає 625765,12 грн, у тому числі, величина втрати товарної вартості складає 42808,98 грн (а.с. 19-23).
		   Листом про огляд об`єкта дослідження від 15.01.2024 відповідача було повідомлено про дату огляду експертом автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.р.н. НОМЕР_2 (а.с. 41).
		   Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №15 від 24.01.2024 та акту наданих послуг від 24.01.2024, ОСОБА_3 сплачено 5500 грн на рахунок ФОП експерт Березовський А.А. за висновок експерта №15 від 24.01.2024 (а.с. 37).
		   Згідно з платіжною інструкцією від 21.03.2024 ОСОБА_3 сплачено ОСОБА_4 8450,00 грн за правничу допомогу (а.с. 38).
		   Колегія суддів звертає увагу, що 15.08.2024 представником ОСОБА_3  адвокатом Семенюк О.Г. до Черкаського апеляційного суду було подано доповнення до апеляційної скарги, до якого долучені докази сплати позивачу страхового відшкодування.
		   Однак, згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		   Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		   Відтак, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги докази, долучені скаржником до доповнення на апеляційну скаргу, оскільки такі докази позивачем не були подані до суду першої інстанції і стороною позивача не надано апеляційному суду доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		   У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		   Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		   Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		   Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		   За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
		   Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
		   Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		   До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		   У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
		   Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		   Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		   Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
		   Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		   Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		   Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.
		   Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		   Згідно зі статтями 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. 
		   Пунктом 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
		   Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
		   Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
		   Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
		   Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
		   Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
		   Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
		   Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
		   Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.
		   Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
		   Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 просила, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, майнову шкоду у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 42808,98 грн.
		   Відповідно до висновку експерта № 15 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП 03.01.2024, вартість матеріального збитку складає 625765,12 грн, у тому числі, величина втрати товарної вартості складає 42808,98 грн.
		   Зазначеними вище нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що величина втрати товарної вартості є складовою матеріального збитку, однак, законодавством чітко визначено, що шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
		   Вказаного суд першої інстанції не врахував, зазначаючи в оскаржуваному рішенні про можливість стягнення майнової шкоди з особи, яка завдала шкоду, лише в разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
		   Висновок суду першої інстанції, що для правильного вирішення справи та встановлення підстав виникнення у потерпілої особи права на пред`явлення вимог до безпосереднього завдавача шкоди, необхідним є встановлення обставин сплати страховою компанією на користь позивача страхової виплати, її розміру, підстав, відповідного розрахунку, колегія суддів вважає помилковим. Оскільки, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить чітке застереження, що страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу.
		   Тобто, під час розгляду даного спору, сума виплаченого страхового відшкодування позивачу значення не має, оскільки страховик може здійснити відшкодування лише вартості реальних матеріальних збитків, до яких величина втрати товарної вартості автомобіля не входить. Отже, за будь-яких обставин, обов`язок з відшкодування потерпілій особі втрати товарної вартості транспортного засобу, покладається на винну особу.
		   З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків за втрату товарної вартості автомобіля підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
		   Щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Пунктом третім Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з пунктом 9 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності.
		Справедливість механізму відшкодування моральної шкоди передбачає надання права на застосування зазначеного способу захисту цивільних прав і інтересів у випадках, коли з огляду на суть порушених немайнових прав застосування всіх інших засобів юридичного впливу не забезпечує мінімізації завданих особі немайнових витрат ефективніше, ніж таке відшкодування моральної шкоди.
		Враховуючи викладене вище, системно проаналізувавши доводи скаржника щодо завданої йому моральної шкоди та форм її прояву, апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції не було порушено принципів розумності, добросовісності, пропорційності та справедливості. Заявлений ОСОБА_3 у позовній заяві розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 грн є завищеним, підстав для зміни стягнутого судом першої інстанції розміру моральної шкоди в сумі 20000,00 грн, шляхом його збільшення, колегія суддів не вбачає та апеляційна скарга не містить достатніх обґрунтувань для цього.
		Відтак, оскаржуване рішення в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди підлягає залишенню без змін.
		   Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення
		   Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		   Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		   Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		   Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування збитків за втрату товарної вартості автомобіля підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення вказаної вимоги, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 819,60 грн, за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 3721,85 грн, на професійну правничу допомогу в сумі 5718,10 грн та судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1229,40 грн.
		   Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		   Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  адвоката Семенюк Ольги Григорівни задовольнити частково.
		   Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування збитків за втрату товарної вартості автомобіля, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		   Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 збитки за втрату товарної вартості транспортного засобу в розмірі 42808,98 грн.
		   В решті рішення залишити без змін.
		   Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати: зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 819,60 грн, за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 3721,85 грн, на професійну правничу допомогу в сумі 5718,10 грн.
		   Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1229,40 грн.
		   Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2024 року.
		 
		Судді: Ю.В. Сіренко
		Н.І. Гончар
		Т.Л. Фетісова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...