Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/1980/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/642/54/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221080000514

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.10.2024                              
		 
		                        
		                           
		       Справа № 642/1980/22
		Провадження по справі№ 1-кп/642/54/24
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 жовня 2024 року м. Одеса
		Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за №12022221080000514 від27.09.2022рокуза обвинуваченням
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду помічника лісничого ДПІ «Ізюмське лісове господарство», одружений, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України N? 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі  АР Крим) є невід?ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Законом України «Про оборону України» N? 1932-XII від 06.12.1991 визначено, що обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об?єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об?єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування, як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об?єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН N? 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав.
		Цими ж міжнародними документами закріплено обов?язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року N? 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		-застосування збройної сили державою проти суверенітету,
		територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується, як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Порушуючи вказані норми Президент Російської Федерації (далі - рф) ОСОБА_10 , а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об?єднаних Націй від 09.12.1981 N? 36/103, від 16.12.1970 N? 2734 (XXV), від 21.12.1965 N? 2131 (ХХ), від 14.12.1974 N? 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв?язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі - зс рф) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об?єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об?єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв?язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року N? 2212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України N?573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022, строком на 90 діб.
		У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
		Відповідно до Закону України № 2265-IX від 22.05.2022 «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» визначено, що Російська Федерація (далі - рф) є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об?єктів та об?єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності Українського народу та згідно ст. 1 цього ж кодексу перебувають під охороною держави.
		Станом на 24.02.2022 ОСОБА_9 , згідно наказу № 239-К від 20.12.2021 займав посаду помічника лісничого Балаклійського лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство».
		Відповідно до Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №976 від 16.09.2009 року, помічник лісничого відноситься до посадових осіб державної лісової охорони. Згідно ст. 89 Лісового Кодексу України державна лісова охорона здійснює захист лісів на території України та має статус правоохоронного органу.
		Таким чином, перебуваючи на займаній посаді помічник лісничого ДП «Ізюмське лісове господарство», ОСОБА_9 був службовою особою зі складу державної лісової охорони, а отже є працівником правоохоронного органу.
		У період збройного конфлікту збройними силами країни агресора рф в період часу з 03.03.2022 по 11.09.2022 було окуповано м. Балаклія Харківської області та наближені до нього населені пункти, що входять до території обслуговування ДП «Ізюмське лісове господарство».
		Так, судовим розглядом встановлено, що в період часу з кінця липня 2022 року (більш точна дата в ході судового розгляду не встановлена) до початку вересня 2022 року, точний час в ході судового розгляду не становлено, але не пізніше 11 вересня 2022 року, ОСОБА_9 , будучи громадянином України, займаючи посаду помічника лісничого ДП «Ізюмське лісове господарство», будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за вказівкою невстановлених в ході судового розгляду представників окупаційної влади, самовільно став виконувати організаційно-розпорядчі обов?язки, керуючи діяльністю незаконно створеного на базі ДП «Балаклійське лісове господарство» підприємства - «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области», надаючи вказівки підлеглим щодо організації роботи підприємства, а також адміністративно-господарські обов?язки щодо подальшої заготівлі та реалізації деревини, яка знаходилась на балансі ДП «Ізюмське лісове господарство».
		У подальшому на підставі розпорядження невстановлених в ході судового розгляду представників окупаційної влади ОСОБА_9 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, дав невстановленим в ході судового розгляду представникам окупаційної влади свою згоду та добровільно, без будь якого примусу, зайняв посаду директора незаконного органу виконавчої влади «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области» та продовжив у період часу з кінця липня 2022 року (більш точна дата під час судового розгляду не встановлена) до початку вересня 2022 року, точний час в ході судового розгляду не становлено, але не пізніше 11 вересня 2022 року, виконувати обов?язки директора незаконно створеного органу виконавчої влади «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области».
		Так, ОСОБА_9 , у період часу з кінця липня 2022 року (більш точна дата під час досудового розслідування не встановлена) до початку вересня 2022 року, точний час в ході судового розгляду не становлено, але не пізніше 11 вересня 2022 року перебуваючи за адресою розташування структурного підрозділу ДП «Ізюмське лісове господарство», у приміщенні якого здійснював свою діяльність незаконно створений орган виконавчої влади «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области» за адресою: АДРЕСА_2 , будучи громадянином України, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно та протиправно, виконував організаційно-розпорядчі обов?язки, керуючи незаконним органом влади «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области», створенним на тимчасово окупованій території міста Балаклія Харківської області, приймав рішення про прийняття на роботу працівників підприємства, забезпечував виконання обов?язків зі здійснення підбору кадрів, які мали забезпечувати діяльність новоствореного незаконного органу, надавав вказівки підлеглим йому працівникам щодо організації роботи підприємства, а також виконував адміністративно-господарські обов?язки щодо організації заготівлі реалізації деревини від імені незаконно створеного орану влади «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области», яка знаходилась на балансі ДП «Ізюмське лісове господарство».
		Такі дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України не визнав, зазначив, що погодився на організацію роботи на тимчасово окупованій території у зв`язку із відчуттям загрози своєму життю та життю своєї родини. Так, обвинувачений пояснив суду, що він одружений, має неповнолітню дитину. Працював на ДП «Балаклійське лісове господарство» помічником лісничого. З 01.01.2022 року почалася реогрганізація ДП «Балаклійське лісове господарство», та він був т.в.о. лісничого. 24.02.2022 року коли почалося вторгнення рф, він всіх працівників відпустив до наступного розпорядження. З соцмереж він дізнався, що військові рф забирають автомобілі. Тож він, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 передали пожежний автомобіль до м. Балаклія. Інший транспорт не вдалося сховати. 26.02.2022 року йому зателефонувала ОСОБА_13 та повідомила що до лісгоспа зайшли російські військові та нікого не пускають. Він намагався поки був мобільний зв`язок зв`язатися із керівником ОСОБА_14 . Коли йому зателефонував ОСОБА_15 , то він йому розповів про ситуацію. На що останній вказав, щоб усі перебували по домівкам до подальших вказівок. Потім зв`язку не було. Під час окупації, він на ринку продавав консервацію, овочі, що були у них у господарстві, та інколи зустрічав колег, які йому повідомили, що військові рф з лісгоспу вивезли усю техніку. Він особисто бачив, як вони їздили на двох «Нивах». З кінця лютого 2022 року по кінець липня військові мешкали у лісгоспі. Десь на при кінці липня він з родиною знаходились дома, на подвір`ї, коли до них приїхали російські військові. Коли він відчинив ворота, там стояли два військові, які спитали його прізвище, та сказали, що з ним хочуть поспілкуватися. На що він відповів: «їм надо  пусть приходят». Після чого його скрутили, він опирався, та отримав удар прикладом автомата, та впав на коліна. Його дружина в цей час кричала. Військові навели зброю на дружину та дитину. Військові йому сказали, або він їде з ними, або його та родину закопають. Одягли йому пакет на голову та повезли. Привезли до адміністрації м. Балаклея. Чоловіка йому представили як нового мера військової НОМЕР_1 . Його прізвище ОСОБА_16 . Почали задавати йому питання, де він живе, чи постійно він живе у м. Балаклія, ким працював, що входило у його обов`язки, в чому ця робота полягала. На що він повідомив, що працював помічником лісничого. Сказали, що він повинен відновити лісхоз, відремонтувати деревообробний цех. Він казав, що він не будівельник. На що йому відповіли, що допомагати будуть люди, яких повинен знайти він. Йому сказали, якщо він відмовиться, то розмовляти вже будуть по-іншому. Будь-яку посаду йому не пропонували. Після його відвезли додому. На початку серпня, коли він зустрічав людей, то звертався до них про допомогу прибрати територію у лісхозі від будівельного сміття. Пропонував зустрітися через кілька днів. Провели збори, де було прийнято рішення прибрати територію лісгоспу. Про те що йому погрожували, він на зборах не казав. Весь серпень 2022 року були обстріли, тому працювали по 2-3 години на день. Кілька разів за цей час до лісхозу приїздили військові рф та перевіряли, що вони зробили, забирали його для доповіді в адміністрацію до мера. На початку вересня почалися бої навколо міста. Приблизно 5-6 вересня вже військові ЗСУ прийшли до нього та спитали його прізвище, чи мешкали поряд окупанти, та з ким він живе, сфотографували його та паспорт, та попередили, щоб він нікуди не виходив, проводиться «зачистка» міста від окупантів. Через кілька днів його забрали фільтраційного центру та потім відпустили. Через кілька днів до нього знов прийшли, провели обшук, забрали мобідьний телефон, компьютер, та відвезли у невідомову напрямку, де його допитали та казали щоб він співпрацював. Після чого його відпустили та віддали копію паспорту. Відповідаючи на питання учасників процесу, обвинувачений пояснив наступне. Під час окупації він не намагався виїхати, оскільки не було куди їхати. Свою трудову діяльність він почав з 2003 року. Працював у Балаклійському лісхозі, в яке входить 6 лісництв та один дерево-обробляючий цех. Він здійснював нагляд за лісовими насадженнями. Балаклійське лісництво це структурний підрозділ. В лісгоспі був керівник цеха. Після реорганізації цех зупинили та нікого не призначили. 26.02.2022 року почалася окупація, та на той час ОСОБА_14 був керівником. До 01.01.2022 директором був ОСОБА_17 . Особові справи залишились у лісгоспі. Під час окупації на базі лісгоспу ніякого російського підприємства створено не було. Вони тільки прибирали сміття, скло бите, траву покосили, замінили шифер на цеху, позабивали вікна щитами. Взагалі працювали приблизно 10-11 днів. Коли були сильні обстріли, вони не виходили. Про оплату взагалі мови не було. Приблизно 8-10 вересня 2022 року вже українські військові зайшли до міста. На зборах він пропонував людям, хто хоче, щоб приходили допомагати. Про проведення зборів він повідомляв людям, кого побачив, щоб іншим також передали. Оскільки зв`язку не було, то приблизно порахував, що «сарафанне радіо» збере людей протягом тижня. За цей час його російські військові ще раз возили до військової адміністрації, фізичної сили не застосовували. Він повідомив, що кого мав можливість побачити  сповістив. Чому саме до нього звернулися російські військові, він не знає. В адміністрації йому також сказали перевірити роботу станків. Коли він проводив збори, російських військових поряд з ним не було. 
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за встановлених обставин повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені та дослідженими у судовому засіданні доказами:
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_9 він знайомий з 2000 року, коли ще разом працювали, причин для оговорювання його у свідка не має. Під час окупації, у м. Балаклія на ринку, точну дату він не пам`ятає, але це було літом 2022 року, він зустрів ОСОБА_9 , який спитав, чи буває він за місцем реєстрації, та просив якщо зустріне ОСОБА_19 , передати що будуть збори стосовно роботи у лісі. Коли ОСОБА_18 зустрів Кузьміна ОСОБА_20 , то передав йому цю інформацію, на що Кузьмін йому відповів, що якщо це буде робота на «рашку», то він не піде. Більше вони не спілкувалися. 
		Відповідаючи на додаткові питання ОСОБА_18 показав, що він працював із ОСОБА_9 у Балакліському лісгоспі. Ясиновий на той час був старшим майстром. ОСОБА_9 казав, що збори відбудуться з питання збирання працівників щодо праці. Як свідок зрозумів, що це «рашка» збирає. ОСОБА_21 не було сказано хто саме збирає збори, вказав дату та час на коли треба зібратись працівникам, що працювали у лісгоспі. ОСОБА_18 на збори не їздив. Щодо співпраці ОСОБА_9 із окупаційною владою, свідку нічого не відомо, а також чи займав він якусь посаду невідомо. До розмови про збори, свідок неодноразово бачив ОСОБА_9 на ринку, який там торгував продуктами. Блокпост був за територією лісгоспу, та свідок лише раз їздив у тому напрямку.
		Допитана у якості свідка ОСОБА_22 суду пояснила, що ОСОБА_9 вона знає, разом працювали, причин для оговорювання його у свідка не має. До 24.02.2022 року вона працювала прибиральницею у Балаклійському лісгоспі. Під час окупації вона перебувала за місцем свого мешкання, та до лісгоспу жодного разу не ходила. Приблизно 11-13 числа у серпні 2022 року до неї додому прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_23 , яка була звільнена з лісгоспу ще у 2021 році. Раніше вона працювала бухгалтером у Балакліському лісгоспі. Вони стали її кликати виходити на роботу у лісгосп, на що вона відповіла відмовою. На це, ОСОБА_23 їй сказала: «що не хочешь працювати на росію? Тоді давай сюди ключі. За тобою місце ніхто тримати не буде. Будемо іншу шукати». ОСОБА_22 віддала їм ключі від приміщень лісгоспу, та вони пішли. 
		Відповідаючи на додаткові питання свідок пояснила, що Балаклійський лісгосп тепер після реорганізації став Ізюмський лісгосп. Коли почалася окупація м. Балаклія та наближених населених пунктів, Балакліський лісгосп не працював. Тоді російські війська захопити лісгосп. Чи займав посаду ОСОБА_21 свідку невідомо. Під час спілкування із ОСОБА_21 та ОСОБА_24 , зарплату їй не пропонували, адже вона відразу відмовилась виходити на роботу. Свідок так розуміла, що працювали на росію, адже української влади на той час не було. Саме ОСОБА_21 їй не казав, що треба працювати на росію. Також свідок повідомила, що її сусід ОСОБА_25 розповідав їй, що коли він йшов з магазину, то побачив збори біля лісгоспу, підійшов, послухав та пішов. Хто саме там збирався вона не знає. На територію лісгоспу вона потрапила, вже після деокупації, у вересні 2022 року. Під час окупації, на території лісгоспу приблизно три місяці, точно до червня 2022 року, знаходились росіяни, там все було взламано. Вона їх бачила, адже проживає неподалік. Вже після того, як російські військові виїхали з території лісгоспу, ОСОБА_9 почав збирати працівників. На блокпостах на той час ще стояли російські військові. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснив, що працював в Ізюмському лісгоспі з 2012 року на різних посадах. ОСОБА_9 знав, він працював у лісничистві, причин для оговорювання його у свідка не має. Як свідку відомо, під час окупації ОСОБА_9 був директором Балаклійського лісгоспу. Так, коли свідок перебував біля магазину, точну дату він не пам`ятає, приблизно у липні - серпні 2022 року, ОСОБА_9 сказав йому, що на наступний день будуть збори біля лісгоспу. Він туди прийшов. Та після зборів для себе прийняв рішення на роботу не виходити, та не працювати. На зборах були приблизно 15 чоловік, він не рахував. Точно пам`ятає, що були ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . Були також люди, яких він не знає. Збори проводив ОСОБА_9 та казав, що будемо працювати при тій владі що прийшла. Тобто свідок уточнив «рашистській» владі. ОСОБА_21 розповідав про початок праці, жодних прізвищ не називав, казав, що буде зарплата, в якій валюті не уточняв. Коли проводив збори, ОСОБА_9 був спокійний, не хвилювався. Заяв при свідку на прийом на роботу не давали. Присутніх переписали на аркуш. Особисто свідку ОСОБА_9 запропонував посаду верстальника. Свідок пішов ще до завершення зборів, по своїм справам. Після зборів хтось працював у лісгоспі, адже криша була відремонтована, прибрали сміття. Десь через три дні, він зустрів ОСОБА_9 , який його спитав, чому він не вийшов на роботу. На це свідок відповів, що не буде працювати на росію. Після цього йому вже ніхто виходити працювати не пропонував. Та на цю тему більше не спілкувався. Свідку невідомо чи була відновлена господарська діяльність. Лісгосп спочатку війни не працював. На території лісгоспу жили російські військові, та виїхали приблизно за два місяці до зборів. Вони вивезли весь ліс, що був заготовлений до війни. Це було весною, на початку літа, ще задовго до того як ОСОБА_9 проводив збори. Пілорама була в неробочому стані, отже не могли піляти на пілорамі. Ліс був замінований російськими військовими, ходити туди було небезпечно. Йому відомо про двох загиблих, які підірвалися на мінах.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що із ОСОБА_9 вони перебували у робочих стосунках. Разом працювали. Причин для оговорювання його у свідка не має. Приблизно через пів року після окупації м. Балаклія, в началі серпня 2022 року біля лісгоспу проводились збори. Хто саме їй повідомив про збори вона не пам`ятає. Свідок тоді вперше виїхала до міста, та раділа що побачила колег. Адже зв`язку не було, нічого ні про кого не було відомо. Вона спілкувалася із колегами, раділа що живі. ОСОБА_9 на зборах казав, що треба виходити наводити порядок у лісгоспі. На зборах були, кого вона пам`ятає, ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 . Були також люди яких вона не знає. ОСОБА_29 прийшла на збори коли вони вже йшли, та пішла ще до кінця. Те що вона чула, то ОСОБА_9 казав, що треба кришу робити, прибирати. Особисто свідку роботу не пропонували. Їй не відомо чи співпрацював ОСОБА_9 із російською адміністрацією. Приблизно через тиждень після деокупації, свідок потрапила до лісгоспу, та жодної документації там не бачила. 
		Свідок ОСОБА_32 під час допиту у суді повідомила, що ОСОБА_9 вона знає, разом працювали у лісгоспі, причин для оговорювання його у свідка не має. Під час окупації їй стало відомо, що ОСОБА_9 проводив збори, але вона на ці збори не ходила. Від ОСОБА_22 їй також стало відомо, що ОСОБА_21 та ОСОБА_24 пропонували їй виходити на роботу та прибирати. На що та відмовилась. Проте, на день міста Балаклії, у кінці серпня, всіх примусили виходити прибирати. Тоді вона дізналась від людей, що ОСОБА_21 став директором лісгоспу. Лісгосп працював у серпні 2022 року, та на той час української влади не було. Вона бачила, як люди приїздили до лісгоспу на своїх машинах з початку серпня. Серед них Бачила ОСОБА_24 із її чоловіком. Інших людей особисто не знає. Вона кожного дня там їздила до сина біля лісгоспу та це бачила. До того, на території лісгоспу жили російські військові, десь три місяці. Всю деревину, яка була заготовлена до початку війни, росіяне вивезли, та робили бліндажі. Також під час окупації, вона бачила як росіяне піляли ліс по краю. Це було до того, як проводились збори. Після деокупації, вона побачила безлад на території лісгоспу. Порядок був лише у кабінеті директора. Даних щодо провадження господарської діяльності вона не бачила. 
		Свідок ОСОБА_33 під час допиту у судовому засіданні пояснив, що він на теперішній час є пенсіонер, а до цього працював у Балакліському лісгоспі, наразі Ізюмському, майстром лісу. ОСОБА_9 знав, бачив неодноразово у лісгоспі. Причин для оговорювання його у свідка не має. Йому відомо, що під час окупації хотіли організувати роботу у лісгоспі. Балаклійський лісгосп не працював з початку війни. Керівництво все виїхали. Під час окупації він бачив ОСОБА_9 на ринку. Про те що відбудуться збори він не чув. Але бачив що у дворі лісгоспу збирались люди, які питання обговорювали йому невідомо. Проводив захід ОСОБА_9 . Він як раз їхав мимо, та побачив толпу людей біля лісхозу, які на той час вже почали розходитись, тож він поїхав далі. Люди потім казали, що ОСОБА_9 хоче організувати роботу лісгоспу, щоб були робочі місця по переробці деревини. На той час була окупаційна влада у місті. Будь-яких документів про призначення ОСОБА_9 свідок не бачив. На переконання свідка, працювати в тих умовах було неможливо, адже не було людей, техніки, станки були у неробочому стані. Люди казали, що ОСОБА_9 хоче відкрити лісгосп, а якими путями  невідомо.
		Допитаний свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_9 він знає з 2008 року, по роботі у лісгоспі, причин для оговорювання його у свідка не має. Після 24.02.2022 року коли почалася окупація міста Балаклія та наближених населених пунктів, він залишився на території, яку окупували, а саме у с. Савинці. Пропозицій працювати йому не надходило. Точний час він не пам`ятає, до нього приїхав ОСОБА_35 , який також працював у лісгоспі, та повідомив. що в лісхозі відбудуться збори і запропонував піти послухати про що буде мова. Забрав його, та вони разом поїхали до м. Балаклія. Приїхали до Балаклійського лісгоспу. Там побачили ОСОБА_9 , який повідомив що треба запускати підприємство. Якщо є бажання, то можно виходити на роботу. Щодо оплати нічого не казав. Сказав, що він піде до «начальства» рф та все узгодить. Він ходив до військової адміністрації щодо організації лісгоспу. Свідок вказав, що він прийняв рішення не працювати з рф. Була окупація, все було під окупаційною владою. На зборах на той час було приблизно 12-14 чоловік. Вони збирались прибирати територію. Представників рф на зборах не було. ОСОБА_9 коли проводив збори був спокійний, ознак примусу не вбачалось. Та він не казав, що його примушували працювати. Емоційний стан його був нормальний. Свідок також вказав, що після того він ще раз приїздив до лісгоспу щоб забрати трудову книжку. Будь-якої інформації про роботу більше не отримував. На зборрах піднімали питання щодо оплати, на що ОСОБА_9 відповів, що він поки сам не знає, що він їздив до військової адміністрації з метою організувати лісгосп та отримання гарантій. Збори тривали недовго, приблизно 15 хв. свідок повернувся до свого селища, яке було далеко від лісгоспу, тому що відбувалось далі йому невідомо.
		Відповідаючи на додаткові питання, свідок також повідомив, що він працював у лісництві лісничим, а ОСОБА_9 у лісгоспі. свідок проживає у іншому селищі. Тому що відбувалось у лісгоспі під час окупації йому не відомо. Збори проводились на території лісгоспу. На зборах обговорювали питання організації роботи лісгоспу. Там все побито було після прильоту. На той час напиляного лісу не було. Ліс знаходиться навпроти території лісгоспу. Він та ОСОБА_15 зі зборів поїхали, а хто там залишився йому невідомо. Свідок відповів, що територія лісу у його селищі була замінована. Під час роботи із ОСОБА_9 вони не часто зустрічались. 
		Свідок ОСОБА_36 під часу допиту у суді, пояснив, що він працював майстром лісу у Савинському лісництві. ОСОБА_9 знає, він працював у Балакільському лісгоспі, а свідок у лісництві, інколи перетинались із ОСОБА_9 , причин для оговорювання його у свідка не має. В серпні 2022 року через ОСОБА_15 він дізнався, що збирають збори працівників лісгоспу. Хто збирає та з якою метою не повідомляв. На другий день свідок, ОСОБА_15 та Дворник на авто поїхали до м. Балаклія. На ділянці біля лісгоспу побачили, що стоять колеги, і знайомі, і не знайомі. Збори проводив ОСОБА_9 на тему, щоб лісгосп знов запрацював. Збори були недовгі, кожен зробив свій висновок. Безхутрий вважав такі дії колобарацією. На наступний день він прийшов та забрав свою трудову книжку та потім виїхав до м. Вінниця. Після деокупації він відразу повернувся.
		Відповідаючи на додаткові питання свідок ОСОБА_36 пояснив, що під час зборів він не чув як себе представив ОСОБА_9 .. Казав, що буде організація робочого процесу, але конкретики не було. Треба обирати хто директор. Люди задавали питання, як заготовляти дрова, щоб пережити зиму. Військових на зборах не було. Як здалось свідку, ОСОБА_9 був трохи нервовий, відчувалось якесь хвилювання. Свідка нічого не зацікавило, та він не хотів працювати з окупаційною владою. Адже це буде підприємство яке буде працювати на окупантів. Він бачив, що був пошкоджений цех переробки деревини та у конторі вибиті вікна. Саме обладнання він не бачив. Щодо оплати праці свідок не чув. Можливість виїхати з окупованої території була. Був виїзд через дамбу Печенеги. Блокпости були. Свідка ніхто не змушував йти працювати, та тих хто з його селища теж. Лісгост складає 5 лісництв. Техніка була підрядна. Зберіглася лише пожежна машина, а що сталося з іншою технікою йому не відомо. Коли перебував біля контори, то не бачив проведення робіт. Ліс, по слухам, біля лісництва був замінований. 
		Свідок ОСОБА_37 під час допиту у судовому засіданні повідомив, він працював головним лісничим у ОСОБА_38 лісництві Балаклійського лісгоспу. Проживає у с. Залиман, яке не було окуповано рф. Свідок виїхав з села та повернувся вже після деокупації Балаклійської громади. Проходив по селищу та спілкувався із громадянами, що було під час окупацї. Казали, що було виробництво, ліс пиляли. Начебто ОСОБА_21 керував лісами під час окупації. Також казали, що відбувались збори колишніх працівників лісгоспу, які збирав ОСОБА_9 та пропонував виходити на роботу, за якими умовами невідомо. Свідок також проїхав до дільниці лісу та бачив багато випиляних насаджень. Якісь люди ходили та випилювали ліси, чим завдано збитки. Бачили і віськову техніку та місцеву. Ліс пиляли бензопилою. Зі слів населення, дрова продавали місцевому населенню, та будували бліндажі рф. Свідок бачив, що цех переробки деревини був, обладнання було у робочому стані. Він, коли обходив по селищу, то бачив у людей заготовлені дрова. Коли це було точно, він не пам`ятає. Більш всього було випиляно дерев у Савинському лісництві. Казали, що ОСОБА_15 керував у ОСОБА_38 лісництві, а Ясиновий - у м. Балаклія. Населення замовляли дрова, та складали списки, які передавали до старости, який потім йшов до лісництва та передавав списки. По списках привозили дрова, платили 2000 грн. за машину дров. Таких людей було багато. Хто спилював дерева, йому невідомо. У с. ОСОБА_39 були блокпости, які пропускали машини. Без узгодження з рф не могли возити дрова. Свідок також повідомив, що бачив в інтернеті відео-ролик із ОСОБА_21 , який брав участь у нараді військової адміністрації. Як працював ОСОБА_9 свідку невідомо.
		Відповідаючи на додаткові питання, свідок ОСОБА_37 пояснив, що він проживав у с. Залиман, яке не було окуповано. У березні 2022 року через селище проходила російська військова техніка. Свідок був лісничим в лісництві в ОСОБА_40 з 2021 року, яке підпорядковане ОСОБА_41 . Але це одне підприємство. ОСОБА_9 керував лісгоспом літом 2022 року. До лісгоспу свідок потрапив після деокупації у вересні 2022 року, коли закінчились бойові дії. Ліс був частково погорілим, та були випиляні дерева. Коли свідок ходив по селищу, то бачив, що по дворам у людей були заготовлені дрова. Тому став задавати питання звідки дрова, та люди почали розповідати. Після отриманої інформації, свідок доповів про це директору ОСОБА_42 лісгоспу  ОСОБА_43 , також повідомив, що багато погорілого та випиляного лісу. На що ОСОБА_43 дав вказівку підготувати документи за цими обставинами. Свідок складав акти, та все передав до лісгоспу, а лісгосп вже звернувся до правоохоронних органів. Який результат по актах йому невідомо. Окопи, що залишились після російських військових були укріплені дошкою та деревиною. Після деокупації обладнання працювало та було у робочому стані. В Ізюмському лісгоспі цех був знищений повністю. Цех переробки це окремий структурний підрозділ, куди привозять деревину з лісництва.
		Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 пояснив, що під час окупації, влітку 2022 року, він їхав по м. Балаклія, та побачив стоять люди. ОСОБА_9 його побачив, та каже: «О! ви мені потрібні. Криша пробита, треба допомогти». На що він відповів, добре. Тільки пива піде вип`є. З тих людей, кого він там побачив, були ОСОБА_45 , ОСОБА_25 , інших він не знає. ОСОБА_9 попрохав його відремонтувати кришу, на що він погодився. 
		Відповідаючи на додаткові питання, свідок ОСОБА_44 повідомив, що це відбувалось у серпні 2022 року. До лісгоспу ремонтувати кришу він приїздив два рази. Поміняли шифер, та чекали коли привезуть дошки. В той час м. Балаклія було під окупацією. ОСОБА_46 він побачив перед лісгоспом, коли їхав до магазину «Лесной», який знаходиться прямо перед входом у лісгосп. Там було 5-6 чоловіків. Як зрозумів свідок, збирались обирати лісничого. Організовував ОСОБА_9 .. Свідок також вказав, що за виконану ним роботу йому ніхто не платив, він хотів взяти оплату дошкою. ОСОБА_21 казав, що почнемо пиляти  віддам дошкою. Усім процесом керував ОСОБА_9 .. Люди казали, що він сам запропонував свою кандидатуру на керівника. ОСОБА_47 (прізвище не пам`ятає) також як і свідок два дні попрацював. При них військові рф до лісгоспу не заходили. Свідок побачив людей на території лісгоспу адже ворота були відчинені. Кузьмін ОСОБА_48 сказав що працювати не буде. Коли ремонтували кришу, ОСОБА_9 майже не бачив, адже ОСОБА_9 . зранку їздив до військової адміністрації до так званого коменданта ОСОБА_16 на нараду у так званому «білому домі». Свідок повідомив, що він як не спитає, де ОСОБА_21 , відповідали «він на нараді». «білий дом» це у м. Балаклія у районній адміністрації. Коли почались сильні обстріли, свідок більше до лісгоспу не ходив. На зборах ОСОБА_9 запропонував свою кандидатуру на директора. Також він казав, що почнемо пиляти  будемо розраховуватись. До проведення зборів, свідок бачив ОСОБА_9 на ринку, коли той торгував продуктами харчування, та після зборів, вже на ринку його не бачив. Коли ремонтували кришу, приїздили також електрики, та на другий день вже включали пилораму. Лісу при свідку до лісгоспу не привозили, не пиляли. Не встигли, адже прийшли українські війська, та почалася деокупація. Будь-яких заяв на роботу свідок не писав, та йому ніхто не пропонував, адже він, як він зазначив, вже старий. 
		Свідок ОСОБА_49 суду повідомив, що у серпні 2022 він був присутнім на зборах працівників Балаклійського лісового господарства, на якому обговорювали необхідність наводити порядок у лісгоспі, адже були прильоти. З початку окупації ОСОБА_49 постійно проживав у м. Балаклія. В березні 2022 року заїхали російські військові. Звільнили місто десь 06.09.2022 року. Збори проводили у серпні 2022, тобто до деокупації. На зборах були працівники лісгоспу, і бухгалтера, і лісники, і прості робочі. Хто йому повідомив про збори, він не пам`ятає, на той час зв`язку не було, тому хтось на словах передав. Було всього 15-20 чоловік, скільки точно він не рахував. Збори проводив ОСОБА_9 та казав, що чужі люди стали лазити по цехах , та щось пиляли, намагались запустити станки. Тож треба все залатати, та закрити. Спочатку треба навести порядок. ОСОБА_9 на той час був старшим, тому сказав що він буде керувати. Свідку запропонували бути сторожем, але він не міг бути сторожем. Про оплату нічого не казали. Коли свідок заходив до лісгоспу, там працювали хлопці, кришу ремонтували, двері забивали. Це були не працівники лісгоспу. Чи платили їм йому невідомо. До того на території лісгоспу жили російські військові, та стояла охорона. Коли вони виїхали, то все було відчинено, все покидали та поїхали. Бути сторожем йому запропонував ОСОБА_9 . Але ОСОБА_9 казав, що напевно треба буде писати заяви. Проте заяви свідок не писав та не подавав. При свідку з іншими ОСОБА_9 про прийом на роботу не розмовляв. Свідку невідомо, чи працював ОСОБА_50 на окупаційну владу. Свідок ОСОБА_49 є водієм пожежної машини. Під час окупації ОСОБА_12 перегнав пожежну машину в МЧС, щоб її окупанти не забрали. Після деокупація він забрав пожежну машину до лісгоспу. Про те , що вказівку заховати машину давав ОСОБА_9 , йому невідомо. У лісгоспі було багато техніки, дві Ниви, самосвал, Урал, лісовоз, та всю техніку забрали окупанти. Піломатеріали також все вивезли з території лісгоспу, будували бліндажі. Це все було що до проведення зборів. На складах залишились лопати, та ще якісь інструменти. Роботи проводити було неможливо. Деревину вивезли російські військові. Також вони самі пиляли ліс та вивозили. ОСОБА_9 казав, що поки він самий старший, то все на нього лягає. У нього були якісь бумаги. Що він записував, він не бачив, та що це за бумаги також йому невідомо. 
		Свідок ОСОБА_51 повідомив, що ОСОБА_9 добре знає, адже не один рік разом працювали, причин для оговорювання його у свідка не має. Під час окупації приблизно наприкінці липня  початку серпня 2022 році були збори, на яких ОСОБА_9 казав, що лісгосп відновить роботу під рф. Щодо посади директора свіок не пам`ятає, чи була розмова, але потім люди казали, що ОСОБА_9 тепере директор. На зборах обговорювали, що треба наводити порядок. ОСОБА_51 після цього бульше до лісгоспа не ходив. 
		Відповідаючи на додаткові питання свідок повідомив, що про проведення зборів він дізнався на ринку, хтось казав, давайте усі хто є  на збори. Він сказав, що прийде. На зборах було приблизно 25-30 чоловік. Були ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_25 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , Дворник, ОСОБА_54 , Олійник, та інші, всіх не пам`ятає. Збори проводив ОСОБА_9 .. Казав, що необхідно навести порядок, відремонтувати цех, підготувати обладнання для роботи. Довести до робочого стану. Потім буде обговорювати із «керівництвом» рф  ОСОБА_16 , який був так званий голова військової адміністрації. Без погодження із ним неможливо було працювати. Усі питання необхідно було обговорювати із ОСОБА_16 . Під час проведення зборів свідок не помітив, щоб ОСОБА_9 був під якимось примусом. Про заробітну плату не пам`ятає чи була розмова на зборах. Територію лісгоспу кілька місяців займали російські військові, вони там жили, та незадовго до проведення зборів, вони звідтілля пішли. На час зборів російських військових не було. Техніку, яка була у лісгоспі, забрали військові рф, та їздили на ній по місту. Він сам кілька разів бачив. Військові рф самі розвозили піломатеріали на бліндажі, блокпости. На час проведення зборів піломатеріалу у лісгоспі не було. Пожежну машину перегнали до МЧС, як казав головний механік  хлопці відігнали. Лісовозом перевозили деревину військові рф. Нива стояла як бар`єр на блокпосту. Урав забрали військові та з ним уїхали. ОСОБА_55 не повернулись до лісгоспу. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_56 суду пояснив, що він працював майстром лісу Балаклійського лісництва. ОСОБА_9 добре знає, адже ОСОБА_9 приблизно з 2002-2003 працював у лісництві. У 2022 році до війни працював на посаді в.о. лісничого. Причин для оговорювання його у свідка не має. Свідок повідомив, що під час окупації влітку 2022 року хтось передав з с. Вербівка, де він проживає, щоб він приїхав до Балаклії до лісгоспу. Ця особа у лісництві не працювала, та ніякого відношення до лісництва не мала, але хто це був він не пам`ятає. 
		Свідок приїхав до м. Балаклія 08.08.2022, та біля контори Балакліського ліснитцва були люди і з Савинського лісництва, і з Балаклійського лісництва. Він поспілкувався з багатьма людьми, робітниками та майстрами. Усіх хто там був, точно не пам`ятає. Точно пам`ятає, що були ОСОБА_11 з пожарної частини та бухгалтер був. Всього було приблизно чоловік 20-15. ОСОБА_9 сказав що хто хоче на роботу влаштовуватися в лісгосп, то треба писати заяву на ім`я директора. ОСОБА_57 спитав - Хто директор? На що ОСОБА_50 сказав: «Я головний». Також треба було писати заяву і на ім`я адміністрації, яка була там, тобто окупаційної, на ОСОБА_16 . Свідок повідомив, що йому ОСОБА_9 пропонував посаду лісником або майстром лісу. Свідок відмовився, та поїхав і більше не приїздив. Він не хотів працювати на рф.
		Відповідаючи на додаткові питання свідок ОСОБА_56 пояснив, що він коли під`їхав до лісгоспу, то стояв і спілкувався з чоловіками. Ясиновий сказав, хто хоче робити, треба писати дві заяви. Про зарплати свідок не знає і як робити, він також не знав.
		При спілкуванні з ОСОБА_9 свідок страху у нього не бачив. Про тиск з боку окупаційної влади ОСОБА_9 також не казав. Він був такий як зазвичай. 
		Бажаючим працювати треба було приїхати 09.08.2022 року, але свідок більше туди не поїхав, та більше нікого не бачив. Після звільнення м. Балаклія, свідок з іншими чоловіками прибирали територію лісгоспу, ходили з саперами. ОСОБА_9 словами казав, що він директор. ОСОБА_21 казав, що дві заяви потрібно було писати - на ім`я директора та голову адміністрації. Щодо роботи ОСОБА_9 казав, що прибиранням почнемо займатись, а далі видно буде. Хто з працівників погодився, свідок не чув. Та кому які посади пропонували, він також не чув.
		Також свідок повідомив, що державне підприємство Баліклійське лісництво до війни передали Ізюмському лісогосподарству. Керівництво він знав, його тільки призначили. Ревізія пройшла і вони ще не робили. Війна почалась. Свідку нічого не відомо про стан лісгоспу під час окупації. Після звільнення дізнався, що люди розповідали, які жили поруч. Росіяни жили всюди, і в селах. Свідок також вказав, що дату зборів він запам`ятав, адже 09.08. у нього день народження. ОСОБА_21 передав чоловікам, щоб він приїхав на збори. Зв`язку не було, він сам не міг зв`язатись. Свідок на зборах був приблизно 10-15 хвилин. При ньому ніхто та нічого не записував. Протоколу зборів не було. Обстріли були постійні. Щодо можливості почати працювати, свідок відповів, що ири бажанні можливо було все, але було небезпечно. Також вказав, що все розграбоване було, і у лісгоспі, і всюди. Також йому невідомо чи був заготовлений ліс. Після деокупації свідок разом із саперами по лісу два тижні ходили, находили різне. 
		Свідок ОСОБА_58 під час допиту суду пояснила, що ОСОБА_9 знає, працювали разом, підстав оговорювати його у свідка не має. ОСОБА_9 був помічником лісничого, та виконував обов`язки лісничого останній час перед окупацією. Під час окупації в серпні, ОСОБА_58 від своєї матері дізналась, що ОСОБА_9 займав посаду директора лісгоспу. Потім під час спілкування із колегою - ОСОБА_59 , яка повідомила, що ОСОБА_9 там з іншими працівниками «розгорнул» діяльність та має намір запустити лісниче підприємство. Організація роботи як відбувалась свідку невідомо, чула, що там були якісь збори, але конкретно нічого не відомо. Коли почалась окупація на електронні ОСОБА_60 приходили розпорядження підписані ОСОБА_43 , про те, що потрібно забезпечити цілодобове чергування, та сповіщати про осіб у лісі.
		Відповідаючи на додаткові питання, свідок повідомила, що 23.03.2022 року вона виїхала з м. Балаклії до м. Полтави, а потім в с. Андріївку. Повернулась після звільнення м. Балаклії. В кожному лісництві є своя електронна пошта. 24.02. 2022 року ще був зв`язок. Всі повиходили на роботу 24.02.2022, а потім всі були на зв`язку. Хлопці чергували, вона не виходила на чергування. Лісова охорона працювала чи ні  не знає. Вона працювала в іншому лісовому господарстві, а не в Балаклійському. В м. Балаклія залишилась її мати. Вона сказала, що бачила під час окупації ОСОБА_61 , що він займає посаду керівника лісгоспу. Після деокупації, свідок бачила в приміщенні лісгоспу залишки від перебування військових рф, сухпайки, пошкоджені приміщення. На території бачила з техніки Кран один стояв. Більше нічого не було. Документів організаційних після деокупації не було.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_43 суду пояснив, що він займає посаду директора ОСОБА_62 2021 році відбулась реорганізація лісгоспу. Балаклійський лісгосп було ліквідовано і приєднано до ОСОБА_42 . Акт до кінця не затвердили через війну. В січні 2022 року свідок бачив ОСОБА_9 на нараді, він тоді був помічником лісничого. Що відбувалось під час окупації свідку невідомо, адже в окупації він не був. Поступна Влада повідомила, що в Балаклії працюють. Вона казала за ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , що саме роблять не казала.
		Відповідаючи на додаткові питання свідок ОСОБА_43 пояснив, що ОСОБА_63 був головою ліквідаційної комісії. Він був директором, але ще не була завершена ліквідація. ОСОБА_43 був керівником лісгоспу, але ще ОСОБА_64 лісництво не приєдналося до них. Ліквідаційна комісія не завершила всі процедури. ОСОБА_14 повинен був давати вказівки. Але вказівки давати не було можливості, адже був відсутній зв`язок. З 01.01.2022 року Балаклійське лісництво не працювало, чекали злиття. Поступна сказала, що ОСОБА_21 та ОСОБА_27 вийшли на роботу.
		Свідок ОСОБА_65 суду пояснив, що він постійно працював у лісгоспі з 1993 до 2007 року на різних посадах, лісник, потім вальник лісу, у цеху переробки сировини, на валці лісу. ОСОБА_9 знає, разом працювали, причин оговорювати його у свідка немає. Під час окупації свідок був дома у м. Балаклія. ОСОБА_9 бачив. У їх районі є магазин «Лісовий», там всі зустрічались, спілкувались. Пішли чутки, що лісгосп буде відкриватись. У серпні 2022 року ОСОБА_9 підходив та казав, що будуть збори, хто хоче працювати. Приходьте, хто хоче, буде в ньому працювати. З його слів, свідок зрозумів, його будуть призначати керівником та буде організовувати роботу. Перші місяці будуть безоплатними, а потім за гроші. Свідок коли зрозумів, що треба щось підписувати пішов. Була розмова, що збори через пару днів на території лісгоспу. На зборах було приблизно 30-35 осіб. Збори проводив ОСОБА_9 .. Він запропонував себе на керівництво. Військовослужбовців рф озброєних не було. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не було. Був трішки збуджений. Йому запропонували цю роботу. Він сказав, що довго працював, воно йому рідне і він хоче його очолити. Розмова була, що все це сугубо добровільно. Примусу не бачив. У той момент людей зі зброєю не було. Було на зборах багато людей, всіх він не пам`ятає, точно бачив ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_30 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 (бухгалтер), ОСОБА_71 , ОСОБА_72 . По розмовам чув, що був складений акт по зборам. Та хто підтримував ОСОБА_21 керівником, ОСОБА_11 точно сказав, що підписав. ОСОБА_73 підписав. За підсумком зборів був складений документ.Коли свідок пішов ще нічого не писалось. Він акту не бачив та не підписував його. ОСОБА_21 працював на різних посадах. Був робітником. ОСОБА_74 переробки  це інший начальник. Лісництво він бачив. Неподалік був магазин, і він бачив хто приїздив до лісгоспу. ОСОБА_21 знаходився на території Балаклійського господарства. Роботи не проводив. ОСОБА_75 був замінований, і там стояла армія рф, відразу за дорогою. Якась жінка приїздила. Чи по гроби, чи по сировину. ОСОБА_74 не працював. 1-2 рази якісь люди приїжджали, не з їх місцевості. ОСОБА_21 був завжди на роботі. Приїжджав до контори або на велосипеді, або на жигулях. ОСОБА_23  бухгалтер. Часто з ним сидів співробітник, свідок його не знаю. Здається, що колишній поліцейський. ОСОБА_76 також ремонтували. Звуку роботи станків саідок не чув. Техніки в лісгоспі не було. Росіяни все забрали. Це було у березні 2022 року, як техніку забрали. З кінця березня до червня 2022 військові рф стояли прямо у приміщенні. Вони постійно там були. ОСОБА_77 на початку вторгнення була і вони її відібрали. Пилки гуділи. Вони самі це робили. 
		Свідок ОСОБА_78 під час допиту у суді поясник, що він ОСОБА_9 знає, з 2008 року разом працювали, підстав оговорювати його у свідка немає. Перебвав в м. Балаклії під час окупації. До серпня 2022 року не працював лісгосп. ОСОБА_9 періодично бачив на ринку. Пропозиція від ОСОБА_9 була десь в серпні 2022 піти працювати в лісгоспі, поновити роботу цеху переробки. Свідок відмовився. Вони після цього ще бачились, він ще раз приїжджав до дому , щоб ОСОБА_78 пішов працювати. Були збори, та ОСОБА_78 прийшов та ще було чоловік 20-30, колишні працівники. ОСОБА_9 проводив збори щоб відновити роботу лісгоспу. Працевлаштування  про це нічого не було зрозуміло. Збори йшли приблизно 30 хвилин, а може й менше. Ясиновий казав треба директора обрати. На що люди казали, ти зібрав ти й будеш, тобто ОСОБА_21 . Свідок нічого не підписував. Свідок також повідомив, що про застосування до ОСОБА_9 він не казав, на обличчі у нього синців не було. ОСОБА_9 казав, що для відновлення пошкодженої будівлі, треба відновити роботу. Прибирати після прильотів. Ремонтували дах, забивали вікна. Зарплату не платили. ОСОБА_9 казав, що може у вересні заплатять. Росіян на той час уже не було в лісгоспі, коли були збори. Вийшли десь 6 чоловік (дах, скло вимели). Фактично не працювали. Пиломатеріалів не було. Лісу не було. Станки були. Транспорту не було. Все забрали військові рф, як тільки прийшли. Працювати приблизно 10 днів виходили. Починались обстріли і ховалися. Кожного дня були обстріли. Документально нічого не оформлювалось. Потім обстріли стали частіше. Ліса нема, роботи не було. Свідок вважав, що виходить до Балаклійського лісгоспу.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_79 пояснив що працює в ДП «Лісгосп», з 2008 року завідувач сектору лісгоспу. Він спочатку проживав в окупації, у батьків. Поряд були часто прильоти. Під час окупації, ОСОБА_9 бачив рази 2-3, випадково. Всі шукали продукти, тому на базарі й бачив. Зв`язку не було. Він казав (коли свідок його бачив в останній раз), що треба якось жити, якось працювати в лісгоспі, це було приблизно у серпні 2022 року. Про зв`язки з окупантами розмов з ним не було. ОСОБА_80 бачив, що у лісгоспі були якісь відновлювальні роботи після обстрілів. Зі слів Кузьміна свідку стало відомо, що були збори і обговорювались відновлювальні роботи. Кузьмін казав, що ОСОБА_21 проводив збори, та ОСОБА_81 (колишній співробітник поліції). У момент окупації свідку невідомо, які у них були відносини. Свідок також бачив ОСОБА_82 , який під`їзжав на мотоциклі, який казав, що ОСОБА_9 пропонував йому якусь посаду юристом. Свідок бачив, що перекривали кришу, окна, прибирали скло. ОСОБА_9 давав розпорядження. 
		За клопотанням сторони захисту, у судовому засіданні також були допитані свідки.
		Свідок ОСОБА_83 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_9 , суду пояснила, що з 2005 року перебували з ОСОБА_9 у цивільному шлюбі, у 2007 році одружились. Мають троє дітей, 2 від попереднього шлюбу(1993 р.н. та 2001 р.н.), одна спільна дитина  ОСОБА_84 , 2009 р.н. Він виховував дітей як батько. Батьки ОСОБА_21  мати Людмила, хвора, інвалід другої групи безстроково, не виходить з дому, потребує сторонньої допомоги. Батько помер 01.06.2023, дуже хворів, помер від раку. ОСОБА_85 допомагав батькам. Вони без його допомоги не могли. Характеризує чоловіка спокійним , добрим, допомагав людям, ні з ким не сварився. Освіта технічна, лісництво, лісове господарство. Після технікуму прийшов в Балаклійське лісництво, там працював постійно на різних посадах. Дуже любив свою роботу. У шлюбі нажито майно. У грудні 2007 року придбали дім, оформлений в іпотеку. В 2020 році сусідка продавала, купили в кредит будинок з земельною ділянкою. Кредити ще не погашені. За перший виплатили. За другий кредит не виплачено. Другий будинок 60м2, не жилий, глиняний. ОСОБА_86 робота полягала у тому, щоб стежити за лісом, висадкою, вирубкою лісу, доглядати за технікою безпеки. До виробництва, переробки лісу він відношення не мав. Балаклія була окупована в березні 2022 року (перед 8-м березня) до початку вересня. Під час окупації керівництва не було. Всіх кинули. Нічого не працювало, їжі не було. Світла не було, води не було. Спочатку за рахунок того, що було у підвалі. Коли все закінчилось, якось люди знімали кошти під відсоток . Вона також їздила на ОСОБА_87 взяти там продукти. Торгували на ринку чим могли. Приїздили з села люди, привозили молочку, вони й ОСОБА_88 2022 році була реорганізація та приєднано до Ізюмського лісництва. З керівництва нікого не було. Лісництво окупували, навели там безлад. Люди сиділи по домівках. Саша точно ховав машину пожежну. Він телефонував однокласнику, та вони між пожежними машинами заховали цю машину. Військові рф їздили на машинах по лісництву, вони дозволу не питали. Був ліс, вони його вивозили. Будинки біля лісу вони повідкривали, потім все вивезли. Обстріли були кожного дня. Приліт був також біля їх дому. Прильоти були всюди.У лісі ніхто не ходив, ліс був замінований. Могли розстріляти, навіть на кладовище ніхто не ходив. У кінці липня вони родиною приїхали з ринку, на ринку зустріли сестру. Коли приїхали додому, приблизно о 13:00 дня був ОСОБА_89 у ворота. Саша пішов подивитись. Розмовляли голосно. ОСОБА_83 вийшла, побачила ОСОБА_90 , двох військових рф, які кричали. Вона підійшла спитати, що вони хочуть, куди забирають її чоловіка. На що її «послали». Саша впав, його вдарили прикладом по голові, наділи мішок на голову та забрали. Один військовий затвором переклацнув. Затовкали ОСОБА_90 в машину. Син почав плакати. Сашу казав, що нікуди не піде. Військовий сказав, що тобі дам лопату, будеш всіх закопувати. Через 3-4 години ОСОБА_91 прийшов. Він розповідач, що з кимось говорив, типу з мером міста, що треба привести лісництво у порядок та працювати. Погрожували розібратися з родиною. ОСОБА_9 нікому не пропонував роботу, казав, що будемо прибирати, наводити порядок. Ніяких наказів не було. Просто ОСОБА_91 просив людей допомогти відремонтувати будівлю. Жодних грошей не було, не платили нічого. Вони і не збирались платити. ОСОБА_91 був єдиним старшим з лісництва. Вони прибирали приміщення на території, забивали вікна. Росіяни повивозили все. Росіяни приїжджали та перевіряли чи вони прибирають. Військові, що приходили до них, двоє були у військовій формі з білими пов`язками, з автоматами. ОСОБА_92  водій сидів у машині. ОСОБА_91 з ними сперечався. Він казав їм, що нікуди не піде. Свідок бачила як йому наносили удари прикладом, били по тілу, по обличчю не били. Він впав на коліна. Скільки разів наносили удари вона не рахувала. На переконання свідка, якби чоловіка не змушували, то він ніколи не пішов працювати на рф.
		Відповідаючи на додаткові питання свідок ОСОБА_83 повідомила, військові не пояснювали навіщо та куди забирають чоловіка. Вони сказали « ОСОБА_93 з нами». Працювали коли не було обстрілів, до обіду. Не кожен день ходили на роботу. Під час обстрілів не ходили. Всього тижні два працювали. Саша казав повиходили хлопці. ОСОБА_9 зібрав збори та попросив допомогти. Збори були у лісництві. Про збори на словах передали, хто кому. Свідок вказала, що старшим залишився тільки ОСОБА_91 з управління, тому він проводив збори. Його примушували. Щодо примусу не звертались до поліції після деокупації.
		Свідок ОСОБА_94 суду показала, що вона знає ОСОБА_9 , вони знайомі, їх діти дружать. Він працював помічником лісничого. Охарактеризувала ОСОБА_9 дуже спокійним, добре доглядав дітей, завжди допомагав, не конфліктний. Його батько був дуже відомий у м. Балаклії, тому знала і батька. В м. Балаклія жила до і після окупації. З березня 2022 року було окуповано м. Балаклія. Було тяжко. Світла часто не було, інтернет пропав, зв`язку не було, газ та вода, то були, то ні. Військових було багато, на ринку стояли зі зброєю. Чоловіків часто забирали в автомобілі. Молодих хлопців. Кого вона знає, потім з`являлись. У лісництві жили російські військові з березня 2022 року. Вона проходила повз та бачила, що вивозили ліс, їздили на машинах. Те, що було заготовлено вивозили. Обстріли були постійно. ОСОБА_75 було заміновано, щоб не ходили. ОСОБА_91 попросив її допомогти поприбиратись на території лісництва. До цього, коли свідок ОСОБА_94 була в гостях у Ясинових, почули грюкіт у ворота. Спочатку вийшов ОСОБА_91 , потім він кричав, вони також вийшли. Військовий рф почав бити ОСОБА_9 прикладом автомата. Потім ОСОБА_95 забрали. Увечері він був уже дома. За словами ОСОБА_96 його не було дома години 3-4. Військові рф приїхали на машині, яка стояла біля двору. Вона бачила, як вони почали бити ОСОБА_9 по плечам. Потім дитина ОСОБА_97 заплакав, то вона його забрала та пішла. ОСОБА_98 зайшла та сказала, що ОСОБА_90 забрали. Пакет на голову одягнули чорного кольору. Всім його надягали кого забирали. ОСОБА_98 потім розповідала, що змушували ОСОБА_9 , щоб він навів порядок у лісництві, а то вони заберуть все обладнання. І щоб вивів людей, які до війни там працювали. Хто хотів, той прийшов. Нічого про оплату не казали. Свідок в лісництві ніколи не працювала. Заяви про прийняття на роботу не писала. Грошей ніхто не обіцяв. ОСОБА_91 попросив  тож вона прийшла допомогти. Коли військові рф забирали ОСОБА_9 , то погрожували, що будеш копати яму своїй сім`ї, а потім і сам в неї ляже. Під час розмови військових з ОСОБА_9 , свідок була в домі. На території лісництва перекривали дах, прибирали скло. 
		 
		Крім того, свої висновки суд обґрунтовує й дослідженими письмовими доказами, а саме:
		- з копії витягу з реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12022221080000514 від 27.09.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України встановлено, що до ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшов рапорт від співробітника поліції, про те, що в ході опитування місцевих мешканців м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час тимчасової окупації м. Балаклія співпрацював з військовослужбовцями російської федерації та здійснював господарську діяльність у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території;
		- з копії витяга з реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12022221080000514 встановлено, що 05.10.2022 року було внесено відомості за ч. 5 ст. 111-1 КК України відповідно до фабули по факту того, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020000605 від 18.08.2022 в діях помічника лісничого ДП «Ізюмське лісове господарство» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Так, ОСОБА_9 на початку серпня 2022 року за пропозицією представників окупаційної влади добровільно зайняв посаду директора незаконно створеного окупаційною владою органу ГП «Балаклейское лесное хозяйство» та надавав допомогу представникам окупаційної влади у підривній діяльності проти України, а саме забезпечував початок функціонування незаконно створеного органу, закликав людей до зайняття посад у новоствореному органі, використовуючи при цьому матеріально-технічну базу ДП «Балаклійське лісове господарство»;
		- з Картки первинного обліку інформації відділу поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області вбачається зареєстрований запис за № 2572 від 27.09.2022 року з коротким викладом змісту повідомлення, та рапорт слідчого СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області; 
		-копії процесуальних документів з кримінального провадження №12022221080000514 від 27.09.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України:
		-постанова про створення слідчої групи від 27.09.2022; 
		-постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12022221080000514 від 27.09.2022;
		- постанова від 30.09.2022 року про визначення підслідності кримінального провадження №12022221080000514; 
		- постанова про зміну групи слідчих від 08.10.2022 у кримінальному провадженні №12022221080000514 від 27.09.2022;
		-рапорт старшого оперуповноваженого ОВС відділу ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві від 17.08.2022 щодо отримання інформації про те, що в діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачаються ознаки складу злочину передбаченого ст. 111 КК України ;
		- за даним фактом було внесено відомості до ЄРДР за № 62022170020000605 від 18.08.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України;
		- постановою заступника керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 22.08.2022 призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 62022170020000605 від 18.08.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України;
		- постановою від 17.09.2022 року змінено групу слідчих у к/п № 62022170020000605 від 18.08.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України;
		- відповідно до рапорту від 28.09.2022 старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_99 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020000605 в діях працівника ДП «Ізюмське лісове господарство» ОСОБА_9 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. По даному факту внесено відомості до єрдр;
		- постановою від 28.09.2022 у кримінальному провадженні № 62022170020000749 від 28.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 ККУ призначено групу слідчих;
		- постановою від 28.09.2022 заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_100 визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 62022170020000749 від 28.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 ККУ;
		- постановою прокурора від 28.09.2022 року матеріали досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62022170020000749 від 28.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 ККУ та у кримінальному провадженні № 62022170020000605 від 18.08.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України об`єднані в одне провадження та присвоєно відповідно № 62022170020000605;
		- постановою заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Харківської обласної прокуратури ОСОБА_101 від 05.10.2022 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020000605 від 18.08.2022 за підозрою ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 111 КК України виділені в окреме провадження, яке зареєстроване за № 62022170020000812 від 05.10.2022 року, та опис матеріалів до постанови від 05.10.2022; 
		- постановою від 05.10 2022 року заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_100 визначено групу прокурорів у к/п № 62022170020000812;
		- постановою від 07.10.2022 року керівника обласної прокуратури ОСОБА_102 змінено групу прокурорів у к/п № 62022170020000812;
		- постановою прокурора від 25.10.2022 року матеріали досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62022170020000812 від 05.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 ККУ та у кримінальному провадженні №12022221080000514 від 27.09.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України об`єднані в одне провадження та присвоєно відповідно №12022221080000514;
		- постановою від 02.11.2022 року керівника обласної прокуратури ОСОБА_102 змінено групу прокурорів у к/п №12022221080000514 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України ;
		- на запит слідчого до Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо надання інформації про призначення на посаду, посадових обов`язків, копій наказів про призначення, надано відповідь № 01.01.-0310 від 03.10.2022 , що вся територія ДП «Ізюмське лісове господарство» знаходиться в зоні активних бойових дій, 90 % території було окуповано, та вся документація викрадена та знищена. Тому надати запитану інформацію неможливо.
		- на виконання доручення від 16.09.2022 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в межах кримінального провадження № 62022170020000605 було встановлено місцезнаходження та затримано ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 год за адресою АДРЕСА_1 , та доставлено до другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві;
		- протоколом затримання в порядку ст. 208, 615 КПК України ОСОБА_9 від 28.09.2022 року та відеозаписом до нього, в ході якого у ОСОБА_9 було вилучено документи на його ім`я: трудову книжку, службове посвідчення, військовий квиток, копія паспорту;
		- постановою слідчого від 29.09.2022 року вилучені під час проведення обшуку особи трудова книжка, службове посвідчення, військовий квиток, копія паспорту на ім`я ОСОБА_9 визнано речовими доказами;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 05.10.2022 року на вилучені документи накладено арешт;
		- 28.09.2022 року ОСОБА_9 в межах кримінального провадження № 62022170020000605 було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану;
		- з копії паспорту серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України;
		- відповідно до посвідчення серії № 30 виданого 0101.2022 року ОСОБА_9 займав посаду помічника лісничого, посвідчення видано ДП «Ізюмський лісгосп»;
		- з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_9 з квітня 2003 року працював на ДП «Балакліське лісове господарство» на різних посадах, та з 01.01.2022 року переведений на посаду помічника лісничого Балаклійського лісництва на Державне підприємство «Ізюмське лісове господарство». Також у трудовій книжці наявний запис, що відповідно до наказу № 545 від 27.09.2021 року Державне підприємство «Балаклійське лісове господарство» з 01.01.2022 року реорганізоване шляхом приєднання до Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство».
		- постановою заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_100 від 21.11.2022 року строк досудового розслідування у кримінальному првоадженні № №12022221080000514 від 27.09.2022 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 28.12.2022 року.
		- постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_103 від 16.12.2022 року прийнято рішення перекваліфікувати діяння ОСОБА_9 зі складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України на ч. 5 ст. 111-1 КК України, та 16.12.2022 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто в колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно- господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		- на запит слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_103 від 16.11.2022 року до Харківської обласної військової адміністрації щодо повідомлення дати звільнення з під окупації м. Балаклія Харківської області, було надано відповідь що визначення дат звільнення населених пунктів або територій від тимчасвої окупації до повноважень військових адміністрацій не віднесено. Та відповідно до листа Мінреінтеграції від 19.07.2022 № 22/9.4-4364-22 обласні, Київська міська військові адміністрації двічі на місяць (10-го та 23-го числа кожного місяця) інформують до Мінреінтеграції стосовно пропозицій (з подальшим їх внесенням до інформаційної системи) про надання територіальним громадам статусу таких, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), а також щодо зміни або втрати такого статусу.
		Харківською обласною військовою адміністарцією листом від 23.09.2022 року № 01-49/3499 внесена пропозиція щодо зміни статусу Балакліської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області з такої, що перебуває в тимчасовій окупації на статус громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.
		Враховуючи, що володільцем інформації, що обробляється в інформаційній системі та/або завантажується з інформаційної системи є Мінреінтеграція, у разі необхідності отримання додаткової інформації рекомендовано звернутися до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
		 
		-На запит адвоката ОСОБА_8 щодо надання інформації про дату звільнення Силами оборони України м. Балаклія Харківської області у вересні 2022 року, Харківською обласною військовою адміністрацією надано відповідь, з якох вбачається, що відповідно до абзацу другому пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ (зі змінами) перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджується Мінреінтеграції за погодженням з міністерством оборони україни х урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Також вказано, що реєстраціґ ведення бойових дій, не належить до повноважень обласних військових адміністрацій.
		-На запит адвоката ОСОБА_8 до Генерального штабу Збройних сил України щодо надання інформації про дату звільнення Силами оборони України АДРЕСА_1 у вересні 2022 року, надано відповідь що дата завершення тимчасової окупації російською федерацією міста Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області  11.09.2022 року, що відповідає Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами).
		Достовірність та об`єктивність вищевказаних доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим, суд вважає можливим покласти їх в основу ухваленого вироку.
		Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		Суд вважає, що обсяг обвинувачення дій обвинуваченого ОСОБА_9 , що викладені в обвинувальному акті, а саме період часу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення по 23 вересня 2022 року, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, виходячи з того, що дата завершення тимчасової окупації російською федерацією міста Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області  11.09.2022 року, що відповідає Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами).
		А отже, після 11.09.2022 року, тобто після завершення тимчасової окупації російською федерацією міста Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_9 не міг займати посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. 
		Крім того, в ході судового розгляду не встановлено даних, як це вказано в обвинувальному акті, що ОСОБА_9 під час організації роботи підприємства виконував адміністративно-господарські обов?язки щодо організації реалізації деревини від імені незаконно створеного орану влади «ГП «Балаклейское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области», яка знаходилась на складах ДП «Ізюмське лісове господарство», адже в ході судового розгляду було достовірно встановлено, що на складах підприємства на час зайняття ним посади, заготовлена деревина була відсутня.
		Аналізуючи досліджені в судовому засіданні викладені вище докази вчинення ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд, керуючись законом, оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину за встановлених судом обставин.
		Судом враховані показання свідків сторони захисту ОСОБА_104 та ОСОБА_94 , проте суд критично ставиться до їх показів про примушування ОСОБА_9 до роботи. Так, зазначені свідки бачили як до будинку ОСОБА_9 приїздили військові рф та застосували до нього фізичну силу вказавши на необхідність їхати із ними, однак що військові рф змушували ОСОБА_9 зайняти протягом з кінця липня до початку вересня 2022 року керівну посаду підприємства на базі ДП Балаклійське лісове господарство свідки не чули.
		Доводи сторони захисту, щодо роботи обвинуваченого в окупаціонний період внаслідок примусу, суд до уваги не приймає, оскільки примус, на який посилається строна захисту належними та допустими доказами не підтверджений, доказів неможливості відмовитись від зайняття посади керівника суду не надано, натомість вказані посилання цілком спростовуються зібраними у кримінальному провадження доказами, проаналізованими в їх сукупності, що свідчать про добровільність обраної обвинуваченим, з декількох можливих варіантів, поведінки.
		Так, посилання обвинуваченого на неможливість виїзду з окупації оскільки він не знав куди можливо виїхати, необхідності обіймання посади в незаконно створеній на окупованій території України окупаційній адміністрації не зумовлює.
		Крім того, суд зауважує, що відповідно до свідчень свідків, допитаних в судовому засіданні, вбачається, що вони не погодились працювати на окупаційну владу. Тобто, мали можливість відмовитись від пропозиції працевлаштування. Свідки зазначали, що на той час їм також було важко, проте не йшли співпрацювати з окупаційною владою росії.
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_9 діяв добровільно. Докази, що його примушували до вчинення таких дій, за встановлених вище судом обставин, відсутні.
		За частиною 5 ст.111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Об`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.
		Суб`єктом злочину, пов`язаного з колабораційною діяльністю, є лише громадянин України. Колабораційна діяльність вчиняється виключно на користь держави-агресора.
		Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
		При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається рф. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
		Окупаційна адміністрація російської федерації це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п.6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
		У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст.ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.
		Суд критично ставиться до показів, наданих обвинуваченим, та свідком ОСОБА_105 , яка є дружиною обвинуваченого, так як вказаний свідок та обвинувачений прямо зацікавлені у виправданні обвинуваченого ОСОБА_9 за злочин, передбачений ст. 111-1 КК України. З показаннь свідка ОСОБА_94 слідує, що про нібито застосований примус до ОСОБА_9 з боку окупантів, що змусило останнього співпрацювати з окупаційною владою, їй стало відомо зі слів ОСОБА_104 , проте це, не узгоджується сукупністю досліджених доказів, які надані стороною обвинувачення, та не можуть бути підтверджені лише показаннями, безпосереднім очевидцем яких свідок не була.
		Суд зазначає, що фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до ст.39 і 40КК України.
		Разом з цим, стороною захисту не надано доказів, що ОСОБА_9 протягом з кінця липня та до початку вересня 2022 року займав посаду та виконував службові обов`язки під безпосереднім впливом:
		- фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінніст.127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
		- фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами тапри цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		В межах розгляду даного кримінального провадження, судом не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_9 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу у період окупації м.Балаклія, внаслідок застосування якого ОСОБА_9 виконував покладені окупаційною владою обов`язки. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_9 ходив на роботу майже щодня, виконував покладені на нього окупаційною владою обов`язки.
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_9 діяв добровільно. Збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу, враховуючи що вказане кримінальне правопорушення вчинене під час окупації населеного пункту, у якому проживав обвинувачений, та на які посилається сторона захисту, належними та допустимими доказами не підтверджено.
		Показання свідків сторони захисту не спростовують інкриміноване ОСОБА_9 обвинувачення, обставин не добровільного зайняття ним посади в окупаційній адміністрації не підтверджують. Свідкам не відомо цих обставин, та вони лише припускають, що, на їх думку, ОСОБА_9 виконував вказівки окупаційної адміністрації не добровільно. Жоден із допитаних судом свідків, не був очевидцем застосування до ОСОБА_9 фізичного чи психічного примусу представниками окупаційної влади під час надання йому пропозиції організації роботи підприємства. Більш того, обвинувачений ОСОБА_9 таких відомостей також не зазначав. 
		Крім того, з показань свідків встановлено, що ті працівники, які не мали бажання співпрацювати з окупаційною владою, за добровільним бажанням звільнялись, отримували трудові книжки та ніякого тиску з боку окупаційних військ не мали.
		Також, жоден свідок не повідомив про наявність тілесних ушкоджень на обвинуваченому. Також свідки повідомляли, що під час проведення зборів працівників лісгоспу, ОСОБА_9 вів себе спокійно, не був заляканим або пригніченим. 
		Так, з показань свідків убачається, що ОСОБА_9 у період, коли займав вищезазначену посаду, вирішував питання, пов`язані із безпосереднім виконанням своїх службових обов`язків.
		Зазначене є свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
		До того ж, судом не встановлено наявності повідомлень як від ОСОБА_9 так і від наближених до нього осіб, до правоохоронних органів з приводу застосування примусу до обвинуваченого зі сторони представник окупаційної влади.
		Сторона захисту посиалється також на те, що обвинувачений, перебуваючи в окупації, фактично не виконував організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, фактично не мав підлеглих та за штатним розкладом не мав функції керівництва. Вважають, що з наданих стороною обвинувачення доказів неможливо встановити, що саме обвинувачений мав керівні функції та безпосередньо їх виконував.
		Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		У цьому кримінальному провадженні дослідженими судом доказами доведено факт добровільного зайняття ОСОБА_9 посади керівника, яка ґрунтується на сукупності досліджених доказів.
		Сторона захисту наголошує, що ОСОБА_9 не займав посаду директора на підприємтсві, адже таке підприємство окупаційною владою не утворювалось, будь-яких трудових договорів не укладалось, та ОСОБА_9 лише виконував функції по організації прибирання території лісгоспу, ремонту будівлі, що, на думку сторони захисту, не свідчить про реалізацію ним обов`язків, притаманних посаді з організаційно-розпорядчими обов?язками або адміністративно-господарськими обов?язками у незаконно створеному на базі ДП «Балаклійське лісове господарство» підприємстві Военно-гражданской администрации Балаклейского района Харьковской области. 
		Тобто захисник пов`язує вчинення фактично виконаної ОСОБА_9 роботи, яка не узгоджується з диспозицією цієї кримінально-правової норми, якою встановлено відповідальність саме за зайняття посади пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у окупаційній адміністрації держави-агресора, незаконно створеній на тимчасово окупованій території, а не за конкретну діяльність особи під час виконуваної ним роботи.
		Водночас установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_9 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття ним посади, факт якого доведено як показаннями свідків, так і тим, що ОСОБА_9 фактично взявся за виконання трудових обов`язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування, а зміст виконаної ним роботи в цьому конкретному випадку не впливає на кваліфікацію його дій. 
		Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії ОСОБА_9 виконав не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
		Окрім того, суд констатує, що окупація території м. Балаклія Харківської області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_9 , маючи спеціальну освіту, займаючи відповідно посаду пов`язану з виконанням організаціно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємсті, а саме здійснював керівництво діяльністю підприємства, забезпечував виконання покладених завдань, безпосередньо доповідав про обсяг виконаної роботи окупаційній владі, про що він сам і зазначав, вчиняв дії на підбір працівників на конкретні роботи, організовував та проводив колективні збори, надавав вказівки працівникам щодо виконання робіт, вирішував питання щодо організації роботи лісового господарства та його матеріально-технічного забезпечення, тим самим здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у незаконних органах влади, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Балаклійської ОТГ, Ізюмського району, Харківської області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади шляхом функціонування незаконно створеного окупаційного органу влади на тимчасово окупованій території України, та очевидно ОСОБА_9 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
		Ті обставини, що відсутній наказ про прийняття на посаду ОСОБА_9 , не спростовує пред`явленого обвинувачення, оскільки територія м. Балаклія була тимчасово окупована та в місті були створеніоргани владивсупереч законодавству України, внаслідок чого порядок прийняття на роботу, видання відповідних документів, вже є незаконними.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.111-1 КК України, - колабораційну діяльность, що полягала у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння, або були б підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд керується положеннями ст.50,65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеноїст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_9 , передбачене ч.5ст. 111-1 КК України, є тяжким злочином.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, під час судового розгляду не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що він є громадянином України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працював, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та мати похилого віку, яка є інвалідом ІІ групи, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке віднесено до тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, беручи до уваги, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також з огляду на встановлені обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч.5 ст.111-1 КК України як обов`язкового, у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5ст. 111-1 КК Українияк альтернативне, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю. 
		Правових підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , судом не встановлено.
		На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст.ст. 50,65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно вимог ст. 100 КПК України.
		Питання скасування арешту майна вирішується згідно ст.174 КПК України.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 29.19.2022 та неодноразово продовжений у подальшому ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова, останній раз до 04.11.2024 включно, за призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -
		ухвалив:
		ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на строк 12 (дванадцять) років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме з 28.09.2022 року по дату набрання цим вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 05.10.2022 року на майно вилучене у ОСОБА_9 28.09. 2022 року - скасувати.
		Речові докази:
		-Трудову книжку та військовий квиток на ім`я ОСОБА_9 , що зберігаються у камері зберігання речових доказів ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві  повернути ОСОБА_9 ; 
		-службове посвідчення на ім`я ОСОБА_9 , що зберігається у камері зберігання речових доказів ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві  передати до ДП «Ізюмське лісове господарство»;
		-Копію паспорту на ім`я ОСОБА_9  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Дію застосованого до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а засудженим, який тримається під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...