Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/1442/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 11.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.
Дата набрання законної сили: 22.04.2025
Результат оскарження 22.04.2025 Запорізький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/331/193/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022081370000348

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           
		Справа № 331/1442/23
		                           Провадження № 1-кп/331/193/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 вересня 2024 року                    м. Запоріжжя
		Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: 
		головуючого судді                      ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря    судового засідання     ОСОБА_2 , 
		прокурора                          ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника                         ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022081370000348 від 11 серпня 2022 року, відносно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Бердянськ, заміжньої, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оператор спецпризначення ІІІ категорії 7 тарифного розряду Бердянського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, раніше не судима,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України 
		 
		І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане Судом доведеним.
		ОСОБА_6 , проходячи військову службу за контрактом в Службі безпеки України на посаді оператора спецпризначення ІІІ категорії 7 тарифного розряду Бердянського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, ст. ст. 9, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24.02.2022 після отримання наказу про передислокацію особового складу Бердянського міжрайонного відділу УСБУ в Запорізькій області від безпосереднього начальника - начальника Бердянського міжрайонного відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитись від військової служби до запасного місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Олександрівського району м.Запоріжжя (Запорізька територіальна громада), не прибула по теперішній час та перебуваючи поза місцем служби, час проводить на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконання обов`язків військової служби.
		 
		ІІ.Підстави для здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		Судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснювавсяу порядку спеціального судового провадження на підставі ухвали суду від 06 червня 2024 за відсутності обвинуваченої.
		Обвинувачена ОСОБА_6 неодноразово викликалася до суду за місцем свого проживання, яке розташоване на тимчасово окупованій території України (Запорізька область Бердянський район), через засоби масової інформації шляхом опублікування повісток про виклик у газеті «Урядовий кур`єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 14.07.2023; № 180 (7578) від 07.09.2023, № 201 (7599) від 06.10.2023, №219 (7617) від 01.11.2023, №33 (7693) від 15.02.2024, № 85 (7745) від 26.04.2024, №137 (7797) від 06.07.2024, №184 (7782) від 11.08.2024 а також шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Крім того, повістка про виклик обвинуваченого вручалась особисто захиснику ОСОБА_5 .
		Даних, які б свідчили про бажання обвинуваченої брати участь у засіданнях під час розгляду справи не встановлено, також не повідомляла обвинувачена про наявність перешкод у здійсненні процесуальних прав та обов`язків.
		Жодного разу обвинувачена ОСОБА_6 до суду не прибула, заяв про неможливість взяти участь у судовому розгляді суду не подала, письмових пояснень із повідомленням поважності причин своєї неявки до суду не надіслала, що свідчить про її небажання скористатися передбаченим діючим КПК України правами обвинуваченого.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника ОСОБА_5 яка реально була забезпечена державою.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Також під час вирішення питання про здійснення судового розгляду in absentia враховані наступні письмові докази:
		Постановою слідчого від 09 лютого 2023 року ОСОБА_6 оголошена у розшук. Також, згідно ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2023 року (справа №333/910/23, провадження № 1-кс/333/437/23), якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022081370000348 від 11.08.2022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
		Разом з тим, положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.
		 
		ІІІ. Позиція сторони захисту.
		У судових дебатах захисник вказав на відсутність беззаперечних доказів вчинення обвинуваченою інкримінованого злочин. Звернув увагу суду на той факт, що допитами свідків у судовому засіданні встановлено, що наказ про зміну дислокації підрозділу був усним, та не мав граничного строку його виконання. Також, прокурором у судовому засіданні не підтверджено, що ОСОБА_6 мала можливість виконати наказ про зміну дислокації підрозділу та визначення нового місця служби, виїхати із окупованої території. Оцінюючи її дії, суд має врахувати, її сімейний стан, покази свідків, які підтвердили, що станом на початок повномасштабного вторгнення у обвинуваченої був дуже хворий батько, який перебував у лікарні. 
		Крім того, захисник поставив під сумнів, що обвинувачена була військовослужбовцем, оскільки як встановлено допитами свідків, вона фактично виконувала обов`язки секретаря відділу, не займалася оперативною діяльністю.
		Захисник також зазначив про відсутність підстав для проведення спеціального судового розгляду, оскільки прокурором не доведено, що обвинувачена переховується від суду на тимчасово окупованій території. 
		З огляду на викладене у своїй промові у судових дебатах, просив обвинувачену виправдати .
		 
		ІV. Докази досліджені на підтвердження встановлених судом обставин.
		4.1. У судовому засіданні дослідженні письмові докази, надані стороною обвинувачення. 
		Так досліджені документи, щодо початку досудового розслідування кримінального провадження (витяг із ЄРДР), а також відповідні процесуальні рішення щодо визначення групи слідчих та групи прокурорів у кримінальному провадженні, та визначення органу, який буде здійснювати досудове розслідування.
		Учасники судового провадження не ставили під сумнів наявність відповідних повноважень слідчим та прокурорів, не встановлені такі факти і судом. Орган досудового розслідування визначений згідно вимог ст. 216 КПК України. Слідчі і процесуальні дії проведені особами із відповідними повноваженнями. 
		Постановою начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 від 31.01.2023 року матеріали кримінальних проваджень №42022081370000348 від 11.08.2022 за ч. 2 ст. 111 КК України та №62023080010000019 від 31.01.2023 за ч. 4 ст. 408 КК України об`єднано в одне провадження під №42022081370000348;
		Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_8 від 01.02.2023 закрито в частині кримінальне провадження №42022081370000348 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діяннях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України;
		Також у судовому засіданні досліджені докази щодо перебування обвинуваченої на військовій службі, 
		Згідно до Витягу з наказу від 22.12.2020 начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та у зв`язку з організаційно-штатними змінами, , за підпунктом «б» пункту 44 з 01.10.2020 року майстер-сержанта ОСОБА_6 , призначено оператором спецпризначення ІІІ категорії 7 тарифного розряду Бердянського міжрайонного відділу, звільнивши її з посади оператора-спецпризначення секретаря 7 тарифного розряду цього ж відділу, зі збереження раніше встановлених розмірів надбавок, доплати та премії;
		Згідно службової характеристики встановлено, що оператор спецпризначення ІІІ категорії Бердянського МРВ УСБУ в Запорізькій області майстер-сержант ОСОБА_6 проходить військову службу в СБ України з листопада 2006 року на неоперативних посадах (працівник режимно-секретного органу). За період проходження військової служби (до 24.02.2022) майстер-сержант ОСОБА_6 зарекомендувала себе з позитивної сторони, сумлінно та професійно виконувала службові обов`язки. Фактів недбалого ставлення д о виконання функціональних обов`язків з боку ОСОБА_9 . Під час проходження служби в СБ України, не встановлено. На достатньому рівні володіла професійними знаннями та навичками. Порушень військової дисципліни не допускала. До збереження державної таємниці ставилася відповідально, до лютого 2022 року не зафіксовано фактів розголошення службової інформації;
		Як встановлено службовим розслідуванням, майстер  сержант ОСОБА_6 31.10.1977 року народженнч зарахована на військову службу в Службу безпеки України13.11.2006 року. Відповідно до наказу УСБУ в Запорізькій обалтсі від 22.12.2020 майстер  сержант ОСОБА_6 призначена на посаду оператора спеціального призначення ІІІ категорії Бердянського МРВ УСБУ в Запорізькій області. Функціональними обов`язками а вказаною посадою передбачене ведення діловодства у Бердянському МРВ УСБУ в Запорізькій області, здійснення реєстрації підготовлених та вхідних документів, систематизація і зберігання поточного архіву. Майстер  сержант ОСОБА_6 , має допуск до державної таємниці за формою 2.
		Крім того у матеріалах службового розслідування зафіксовані пояснення обвинуваченої щодо обставин, викладених у обвинувальному акті. А саме: після отримання 24.02.2022 усного наказу від полковника ОСОБА_10 , залишити місце дислокації Бердянського МРВ Управління та прибути до запасного місця дислокації УСБУ в Запорізькій області у м. Запоріжжя, вона не могла виконати цей наказ у зв`язку із непередбаченою та небезпечною обстановкою на шляхах між м. Бержянськ та м. Запоріжжя, що склалася через окупацію зс РФ окремих регіонів Запорізької області та наявною правовою загрозою її життю та здоров`ю. Також зауважила, що вона з початку вторгнення російських військ на територію регіону, за своїм місцем реєстрації не проживає, для спілкування використовує конспіративні засоби зв`язку, а також здійснює інші заходи, направлені на унеможливлення потрапляння в поле зору окупантів. 
		У висновку комісії по проведенню службового розслідування за фактом можливого порушення військової дисципліни майстер-сержантом ОСОБА_6 зазначено, що встановлено факт порушення військової дисципліни ( ст. 11, 12, 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України) оператором спеціального призначення ІІІ категорії Бердянського МРВ УСБУ в Запорізькій області майстер-сержантом ОСОБА_6 , шляхом не виконання у період дії воєнного стану наказу керівництва Управління щодо прибуття до запасного пункту дислокації УСБУ та залишення на тимчасово окупованій території;
		 
		4.2. Також у судовому засіданні були допитані свідки обвинувачення, а саме:
		Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
		V. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		Так, всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_11 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Згідно з указом Президента України ОСОБА_12 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		 
		VI. Кваліфікація дій обвинуваченої за законом України про кримінальну відповідальність
		Спеціальні ознаки суб`єкта військових злочинів визначено в ст. 401 ККУ та законах України, які регулюють порядок несення або проходження військової служби. Згідно із ч. 2 ст. 401 ККУ суб`єктами військових злочинів є військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також військовозобов`язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів (ч. 1 ст. 401 ККУ), інші особи, визначені законом.
		Письмовими матеріалами провадження та допитами свідків встановлено, що обвинувачена була військовослужбовцем, проходила службу в органах Служби безпеки України (з 01.10.2020 оператором спецпризначення ІІІ категорії 7 тарифного розряду Бердянського міжрайонного відділу), мала військове звання  майстер-сержант. Також поясненнями свідків встановлено, що обвинувачена тривалий час (більше 10 років) перебувала на військовій службі.
		Оцінюючи доводи сторони захисту, надані у дебатах, про те, що фактично обвинувачена виконувала оовязки секретаря, а тому військова дисципліна на неї не поширюється, суд вважає їх такими що не ґрунтуються на нормах чинного закону. Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», Дисциплінарний статут ЗСУ, Статут внутрішньої служби ЗСУ та будь-які інші нормативні акти що регламентують проходження військової служби не диференціюють статус військовослужбовця залежно від посади, яку він/вона обіймають. 
		З огляду на викладене, обвинувачена є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
		Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		Згідно із вказівкою Голови СБ України від 22.02.2022 №1026, 24.02.2022 організовано та проведено передислокацію (переведення) особового складу Управління СБ України в Запорізькій області до визначених пунктів (запасних пунктів дислокації).
		Згідно ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 N2229-XII Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 №2229-ХІІ на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 визначається порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період.
		Об`єктивна сторона дезертирства являє собою зовнішній вияв суспільно небезпечного посягання військовослужбовців на встановлений правовими нормами у ЗСУ та інших військових формуваннях, що створені відповідно до законодавства, порядок проходження військової служби. Це кримінальне правопорушення може бути вчинене шляхом як дії (самовільне залишення військової частини або місця служби), так і бездіяльності (нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу). Пунктом 4. ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», визначено, коли військовослужбовці виконують обов`язки військової служби.
		Під розташуванням військової частини розуміється територія, на якій знаходяться підрозділи та служби частини. Місце служби  це будь-яке місце, яке співпадає з розташуванням військової частини та визначене військовослужбовцю для виконання обов`язків з військової служби протягом встановленого часу або місце, де він повинен знаходитися за наказом або за розпорядженням командування.
		У обвинувальному акті органом досудового розслідування та прокурором зазначено про те, що обвинувачена вчинила дезертирство шляхом нез`явлення на службу у разі переведення.
		Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що таке переведення військовослужбовця. Крім того, згідно встановлених фактичних обставин, посада, військова частина та підрозділ, де проходила службу ОСОБА_6 не змінилися. Згідно встановлених обставин, наказом керівника було визначене інше місце служби. Більш того, місце розташування військової частини також не змінилося. 
		Таким чином, з огляду на пояснення свідків, суд приходить до висновку, що обвинуваченою вчинене дезертирство шляхом самовільного залишення місця служби
		Крім того Верховним Судом України у постанові від 1 грудня 2022 р. констатовано, що «для наявності складу дезертирства немає значення, у який момент в особи виник намір ухилитися від служби  безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії повинні кваліфікуватись як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів» (ВС ККС, справа № 297/2178/21 від 1 грудня 2022 р.)
		Оцінюючи наявність у діях обвинуваченої суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, у розрізі пояснень захисника про відсутність можливості виїхати, та наявність особистих причин для невиконання наказу щодо зміни місця служби на місто Запоріжжя, суд враховує наступні обставини. 
		Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру. Чинними нормативними актами, що регулюють порядок проходження військової служби та поведінку військовослужбовців встановлюються особливі вимоги до такої категорії осіб. Виконання обов`язків військової служби не перебуває у залежності із наявністю сприятливих особистих обставин для їх виконання.
		Поясненнями свіків встановлено, що ОСОБА_6 тривалий час перебувала на військовій службі, знала про її особливий характер, і свідомо відмовилися від виконання обов`язків військової служби, що також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які виїжджали на підконтрольну територію для продовження проходження військової служби через декілька місяців після окупації. 
		Відмова обвинуваченої скористатися будь-якими можливостями для прибуття до місця служби свідчить про її остаточну і безповоротну відмову від військової служби.
		З огляду на викладене, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_15 за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби.
		 
		VIІ. Призначення покарання.
		Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_15 суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого нею злочину, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого.
		Відповідно дост. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Обставини, що пом`якшують покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України : не встановлені. 
		Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України у обвинувальному акті не зазначені, та про їх наявність прокурором у судових дебатах не вказано.
		Санкцією частини 4 статті 408 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до дванадцяти років. З огляду на відсутність обставин які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за можливе призначити покарання у цих межах
		Суд вважає, що призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і зважує на вимогист.65КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		 
		VIIІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
		Речових доказів у кримінальному провадженні немає.
		Доказів щодо понесених процесуальних витрат сторонами кримінально провадження не надано. 
		Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченої не обирався. Клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження учасниками провадження заявлено не було . 
		Керуючись статтями373та374 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України і призначити їй покарання у вигляді шести років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 .
		До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченій не обирати.
		Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя.
		Інформацію про ухвалення вироку розмістити на сайті Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
		 
		 Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...