Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/1342/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2024. Зареєстровано: 11.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.
Дата набрання законної сили: 09.10.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4808/1132/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 352/1342/23 
		Провадження № 22-ц/4808/1132/24 
		Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р. 
		Суддя-доповідач Фединяк 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		головуючого        Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) 
		суддів:        Василишин Л. В., Максюти І. О.        
		секретаря        Струтинської Д.В.
		з участю        представників: ОСОБА_1 адвоката Думич О. І.; 
		АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Рокетської С.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Думич Оксани Іванівни на рішення Тисменицького районного суду від 10 червня 2024 року, постановлене в складі судді Струтинського Р.Р. в м. Тисмениця, повний текст складено 14 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами, шляхом приєднання укладено договір про надання банківських послуг, у результаті чого ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 . 09.08.2022 невідомі особи отримали несанкціонований доступ до банківського рахунку позивачки, внаслідок чого проведено дві транзакції про списання з нього грошових коштів у розмірі 9045 грн та 6030 грн. Одразу після списання, позивачка звернулася до відповідача з вимогою про повернення даних коштів. Згодом позивачка закрила вказаний банківський рахунок та відкрила новий для отримання соціальної допомоги в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 5168752018991433, під час відкриття якого працівники банку запевнили, що нова карта має декілька ступенів захисту, а отже списати з неї кошти без участі позивачки неможливо. Однак, 27.08.2022 вже з нового банківського рахунку було неправомірно списано кошти в розмірі 7839 грн. У зв`язку з цим, позивачка звернулася зі скаргою до НБУ, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, і відповідача, в якій просила повернути списані кошти. У відповідь на скаргу банк повідомив позивачці, що з його сторони жодних порушень допущено не було та відповідно відсутня можливість повернути грошові кошти за спірними операціями. Крім того, позивачкою за допомогою додатку інтернет-банкінгу «Приват24» подано ряд електронних звернень про повернення протиправно списаних коштів, після розгляду яких ОСОБА_1 повідомлено, що кошти не може бути повернено. Також, про усі вищезазначені факти ОСОБА_1 повідомила правоохоронні органи. 31.08.2022 позивачка звернулася в органи поліції із заявою про вчинення злочину, за результатами якої відкрито кримінальне провадження №12022091010002013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Отже, з рахунку позивачки протиправно без її участі списано 22914 грн. Оскільки банк не отримував згоди ОСОБА_1 на здійснення платіжних операцій та жодних повідомлень у вигляді дзвінків чи смс-повідомлень від АТ КБ «ПРИВАБАНК» на її номер телефону не надходило, вона не погоджувала будь-яких платежів, а також не вводила персональні дані у вигляді пін-коду карти CVV2-номеру картки, паролю користувача сервісу Приват-24 чи іншої інформації, згідно ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивачки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день від дня списання грошових коштів за неакцептованими операціями до дня повернення коштів на рахунок платника, яка станом на 16.09.2023 становить 8322,22 грн, 4145 грн. Також сторона позивачки вважає за доцільне стягнути з відповідача у порядку ст. 625 ЦК України індекс інфляції та 3% річних від суми заборгованості, що становить 3020 грн. Крім того, банк порушив свої зобов`язання щодо належного обслуговування рахунку, тому слід стягнути пеню у порядку ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 22914 грн. Також зазначила, що ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань завдало позивачці моральних страждань, оскільки остання є багатодітною матір`ю, перебуває в декретній відпустці, а в сумі, з якої списано кошти була соціальна допомога, яка виплачується позивачці у зв`язку з народженням дитини. Тому моральну шкоду оцінює в 10000 грн. Просить стягнути з банку на її користь 61315,22 грн, з яких: 22914 грн кошти, списані внаслідок проведення неакцептованих операцій, 12467,22 грн пеня у порядку ст. 86 Закону України "Про захист прав споживачів", 3020 грн інфляційні втрати та 3% річних, 22914 грн пеня у порядку ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», і моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а також судові витрати.
		Рішенням Тисменицького районного суду від 10 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів та моральної шкоди .
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Думич О.І. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що 09.08.2022 року невідомі особи отримали несанкціонований доступ до її банківського рахунку, відкритого у АТ КБ «Приватбанк», внаслідок чого було здійснено дві платіжні операції про списання грошових коштів у розмірі 9045,00 грн. та 6030,00 грн. відповідно. Пізніше нею було закрито банківський рахунок та відкрито новий, для отримання соціальної допомоги, якому було присвоєно номер 5168752018991433, а також нові PIN- та CVV-коди. Однак, 27.08.2022 року, вже з нового банківського рахунку, було неправомірно списано грошові кошти у розмірі 7839,00 грн. Вона як платник не надавала згоди на виконання платіжної операції, тому відповідно до п. 17 постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» від 29.07.2022 року N163 операція вважається неакцептованою. Перед виконанням вищенаведених списань на фінансовий номер телефону Позивачки банком , як надавачем платіжних послуг, не було надіслано жодного запиту (СМС-повідомлення, дзвінки, підтвердження у додатку інтернет-банкінгу «Приват24»), з метою отримання її згоди на їх проведення та банком не було здійснено посиленої автентифікації платника, яка також є обов`язковою. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника повернути за рахунок власних коштів неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою. Неправомірним є покладення судом першої інстанції на сторону позивача тягара доведення факту відсутності дій чи бездіяльності ОСОБА_1 , що мали наслідком втрату (передачу) відомостей ii банківського рахунку, оскільки сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, зобов`язання сторони Позивача довести відсутність дій ОСОБА_1 внаслідок яких було передано третім особам відомості її банківських рахунків, суперечать вимогам закону, при цьому банком не було надано суду жодного доказу на підтвердження факту наявності таких дій.
		01 серпня 2024 року представник АТ КБ "ПриватБанк" Рокетська С.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що позивачка своїми діями в односторонньому порядку сприяла списанню коштів з її банківських рахунків, оскільки 09.08.2022 позивачка ОСОБА_1 на платформі інтернет-продажу «OLX» розмістила оголошення про продаж вживаної речі за ціною 2000 грн. Відразу після опублікування позивачка отримала повідомлення через додаток Viber від профілю «Христина» з номером мобільного зв`язку НОМЕР_2 , яка виявила бажання купити товар за допомогою сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та надала для доступу інтернет-посилання цього сервісу. Після авторизації на вказаному сайті, з банківського рахунку, відомості про який надала позивачка, було списано грошові кошти в розмірі 9000 грн (+45 грн комісія) та 6000 грн (+30 грн комісія). Аналіз проведених транзакцій вказує, що списання коштів відбулось внаслідок ручного введення номеру картки без пін-коду з генеруванням CVV-коду. Позивачкою не доведено списання коштів з її банківських карток саме з вини банку.
		Представник ОСОБА_1 адвокатка Думич О. І.підтримала доводи апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу задовольнити.
		Представник АТ КБ "ПриватБанк" адвокатка Рокетської С.В. доводи апеляційної скарги заперечила. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою, на яку покладено обов`язок довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткових рахунків та неправомірних дій банку. Наразі триває досудове розслідування по цьому факту і остаточне рішення ще не прийнято. Тому не вбачається підстав вважати, що втрата коштів позивачки сталась внаслідок незаконних дій відповідача. З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення позову в цілому, позивачкою не надано достатньо та беззаперечно доказів на підтвердження своїх вимог.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 09.08.2022позивачка ОСОБА_1 на платформі інтернет-продажу «ОLХ» розмістила оголошення про продаж вживаної речі за ціною 2000 грн. Відразу після опублікування позивачка отримала повідомлення через додаток Viber від профілю «Христина» з номером мобільного зв`язку НОМЕР_2 , яка виявила бажання купити товар за допомогою сервісу «ОLХ-доставка», та надала для доступу інтернет-посилання цього сервісу. Після авторизації на вказаному сайті, з банківського рахунку, відомості про який надала позивачка, було списано грошові кошти в розмірі 9000 грн (+45 грн комісія) та 6000 грн (+30 грн комісія).
		Згідно виписки по належній ОСОБА_1 карті НОМЕР_1 (договір SAMDNWFC00065618644) кошти переведені 09/08/2022 09:47:17, 10/08/2022 Р32 F DB -9,045.00 UAN -9000.00 -45.00 6,815.00 237374 6538 I3002570 UKR IBOXBANK, UKRAINE KYIV DILOVA STR 9A, KY Переказ зі своєї карти 09/08/2022 09:15:06 10/08/2022 P32 F DB -6,030.00 UAN -6000.00 -30.00 785.00 434378 6538 I3002570 UKR IBOXBANK, UKRAINE KYIV DILOVA STR 9A, KY Переказ зі своєї карти.
		Відтак, ОСОБА_1 своїми діями в односторонньому порядку сприяла списанню коштів з її банківських рахунків, оскільки 09.08.2022 позивачка ОСОБА_1 на платформі інтернет-продажу «OLX» розмістила оголошення про продаж вживаної речі за ціною 2000 грн. Відразу після опублікування позивачка отримала повідомлення через додаток Viber від профілю « ОСОБА_2 » з номером мобільного зв`язку НОМЕР_2 , яка виявила бажання купити товар за допомогою сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та надала для доступу інтернет-посилання цього сервісу. З даними доказами погодилась у судовому засіданні представник позивачки.
		У зв`язку з цим позивачка закрила банківський рахунок НОМЕР_1 та відкрила новий з номером НОМЕР_3 .
		27.08.2022 вже з нового рахунку через «Приват24» переведені кошти в розмірі 7839 грн на карту 4790729959596203 ОщадБанку: 27/08/2022 09:20:01 27/08/2022 Р32 S DB -7839.00 UAN -7839.00 -39.00 113002 6538 I0110SWA UKR P 32 Переказ зі своєї карти.
		Вхід за 09-28.08.2022 в «Приват24» під акаунтом ОСОБА_1 відбувалися входи з не типового для клієнта девайса.
		АТ КБ «ПриватБанк» 30.09.2022 за №20.1.0.0.0/7-220914/18153 позивачці надано відповідь та вказано про те, що 09.08.2022 по її картці клієнта НОМЕР_1 були здійснені фінансові операції на сторонньому ресурсі IBOXBANK; авторизація на сайті IBOXBANK була здійснена шляхом введення номеру, терміну дії та свв картки, після чого підтвердження відправлено в мобільний додаток «Приват24». 27.08.2022 з її картки НОМЕР_3 був здійснений переказ коштів в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Internet Banking «Приват24» був здійснений під її авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у «Приват24», створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації (а.с.10, та зв.ст.).
		Відповідно до службової перевірки щодо обставин несанкціонованих транзакцій з карткових рахунків клієнтки ОСОБА_1 від 20.10.2023, установлено, що аналізом проведених транзакцій (додаток) через адмінку «PanLike» встановлено, що транзакції по карті проведено через термінал I3002570 (процесинг IBOXBANK) з ручним вводом номеру карти (posentrey mode-12), введенням cvv-коду (resp code-1)з використанням «3D-Secure» (pos condition-82). Наявна інформація про генерування CVV-коду для проведення транзакцій, з ручним введенням карти без пін-коду. Встановити отримувача коштів не представилось можливим, інформація надається лише на запит правоохоронних органів. Шахрайські дії третіх осіб по відношенню до клієнтки банку ОСОБА_1 , в результаті яких 09.08.2022 з її картки НОМЕР_1 були списані грошові кошти в сумі 15000 грн (+75 грн комісія), 27.08.2022 з її картки НОМЕР_3 списані кошти в сумі 7839 грн (+30 грн комісія), відбулися внаслідок компроментації самим клієнтом логіну входу в «Приват24», в результаті чого було здійснено вхід в «Приват24», зловмисником отримана інформація по карткам та здійснено транзакції по переказу коштів (а.с.54-55).
		Також установлено судом, що не оспорюється сторонами, за даними фактами порушено кримінальне провадження, яке внесене в ЄРДР № 12022091010002013 за ч. 3 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_1 .
		Частиною першою статті 1068 ЦК України визначено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
		Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Встановлено та вбачається із матеріалів, що всі оспорювані фінансові операції з грошовими коштами позивача на рахунках Банку здійснено з допомогою системи інтернет-банкінгу «Приват24».
		У ході розгляду справи позивач стверджувала про те, що вона в системі «Приват24» не переказувала кошти, фінансовий номер мобільного телефону, банківські картки не втрачала та нікому не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків.
		Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - Умови і правила), система «Приват 24», у тому числі мобільна версія, це система призначена для управління банківськими рахунками Клієнта цілодобово в режимі реального часу через мережу Інтернет.
		Всі операції у цій системі здійснюються на підставі платіжних інструкцій, наданих Клієнтом через систему (підпункт 2.3.1.2.2 Умов і правил).
		Відповідно до пункту 1.1.1.71 Умов і правил фінансовий номер телефону клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитись фінансові операції. Підтверджується Клієнтом під час активації продукту за допомогою POS-терміналу у відділенні Банку, в банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду картки і СМС-паролем, а також в Системі «Приват24» (у разі зміни логіна користувача).
		Згідно з пунктом 1.1.2.1.10 Умов і правил для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку. В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із Фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку.
		Тобто фінансовий номер телефону клієнта є важливою складовою отримання якісних банківських послуг у АТ «ПриватБанк» та безпеки клієнта.
		Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 09.08.2022 року невідомі особи отримали несанкціонований доступ до її банківського рахунку відкритого у АТ КБ «Приватбанк», внаслідок чого було здійснено дві платіжні операції про списання грошових коштів у розмірі 9045,00 грн. та 6030,00 грн. відповідно, оскільки позивач своїми діями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Крім того, посилання на те, що 27.08.2022 року, вже з нового банківського рахунку, було неправомірно списано грошові кошти у розмірі 7839,00 грн, не заслуговує до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.1.1.71 Умов і правил фінансовий номер телефону клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитись фінансові операції. Та Підтверджується Клієнтом під час активації продукту за допомогою POS-терміналу у відділенні Банку, в банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду картки і СМС-паролем, а також в Системі «Приват24» (у разі зміни логіна користувача).
		Згідно з пунктом 1.1.2.1.10 Умов і правил для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку. В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із Фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку.
		Крім того, клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжується авторизацією відповідно до п. 2.1.4.12.9 Умов.
		Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Частинами першою та другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.
		Ураховуючи, що переказ грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбувся внаслідок її необачної поведінки, не надання нею належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку та заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій банку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість зазначених позовних вимог.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
		Ураховуючи наведене, інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
		Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України) становить 3028 грн.
		Ціна позову в даній справі становить 71315, 22 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн*100=302 800 грн).
		Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
		Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Думич Оксани Іванівни залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
		Повний текст постанови складено 11 жовтня 2024 року.
		 
		Судді:                                В.Д.Фединяк
		                                   Л. В. Василишин 
		    І. О. Максюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...