Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/4992/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 61-12735ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА                                                                      
		 
		25 вересня 2024 року                                                                  
		м. Київ
		                                                                                                           
		справа № 206/4992/21
		провадження № 61-12735св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача Литвиненко І. В., 
		суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,  
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року у складі судді Поштаренко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П., Зайцевої С. А.
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
		та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,7 кв. м, що є спільним сумісним майном його та ОСОБА_2 .
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він та                       ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 квітня 2009 року, який було розірвано рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська                          від 29 листопада 2013 року.
		Під час спільного проживання ними була придбана квартира АДРЕСА_1 , яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому просить поділити її між ними в рівних частках, по 1/2 за кожним.
		ОСОБА_2 у грудні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири                     АДРЕСА_2 .
		На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що                          з 04 квітня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який було розірвано на підставі рішення суду.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився син ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю та перебуває на її утриманні.
		Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ними 17 лютого 2010 року було придбано спірну квартиру, яку відповідач не мав наміру ділити з нею і обіцяв свою частку залишити сину.
		Враховуючи те, що їх син не здатен до самообслуговування та у нього збільшується гіперактивність, відповідач не проживає разом з сином та не здійснює його догляд, а також не сплачує аліменти на утримання сина, тому просить відступити від рівності часток співвласників нерухомого майна та виділити у її власність 2/3 частки спірної квартири.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Самарський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 01 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
		Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,7 кв. м, що є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовив.
		Рішення місцевий суд мотивував тим, що проживання дитини з матір`ю само по собі не є підставою для збільшення частки у майні одному з подружжя; ОСОБА_2 не доведено наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири.
		Врахувавши принцип рівності часток подружжя у спільному майні, місцевий суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року залишив без змін.
		Постанову апеляційний суд мотивував тим, що задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна квартира, яка була придбана подружжям у період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, а підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги 
		Від ОСОБА_2 у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня              2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано вимоги статей 70, 71 СК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 344/5539/17.
		Наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що ОСОБА_1 не в повному обсязі виконує судові накази про стягнення аліментів на її користь, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка під час розгляду справи судом першої інстанції становила 11 033,80 грн та 22 752 грн, що є самостійною підставою для збільшення частки у майні подружжя.
		Також судами не досліджено докази, а саме довідку ЛКК № 576, згідно з якою                      ОСОБА_4 , 2009 року народження, є інвалідом дитинства (підгрупа А) з 30 жовтня 2013 року, дитина потребує постійного прийому медичних препаратів для проведення корекції когнітивних розладів, психотропних препаратів, вітамінно-мінеральних комплексів, проведення курсів відповідного лікування в умовах профільного стаціонарного відділення та амбулаторно, постійної логопедичної та психологічної корекції у логопеда-дефектолога, медичного психолога.
		Дитина самостійно не їсть, не одягається, не виконує гігієнічні процедури самостійно та потребує постійного догляду і допомоги, яку надає лише вона. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
		Справа № 206/4992/21 надійшла до Верховного Суду 30 листопада 2023 року.
		Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду                                від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23), таких підстав.
		Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20 (провадження                         № 61-3341св23) за обставин пред`явлення позовних вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для відступу від засад рівності часток подружжя за наявності заборгованості зі сплати аліментів.
		Однак з наведеними висновками погодитися не можна з огляду на таке.
		Звертаючись до суду з первісним позовом ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири, що є спільним сумісним майном його та ОСОБА_2 .
		ОСОБА_2 звертаючись до суду з зустрічним позовом просила відступити від рівності часток співвласників нерухомого майна та визнати за нею право власності 2/3 частки спірної квартири, посилаючись, зокрема, на наявність заборгованості за аліментами.
		Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
		Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Судами встановлено, що 04 квітня 2009 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2013 року у справі № 206/7603/13-ц. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .
		ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д. 17 лютого 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 465, квартиру АДРЕСА_1 .
		Відповідно до пункту 9 зазначеного договору купівля квартири здійснюється за згодою чоловіка ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д. 17 лютого                        2010 року за реєстраційним № 464. 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за 17697789 від 22 березня 2010 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
		Частка власності ОСОБА_2 становить 1/1.
		Згідно з розпискою ОСОБА_5 підтвердила отримання від ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 363 600 грн, що еквівалентно 45 000 по курсу долара США. Розписка складена в присутності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які підтвердили своїми підписами, що ОСОБА_5 склала та підписала зазначену розписку власноручно.
		17 лютого 2010 року ОСОБА_8 продала ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 13 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу                    Рохман Л. А. за реєстровим № 3456.
		Згідно з розпискою від 17 лютого 2010 року ОСОБА_8 підтвердила отримання від ОСОБА_9 грошової суми в розмірі 30 000 доларів США, що еквівалентно грошовій сумі у гривні 24 200 за продаж квартири АДРЕСА_3 . Розписка складена в присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , які підтвердили своїми підписами, факт складання вказаної розписки ОСОБА_8 власноручно.
		Встановивши, у справі, яка переглядається, що спірна квартира придбана подружжям у період перебування у шлюбі за спільні кошти, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вказана квартира є їх спільною сумісною власністю.
		Разом з тим, колегія вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, у зв`язку з наявною у ОСОБА_1 заборгованістю за аліментами, з таких підстав.
		Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки ЛЛК № 576, складеної головою ЛКК Ісхаковою Н. М. , завідувачем АЗПСМ                  № 4 Челпановою М. В. , лікуючим лікарем-педіатром АЗПСМ № 4 Фризюком А. О. , спільна дитина, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в КЗО «Навчально-реабілітаційний центр» ГОРЛИЦЯ» у 3 класі, має пільгову категорію: Дитина інвалід з дитинства (підгрупа А) з 30 жовтня 2013 року. Має діагноз: дезінтегративний розлад дитячого віку з помірним когнитивним дефіцитом. Розлад поведінки дитячого віку з рисами аутизму. Дитина потребує постійного прийому медичних препаратів для проведення корекції когнітивних розладів, психотропних препаратів, вітамінно-мінеральних комплексів, проведення курсів відновного лікування в умовах профільного стаціонарного відділення та амбулаторно, постійної логопедичної та психологічної корекції у логопеда-дефектолога, медичного психолога.
		Самарський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 14 вересня                     2021 року у справі № 206/3428/21 стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 серпня 2021 року і до зняття з дитини ОСОБА_4 ,                        ІНФОРМАЦІЯ_2 , статусу «дитина з інвалідністю».
		Згідно з довідкою дитячого центра «Умнічка», виданою на ім`я ОСОБА_15 ,         2009 року народження, останній відвідує індивідуальні заняття з дефектологом і логопедом з 2013 року для роботи з діагнозом аутизм. За останні 5 років заняття носять системний характер з періодичністю 3-4 рази на тиждень. Їх вартість на місяць у період з 2017-2018 роках становила 4 200 грн. З 2019 року ОСОБА_16 відвідує заняття дефектолога, вартість яких становить 200 грн. Мати ОСОБА_2 вносить оплату.
		Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом                                  № 206/3427/21 від 08 вересня 2021 року, виданим Самарським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини на час навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку у межах платежів за один місяць починаючи з 04 серпня 2021 року, становить на 01 січня 2022 року в сумі 11 033,80 грн.
		Розрахунком заборгованості за виконавчим листом № 206/3428/21 від 14 вересня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 також підтверджується, що останній має сукупний розмір заборгованість з серпня 2021 року до грудня                     2021 року в сумі 49 650,04 грн. 
		Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.
		Враховуючи, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за аліментами, тому наявні підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя.
		Подібних висновків дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17), в якій зазначила про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання прямих батьківських обов`язків з утримання дитини, а саме наявністю заборгованості за аліментами. 
		Також за обставин пред`явлення позовних вимог про поділ спільного майна подружжя колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у зв`язку із існуючою заборгованістю за аліментами, про що зазначила у постанові                від 01 грудня 2021 року у справі № 459/1995/15-ц (провадження № 61-18144св20).
		Подібних висновків дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 01 грудня 2021 року у справі № 344/5539/17 (провадження № 61-12286св20) та  від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21 (провадження № 61-21464св21).
		Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23), згідно з якою наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для відступу від рівності часток у спільному майні подружжя, передавши справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		                                         
		Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко    Судді:А. І. Грушицький     Є. В. Петров    В. В. Пророк   О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...