Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/3013/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 14.10.2024. Зареєстровано: 14.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 2/214/2733/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 214/3013/24
		2/214/2733/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		04 жовтня 2024 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
		головуючого судді  Сіденка С.І.,
		за участю секретаря судового засідання  Чаплиги О.О.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  адвоката Мельникової Я. В.,
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила визнати нечинною транзакцію, проведену 24.02.2024 о 19.02 год. щодо переказу коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на її ім`я за угодою № SAMDNWFC00037646997 від 21.09.2017 через додаток Приват24 на одержувача « ОСОБА_2 »; зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» відновити її порушені права, як споживача фінансових послуг шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я позивача за угодою № SAMDNWFC00037646997 від 21.09.2017, що існував до проведення незаконної транзакції о 19.02 год. 24.02.2024, а саме шляхом повернення на рахунок грошових коштів в сумі 28891,50 грн.
		Свої вимоги мотивувала тим, що 21.09.2017 між нею та АТ КБ «Приват Банк» укладено угоду № SAMDNWFC00037646997 про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), № НОМЕР_1 . За умовами угоди позивач отримала, зокрема, кредитну картку із встановленням на ній кредитного ліміту у розмірі 30000,00 грн. Крім того, 22.03.2024 позивач підписала у відділенні банку Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк» для отримання фінансової послуги «Відкриття та обслуговування поточного рахунку, емісія та обслуговування платіжного інструменту, споживче кредитування» у гривні. Протягом усього часу фінансовим номером позивача в АТ КБ «Приват Банк» був номер мобільного телефону НОМЕР_4 , який використовувався у профілі додатку «Приват 24».
		24.02.2024 біля 18.44 год. на мобільний номер телефону надійшов дзвінок з мобільного телефону НОМЕР_5 , начебто від працівника служби безпеки АТ КБ «Приват Банк», який повідомив, що за рахунком позивача помічено проведення несанкціонованих транзакцій, схожих на шахрайські, з метою оформлення споживчого кредиту на придбання техніки. Задля попередження зняття з рахунку позивача коштів шахраями, позивачу рекомендували невідкладно зателефонувати на телефон обслуговування клієнтів АТ КБ «Приват Банк» 3700 та повідомити про це. Оскільки особа, яка їй телефонувала, вірно вказала її анкетні дані, розхвилювавшись з приводу ймовірного проведення по її рахунку шахрайських операцій, о 18.46 год. 24.02.2024 позивач зателефонувала номер АТ КБ «Приват Банк» 3700. На зворотній зв`язок їй зателефонував з мобільного телефону НОМЕР_6 начебто оператор АТ КБ «Приват Банк», який підтвердив факт проведення підозрілих операцій по її рахунку, схожих на шахрайські та запевнив, що для уникнення зняття коштів невідомими особами, їй необхідно кошти з кредитного рахунку перевести на рахунок директора банку ОСОБА_2 , оскільки цей рахунок є захищеним, після цього кошти будуть їй повернуті на новий картковий рахунок, а попередню кредитну картку слід заблокувати. Для цього позивачу потрібно було висловити лише згоду та проведення такої операції, як у цьому запевнив оператор банку. Остаточно розхвилювавшись, позивач відповіла, що якщо така операція зможе зашкодити незаконному зняттю коштів, то вона не заперечує. Одразу після цього, без будь-яких пояснень дзвінок було раптово завершено з боку оператора банку. Не зрозумівши що сталося, позивач неодноразово намагалась передзвонити по телефону 3700, однак її виклик переривався, або взагалі сигналу не було. Коли ж незабаром позивачу почали надходити повідомлення про здійснення переказу коштів, вона зрозуміла, що потрапила на шахраїв. В результаті транзакції 24.02.2024 о 19.02.год. як «переказ на карту Приватбанку через додаток Приват 24, Одержувач: ОСОБА_2 », з кредитного рахунку позивача було протиправно списано грошові кошти в сумі 28050 грн. та комісія за переказ коштів 841,50 грн. 
		З огляду на вказані обставини, позивач у позовній заяві вказує, що 24.02.2024 невідомі їй особи невідомим шляхом, ймовірно з використанням мобільної мережі «Київстар» та банківської системи АТ КБ «Приват Банк» провели безготівкові операції (транзакції) у валюті картки. На вказані операції позивач доручення чи згоди не давала та таке відбулося поза її волею. Про них позивачу стало відомо лише з виписки, наданої АТ КБ «Приват Банк» та після розмови з оператором банку по телефону 3700, на який позивач змогла додзвонитись вже після того, як шахрайські операції було завершено. Кредитну картку оператором банку все ж таки було заблоковано, а повідомлення позивача з проханням провести службову перевірку з цього приводу зафіксовано. Залишок незаконно знятих коштів на рахунок не повернуто, жодної відповіді за результатами проведення перевірки не надано, як і не відновлено залишок коштів на рахунку. 
		З приводу вказаних фактів 25.02.2024 позивач звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. Відомості внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч. 4 ст. 190 КК України.
		Також позивач в позовній заяві вказує, що вона платіжні картки не втрачала, іншим особам не передавала, сумлінно виконувала умови щодо зберігання та використання інформації про рахунки, картки, контрольну інформацію клієнта банку, ідентифікатори користувача, PIN-коди, паролі «Приват 24», інших даних, які б дали змогу ініціювати платіжні операції чи іншим чином сприяти їх незаконному використанню. Незаконні транзакції проведено по рахунку позивача без фізичного предявлення або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу  банківської картки. До того ж подальше проведення шахраями дій з використанням карткового рахунку позивача, а саме зміна кредитного ліміту та проведення транзакцій по перерахунку коштів здійснено невідомими особами без її відома та волевиявлення. 
		   Ухвалою від 08.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		   Відповідач подав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Зазначає, що предметом спору є те, що позивач 24.02.2024 самостійно за вказівкою третьої невідомої особи зі свого рахунку переказала грошові кошти через додаток Приват 24 на інший зазначений третьою особою рахунок, де отримувачем коштів є ОСОБА_2 , вважаючи, що такий переказ було вчинено шахрайським шляхом та з вини банку. При цьому позивач у позові визнає, що вона діяла самостійно, виконуючи вимоги невідомої їй особи, вважаючи її працівником банку, але не зазначає за якими ознаками вона ідентифікувала цю особу як працівника банку. Позивач з власної волі та особисто, використовуючи додаток Приват 24, переказала зі свого рахунку на невідомий їй повідомлений також невідомою їй особою рахунок, вирішила стягнути ці кошти з банку. Звертає увагу суду, що кошти у розмірі 28891,50 грн., які позивачем було перераховано третій особі не є особистими коштами клієнта, а є коштами наданими банком за рахунок кредитного ліміту. 
		   Також вказує, що службовою перевіркою встановлено, щощ фінансовий телефон позивача не змінювався, логін та пароль до входу в додаток Приват24 не змінювався, кошти переведено однією транзакцією  переказ з картки НОМЕР_1 : 24/02/2024 19:02:21 Р10 S DB -28,891.560 UAH -28,050.50 -841.50 -28891.50 012009 4829 CP980H48 UKR переказ власних коштів. [DAS=Р24А2378331165D0289] [DAI=20656387] (С КАРТЫ НОМЕР_1 НА КАРТУ НОМЕР_7 ) Переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_2 . На час зняття позивачем коштів зі свого рахунку у Банка були відсутні будь-які заяви від клієнта про блокування карток та правові підстави для здійснення цих видаткових операцій, тому з боку банку не було вчинено жодних порушень. 
		   Через власну недбалість позивача та власні її дії, що були спрямовані на переказ стороннім особам кредитних коштів, позивач помилково вважає, що в цьому є провина банку. Крім того у позивача наявні підстави стягнути кошти з їх отримувача, який їх отримав безпідставно на думку позивача (а. с. 49 - 51). 
		   В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. 
		   Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача  адвокат Мельникова Я. В. заперечила проти позовних вимог, посилаючись на обставини, вказані у відзиві на позовну заяву. Також повідомила, що проведеною перевіркою встановлено, що втручань в додаток Приват24 встаеновлено не було. 
		Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
		Як вбачається з матеріаплів справи та не заперечується її учасниками позивач ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг АТ КБ «Приват Банк». 
		Згідно з виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та додатковому рахунку за договором SAMDNWFC00037646997 від 21.09.2017 за період 23.02.2024 - 22.03.2024 з рахунку позивачки 24.02.2024 о 19:02 год. здійснено переказ на картку ПриватБанку через додаток Приват24 та ім`я одержувача: ОСОБА_2 у розмірі 28050,00 UAH та списано комісію банку на вказану операцію у розмірі 841,50 UAH (а. с. 13). 
		Судом також встановлено, що 25.02.2024 року відділенням поліції № 4 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12024041750000282 за ч. 4 ст.190КК України за заявою ОСОБА_1 про те, що 24.02.2024 з номеру мобільного телефону НОМЕР_5 їй зателефонувала невідома особа, яка представилась працівником служби безпеки «ПриватБанк», повідомила, що х її карти проводять несанкціоновані списання та їй треба звернутись за номером 3700, що вона і зробила. В подальшому їй зателефонували з номера НОМЕР_6 , представились співробітниками «ПриватБанку» і для розблокування її картки НОМЕР_8 необхідно перерахувати грошові кошти на картку НОМЕР_9 , що вона і зробила (а. с. 12). 
		Згідно із ч.1ст.4ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно дост.12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно достаті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку У крани та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		За приписами ч. 3ст. 1068 ЦК Українибанк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта (ч. 1 ст.1071 ЦК України).
		Таким чином, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою, є належним виконанням банком умов договору. Положеннямист. 1073 ЦК Українивстановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		За приписами ст. 67 Закону України № 1591-IX «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
		Частиною 1 пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою правління НБУ 29.07.2022 № 164 (далі Полдоження № 164) користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Пунктом 140 Положення № 164 встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
		Аналогічна диспозиція корми права зазначена в пункті 5ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги»(надалі-Закон №1591-1Х), а саме, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно достатті 38 цього Законуризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
		Отже, з урахуванням вищезазначеного, саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжної операції, адже спірні платіжні операції були вчинені з ідентифікацією електронного платіжного засобу та користувача - ініціатора переказу ОСОБА_1 , а відповідне повідомлення до банку про несанкціоновані транзакції позивачем здійснено після здійснення таких операцій, як про це позивчем вказано в позовній заяві. 
		Відповідно дост. 263 ЦПК Українита частини 5, 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду; є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень.
		У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц суд прийшов до наступного правового висновку: "Отже, на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, С-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА 1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», то останнє не повинене нести відповідальність за дану операцію.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі №712/4463/16-4 (провадження № 61-22267c618), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-4 (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-4 (провадження № 61-41264c 18).
		На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для припинення кредитних зобов`язань ОСОБА 1, за яким рахується непогашена заборгованість за тілом кредиту. Отже, суд апеляційної інстанції правильно стягнув на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2010 року станом на 30 серпня 2016 року у розмірі 16 041,28 грн."
		Відповідно до п. 4статті 42 Закону № 1591-IXплатіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.
		Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача (п. 6 статті 42 Закону № 1591-1X).
		Крім того, позивач не довів, що здійснені платіжні операції є неналежними платіжними операціями, оскільки, щоб операція вважалась неналежною має бути дотримана диспозиція норм права Закону № 1591-1X, а саме наявність вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, в наслідок чого здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
		Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону (п. 7ст. 42 Закону № 1591-IX).
		Пунктом 1 ст.45. Закону № 1591-1X передбачено, що платіжна інструкція може бути відкликана:
		1) платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем;
		4) платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування.
		Пунктом 2 статті 45 Закону № 1591-ІX встановлено, що після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
		На момент звернення позивача до банку, кошти з його рахунку були списані, а тому настав момент безвідкличності платіжної інструкції.
		Відповідальність за збитки, яких зазнав позивач, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, а не у даному випадку Банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів.
		Згідно ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Тобто, ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка обслуговує їх рахунки.
		Суд, вважає безпідставним посилання позивача на наявність кримінального провадження №12024041750000282 за ознаками кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч.4 ст. 190 КК України, оскільки даний факт, за відсутності особи, яка визнана винною у вчинені даного злочину, не має правового значення для вирішення даного спору. А тому, в силу презумпції невинуватості, наявність вищевказаного кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. 
		Позивач, в свою чергу, має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, коли такі особи будуть встановлені. 
		Сам тільки факт списання грошових коштів з банківського рахунку позивачки поза її волею невідомими особами, шляхом вчинення шахрайських дій разом з твердженням позивачки про неповідомлення нею нікому інформації для ідентифікації та аутентифікації електронного платіжного засобу, на протиправні дії відповідача і наявність його вини в цьому вказувати не може.
		Крім того, із тексту позовної заяви та наданого позивачем витягу з ЄРДР вбачається, що позивач виконувала вказівки невідомих осіб, внаслідок чого з її рахунку були списані кошти, а про несанкціоноване списання коштів з її рахунку позивач повідомила банк після здійснення такої операції.
		За обставинами справи списання грошових коштів сталося за ініціативи позивача, а не внаслідок помилок надавача платіжних послуг та не внаслідок винних протиправних дій або бездіяльності співробітників банку, що могли призвести до безпідставного списання грошових коштів.
		Отже, підстави для покладення цивільної відповідальності на відповідача передбаченої ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги»таст. 1073 ЦК України, внаслідок списання грошових коштів з рахунку позивачки останньою в суді не доведено і судом не встановлено.
		За таких умов, підстав для визнання нечинною спірної транзакції та зобов`язання відповідача здійснити повернення на рахунок позивача коштів за вказаною транзакцією суд не вбачає.
		З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю всіх складових цивільно-правової відповідальності, за якої у позивача виникло би право на її відшкодування. 
		Таким чином позов є необґрунтованим і недоведеним, а тому в його задоволенні слід відмовити.
		Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 263 - 265 ЦПК України, суд
		ухвалив:
		Відмовити у задоволенні позову  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживача.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 року. 
		 
		Суддя                                    С.І. Сіденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...