Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/5477/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 14.10.2024. Зареєстровано: 14.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/346/687/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024096180000259

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 346/5477/24 
		Провадження № 1-кп/346/687/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 жовтня 2024 року м. Коломия
		 
		Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, без фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів,
		розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024096180000259, в якому ОСОБА_2 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Івано-Франківської області; є громадянином України; неодружений; освіта середня; на утриманні нікого не має; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра - не перебуває; судимостей не має) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, 
		а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження №12024096180000259 є з боку обвинувачення - прокурорка: ОСОБА_3 , з боку захисту обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник ОСОБА_4 та потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
		в с т а н о в и в :
		Щодо обвинувачення.
		1) 14.09.2024 близько 20:30 години ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на території господарства, що по АДРЕСА_2 , де вчинив словесний конфлікт із знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем вищевказаного господарства.
		В ході даного конфлікту, ОСОБА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс потерпілому ОСОБА_5 чотири удари господарським предметом вжитку - металічною сковорідкою в ділянку голови, та декілька ударів кулаками рук в ділянку плечей.
		Своїми діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді саден, що локалізовані в ділянках грудної клітки (в межах задньої та передньої поверхонь) та в ділянці правого плечового суглобу, які відносяться до легкого тілесного ушкодження. 
		Тобто, 14 вересня 2024 року ОСОБА_2 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що є кримінальним проступком, передбаченим частиною 1 статті 125 КК України. 
		Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_2 , згоден із цими обставинами, які були встановлені під час дізнання та не оспорює їх, про що подав письмову заяву. При цьому суд відзначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як потерпілі, також подали письмові заяви, в яких вони висловили згоду із вказаними обставинами.
		І тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, тобто заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.
		Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_2 , в осудному стані, вчинив кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 1 статті 125 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винен саме ОСОБА_2 
		2) У подальшому, ОСОБА_2 продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи на території господарства, що по АДРЕСА_2 , де вчинив словесний конфлікт із знайомою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителькою вищевказаного господарства.
		В ході даного конфлікту, ОСОБА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, взяв до рук господарський предмет вжитку - металічну сковорідку та наніс нею два удари в ділянку лівого передпліччя потерпілій ОСОБА_6 .         
		Своїми діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій руці (в межах нижньої третини лівого плеча, ділянки лівого ліктьового суглобу та всього протягу лівого передпліччя), садна в межах нижньої третини лівого плеча, які відносяться до легкого тілесного ушкодження. 
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України.
		Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_2 , згоден із цими обставинами, які були встановлені під час дізнання та не оспорює їх, про що подав письмову заяву.
		І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_2 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.
		Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_2 , в осудному стані, умисно, вчинив кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 1 статті 125 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винен саме ОСОБА_2 .
		                                               Щодо покарання.
		Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_2 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання, за жоден із проступків, судом не встановлено, а тому ОСОБА_2 підлягає покаранню за кожен вчинений ним кримінальний проступок.
		Суд погоджується із прокурором у тому, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 та передбачені частиною 1 статті 67 КК України, відсутні. Але разом з цим, має місце обставина, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують її покарання, зокрема: щире каяття обвинуваченого у вчиненні кожного проступку.
		Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).
		Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень.
		При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 125 КК України, суд виходить з наступного:
		- суд враховує, що санкція частини 1 статті 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року;
		- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_2 у цій справі, зокрема положення статей 1-91 КК України;
		- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які за ступенем тяжкості, в силу положень частини 2 статті 12 КК України, є кримінальними проступками та кваліфікуються за частиною 1 статті 125 КК України;
		- суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення умисно, тобто з прямим умислом, і наслідком його діянь було порушення прав людини на особисту недоторканість. Разом з цим, ОСОБА_2 визнав свою вину добровільно; 
		-  суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 та передбачені частиною 1 статті 67 КК України, відсутні;
		- а обставиною, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_2 у вчиненні ним кожного кримінального проступку;
		- ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Івано-Франківської області; є громадянином України; неодружений; освіта середня; на утриманні нікого не має; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра - не перебуває; судимостей не має.
		Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_2 покарання, суд вважає, що:
		- за вчинений ОСОБА_2 кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України, йому слід призначити основне покарання у виді громадських робіт, на строк 70 годин;
		- за вчинений ОСОБА_2 кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України у виді громадських робіт, на строк 60 годин.
		Призначаючи саме такий вид покарання і саме у наведених розмірах, суд виходить із того, що зважаючи на зміст кожного вчиненого ОСОБА_2 діяння (обставини вчинення, поведінка потерпілої особи, кількість ударів кожному потерпілому та їх локалізації) найменш суворий вид покарання у виді штрафу навіть у максимальному розмірі, що складає 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що складає 850 гривень) явно не досягне мети покарання у виді виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншим особам.
		Разом з цим, оскільки ОСОБА_2 вчинив два кримінальні проступки, тобто має місце сукупність кримінальних правопорушень, суд застосовує положення частини 1 статті 70 КК України за якими, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Отже, оскільки суд призначив ОСОБА_2 , за вчинені ним кримінальні правопорушення покарання у виді громадський робіт на строк 70 та 60 годин громадських робіт, остаточне покарання ОСОБА_2 слід визначити шляхом поглинання менш суворого покарання (60 годин громадських робіт) більш суворим (70 годин громадських робіт).
		Докази того, що до ОСОБА_2 не можуть застосовуватись громадські роботи - відсутні.
		Таким чином, зважаючи на все вище викладене, суд призначає ОСОБА_2 остаточне покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 125 КК України, у вигляді громадських робіт на строк 70 годин.
		Щодо процесуальних витрат.
		Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів.
		А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		І хоча суд ухвалює обвинувальний вирок, в силу положень частини 2 статті 124 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не надала суду документально підтверджені витрати на залучення експерта чи експертів, підстав для розподілу судових витрат не має.
		Щодо речових доказів і документів.
		В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.
		Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином: господарський предмет вжитку - металічну сковорідку повернути ОСОБА_2 .
		Інші процесуальні питання.
		Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК України - відсутні.
		Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України суд
		у х в а л и в:
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. Призначити ОСОБА_7 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України основне покарання у виді громадських робіт, на строк 70 годин.
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. Призначити ОСОБА_7 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України основне покарання у виді громадських робіт, на строк 60 годин.
		За сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання (громадські роботи на строк 60 годин) більш суворим покаранням (громадські роботи на строк 70 годин) призначити ОСОБА_7 , за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 125 КК України, остаточне покарання у виді громадських робіт, на строк 70 годин.
		Речовий доказ у вигляді металічної сковорідки повернути ОСОБА_2 .
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статтею 394 КПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження. 
		Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...