Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/332/24 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.10.2024. Зареєстровано: 15.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2024.
Дата набрання законної сили: 10.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  910/332/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жайворонок Т. Є. - головуючого, Ємця А. А., Колос І. Б.,
		 
		за участі:
		секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
		представників:
		 
		позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» - 
		Пустовіт Ю. Ю., Колісника В. А.,
		відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Підлипенського Д. В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегія суддів: Гончаров С. А. (головуючий), Тарасенко К. В., Тищенко О. В.)  
		 
		у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
		про зміну договору надання послуг,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Норма Плюс») подало до господарського суду позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - відповідача, Оператор ГТС), в якому просило:
		 
		1) внести зміни у договір про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів  від 09.12.2022 №  4600006859 (далі - договір) шляхом укладення додаткової угоди, а саме:
		 
		- п. 4.1. договору викласти в такій редакції: « 4.1. Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 557 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток №  3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною»;
		 
		- п. 10.9.3. договору викласти в редакції, за якою: « 10.9.3. Термін дії Гарантії - до « 24» серпня 2024 року включно»;
		 
		- п. 11.1 договору викласти в новій редакції: « 11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє 578 календарних днів. В частині виконання гарантійного строку, а в частині розрахунків до - їх повного виконання». 
		 
		Додаток №  3 до договору - «Графік виконання робіт» викласти в іншій редакції, за якою «для розроблення, подання на експертизи та отримання результатів експертиз Робочої документації - 312 календарних днів»; «виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи - 492 календарних днів»; «пусконалагоджувальні роботи - 557 календарних днів»;
		 
		2) скасувати оперативно-господарські санкції у розмірі 1  588  758,91  грн, застосовані Оператором ГТС до ТОВ «Норма Плюс» за несвоєчасне виконання робіт.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися з 14.08.2023 через обставини непереборної сили (посилення ворожих атак/обстрілів, часті сигнали повітряної тривоги, здійснення мобілізаційних заходів щодо працівників товариства, порушення строків виконання зобов`язань контрагентами позивача з аналогічних форс-мажорних підстав), на підставі яких позивач має право вимагати у відповідача внесення змін до договору про закупівлю послуг та додатку №  3 до нього як в частині продовження строків виконання зобов`язань, так і в частині збільшення строку дії договору на підставі п.  8 договору, ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 4 ч. 5 ст.  41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закону №  922-VIII), та ураховуючи які відповідач неправомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції за порушення строків виконання робіт, передбачені п. 10.12.1 договору, у вигляді утримання нарахованих на підставі п.  10.2 договору штрафних санкцій в загальному розмірі 1  588  758,91  грн з сум, які підлягали виплаті позивачу за виконані роботи. 
		 
		Господарський суд міста Києва у рішенні від 01.04.2024 у задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції виходив з того, що  договір сторони уклали уже під час дії воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів, наслідки чого позивач мав враховувати під час підписання договору, а зазначені позивачем обставини непереборної сили, що виникли з 14.08.2023, існували на момент вчинення правочину, і позивач не довів, що такі обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку. Крім того, зазначив, що Закон №  922-VIII не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, на вимогу однієї зі сторін, в тому числі шляхом звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо внесення змін у договір відповідно до ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII та, як наслідок, скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем. При цьому суд звернув увагу, що недодержання своїх обов`язків контрагентом позивача не вважається підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання, що слідує з приписів ч. 2 ст. 617 ЦК України.
		 
		Північний апеляційний господарський суд:
		 
		- у постанові від 17.07.2024 рішення суду першої інстанції від 01.04.2024 скасував, прийняв нове рішення про задоволення позову повністю. Вніс зміни у п. 4.1, 10.9.3, 11.1 договору та додаток №  3 до нього, про які заявляв позивач, шляхом укладення додаткової угоди. Скасував оперативно-господарські санкції у розмірі 1  588  758,91  грн, застосовані відповідачем до позивача за несвоєчасне виконання робіт.
		 
		Висновки апеляційного суду по суті спору мотивовані тим, що п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII дозволяє вносити зміни в договір за умови наявності документально підтверджених об`єктивних обставин непереборної сили та не виключає реалізацію цієї можливості як в добровільному порядку, так і за рішенням суду, а надані позивачем докази, зокрема сертифікати Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 11.12.2023, від 21.02.2024, підтверджують існування форс-мажорних обставин в період після укладення договору - з 14.08.2023 по 21.02.2024, коли позивач мав виконати роботи по ІІ та ІІІ етапу в строк до 08.12.2023, але не зміг у зв`язку з вимушеними призупиненнями робіт через повітряні тривоги, про що позивач повідомив відповідача з дотриманням строків, встановлених п. 8 договору.
		 
		Таким чином, апеляційний суд констатував наявність як умов, визначених ч. 2 ст.  652 ЦК України, так і підстав, визначених ч. 4 цієї статті, для продовження строків виконання робіт та строку дії договору, оскільки військова агресія проти України та зупинення виробничих процесів в результаті ракетних обстрілів та, як наслідок, затримка у виконанні робіт не залежали від позивача, тому внесення змін у договір є виправданим, законним та не суперечить чинному законодавству. 
		 
		Звідси оперативно-господарські санкції, застосовані відповідачем, підлягають скасуванню та поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки строки виконання зобов`язання за договором продовжені шляхом внесення змін до п.  10.9.3 договору;
		 
		- у додатковій постанові від 30.07.2024 заяву позивача про ухвалення додатково рішення у справі задовольнив. Стягнув з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 83  000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 52  000,00  грн - за розгляд справи в апеляційному суді.
		 
		Ухвалюючи додаткову постанову апеляційний суд виходив з критеріїв реальності, обґрунтованості та співмірності наданих позивачу послуг адвокатом під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
		 
		У поданій касаційній скарзі Оператор ГТС, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а також на наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову апеляційного суду від 17.07.2024 та додаткову постанову від 30.07.2024, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
		 
		Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду по суті спору від 17.07.2024 за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач зазначив про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду:
		 
		- у постанові від 31.08.2022 у справі №  910/15264/21, а саме:
		 
		п. 33- 34 - щодо питання застосування ст. 617 ЦК України та ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в результаті чого не звернув увагу, що обставини форс-мажору, на які посилається позивача та які засвідчені сертифікатами ТПП України від 11.12.2023, від 21.02.2024 мали місце й до 14.08.2023 (з 24.02.2022); 
		 
		п. 85- 95 - стосовно розмежування форс-мажору та зміни істотних обставин, які є підставою для застосування ст. 652 ЦК України, відповідно не зважив, що договір сторони уклали в період дії воєнного стану та наслідків, зумовлених його введенням, які до цього часу не змінилася, що виключає можливість застосування до спірного договору ст. 652 цього Кодексу;
		 
		п. 98- 103 - щодо питання застосування ст. 652 ЦК України у сукупності з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII;
		 
		- у постанові від 04.10.2022 у справі №  927/25/21 (подібні висновки наявні у постановах від 14.02.2018 у справі №  926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №  917/1053/18) щодо надання судами оцінки сертифікату ТПП України як доказу існування форс-мажору, в результаті чого проігнорував саму суть обставин непереборної сили, помилково кваліфікувавши перелічені позивачем обставини на підтвердження позовних вимог як обставини непереборної сили;
		 
		- у постановах від 15.06.2018 у справі №  915/531/17, від 26.05.2020 у справі №  918/289/19, від 17.12.2020 у справі №  913/785/17, від 01.06.2021 у справі №  910/9258/20, від 09.11.2021 у справі №  913/20/21, від 25.01.2022 у справі №  904/3886/21, від 14.06.2022 у справі №  922/2394/21, від 16.11.2023 у справі №  908/1642/22, від 10.03.2023 у справі №  922/1093/22 щодо елементів форс-мажорних обставин, преюдиційності цих обставин для справи, звільнення сторони від відповідальності через форс-мажор у період дії воєнного стану, належного та своєчасного повідомлення контрагента про існування зазначених обставин;
		 
		- у постановах від 20.08.2018 у справі №  905/2464/17, від 20.10.2020 у справі №  905/267/19, від 15.10.2019 у справі №  905/2319/17 щодо питання застосування оперативно-господарських санкцій за порушення умов договору. В цій частині відповідач зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи оперативно-господарські санкції, виходив зі зміни строків виконання робіт за рішення суду, не застосовуючи при цьому ч. 3 ст. 653 ЦК України; судове рішення про зміну строків виконання робіт за договором не спростовує факт існування порушення зобов`язання позивача до таких змін та не може бути підставою для скасування вже застосованих оперативно-господарських санкцій.
		 
		Оскаржуючи додаткову постанову апеляційного суду від 30.07.2024 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач послався на неврахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду у постановах від 22.03.2018 у справі №  910/9111/17, від 05.06.2018 у справі №  904/8308/17, від 27.06.2018 у справі №  826/1216/15, від 20.11.2018 у справі №  910/23210/17, від 14.01.2019 у справі №  927/26/18, від 14.02.2019 у справі №  916/24/18, від 03.10.2019 у справі №  922/445/19, від 19.02.2020 у справі №  755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі №  922/1964/21 щодо питання застосування ст. 74, 80, 118, 126, 129 ГПК України при оцінці доказів понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу та при розподілі таких судових витрат.    
		 
		Верховний Суд ухвалою від 05.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. 
		 
		20.09.2024 позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій заперечив її доводи, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані постанови апеляційного суду - без змін, судові витрати покласти на відповідача. Позивач, серед іншого, зазначив про виконання відповідачем в добровільному порядку оскаржуваного судового рішення. Одночасно у відзиві позивач навів попередній розрахунок судових витрат з надання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції (з доказами), згідно з яким планує понести/понесло такі витрати у розмірі 30  000,00  грн, та зазначив, що у випадку зміни розміру цих витрат позивач надасть Суду відповідну заяву з доказами.
		 
		Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.10.2024 № 32.2-01/2398    призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №  910/332/24 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Ємець А. А., Колос І. Б.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 24.02.2022 Президент України видав Указ №  64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"» від 24.02.2022 № 2102-IX. Загальновідомо, що воєнний стан неодноразово продовжувався.
		 
		09.12.2022 за результатами публічної закупівлі відповідач (замовник) та позивач (підрядник) уклали договір №  4600006859, відповідно до п. 1.1 якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги (виконати роботи) з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи. Ціна договору становить 24  103  032,00 (п. 3.1).
		 
		У додатку №  3 до договору сторони погодили найменування та графік виконання робіт (граничний термін), згідно з якого: 
		 
		1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації виконується протягом 120 календарних днів; 
		2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів; 
		3) пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.  
		 
		У договорі сторони погодили, зокрема такі умови:
		 
		п. 4.1 - підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору з обов`язковим дотриманням погодженого з замовником графіку виконання робіт (додаток №  3);
		 
		п. 10.9.3 - термін банківської гарантії, якою забезпечено виконання підрядником умов договору, - до 14.02.2024 включно;
		 
		п. 11.1 - договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
		 
		Отже, сторони уклали договір строком до 08.01.2024, усі погоджені роботи мали бути виконані у строк до 09.12.2023.
		 
		Також сторони домовились, що: 
		 
		- місце виконання робіт: ГРС Калинівка, м. Калинівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл. (п. 4.4);
		- строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.2);
		усі зміни і доповнення до договору вносяться шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною договору (п. 14.6);
		- у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №  3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7  % від вартості несвоєчасно виконаних робіт (п. 10.2);
		- зобов`язання підрядника забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, зокрема замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору підрядником, з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов`язаний письмово повідомити підрядника (п. 10.12.1);
		- жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних або невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, зокрема у зв`язку з воєнними діями, загальною військовою мобілізацією (п. 8.1);
		- сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом ТПП України (п. 8.2);
		- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату ТПП України позбавляє сторону права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 8.3);
		- при настання обставин непереборної сили виконання зобов`язань за договором продовжується на строк, відповідно строку дії цих обставин (п. 8.4);
		- якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна зі сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання (п. 8.5).
		 
		22.08.2023 у листі №  463 позивач повідомив відповідача про настання обставин непереборної сили з 14.08.2023 (посилення ворожих атак/обстрілів, часті сигнали повітряної тривоги, здійснення мобілізаційних заходів щодо працівників товариства, порушення строків виконання зобов`язань контрагентами позивача з аналогічних форс-мажорних підстав), на що відповідач 24.08.2023 повідомив про необхідність дотримання визначеного договором порядку сповіщення сторонами одно одну про настання обставин непереборної сили та роз`яснено, що у разі надання відповідного сертифікату ТПП України, такий сертифікат буде розглянутий належним чином.
		 
		11.12.2023 у листі №  704 позивач повідомив відповідача про продовження дії обставин непереборної сили у період з 14.08.2023 по 11.12.2023, що підтверджується сертифікатом Київської обласної (регіональної) ТПП від 11.12.2023 № 3200-23-4695, та запропонував укласти додаткову угоду про продовження терміну виконання робіт із наведених обставин, на що відповідач 19.12.2023 відповів відмовою та зазначив про неприйняття сертифікату через некоректність періоду дії форс-мажорних обставин та необґрунтованість причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами та зупиненням виробничих процесів позивача у цей період.
		 
		Суди також з`ясували, що факт порушення строків виконання робіт за договором визнається обома сторонами.
		 
		ТОВ «Норма Плюс», посилаючись на те, що до 13.08.2023 виконував роботи згідно з графіка, а з 14.08.2023 не має можливості дотримуватись погоджених строків, враховуючи, що в позасудовому порядку сторони не дійшли згоди про продовження як строку дії договору, так і строку виконання робіт, крім того, відповідач 18.12.2023 неправомірно застосував оперативно-господарські санкції, передбачені п. 10.12.1 договору, утримавши 1  588  758,91 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, нарахованих 08.12.2023, звернулось до суду із цим позовом та просило:
		 
		1) внести зміни у п. 4.1, 10.9.3, 11.1 договору та додаток №  3 до нього шляхом укладення додаткової угоди, за якою:
		 
		- виконання робіт продовжити до 557 календарних днів, замість обумовлених 365;
		- термін банківської гарантії змінити з 14.02.2024 на 24.08.2024;
		- строк дії договору збільшити до 578 календарних днів, замість погоджених 395.
		 
		У графіку виконання робіт (додаток №  3) погодити, що граничний термін виконання робіт з: 1) розробки, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації становить 312 календарних дні замість 120; 2)  виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи становить 492 календарних дні замість 300; 3)  пусконалагоджувальних робіт становить 557 календарних дні замість 365. 
		 
		2) як наслідок, скасувати оперативно-господарські санкції, застосовані відповідачем.
		 
		В якості підстави внесення змін до п. 4.1, 10.9.3, 11.1 договору та додатку №  3 відповідно до ст. 652 ЦК України, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII позивач визначив істотну зміну обставин з 14.08.2023, якими є обставини непереборної сили (форс-мажор), що полягають у:
		 
		- посиленні масованих ворожих атак/обстрілів, що супроводжувалось частими сигналами повітряної тривоги, відповідно працівники товариства працювали з перервами, що вплинуло на кількість робочих годин у тижні, стало перешкодою для виробничих процесів та призвело уповільнення виконання робіт, подекуди і до їх зупинення, оскільки за період з 14.08.2023 по 11.12.2023 на Вінниччині було 106 повітряних тривог, загальною тривалістю понад 169 годин (для порівняння на Київщині у цей період оголошено 103 повітряні тривоги, загальною тривалістю понад 134 годин), в зв`язку із чим тривалість зупинки виробничої діяльності позивача орієнтовно становила 268 годин;
		 
		- виникненні аналогічних форс-мажорних обставин у контрагента позивача, який забезпечував поставку товару, необхідного позивачу для вчасного виконання робіт;
		 
		- мобілізації двох працівників товариства, що стало наслідком їх увільнення з роботи одного з 14.06.2023, другого з 01.07.2023.
		 
		На підтвердження своїх вимог позивач надав до позову та до заяви про зміну предмета позову, якою збільшено строки дії договору та виконання робіт у порівнянні з первісними позовними вимогами, зокрема:
		 
		- сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП від 11.12.2023 № 3200-23-4695 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про закупівлю від 09.12.2012 (долучено до позову), згідно з якого обставини: військової агресії, яка стала підставою для введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, загальної мобілізації, військових дій, введення комендантської години, масованих ракетних та артилерійських обстрілів, повітряних тривог унеможливили у період з 14.08.2023 по 11.12.2023 виконання робіт, стали перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини та обладнання;
		 
		-   сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП від 21.02.2024 № 3200-24-0386 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про закупівлю від 09.12.2012 (долучено до заяви) аналогічного змісту із попереднім сертифікатом, проте із зазначенням іншого періоду - з 14.08.2023 по 21.02.2024;
		 
		- договір поставки та додаткові угоди до нього із контрагентом; накази про увільнення двох працівників у зв`язку з призивом їх на військову службу під час мобілізації; розпорядження від липня 2023 року про встановлення призупинення робіт та про зупинення виконання робіт працівниками у зв`язку з ракетними обстрілами та повітряними тривогами; також навів посилання на вебсайт статистики повітряних тривог.
		 
		Отже, заявляючи позов, ТОВ «Норма Плюс» за наслідками вирішення вимог про внесення змін у пункти договору та додаток №  3 до нього у зв`язку з істотними змінами обставин, якими є обставини непереборної сили, воліє скасувати оперативно-господарські санкції, застосовані відповідачем. Таким чином, першочерговому вирішенню підлягає питання щодо можливості внесення змін у договір, укладений за результатами проведення публічних закупівель, в частині збільшення строків виконання робіт та дії договору з підстави істотної зміни обставин, якими є обставини непереборної сили (форс-мажор).
		 
		Прийнявши до уваги твердження позивача та оцінивши надані ним докази, зазначивши, що сертифікати Київської обласної (регіональної) ТПП від 11.12.2023 та від 21.02.2024 є доказами на підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) - військової агресії проти України, що вплинуло на виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в обумовлені строки, позивач вчасно повідомив відповідача у листі від 22.08.2023 про настання цих обставин, у період з серпня 2023 року по листопад 2023 року господарська та виробнича діяльність позивача вимушено призупинялась через повітряні тривоги, що свідчить про неможливість своєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань, апеляційний суд у постанові по суті спору вважав за можливе задовольнити позов повністю та внести заявлені зміни у договір та додаток №  3 до нього на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII та ст. 652 ЦК України.
		 
		У своєму правозастосуванні ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, та підстав, визначених ч. 4 ст.  652 цього Кодексу, для внесення змін у договір та додаток №  3 до нього в частині продовження строків виконання робіт та строку дії договору, оскільки форс-мажорні обставини - військова агресія проти України та зупинення виробничих процесів в результаті ворожих обстрілів та, як наслідок, затримка у виконанні робіт при зміні істотних обставин, які мали місце після укладення договору, не залежали від позивача та призвели до порушення його майнових інтересів.
		 
		У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість насамперед постанови апеляційного суду від 17.07.2024 (по суті спору) в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		Перевіривши доводи відповідача в касаційній скарзі про неврахування апеляційним судом при вирішенні спору по суті правових висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 31.08.2022 у справі №  910/15264/21, колегія суддів погоджується із відповідачем з огляду на таке.
		 
		Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови від 17.07.2024, вирішуючи справу, апеляційний суд встановив наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на строки виконання позивачем робіт, втім позов задовольнив з підстави зміни істотних обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, вказавши на наявність усіх чотирьох умов для застосування ст. 652 ЦК України.
		 
		Такі висновки суперечать правовій позиції Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №  910/15264/21, в якій вирішувались вимоги про внесення змін до договору про закупівлі в частині продовження строків виконання зобов`язань з підстав існування форс-мажорних обставин, які спричинили істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, що свідчить про подібність правовідносин у цій справі та у справі, що розглядається.
		 
		Зміст висновків Верховного Суду у справі №  910/15264/21 полягає у тому, що  обставини форс-мажору (обставини непереборної сили),  які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями.
		 
		На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) істотна зміна обставин:
		 
		- є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання;
		 
		- не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин);
		 
		- має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.
		 
		Положення ст.  652 ЦК України можуть бути застосовані у випадку відсутності існування форс-мажору, але тоді позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду: 
		 
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		 
		У ст. 652 ЦК України містяться приписи для ситуації, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
		 
		За наявності форс-мажорних обставин виникають підстави для застосування ст.  617 ЦК України та відповідних умов договору для звільнення сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань за наслідками надання відповідних доказів, а не для примусового внесення змін до договору відповідно до ст. 652 ЦК України, якщо лише самим договором не передбачено інше.
		 
		У справі, яка розглядається, за змістом п. 8 договору сторони домовились, що настання обставин непереборної сили за їх документального підтвердження та дотримання порядку письмового повідомлення іншої сторони протягом 10 календарних днів від дати їх початку із наданням відповідного сертифікату ТПП України може бути підставою для: звільнення сторони від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань (п. 8.1); продовження строку виконання зобов`язань на строк, відповідний строку дії таких обставин, шляхом вчинення додаткової угоди (п. 8.4, 14.6). 
		 
		Водночас у п. 8.5 договору сторони погодили переважне право сторін на розірвання договору в односторонньому порядку за попереднього повідомлення, якщо обставини непереборної сили безперервно тривають понад 90 календарних днів, а позивач вказує на періоди з 14.08.2023 по 11.12.2023 та з 14.08.2023 по 21.02.2024, однак не передбачили права щодо внесення змін в істотні умови договору за таких обставин.
		 
		З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України та внесення змін у договір на підставі цієї норми при одночасному встановлені підстав для задоволення позову з огляду на існування й обставин непереборної сили, свідчать про неправильне застосування апеляційним судом вказаної норми матеріального права у даному випадку, оскільки при наявності форс-мажору положення ст. 652 ЦК України не застосовуються, відповідно не вимагається додаткова перевірка наявності ще й сукупності чотирьох умов, визначених у ч.  2 цієї статті, для  внесення змін до договору, а також установлення підстав, визначених ч. 4 цієї статті. 
		 
		Суд зазначає, що надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у позові, суд повинен керуватись принципом jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		 
		Як вбачається зі змісту позову матеріально-правовою підставою вимог ТОВ «Норма Плюс» визначило, зокрема ст. 652 ЦК України при цьому посилалось на наявність форс-мажорних обставин, тому суд апеляційної інстанції, розглядаючи вимогу про внесення змін в окремі пункти договору та додаток №  3 до нього, повинен був надати оцінку такій підставі позову, виходячи із правозастосування положень ст.  652 цього Кодексу при одночасному посиланні на обставини непереборної сили, чого в порушення норм процесуального права не зробив, як і не врахував особливостей укладення договору про закупівлю та внесення змін до нього, врегульованих ст. 41 Закону №  922-VIII.
		 
		У ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII зазначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п.  4). 
		 
		Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №  910/15264/21 зазначав, що зміна істотних умов договору про закупівлю відповідно до п.  4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII можлива внаслідок документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
		 
		Проте за висновками Верховного Суду така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін. Закон №  922-VIII не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду, а сама норма п. 4 ч. 5 ст. 41 цього Закону не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку. 
		 
		Натомість суд першої інстанції висновки Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №  910/15264/21 врахував та, надаючи правову кваліфікацію обставинам, які виникли з 14.08.2023 та на які посилався позивач, перш за все дійшов висновку про відсутність у них ознак форс-мажорних для цього конкретного випадку, оскільки: 
		 
		1) договір укладено у грудні 2022 року, тобто після запровадження у лютому цього року воєнного стану, а довготривалі тривоги та загальна мобілізація відбувались і до укладення договору; 
		 
		2) обставини, перелічені у сертифікатах Київської обласної (регіональної) ТПП від 11.12.2023 та від 21.02.2024, в період з дати укладення договору і до 14.08.2023 вже існували, а позивач ще до укладення договору встановив на підприємстві форс-мажорні обставини та зменшив обсяги виробничих процесів, що підтверджується розпорядженням від 01.12.2022; 
		 
		3) відсутні докази на підтвердження збільшення тривалості повітряних тривог у Вінницькій області у період виконання договору порівняно з періодом до його укладення, адже загальновідомо, що уже з осені 2022 року енергосистема України потерпала від масованих ракетних обстрілів.
		 
		При цьому суд, звертаючи увагу на момент укладення договору у співвідношенні з датою введення воєнного стану, вказав, що позивач повинен був враховувати умови, в яких укладається договір. Окрім того, суд першої інстанції не встановив, а позивач не довів, наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, вказаними позивачем, та продовженням терміну виконання робіт й строку дії договору, про які просив позивач.
		 
		Наведене стало підставою для відмови у задоволенні позову та внесення змін у пункти договору та додаток №  3 до нього з мотивів, наведених позивачем, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №  922-VIII (які за висновками Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі №  926/3421/22 є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів про публічні закупівлі та повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору) у сукупності зі ст.  652 ЦК України.
		 
		Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та зазначає, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних  несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з приписами ст.  42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик.
		 
		При цьому позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених подій не може розглядатись як підстава для внесення змін в окремі пункти договору та додатку №  3 до нього у зв`язку з істотною зміною обставин, а наявність обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив. 
		 
		У постанові від 31.08.2022 у справі №  910/15264/21 Верховний Суд звертав увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
		 
		За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при вчиненні правочину, а також за відсутні обставин непереборної сили, не можна змінити договір за рішенням суду. Наведене у сукупності є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові в частині вимоги про внесення змін у пункти договору та додаток №  3 до нього та, як наслідок, свідчить про відсутність підстав для скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем за порушення позивачем строків виконання зобов`язання, відповідно доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано відхилив. 
		 
		Поряд з цим місцевий господарський суд правильно зазначив, що недодержання контрагентом позивача своїх обов`язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків виконання робіт та дії договору або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт.
		 
		Водночас Суд відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах №  927/25/21, №  915/531/17, №  918/289/19, №  913/785/17, №  910/9258/20, №  913/20/21, №  904/3886/21, №  922/2394/21, №  908/1642/22, №  922/1093/22, №  905/2464/17, №  905/267/19, №  95/2319/17, наведених в мотивування наявності підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки постанови у цих справах, ухвалені за неподібних правовідносин, позаяк не стосуються внесення змін у договір щодо строку його дії та строку виконання зобов`язань через обставини непереборної сили, а прийнятті у спорах щодо стягнення заборгованості (штрафних санкцій) за невиконання господарських зобов`язань (в частині здійснення поставки/виконання робіт або в частині неповної оплати за договором).   
		 
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		У ст. 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права вказані в цій постанові, скасувавши рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, відповідно Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Оператора ГТС, скасувати постанову апеляційного суду від 17.07.2024 (по суті спору) з підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та залишити в силі рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із чим витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, понесені відповідачем, покладаються на ТОВ «Норма Плюс».
		 
		Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду від 30.07.2024 Суд зазначає, що за змістом ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Тобто, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду від 17.07.2024 по суті спору з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, то додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 30.07.2024 також слід скасувати, незалежно від наведеної Оператором ГТС у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження додаткової постанови за п. 1 ч.  2 ст. 287 ГПК України.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №  910/332/24 скасувати.
		 
		3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №  910/332/24 залишити в силі.
		 
		4 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (08170, Київська обл., Фастівський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33, код ЄДРПОУ 32917708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 42  974 (сорок дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири)  грн  40  коп. 
		 
		5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ у справі на виконання цієї постанови.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                       Т. Є. Жайворонок
		 
		 
		Судді:                                                                               А. А. Ємець
		 
		 
		                                                                                         І. Б. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...