Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/5723/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2024. Зареєстровано: 15.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м  У к р а ї н и
		10 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5723/24 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), через уповноваженого представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		30 серпня 2024 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою просить: 1) визнати протиправним і скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 , прийняте 29 липня 2024 року начальником 3-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_4 ; 2) визнати протиправним і скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 , прийняте 29 липня 2024 року начальником 2-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_5 ; 3) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 6 167,16 грн матеріальної шкоди; 4) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 100000,00 грн моральної шкоди.
		04 вересня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
		 
		1. Позиції сторін.
		 
		Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що для перетинання державного кордону України співробітникам відповідача було пред`явлено паспорт для виїзду за кордон, військово-обліковий документ, витяг з інформаційної системи Резерв+. При цьому жодний нормативно-правовий акт не вимагає пред`явлення оригіналу довідки військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, як про це хибно вказує відповідач в оскаржуваних рішеннях. Окрім того, в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано правової норми, яка б визначала обов`язок громадянина пред`являти такі довідку і права співробітника прикордонної служби перевіряти таку довіку і надавати їй якусь оцінку. Єдиним достатнім документом, який підтверджує виключення особи з військового обліку є військово-обліковий документ, який містить запис про виключення особи із військового обліку. При цьому довідка ВЛК є документом, який надається до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та в подальшому зберігається саме в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, оскаржувані два рішення від 29 липня 2024 року, прийняті:
		- начальником 2-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону лейтенантом ОСОБА_5 ;
		- начальником 3-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) впс  " ІНФОРМАЦІЯ_6 " лейтенантом ОСОБА_4  не містять жодної вказівки на те, які саме розбіжності були нібито ним виявлені, що вказує на очевидну безпідставність та необґрунтованість оскаржуваних рішень.
		17 вересня 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що відповідно до чинного законодавства необхідними умовами для виїзду за кордон військовозобов`язаних громадян України є: 1) дійсний документ, визначений статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон України) та документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, транзиту; 2) відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України; 3) та в умовах воєнного стану документальне підтвердження належності до категорії громадян України, щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України (це відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації). Так, позивачем не надані документи, які підтверджують його право на перетин державного кордону України в умовах дії правового режиму воєнного стану. Зазначають, що законодавство України не покладає на Державну прикордонну службу України обов`язку ведення вичерпного переліку документів, необхідних для перетину державного кордону. Вибір документів та підтвердження права на перетин кордону є персональним правом останнього.
		24 вересня 2024 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначають, що відповідач обмежився у відзиві цитуванням значної кількості правових норм, які фактично не стосуються спірної ситуації. Так, Відповідач наводить положення нормативно-правових актів щодо обмеження виїзду за кордон військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, тобто чоловіків, які перебувають на військовому обліку та придатні (у визначеній мірі) до військової служби. Однак, позивач виключений з військового обліку у зв`язку з встановленою непридатністю до військової служби, а, відтак, є невійськовозобов`язаним. Відповідач у відзиві не зазначив жодної правової норми, яка б забороняла чи обмежувала право виїзду за межі України чоловікам, які виключені із військового обліку і є невійськовозобов`язаними. Окрім того, відповідач у відзиві не вказав жодної норми, яка б надавала їм право перевіряти довідки ВЛК.
		 
		Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		2. Обставини, встановлені судом.
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 від 04 липня 1996 року, виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки є непридатним до військової служби на підставі статті 57а Наказу МОУ № 402 (зі змінами), (а.с. 12-15).
		Відповідно до застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є непридатним з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 18 травня 2021 року, (а.с. 11).
		29 липня 2024 року начальником 3-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лейтенантом ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , (а.с. 9). 
		Згідно вказаного рішення, громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовлено у виїзді за кордон на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про підтвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» та постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року «про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України у зв`язку відсутністю підстав на перетинання ДКУ, так як вищевказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон (відсутній оригінал довідки військово-лікарської комісії про непридатність з виключенням з військового обліку та дані з військово-облікового документу не збігаються з Базою даних «Оберіг»), (а.с. 9). 
		29 липня 2024 року начальником 2-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону лейтенантом ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 , оскільки тимчасово обмежено в праві виїзду з України за відсутності підстав на право перетинання ДКУ з причини того, що не зміг надати на паспортний контроль документи що підтверджують підстави для виїзду за кордон в умовах правового режиму воєнного стану (відсутній оригінал довідки ВЛК), (а.с. 10).
		Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому у перетині державного кордону, звернувся із цим позовом щодо оскарження двох рішень про відмову в перетинанні державного кордону України.
		 
		3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
		 
		Стаття 33 Конституції України проголошує, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України №1710-VI).
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Закону України №1710-VI прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону України №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
		Прикордонний контроль включає перевірку документів (пункт 1 частини четвертої статті 2 Закону України №1710-VI).
		У статті 4 Закону України №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах: 1) законності; 2) відкритості; 3) забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; 4) здійснення його виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України; 5) вибірковості контрольних заходів на підставі оцінки ризиків.
		Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (частина перша статті 7 Закону України №1710-VI).
		Згідно з частиною першою статті 14 Закону України №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 вказаного Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 3857-XII) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
		Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених таким Законом, та в`їхати в Україну.
		На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
		Стаття 2 Закону України № 3857-XII встановлює, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є:
		- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
		- дипломатичний паспорт України;
		- службовий паспорт України;
		- посвідчення особи моряка;
		- посвідчення члена екіпажу;
		- посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
		У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій зазначеної статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
		Згідно зі статтею 3 Закону України № 3857-XII перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
		Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України № 3857-XII та інших законів України.
		На виконання статті 3 Закону України № 3857-XII постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724) затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила перетинання державного кордону громадянами України), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
		Відповідно до пункту 2 вказаних Правил перетинання державного кордону громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
		У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в`їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
		У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами.
		У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
		У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні існував правовий режим воєнного стану.
		Стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 389-VIII) визначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Зважаючи на викладені положення, враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», гарантоване статтею 33 Конституцією України право вільно залишати територію України під час воєнного стану може бути обмежене.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (частина п`ята статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні тривала загальна мобілізація, яка, в частині призову, полягала у призові військовозобов`язаних, резервістів.
		Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 2232-XII) у частині третій статті 1 визначає, що військовий обов`язок включає:
		- підготовку громадян до військової служби;
		- приписку до призовних дільниць;
		- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
		- проходження військової служби;
		- виконання військового обов`язку в запасі;
		- проходження служби у військовому резерві;
		- дотримання правил військового обліку.
		Суд звертає увагу на положення частини дев`ятої статті 1 вказаного Закону, згідно з яким щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
		1) допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
		2) призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
		3) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
		4) військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
		5) резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Суд висновує, що належність громадянина України до тієї чи іншої категорії полягає у наявності у нього певної групи прав та обов`язків, тобто перебування у відповідному правовому статусі допризовника, призовника, військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста.
		Як встановив суд, для перетинання державного кордону України позивач подав уповноваженій особі відповідача, серед іншого, військовий квиток серії НОМЕР_4 . У пункті 19 такого зроблено відмітку про виключення з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки ОСОБА_1 є непридатним до військової служби на підставі статті 57а Наказу МОУ № 402 (зі змінами), (а.с. 12-15).
		Крім того, відповідно до застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є непридатним з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 18 травня 2021 року, (а.с. 11).
		За приписами пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
		Отже, встановлені обставини підтверджують те, що позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу».
		Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов`язаним громадянином України у розумінні Закону України № 2232-XII, тобто не має статусу військовозобов`язаного.
		Суд акцентує увагу на тому, що відповідач не надав доказів існування станом на момент виникнення спірних правовідносин встановлених згідно з пунктом 6 частини першої статті 8 Закону України № 389-VIII військовим командуванням (зокрема Державною прикордонною службою України) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обмежень у виїзді закордон громадян України, які не є військовозобов`язаними (також не є резервістами чи військовослужбовцями).
		Підсумовуючи наведене, суд наголошує, що відповідач не надав суду жодного рішення, яким би у відповідності до наведених законодавчих положень військове командування встановило особливості виїзду за межі території України громадян України, які не є військовозобов`язаними (також не є резервістами/військовослужбовцями), яким являється позивач, а також щодо необхідності подання оригіналу довідки ВЛК при перетині державного кордону.
		Що стосується підстави у рішенні про відмову у перетині державного кордону, що дані в військово-облікову документі не збігаються з базою даних «Оберіг», то така є безпідставними, оскільки «Оберіг» є електронним Реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а як встановлено судом позивач не є військовозобов`язаним. Крім того, у відповідності до чинного законодавства, у позивача відсутня можливість уточнити дані у реєстрі  «Оберіг», оскільки це електронна база даних для зберігання інформації, потрібна для ведення військового обліку.
		Відтак у позивача при спробі перетнути державний кордон України були законні очікування встановлене чинним законодавством право перетину державного кордону України.
		Суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Про обов`язок уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України приймати обґрунтоване рішення про відмову у перетинанні державного кордону також вказано і в частині першій статті 14 Закону України №1710-VI.
		Резюмуючи викладені висновки, суд вважає, що рішення про відмову у перетині державного кордону України від 29 липня 2024 року, не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
		Щодо позовної вимоги стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 6 167,16 грн матеріальної шкоди, судом встановлено наступне. 
		Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
		Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу ПП «Глобал» від 27 липня 2024  року № 69 «Про направлення у відрядження за кордон» відряджено до підприємства LingLong International (Europe) Co. Ltd. (м. Белград, Сербія) для участі в партнерській конференції, яка мала відбутись з 29 липня по 01 серпня 2024 року. Проїзд у відрядження відбуватиметься на власному автомобілі PEUGET 3008, реєстраційний номер НОМЕР_5 , (а.с. 16).
		На підтвердження завданої шкоди надано страховий сертифікат комплексного страхування подорожуючих за кордон від 25 липня 2024 року у сумі 250 грн, поліс №EP-92261471 від 25 липня 2024 року у розмірі 1 214,00 грн, квитанцію про витрати на пальне від 27 липня 2024 року у сумі 1819,10 грн та від 28 липня 2024 року у сумі 1 679,70 грн, (а.с. 16-21, 28). В іншій частині матеріальні витрати позивачем документально не підтверджені.
		Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 4 962,80 грн.
		Позовна вимога стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 100000,00 грн моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки сам лише факт визнання протиправною відмови територіального органу Державної прикордонної служби особі в перетинанні державного кордону України не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання .
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
		Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією від 29 серпня 2024 року № 5719-9128-8763-5401, (а.с. 6).
		Судом задоволено дві немайнові вимоги, а відтак на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 937,92 грн, оскільки позов подано через систему «Електронний суд».
		Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 , прийняте 29 липня 2024 року начальником 3-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_4 .
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 , прийняте 29 липня 2024 року начальником 2-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_5 .
		4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 1 937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 коп.) сплаченого судового збору та матеріальну шкоду у розмірі 4 962,80 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні, 80 коп.)
		5. В решті позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 жовтня 2024 року.
		 
		СуддяТ.В.Скраль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...