Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/16453/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2024. Зареєстровано: 15.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2024.
Дата набрання законної сили: 09.10.2024
Номер судового провадження: 11-кп/813/1840/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022232190000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/1840/24
		Справа № 523/16453/22 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09.10.2024 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Каховської окружної прокуратури Херсонської обл. ОСОБА_6 на вирок Суворовського райсуду м. Одеси від 10.05.2024 у к/п № 42022232190000109 від 20.06.2022 стосовно:
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нова Каховка Херсонської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України
		 
		установив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
		Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
		Запобіжний західвідносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до його затримання. 
		Строк відбуття покарання відраховано з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 для виконання вказаного вироку. 
		Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
		Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винуватим за наступних обставин.
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна у розумінні Гаазьких конвенцій 1907 року, IV Женевської конвенції 1949 року, а також міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, президент Російської федерації ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 № 2734 (11V) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ про повномасштабне вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф та федеральної служби військ національної гвардії російської федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування військового озброєння, яке перебувало у їх розпорядженні та фактичного його застосування, незаконно вторглись на територію суверенної держави, - Україна, через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші критичні об`єкти цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави України, здійснили тимчасову окупацію частини вказаних територій.
		У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, що триває до цього часу, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Президентом України видано Указ від 17.05.2022 №341, затверджений Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, про часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-1X (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03. 2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб. Законом України №7664 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.
		 Відповідно до ст. 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 (далі - Резолюція 3314) - «Використання збройної сили державою першою в порушення Устава є prima facie свідченням акту агресії».
		  Таким чином, з 24.02.2022 і по цей день дії російської федерації проти України підпадають під пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.
		 Починаючи з 24.02.2022 збройні формування російської федерації вторглися на територію Каховського району Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.
		Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907, територія Каховського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою збройних сил РФ.
		У світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), від 8.06.1977 одним із наслідків збройної агресії російської федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об?єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 визнається, що росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і від російської федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
		Рішенням Міжнародного суду Організації Об?єднаних Націй від 16.03.2022 на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення російської федерації на територію України.
		Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
		Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Водночас, громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на території м. Нова Каховка Каховського району Херсонської обл., та тривалий період часу працював в органах місцевого самоврядування, був достеменно поінформованим, що у 2014 році розпочалась збройна агресія російської федерації проти України, а також те, що з 24.02.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ рф на територію суверенної держави, до громадянства якої він належить. Також, ОСОБА_8 об`єктивно розумів зміст загальновідомих подій, про те що збройні формування російської федерації, шляхом вчинення воєнного нападу 24.02.2022 захопили Каховський район Херсонської обл., а приблизно на початку березня 2022 року державою-агресором створено окупаційну адміністрацію у Каховському районі Херсонської обл., під назвою «військово-цивільна адміністрація Каховського району».
		Незважаючи на вказані факти, але в силу свого життєвого і професійного досвіду, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, її суверенітет України поширюється на всю територію держави, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, громадянин ОСОБА_8 перебуваючи у невстановленому місці не пізніше червня 2022 року, діючи в інтересах та на користь російської федерації, добровільно погодився на пропозицію представників окупаційної влади та зайняв посаду так званого «заступника голови військово-цивільної адміністрації Каховського району», розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 .
		Після призначення ОСОБА_8 на вказану посаду, він розпочав здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, які полягають у загальному керівництві закладами освіти, культури, охорони здоров?я, а також в організації діяльності суб?єктів господарювання у взаємодії з окупаційною владою держави-агресора на території Новокаховської територіальної громади Каховського району Херсонської обл., та з інших питань.
		Зокрема, реалізуючи свої повноваження «заступника голови військово-цивільної адміністрації Каховського району» 16.06.2022 ОСОБА_8 надав інтерв?ю російському ЗМІ "Изветия iz" про, нібито, завершення у м. Нова Каховка Херсонської обл. будівництва центру по інтеграційним процесам з російською федерацією, за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Також, 17.06.2022 ОСОБА_8 , діючи в якості «заступника голови військово-цивільної адміністрації Каховського району», перебуваючи за адресою: Херсонська обл., Каховський район, м. Нова Каховка, вул. Героїв України, 33-А, повідомив колективу комунального некомерційного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Новокаховської міської ради про призначення окупаційною владою громадянки України ОСОБА_10 псевдо керівником вказаного медичного закладу.
		Крім того, 30.06.2022 ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи, як «заступник голови військово-цивільної адміністрації Каховського району» викликав до себе начальника відділу культури Новокаховської міської ради ОСОБА_11 і повідомив їй, що відділ культури повинен підпорядковуватись окупаційній владі держави-агресора, вимагав забезпечити проведення культурних та спортивних заходів у співпраці з окупаційною владою, а також повернути евакуйовані матеріально-технічні засоби закладів освіти, надати список працівників, які надали згоду на співпрацю з державою-агресором тощо.
		Також, з березня по липень 2022 року ОСОБА_8 діючи, як «заступник голови військово-цивільної адміністрації Каховського району» викликав до будівлі Новокаховської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 приватних підприємців, керівників підприємств, установ, організацій АДРЕСА_1 та вимагав від них провадження подальшої господарської діяльності у взаємодії з окупаційною владою державою-агресором.
		Крім того, упродовж травня - липня 2022 року ОСОБА_8 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи, як «заступник голови військово-цивільної адміністрації Каховського району», організував та забезпечив видачу платних перепусток для перетину р. Дніпро через дамбу Каховської ГЕС. 
		 
		Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
		В апеляційній скарзі прокурор Каховської окружної прокуратури Херсонської обл. ОСОБА_6 , не оспорюючи викладені у вироку фактичні обставини справи, вказує на те, що він підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок неправильного застосування ст. 65 КК України, що призвело до призначення ОСОБА_8 надмірно м`якої міри покарання, наближеної до мінімальних меж санкції інкримінованої статті. 
		З урахуванням викладених обставин, прокурор ОСОБА_6 просить вирок суду 1-ої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 15 років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави. У решті вирок суду просив залишити без змін.
		Відповідно до ч. 3 ст.323КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст.297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст.297-5 КПКта на офіційному веб-сайті суду.
		З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Органом досудового розслідування 25.11.2022 ОСОБА_8 було оголошено в розшук у зв`язку із тим, що останній перебуває на тимчасово окупованій території України, де переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 19.12.2022 задоволено клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування у порядку ст. 297-1 КПК України.
		Відповідно до ухвали Суворовського райсуду м. Одеси від 05.06.2023 судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 в спеціальному судовому провадженні (in absentia) з його повідомленням про час та місце судового розгляду шляхом опублікування судового виклику у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Судової влади.
		Отже, з урахуванням наведеного та на виконання приписів ч. 3 ст. 323КПК України судом апеляційної інстанції обвинуваченого ОСОБА_8 повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора, зокрема шляхом публікацій повістки про виклик обвинуваченого до суду та інформації про процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження  газеті КМУ «Урядовий кур`єр» (випуск № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 06.08.2024), а також шляхом розміщення відповідної інформації про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого на веб-сайті Одеського апеляційного суду (оголошення від 17.07.2024).
		Водночас, обвинувачений ОСОБА_8 до апеляційного суду не з`явився, заяв чи клопотань не подавав, показів суду не надавав, у зв`язку з чим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою. При цьому захисник ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_6 не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 .
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, думку захисника ОСОБА_7 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає в повному обсязі з огляду на наступні обставини.
		Суд 1-ої інстанції, з урахуванням досліджених доказів, отриманими в порядку, встановленомуКПК України, які в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, підтверджують встановлені судом обставини, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Відтак, на переконання колегії суддів, суд 1-ої інстанції, правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 111-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: добровільне зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Враховуючи те, що зазначені висновки суду 1-ої інстанції в частині встановлення винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правової кваліфікації його дій ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржуються, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду.
		Що стосується доводів сторони обвинувачення стосовно надмірної м`якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 судом 1-ої інстанції покарання, колегія суддів зауважує на наступному.
		Статтею 50 КК Українивстановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Водночас, відповідно до вимогст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Згідно з абз. 2 п. 1постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003(даліпостанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21 (провадження №51-619 км 22), процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, відноситься до дискреційних повноважень суду.
		Судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Санкція ч.5ст.111-1КК Українипередбачає покаранняу видіпозбавлення волістроком від5-тидо 10-тироків з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10-ти до 15-ти років та з конфіскацією майна або без такої.
		На виконання приписів зазначених вище норм кримінального закону та положень судової практики призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд 1-ої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його суспільну небезпечність, обставини справи; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, апеляційний суд погоджується із посиланнями сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_8 скоїв тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку, яка полягає у тому, що особа (колаборант), з використанням умов воєнного стану, співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній державі, в той же час судом 1-ої інстанції в повній мірі надана оцінка суспільної небезпечності та тяжкості скоєного злочину, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані із збройною агресією Російської Федерації, та призначено покарання в межах санкції інкримінуємої статті.
		При цьому, тяжкість та суспільна небезпечність вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 злочину, на яку посилається сторона обвинувачення в якості однієї із підстав для необхідності призначення йому максимально суворого покарання, не може бути єдиним фактором для врахування під час призначення особі покарання, натомість, вона враховується у сукупності із іншими обставинами, зокрема, тими, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також із характеристикою особи обвинуваченого.
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд 1-ої інстанції призначив обвинуваченому покарання не в мінімальних межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, за якою він визнаний винуватим.
		Отже, на думку колегії суддів, в даному кримінальному провадженні, призначення ОСОБА_8 покарання в максимальних межах, як того вимагає прокурор, є занадто суворим.
		Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за вчинення інкримінованого йому злочину у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 15 років, з конфіскацією усього належного обвинуваченому на праві власності майна на користь держави є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, тому підстави для призначення йому більш суворого покарання відсутні.
		Відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
		Отже, апеляційний суд вважає, що суд 1-ої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 та оцінивши всі обставини, а також особу обвинуваченого, призначив йому покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора апеляційний суд не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
		 
		ухвалив:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Каховської окружної прокуратури Херсонської обл. ОСОБА_6  залишити без задоволення.
		 
		Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 10.05.2024, яким  ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України  залишити без змін. 
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_3     ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...