Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 391/535/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2024. Зареєстровано: 15.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/391/36/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121040000282

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Компаніївський районний суд Кіровоградської області 
		Справа № 391/535/23 
		Провадження № 1-кп/391/36/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"15" жовтня 2024 р. селище Компаніївка
		 
		Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого-судді: ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши в закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023121040000282 від 11.04.2023 за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, з неповною загальною середньою освітою, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, не працюючий, раніше судимий:
		01.04.2015 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
		23.07.2015 Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст. 185, ст.71, ч.5 ст. 72 КК України до покарання у виді 4 років 7 місяців позбавлення волі;
		27.03.2023 Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17.04.2023 год. близько 13-00 год. ОСОБА_4 перебував за місцем проживання своєї співмешканки ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де проживала малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_7 , яку він вважав своєю падчеркою, з метою задоволення власної статевої пристрасті.
		Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на вчинення розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 17.04.2023 року близько 13-00 год., перебуваючи у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов до кімнати, у якій перебувала малолітня ОСОБА_7 , де діючи умисно, з метою задоволення статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії щодо малолітньої особи та яку він вважав членом сім`ї, які здатні викликати моральне розбещення останньої, порушити її нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з застосуванням погроз наказав їй роздягнутися, а потім сам почав знімати з неї одяг. Після цього наказав зняти нижню білизну, однак ОСОБА_7 вирвалася, тоді ОСОБА_4 насильно зняв з неї білизну та роздягнувся сам, залишивши на собі лише майку, внаслідок чого малолітня ОСОБА_7 бачила його статеві органи, після чого вони лягли на ліжко, чим вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, яка є членом його сім`ї. Приблизно через 15 хвилин приїхала мати малолітньої ОСОБА_7 , вони одягнулися та вийшли з будинку.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України не визнав та пояснив, що 16.04.2023 року вживав спиртні напої, після чого разом з ОСОБА_8 та співмешканкою ОСОБА_6 , з якою прожили 5 років та мають двоє спільних дітей, поїхали в селище Компаніївка, де посварилися та ночували в різних місцях. 17.04.2023 він домовився з ОСОБА_6 зустрітися на автобусній зупинці, щоб разом їхати до дому до дітей в с. Нечаївка, однак ОСОБА_6 не прийшла, тому він поїхав сам. Приїхавши до дому близько 13 години він зайшов в будинок, зняв верхній одяг та ліг на ліжко відпочивати. Сказав ОСОБА_7 лягти поруч подивитися телевізор чи щось в мобільному телефоні. Обоє лежали одягнені, умислу на зґвалтування у нього не було. Близько 14 години приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Першою вийшла з будинку ОСОБА_7, він вийшов слідом за нею. ОСОБА_8 стояла у веранді, а ОСОБА_6 не було. ОСОБА_8 сказала, що вони приїхали забрати дітей, на що він обурився, взяв сокиру та почав бити вікна. Вважає, що ОСОБА_7 оговорила його на прохання її матері ОСОБА_6 , яка давно хотіла позбутися його. 
		Захисник просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України, посилаючись на відсутність належних і допустимих доказів вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Потерпіла змінювала свої показання, відчувала до обвинуваченого ненависть, тому могла оговорювати його. Під час проведення експертизи експерт виявив ознаки розбещення малолітньої, про що зазначено у висновку. Просив кримінальне провадження закрити, оскільки вину ОСОБА_4 у вчиненні замаху на зґвалтування стороною обвинувачення не доведено.
		Малолітня потерпіла ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , допитана в порядку ст. 354 КПК України показала суду, що 18.04.2023 вона разом з молодшими братом та сестрою перебували дома в АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 прийшов до дому п`яний, роздягнувся та сказав лягати біля нього. Вона не хотіла, тому ОСОБА_4 зірвав з неї одяг, наказав закрити рот, погрожуючи, що вб`є. Вказала, що вона лежала на спині, а ОСОБА_4 лежав зверху і приблизно 5-10 хвилин торкався пальцями та статевим органом її статевих органів. Приблизно через 15-20 хвилин приїхали мати та ОСОБА_8 зі своїм чоловіком. ОСОБА_4 сказав одягнутися і вони вийшли з будинку. 
		Свідок ОСОБА_8 , показала суду, що весною 2023 року вона разом з ОСОБА_4 , його матір`ю та його співмешканкою ОСОБА_6 і їх дітьми поїхали до селища Компаніївка зняти гроші. ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку, а всі інші заночували у неї. Наступного дня поїхали в село Нечаївка, щоб забрати дітей ОСОБА_6 . В будинку двері були зачинені, стукали у вікна і двері 15 хвилин, однак ніхто не відчиняв. ОСОБА_6 пішла до сусідів шукати своїх дітей. В цей час з будинку вийшла ОСОБА_7 та сказала що ОСОБА_4 намагався її зґвалтувати. ОСОБА_7 була спокійною, спочатку посміхалася, а потім на порозі почала плакати, від ОСОБА_4 не ховалася. ОСОБА_4 вийшов слідом за ОСОБА_7 , він перебував у стані сп`яніння. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були одягнені. Вона почала кричати на ОСОБА_4 , а він не розумів, що відбувається, виглядав сонним. Між ними виникла сварка, внаслідок чого ОСОБА_4 взяв сокиру та став бити вікна. Після цього вона викликала поліцію. Також показала, що ОСОБА_7 розповідала різні версії події, то говорила, що ОСОБА_4 роздягав її, то не роздягав, то приставав, то не ліз, не приставав. Вважає, що ОСОБА_7 може перебільшувати та схильна до брехні, оскільки не хотіла, щоб її мати ОСОБА_6 проживала разом з ОСОБА_4 .
		Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні показала суду, що потерпіла ОСОБА_7 - це її дочка, а ОСОБА_4 - співмешканець, з яким тривалий час (близько 5 років) проживали разом та мають двох спільних дітей. 19.04.2023 вона перебувала дома в с. Нечаївка. На свято Паски до неї приїхала подруга ОСОБА_8 з чоловіком та дітьми, прийшов ОСОБА_4 і вони разом вживали спиртні напої, після чого вирішили їхати в селище Компаніївка, де посварилися з ОСОБА_4 . Наступного дня о 13-00 год. ОСОБА_4 поїхав автобусом до дому в с. Нечаївка, а вони з ОСОБА_8 приїхали машиною в с. Нечаївка близько 14 год. Вікна в будинку були завішені, двері зачинені. Потім вийшов ОСОБА_4 та вибігла ОСОБА_7 і почала плакати, сказавши, що ОСОБА_4 до неї ліз, роздягав. ОСОБА_4 сварився з ОСОБА_8 та її чоловіком, а потім побив вікна в будинку. Вона забрала дітей, повезла ОСОБА_7 на експертизу, після чого залишилась проживати у ОСОБА_8 в смт. Компаніївка. ОСОБА_7 говорила, що ОСОБА_4 погрожував їй. В травні 2023 року вона з донькою виїхала із села Нечаївка та на даний час проживають у м. Одесі.
		У судовому засіданні безпосередньо досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення:
		- витяг з ЄРДР від 17.04.2023 року, із якого вбачається, що 17.04.2023 надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 вчинив замах на зґвалтування відносно малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не довів свої дії до кінця з підстав, що не залежали від його волі (а.с.108);
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.04.2023 року від ОСОБА_6 про те, що 17.04.2023 близько 13-00 год. ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 розбещував малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.109);
		- протокол огляду місця події від 17.04.2023 з фототаблицею, під час якого оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та виявлено залишки скла, сліди від пошкодження вікон, металевий лом, сокира (а.с.110-117);
		- протокол огляду предметів від 18.04.2023, під час якого оглянуто сокиру та металевий лом (а.с.118);
		- постанова про передачу речових доказів на зберігання від 17.04.2023, згідно якої сокиру та металевий лом визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с.119);
		- протокол проведення слідчого експерименту від 20.04.2023 за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 з застосуванням відеофіксації, під час якого остання показала, як відбувалися події 17.04.2023 року, а саме: 17.04.2023 в післяобідній час вона разом з молодшим братом та сестрою перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час дома знаходився її вітчим ОСОБА_4 , який лежав на ліжку та змусив її роздягнутися. Двері до будинку та до кімнати були закриті на гачок. Коли вона відмовилась роздягнутися, він сказав, що «відіб`є їй голову» та почав сам знімати з неї одяг, після чого зняв з себе штани та труси. Потім наказав їй лягти біля нього на ліжко. Він лежав на спині під стінкою, а вона лягла з краю ліжка на правий бік спиною до нього, але не встиг нічого зробити, оскільки почув, як до будинку на автомобілі хтось під`їхав. Після цього він наказав їй одягнутися та сам одягнувся, відчинив двері і вона вискочила на вулицю. З переглянутого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що на запитання слідчого ОСОБА_7 пояснила, що статевий орган ОСОБА_4 перебував у незбудженому стані.
		Крім того, ОСОБА_7 розповіла про другий епізод, який відбувся 31.11.2022, за яким обвинувачення не пред`явлено, та який не ставиться ОСОБА_4 у провину за обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні. ОСОБА_7 показала, що в той день вони роздягнулися, лягли на ліжко, про секс розмови не було, геніталії ОСОБА_4 були у незбудженому стані. ОСОБА_4 не встиг нічого зробити, оскільки прийшла « баба ОСОБА_9 ». Далі розповіла на запитання слідчого про випадок минулого року, що коли вони лежали роздягнені на ліжку, ОСОБА_4 однією рукою торкався її грудей, а іншою - її статевих органів, про що раніше вона боялася розповідати, оскільки ОСОБА_4 погрожував їй (а.с.121-125);
		- висновок експерта № 417 від 12.05.2023, згідно якого у малолітньої ОСОБА_7 будь-яких видимих тілесних ушкоджень на тілі не виявлено. Тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів не виявлено. Цілісність дівочої пліви не порушена. Анатомічні особливості дівочої пліви не дають можливості здійснення статевого акту без її порушення (а.с.130);
		- висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 1623/23-27 від 05.07.2023, відповідно до якого інформація, яка виявлена під час перегляду наданого відеозапису допиту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 20.04.2023 вказує на психологічну достовірність її наступних показів: що ОСОБА_4 двічі застосовував до малолітньої дії розбещувального характеру, за яких оголявся, при цьому примушував малолітню знімати із себе одяг, за другим разом самостійно стягував одяг із малолітньої, лягав поряд в ліжко, при цьому був в нетверезому стані. Більших дій не застосовував, так як був виявлений в двох випадках жінками: мамою ОСОБА_7 та «бабою ОСОБА_9». ОСОБА_7 достовірно свідчить про інші дії сексуального характеру, які здійснював відносно неї ОСОБА_4 , а саме торкався своїми руками її грудей та статевого органу (а.с.-132-135);
		- висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 1798/23-27 від 05.07.2023 відповідно до якого ситуація, що досліджується за кримінальним провадженням від 17.04.2023 дійсно є психотравмуючою для ОСОБА_7 та з психологічної точки зору має прямий зв`язок на погіршення її психоемоційного стану. З психологічної точки зору ОСОБА_7 спричинені страждання у вигляді моральної шкоди, рекомендований розмір відшкодування становить 216 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом (а.с.138-142);
		- висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 1797/23-27 від 05.07.2023 відповідно до якого результати проведеного комплексного порівняльного аналізу відеозапису допиту за участю підозрюваного ОСОБА_4 дозволяють експерту зробити висновок про наявність ознак психологічної недостовірності його показів в частинах: дачі показань щодо загального перебігу подій та про свою непричетність до здійснення дій сексуального характеру по відношенню до малолітньої ОСОБА_7 (а.с.145-148);
		- протокол проведення слідчого експерименту від 03.05.2023 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , під час якого останній показав, що 17.04.2023 він приїхав з смт. Компаніївка до дому за адресою: АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_6 з дітьми, вдома було троє дітей, найстарша ОСОБА_7 . Зняв верхній одяг, ліг на ліжко, покликав ОСОБА_7 та сказав їй роздягнутися та лягти поруч з ним. ОСОБА_7 його послухала та лягла біля нього, в цей момент під`їхав автомобіль, вони одягнулися та вийшли з будинку. Також показав, що він лежав під вікном на спині, а ОСОБА_7 лежала на спині з краю ліжка. Стверджував, що будь яких дій сексуального характеру відносно ОСОБА_7 не вчиняв.
		Стороною обвинувачення дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України за ознаками: вчинення незакінченого замаху на дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди.
		Об`єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, суб`єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом.
		Суд, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, за наслідками повного, всебічного та неупередженого судового розгляду, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявність у ОСОБА_4 наміру на зґвалтування потерпілої з дотриманням стандарту доведення «поза розумним сумнівом».
		Так, під час проведення слідчого експерименту 20.04.2023 за участю потерпілої ОСОБА_7 , остання розповіла про два епізоди, один з яких відбувався 17.04.2023 року, за яким порушено кримінальне провадження. ОСОБА_7 показала, що в той день (17.04.2023 року) ОСОБА_4 прийшов до дому, зачинив на гачок вхідні двері, ліг на ліжко та наказав їй роздягнутися. Вона запитала «навіщо». ОСОБА_4 сказав: «роздягайся, бо голову відіб`ю», потім силою зняв з неї одяг та наказав лягти біля нього. ОСОБА_4 лежав на боку під стінкою, а вона лягла на бік з краю ліжка спиною до нього і одразу приїхала мати. На запитання слідчого ОСОБА_7 впевнено говорила, що ОСОБА_4 нічим до неї не доторкався, а його геніталії були у незбудженому стані. Коли вона лягла на ліжко, ОСОБА_4 її не обіймав, грудей не торкався.
		Достовірність показань потерпілої під час проведення слідчого експерименту 20.04.2023 підтверджена висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 1623/23-27 від 05.07.2023, відповідно до якого інформація, яка виявлена під час перегляду наданого відеозапису допиту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 20.04.2023 вказує на психологічну достовірність її наступних показів: що ОСОБА_4 двічі застосовував до малолітньої дії розбещувального характеру, за яких оголявся, при цьому примушував малолітню знімати із себе одяг.
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 змінила свої показання, стверджуючи, що 17.04.2023 ОСОБА_4 приблизно протягом 10 хвилин торкався пальцями та статевим органом її статевих органів.
		Оцінюючи розбіжності в показаннях потерпілої ОСОБА_7 , наданих нею під час проведення слідчого експерименту та в судовому засіданні, суд бере за основу показання потерпілої, надані нею саме під час проведення слідчого експерименту, оскільки їх достовірність підтверджена висновком експерта.
		Пред`являючи ОСОБА_4 обвинувачення за ч.3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що обвинувачений з метою задоволення своєї статевої пристрасті та реалізації протиправного умислу, спрямованого на згвалтування малолітньої ОСОБА_7 шляхом погроз змусив її зняти з себе увесь одяг, зняв з себе штани та труси, оголивши свої геніталії, проте в момент реалізації свого злочинного умислу не довів свої злочинні дії до кінця з підстав, що не залежали від його волі, оскільки почув як до домоволодіння наближається автомобіль.
		Однак, пред`явлене  ОСОБА_4  обвинувачення за ч.3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України не містить жодної інформації щодо вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних саме із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета. Вчинення таких дій не було встановлено і під час судового розгляду справи.
		В судовому засіданні потерпіла пояснила, що вони з ОСОБА_4 лежали оголені близько 10 хвилин. За цей час жодних дій, спрямованих на проникнення в її тіло з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета ОСОБА_4 не вчиняв і навіть не розпочав, хоча перешкод для вчинення таких дій у нього не було. Під час проведення слідчого експерименту потерпіла стверджувала, що ОСОБА_4 взагалі до неї не торкався. 
		Наведене свідчить про відсутність у ОСОБА_4 умислу на зґвалтування потерпілої та відсутність в його діях замаху на зґвалтування, оскільки замахом є вчинення дій, спрямованих на зґвалтування, які не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винної особи, однак стороною обвинувачення не доведено ні наявності умислу на згвалтування, ні вчинення дій, спрямованих саме на зґвалтування, як і не доведено існування конкретних причин, які б перешкоджали обвинуваченому розпочати такі дії з урахуванням тривалості події в часі.
		Згідно зі ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. 
		Відповідно до статей 91, 92 КПК України, обов`язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення покладається на прокурора.
		Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Отже, при наявності іншого складу кримінального правопорушення, на підставі статті 337 КПК України, суд має право вийти за межі пред`явленого обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого.
		Враховуючи встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також відсутність прямих доказів ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України, суд приходить до об`єктивного висновку про недоведеність вчинення замаху на зґвалтування, що є підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_4 на ч.2 ст. 156 КК України.
		Об`єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку.
		Розпусні дії повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. 
		До фізичних розпусних дій належать непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності дитини тощо.
		Відповідно до ч.2 ст. 156 КК України кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи або вчинені членами сім`ї чи близькими родичами, особою, на яку покладено обов`язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.
		Близькі родичі та члени сім`ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у спільному шлюбі (п.1 ч.1 ст. 3 КК України).
		Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
		Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
		Відтак, враховуючи вік потерпілої станом на 17.04.2023 року (13 років), спільне проживання обвинуваченого та ОСОБА_6 тривалий час, наявність двох спільних дітей та спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, сприйняття обвинуваченим та потерпілою ОСОБА_7 одне одного як члена сім`ї, свідчить про реальність сімейних відносин між обвинуваченим та потерпілою, тому суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст. 156 КК України.
		Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.
		Вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України доведено показаннями потерпілої, письмовими доказами, висновками експертів, дослідженими судом безпосередньо в судовому засіданні, а тому суд позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї вини розцінює критично як обраний спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин, оскільки його вина доведена сукупністю вищевказаних доказів.
		В Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротській конвенції) зазначено про високу суспільну небезпечність злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх, яка зумовлюється шкодою, що заподіюється статевій недоторканості та нормальному фізичному й психічному розвитку неповнолітнього.
		В Декларації прав дитини 1959 року Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, у тому числі й належний правовий захист як до, так і після народження.
		Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте життя (ст. 16 Конвенції ООН).
		Отже, статеві злочини щодо малолітніх є надзвичайно небезпечними, оскільки призводять до глибоких душевних травм і переживань та порушення нормального розвитку особистості.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який раніше неодноразово судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Враховуючи всі обставини по справі, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання не обхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 156 КК України у виді позбавленні волі.
		Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. 
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не відбув повністю покарання, призначене вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року у виді 150 годин громадських робіт, відпрацювання яких не розпочав, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України останньому слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком покарання за попереднім вироком з переведенням відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України покарання у виді громадських робіт строком 80 годин у позбавлення волі, що відповідає 10 дням позбавлення волі, яке належить відбувати реально, що буде необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Підстави до застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні.
		Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлено.
		Відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 23.11.2024 року.
		Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати покарання за вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року у виді 80 годин громадських робіт та з урахуванням п.1 ч. 1 ст. 72 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 10 (десять) днів.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
		Зарахувати у строк покарання строк перебування обвинуваченого під вартою із 19.04.2023 до 11.04.2024 включно.
		Включити інформацію про ОСОБА_4 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. 
		Стягнути з  ОСОБА_4  на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 21508,20 грн.
		Речові докази: металевий лом і сокиру - знищити.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		 
		Суддя Компаніївського районного суду
		Кіровоградської області                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...