Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 309/3274/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2024. Зареєстровано: 16.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/309/197/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018070000000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 309/3274/18 
		Провадження № 1-кп/309/197/20
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 жовтня 2024 року м. Хуст
		 
		Хустський районний суд  Закарпатської області
		 
		в складі: головуючого-судді:                                   ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання:              ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 420180700000000286 від 23 липня 2018 року, відносно :
		 
		ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,  одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, на момент події працюючого старшим оперуповноваженим Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області. , у скоєнні кримінального правопорушення  передбаченого ч.1 ст. 190 КК України , -
		 
		За участю сторін кримінального провадження:
		 
		Прокурора ОСОБА_4 .
		Обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		Адвоката ОСОБА_5 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
		Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , наказом начальника ГУНП в Закарпатській області № 216о/с від 09.12.2016, призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області. Таким чином, ОСОБА_3 являється працівником правоохоронного органу.
		ОСОБА_3 16.07.2018, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, знаходячись по місцю роботи - в службовому кабінеті № 31 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, 23, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою свого протиправного збагачення, достовірно знаючи, що у нього відсутні будь-які матеріали, які б свідчили про причетність ОСОБА_6 до вчинення крадіжок на території Хустського району, під час розмови із ОСОБА_7 (бабусею ОСОБА_6 ), скориставшись довірливістю і літнім віком ОСОБА_7 та її необізнаністю у питаннях права, зокрема в питаннях порядку здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, повноважень та статусу працівника оперативного підрозділу, їх відмінності від повноважень та статусу слідчого, порядку притягнення особи до кримінальної відповідальності, зловживаючи її довірою до себе як до працівника поліції, з метою створення обстановки, за якої ОСОБА_7 буде змушена надати йому грошові кошти, повідомив останній про начебто причетність ОСОБА_6 до вчинення крадіжок на території Хустського району Закарпатської області, якими завдано збитки потерпілим. Водночас, він як працівник поліції може врегулювати це питання, зокрема він може одержати кошти, які у подальшому будуть ним передані у якості відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, і таким чином жодних претензій до ОСОБА_6 ні у кого не буде. З метою більшої переконливості та спонукання ОСОБА_7 до передачі йому коштів, він повідомив, що у випадку невідшкодування збитків її онуку ОСОБА_6 загрожує кримінальна відповідальність за скоєне.
		Вказаними діями ОСОБА_3 обманув ОСОБА_7 щодо дійсних обставин, викликавши у останньої хибне уявлення про те, що її онуку загрожує кримінальна відповідальність за начебто вчинення крадіжок та про вигідність надання йому грошових коштів у якості відшкодування неіснуючих матеріальних збитків, завданих неіснуючими кримінальними правопорушенням.
		Надалі, 19.07.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , знаходячись по місцю роботи - в службовому кабінеті № 31 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: АДРЕСА_2 , в ході чергової зустрічі із ОСОБА_7 , з метою заволодіння коштами останньої, продовжив зловживати довірою до себе як до працівника поліції та з метою укріплення віри ОСОБА_7 у правдивість свого обману, продовжив переконувати її у винуватості її онука ОСОБА_6 у вчиненні крадіжок на території Хустського району Закарпатської області, наявності від цих кримінальних правопорушень матеріальних збитків та необхідності їх відшкодування шляхом передачі йому грошових коштів, які він у подальшому передасть потерпілим, з метою уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності за скоєне, чим хотів укріпити у ОСОБА_7 впевненість у вигідності надання йому коштів. При цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7 , що з метою відшкодування збитків йому треба надати грошові кошти у розмірі 11500 гривень. ОСОБА_7 будучи в омані, вважаючи що її внуку дійсно загрожує кримінальна відповідальність, погодилась на такі умови ОСОБА_3 , однак зазначила, що їй необхідно час для збору коштів.
		Водночас ОСОБА_7 , будучи введеною в оману ОСОБА_3 , не знаючи про дійсну ситуацію, а саме про фактичну відсутність будь-яких кримінальних проваджень щодо її онука ОСОБА_6 , і як наслідок, про відсутність загрози для нього бути притягнутим до кримінальної відповідальності, хибно сприйняла дії ОСОБА_3 як вимагання неправомірної вигоди за вчинення ним дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_6 , зокрема за не притягнення останнього поліцією до кримінальної відповідальності. Відповідно, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_3 , 23.07.2018  ОСОБА_7 звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою, у якій хибно зазначила посаду ОСОБА_3 як слідчого, будучи переконаною, що саме від нього залежить питання притягнення особи до кримінальної відповідальності, що не відповідало дійсності.
		Надалі, близько 11 години 28.07.2018 ОСОБА_3 за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_7 у службовому кабінеті № 31 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області за адресою: АДРЕСА_2 , де він, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою свого протиправного збагачення,  одержав від ОСОБА_7 обумовлені раніше суму кошти в розмірі 11500 гривень, які він начебто повинен передати потерпілим від крадіжок, які нібито вчинив ОСОБА_6 у якості відшкодування шкоди з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності, при цьому з метою подальшої підтримки впевненості ОСОБА_7 у правдивості своїх слів та правильності надання йому коштів повідомив, що організує написання потерпілими розписок про відсутність претензій до ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що жодних потерпілих не існує, тим самим заволодів чужим майном у розмірі 11500 гривень шляхом обману та зловживання довірою.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз`яснення йому обвинувачення,  свою вину у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого  ч.1 ст. 190  КК України не визнав у повному обсязі. Суду ствердив, що він працював на посаді оперуповноваженого СКР Хустського ВП ГУНП два роки, і слідчим ніколи не був. З свідком ОСОБА_7 він познайомився випадково у приміщенні Хустського ВП. Вона шукала оперуповноваженого ОСОБА_8 , однак не могла його знайти. Вона телефонувала ОСОБА_8 , однак останній слухавку не брав, а тому  вона попросила його дати свій номер, на що він погодився. Пізніше ОСОБА_7 телефонувала йому і просила повідомити її коли ОСОБА_8 з`явиться. У нього особисто, як у оперуповноваженого, не було жодних матеріалів щодо онука ОСОБА_7 - ОСОБА_6 і відповідно нічого він від неї не вимагав. Одного дня він йшов на роботу, і біля відділу поліції  зустрів ОСОБА_7 , яка разом з ним зайшла у приміщення поліції і зайшла до нього в кабінет. В подальшому він вийшов з кабінету і пішов шукати ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 залишилася у його кабінеті сама. Через деякий час його затримали, однак не в його кабінеті, а в кабінеті Войнагія, і завели у його кабінет лише через 10-15 хв. В його кабінеті вже знаходились вісім працівників внутрішньої безпеки, які і підкинули гроші у шухляду його столу. Під час затримання він просив собі адвоката ОСОБА_5 , однак йому відмовили. Все , що відбувалося у його кабінеті було без адвоката. ОСОБА_7 у його кабінеті дійсно говорила про якісь розписки і про людей, однак він не розумів , що вона мала на увазі , після чого він вийшов з кабінету.         
		В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353  КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів, свідок ОСОБА_7 суду ствердила, що вона проживає разом з своїй онуком ОСОБА_6 . Одного дня її онук втік, і вона не знала , де він знаходиться. Щоб знайти онука вона пішла у поліцію, щоб писати заяву про зникнення онука. В  поліції ОСОБА_3 їй повідомив, що її  онук підозрюється у вчиненні крадіжки, а тому вона на протязі одного тижня повинна зібрати і принести йому 11500 грн. які він у свою чергу передасть  потерпілим від крадіжки, щоб останні не мали жодних претензій до онука. Після цього вона звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою про вимагання коштів ОСОБА_3 , оскільки цієї крадіжки її онук не робив. Домовившись зустрітися  28.07.2018 р. вона цього дня приїхала до відділу поліції в м. Хуст і зателефонувала  ОСОБА_3 що вона на місці. Через деякий час прийшов ОСОБА_3 і вона разом з ним піднялася у його службовий кабінет. В кабінеті  вона особисто передала ОСОБА_3   у руки 11500 грн., які він поставив  у шухляду свого столу, після чого вийшов з кабінету, а вона залишилася в кабінеті.            
		В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідок ОСОБА_9   суду ствердила, що вона є матір`ю ОСОБА_6 . Одного дня їй повідомила ОСОБА_7 що пропав син. Вони разом з ОСОБА_7 ходили в поліцію щоб написати заяву про зникнення сина, однак заяву не прийняли. В поліції ОСОБА_3 їй та ОСОБА_7 повідомив, що її син причетний до крадіжки. Вона особисто не чула від ОСОБА_3 що необхідно дати йому гроші, для передачі потерпілим, про це їй розповіла ОСОБА_7 , оскільки вона більше спілкувалася з ОСОБА_3 . Також вона знає, що 28.07.2018 р. ОСОБА_7 особисто передала ОСОБА_3 11500 грн.  
		В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідок ОСОБА_10    суду ствердив, що  у 2018 році він працював на посаді начальника слідчого відділу Хустського відділу поліції.  Йому особисто ОСОБА_3 про крадіжку, до якої причетний ОСОБА_6 нічого не говорив, і він не знає чи була взагалі справа по факту крадіжки , де б фігурував ОСОБА_6 . 
		В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідок ОСОБА_11 суду ствердив, що у липні  2018 року він працював на посаді заступника начальника слідчого відділу Хустського відділу поліції. Чи була у провадженні слідчого відділу справа про крадіжку , де б фігурував ОСОБА_6 він не знає, однак пам`ятає, що була заява матері про зникнення її сина ОСОБА_6 .
		В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідок ОСОБА_12 суду ствердив, що у липні 2018 року він працював на посаді заступника начальника СКР Хустського відділу поліції. Йому зателефонували з чергової частини і повідомили, що затримали ОСОБА_3 і більше по цьому факту він нічого не знає.
		В судовому засіданні будучи допитаними у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які є працівниками Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області, суду ствердили, що їм відомо про факт затримання у липні 2018 року ОСОБА_3 , однак про обставини, які передували цьому їм невідомо. 
		Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_3 його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доводиться письмовими доказами, які досліджені в судовому засіданні зокрема:   
		Заявою ОСОБА_7 від 23.07.2018 р. відповідно до якої вона просить прийняти міри до слідчого Хустського відділу поліції ОСОБА_3 , який з 19.07.2018 р. вимагає від неї грошові кошти у розмірі 11500 грн. за вирішення питання щодо не притягнення  до кримінальної відповідальності її онука ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 за злочин , який насправді він не вчиняв.
		Протоколом вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих розшукових дій від 28 липня 2018 р. відповідно до якого було вручено ОСОБА_7 спеціальні технічні засоби марки « Оберіг» 
		Протоколом вручення грошових коштів від 28 липня 2018 р. відповідно до якого ОСОБА_7 було вручено грошові кошти у розмірі 11500 гр. , а саме 23 купюри номіналом по 500 грн., з видатків спеціального призначення ДВБ НП України для участі у проведенні негласних слідчих розшукових дій, направлених на пошук, фіксацію та отримання фактичних даних про вимагання та одержання від неї неправомірної вигоди ОСОБА_3 . Кожну з вказаних грошових купюр оброблено спеціальним люмінесцентним барвником  «Светлячок - М» з обох боків, після чого поверхня банкнот з обох сторін в ультрафіолетових променях світла від ультрафіолетової лампи люмінесціює зеленим кольором. Також оброблено клаптик паперу для контрольного взірця  люмінесцентним барвником  « Светлячок-М» , який поміщений у поліетиленовий файл, а той у свою чергу у конверт білого кольору , який запечатано та підписано учасниками події.
		Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28 липня 2018 р. відповідно до якого у присутності понятих у порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_3 . Під час затримання у ОСОБА_3 , з правої та лівої рук зроблено змиви, які упаковано у два паперові конверти .
		Протоколом огляду місця події від 28.07.2018 р. відповідно до якого предметом огляду є службовий кабінет № 31 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області користувачем якого є ОСОБА_3 . При відкритті верхньої тумби робочого столу серед інших речей було виявлено грошові кошти у національній валюті, а саме 23 купюри номіналом 500 грн. При ультрафіолетовому освітленні зазначених купюр , по всій поверхні купюр з обох боків  , чітко проглядається сліди нашарування речовини, яка в променях ультрафіолетового освітлення люмінесціює яскраво-зеленим кольором. Також на лицевій стороні кожної такої банкноти наявний надпис «ХАБАР» , який в ультрафіолетовому освітленні випромінює яскраво зеленим кольором, які вилучені та поміщені в спецпакет експертної служби.
		Протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-відео контроль особи від 31 липня 2018 р. відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Закарпатської області № 02269 від 25.07.2018 р. із застосуванням оперативно-технічного засобу - мініатюрного цифрового відео реєстратора здійснено аудіо-відео контроль ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Під час розмови ОСОБА_3 запропонував пройти з ним до свого кабінету в приміщенні Хустського ВП ГУНП. Під час розмови ОСОБА_7 вказує , що вона прийшла так як вони попередньо домовлялись. Потім під час розмови ОСОБА_7 говорить ОСОБА_3 , « се я принесла та дайте людям аби люди не мали до нього претензій, я би так хотіла, я тяжко м збирала». Потім ОСОБА_7 говорить « я Вам дау можете перелічити, перелічіть». Далі ОСОБА_7 дає грошові кошти ОСОБА_3 , який одразу дані кошти ставить у тумбочку стола. Потім ОСОБА_3 каже ОСОБА_7 « Там є один старший, я дам, вун то всьо розчинить, вони лиш мають розписатися»                   
		У судовому засіданні було оглянуто відеозапис до протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-відео контроль особи від 31 липня 2018 р., який повністю відповідає подіям , які зафіксовані в протоколі. 
		Протоколом по результату проведення оперативно-розшукового заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 13 вересня 2018 р. відповідно до якого за результатами проведення ВОТЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 негласних слідчих (розшукових) дій - знаття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера мобільного зв`язку  НОМЕР_1 щодо ОСОБА_3 , що проводилась за ухвалою слідчого судді апеляційного суду Закарпатської області   № 02269 т терміном до 23.09.2018 р. здійснювалось прослуховування в приміщенні ВОТЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 розмов вказаного абоненту. 28.07.2018 р. о 10 год. 01 хв. 58 сек. Яким із свого власного номеру здійснив вихідний виклик на номер НОМЕР_2 яким користується ОСОБА_7 . Під час розмови ОСОБА_3 домовляться з ОСОБА_7 про їх зустріч у суботу біля роботи ОСОБА_3 . 
		Висновком експерта № 4379 від 18.09.2018 р. відповідно до якого на поверхнях двох ватних косметичних дисків, на які відібрано змиви з правої та лівої долоней рук гр. ОСОБА_3 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини «Светлячок-М» . На поверхнях 23-х банкнот номіналом 500 грн. виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини « Светлячок -М» На поверхнях ватного косметичного диску (контрольному взірці) нашарувань спеціальних хімічних речовин немає. На поверхнях аркуша паперу  (контрольному взірці) виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини» «Светлячок-М» . Спеціальна хімічна речовина, яка виявлена на поверхні 23-х банкнот номіналом 500 грн. , та двох ватних косметичних дисків на які відібрано змиви з правої та лівої долоней рук ОСОБА_3   має спільну родову приналежність із наданим зразком спеціальної хімічної речовини.    
		Протоколом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_7 від 21.09.2018 р. відповідно до якого ОСОБА_7   вказала , що її розмова з ОСОБА_3 щодо притягнення її онука до кримінальної відповідальності відбувалася 19.07.2018 р. в приміщенні  кабінету № 31 біля якого розміщена табличка « ОСОБА_3 » . Під час перебування у вказаному кабінеті свідок ОСОБА_3 повідомив свідка , що її онук причетний до восьми крадіжок , і що онук може уникнути кримінальної відповідальності, якщо вона принесе йому 11500 грн. і тоді він сам улагодить всі питання , що стосується її онука.  Надалі свідок повідомила, що у неї таких грошей немає і їй необхідно позичити у своїх родичів, на що ОСОБА_3 повідомив , що вона має один тиждень, щоб вирішити це питання. Надалі свідок показала, що в подальшому ОСОБА_3 , телефонував їй та уточняв коли саме вона до нього прийде, на що свідок відповіла, що ще збирає гроші і в результаті домовились про зустріч у суботу. 28.07.2018 р. свідок прибула до ОСОБА_3 до Хустського відділу поліції, де він її зустрів та запросив до свого службового кабінету та передала йому 11500 грн. згідно домовленості.            
		Зазначені докази, сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, визнається і оцінюється судом як належні та допустимі, а у сукупності - достатніми та взаємозв`язаними для прийняття процесуального рішення.
		Відносно покликання  сторони захисту на те, що зміна обвинувачення допустима винятково в рамках одного правопорушення, наприклад, у частині зміни деяких кваліфікуючих ознак складу злочину. Якщо зміна обвинувачення відбувається в рамках заміни статей кримінального закону, то зібрані у справі стороною обвинувачення докази є недопустимими.
		З даними твердженнями суд погодитись не може оскільки відповідно до частини першої статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Прокурор наділений повноваженнями щодо зміни обвинувачення під час судового розгляду з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (пункт 15 частини 2 статті 36, частиною 2 статті 337, частиною 1 статті 338 КПК України).
		Відповідно до частини 2 статті 338 КПК прокурор, дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, повинен виконати вимоги статті 341 кодексу, а саме - погодити змінений обвинувальний акт із прокурором вищого рівня, що і було зроблено прокурором в даному кримінальному провадженні . 
		Частина 2 статті 338 КПК передбачає імперативний обов`язок суду долучити змінений обвинувальний акт до матеріалів кримінального провадження, і не містить підстав для відмови суду у прийнятті до розгляду такого обвинувального акту чи повернення його прокурору. 
		Щодо твердження сторони захисту про те, що на момент передачі грошей  ОСОБА_7   уже знала як про незаконність вимог ОСОБА_3 , так і про  необов`язковість для неї передачі йому грошей, а тому в її діях у цій частині відсутня така обов`язкова ознака шахрайства, як добровільність передачі майна суд зазначає наступне.
		Складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів.
		Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, використавши оману власника цього майна, чи оману іншої особи, у володінні якої воно перебуває, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України .
		Щодо доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме  постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, доручення прокурора про проведення НСРД, протоколу аудіо-, відеоконтролю.
		Так, в ухвалі слідчого судді від 25.07.2018 № 02269 дійсно вказано, що дозвіл на проведення НСРД надавався прокурору ОСОБА_16 , водночас слід зауважити, що саме прокурор ОСОБА_16 був ініціатором даного клопотання, тому слідчим суддею у резолютивній частині ухвали і вказано про надання дозволу йому. Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК України, проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Таким чином, прокурор згідно КПК України взагалі неуповноважений на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Не дає йому таких повноважень і  ч. 2 ст. 36 КПК України, а тому твердження захисника про те, що виключно прокурор ОСОБА_16 мав право у даному провадженні проводити НСРД не ґрунтуються ні на вимогах законодавства, ні на матеріалах провадження.
		Відповідно, з метою додержання належної процедури, прокурором було надано доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД. Той факт, що доручення на проведення НСРД надано не прокурором ОСОБА_16 , а прокурором ОСОБА_17 , не впливає на законність та допустимість проведених НСРД, позаяк прокурор ОСОБА_17 входив до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні (був старшим групи), а тому в силу положень п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК України мав право, як і будь який інший прокурор групи прокурорів, доручати оперативним підрозділам проведення НСРД.
		Щодо твердження сторони захисту, що постанова про проведення контролю за вчиненням злочину не відповідає вимогам законодавства слід зазначити наступне.
		Найменування, реєстраційний номер та попередня правова кваліфікація кримінального провадження вказані у вступній та мотивувальній частині постанови, а тому твердження захисника про їх відсутність суперечать змісту постанови. Так само, у резолютивній частині постанови чітко вказано, що проведення контролю за вчиненням злочину слід доручити працівникам Закарпатського управління ДВБ НП України, відповідно відсутні будь-які сумніви, кому ж саме було доручено виконання постанови. 
		Крім цього, конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення НСРД визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення прокурора (пункт 4.5 Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів, затвердженої наказом ГПУ, МВС, СБУ, АДПС, МФУ, МЮУ від 16.11.2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5), а тому прокурор, визначивши оперативний підрозділ, який проводитиме НРСД, не вправі визначати конкретного виконавця доручення, оскільки це відноситься до компетенції керівника оперативного підрозділу. Визначення виконавця доручення, відбувається, як правило, з урахуванням суто організаційних міркувань (завантаженість працівників, відпустки, лікарняні тощо), які прокурору не відомі.
		До такого ж висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.10.2021 по справі № 487/5684/19, згідно якого повноваження прокурора доручати проведення НСРД оперативним підрозділам, а не конкретному працівнику, передбачено п. 6  ч. 2 ст. 36 та ст. 41 КПК України.
		Так само, у постанові на 2 арк. зазначено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про провокування ОСОБА_3 на вчинення тяжкого злочину з метою його подальшого викриття. Слід врахувати, що у випадку подання заяви про наявність провокації у діях працівників правоохоронного органу, суд повинен перевірити їх у змагальному процесу з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин. Водночас, у клопотанні захисника не порушується питання про наявність ознак провокації у діях працівників правоохоронних органів під час проведення НСРД стосовно ОСОБА_3 .
		Отже, постанова про контроль за вчиненням злочину у даному кримінальному провадженні винесена у повній відповідності до вимог законодавства.
		Жодних порушень законодавства, про які вказує захисник, не містить і доручення прокурора про проведення НСРД у даному провадженні № 17/2-1486 від 27.07.2018.
		Так, захисником вказано, що з доручення незрозуміло, проведення яких саме негласних слідчих (розшукових) дій доручено оперативному підрозділу та якому саме підрозділу. Водночас, шляхом нескладного аналізу тексту доручення чітко вбачається, що отримано дозвіл апеляційного суду Закарпатської області на проведення НСРД - знаття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_3 , а прокурором винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину. Відповідно, прокурором доручено проведення НСРД відповідно до ухвали апеляційного суду та постанови прокурора, які скеровані до оперативного підрозділу як додатки до доручення, як того і вимагає Інструкція. А на самому початку доручення вказаний адресат - начальник Закарпатського управління ДВБ НП України, тобто саме цьому підрозділу і доручено проведення НСРД. При цьому, строки виконання НСРД у даному провадженні передбачені у відповідних ухвалі слідчого судді та постанові прокурора.
		Не зазначення повних даних ОСОБА_7 у постанові про контроль за вчиненням злочину та у дорученні на проведення НСРД жодним чином не вплинуло на законність та допустимість результатів НСРД у даному кримінальному провадженні, позаяк особа ОСОБА_7 встановлена в ході досудового розслідування, саме за її заявою було розпочато досудове розслідування, вона допитувалась у судовому засіданні. Таким чином, будь-які сумнів щодо особи ОСОБА_7 , яка малась на увазі у вищевказаних процесуальних документах, відсутні.
		Доводи щодо не складання протоколу аудіо-, відеоконтролю прокурором ОСОБА_16 , як вже зазначалось вище, не ґрунтуються на вимогах законодавства.
		З приводу того, що протокол аудіо-, відеоконтролю складений 31.07.2018, а не 28.07.2018, слід зазначити наступне. 
		Як неодноразово вказував у своїх рішення Верховний суд, така обставина не може вважатись підставою для недопустимості доказів (наприклад, постанови від 02.03.2021 по справі № 194/196/18, від 22.10.2021 по справі № 487/5684/19, від 06.07.2022 по справі № 454/2576/17).
		Процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження (постанова ККС ВС від 08.04.2020 року у справі  № 263/15845/2019).
		Оскільки складення протоколу за результатами проведення НСРД та направлення його прокурору є обов`язком детектива чи працівника оперативного підрозділу, то пропущення ними строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення.
		Відповідно до п. 4. 2 Інструкції про організацію проведення НСРД  періодичність складання протоколів залежить від виду НСРД, терміну її проведення (одномоментно чи упродовж часу), від доручення слідчого, прокурора, але в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо.
		Таким чином, уповноважена особа обмежена часом складення протоколу лише після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо. 
		Слід зауважити, що ст. 252 КПК, якою регламентовано фіксацію ходу і результатів НСРД, також не встановлено часу складення протоколу за результатами НСРД.
		Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК  під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Аргументи захисту про те, що протоколи проведення НСРД з додатками направлялися прокурору з порушенням визначеної кримінальним процесуальним законом, і внаслідок цього тягнуть визнання проведеної НСРД недопустимим доказом, є неспроможними. Із матеріалів кримінального провадження слідує, що прокурор був обізнаний не лише про факт проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні, а й про їх результати.
		Щодо відсутності постанови прокурора про фіксування НСРД за допомогою технічних засобів, то як вже зазначалось вище, така постанова КПК України не передбачена і не вимагається.
		Аналогічно, не зазначення ідентифікаційних ознак технічного засобу, який використовувався при проведенні НСРД, не може призводити до не допустимості доказів, про що вже зазначалось вище.
		Так само безпідставно стороною захисту вказується про недопустимість протоколу аудіо, відеоконтролю через відсутність у них відомостей про «весь хід цієї негласної слідчої (не зазначено дату та час, коли особа, залучена до НСРД, прибула у приміщення Закарпатського управління ДВБ НП; хто встановлював спецтехніку на неї; коли особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу, маршрут її руху для зустрічі ОСОБА_3 , маршрут її повернення.
		Так, фактично обвинуваченим висуваються такі вимоги до протоколу НСРД, яких законодавство не містить. Щодо протоколу від 31.07.2018 року, складеного оперативним працівником, то в ньому відображені фактичні дані щодо ходу процесуальної дії, що мають значення для кримінального провадження, та надають можливість зрозуміти перебіг її проведення. Згідно з матеріалами кримінального провадження протоколи про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій були складені уповноваженими на це особами, у протоколах зафіксовано такий хід проведення цих дій, який було здійснено насправді. Відомості, які на думку захисту мають міститись у протоколі (прибуття ОСОБА_7 до уповноваженого органу для оснащення спеціальними технічними засобами, маршрут її руху на зустріч з ОСОБА_3   та у зворотному напрямку), не впливають на факт одержання останнім грошей  та достовірність здобутих фактичних даних. Статті 104, 252 КПК, на які посилається захист, не містять вимог зазначати у протоколах технічні характеристики обладнання і те, хто з працівників оперативного підрозділу встановлював особу засудженого та знімав спеціальне аудіо-, відеоспостереження обладнанням і яким маршрутом ця особа рухалась.
		Подібні доводи сторони захисту щодо необхідності вказуванні у протоколах НСРД «маршрутів, часу прибуття тощо», які заявлялись у інших кримінальних провадженнях захисниками, вже неодноразово спростовувались та відкидались касаційною інстанцією як безпідставні та необґрунтовані (постанови ВС від 22.10.2021 по справі 487/5684/19; від 20.12.2021 по справі № 559/701/17; від 18.11.2020 по справі 715/190/18).
		А щодо не долучення карти пам`яті MicroSD 8GB № 110т, то прямо на першій сторінці протоколу вказано, що слідча дія фіксується на вказаний носій, який у кінцевому рахунку, досліджено судом. Які порушення кримінального процесуального законодавства допущено у даному випадку з клопотання захисника не зрозуміло.
		Щодо не складання протоколу контролю за вчиненням злочину у присутності ОСОБА_3 ,
		Складання протоколу без участі підозрюваного, який був затриманий відразу по закінченні контролю за вчиненням злочином, не порушує його права на захист, оскільки відкриту фіксацію, передбачену ч. 4 ст. 271 КПК, фактично було забезпечено шляхом складання у присутності затриманого протоколу огляду місця події та протоколу затримання, до яких підозрюваний і його захисник не внесли жодних зауважень. До такого висновку прийшов Верховний суд у постановах від 06.07.2022 по справі № 454/2576/17 та від 18.11.2020 по справі  № 715/190/18).
		У даному провадженні після того, як ОСОБА_7 передала кошти ОСОБА_3 та покинула приміщення його кабінету, у кабінеті було проведено огляд, а сам  ОСОБА_3 був затриманий. Під час затримання ОСОБА_3 було роз`яснено його права, у тому числі право на захист, про затримання ОСОБА_3 складено відповідний протокол, йому було надано можливість висловити свої скарги та зауваження до усіх проведених процесуальних дій.
		За таких обставин, підстав для визнання доказів недопустимими з цих міркувань не вбачається.
		Як вже зазначалось, доводи сторони захисту з приводу відсутності у ОСОБА_7 допуску до державної таємниці є неспроможними та не тягнуть визнання доказів недопустимими.
		Сторона захисту не вказує  про фальсифікацію матеріалів НСРД, зокрема яку-небудь невідповідність обставин, зафіксованих у протоколах та додатках до них, обставинам, які мали місце насправді. Отже, достовірність зафіксованих у ході НСРД обставин сумнівів не викликає.
		Доводи щодо порушень під час затримання ОСОБА_3 .
		Як вказується у клопотанні захисника, прокурором ОСОБА_18 грубо порушено право на захист ОСОБА_3 під час затримання, зокрема не допущено захисника ОСОБА_5 до проведення слідчих дій та не повідомлено центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання ОСОБА_3 .
		Однак, такі твердження сторони захисту не відповідають матеріалам кримінального провадження.
		Так, як вбачається із протоколу затримання від 28.07.2018, прокурором повідомлено центр з надання безоплатної правової допомоги за № тел. 0-800-213-103. У подальшому, 28.07.2018, тобто у день затримання, ОСОБА_3 на ім`я прокурора ОСОБА_18 подано заяву про відмову від захисника з центру БВПД Закарпатської області ОСОБА_19 у зв`язку із укладенням договору про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_20 . Тобто, на виконання приписів ст. 208 КПК України, прокурором було повідомлено Центр, а центром відповідно ОСОБА_3 було залучено захисника ОСОБА_19 . Цього ж дня, тобто 28.08.2018, ОСОБА_3 уклад договір із захисником ОСОБА_20 , який прийняв участь у складанні протоколу затримання, про що свідчить його підпис у протоколі, при цьому не зважаючи на те, що у складанні протоколу брав участь захисник, жодних скарг чи зауважень до протоколу з приводу порушення права на захист не внесено. Не було таких і під час фактичного затримання ОСОБА_3 . У подальшому, перший допит ОСОБА_3 після затримання 28.08.2018 відбувався за участі захисника ОСОБА_20 .
		У подальшому, лише 07.08.2018 ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_5 , тобто через 11 днів після затримання та після розгляду слідчим суддею питань про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 та про його відсторонення. Отже, твердження про не допуск прокурором адвоката ОСОБА_5 суперечать як протоколу затримання, так і іншим матеріалам провадження, адже станом на 28.07.2018 адвокат ОСОБА_5 не мав статусу захисника ОСОБА_3 . При цьому, чомусь у ОСОБА_3 не виникло жодних труднощів в укладенні договору із захисником ОСОБА_20 28.07.2018, тобто жодних перешкод ОСОБА_3 у реалізації права на захист прокурор не чинив.
		При наданні оцінки доводам захисника у даній частині слід врахувати позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 14.06.2022 № 463/5551/15, згідно якої затримання в порядку статей 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання. Таким чином, відсутність захисника під час затримання у випадку, передбаченому статтею 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Доводи захисника про те, що прокурором ОСОБА_18 перед проведенням освідування ОСОБА_3 останньому не оголошено постанову про освідування суперечать матеріалам відеозапису до протоколу затримання, з якого вбачається, що прокурором ОСОБА_3 була пред`явлена вказана постанова, однак останній відмовився від ознайомлення з нею і відмовився письмово підтверджувати факт її надання.
		Доводи щодо порушень під час освідування ОСОБА_3 .
		Так само не заслуговують на увагу доводи захисника про те, що прокурором порушено вимоги КПК України через проведення освідування під час затримання та за відсутності захисника.
		Так, у постанові від 27.10.2021 по справі № 712/2374/18 Верховний суд встановив критерії, з яких суд має виходити при оцінці допустимості результатів освідування, проведеного під час затримання особи без складання окремого протоколу. Так, колегія суддів вважає, що для оцінки допустимості або недопустимості доказів, отриманих під час фактичного затримання особи, зокрема, доказів, знайдених у ході особистого обшуку особи та освідування особи, слід виходити з того, чи було це затримання законним у аспекті застосування приписів статей 207та 208 КПК, чи були додержані в ході затримання, обшуку та освідування фундаментальні права затриманої особи і, якщо такі права були порушені, то чи є таке порушення істотним у значенні положень, викладених у ч. 1 ст. 87 цього Кодексу, тобто таким, що підриває справедливість судового процесу в цілому. Обставини, викладені у протоколі затримання, свідчать про те, що в його змісті зафіксовано також хід і результати проведення таких слідчих дій, як особистий обшук та освідування особи, що не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і не є підставою до визнання вказаного протоколу недопустимим доказом з огляду на обставини цього провадження. 
		За наведених обставин, відсутні підстави для визнання недопустимими доказами і протоколу огляду місця події та висновку експерта № 4379 від 18.09.2018.
		З правової позиції, яка відображена у постанові Верховного Суду в справі №754/17019/17 вбачається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
		Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Відповідно, досліджені докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, та у їх відношенні безпосередньо порушень вимог ст. ст. 87, 99 наведеного Кодексу судом не встановлено та сторонами не доведено. Як наслідок, на переконання суду, яке ним сформоване у порядку ст. 94 КПК України, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому немає об`єктивних підстав їм недовіряти.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому злочині.
		При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини, визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та які містяться у матеріалах цього провадження.
		Таким чином, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3   за ч.1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
		Мотиви призначення відповідного покарання.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому -  не встановлено. 
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.
		Згідно редакції ч. 1 ст. 190 КК України, чинної станом на 28.07.2018, вказане кримінальне правопорушення каралось штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
		У поточній редакції цієї статті шахрайство карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
		Отже, єдиною відмінністю у санкції є те, що на даний час передбачено більш високі розміри штрафів, однак враховуючи те, що згідно ч. 2 ст. 5 КК України  закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, слід керуватись старою редакцією санкції ч. 1 ст. 190 КК України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		Згідно редакції ч. 2 ст. 12 КК України, що діяла станом на 28.07.2018, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції, що діяла станом на 28.07.2018, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності складав 3 роки.
		Таким чином, і у редакції кримінального закону станом на 28.07.2018, і у поточній редакції закону, строк давності за вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, становить 3 роки.
		Враховуючи, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло вже понад 6 років, від призначеного покарання ОСОБА_3 слід звільнити на підставі ч. 5 ст. 74,  п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити у порядку передбаченому ст. 100 КПК України. 
		У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 . 
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування був обраний у вигляді домашнього арешту строком до 26.09.2018 р. і в подальшому судом не продовжувався та , враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України  не убачає підстав для його визначення на цей час.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376,615  КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому  покарання у вигляді одного року обмеження волі.
		На підставі ч. 5 ст. 74 та п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_3 враховуючи вимоги ст. ст. 131-132, 177, 178 КПК України не обирати.
		Речові докази у справі - опечатаний конверт з носієм відеозапису проведення НСРД інв. № 110, опечатаний конверт з носієм відеозапису проведення НСРД інв. № 109, опечатаний конверт з носіями відеозаписів огляді місця події та допитів свідків інв. № 97, , опечатаний конверт з носієм відеозапису слідчих дій ( затримання особи та проведення огляду місця події )  інв. № 80 - залишити в матеріалах справи.
		Речові докази -  опечатаний конверт з взірцем спеціальної хімічної речовини , змивами з рук ОСОБА_3 та контрольним взірцем інв.№ 88 - після вступу вироку в законну силу знищити.
		Речові докази по справі -  грошові кошти у національній валюті у розмірі 11500 грн. (23 купюри номіналом по 500 гривень кожна) - повернути Закарпатському управлінню внутрішньої безпеки ДВБ НП України.
		Речові докази по справі - службове посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.12.2016 з спеціальним жетоном на прізвище ОСОБА_3 , металеві кайданки № НОМЕР_4 - повернути ГУНП в Закарпатській області.
		Речові докази по справі - паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_21 серії НОМЕР_5 від 17.10.2002 - залишити при матеріалах провадження до звернення власника паспорту щодо його повернення.
		Речові докази по справі - купюру номіналом 500 грн. серія ВВ 1260586; мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору; шкіряне портмоне з вмістом грошових коштів - одна купюра номіналом 500 грн., дві купюри номіналом по 200 грн., дві купюри номіналом 100 грн., дві купюри номіналом 20 грн., одна купюра номіналом 10 грн., дві купюри номіналом по 5 грн., дві купюри номіналом по 1 грн., всього на загальну суму 1162 грн., грошові кошти ОСОБА_3 , у національній валюті - чотири купюри номіналом по 500 грн., п`ятнадцять купюр номіналом по 200 грн., шість купюр номіналом по 100 грн., всього на загальну суму 5600 грн - повернути ОСОБА_3 . 
		Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави  - 3575 грн. за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 18.09.2018 р.
		Скасувати арешти, накладені ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.08.2018 по справі № 308/8534/18 на: грошові кошти у національній валюті у розмірі 11500 грн. (23 купюри номіналом по 500 гривень кожна); службове посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.12.2016 з спеціальним жетоном на прізвище ОСОБА_3 ; паспорт громадянина України ОСОБА_21   серії НОМЕР_5 від 17.10.2002 року та купюра номіналом 500 грн. серія ВВ 1260586; мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору; шкіряне портмоне з вмістом грошових коштів - одна купюра номіналом 500 грн., дві купюри номіналом по 200 грн., дві купюри номіналом 100 грн., дві купюри номіналом 20 грн., одна купюра номіналом 10 грн., дві купюри номіналом по 5 грн., дві купюри номіналом по 1 грн., всього на загальну суму 1162 грн.; грошові кошти ОСОБА_3 , у національній валюті - чотири купюри номіналом по 500 грн., п`ятнадцять купюр номіналом по 200 грн., шість купюр номіналом по 100 грн., всього на загальну суму 5600 грн.; ватні диски зі змивами з правої та лівої долонь рук, та контрольний взірець ватного диску.
		На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський  районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення,  а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
		 
		 
		Суддя Хустського
		районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...