Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 396/1223/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2024. Зареєстровано: 16.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/387/160/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024150030000008

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ЄУН 396/1223/24
		Номер провадження по справі 1-кп/387/160/24
		 
		   ВИРОК
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 жовтня 2024 року                     селище Добровеличківка
		Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
		в складі головуючого судді                         ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання                     ОСОБА_2 
		   
		   розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62024150030000008 від 12.01.2024, яке 07 серпня 2024 року надійшло з Кропивницького апеляційного суду за обвинуваченням
		    ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Широка Балка Біляївського району Одеської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючий АДРЕСА_1 , не одружений, громадянин України, військовослужбовець військової служби призваного за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді водія НОМЕР_1 автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 у військовому званні "старший солдат", раніше не судимий,-
		    у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, 
		 
		 
		 
		за участі сторін кримінального провадження :
		прокурора                                 ОСОБА_4 
		захисника ( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_5 
		обвинуваченого ( в режимі відеоконференцзв`язку)             ОСОБА_3 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		    ОСОБА_3 не з`явився вчасно на службу без поважних причин понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану військовослужбовцем за таких обставин. 
		    ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації на посаду водія 2 автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , у званні "старший солдат", порушуючи вимоги статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України "Про оборону України", статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також статті 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачаючи можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від обов`язків військової служби в умовах воєнного стану 25 грудня 2023 року не з`явився вчасно з відпустки до місця служби  військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в населеному пункті АДРЕСА_2 , та до 22 травня 2024 року проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.
		    ОСОБА_3 у судовому засіданні частково визнав свою вину в інкримінованому злочині та надав показання, що добровільно вступив до лав ЗСУ. В подальшому під час несення служби його перевели до військової частини НОМЕР_2 у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з ротацією. У червні 2023 року йому була надана відпустка на 10 днів. Оскільки його банківська картка була заблокована Державною виконавчою службою через стягнення заборгованості по аліментам, він не мав фінансової можливості прибути до військової частини. Він не повідомив про це своє командування. ОСОБА_3 також зазначив, що не знає, чи з ним хтось зв`язувався по телефону, оскільки його телефон було викрадено. Під час служби він отримував належне забезпечення та щомісячну винагороду в розмірі 20 000 гривень. Крім того, коли 25 травня 2023 року він зв`язався зі слідчим, той повідомив, щоб він нікуди не їхав. ОСОБА_3 в судовому засіданні висловив бажання продовжити службу в Збройних Силах України та вважає, що може бути корисним.
		   Показання обвинуваченого є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані безпосередньо судом за процедурою згідно з положеннями ст. 351 КПК України, вони вказують на факти, що у своїй сукупності з іншими доказами не спростовують вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез`явлення без поважних причин на службу у зв`язку із відсутністю коштів тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		   Аналізуючи показання обвинуваченого, суд відхиляє їх у частині відсутності умислу на вчинення вказаного кримінального правопорушення, і вважає, що вони не можуть бути доказом відсутності в його діях, як факту, так і умислу вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
		   Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї провини, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами.
		   Суд з`ясував, що витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №21 від 26.06.2023 підтверджено, що старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 починаючи з 26.06.2023 ( Т.2 а.с.26).
		   Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 підтверджено, що він належить ОСОБА_3 , який проходив службу на посаді водія по спеціальності старший механік акумуляторник (Т.2 а.с.34-35).
		   Зі змісту витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ( по адміністративно-господарській діяльності) №19 від 11.03.2022 зафіксовано, що з ІНФОРМАЦІЯ_3 для укомплектування військової частини НОМЕР_4 призвано ОСОБА_3 ( Т.2 а.с.110).
		   Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №189 від 13.12.2023 підтверджено, що старшому солдату ОСОБА_3 водію автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 надано щорічну відпустку терміном на 12 діб з 13 по 24 грудня 2023 року ( Т.2 а.с.27).
		Іменним списком для проведення вечірньої повірки роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , який розпочато 16.06.2023 зафіксовано, що відносно ОСОБА_3 з 24 по 26 грудня 2023 року зафіксовано самовільне залишення частини ( Т.2 а.с.30-31). Зі змісту рапорта ТВО командира роти МТЗ військової частини НОМЕР_2 від 25.12.2023 І.Демидов, повідомив командира військової частини НОМЕР_2 , що водій автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , 25.12.2023 о 08 годині 00 хвилин не з`явився на службу з щорічної відпустки. В ході пошукових дій місце знаходження солдата не виявлено, на телефоні дзвінки не відповідає ( Т.2 а.с.24).
		   Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №223 від 25.12.2023 підтверджено, що за фактом відсутності водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_2 , призначено службове розслідування ( Т.2 а.с.25).
		Актом службового розслідування від 05.01.2023 підтверджено, що 25.12.2023 о 08 годині 00 хвилин водій 2 автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_3 не повернувся із щорічної відпустки у військову частину ( Т.2 а.с.39-42).
		Командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ (з основної діяльності) №б/н від 05.01.2024 про результати службового розслідування за фактом нез`явлення з відпустки на службу старшого солдата ОСОБА_3 , яким підтверджено, що під час службового розслідування встановлено факт нез`явлення з відпустки на службу 25.12.2023 водія 2 автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_3 . В діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України за кваліфікуючими ознаками. Матеріали службового розслідування разом із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення прийнято направити до Державного бюро розслідувань розташованого у м.Миколаєві про вирішення питання про притягнення старшого солдата ОСОБА_3 призначеного на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України ( Т.2 а.с.43).
		Крім досліджених в судовому засіданні письмових доказів, суд також оглянув в судовому засіданні повідомлення командира вч НОМЕР_2 про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення від 05.10.2024 №2194/22, а саме, що водій автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , 25.12.2023 о 08 годині 00 хвилин не з`явився на службу з щорічної відпустки (Т.2 а.с.21-23). На підставі повідомлення ТУ ДБР у м.Миколаєві зареєстровано кримінальне провадження №62024150030000008 від 12.01.2024 та витягом підтверджено внесення відомостей про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.5 ст.407 КК України. Відповідно до змісту фабули зазначеного витягу, військовослужбовець водій автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.12.2023 не з`явився на службу без поважних причин в умовах воєнного стану (Т.2 а.с.5). 
		Також суд оглянув характеризуючі документи на особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Відповідно до заяви про видачу паспорта зафіксовано, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Широка Балка Біляївського району Одеської області ( Т.2 а.с.121).
		Відповідно до свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, з`ясовано, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 її батьком є ОСОБА_3 та мати ОСОБА_8 ( Т.2 а.с.118).
		Відповідно до службової характеристики, ОСОБА_3 зарекомендував себе як військовослужбовець, який спроможний якісно виконувати службові обов`язки та визначені завдання. Дисциплінований та працьовитий. Характеризується позитивно. До виконання поставлених завдань ставиться сумлінно з відповідальністю ( Т.2 а.с.32).
		Відповідно до медичної характеристики, загальний стан здоров`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовільний. Суїцидальних та маячних думок не висловлює ( Т.2 а.с.33).
		Відповідно до довідки КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» від 04.06.2024 з`ясовано, що ОСОБА_3 в карточці Біляївського психіатричного кабінету на обліку не стоїть ( Т.2 а.с.102).
		Відповідно до довідки КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради №359 від 10.06.2024 з`ясовано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на «Д» обліку з 18.06.2018 з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю ( Т.2 а.с.104).
		Відповідно до довідки виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №336 від 06.06.2024 з`ясовано, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.112).
		Відповідно до довідки  характеристики виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №331 від 04.06.2024 з`ясовано, що ОСОБА_3 народився в с. Широка Балка Одеського району Одеської області. Скарг та заяв на нього не надходило ( Т.2 а.с.113).
		Відповідно до відомостей АМОР та вимоги про судимість відносно ОСОБА_3 з`ясовано, що ОСОБА_3 на підставі ст.89 КК України є таким, що раніше не судимий ( Т.2 а.с114-117).
		Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що досліджені докази об`єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не суперечать між собою, а тому в суду не виникає ніяких сумнівів щодо їх достовірності.
		При оцінці доказів суд також ураховує положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Разом з цим відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Відповідно до ч. 1 ст.2 ККУкраїни підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення без поважних причин на службу після відпустки військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
		Суд зазначає, що 11 серпня 2023 року набрав чинності Закон України від 13 липня 2023року №3233-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» (далі Закон №3233-IX).
		На підставі вказаного Закону №3233-IX внесено зміни до ч. 5 ст.407 КК України та зазначено про відповідальність військовослужбовця за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
		Указом Президента України від 24.02.2022№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
		Суб`єктом указаного кримінального правопорушення є військовослужбовець.
		Згідно із ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Самовільне залишення військової частини це самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службі без поважних причин в умовах воєнного стану.
		Самовільне є таке залишення частини, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно із законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.
		Початком кримінального правопорушення вважається момент фактичного самовільного залишення військової частини або місця служби, а кінцем день повернення в частину або затримання поза межами частини.
		Під час судового розгляду обвинувачений заперечив наявність у нього умислу на вчинення вказаного кримінального правопорушення, посилаючись на те, що він не мав фінансової можливості прибути до військової частини. Зі слів обвинуваченого, він визнає провину у тому, що не з`явився до місця розташування військової частини, розуміє, що вчинив неправильно, готовий далі проходити військову службу.
		Часткове визнання вини обвинуваченим суд розцінює як спосіб захисту та намір уникнути відповідальності, та відповідно пом`якшити ступінь своєї вини.
		Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, а саме нез`явлення без поважних причин на службу військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		   Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		   При обранніобвинуваченому видута мірипокарання,суд враховуєхарактер іступінь суспільноїнебезпечності вчиненогозлочину,особу ОСОБА_3 , обставини справи,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання. ОСОБА_3 вчинив злочин, який відноситься до класифікації тяжких, по місцю проживання характеризується посередньо, одружений , має малолітню доньку, яка проживає з матір`ю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст.89 КК України є таким, що раніше не судимий. 
		   Обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд не встановив.
		   Обставини, що обтяжують покарання в межах висунутого обвинувачення, які передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		   Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		   З урахуванням всіх обставин у справі, даних, що характеризують особу обвинуваченого, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.5 ст. 407 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		   Положення ст.ст. 69, 75 КК України, в які були внесені зміни і які набрали чинності 27 січня 2023 року, не підлягають застосуванню, оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 407 КК України в умовах воєнного стану, а у зазначених статтях міститься пряма заборона їх застосування до осіб, які обвинувачуються в скоєнні злочинів, передбачених ст. 407 КК України.
		   Крім того, відповідно до ст.72 КК України ОСОБА_3 необхідно зарахувати як відбуте покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення, а саме з 18 червня 2024 року (фактичної дати затримання) і до набрання вироком законної сили, виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		   У межах указаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.377 КПК України його необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		   Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		   Потерпілих у кримінальному провадженні немає.
		   Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		   Керуючись ст.ст. 17, 100, 124, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, Протоколом № 14 від 13.05.2004 року), суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		   Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років .
		   Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 18 червня 2024 року (фактичний час затримання) до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		   Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
		Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		 
		Суддя 
		Добровеличківського районного суду
		Кіровоградської області                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...