Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/8559/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Масові заворушення.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 17.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/331/76/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014080000000272

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		16.10.2024    
		Справа № 335/8559/15-к
		Провадження № 1-кп/331/76/2024
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 жовтня 2024рокуЖовтневий районнийсуд містаЗапоріжжя ускладі:головуючого -судді ОСОБА_1 ,за участюсекретаря  ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 42014080000000272 від 11.07.2014 з обвинувальним актом щодо
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лугове, Ічнянського району, Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, вдівця,пенсіонера,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України, 
		з участі:
		прокурора                 ОСОБА_4 ,
		захисника                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого           ОСОБА_3 ,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України.
		1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні
		Наказом № 424 о/с Міністра внутрішніх справ України від 22.03.2010 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - ГУМВС України в Запорізькій області), тобто він є працівником правоохоронного органу, який постійно здійснював функції представника влади.
		Відповідно до п.9 Положення «Про управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області», затвердженого наказом МВС України №94 від 02.02.2004 року начальник ГУМВС України в Запорізькій області керує ГУМВС, несе персональну відповідальність перед Міністром внутрішніх справ України за виконання покладених ГУМВС своїх завдань і функцій.
		Згідно з п.п.3,4 зазначеного положення, виконуючи основні завдання і функції Управління, начальник ГУМВС України в Запорізькій області:
		- організовує та координує діяльність служб управління у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, запобігання та припинення адміністративних правопорушень.
		- забезпечує координацію діяльності всіх служб щодо профілактики правопорушень, організовує внесення до органів виконавчої влади, державних організацій подань про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень.
		- спрямовує і вдосконалює основні зусилля служб міліції громадської безпеки на загальну та індивідуальну профілактику правопорушень та злочинів, віднесених законодавством до категорії тяжких сектору дільничних інспекторів міліції, групи патрульної служби, групи конвойної служби, відділення кримінальної міліції у справах дітей в частині профілактики правопорушень серед дітей.
		- відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України застосовує до особового складу управління заохочення та накладання дисциплінарних стягнень.
		24 січня 2014 року ОСОБА_6 від імені місцевої громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також ОСОБА_7 від імені громадської організації «Запорізьке обласне громадське політичне об`єднання «Українська справа» повідомили міського голову м. Запоріжжя ОСОБА_8 про свій намір провести 26 січня 2014 року мітинг на площі Жовтневій, біля будівлі у якій розташовуються Запорізька обласна державна адміністрація та Запорізька обласна рада, за адресою: АДРЕСА_3 .
		У цей же день, управління внутрішньої політики, преси та інформації Запорізької міської ради електронною поштою, направило повідомлення Запорізькій обласній державній адміністрації про проведення 26.01.2014 року зазначених заходів.
		Метою мітингу було привернення уваги громадськості до необхідності євроінтеграції України, посилення боротьби із корупцією в органах державної влади, судах і прокуратури, висловлення підтримки учасникам мирних акцій протесту, які проводились на майдані Незалежності в м. Києві, відставки міського голови м. Запоріжжя ОСОБА_8 та голови Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_9 .
		Приблизно 25.01.2014 року, ОСОБА_3 , за попередньою змовою з головою Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_9 та головою Запорізької обласної ради ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, з метою порушення конституційного права учасників мітингу на мирне зібрання, яке планувалось на 26 січня 2014 року, та його зриву, організували масові заворушення, поєднані з порушенням громадського порядку та супроводженням насильства над громадянами, які повинні були брати участь у мітингу, або які висловлювали всіляку підтримку учасникам мітингу, допускаючи при цьому заподіяння їм тілесних ушкоджень, побоїв, з вчиненням погромів та із застосуванням палиць, бит та інших предметів, які використовувалися як зброя.
		ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, як організатори вчинення злочину, розробили план по відшукали і залучили до участі в масових проведенню масових заворушень, заворушеннях невстановлених слідством осіб та розподілили ролі серед часників масових заворушень.
		ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, заздалегідь обіцяли і організували для вказаних осіб безперешкодний доступ 26 січня 2014 року до приміщень Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, визначивши основним місцем перебування для учасників масових заворушень сесійну залу № 100, а також коридори на 1 та 2 поверхи Запорізької обласної ради.
		Приблизно о 8 годині 26.01.2014 року, учасники масових заворушень, у кількості приблизно 300 осіб, прибули до будівлі АДРЕСА_3 та основною частиною розмістилися в сесійній залі № 100 Запорізької обласної ради, а також знаходилися в інших приміщеннях та коридорах будівлі.
		За наказом ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 учасникам масових заворушень надавалось безкоштовне харчування.
		ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, достовірно знали про наявність у учасників масових заворушень палиць, бит та інших предметів, пристосованих для спричинення тілесних ушкоджень, побоїв, видачі їм засобів маскування облич, що унеможливлювало ідентифікацію вказаних осіб. Особи, які повинні були брати участь у масових заворушеннях, були одягнені в цивільний, в основному спортивного типу одягу та пов`язували на руках, як розпізнавальний знак, білу пов`язку.
		26 січня 2014 року, приблизно о 10 годині розпочався мітинг на площі Жовтневій біля будівлі Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації.
		У мітингу взяли участь приблизно три тисячі громадян.
		З метою забезпечення громадського порядку працівники міліції були вишикувані ланцюгом вздовж фасаду вказаної будівлі, а також знаходилися поблизу будівлі та в її середині.
		Окрім того, за домовленістю з керівництвом Запорізької обласної державної адміністрації, в охороні громадського порядку брали участь приблизно 40 членів громадської патріотичної організації Козацького Війська Запорізького Низового.
		Також, в будівлі та на прилеглій до неї території знаходились працівники Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та працівники Запорізької обласної державної адміністрації.
		Приблизно о 12 годині з вікон другого поверху Запорізької обласної ради та Запорізької обласної адміністрації агресивно налаштовані особи жестами та викриками, а також кидаючи у мітингувальників різні предмети почали провокувати учасників мітингу на конфлікт із співробітниками міліції, що забезпечували громадський порядок та були вишикувані ланцюгом вздовж фасаду будівлі по АДРЕСА_4 . При цьому співробітники міліції за вказівкою ОСОБА_3 застосували спецзасіб - світло шумові гранати, кидаючи їх в учасників мітингу. Своє невдоволення такими діями висказав невстановленим співробітниками міліції, що знаходились біля входу до приміщення Запорізької обласної ради, ОСОБА_11 , після чого невстановлений співробітник міліції наніс останньому удар рукою в обличчя, спричинивши ОСОБА_11 фізичну та моральну шкоду.
		Після чого, приблизно о 21 годині цього ж дня, на площі Жовтневій, перед будівлею Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, а також у приміщені будинку АДРЕСА_3 , на першому поверсі, з боку входу до кінотеатру «Байда», знаходилося приблизно 300 громадян, які залишилися там після участі в мітингу та інших громадян, які прийшли туди пізніше з різних обставин.
		Відповідно до п.9 розділу «В» Керівних принципів ОБСЄ національне законодавство у сфері свободи зібрань має відповідати міжнародним документам, ратифікованим цією державою; визначення законності національних законів також здійснюється у їхньому контексті. Тлумачення та виконання національного законодавства також має узгоджуватися з відповідним міжнародним та регіональним правом.
		Втручання у реалізацію права на проведення мирної демонстрації становить втручання у реалізацію права на свободу мирних зібрань і є порушенням статті 11 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Верховною Радою України 17.07.1997 року.
		Відповідно до ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
		Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		26 січня 2014 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_3 , знаходячись в кімнаті № 300 Запорізької обласної ради, розташованої в будинку АДРЕСА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно до розробленого ними плану по організації масових заворушень, перевищуючи владу, умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень начальника ГУМВС України в Запорізькій області, завдаючи істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян, а також громадським інтересам на мирні зібрання, грубо порушуючи вимоги ст. 12 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 22, 39 Конституції України, п. 9 розділу «В» Керівних принципів ОБСЄ, ст.11 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, за відсутності будь-якого судового рішення, яке б обмежувало право на свободу мирних зібрань, віддав наказ підлеглим йому працівникам ГУМВС України в Запорізькій області припинити мирне зібрання громадян, які перебували в цей час на площі Жовтневій, перед будівлею Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради в м. Запоріжжі.
		На виконання зазначеного наказу начальника ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_3 , екіпіровані спеціальними засобами (гумові кийки, щити) працівники міліції переважно бійці спецпідрозділу «Беркут», вийшли із приміщення Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, вишукувались ланцюгом і направились в сторону мітингувальників, відтісняючи їх з площі Жовтневої в м. Запоріжжі.
		При цьому, працівники міліції в порушення п.п. 4, 14 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1991 № 49, не попередивши про намір застосування спеціальних засобів, здійснили розгін протестувальників, під час якого наносили їм удари руками, ногами та кийками гумовими в різні частини тіла, застосувавши таким чином до них насильницькі дії.
		У цей же час, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, продовжуючи виконувати свій злочинний план, за попередньою змовою між собою, дали наказ, невстановленим особам, які розміщалися в сесійній залі № 100 Запорізької обласної ради, а також знаходилися в інших приміщеннях та коридорах Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації і були учасниками масових заворушень, вчинити насильство відносно відступаючих з площі громадян, допускаючи при цьому їх побиття, а також вчинити погром в будівлі АДРЕСА_3 , насильно вигнавши з неї громадян, які там знаходились.
		Виконуючи зазначений наказ ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, приблизно 300 агресивно налаштованих учасників масових заворушень вийшли із приміщення Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, порушуючи громадський порядок, стали наздоганяти учасників мітингу, а також інших громадян, які в цей час знаходилися на площі Жовтневій в м. Запоріжжі та поблизу неї, наносили їм удари руками і ногами, палицями, бітами та іншими предметами, спеціально пристосованими для спричинення тілесних ушкоджень, спричиняючи їм фізичний біль, побої та тілесні ушкодження.
		Одночасно з цим, приблизно 15 агресивно налаштованих учасників масових заворушень, порушуючи громадський порядок, вчиняючи погром, увірвалися на перший поверх будівлі АДРЕСА_3 , з боку кінотеатру «Байда», де також почали бити людей, які знаходилися в цьому приміщені, та виганяти їх на вулицю. У результаті вищевказаних протиправних дій невстановлених осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_13 нанесені удари по тілу, чим спричинено фізичну шкоду, проте останні відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України заяви про вчинення щодо них кримінального правопорушення та залучення їх до провадження як потерпілих під час розслідування не подали, у зв`язку із чим органом досудового розслідування потерпілими не визнавалися.
		У подальшому, розділившись на групи, агресивно налаштовані учасники масових заворушень, розбіглися по дворам будинків, розташованих по пр. Леніна, в напрямку до готелю «Інтурист» та в напрямку до зупинки міського транспорту « АДРЕСА_5 , продовжуючи бити громадян, що приймали участь у мітингу або з різних інших обставин знаходилися поруч із площею Жовтневою.
		У результаті злочинних дій невстановлених учасників масових заворушень були нанесені удари по тілу ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_16 тим самим завдавши останнім фізичної шкоди, проте вказані особи відповідно до ч.2 ст.55 КПК України заяви про вчинення щодо них кримінального правопорушення та залучення їх до провадження як потерпілих під час розслідування не подали, у зв`язку із чим органом досудового розслідування потерпілими не визнавалися.
		Крім того, невстановленими учасниками масових заворушень, потерпілим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 нанесені удари по різним ділянкам тіла останніх, тобто завдано моральної та фізичної шкоди, потерпілим ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 спричинені легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров`я, тобто завдано моральної та фізичної шкоди, а потерпілому ОСОБА_30 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто також завдано моральної та фізичної шкоди. Крім того, потерпілі ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , ОСОБА_26 були безпідставно затримані співробітниками міліції та доставлені до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в області, чим останнім спричинено моральної шкоди.
		Приблизно о 22 годині 26.01.2014 року учасники масових заворушень, за домовленістю із ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , стосовно яких є окреме кримінальне провадження, і з їх відома, повернулися до приміщення Запорізької обласної ради, де переховувалися приблизно до 12 години 27.01.2014 року.
		Отже, ОСОБА_3 , наділений в силу займаної посади начальника ГУМВС України в Запорізькій області владними повноваженнями стосовно своїх підлеглих - працівників органів внутрішніх справ Запорізької області, віддавши 26.01.2014 наказ підлеглим йому працівникам про розгін мирних мітингувальників, тим самим явно вийшовши за межі наданих йому Законом країни «Про міліцію» прав і повноважень, істотно порушив права громадян на мирне зібрання, підірвав перед територіальною громадою Запорізької області авторитет органів ГУМВС України в Запорізькій області, а також завдав істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, що виразилося у спричиненні ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_33 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ОСОБА_29 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 моральної та фізичної шкоди.
		 
		2. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування:
		-зач.2 ст.28 ч.1ст.294ККУкраїни,оскількивінвчинив умисні дії, які виразились в організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, за попередньою змовою групою осіб;
		- за ч.1 ст.365 ККУкраїни,оскількивінвчинив умисні дії, які виразились в перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам.
		 
		3. Позиції сторін 
		У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України, у зв`язку з закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Крім того, до клопотання надав доповнення, в якому зазначив, що до 28.02.2014 ОСОБА_3 знаходився на своєму робочому місці, однак ніяких повідомлень про порушення кримінального провадження та необхідності явки до слідчого для оголошення підозри та надання доказів не отримував. Наголошує на тому, що ОСОБА_3 особисто жодного разу не викликався до слідчого, але в подальшому безпідставно був оголошений у розшук. Орган досудового розслідування зазначає, що повістки про виклик направлені на адресу: АДРЕСА_6 , однак за цією адресою ОСОБА_3 проживав ще на початку своєї професійної кар`єри, після чого став постійно проживати за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому в клопотанні по обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказав, що ОСОБА_3 особисто отримав повістку про виклик до слідчого відділу прокуратури, однак вказана повістка була направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу: АДРЕСА_7 , тоді як за вказаною адресою ОСОБА_3 не проживав декілька років та ніколи не був зареєстрований. По зазначеній адресі раніше проживала мати ОСОБА_3 , яка давно померла, а сам будинок був проданий та в ньому проживала інші люди. Дійсно, ОСОБА_3 , у період червня 2014 року перебував за кордоном, куди поїхав відпочити після звільнення. Отже, вважає, що навмисного ухилення ОСОБА_3 від слідчих дій по кримінальному провадженню не вбачалося. Зазначив, що органами досудового розслідування не було здійснено заходів, направлених на встановлення місця знаходження ОСОБА_3 . Не були встановлені та допитані його родичі, знайомі, сусіди, не були направлені запити в установи, паспортні служби, не накладався арешт на його кореспонденцію та інше, що могло свідчити про роботу органів досудового розслідування, направлену на встановлення будь-яких комунікацій із ОСОБА_3 . Отже, матеріали кримінального провадження щодо обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування не містять належних та допустимих доказів оголошення йому підозри, оголошення його у міжнародний розшук та навмисного ухилення ним від процесуальних обов`язків, тому вважав, що строки давності не зупинялися, тому, урахорвуючи, що з моменту вчинення злочину, який інкримінований ОСОБА_3 пройшло більше 10 років, просив провадження по справі закрити, а ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання адвоката та просив його задовольнити. Крім того, вказав, що у будинку за адресою: АДРЕСА_7 раніше проживав його мати, однак після її смерті будинок було продано та наразі там проживають інші люди. У м. Запоріжжі він проживав по АДРЕСА_1 , де був офіційно зареєстрований. Після того, як вийшов на пенсію, 19.03.2014 виїхав за межі України та 02.07.2014 повернувся до України та 09.07.2014 знов покинув територію України. Проте, що він перебуває у розшуку йому ніхто не повідомляв, на кордоні ніхто не зупиняв. Більш того, до моменту, коли матеріали кримінального провадження надійшли до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, він навіть не здогадувався, що відносно нього відкрите кримінальне провадження. Після того, як він дізнався, що має статус обвинуваченого, він одразу уклав договір з адвокатом та повернувся до України. У 2014 року залишив територію України, тому що хотів відволіктися від усіх подій та відпочити, однак не мав на меті переховуватись від органу досудового розслідування. Окремо зауважив, що провину у вчиненні інкримінованих йому злочинів він не визнає, але не бажає продовження судового розгляду через свій вік та стан здоров`я.
		Прокурор ОСОБА_4  заперечував щодо задоволення клопотання адвоката та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.28ч.1ст.294,ч.1ст.365КК України на підставіст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, і закриття кримінального провадження з цих підстав, оскільки вважає, що обвинувачений тривалий час перебував у розшуку та ухилявся від досудового розслідування та суду. Крім того, просив суд звернути увагу на те, що раніше у судових засіданнях у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було оголошено змінений обвинувальний акт у частині кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.365 КК України, тому просив суд продовжити судовий розгляду та винести вирок по суті обвинувачення.
		У судовому засіданні, призначеному на 18 вересня 2024 року, потерпіла ОСОБА_17 заперечила щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 та наполягала на тому, щоб обвинувачений ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення та відшкодувати завдану його діями шкоду усім потерпілим.
		Інші потерпілі неодноразово викликались судом у судові засідання, були допитані по суті обвинувачення та надали пояснення по справі. У черговий раз потерпілі ОСОБА_36 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ОСОБА_29 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 були повідомлені про дату та час судових засідань, призначених на 18 вересня 2024 року та 16 жовтня 2024 року, що підтверджується судовими повістками, які містяться в матеріалах справи, однак до суду не з`явились. В матеріалах справи містяться заяви потерпілих про завершення розгляду справи без їх участі тощо.
		 
		4. Норми права, які підлягають застосуванню
		Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		За приписамистатті 44 КК Україниособа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
		Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
		1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
		2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
		3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
		4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
		5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
		Згідно ч.2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
		5. Оцінка та мотиви суду
		 
		5.1. Інформація про хід досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
		 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що 28 січня 2014 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42014080000000032 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України за фактом застосування 26.01.2014 посадовими особами ГУМВС України в Запорізькій області фізичного впливу та спецзасобів з метою насильницького розгону протестувальників, які проводили зібрання біля будинку Запорізької обласної державної адміністрації за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леніна, 164. 
		Наказом начальника генерал-майора міліції ОСОБА_39 «По особовому складу» № 66 о/с від 03.03.2014 генерала-майора міліції ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням та зараховано у запас ЗСУ (т.3 а.с. 163).
		Вперше ОСОБА_3 була надіслана повістка про виклик до слідчого 06 червня 2014 року із необхідністю прибути до слідчого о 12 годині 12 червня 2014 року до каб. № 19 слідчого відділу прокуратури Запорізької області для участі у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42014080000000032 від 28.01.2014 (т.2 а.с. 84).
		Вказана судова повістка була направлена поштовою кореспонденцією з рекомендованим повідомленням на адресу: АДРЕСА_7 (т.2 а.с. 86). Однак, у матеріалах справи відсутні докази щодо отримання ОСОБА_3 вказаного поштового відправлення з повісткою про його виклик. 
		13 червня 2014 року посадовими особами Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_7 поштовим рекомендованим повідомленням направлено повідомлення про підозру (т.2 а.с. 86). Підтвердження отримання вказаного листа ОСОБА_3 у матеріалах справи також відсутнє.     Ухвалою слідчої судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ прокуратури Запорізькій області про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_3 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року апеляційну скаргу старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 19 червня 2014 року залишенобез змін.
		Апеляційний суд Запорізької області констатував про те, що слідчим та прокурором не доведено, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для надання дозволу на привід підозрюваного. Зокрема, суду не надано жодних доказів того, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 був повідомлений про підозру, як того вимагає ст.278 КПК України. Крім того, не надано підтвердження того, що він належним чином викликався до органів досудового розслідування, відповідно до вимог ст.135 КПК України. Згідно даних, встановлених в ході досудового розслідування, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 , є АДРЕСА_6 . Однак, повістки і виклики за вказаною адресою слідчим не направлялись, як і за адресою АДРЕСА_8 , де начебто ОСОБА_3 має житло. Підозра і одна повістка були направлені слідчим до АДРЕСА_7 , де, згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, знаходиться будинок, отриманий ОСОБА_3 в спадщину. Однак, підтвердження отримання особою вказаних документів до слідчого не надійшло, інших даних про вручення повістки, передбачених ч.2 ст.135 чи ч.1 ст.136 КПК України, не має, а отже і не має підстав вважати, що ОСОБА_3 не прибув на виклик до слідчого з неповажних причин, які не передбачено ст.138 КПК України, або що він умисно переховується від органів досудового розслідування чи суду, а одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, до початку його розгляду вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу та які зазначені у статті 177 КПК України. Привід особи, передбачений ст.140 КПК України, органом досудового розслідування до ОСОБА_3 не застосовувався.
		Не дивлячись на це, постановою старшого слідчого СВ прокуратури Запорізькою області ОСОБА_40 від 07 липня 2014 року підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук. Здійснення розшуку підозрюваного доручено оперативному підрозділу УСБУ в Запорізькій області та УВБ в Запорізькій області ДВБ МВС України (т.2 а.с. 72).
		Відповідно до відомостей з бази даних інформації щодо перетинання державного кордону України № 0.64-10266/0/15-15 від 10.07.2015, ОСОБА_3 09 липня 2014 року на автомобілі з д.н.з. НОМЕР_1 виїхав за межі України у пункті пропуску с. Юнаківка, Сумської області. (т.2 а.с. 73).
		11 липня 2014 року постановою старшого прокурора відділу здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_41 виділено з матеріалів кримінального провадження № 42014080000000032 оригінали матеріалів зазначеного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України, а також, що стосуються громадян постраждалих під час їх розгону працівниками міліції, які діяли за вказівкою ОСОБА_3 26.01.2014 на площі Жовтневій у м. Запоріжжі. Виділені оригінали та копії матеріалів кримінального провадження № 42014080000000032 зареєстровано в ЄРДР за № 42014080000000272 (т.2 а.с. 187-226). 
		31 липня 2014 року старшим оперуповноваженим по ОВД майором УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_42 винесено постанову про оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук. За вказаним фактом заведено ОРС «Розшук 
		Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Запорізькою області ОСОБА_43 від 31 липня 2014 року досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014080000000272 від 11.07.2014 зупинено у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, 07.07.2014 оголошено його у розшук.
		Ухвалою слідчої судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року щодо підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Ухвалою слідчої судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42014080000000272 від 11.07.2014 ( т.3 а.с. 1-3).
		26 серпня 2015 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокурором Запорізької обласної прокуратури радником юстиції ОСОБА_4 затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014080000000272 від 11.07.2014. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
		Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2015 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014080000000272 від 11.07.2014 щодо ОСОБА_3 за .2 ст.28 ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України.
		У подальшому усі судові повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 у підготовчі та судові засідання направлялись на адресу останнього, яка була зазначена в обвинувальному акті, а саме: АДРЕСА_6 .
		Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2016 року задоволено клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_44 про здійснення спеціального судового провадження по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України. 
		У подальшому судові повісти про виклик ОСОБА_3 були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газети «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в розділі «Новини», а також надсилались за останнім відомим місцем проживання та місцем реєстрації ОСОБА_3 , тобто за адресою: АДРЕСА_6 .
		07 липня 2017 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя першим заступником прокурора Запорізької області  начальником управління старшим радником юстиції ОСОБА_45 було подано змінений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014080000000272 від 11.07.2014 щодо ОСОБА_3 .
		Далі, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2019 року задоволено заяву адвоката ОСОБА_46 про відвід судді ОСОБА_47 .
		Ухвалою колегії суддів Запорізького апеляційного суду від 08 січня 2020 року подання голови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України на розгляд до іншого суду задоволено та направлено до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2020 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України. 
		Повістки про виклик до суду направлялись обвинуваченому ОСОБА_3 за адресою вказаною у обвинувальному акті, а саме: АДРЕСА_6 .
		13 липня 2020 року від адвоката ОСОБА_5 на адресу суду надійшло клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, адвокат у своєму клопотанні просив повідомляти ОСОБА_3 про дату, час та місце проведення чергового судового засідання за адресою: АДРЕСА_2 (т.12 а.с.223-234).
		07 жовтня 2020 року на електронну адресу суду надійшов лист обвинуваченого ОСОБА_3 від 29.09.2020 про те, що в березні 2020 року йому стало відомо , що стосовно нього як колишнього начальника ГУМВС України в Запорізькій області розпочате судове провадження. ОСОБА_3 у своєму клопотання просив провести наступне судове засідання по справі у режимі дистанційного судового провадження (т.13 а.с.89).
		21 жовтня 2020 року на електронну адресу суду надійшов лист обвинуваченого ОСОБА_3 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Темрюківським районним судом Краснодарського краю. Крім того, ОСОБА_3 зазначив у заяві комунікативні зв`язки з ним, як з учасником судового провадження (т.13 а.с.120).
		У судове засідання призначене на 01 липня 2021 року обвинувачений ОСОБА_3 прибув та пояснив, що він випадково від своїх знайомих дізнався про те, що відносно нього наявне кримінальне провадження у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя, після цього він одразу знайшов адвоката та через нього почав ознайомлюватись із справою. Після вивчення кримінального провадження він одразу зазначив, що хоче бути присутнім при розгляді справи та обов`язково приїде. Про те, що велось досудове розслідування щодо нього, він не знав. Повідомляє, що весь час він знаходився за кордоном, в березні 2014 року повернувся, але від`їжджав ще два рази, та кожного разу безперешкодно. Щодо неявки в судові засідання, зазначає, проте що у зв`язку з розповсюдженням короновірусуCOVID-19, не мав змоги перетнути кордон раніше, однак 30 червня 2021 року зранку літаком прибув із Туреччини, пройшов митний контроль, затриманий не був та добровільно особисто з"явився до суду у призначений судом час. Має намір завжди бути присутнім у всіх судових засіданнях, оскільки зацікавлений у скорішому прийнятті судового рішення по справі. Просив суд змінити йому міру запобіжного заходу на особисте зобов`язання, зазначаючи, що в нього немає мети переховуватись від суду. Наголошує на тому, що в м. Запоріжжі в нього немає родичів, а також немає житла, де він би мав змогу зупинитись, тому проживатиме у своєї сестри у м. Дружківка та зобов`язується прибувати у кожні судові засідання. Просив врахувати, що запобіжний захід у 2015 році був обраний без його присутності, без забезпечення можливості дати особисті пояснення та подати апеляційну скаргу, що є порушенням його прав на справедливий судовий розгляд. Окремо зауважив, що тривалий час не працює у правоохоронних органах України, тому наміру або можливості чинити тиск на потерпілих не має.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний 19.02.2015 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, на більш м`який та застосовано до обвинуваченого  ОСОБА_3 запобіжний захід у виглядіособистогозобов`язання та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. 
		У подальшому, за весь час перебування кримінального провадження на розгляді у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя ОСОБА_3 виконував обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та не допускав жодних неявок у судові засідання. 
		 
		5.2 Чи підтверджений факт ухилення обвинуваченого від досудового слідства та суду.
		 
		Як зазначає слідчий у постанові про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_3 від 07 липня 2014 року, останній переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місце знаходження невідоме. 
		Згідно з ч.2ст.49 КК Україниперебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
		Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
		Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосуванняст. 49 ККслід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
		Крім того, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року (провадження № 51-9040 км 18) на підставі аналізу положень ч.1 ст.281 КПК колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження. Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч.2 ст.49 КК у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства. 
		При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
		Як було зазначено судом вище, з моменту внесення відомостей до ЄРДР з 28.01.2014 ОСОБА_3 лише один раз був направлений виклик про необхідність явки до слідчого 12.06.2014, який не був отриманий обвинуваченим, після цього 13.06.2014 складено повідомлення про підозру, яке за весь час досудового розслідування фактично обвинуваченому вручено не було.
		Вказані факти були встановлені Апеляційним судом Запорізької області 26.06.2014 під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_3 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Отже, матеріали кримінального провадження не містять жодних підтверджень факту обізнаності ОСОБА_3 про необхідність явки до слідчого та про притягнення його до кримінальної відповідальності у період з 28.01.2014 року (початку досудового розслідування) до 07.07.2014 (моменту винесення постанови про оголошення його у розшук).
		Дійсно, відповідно до відомостей з бази даних інформації щодо перетинання державного кордону України № 0.254-7980/0/15-14 від 09.07.2014, ОСОБА_3 19 березня 2014 року виїхав за межі України на літаку Донецьк-Стамбул, однак у цей період (березень 2014 року) останній не мав жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні та повістки про його виклик до слідчого ніким не видавались. Тому вважати його дії з приводу виїзду за межі України такими, що були вчинені з метою ухилення від слідства, не можливо. 
		Крім того, суд звертає увагу, що 02 липня 2014 року (тобто вже після формального повідомлення останньому про підозру) ОСОБА_3 повернувся на територію України маршрутом Вільнюс-Київ, де перебував до 09.07.2014 включно. Наведені судом факти також спростовують версію досудового розслідування про умисне переховування обвинуваченого за кордоном саме з метою ухилення від кримінальної відповідальності. 
		Також, на думку суду, є сумнівним факт вжиття належних заходів правоохоронними органами для розшуку ОСОБА_3 , оскільки 30.06.2021 останній, безперешкодно перетнув кордон України та прибув до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для розгляду кримінального провадження щодо нього, при цьому затриманий упоноваженими органами не був. 
		Проведений аналіз ходу досудового розслідувнаня цього кримінального провадження, а також поведінки обвинуваченого дає підстави прийти до висновку, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про необхідність явки до слідчого, не отримував письмове повідомлення про підозру, декілька разів безперешкодно покидав територію України та повертався, після отримання інформації про розгляд щодо нього кримінального провадження Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, у лютому 2020 року повідомив суд про місце свого перебування та бажання брати участь у його розгляді, та, як наслідок, з власної ініціативи та без жодного примусу прибув у судове засідання 01.07.2021 року та брав активну участь у судовому розгляді до 16.10.2024. 
		Тому, суд приходить до переконання, що факт ухилення ОСОБА_3 від досудового розслідування та суду не знайшов свого підтвердження, тому строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не зупинялись. 
		 
		5.3 Щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження через сплив строків давності притягення особи до кримінальної відповідальності.
		 
		На теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.294 КК України, санкція якогопередбачає покаранняу виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, та ч.1 ст.365 КК України ,санкція якогопередбачає покаранняу виді обмеження воліна строкдо п`ятироків абопозбавлення воліна строквід двохдо п`ятироків,з позбавленнямправа обійматипевні посадичи займатисяпевною діяльністюна строкдо трьохроків. Отже,строк давностікримінальної відповідальностідля злочину,передбаченогоч.2 ст.28 ч.1 ст.294 КК України, складає десять років та для злочину,передбаченогоч.1 ст.365 КК України, складає п`ять років. 
		Також суд бере до уваги той факт, що під час розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя цього кримінального провадження процесуальним прокурором по справі було змінено кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України на ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.3 ст.27 ч.2 ст.365 КК України. Але, за час перебування кримінального провадження у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя прокурором не було заявлено клопотання про зміну обвинувального акту, а інший (змінений) обвинувальний акт під час судового засдання не був оголошений прокурором та не був вручений обвинуваченому у встановленому законом порядку. 
		Водночас, суд уважає необхідним зазначити, що злочин, передбачений ч.3 ст. 27, ч.2 ст.365 КК України, кваліфікація якого була змінена прокурором під час розгляду кримінального провадження Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та, відповідно до ст.49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за його вчинення також складає десять років.
		Згідно обвинувального акту, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , були скоєні 26 січня 2014 року. І саме з цієї дати обчислюється строк давності.
		Оскільки закон не пов`язує можливість застосування правил ч. 1 ст.49ККУкраїни із визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
		Судом роз`яснено обвинуваченому наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Беручи доуваги,що кримінальніправопорушення,у вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_3 ,відповідно дост.12КК Українивідносяться дотяжкого танетяжкого злочинів,з моментуїх вчиненняминуло більшяк десятьроків,фактухилення підозрюваного/обвинуваченоговід слідствау судовомузасіданні незнайшов свогопідтвердження, тому строк давності не зупинявся, нових кримінальних правопорушень обвинувачений не скоїв, повідомлення про підозру у зв`язку із скоєнням будь-якого іншого кримінального правопорушення ОСОБА_3 не вручалось, тобто строк давності не переривався, за таких обставин суд доходить висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження - закриттю у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
		 
		6. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при постановленні ухвали.
		 
		Вирішуючи цивільні позови потерпілих  ОСОБА_31 , ОСОБА_48 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 та ОСОБА_24 про стягнення з ОСОБА_3 спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Згідно п. 7 ч.1ст. 368 КПК Україниухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
		Відповідно до ч.3ст. 129 КПК Україниу разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першоюстатті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що судом прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставіст.49 КК України,суд приходитьдо висновкупро необхідністьзалишення цивільнихпозовів потерпілих ОСОБА_31 , ОСОБА_48 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 та ОСОБА_24 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди без розгляду.
		Долю речових доказів суд вирішує в порядку, передбаченомуст. 100 КПК України.
		На підставівикладеного такеруючись ст.ст.284,285,286,288, 369-372 КПК України, ст.44,49ККУкраїни суд 
		УХВАЛИВ:
		 
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України, закрити у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1  від кримінальної відповідальності за скоєннякримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28ч.1 ст.294, ч.1 ст.365 КК України, у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання застосований щодо ОСОБА_3 скасувати.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_31 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_48 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_23 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_26 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_17 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Речові докази:
		-DVD-RWдиск,наданий ОСОБА_49 ;DVD-RWдиск,наданий ОСОБА_50 ;СD-Rдиск,наданий ОСОБА_51 ;DVD-Rдиск,наданий ОСОБА_52 ;DVD-RWдиск,наданий ОСОБА_53 ;DVD-Rдиск,наданий ОСОБА_54 ;DVD-Rдиск,наданий ОСОБА_55 ;DVD-Rдиск,наданий ОСОБА_56 ;СD-Rдиск,наданий головнимредактором газетиПрав.Да;СD-Rдиск звідео тафотоматеріалами змережі Інтернет;оптичний носійінформації DVD-R№ 679н/т;оптичний носійінформації СD-RPFD80V-80451 -зберігати уматеріалах кримінальногопровадження суду.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скаргидо Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня оголошення ухвали. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		   Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...