Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/4862/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 17.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/646/255/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022220000000837

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 646/4862/23 
		№ провадження 1-кп/646/255/2024 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16.10.2024                           м. Харків
		 
		Червонозаводський районний суд м. Харкова
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань№12022220000000837 від 29.12.2022, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, паспортні дані: МН 480136, виданий Червонозаводським РО ХГУ УМВС у Харківській області 01.08.2002, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 438 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		встановив:
		 
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст.ст. 27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст.ст. 31-33 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються, пограбування забороняються.
		Статтею 147 Конвенції передбачено, що серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції.
		Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року (далі  Протокол ), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
		a)насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб.
		b)знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;
		е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Представниками влади і збройних сил російської федерації, всупереч міжнародному правопорядку, нехтуючи державним суверенітетом України, з 20 лютого 2014 року розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		У результаті указаних протиправних дій російською федерацією було тимчасово окуповано АР Крим, м. Севастополь, частини Донецької і Луганської областей України, де створені окупаційні адміністрації рф.
		Окупація указаних територій не принесла бажаних результатів, а тому представниками влади і збройних сил російської федерації вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, а сааме: до повномасштабного вторгнення на територію України, із застосуванням збройних сил та інших військових формувань російської федерації.
		З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		24 лютого 2022 року о 5 годині збройними силами російської федерації здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.
		У березні 2022 року збройні сили та інші військові формування російської федерації незаконно окупували територію АДРЕСА_3 . Маючи повний контроль над населеним пунктом, військовослужбовці збройних сил російської федерації переконались, що на території населеного пункту проживає цивільне населення, яке не бере участі у збройному конфлікті та не може чинити будь-якого супротиву волі окупантів, а також що на території міста та поза його межами не розміщені військові об`єкти та підрозділи Збройних Сил України.
		Таким чином, військовослужбовці збройних сил російської федерації, які контролювали територію міста Куп`янськ, Харківської області, були обізнані та повинні були дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права, а керівництво частин, які окупували населені пункти, зобов`язані забезпечити дотримання норм міжнародного гуманітарного права їхніми підлеглими.
		Крім того, представниками збройних сил та інших державних органів російської Федерації взято під контроль будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі.
		Зокрема встановлено, що у період не пізніше червня 2022 року представниками окупаційних органів влади на території Харківської області створено незаконний правоохоронний орган « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та підпорядковані йому підрозділи.
		Крім того, 18 липня 2022 року відповідно до наказу голови «Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 «Временная гражданская администрация Харьковской области» перейменована на «Военно- гражданскую администрацию Харьковской области» (далі - «ВГА Харьковской области»), у зв`язку з чим вказаний незаконний правоохоронний орган « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як її структурний підрозділ змінив свою назву на Управление внутренних дел Воєнно-гражданской администрации Харьковской области».
		У громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування на тимчасово окупованій території Харківської області у період часу не пізніше червня 2022 року, виник умисел, направлений на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Встановлено, що з метою реалізації вищевказаного протиправного умислу, ОСОБА_3 протягом червня 2022 року надав добровільну згоду на призначення його начальником незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території. Управление внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» далі - «УВД ВГА Харьковской облаете»), В подальшому, у той же період часу керівництвом окупаційного органу владу, створеного на тимчасово окупованій території, ОСОБА_3 був призначений на посаду «исполняющего обязанности начальника Управлення внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области».
		Далі, у період червня 2022 року у будівлі за місцем розташування «УВД ВГА Харьковской області» за адресою: Харківська обл. м. Куп`янськ, вул. Харківська, б. 14, голова «ВГА Харьковской области» ОСОБА_6 офіційно представив особовому складу вказаного незаконного правоохоронного органу ОСОБА_3 як «начальника УВД ВГА Харьковской области».
		В подальшому, 11 липня 2022 року згідно указу голови «ВГА Харьковской области» № УТ-32/22 ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання «полковник поліції». 01 вересня 2022 року указом голови «ВГА Харьковской области» №УГ-77/22 ОСОБА_3 призначений на посаду «начальника Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области».
		Установлено, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальне правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за наступних обставин.
		Так, 27.07.2022 близько 13:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючі в м. Куп`янськ, Харківської області, яке на той час перебувало під контролем військовослужбовців зс рф, разом з двома невстановленими військовослужбовцями зс рф, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, приїхали на невстановленому в ході досудового розслідування транспортному засобі за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на порушення законів та звичаїв війни здійсненного за попередньою змовою групою осіб разом з двома невстановленими військовослужбовцями зс РФ, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.
		Реалізуючи свій прямий умисел, діючи умисно, з корисливим мотивом з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 разом з двома невстановленими військовослужбовцями зс рф, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, будучи кожен озброєний стрілецькою вогнепальною зброєю та одягнутими у військову форму, вийшли із невстановленого в ході досудового розслідування транспортного засобу та зайшли на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою:     АДРЕСА_3 та покликали до себе власника домоволодіння, після чого через декілька хвилин на територію домоволодіння з будинку вийшла потерпіла ОСОБА_7 , її батько  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та мати  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..
		Відразу діючи без розриву у часі, ОСОБА_3 разом з двома невстановленими військовослужбовцями зс рф, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, висловив усну вимогу передати йому транспортний засіб «Toyota Land Cruiser» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить потерпілій ОСОБА_7 , після відмови останньої вчинити вищевказані дії, ОСОБА_3 почав себе вести агресивно та у порушення ст. 27 Конвенції та ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, з метою демонстрування своєї зверхності, приниження честі, спричинення насильства над життям та здоров`ям цивільного населення, задля залякування осіб, що перебували на території домоволодіння, для подальшого пригнічення та подолання будь-якого супротиву, почав погрожувати застосувати вогнепальну зброю та почав погрожувати, що забере потерпілу із собою, чим вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням.
		В умовах, що склались, потерпіла ОСОБА_7 погрози сприйняла як реальну загрозу життю та здоров`ю та сказала своєму батьку ОСОБА_7 , у якого в той час були ключі від транспортного засобу потерпілої - «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , віддати вказані ключі ОСОБА_3 , після цього останній, взявши ключі, сів за кермо «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 та за допомогою ключа запалювання запустив двигун, привівши автомобіль до руху, і зник з місця стоянки у невідомому напрямку.
		Таким чином ОСОБА_3 порушив ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 та у порушення ст. ст. 27, 29. 31 - 33 Конвенції усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа, на яку поширюються норми міжнародного гуманітарного права та яка не має можливості чинити опір, користуючись беззахисним станом ОСОБА_7 , відсутністю у неї можливості до самозахисту, проявив не гуманне ставлення до цивільної особи, що виразилось в акті насильства та залякування потерпілої, здійснив насильство над психічним станом потерпілої та погрожував вчинити насильство над життям, здоров`ям і фізичним станом.
		Крім того, у порушення ст. ст. 27, 31 -33, 147 Конвенції, здійснив пограбування майна цивільної особи, так як вищезазначене майно отримане в результаті розбійного нападу не може бути використане для досягнення воєнної мети, тобто порушив закони і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення  злочину, на транспортному засобі потерпілої та розпорядився пограбованим майном на власний розсуд, у подальшому використовував майно із цілями, не пов`язаними з досягненням воєнної мети, а сааме: в особистих цілях пересувався по м. Куп`янськ, Харківської області, приїздив на транспортному засобі до місць загального харчування та відпочинку (кафе та ін.) та до магазинів.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (inabsentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника  адвоката ОСОБА_5 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській та Луганській областях.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженні надсилались тапублікувались відповідно до вимогст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник у судовому засіданні зазначав, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України, зібраними матеріалами справи, необхідність призначення останньому покарання в межах санкції відповідної частини статті КК України у виді12 років позбавлення волі. Крім того, прокурор зазначав про відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують покарання  вчинення злочину в умовах воєнного стану.Також просив вирішити питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
		У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_3 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3ст.323 КПК України,при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судові засіданні не з`являвся.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти обставин, що викладені у обвинувальному акті, тому просив виправдати його підзахисного.
		Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. м. Куп`янськ, Харківської області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку російської федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
		Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, безпосередньо допитавши потерпілу, свідків, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст 28, ч.1 ст. 438 КК України повністю доведена та підтверджується зібраними в передбаченому законом порядку та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:
		- показами потерпілої ОСОБА_7 , яка у судовому засіданні пояснила, що вони жили в окупації, 27.07.2022 о 13.00 вона із батьками та дитиною була вдома. До її двору під`їхав автомобіль і 3-є людей у військовій формі зеленого кольору зайшли у двір. Вони не представились і одразу спитали, чий автомобіль та почали вимагати документи і ключі. Почали агресивно розмовляти, погрожувати, що заберуть із собою на допити. Вони дуже злякались і віддали ключі та документи на автомобіль, після чого вони завели автомобіль, сіли та уїхали. Ці люди були без масок, обличчя відкриті, форма без шевронів. У них були автомати і пістолети. Одного чоловіка вона запам`ятала і пізніше побачила його в телеграм каналі, це був ОСОБА_9 . В той день вів увесь діалог ОСОБА_10 , вимагав автомобіль. Ії батьки були свідками цієї події. Погрози ОСОБА_10 сприймала як реальні. Ключі від автомобіля віддала Лісняку, він сів за кермо. Рік тому її знайомі, які мешкають в росії, бачили її автомобіль у м. Бєлгород біля відділу поліції з її реєстраційними українськими номерами і вислали їй фото. Раніше із ОСОБА_10 знайома не була. Просила суворо покарати ОСОБА_10 ;
		- показами свідка ОСОБА_7 , який у судовому засіданні пояснив, що 27 липня 2022 року він був вдома у АДРЕСА_4 . Це був період окупації. Під`їхав автомобіль, вийшли 4 чоловіка з автоматами, у формі без знаків розрізнення. Сказали  «без різких рухів, відкривайте хвіртку». Потім сказали покликати доньку, власницу автомобіля. Вона принесла документи на машину та ключі. Вони почали погрожувати, змусили відкрити машину і завести двигун. Хотіли забрати дочку, погрожували, якщо не віддадуть автомобіль, проведуть обшук, підкинуть щось заборонене. Потім вони відкрили ворота і уїхали. ОСОБА_10 серед них був головним, саме він все говорив та вимагав, був одягнений у військову форму. У дворі було трое чоловіків, а один стояв за двором, контролював. ОСОБА_10 відвів доньку у сторону, вона почала плакати. ОСОБА_10 вів себе агресивно. Він сприймав це як реальну загрозу для себе і родини. ОСОБА_10 сів за руль автомобіля, він був без маски. Пізніше, впізнав його по фотографії;
		- показами свідка ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні пояснила, що в період окупації 27.07.2022 до них приїхали військові з автоматами, зайшли у двір, почали вимагати документи і машину, погрожували обшуком. Вийшла донька, почали вимагати у неї документи, погрожували, що заберуть її із собою на допит. Вони не сперечались із ними, оскільки була реальна погроза їх життю. З донькою розмовляв один чоловік, який після розмови забрав машину. Обличчя чоловіків були відкриті;
		- зверненням ОСОБА_7 за №266656 від 28.12.2022 щодо вчинення кримінального правопорушення з додатками за 8 арк.;
		- за висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/3831-АВ від 30.03.2023 ринкова вартість колісного транспортного засобу Toyota Land Cruiser 80 4.5і, 1993 року випуску, робочий об`єм двигуна - 4477 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) - НОМЕР_2 , з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, станом на 27.07.2022 року становить 210640,00 (двісті десять тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок);
		- змістом протоколу прд`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2023 з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , в ході якого остання на фотознімку під №3 впізнала ОСОБА_3 ;
		- змістом протоколу прд`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2023 з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 , в ході якого останній на фотознімку під №3 впізнав ОСОБА_3 ;
		- змістом протоколу огляду комп`ютерних даних від 19.05.2023, в ході якого проведено огляд комп`ютерних даних з сайту телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та «ЧАТ». Фото телеграм каналу «Чат», де ОСОБА_7 повідомила, що впізнала на фото чоловіка військового, який 27.07.2022 прийшов до неї у домоволодіння та, погрожуючи зброєю, забрав транспортний засіб;
		- змістом рапорту інспектора 4-го відділу УПК Харківської області ДКП НП України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , з якого убачається, що встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення має відношення: ОСОБА_3 , 3106727931, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , мешкає АДРЕСА_2 , м.н.т. НОМЕР_3 , приймає учать у збройній агресії проти України на боці банд, формування Жовтневе районне управління внутрішніх справ терористичної організації МВС «ЛІТР». Встановлено, що з метою реалізації вищевказаного протиправного умислу, ОСОБА_3 з червня 2022 року, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, вступивши в злочинну змову з представниками збройних сил та державних органів Російської Федерації, а також керівництвом окупаційного органу владу, створеного на тимчасово окупованій території, «Временной гражданской администрации Харьковской области», обіймав посаду начальника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території,«Управление внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» ( «УВД ВГА Харьковской области»);
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2023 за №1-кс/953/5792/23 про надання дозволу на обшук за адресою: АДРЕСА_5 на 3 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.08.2023 за №1- кс/953/6076/23 про відмові в накладенні арешту на майно вилученого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 на 3 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.07.2023 за №1-кс/953/5688/23 про надання дозволу на обшук за адресою: АДРЕСА_1 на 2 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.08.2023 за №1-кс/953/6073/23 про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, вилученого під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 на 5 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2023 за №1-кс/953/5793/23 про надання дозволу на обшук за адресою: АДРЕСА_6 на 3 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.07.2023 за №1 -кс/953/5908/23 про надання дозволу на обшук за адресою: АДРЕСА_7 на 3 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2023 за №І-кс/953/5997/23 про надання дозволу на обшук за адресою: АДРЕСА_8 на 3 арк.;
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.08.2023 за №1- кс/953/6250/23 про задоволення клопотання про накладення арешту на майно на 2 арк.;
		- змістом постанови про визнання речових доказів та передачу їх на збереження від 04.08.2023 на 8 арк.;
		- квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 3015 на 1 арк.;
		- копією указу голови «вга» Харківської області від 11.07.2022 за № уг-32/22 на 1 арк.; 
		- копією указу голови «вга» Харківської області від 01.09.2022 за № уг-32/22 на 1 арк.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даномувипадку,на думкусуду,вказані дослідженіу судовомузасіданні доказивідповідають саметакому критерію,є належними,допустимими,достовірними татакими,що усвоїй сукупностіпідтверджують встановленісудом обставинивчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України.
		Показання потерпілої та свідків, дані оглянутих документів узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено відомості, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_3 та досліджені такі документи: копію паспорта ОСОБА_3 на 4 арк.; вимогу щодо судимостей обвинуваченого на 2 арк., копію медичної карти обвинуваченого на 1 арк., копію студенського квитка обвинуваченого на 1 арк.
		Відомості,встановлені узазначених документах,не єдоказами винуватостіобвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.28,ч.1ст.438 КК України.
		Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
		Даючи оцінку зібраним і дослідженим у справі доказам у їх сукупності, їх достатність та взаємозв`язок, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України, як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення дляправильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
		Обставин,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_3  відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною,що обтяжуєпокарання обвинуваченого ОСОБА_3  відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Частина 2ст.61 Конституції Українипередбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд виходив із положеньстатті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до вимогст.12 КК Україниє особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, особу обвинуваченого.
		Враховуючи особу ОСОБА_3 ,конкретні обставиникримінального провадження,факт відсутностіобставин,що пом`якшуютьпокарання танаявність обставин,що обтяжуютьпокарання,суд вважає,що виправленнята перевихованняобвинуваченого можливолише вумовах ізоляціївід суспільства.Суд вважаєза необхіднепризначити ОСОБА_3 максимальне покаранняу видіпозбавленняволі,передбачене санкцієюч.2ст.28,ч.1ст.438 КК України.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили суд вважає за доцільне залишити без змін.
		Цивільний позов не заявлено.
		Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
		Керуючись ст.ст.297-1,323,369-371,374,376,395 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватиму вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК Українита призначити йому покарання у видіу виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою  залишити без змін.
		Строк відбування покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його фактичного затримання.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати на користь держави, а саме: за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 30.03.2023 №СЕ-19/121-23/3831-АВ у розмірі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 12 коп.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Захиснику та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...