Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/9202/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/953/1108/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024220000000807

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		                                                                        
		Справа № 953/9202/24
		Провадження № 1-кп/953/1108/24 
		 
		 В И Р О К
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2024 року                                                                        м. Харків
		 
		Київський районний суд м. Харкова у складі:
		       головуючої судді - ОСОБА_1 ,
		       секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		       прокурора - ОСОБА_3 ,
		       захисника - ОСОБА_4 ,
		       обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000807 від 09.07.2024 року, щодо:
		        ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянки України, заміжньної, , із вищою освітою, доцента кафедри краєзнавчо- туристичної роботи соціальних і гуманітарних наук Навчально-наукового інституту УІПА Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		       за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		        ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, введеного на всій території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти нашої держави Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2024 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», і в подальшому неодноразово продовженого, вчинила кримінальне правопорушення за таких обставин. 
		27 червня 2024 року не пізніше 17 год. 21 хв. у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел на поширення в умовах воєнного стану інформації про переміщення, рух, розташування Збройних Сил України із можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
		Реалізуючи цей умисел, обвинувачена не пізніше 27.06.2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), за невстановлених обставин здійснила на території м. Харкова збір інформації про переміщення, рух, розташування Збройних Сил України із можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, а саме місць дислокації військовослужбовців ЗС України на території Дитячого лікувально-оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у м. Харкові.
		У період з 17 год. 21 хв. до 17 год. 44 хв. 27.06.2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , використовуючи обліковий запис « ОСОБА_6 » у застосунку «Telegram», здійснила поширення зазначеної вище інформації шляхом направлення повідомлень у спільноті «ІНФОРМАЦІЯ_6».
		Згідно з відповіддю оперативно-тактичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 
		№ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.07.2024 року на місці розташування Дитячого лікувально-оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та безпосередньо поряд із ним у зазначений вище період перебували та здійснювали переміщення особовий склад та військова/спеціальна техніка ЗС України, що задіяна для виконання завдань щодо відсічі збройної агресії РФ проти України. Дана інформація не розміщувалася у відкритому доступі і не надавалася іншим особам для поширення. 
		       Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 114-2 КК України як поширення інформації про розташування Збройних Сил України із можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		       25 вересня 2024 року між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22024220000000807 від 09.07.2024 року, та обвинуваченою ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості з дотриманням таких умов.
		       Згідно з цією угодою ОСОБА_5 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, і зобов`язалася беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри під час судового провадження. Сторони угоди також погодились на призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з застосуванням ст. 75 КК Україниі. Крім того, прокурор та обвинувачена обумовили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання цієї угоди, визначені у ст. 476 КПК України.
		       У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.
		       Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди з огляду на таке.
		       Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
		       Як передбачено ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, а також злочинів, у тому числі тяжких, унаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		       У судовому засіданні перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд з`ясував у обвинуваченої питання, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України. ОСОБА_5 повністю визнала себе винуватою, зазначила, що вона цілком розуміє характер і зміст пред`явленого обвинувачення, розуміє гарантовані їй законом процесуальні права на стадії судового розгляду, у тому числі права не визнавати обвинувачення, відмовитися давати показання, подавати докази в обґрунтування своєї позиції захисту. Підтвердила обвинувачена й усвідомлення нею наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 473 КПК України, наслідків її невиконання, визначених ст. 476 КПК України, погодилася з обумовленим видом покарання, порядком його відбування і наполягала на затвердженні угоди.
		       Суд заслухав доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами добровільне та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.
		       За результатами перевірки угоди на відповідність вимогам закону про кримінальну відповідальність суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_5 , які полягали у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України із можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану, за ч. 2 ст. 114-2 КК України. 
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена визнає себе винною, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, унаслідок якого завдано шкоду лише державним та суспільним інтересам. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Зазначені обставини свідчать про можливість укладення у кримінальному провадженні угоди про визнання винуватості відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України.
		       Суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав констатувати добровільність укладення угоди про визнання винуватості. Обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань, у ході розгляду справи не встановлено.
		       З огляду на викладене суд вважає за можливе затвердити угоду, укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_5 , про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
		       Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Водночас обставин,які б підсилювали суспільну небезпеку вчиненого порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність, за результатами судового розгляду не встановлено. 
		Бере суд до уваги і дані про особу ОСОБА_5 , яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, має сім`ю та міцні соціальні зв`язки, у утримує малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і матір похилого віку - ОСОБА_8 , займається суспільно корисною працею, не має негативних характеристик за місцем проживання, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває. 
		       Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої   ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активе сприяння розкриттю злочину.
		       Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої , за результатами судового розгляду не встановлено.
		Виходячи з наведеного, дотримуючись принципів законності, справедливості й індивідуалізації, суд вважає за можливе відповідно до умов угоди призначити ОСОБА_5 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 114-2 КК України і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити її від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 зазначеної статті. Відповідне покарання і порядок його відбування, на переконання суду, будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченої і запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, досягнення чого можливе без ізоляції ОСОБА_5 від суспільства. 
		У зв`язку з прийняттям судом рішення про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, з огляду на позиції у судовому засіданні сторін обвинувачення і захисту щодо скасування ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також відсутність клопотання прокурора про застосування іншого запобіжного заходу, суд вважає за необхідне скасувати цей запобіжний захід і негайно звільнити обвинувачену з-під варти. 
		       Процесуальні витрати у справі відсутні.
		       Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Зокрема, вилучений у ОСОБА_5 під час досудового розслідування мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Poco M5», ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із номером телефону НОМЕР_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України підлягає спеціальній конфіскації як такий, що використовувався як засіб вчинення кримінального правопорушення. 
		       Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 376, 473-475 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		       Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 вересня 2024 року між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 .
		        ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_5  звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки. 
		На підставі ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_5  обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. 
		        Раніше обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати.
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити з-під варти у залі суду.
		       Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з з 04 вересня 2024 року до 17 жовтня 2024 року.
		       Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2024 року, на тимчасово вилучене майно - мобільний телефони марки «Xiaomi» модель «Poco M5», ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
		       Речовий доказ: мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Poco M5», ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , конфіскувати у порядку спеціальної конфіскації на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України. 
		       Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
		       Обвинуваченим або його захисником - виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди;
		       прокурором - виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
		       Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		       Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...