Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/17067/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 17.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/760/3109/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024105090000641

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №760/17067/24
		1-кп/760/3109/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		14 жовтня 2024 року                                                                         м.Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва у складі: 
		головуючого - судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря                                  ОСОБА_2 ,
		прокурорів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого                 ОСОБА_5 ,
		законного представника 
		потерпілого                                  ОСОБА_6 ,
		захисника                                  ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                                 ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів Житомирської обл., громадянина України, який має повну середню освіту, працевлаштованого у ТОВ «Альфатер Київ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч.1 ст.125 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		13.06.2024,приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 57 у авто мийці під назвою «Піна» між ОСОБА_8  та неповнолітнім  ОСОБА_9  виник словесний конфлікт  у зв`язку з чим у ОСОБА_8  виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
		З метою реалізації вказаного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносинах,  ОСОБА_8  наніс один удар правою рукою, після чого, неповнолітній ОСОБА_9 впав на мийне покриття та ОСОБА_8 , продовжуючи наносити удари правою рукою, 3-4 рази наніс тілесні ушкодження в області тулуба. 
		В результаті протиправних дій ОСОБА_8 спричинив неповнолітньому ОСОБА_9 , відповідно до висновку експерта № 042/1-216-2024 від 17.07.2024, наступні тілесні ушкодження, а саме: злам (на 1/3) 7-го зуба верхньої щелепи справа; невизначеної форми синець (4,0х3,0 (см) на задній поверхні правого плеча; горизонтального спрямоване садно 2,5х0,3(см) на переднє-зовнішній поверхні середньої третини лівого передпліччя.
		Відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованих тканин по місцю утворення саден та синців спостерігається у строк до 6 діб. Злам коронки 1 зуба оцінюється за критеріями втрати працездатності, яка у даному випадку не перевищує 10 %. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров`я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, кожне з виявлених тілесних ушкоджень, відноситься до легкого тілесного ушкодження.
		Таким чином,  ОСОБА_8  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
		Обвинувачений  ОСОБА_8  у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, (проступку) передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю, розкаявся.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за клопотанням учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз`яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
		Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		У рішеннях ЄСПЛ ( «Салов проти України», «Серявін та інші проти України» та ін.) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджується вина обвинуваченого  ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.
		При призначенні виду покарання обвинуваченому  ОСОБА_8 суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання.  ОСОБА_8  раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінального проступку. Також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення кримінального правопорушення (проступку), наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення (проступку). ОСОБА_8 одружений, працює, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий.
		Скоєне обвинуваченим  ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України відноситься до кримінального проступку.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття  ОСОБА_8 .
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого  ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти Росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти Росії від 29.11.2007 року).
		Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку,обставини його вчинення, не настання тяжких наслідків, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому  ОСОБА_8 має бути призначене покарання в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального Кодексу України у виді штрафу, оскільки саме такий вид покарання є адекватним характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових правопорушень.
		Суд, також, вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
		Під час судового провадження представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого  ОСОБА_8  12552 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним кримінальним правопорушенням (проступком) та 10000 тисяч гривень 00 копійок - витрати на правову професійну правничу допомогу.
		Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст. 128, 129 КПК України, ст. 13 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1177 ЦК України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної або моральної шкоди, має право пред`явити до обвинуваченого цивільний позов.
		Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Статтею 55 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Ст. 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі
		Згідно ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою яка таку шкоду заподіяла.
		Відповідно до ч. 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, як особа, якій злочином заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити позов про стягнення моральної шкоди.
		Обвинувачений  ОСОБА_8  у судовому засіданні цивільний позов визнав частково.
		Судом встановлено, що внаслідок скоєного обвинуваченим  ОСОБА_8  кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_9 дійсно було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
		Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 12552 гривні 00 копійок обґрунтований та документально підтверджений, оскільки судом встановлено що неправомірними діями обвинуваченого  ОСОБА_8  була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 12 552 гривні 00 копійок. Зазначена сума визнана і самим обвинуваченим в судовому засіданні. Отже, ця сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого  ОСОБА_8 , потерпілий переніс ряд негативних емоцій: зниження настрою, відсутність апетиту, пасивність, плаксивість, безсоння, головний біль, проте сума, в яку представник потерпілого оцінює завдану їм моральну шкоду є занадто завищеною та підлягає частковому задоволенню у сумі 15000 гривень 00 копійок, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
		Тому, з врахуванням встановленої в судовому засіданні вини обвинуваченого, вирішуючи цивільний позов, заявлений представником потерпілого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також позиції обвинуваченого щодо часткового визнання позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
		Разом з тим, представник потерпілого у позовній заяві просив стягнути витрати за надання правової професійної правничої допомоги згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 22.07.2024 про сплату гонорару у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язуються здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановлені розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" від 23.01.2014).
		Відповідно до п.3 ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
		Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». Так, п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Оскільки, представником потерпілого документально не підтверджено понесення ними витрат на правову професійну правничу допомогу, а саме до позовної заяви не надано квитанції про оплату гонорару за надання професійної правничої допомоги адвокатом за договором від 22.07.2024, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
		Підстави для призначення обвинуваченому   ОСОБА_8 покарання за правилами ст. 69 КК України відсутні.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Речові докази по справі відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368,369,370,371,373, 374 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8  визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України і признати покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. 
		Цивільний позов  ОСОБА_6  про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (проступку) - задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_8 на користь  ОСОБА_6 12552 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.
		В частині позовних вимог про стягнення з  ОСОБА_8  на користь  ОСОБА_6  витрат за надання правової професійної правничої допомоги згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 22.07.2024 про сплату гонорару у розмірі 10000 гривень 00 копійок - відмовити.
		Цивільний позов  ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (проступку) - задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_8 на користь  ОСОБА_6 15 000 (п`ятнадцять тисяч ) гривень 00 копійок.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...