Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/7235/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 14.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: П/140/7264/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7235/24 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Андрусенко О. О.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом керівника Громадської організації «СВОЇ.УКРАЇНА» Кандиби Андрія Миколайовича до Виконавчого комітету Володимирської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Громадської організації «СВОЇ.УКРАЇНА» Кандиба Андрій Миколайович (далі  керівник ГО «СВОЇ.УКРАЇНА» Кандиба А. М., позивач) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Володимирської міської ради (далі  відповідач) про:
		- визнання бездіяльності відповідача незаконною з питання щодо: підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів; розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах м. Володимир, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; 
		- зобов`язання відповідача вжити заходи щодо: визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів; забезпечення облаштування і функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах м. Володимир з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; виконання умов договорів із суб`єктами господарської діяльності з якими укладено договори щодо тимчасового користування місцем під стоянку таксі у м.Володимир; укладення договорів із суб`єктами господарської діяльності, що користуються місцями під стоянку таксі без укладення договору.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2024 ГО «СВОЇ.УКРАЇНА» надіслано запит до Виконавчого комітету Володимирської міської ради щодо надання: копій затвердженого переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів у місті Володимир, погодженого уповноваженим органом Національної поліції; інформації щодо строків приведення затверджених місць для паркування транспортних засобів у місті Володимир у відповідність до вимог Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі  Правила №1342), та Правил благоустрою території населених пунктів Володимир-Волинської міської територіальної громади, затверджених рішенням міської ради від 13.11.2023 № 30/95. Однак на вказаний запит відповідач листом від 20.02.2024 повідомив про направлення запиту належному розпоряднику запитуваної інформації - Управлінню містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради, який, у свою чергу, листом від 26.02.2024 №50 повідомив про те, що запитувана інформація в Управлінні відсутня.
		З урахуванням наведеного, 03.03.2024 позивачем повторно направлено запит до Виконавчого комітету Володимирської міської ради та листом від 08.03.2024 № 665/1.58/2-24 останній повідомив, що перелік спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів не розроблявся; враховуючи відсутність спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, строки приведення їх до вимог Правил № 1342 відсутні.
		В подальшому, позивачем було направлено запит від 18.04.2024 №54 щодо стоянок таксі, розміщених за адресами: по вул. Ковельській, 100 (біля супермаркету «Наш край»), вул. Ковельській (біля супермаркету «SPAR»), вул. Ковельська 173 (біля Медичного центру), вул. Данила Галицького, 12 (біля супермаркету «Салют»), вул. Ковельській, 46 (біля кафе «Торба»), вул. Ковельській (біля кафе «Сорренто»). У відповідь листом Виконавчого комітету Володимирської міської ради від 24.04.2024 №1177/1.58/2-24 було поінформовано, що договори про використання місця для стоянки таксі на території м.Володимир укладено лише щодо таких адрес як: вул. Данила Галицького, 12 (біля супермаркету «Салют»), вул. Ковельська, 100 (біля супермаркету «Наш край»), вул. Ковельська (біля супермаркету «SPAR»); щодо місць стоянок таксі за іншими адресами правовстановлюючі документи відсутні. 
		Позивач зазначає, що у договорах з підприємцями ОСОБА_1 від 04.04.2024 (щодо тимчасового користування місцем під стоянку таксі по вул. Ковельській 100 (біля супермаркету «Наш край») та з підприємцем ОСОБА_2 від 04.04.2024 (щодо тимчасового користування місцем під стоянку таксі по вул. Ковельській (біля супермаркету «SPAR») встановлено обов`язок орендарів, зокрема, стосовно контролю технічного стану місця стоянки таксі та розробки заходів щодо їх поліпшення, щорічне нанесення та відновлення дорожньої розмітки місця стоянки таксі, утримання та поточний ремонт дорожнього покриття місця стоянки таксі (п.3.2 вказаних договорів). Невиконання цих обов`язків орендарями є підставою для припинення договорів. Однак, замість припинення цих договорів відповідачем з підстави невиконання своїх обов`язків орендарями, були прийняті рішення щодо продовження дії зазначених договорів.
		З урахуванням наведеного вважає, що відсутність належним чином облаштованих майданчиків для паркування, що є об`єктами благоустрою (пункт 7 Правил №1342), унеможливлює користування ними згідно Правил як членами ГО «СВОЇ.УКРАЇНА», так і членами Володимирської громади. Відсутність рішень щодо визначення місць стоянок таксі, відсутність договорів із користувачами місць, що використовуються суб`єктами господарювання для стоянок таксі, наносить пряму матеріальну шкоду територіальній громаді м. Володимир.
		З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
		У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції вказав, що рішенням Володимир-Волинської міської ради від 25.06.2008 №26/9 «Про перелік платних стоянок таксі на території м.Володимир-Волинського» затверджено платні місця для влаштування на конкурсних засадах стоянок таксі із розрахунку 10,0 кв.м. площі на один автомобіль: стоянка по вул. Ковельській біля будинку №132/1 площею 30,0 кв.м.; стоянка по вул. Ковельській біля ринку «УСВ площею 40 кв.м. Також рішенням Володимир-Волинської міської ради від 11.10.2011 №11/15 «Про перелік місць для стоянок таксі на території м.Володимир- Волинського» затверджено перелік місць для влаштування стоянок таксі із розрахунку 10 кв.м. площі на один автомобіль для передачі у користування на конкурсних засадах: стоянка по вул. Ковельській біля супермаркету «Вопак» площею 20,0 кв.м.; стоянка по вул. Ковельській біля магазину «Ольвіта» площею 20,00 кв.м.; стоянка по вул. Ковельській біля бару «Лора» площею 40 кв.м. Також з метою організації та порядку паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Володимира-Волинського рішенням Володимир-Волинської міської ради від 25.02.2011 №6/18 «Про перелік спеціальних земельних ділянок в місті Володимирі-Волинському, виділених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів» затверджено перелік земельних ділянок, спеціально виділених для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та інших місцях, а згідно додатку до такого рішення затверджено такі земельні ділянки як: в районі автостанції, біля речового ринку загальною площею 270 м.кв.; вул. Д. Галицького, біля БТ «Роксолана» 186 кв.м.; вул. Кн. Василька, навпроти ПП «Корал» 96 кв.м.; вул. Кн. Василька, біля магазину «Каштан» 68 кв.м. 
		Також зауважив, що на території Володимир-Волинської міської територіальної громади утворена та функціонує комунальна організація Муніципальна варта Володимирської міської ради, одним із завдань якої згідно Статуту, затвердженого рішенням Володимирської міської ради №27/80 від 18.07.2023№27/80, є здійснення контролю за паркуванням та незаконним розміщенням транспортних засобів згідно Правил благоустрою, що діють на території Володимир-Волинської міської територіальної громади, а також попередження правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, паркування транспортних засобів із фіксуванням в автоматичному режимі та/або в режимі фотозйомки/відеозапису, здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів на території Володимир-Волинської міської територіальної громади, згідно чинного законодавства. Також виконавчим комітетом Володимирської міської ради прийнято рішення від 25.01.2024№55 «Про надання повноважень інспекторам муніципальної варти Володимирської міської ради на виконання функцій Інспекторів з паркування». Відтак, контроль за здійсненням паркування на території громади, дотриманням правил благоустрою, в тому числі на майданчиках для паркування транспортних засобів, а також стоянках таксі здійснюється Інспекторами Муніципальної варти Володимирської міської ради.
		З урахуванням наведеного зазначив, що жодної незаконної бездіяльності, як стверджує у позивач, щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах м. Володимир, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування Виконавчим комітетом Володимирської міської ради допущено не було.
		Крім того, зауважив, що позивач не є суб`єктом господарювання, який користується місцем під стоянку таксі та з таким не укладений будь-який договір щодо тимчасового користування місцем під стоянку таксі на території Володимир-Волинської міської територіальної громади, у свою чергу, позивач не обґрунтував яким чином, у який спосіб та які саме його права чи інтерес порушив Виконавчий комітет Володимирської міської ради.
		У додаткових поясненнях від 23.09.2024 позивач зазначив, що згідно статуту ГО «СВОЇ.УКРАЇНА», затвердженого рішенням установчих зборів засновників громадської організації протоколом №1 від 01.06.2022, громадська організація наділена повноваженнями представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що 14.02.2024 керівник ГО «СВОЇ.УКРАЇНА» ОСОБА_3 надіслав міському голові Володимирської міської ради запит на публічну інформацію №20, в якому просив надати інформацію про: копію затвердженого переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів у місті Володимир, погодженого уповноваженим органом Національної поліції; строки приведення затверджених місць для паркування транспортних засобів у місті Володимир у відповідність до вимог Правил №1342 та Правил благоустрою території населених пунктів Володимир-Волинської міської територіальної громади, затверджених рішенням міської ради від 13.11.2023 № 30/95 (а.с .14-15). 
		Як стверджує позивач, у відповідь Виконавчий комітет Володимирської міської ради листом від 20.02.2024 повідомив про направлення запиту належному розпоряднику запитуваної інформації - Управлінню містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради.
		У свою чергу, Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради листом від 26.02.2024 №50, у відповідь на запит позивача від 14.02.2024 №20, повідомило, що у зв`язку з відсутністю запитуваної позивачем інформації надати її немає можливості (а.с. 16).
		03.03.2024 позивачем повторно направлено запит №39 аналогічного змісту (а.с. 17).
		Листом від 08.03.2024 № 665/1.58/2-24 Виконавчий комітет Володимирської міської ради повідомив, що перелік спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів у місті Володимир не розроблявся; враховуючи відсутність спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, строки приведення їх до вимог Правил № 1342 відсутні (а.с 18).
		18.04.2024 позивач направив запит №54, в якому просив надати: копію договору між Управлінням містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету міської ради та підприємцем ОСОБА_1 на місце під стоянку таксі площею 30,0 кв. м. по вул. Ковельській,100 (біля супермаркету «Наш край»); копію договору між Управлінням містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету міської ради та підприємцем ОСОБА_2 на місце під стоянку таксі площею 30,0 кв. м. по вул. Ковельській (біля супермаркету «SPAR») терміном на 5 років; інформацію щодо нормативних підстав функціонування стоянок таксі за адресами: вулиця Ковельська 173 (біля Медичного центру), вулиця Данила Галицького, 12 (біля супермаркету «Салют»), вулиця Ковельська, 46 (біля кафе «Торба»), вулиця Ковельська (біля кафе «Сорренто») (а.с 19).
		Листом від 24.04.2024 №1177/1.58/2-24 Виконавчий комітет Володимирської міської ради повідомив, що відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради №99 від 28.03.2024 було продовжено дію договорів оренди місць для розміщення стоянок таксі, які попередньо були передані в оренду на конкурсних засадах, з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Земельна ділянка кадастровий номер 0710200000:01:001:1427 площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 , знаходиться в оренді гр. ОСОБА_4 відповідно до договору оренди землі від 29.11.2013. Правовстановлюючі документи на місце стоянки під таксі за адресами: по АДРЕСА_2 (біля Медичного центу), АДРЕСА_3 (біля кафе «Торба») та вул. Ковельська (біля кафе «Соренто») відсутні (а.с. 20). Одночасно позивачу було надіслано копії договорів про використання місця для стоянки таксі на території м. Володимира від 04.04.2024, укладених з фізичними-особами підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с 21-22).
		Вважаючи бездіяльність Виконавчого комітету Володимирської міської ради з питання щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів та щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах м. Володимир, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування, незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР(далі - Закон №280/97-ВР)визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Згідно з частиною першою статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Пунктом 56-1 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов,Правил дорожнього рухута інших нормативних документів.
		Відповідно до пункту 8 пункту «а» статті 28 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.
		Підпунктами 4, 7-1 пункту «а» статті 30 Закону №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
		Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов,Правил дорожнього рухута інших нормативних документів.
		Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила № 1342.
		Пунктом 4 Правил № 1342 визначено, що у цихПравилах терміни вживаються у такому значенні: відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил іПравил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно доПравил дорожнього руху; спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил іПравил дорожнього руху.
		Відповідно до пункту 6 Правил № 1342 контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).
		Згідно з пунктом 8 вказаних Правил розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
		Відповідно до пунктів 12,13, 15,17, 22 Правил № 1342 Правил № 1342 майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил іПравил дорожнього руху.
		Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.
		Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та дорожньою розміткою.
		На спеціально обладнаних майданчиках для паркування у разі можливості встановлюється система відеоспостереження за рухом транспортних засобів на їх території і табло із змінною інформацією про наявність вільних місць для паркування, яке розташовується на в`їзді. Відеоінформація повинна зберігатися не менш як один місяць.
		На майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Відстань від в`їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
		У даній справі керівник ГО «СВОЇ.УКРАЇНА» ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність Виконавчого комітету Володимирської міської ради щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах м. Володимир, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування, до відання якого належать такі повноваження згідно пункту 8 пункту «а» статті 28, підпунктів 4, 7-1 пункту «а» статті 30 Закону №280/97-ВР.
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		У розвиток цієї конституційної норми, частиною першою та третьою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. 
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина першастатті 2 КАС України).
		Згідно з пунктом 8 частини першоїстатті 4 КАСУкраїни позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду .
		Системний аналіз положень статейКонституції Українита КАС України свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першоїстатті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «прав» має один і той же зміст.
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
		Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача, яка стверджує про їх порушення з боку відповідача.
		Суд зазначає, що розглядаючи дану справу щодо оскарження бездіяльності Виконавчого комітету Володимирської міської ради та, як наслідок, вимог про зобов`язання останнього вчинити певні дії, перш за все необхідно пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		У додаткових поясненнях від 23.09.2024 позивач зазначив, що згідно статуту на ГО «СВОЇ.УКРАЇНА» покладено повноваження щодо представництва та захисту своїх законних інтересів та законних інтересів своїх членів чи інших осіб, в тому числі у судах.
		Однак, суд звертає увагу на те, що доводи позивача є абсолютно абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на жодні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. 
		При цьому, позивач не виділяє жодних конкретних осіб, за захистом прав яких він звернувся до суду, а лише абстрактно посилається на наявність таких осіб, що не дає суду можливості визначити дійсне порушення прав, свобод чи інтересів цих осіб у спірних правовідносинах.
		Так, за змістом пункту 1статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу об`єднання з іншими особами.
		Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина першастатті 36 Конституції України).
		Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третястатті 1 Закону України «Про громадські об`єднання»).
		Відповідно до пунктів 3 і 7 Рекомендації CM/Rec(2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо створення та діяльності неурядових організацій від 10.10.2007 (далі - Рекомендація) неурядові організації можуть бути як неформальними об`єднаннями або організаціями, так і об`єднаннями або організаціями, що мають статус юридичної особи. Неурядові організації, які мають статус юридичних осіб, повинні мати ту ж правоздатність, якою зазвичай користуються інші юридичні особи, і на них повинні поширюватися ті ж зобов`язання та санкції, що накладаються адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством, які, зазвичай, застосовуються до таких юридичних осіб.
		Реалізація гарантованогостаттею 55 Конституції Україниправа забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
		Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осібЗакон України «Про громадські об`єднання»не деталізує. Відтак, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів.
		Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2019 в справі № 804/200/22552/17.
		Як наголошувалось вище, за змістом частини 1статті 5 КАСкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.
		За змістом пункту 9 частини п`ятоїстатті 160 КАСзазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другоїстатті 55 Конституції України, статей2,5 КАС України.
		При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
		Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
		У постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 по справі № 21-34а15 зазначено, що за змістомстатті 6 КАС(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
		Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено устатті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, при цьому, порушення вимог закону рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем факту порушення його особистих прав та охоронюваних законом інтересів або інших осіб, на захист прав та інтересів яких він має повноваження звертатись до суду.
		З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
		Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		Крім того, слід зазначити, що згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 11 Закону України «Про громадські об`єднання»статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.
		Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 вказав про те, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
		Тобто, визначення у статуті завдань та цілей громадської організації не означає автоматичне виникнення у неї права звернення до суду із позовом щодо захисту прав своїх членів чи інших осіб, позаяк для цього мають бути відповідні законодавчі приписи.
		Згідно з пунктом 2.1 глави 2 «Мета (цілі), завдання та напрями діяльності організації» статуту ГО «СВОЇ.УКРАЇНА», затвердженого рішенням установчих зборів засновників громадської організації протоколом №1 від 01.06.2022 (а.с. 57-65), метою організації є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, медичних, культурних, екологічних, оздоровчих та інших інтересів членів організації та інших осіб.
		Відповідно до пункту 2.3 глави 2 «Мета (цілі), завдання та напрями діяльності організації» статуту ГО «СВОЇ.УКРАЇНА» для досягнення своєї мети (цілей) та виконання статутних завдань організація у встановленому чинним законодавством порядку має право, зокрема, представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.
		Водночас, норми чинного законодавства не передбачають виникнення у громадської організації права на представництво в суді інтересів фізичних чи юридичних осіб лише на підставі завдань організації, самостійно визначених нею у своєму статуті.
		Положення статуту громадської організації не можуть підміняти норми чинного законодавства щодо представництва інтересів громадян чи інших осіб у суді та не мають вищої юридичної сили за відповідні норми процесуального закону.
		Статутні завдання громадської організації не є альтернативою та не свідчать про волевиявлення певної особи на захист своїх прав у суді.
		Відповідно до частини першоїстатті 55 КАСУкраїни сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		Згідно з частинами першою, другоюстатті 57 КАСпредставником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другоїстатті 43 цього Кодексумає адміністративну процесуальну дієздатність.
		За змістом частини першоїстатті 53 КАСу випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах .
		З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адміністративного суду з позовом, брати участь у розгляді справ за його позовом (заявою), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи .
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами .
		Отже, до адміністративного суду можуть звертатися фізичні чи юридичні особи, права яких є безпосередньо порушені суб`єктом владних повноважень, або особисто, або через представника - адвоката чи, у визначених випадках, фізичну особу, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, законного представника.
		Також правом представництва наділені особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Громадська організація не належить до кола законодавчо визначених суб`єктів, яким надано право звертатися, захищати права та представляти у суді інтереси інших осіб.
		Ці вимоги законодавства щодо представництва в адміністративному процесі є чіткими та передбачуваними для позивача.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 826/14230/16.
		Підсумовуючи вище наведене суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18 та інших.
		З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного суд,ового рішення.
		Позивач: керівник Громадської організації «СВОЇ.УКРАЇНА» ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Виконавчий комітет Володимирської міської ради (44700, Волинська область, місто Володимир, вулиця Галицького Данила, 5, код ЄДРПОУ 04051282).
		 
		Суддя О. О. Андрусенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...