Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/25955/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 14.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: П/420/26153/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/25955/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 жовтня 2024 року м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий зміст позовних вимог.
		ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: 
		- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 як суб`єкта владних повноважень щодо не надання відстрочки від мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловіка, на утриманні якого знаходяться 3-є або більше дітей;
		- встановити факт утримання 3-х дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо надання йому відстрочки від мобілізації з урахуванням висновків та доводів суду. 
		Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звільнений з ЗСУ на підставі 4 абзацу ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 25.05.2023 року позивач взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 . 12 травня 2024 року під час зупинки поліцейськими м. Ізмаїл на в`їзді до м. Ізмаїл при перевірці даних позивача в системі «Оберіг», позивач отримав зауваження від працівника ІНФОРМАЦІЯ_8 , що відповідно до системи «Оберіг» в позивача немає відстрочки від мобілізації. На надані документи про підстави і надану відстрочку ІНФОРМАЦІЯ_9 , працівник ІНФОРМАЦІЯ_8 звернув увагу позивача на необхідність звернення до ІНФОРМАЦІЯ_10 з метою зобов`язати останнього внести необхідні зміни та дані в систему «Оберіг». На виконання зауваження працівника ІНФОРМАЦІЯ_8 громадянином ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10 була надіслана заява від 15 травня 2024 року про внесення відповідних даних про відстрочки в систему «Оберіг», з доданими документами, які підтверджують наявність відстрочки. Заява була надіслана рекомендованим пріоритетним листом з описом вкладених документів. Заява отримана отримувачем 28.05.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Після 01 червня 2024 року позивач отримав телефонний дзвінок з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_10 для оновлення облікових даних та написання заяви встановленого зразку про надання відстрочки, хоча відстрочка вже була надана ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідчить запис з печатками та підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 у військовому квитку позивача СО400964 на сторінці 28. Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 від 19 червня 2024 року вих. № 1275/1960, отриманим позивачем засобами поштового зв`язку, позивача повідомлено, що згідно поданих ним документів, він не має право на відстрочку, так як громадянин ОСОБА_1 не надав свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням його батьківства.
		Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
		Процесуальні дії, вчинені судом.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо встановлення факту утримання 3-х дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; в іншій частині позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
		Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Обставини справи.
		23 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , видане Ізмаїльським міжрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 23 жовтня 2018 року, актовий запис № 643.
		Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 223-ОС від 10.05.2023 року, ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та направлено на постановку на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
		ІНФОРМАЦІЯ_9 до військового квитка, ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 внесено запис про те, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 частині 1 абзац 4 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
		Запис, який міститься на сторінці 28 військового квитка позивача серії НОМЕР_3 , завірений печатками та підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 .
		Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради 17.05.2019 року, ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_5 (мати) є багатодітними батьками.
		Відповідно до довідки Василівської сільської ради Болградського району Одеської області № 424 від 25.06.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають сумісно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на його утриманні.
		25.05.2023 року ОСОБА_1 взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		15 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 частині 1 абзац 4 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
		Листом від 29.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомив позивача про те, що ним не надано свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства позивача.
		Вважаючи, бездіяльність відповідача щодо не надання відстрочки від мобілізації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Джерела права й акти їх застосування.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
		На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
		Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Цією ж статтею Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
		Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
		Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		У силу пункту 12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
		Висновки суду.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
		Предметом спору у цій справі є розгляд і вирішення заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_14 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від ОСОБА_1 заяви та документів, які підтверджують наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, повинен був розглянути зазначене питання.
		Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було. Лист від 29.06.2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який породжує певні юридичні наслідки.
		Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		Водночас, суд звертає увагу, що Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, внесено зміни, зокрема, у статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
		Одночасно суд враховує, що з 18 травня 2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.
		Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
		голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
		члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
		Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
		Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
		Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
		Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
		На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
		Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
		У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
		До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Отже, на дату вирішення справи судом відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		При цьому, відповідач за потреби надсилає запити до відповідних державних органів або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів для перевірки наявності підстав надання відстрочки.
		Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.
		З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 15.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини першій статті 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
		При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024р. у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024р. у справі №120/4459/23.
		Стосовно вимог про надання відстрочки від мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є багатодітним батьком та має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 17.05.2019 року.
		Також, факт перебування дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають сумісно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 на утриманні позивача підтверджується довідкою Василівської сільської ради Болградського району Одеської області № 424 від 25.06.2024 року, довідкою Василівської сільської ради Болградського району Одеської області № 423 від 25.06.2024 року та актом № 182 від 04.07.2024 року обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.
		Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що питання щодо перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох дітей віком до 18 років вже вирішувалося керівництвом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України під час вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, про що свідчить наказ № 223-ОС від 10.05.2023 року та запис начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 на сторінці НОМЕР_5 військового квитка позивача серії НОМЕР_3 , про те, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 частині 1 абзац 4 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
		Вказаний запис завірений печатками та підписом уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_8 . Нечинним не визнавався, а тому має враховуватися відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача від 15.05.2024 року.
		Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
		Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У постанові Верховного Суду 25.03.2020р. у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, а тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
		Таким чином, суд може та навіть зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 29.06.2024 року за № 1275/1960, у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
		Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
		Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню. 
		Розподіл судових витрат.
		Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.
		Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 29.06.2024 року за № 1275/1960, у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
		4. В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		 
		Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
		 
		СуддяА.В. Бутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...