Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/10590/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 15.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.
Дата набрання законної сили: 15.10.2024
Номер судового провадження: А/857/22932/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/10590/24 пров. № А/857/22932/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		Головуючого судді Сеника Р.П.,
		суддів Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.,
		з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року у справі №161/10590/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
		суддя в 1-й інстанції Ковтуненко В.В.,
		дата ухвалення рішення 21.08.2024,
		місце ухвалення рішення м. Луцьк,
		дата складання повного тексту рішення 30.08.2024, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , апелянт, позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови №339 від 20.05.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Позивач покликався на відсутність складу адміністративного правопорушення, порушення строків накладення адміністративного стягнення, а також самої процедури при складенні протоколу та постанови.
		Вважає, що спірна постанова є протиправною та такою, що слід скасувати. 
		Викладене зумовило звернення до суду із цим позовом.
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №161/10590/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
		В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даного спору та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке підлягає скасуванню.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 27.02.2024 позивач належним чином з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних за результатами проходження військово-лікарської комісії. Отже спірну постанову винесено відповідачем з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, без з`ясування всіх обставин справи та за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
		Наголосив, що від свого обов`язку позивач не ухилявся, сумлінно пройшов військово-лікарську комісію та повідомив про факт її проходження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Закінчити здійснення дообстеження позивачу вдалося до 12.03.2024, а саме 27.02.2024. Таким чином, з позиції апелянта, свій обов`язок він виконав належним чином, правил військового обліку не порушив, оскільки з`явився за викликом раніше, ніж було визначено у повістці, яку навмисно видано із запасом через те, що було невідомо скільки триватиме дообстеження.
		Вважає, що існують підстави для закриття відповідного провадження через відсутність події адміністративного правопорушення.
		Крім того, ні в протоколі, ні в постанові не вказано кваліфікуючої ознаки, за якою позивача притягнуто до відповідальності за нібито вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
		Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції від 21.08.2024 та прийняти нову постанову про повне задоволення позову.
		ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги. Наголосив на відсутності складу адміністративного правопорушення, притягнення його до адміністративної відповідальності поза строками, передбаченими ст. 38 КУпАП, а також порушеннях в частині незазначення в протоколі та спірній постанові кваліфікуючих ознак нібито допущеного ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП. 
		Просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
		Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 12.02.2024 ОСОБА_1 отримав повістку, яка зобов`язувала його з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2024. У вказаний у повістці строк до відповідача не прибув, чим порушив п.п. 2 п. 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.
		Першочергово, суд першої інстанції звернув увагу, що безпосередньо позивачем не заперечувався факт отримання виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у вигляді повістки. Обов`язок явки позивача за отриманою повісткою був беззаперечним.
		Суд першої інстанції вважав, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення №339 від 20.05.2024 та за формою і змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній містяться дані, як того вимагається даною нормою права.
		В іншій частині аргументи позивача зводяться до довільного побутового трактування положень чинного законодавства, особистих суджень та маніпуляції поняттями та обставинами, які не мають відношення для правильного вирішення викниклого адміністративного спору по суті.
		У зв`язку з викладеним, судом першої інстанції констатовано правомірність винесення постанови про адміністративне правопорушення №339 від 20.05.2024, яка за формою та змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній містять всі дані, як того вимагається даною нормою права. При цьому, позивачем взагалі не надано суду належних доказів, на підтвердження своїх позовних вимог. 
		З огляду на викладене, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із такого.
		Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 годин 12.03.2024. Оповіщення позивача було здійснене шляхом вручення йому о 11.00 годин 12.02.2024 відповідної повістки, про одержання якої позивач власноручно проставив особистий підпис.
		В день та час, які були зазначені в повістці, а саме - 09.00 годин 12.03.2024 ОСОБА_1 за викликом до відповідача не з`явився. 
		06.05.2024 офіцером відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено протокол №339 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП. Як вбачається із змісту протоколу, 12.02.2024 ОСОБА_1 отримав повістку, яка зобов`язувала його з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2024 для уточнення облікових даних. У визначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не прибув, чим порушив додаток 2 постанови №1487 від 90 грудня 2022 року (так у документі).
		В подальшому, 20.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було винесено постанову №339 (а.с. 18), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею ч. 2 ст. 210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.
		Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 12.02.2024 ОСОБА_1 отримав повістку, яка зобов`язувала його з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2024. У вказаний у повістці строк до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не прибув, чим порушив п.п. 2 п. 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
		Оскільки позивач не погодився із спірною постановою, звернувся до суду із цим позовом.
		З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
		Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, та Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
		За змістом п. 2 ч. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
		Пунктом 79 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
		- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
		- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
		- виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
		- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
		Судом першої інстанції достеменно встановлено, що 12.02.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було оповіщено про виклик на 09.00 годин 12.03.2024 для уточнення військово-облікових даних. Оповіщення позивача було здійснене шляхом вручення йому о 11.00 годин 12.02.2024 відповідної повістки, про одержання якої позивач власноручно проставив особистий підпис.
		Зазначені обставини були визнані ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи.
		Позивачем також не заперечувалося те, що в день та час, які були зазначені в повістці він за викликом не з`явився. 
		Позивач мотивував неявку за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 тим, що він закінчив проходження ВЛК раніше, ніж 12.03.2024 та виконав свій обов`язок щодо явки до відповідача 27.02.2024.
		У протоколі про адміністративне правопорушення від 06.05.2024 позивач надав пояснення про те, що у лютому він прибув до ТЦК щоб завершити процедуру взяття на військовий облік та його повідомили, що потрібно прибути для отримання військового квитка у зручний для нього час. Свій обов`язок щодо прибуття він виконав саме 27.02.2024, оскільки дата 12.03.2024 була надана із запасом для проходження ВЛК.
		Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		20.05.2024 винесено спірну постанову №339 (а.с. 18), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень, у зв`язку з неявкою 12.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою, чим порушено п.п. 2 п. 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпосередньо позивачем не заперечувався факт отримання виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у вигляді повістки та обов`язок явки ОСОБА_1 за отриманою повісткою був беззаперечним.
		Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Оцінюючи викладене у сукупності колегія суддів погоджується з тим, що у відповідача були наявні достатні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відповідною статтею КУпАП та накласти на нього відповідне адміністративне стягнення.
		Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в іншій частині аргументи позивача зводяться до довільного побутового трактування положень чинного законодавства, особистих суджень та маніпуляції поняттями та обставинами, які не мають відношення для правильного вирішення викниклого адміністративного спору по суті, зокрема, в частині доводів про строк притягнення до адміністративної відповідальності.
		Основним доводом апелянта є закінчення на час накладення адміністративного стягнення оскарженою постановою (20.05.2024) строку накладення адміністративного стягнення.
		Так, за позицією позивача оскільки в повістці позивачу був встановлений термін прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2024, то перебіг строку правопорушення (неприбуття по повістці) почався з 12.03.2024, двомісячний строк накладення адміністративного стягнення сплинув 12.05.2024, а це правопорушення не є триваючим, адже обов`язку з`явитися у подальші дні для позивача ані повісткою, ані нормативно-правовими актами, ані законодавством не встановлено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП (у редакції чинній станом на момент 12.03.2024) Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		Не зважаючи на викладене, ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
		Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
		Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
		Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
		Колегія суддів зауважує, що у вказану статтю Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 №3696-IX внесено зміни після частини шостої доповнено новою частиною такого змісту: "Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення".
		Однак, відповідні зміни набрали чинності тільки з 19.05.2024 та не були чинними на день вчинення правопорушення 12.03.2024.
		Як вказано вище, приведеним вище приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як вказано у отриманій ним повістці.
		Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, є 12.03.2024, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити саме 12.03.2024.
		Постанова №339 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 20.05.2024, тобто після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
		Колегія суддів зауважує, що про неявку позивача за викликом по повістці ТЦК стало відомо 12.03.2024, коли позивач не з`явився по повістці. Крім того, відповідно до звернення від 26.04.2024 №4592 до Луцького РВ поліції ГУ НП у Волинській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, ОСОБА_1 , до такого долучено рапорт та копію розписки про отримання позивачем повістки на 12.03.2024.
		Отже, відповідачем правопорушення виявлено щонайменше 12.03.2024, тобто у будь-якому випадку, якщо й вважати таке правопорушення триваючим, адміністративне стягнення накладене на позивача поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.
		За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
		Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ч. 1 ст. 38 КУпАП, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.
		Щодо інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
		Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
		Оскільки при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір 605,60 грн та при зверненні до апеляційного суду 908,40 грн, такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року у справі № 161/10590/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 339 від 20 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять гривень) грн 60 коп при зверненні до суду першої інстанції та 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп. при зверненні до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко   Н. М. Судова-Хомюк  Повне судове рішення складено 15.10.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...