Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/1282/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2024. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/488/99/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021150030000194

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа № 487/1282/22
		номер провадження № 1-кп/488/99/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                       17.10.2024 року                    
		Корабельний районний суд м. Миколаєва
		у складі колегії суддів:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		прокурора ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 , 
		захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 , 
		законних представників потерпілої ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 
		представника потерпілої ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_15 , 
		розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,-
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Очаків Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_2 ,-
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.4 ст.152, КК України,- 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		ОСОБА_7 в літній період часу 2020 року, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у ранкову пору доби, знаходячись на території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , будучи достеменно обізнаним, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що остання не досягла статевої зрілості, не може об`єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, дочекався, доки рідні ОСОБА_12 , її дідусь - ОСОБА_16 та мати обвинуваченого- ОСОБА_17 , покинуть житло та не будуть свідками його діяння, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на розпусні дії сексуального характеру відносно малолітньої, зайшовши до приміщення кімнати ОСОБА_12 , сів на її ліжко, яке розташоване по праву сторону від входу та застосовуючи насильство, що виражалось у подоланні супротиву шляхом силоміцного покладання малолітньої ОСОБА_12 на спину обличчям до нього, а також погрожуючи застосуванням фізичного насильства, що виражалось у перегортанні потерпілої обличчям на подушку, та застосовуючи психологічне насильство у вигляді погроз здати дитину у дитячий будинок, розпочав вчинювати розпусні дії сексуального характеру. Задля доведення виниклого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_7 , з метою задоволення статевої пристрасті, вчинення фізичних розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_12 , порушуючи нормальний розвиток потерпілої, своєю рукою зняв з неї нижню білизну, тим самим оголивши її статеві органи, після чого, з метою збудження у ОСОБА_12 статевого інстинкту, почав непристойно доторкатись до анального отвору дитини своїм статевим членом, який перебував у стані ерекції, викликаючи тим самим статеве збудження малолітньої потерпілої, чим вчинив розпусні дії фізичного характеру відносно останньої, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток ОСОБА_12 .
		Він же, у серпні 2020 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у ранкову пору доби, знаходячись на території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , будучи достеменно обізнаним, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що остання не досягла статевої зрілості та не може об`єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, дочекався, доки рідні ОСОБА_12 , її дідусь - ОСОБА_16 та мати обвинуваченого- ОСОБА_17 , покинуть житло та не будуть свідками його діяння, реалізуючи свій злочинний намір, зайшов до приміщення кімнати ОСОБА_12 та ліг на ліжко поряд з малолітньою. Знаходячись у вказаному положенні, усвідомлюючи що вказані дії порушують нормальний розвиток малолітньої ОСОБА_12 , своєю рукою почав здійснювати активні дії сексуального характеру, які виразились у непристойному доторканні до її грудей. У подальшому, усвідомлюючи те, що малолітня ОСОБА_12 не чинить опір, почав непристойно доторкатись своєю рукою до статевого органу та сідниць малолітньої, попередньо знявши з неї нижню білизну, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток потерпілої ОСОБА_12 ..
		Він же, у січні 2021 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, знаходячись на території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , будучи достеменно обізнаним, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що остання не досягла статевої зрілості та не може об`єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, дочекався, доки рідні ОСОБА_12 , її дідусь - ОСОБА_16 та мати обвинуваченого- ОСОБА_17 , покинуть житло, тобто не будуть свідками його діяння, зайшовши до приміщення кімнати ОСОБА_12 , де малолітня лежала в ліжку, сів на її ліжко, яке розташовується по праву сторону від входу. Перебуваючи у вказаному місці ОСОБА_7 , застосовуючи психологічне насильство, що виражалось у вигляді погроз здати дитину у дитячий будинок, розпочав вчиняти розпусні дії сексуального характеру. Задля доведення виниклого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_7 , з метою задоволення статевої пристрасті, вчинення розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_12 , порушуючи нормальний розвиток потерпілої, своєю рукою зняв нижню білизну останньої, тим самим оголивши її статеві органи, після чого, з метою збудження у малолітньої ОСОБА_12 статевого інстинкту, почав непристойно доторкатись до анального отвору дитини своїм статевим членом, який перебував у стані ерекції, викликаючи тим самим статеве збудження малолітньої потерпілої, чим вчинив розпусні дії фізичного характеру відносно останньої, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітньої ОСОБА_12 ..
		Він же, у серпні 2020 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, знаходячись на території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , будучи достеменно обізнаним, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що остання не досягла статевої зрілості та не може об`єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, після вчинення розпусних дій щодо малолітньої, які мали місце в цей же день у серпні 2020 року за вказаних вище обставин, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_12 , усвідомлюючи що ОСОБА_12 не здатна вчинити активний опір, силоміць провів її до ванної кімнати, яка розташовується на території вищевказаного будинку, де, знаходячись навпроти ОСОБА_12 , поставив останню у положення на коліна, після чого вчинив дії сексуального характеру, які виразились у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, а саме в примушуванні малолітньої потерпілої до вчинення активних дій, які виразились у введенні до рота ОСОБА_12 статевого члена, який перебував у стані ерекції, що тривало певний час.
		Обвинувачений у судовому засіданні в інкримінованих злочинах винним себе не визнав, суду показав, що справа відносно нього повністю сфабрикована, потерпіла ОСОБА_12 його оговорює під впливом законного представника ОСОБА_14 , яка схилила ОСОБА_12 до обману задля того, щоб його вигнали з будинку та щоб ОСОБА_14 оформила над ОСОБА_12 опіку. ОСОБА_12 схильна до обману та фантазування, всі ці обставини вона вигадала. Поміж іншого, обвинувачений вважає, що органом досудового розслідування порушено територіальну підслідність, оскільки розслідування повинно було проведено Корабельним РВ.
		Узагальнені доводи обвинуваченого, загалом, зводяться до його незгоди з проведеним досудовим розслідуванням та судовим розглядом вцілому, незгоди з усіма прийнятими слідчим, прокурором, слідчим суддею та суддями апеляційної інстанції процесуальними рішеннями; такі доводи обвинуваченого частково дублюють клопотання його захисника з приводу визнання доказів недопустимими, оцінку якими судом буде надано нижче. У зв`язку із викладеним, обвинувачений просить його виправдати в інкримінованих злочинах і справу відносно нього закрити.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та прокурором в зв`язку з порушенням правил збирання й закріплення доказів та невідкриттям окремих доказів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а також посилаючись на відсутність беззаперечних доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованих злочинів, вважала за необхідне обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинах виправдати. За думкою захисника, невинність ОСОБА_7 , поміж іншого, підтверджена висновком експерта, відповідно до якого в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_7 кров, клітини буккального і піхвового епітелію не знайдені, тому ніяких розпусних дій відносно потерпілої обвинувачений не вчиняв.
		Так, захисник обвинуваченого послалась на наступні обставини:
		щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 20.01.2021 року, як доказу - слідча дія була проведена з грубим порушенням КПК України, бо проведена у житлі, при цьому, вимоги ст.233 КПК України не дотримано, немає ухвали слідчого судді на проведення огляду місця події, слідча дія проведена без відеофіксації, огляд проведений слідчим ОСОБА_18 , який не мав повноважень у даному кримінальному провадженні, до групи слідчих не призначався, тому похідні докази, що вилучені в ході огляду є недопустимими також, як і представлені висновки експертиз - №62/Ц від 10.02.2021 року, №108-і від 15.02.2021 року, №107-і від 09.02.2021 року з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», бо зразки, які стали підставою для проведення експертиз, отримані в результаті незаконної слідчої дії;
		враховуючи, що стороні захисту, відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів кримінального провадження, не відкривались відеозаписи допиту ОСОБА_12 , які є додатком до психологічного висновку спеціаліста від 22.02.2022 №74, на яких зафіксовано розмову потерпілої з невідомою особою без повноважень ОСОБА_19 , в протоколі відсутня відмітка про надання доступу стороні захисту до відеоматеріалів та речових доказів, про здійснення стороною захисту копіювання цих матеріалів на переносний носій, відсутні докази (прохання та дозвіл) внесення слідчим до слідчої кімнати СІЗО м.Миколаєва ноутбука для відтворення ОСОБА_20 зазначених відеодоказів, тому висновок експерта №СЕ-19/115-22/1740 ПС від 23.02.2022 року, предметом дослідження якого став цей оптичний диск, ухвала Заводського р/с м.Миколаєва від 01.02.2022 року про допит потерпілої в порядку ст.225 КПК України, журнал судового засідання від 01.02.2022 року та оптичний диск фіксації судового засідання в Заводському р/с м.Миколаєва, а також всі висновки експертів по справі, предметом дослідження яких стали ці оптичні диски, слід визнати недопустимим доказами по справі; 
		приймаючи до уваги, що відібрання зразків в ОСОБА_12 . 19.01.2022 року проведено слідчим ОСОБА_21 , який не входив до складу групи слідчих, а також до внесення відомостей у ЄРДР, оскільки час проведення слідчої дії з 14.00 години було виправлено на 22.00 години, а проведення слідчих дій у нічний час не допускається, - названий протокол є недопустимим доказом, а інші докази, отримані в ході його проведення, - висновок експерта №135-і від 12.02.2021 року, який є похідним, також має бути визнані недопустимим.
		За думкою сторони захисту, поміж іншого, враховуючи неприязні відносини, що склалися в родині ОСОБА_16 , його заява про вчинення ОСОБА_20 злочину відносно потерпілої, слугувала виключно, щоб позбутися ОСОБА_20 з їх будинку, тим самим ОСОБА_16 оговорив обвинуваченого.
		Натомість, показання обвинуваченого за інкримінованими злочинами, повністю спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів - показаннями потерпілої, законного представника та свідків:    
		так, неповнолітня потерпіла ОСОБА_12 суду показала, що за адресою по АДРЕСА_3 вона мешкала з дідусем та матір`ю обвинуваченого ОСОБА_17 , які цей будинок орендували. В один із днів приїхав син ОСОБА_17 - обвинувачений ОСОБА_7 з-за кордону та став мешкати з ними. Він мешкав у них спочатку менше пів року, потім уїхав, а через деякий час знову повернувся. ОСОБА_7 знав, що вона навчається у школі та скільки їй років.
		Влітку 2020 року, коли дідусь з дружиною о 04.00 годині ранку їхали на роботу, вона залишалась з обвинуваченим сама вдома. Вона брала ноутбук та грала в ігри у себе в кімнаті. До неї заходив обвинувачений. Спочатку присідав до неї на ліжко, просто спілкувався, а потім просив посунутися до нього, вона завжди заперечувала, на що він з силою закривав ноутбук, та починав до неї лізти. В один із днів влітку 2020 року він сказав, що якщо вона щось розповість про це, їй все одно ніхто не повірить, бо вона дитина, що за це її можуть здати в дитячий будинок, та він доведе, що вона бреше. Після того він ліг до неї, став обіймати її, лізти руками до грудей та в інтимну зону, що нижче живота. Вона стала застосовувати силу, намагалась вирватися і кричати, на що обвинувачений розвернув її головую в подушку, щоб не кричала. Коли вона вже не могла кричати, бо почала задихатися, стала просити його, щоб він припинив це робити, на що він повідомив, що все одно буде робити те, що хоче, що якщо вона не зробить те, що він просить, він все одно виконає свій намір насильно. Після того він стащив її з ліжка та потягнув до ванної кімнати. Вона перебувала на підлозі на колінах - так, як сказав ОСОБА_7 , а він стояв біля неї, потім він дістав свій статевий орган та став із силою запихати їй його до рота, бо вона відмовлялась це робити. Це тривало хвилин 10, а потім він казав, щоб вона йшла та одягалась. Сам залишався у ванній кімнаті.
		Такі ж самі дії обвинувачений вчиняв на протязі пів року, приблизно більше 20 разів. Коли він робив це на ліжку, він знімав все з ліжка, залишав лише клейонку, щоб не було ніяких слідів після себе.
		Так, вона дійсно підтверджує, що такі насильницькі дії ОСОБА_20 відносно неї, які викладені в обвинувальному акті, мали місце, однак їх було набагато більше. Так, влітку 2020 року, коли вони мешкали по АДРЕСА_3 , обвинувачений розвернув її обличчям на подушку, щоб вона не могла дихати і не кричала, зняв з неї труси і халат, оголив свій статевий член, ним торкався до її анального отвору.    
		Також влітку 2020 року, спочатку на ліжку зняв з неї білизну, своїми руками став торкатися до грудей, сідниць та статевого органу, після того потащив до ванної кімнати. Вона намагалась вирватися і побігти, однак він скрутив руки позаду спини і завів до ванної кімнати, де вчинив описані нею раніше дії сексуального характеру щодо орального проникнення до її тіла з використанням свого статевого органу.
		Потім ОСОБА_7 уїхав, а вони переїхали за іншою адресою на АДРЕСА_2 . Та коли обвинувачений повернувся до них за вказаною адресою, такі дії відносно неї він почав вчиняти знову. Став до неї заходити до кімнати без стуку, казав, що буде її виховувати, бо вона не слухняна дівчина та одним ранком взимку 2021 року ліг до неї на ліжко, казав, що любить її, хоче, щоб вона була його дівчиною, спочатку ОСОБА_7 завжди руками торкав її груди та інтимну зону, що нижче живота, після того своїм членом торкався її анального отвору, в інший раз знову змусив її вчинити оральний статевий акт. Такі дії було вчинено багато разів- також десь більше 20. До всього цього вона відносилась з огидою.
		В той день, коли ОСОБА_7 був затриманий, дорослі пішли на роботу, обвинувачений був п`яний. Вона зібралась і пішла на вулицю та подзвонила бабусі ОСОБА_22 , повідомила, що обвинувачений п`яний та що вона пішла з дому через це. Коли дід з бабою приїхали, вона разом з ними прийшла додому, обвинувачений з дідусем посварились, між ними відбулась бійка, вона повідомила про це брата обвинуваченого, який сказав, що викличе поліцію. Вона сказала брату, що обвинувачений її домагався, а потім приїхала поліція, яким вона розповіла про розпусні дії обвинуваченого відносно неї. В цей же день поліція її відвозила до гінеколога та до психолога, яким вона все розповідала. Коли вона приїхала додому, ОСОБА_22 їй сказала, що все це вона вигадала. Дідусь спочатку їй повірив, а потім підтримав ОСОБА_22 , що вона все вигадала. Надалі ОСОБА_22 стала провокувати з нею сварки, її обвинувачувала, що вона хоче посадити її сина, звинуватити його та оговорити, щоб він з ними не мешкав, тому вона вирішила збігти з дому.    
		Дідусю вона нічого не казала, бо боялась. Обвинувачений у тому числі погрожував їй, що якщо вона піде з дому, він напустить газ у будинок і він вибухне. Такі його погрози вона сприймала реально, вона розуміла, що він їх може здійснити, у тому числі щодо погроз здати її у дитячий будинок, бо дід та баба прислухалися до обвинуваченого, а їй не повірили б.
		Покарати обвинуваченого потерпіла просить суворо;
		показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_14 , яка суду пояснила, що потерпіла ОСОБА_12 - її онука, вона, ОСОБА_14 , є матір`ю батька ОСОБА_12 , наразі вона є опікуном дитини. Її син та мати потерпілої дуже рано розійшлися та син не записаний батьком дитини в свідоцтві про її народження. Після смерті матері потерпілої - 22.01.2016 року, коли дитині було близько 5 років, дідусь її забрав до себе та вона стала жити з дідом та його дружиною ОСОБА_22 . Дід перешкоджав її спілкуванню з дитиною, останній зловживав спиртними напоями, йому було все одно до проблем дитини, бо більший час він був п`яний. Коли вона повернулась до України, роки 4 потому, вона знайшла діда потерпілої та просила поспілкуватися з дитиною, на що він відмовив. Через інтернет ОСОБА_23 знайшов її батько, вони стали спілкуватися, той дав їй мобільний телефон дитини та вона подзвонила їй, після того вони наладили зв`язок. У 2021 році взимку, коли ОСОБА_12 збігла з будинку і чекала її у школі, вона забрала її до себе додому. З того часу потерпіла мешкає із нею. Вона категорично не хотіла повертатися до дідуся. Дитина скаржилась їй, що дідусь з бабусею її били, ображали, що дідусь постійно пив і ні на що не реагував, а бабка її била, за волоси хватала, погрожувала, що розповість у школі, що вона писалася. Потерпілу ОСОБА_14 характеризує виключно з позитивного боку, як розумну, спокійну дитину. Дитина про події сказала правду, вона не могла таке вигадати. Покарати обвинуваченого потрібно суворо;
		показаннями свідка ОСОБА_16 , який є дідусем потерпілої ОСОБА_12 , що з 2016 року, після смерті його доньки, потерпіла мешкала разом із ним, що він був опікуном дитини до грудня 2021 року. Зі ОСОБА_22 вони мешкають цивільним шлюбом з 2010 року. Проживали по вул.Літовченко з 2016-2017 року. 10.12.2020 року вони переїхали на вул.Гарнизонну. Обвинувачений періодично мешкав із ними - по 3-4 місяці, було і по пів року, коли повертався з роботи. Іноді обвинувачений приходив до дому у неадекватному стані - чи-то під дією алкоголю, чи-то інших препаратів, внаслідок чого між ними виникали сварки. Як правило, в пів на четверту ранку вони зі ОСОБА_22 уходили на роботу. ОСОБА_20 залишався із потерпілою вдома наодинці. Про розпусні дії обвинуваченого щодо онуки він дізнався в той день, коли вони посварилися з обвинуваченим, між ними відбулась бійка і викликали поліцію, коли дитина все розповіла співробітникам поліції. Йому особисто онука нічого не розповіла. Він впевнений, що обвинувачений міг вчинити такі насильницькі дії відносно потерпілої, якщо б перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Він, ОСОБА_16 , мало приділяв уваги дитині через зайнятість на роботі, вона з ним не ділилася та більше спілкувалась з його дружиною. Дівчину може охарактеризувати, як скритну та добру дівчинку, іноді неслухняну та вперту, вона відвідувала спортивні гуртки. Після цих подій дитина пішла з дому та з того часу стала мешкати з бабусею - матір`ю свого батька. Він дійсно іноді бив онуку - лозиною чи ременем, коли та погано себе поводила;
		показаннями свідка ОСОБА_17 , яка є цивільною дружиною дідуся потерпілої ОСОБА_12 , що вони забрали до себе потерпілу у віці 6 років, коли знімали житло по АДРЕСА_3 , де дитина відвідувала школу до 6 класу, надалі вони переїхали у велику Корениху на АДРЕСА_2 та за вказаною адресою купили будинок. Обвинувачений працював у Києві, коли повертався з роботи, періодично у них мешкав - коли місяць, іноді менше. Близько о 05.00 ранку вони з чоловіком кожного дня їхали на роботу, після школи дитина залишалась вдома наодинці з обвинуваченим. Їй відомо, що обвинувачений вживав спиртні напої і наркотичні речовини, у такому стані був агресивний. В один день, коли вони прийшли з роботи, обвинувачений з чоловіком посварились і почали битися, коли потерпіла викликала поліцію, і тоді вони дізнались щодо домагань обвинуваченого відносно потерпілої. Потерпіла розповіла їй, що обвинувачений роздягував її, щупав чи заставляв торкатися за свій цей. Сама вона нічого не бачила і не знає. Вона не могла повірити в такі дії обвинуваченого. З онукою у неї склались дуже хороші стосунки. Однак вона могла накричати на онуку та вдарити її, коли та не слухалась, тому вона вважає, що потерпіла побоялась їй розповісти, що трапилось, а про злочинні дії обвинуваченого розповіла її молодшому сину - брату обвинуваченого. Вона надавала дозвіл на вилучення з їх будинку співробітниками поліції речей для проведення експертизи - підковдри, простирадла та клейонкі.
		Вина обвинуваченого також підтверджується оголошеними прокурором та дослідженими cудом письмовими доказами:
		рапортом старшого інспектора чергового Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області, що 19.01.2021 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №1190 як згвалтування за наступною фабулою: 19.01.2021 року о 19.11 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.01.2021 року о 19.09 за адресою: АДРЕСА_2 .Корениха ОСОБА_12 12 років о 17.45 доставлено у супроводу наряду поліції. Підозра на згвалтування. Обставини невідомі. Діагноз лікаря-гінеколога-порушення дівочої пліви не виявлено (т.2 а.с.106);
		рапортом поліцейського УПП в Миколаївські області ОСОБА_24 , що під час несення служби 19.01.2021 року о 14.43 на службовий планшет надійшов виклик домашнє насильство. Прибувши за вказаною адресою, мати заявника пояснила, що її син ОСОБА_7 вчиняє домашнє насильство відносно неї та її чоловіка. В ході розмови було з`ясовано від ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що ОСОБА_7 домагався до неї, роздягав її, приділяв надмірну увагу, вступав з нею в статевий акт проти її волі, перший раз це було пів року тому, останні раз - тиждень тому, що не повідомила про це раніше, бо боялась та соромилась рідних (т.2 а.с.107);
		протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.01.2021 року від ОСОБА_16 щодо вжиття заходів до ОСОБА_7 , який вчинив розпусні дії відносно онуки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.108);
		зворотнім повідомленням МЛШМД від 19.01.2021 року щодо обстеження ОСОБА_12 в приймальному відділенні лікарем гінекологом у зв`язку із скаргою на згвалтування. Оглядом порушень статевих органів, видимих візуальних травм не виявлено. Візуалізовано цілісність дівочої пліви не порушено. ОСОБА_25 без видимих пошкоджень, даних про порушення незайманості немає (т.2 а.с.109);
		відеозаписом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 слідчим суддею Заводського районного суду м.Миколаєва в порядку ст.225 КПК України від 01.02.2022 року. Допит проведено в присутності захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_7 , представника органу опіки та піклування ОСОБА_13 , психолога ОСОБА_26 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12  ОСОБА_16 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_15 .. В ході допиту потерпіла ОСОБА_12 показала, що:
		це було влітку 2020 року. Дід та баба з самого ранку уходять на роботу, вона встає і бере ноутбук, коли прийшов ОСОБА_7 до її кімнати та сказав, щоб вона зробила йому масаж, вона відмовилась, він почав її штовхати, став до неї чіплятися  зняв з неї халат, труси, став лапати її, вона намагалась закричати, прибрати його руки, встати з ліжка, він закрив обличчя рукою. Сказав, якщо вона закричить, до неї на допомогу ніхто не прийде, і він розповість всім і набреше. Закрив її обличчя подушкою та сказав: «Или ты будешь терпеть мой массаж, или будешь сосать». Відвів її до ванної кімнати, де зняв свої труси, сказав, щоб вона стала на коліна та взяла до рота його статевий орган. Їй довелося робити те, що він казав. Їй було дуже неприємно це робити, хотілося зробити з ним щось таке, щоб йому було дуже погано. 10 хвилин це відбувалось, після того ОСОБА_7 став над ванною, де «зробив свої справи», ну, він став над ванною та з його статевого органу полилася біла рідина. Надалі сказав їй піти помитися, щоб не було ніяких слідів. Вона нікому не розповідала про такі випадки, бо боялася, їй би все-одно ніхто не допоміг і дома з нею не залишився. Такі випадки траплялись багато разів, бо ОСОБА_7 розумів, що вона безпорадна. Також на ліжку він лапав її, утримуючи силоміць, він постійно торкався грудей, торкався її полового органу. Так він робив кожен раз, коли приходив. Це було два-три рази на тиждень до того часу, поки вони не переїхали у Велику Корениху. Там їй було максимально страшно. У січні ОСОБА_7 прийшов зранку та став питати, чи є у неї ще хтось. Вона казала, що такі бридкі речі з нею не робить ніхто, він не вірив, казав, якщо вона не розповість йому про це, буде смоктати поки не задихнеться. ОСОБА_7 чи то наркотики приймав, вона бачила, як він брав лампочку, щось з нею робив та насипав туди синій порошок, так він щось курив. Влітку також, коли він прийшов, теж почав її торкатися. Вона казала, що ненавидить його. Тоді все відбувалось так саме, тільки тоді він зняв труси і з неї і з себе. Примусив лягти її на ліжко, перегорнув її і тримав силою, та почав сунути свій статевий орган сюди (дитина показує на ляльці на анальний отвір), у нього не вийшло. Тоді він узяв смазку, почав обмазувати нею свій статевий орган. Їй не було боляче, бо у нього нічого не вийшло. Так було рази чотири влітку 2021 року (т.3 а.с.68-70,120);
		допитом малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , який проведений 01.02.2022 року на базі сектору захисту та соціальної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали та/або стали свідками насильства (модель ОСОБА_27 ). Даний допит є допитом потерпілої, який проведений слідчим суддею Заводського районного суду м.Миколаєва в порядку ст.225 КПК України.(т.3 а.с.51);
		висновком психолого-психіатричної експертизи №308 від 02.06.2021 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_12 ознак відставання в психічному розвитку не виявляє, вона може правильно сприймати важливі для справи обставини. За характером випробувана, спокійна, довірлива, слухняна. В силу своїх вікових і індивідуально-психологічних особливостей, а також особливостей самої ситуації випробувана не в повній мірі могла осмислювати як зовнішню, так і внутрішню картину ситуації, що досліджується у справі, тобто перебувала в безпорадному стані. Дії підозрюваного дитина усвідомлювала більшою мірою, як агресивні по відношенню до себе, що викликають страх, сором і приниження, не дивлячись на формальне розуміння сексуальної спрямованості дій гвалтівника. У неї відзначалася розгубленість, страх, стан високої нервово-психічної напруженості, що істотно знижувало її здатність до надання опору гвалтівнику. Дівчинка не здатна була аналізувати і передбачити наслідки кримінальної ситуації (морально-етичний, фізіологічний компонент), тобто у неї спостерігалося часткове усвідомлення скоєних з нею дій. Досліджувана в справі ситуація стала для підекспертної серйозною психотравмою, вплинула на формування її характеру, особистісних проявів, відносин з оточуючими, тому експертна комісія не рекомендує участь ОСОБА_28 у судовому засіданні, щоб уникнути подальшої психотравматизації дівчинки. У досліджуваній у справі ситуації випробувана перебувала у стресовому стані, стані вираженої нервово-психічної напруги, страху, жаху, відчаю, що в поєднанні з особливостями ситуації і малолітнім віком потерпілої знижувало її здатність до надання активного опору гвалтівнику. Патологічної схильності до фантазування вона не виявляє, рівень сугестивності і підкореності досить високий, що характерно для дітей її віку, орієнтованих на повагу до дорослого авторитету, проте випробувана в ряді випадків виявляє достатню резистентність до відстоювання своєї думки. Потерпіла ОСОБА_12 протягом життя на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждала. В теперішній час будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждає, у тимчасовому хворобливому розладі психіки не перебуває, виявляє психічні порушення невротичного регістру у вигляді Змішаної тривожно-депресивної реакції, (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F43.22 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), причинно-наслідковий зв`язок виникнення яких неможливо встановити за даними матеріалами кримінального провадження) розпусні дії, сімейний конфлікт, наявна судово-слідча ситуація, тощо). За своїм психічним станом потерпіла ОСОБА_12 може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи й давати про це правильні покази (т.2 а.с.249-253);
		висновком судово-психіатричної експертизи №СЕ-19/115-22/1740 ПС від 23.02.2022 року, відповідно до якого психологічні особливості процесу відтворення малолітньою потерпілою ОСОБА_12 обстановки та обставин події за матеріалами відеозапису допиту малолітньої потерпілої, проведеного за її участі 01.02.2022 року у спеціально облаштованому приміщенні для допиту /опитування дітей, сектору захисту та соціально психологічної підтримки в процесі правосуддя дітей, які постраждали та/або стали свідками насильства (модель Барнахус) характеризуються наявністю загальної діалогової активності зі сторони ОСОБА_12 .
		Переважна кількість питань відкритого типу, які не мають активного випереджального характеру, виключають несамостійність відповідей потерпілої та стимулюють до змістовного розширення її повідомлень у відповідності з психологічною специфікою самої процедури допиту.
		Питання альтернативного типу своїм змістом є уточнюючими, логічно та послідовно сформульовані за попереднім повідомленням потерпілої та суттєво не вплинуло на процес розповіді про події. Комунікативна технологія допиту є психологічно згідною, стимулює активність комунікативної діяльності ОСОБА_12 .
		Психологічна характеристика комунікативної діяльності ОСОБА_12 у процесі відтворення нею подій, що відбулись у літній період часу 2020 року за місцем проживання по АДРЕСА_3 , та січня 2021 року за місцем проживання по АДРЕСА_2 , під час проведення допиту за її участю 01.02.2022 року (за матеріалами відеозапису допиту) характеризується комунікативною ініціативністю, цілісністю сюжету.
		Невербальні засоби комунікативної діяльності ОСОБА_12 під час проведення допиту за її участю 01.02.2022 року, виконують функцію супутнього смислового навантаження, ознак суперечностей між її вербальними та невербальними поведінковими проявами не виявляється.
		В поведінці малолітньої потерпілої ОСОБА_12 наявні психологічні особливості, що властиві для самостійного відтворення нею подій, що розслідуються за справою.
		У відеозаписі відтворення обстановки і обставин подій (допиту малолітньої потерпілої), що мало місце 01.02.2022 за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ознак здійснення на неї психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії, не виявлено (т.3 а.с. 79-95);
		характеристикою начальника СЮП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області на потерпілу ОСОБА_12 (мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), відповідно до якої зі слів сусідів малолітня ОСОБА_12 характеризується добре; громадський порядок не порушує; скарг від сусідів та рідних не надходило, до вчинення протиправних дій не схильна; за характером переважають такі риси, як дружелюбність, спокійність, врівноваженість; в поле зору правоохоронних органів не потрапляла, скарги з навчального закладу щодо порушення дисципліни не надходили; конфліктів з учнями школи та з вчителями не має; компроментуючими матеріалами у відношенні ОСОБА_12 орган поліції не володіє (т.2 а.с.231);
		характеристикою інспектора ЮП ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області на потерпілу ОСОБА_12 (мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), відповідно до якої ОСОБА_12 характеризується посередньо; з сусідами стосунки практично не підтримує, має з ними рівні відносини, в конфліктні ситуації не вступає; в зловживанні спиртних напоїв та наркотичних речовин поміченою не була; громадський порядок не порушує; скарг від сусідів та рідних, а також з навчального закладу не надходило; в поле зору правоохоронних органів не потрапляла; компроментуючими матеріалами у відношенні ОСОБА_12 орган поліції не володіє (т.2 а.с.243);
		характеристикою ОСОБА_12 з Миколаївської ЗОШ 1-3 ступенів №23, відповідно до якої ОСОБА_12 під час навчання з 25.01.2021 року зарекомендувала себе як врівноважена, спокійна, позитивна учениця; сприйняття навчальної інформації їй дається добре; має стійку пам`ять, зосереджену увагу, образне мислення, розвинуту мову; добре товаришує з однокласниками; конфліктів з учнями школи та вчителями не має; у спілкуванні та поведінці переважають позитивні риси (т.2 а.с.232);
		розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 12.03.2016 року №48-р, відповідно до якого, на підставі свідоцтва про смерть матері ОСОБА_29 від 26.01.2016 року, витягу з ДРАЦСГ про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 СК України, ОСОБА_12 надано статус дитини-сироти (т.2 а.с.233);
		свідоцтвом про смерть ОСОБА_29 від 26.01.2016 року, відповідно до якого остання померла 22.01.2016 року (т.2 а.с.234);
		рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 24.06.2016 року № 564, відповідно до якого встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_12 ; призначено ОСОБА_16 її опікуном (т.2 а.с.235-236);
		рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 10.08.2022 року № 464, відповідно до якого встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_12 ; призначено ОСОБА_14 її опікуном (т.2 а.с.33);
		свідоцтвом про народження ОСОБА_12 , відповідного до якого датою народження ОСОБА_12 є 10.12.2008 рік (т.2 а.с.237-238);
		довідкою служби у справах дітей ММР адміністрації Заводського району від 16.02.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_12 перебуває на первинному обліку служби у справах дітей з 12.02.2016 року, як дитина-сирота (т.2 а.с.241);
		довідкою ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 09.02.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_12 на профілактичному обліку в ЮП ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області не перебуває та раніше не перебувала (т.2 а.с.242);
		довідками з лікарень про відсутність ОСОБА_12 на психіатричному та наркологічному обліках (т.2 а.с.244-245).
		Судом досліджені також наступні письмові докази, оголошені прокурором:
		витяг з ЄРДР № 12021152030000194 від 19.01.2021, згідно якого 19.01.2021 року до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що відносно малолітньої ОСОБА_12 невстановлена особа вчинила розпусні дії. До ЄРДР внесено відомості за ч.2 ст.156 КК України (т.2 а.с.99-100);
		постанова про призначення групи слідчих від 19.01.2021 року (т.2 а.с. 102);
		постанова про призначення групи прокурорів від 20.01.2021 року (т.2 а.с. 104-105);
		витяг з ЄРДР № 12021152030001573 від 08.11.2021, згідно якого 08.11.2021 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 ч.2 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_7 вчинив щодо малолітньої ОСОБА_12 
		розпусні дії, які мали місце на початку серпня 2020 року (т.3 а.с.1);
		рапорт слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 05.11.2021 року про виявлення кримінального правопорушення та вимога щодо його реєстрації у ЖЄО (т.3 а.с.2);
		рапорт інспектора ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 08.11.2021 року про реєстрацію рапорту співробітника поліції та встановлені обставини (т.3 а.с.3);
		доручення слідчому та постанова про доручення слідчому про проведення досудового розслідування (т.3 а.с.4,5);
		витяг з ЄРДРВ № 12021152030001574 від 08.11.2021, згідно якого 08.11.2021 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 ч.2 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_7 вчинив щодо малолітньої ОСОБА_12 
		розпусні дії, які мали місце на початку січня 2021 року (т.3 а.с.6);
		рапорт слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 05.11.2021 року про виявлення кримінального правопорушення та вимога щодо його реєстрації у ЖЄО (т.3 а.с.7);
		рапорт інспектора ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 08.11.2021 року про реєстрацію рапорту співробітника поліції та встановлені обставини (т.3 а.с.8);
		доручення слідчому та постанова про доручення слідчому про проведення досудового розслідування (т.3 а.с.9,10);
		постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук від 26.11.2021 року (т.3 а.с.11-14);
		ухвала слідчого судді Заводського р/с м.Миколаєва від 23.11.2021 року про дозвіл на затримання ОСОБА_7 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.3 а.с.15-16);
		рапорт ст. о/у Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, що 31.12.2021 року о 10.00 годин працівниками ВКП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області в м.Миколаїв затримано ОСОБА_7 (т.3 а.с.17);
		протокол затримання від 31.12.2021 року, відповідно до якого 31.12.2021 року о 10.00 годин працівниками ВКП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області в м.Миколаєві затримано ОСОБА_7 (т.3 а.с.18-19);
		постанова про відновлення досудового розслідування від 31.12.2021 року (т.3 а.с.20-21);
		постанови слідчого про об`єднання матеріалів досудових розслідувань (т.3 а.с.22-25, 32-22);
		витяг з ЄРДР № 12021152030000195 від 04.02.2022, згідно якого 04.02.2022 на підставі самостійного виявлення слідчим під час досудового розслідування кримінального правопорушення, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 ч.4 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_7 у серпні 2020 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчиняючи щодо малолітньої ОСОБА_12 розпусні дії, завів останню до ванної кімнати, де вчинив дії сексуального характеру, пов`язаного з оральним проникненням в тіло малолітньої з використанням геніталій (т.3 а.с.26-27);
		рапорт слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про виявлення кримінального правопорушення та вимога щодо його реєстрації у ЖЄО (т.3 а.с.29);
		рапорт інспектора ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 04.02.2022 року про реєстрацію рапорту співробітника поліції та встановлені обставини (т.3 а.с.8);
		доручення слідчому та постанова про доручення слідчому про проведення досудового розслідування (т.3 а.с.30-31);
		постанова заступника керівника Окружної прокуратури м.Миколаєва про зміну групи процесуальних керівників (т.3 а.с.32);
		ухвала слідчого судді Заводського р/с м.Миколаєва від 03.03.2021 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадження до 6 місяців (т.3 а.с.32);
		постанова слідчого про створенні і скликання міждисциплінарної команди у складі прокурора, слідчого, законного представника потерпілої, психолога, представника Служби у справах дітей у кримінальному провадженні для допиту в якості потерпілої ОСОБА_12 (т.3 а.с.57-58);
		протокол огляду місця події від 20.01.2021 року, яким оглянуто домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , в ході проведення якого вилучено - медичну клейонку, простиню, пододеяльник, жіночі труси та постановою слідчого від 20.01.2021 року названі речі визнані речовими доказами (т.2 а.с.114-126);
		протокол освідування потерпілої ОСОБА_12 від 19.01.2021 року, яким зафіксовані тілесні ушкодження на тілі потерпілої (т.2 а.с.130-132);
		протокол освідування потерпілої ОСОБА_12 від 19.01.2021 року, в ході якого у потерпілої відібрані мазки із вмістом піхви (т.2 а.с.135-137);
		протокол освідування підозрюваного ОСОБА_7 від 20.01.2021 року, яким зафіксовані тілесні ушкодження на тілі підозрюваного (т.2 а.с.140-142);
		протокол освідування підозрюваного ОСОБА_7 від 20.01.2021 року, яким відібрані мазки з полового органу та зрізи нігтьових пластин з лівої та правої долоні рук (т.2 а.с.145-147);
		протокол відібрання експериментальних зразків від 22.01.2021 року, в ході якого у потерпілої ОСОБА_12 відібрані експериментальні зразки крові і слюни (т.2 а.с.150-152);
		протокол отримання у ОСОБА_7 експериментальних зразків крові і слюни (т.2 а.с.154-155);
		висновок судово-медичної експертизи №67 від 28.01.2021 року, відповідно до якої, дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не є половозрілою. Статева зрілість визначається у віці від 14 до 17 років. Цілісність дівочої пліви не порушена, вона розтяжима, відкриває в нижній частині вхід до піхви до 0.5 см, кільце стиснення присутнє. Судово-медичних данних про введення статевого члену до піхви ОСОБА_12 не мається. Зі слів Нініку -до статевих органів торкались приблизно за тиждень до 19.01.2021, коли вона була оглянута. Тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів та анального отвору не мається. Тілесних ушкоджень, які б свідчили про насильницький або ненасильницький статевий акт, як у природній та у неприродній формі не мається. У ОСОБА_12 малися тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обох лопаток, правої верхньої кінцівки (т.2 а.с.160-162);
		висновок судово-медичної експертизи №96-і від 26.01.2021 року, відповідно до якої кров ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти--А і анти-В ізосерологічної системи АВО (т.2 а.с.157-159);
		висновок судово-медичної експертизи №81-і від 22.01.2021 року, відповідно до якої кров ОСОБА_12 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти -В ізосерологічної системи АВО (т.2 а.с.164-165);
		висновок судово-цитологічної експертизи №64/ц від 26.02.2021 року, відповідно до якої на статевому члені ОСОБА_7 знайдені одиничні клітини, статеву приналежність яких встановити не вдалося із-за недостатньої кількості придатних для обліку клітин в препаратах (т.2 а.с.167-169);
		висновок судово-медичної експертизи № 62/Ц від 19.02.2021 року, відповідно до якого кров ОСОБА_12 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти -В ізосерологічної системи АВО; кров ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти--А і анти-В ізосерологічної системи АВО; на пододіяльнику, наданому на експертизу знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н системи АВО, походження якого не виключається від ОСОБА_20 , від потерпілої Нініку - виключається; на пододіяльнику клітини піхового епітелію не знайдені (т.2 а.с.171-175);
		висновок судово-цитологічної експертизи №63/ц від 16.02.2021 року, відповідно до якої в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_7 кров, клітини буккального і піхвового епітелію не знайдені (т.2 а.с.177-179);
		висновок судово-медичної експертизи №68 від 11.02.2021 року, відповідно до якої у ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи, синців на шиї, синців лівої верхньої кінцівки, синців на спині, синців нижніх кінцівок, які відносяться до категорії легких (т.2 а.с.181-183);    
		психологічний висновок спеціаліста ОСОБА_26 №74 від 22.02.2022 року, відповідно до якого, згідно із результатами допиту можливо стверджувати, що малолітня потерпіла ОСОБА_12 пережила сексуальне, фізичне, психологічне насильство та потребує психотерапевтичної допомоги з боку фахівців- психологів та психотерапевтів (т.3 а.с. 100-101);
		висновок судово-психіатричного експерта №80 від 14.02.2022 року, відповідно до якого у теперешній час ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, недоумство та інший хворобливий стан психіки також не страждає, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебуває, він за своїм психічним станом здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може приймати участь в слідчих діях, надавати правильні покази, розуміти покази свідків, потерпілої та предстати перед судом (т.3 а.с.112-116).
		Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_7 приходить до наступних висновків:
		суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення інкримінованих злочинів відносно потерпілої ОСОБА_12 та критично відноситься до його показань з цього приводу, що між ним і потерпілою ніяких інтимних відносин не було та потерпіла його обмовила під впливом законного представника ОСОБА_14 , яка її схилила до обману задля того, щоб його вигнали з будинку та задля того, щоб ОСОБА_14 оформила над ОСОБА_12 опіку. Також потерпіла схильна до обману та фантазування, тому всі ці обставини вона вигадала, оскільки такі його показання спростовуються показаннями самої потерпілої ОСОБА_12 , яка з впевненістю, вільно, чітко, детально та послідовно розповіла суду про обставини вчинення ОСОБА_7 розпусних дій відносно неї, а також про обставини вчинення ОСОБА_7 її згвалтування.
		Оцінюючи показання неповнолітньої (на час допиту) потерпілої ОСОБА_12 , суд виходить з того, що допит в судовому засіданні неповнолітньої проводився з дотриманням вимог ст. 226, 354 КПК України за участю її законного представника та представника (адвоката). Крім того, такий допит проводився з цього ж приміщення суду (зали судового засідання), де знаходився обвинувачений та його захисник.     
		Суд не має підстав ставити під сумнів показання потерпілої, бо вони, на відміну від показань обвинуваченого, є послідовними, логічними, незмінними впродовж досудового розслідування та судового розгляду, та такими, які не дають можливості їх неоднозначного тлумачення.
		Так, показання потерпілої ОСОБА_12 , надані експертній комісії під час проведення судово-психіатричної експертизи №308 від 02.06.2021 року, надані слідчому судді під час допиту дитини в порядку ст. 225 КПК України, а також надані безпосередньо суду, є узгодженими та послідовними, які не містять протирічь щодо обставин вчинених ОСОБА_20 відносно неї злочинів.
		При цьому, як встановлено названим висновком експертизи, ОСОБА_12 по суті відповідає на запитання, маячних ідей не висловлює, не виявляє обманів сприйняття, схильності до фантазування випробувана не виявляє. Хоча у ОСОБА_12 під час опитування мають місце клінічні ознаки психічних порушень (знижений настрій, підвищена тривожність, розгубленість, плаксивість), однак вони не позбавляють її здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати про них правильні покази. 
		Під час проведення експертом аналізу відеозапису допиту потерпілої ОСОБА_12 , проведеного слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, що зафіксовано висновком судово-психологічної експертизи №СЕ-19/115-22/1740 ПС від 23.02.2022 року, встановлено також, що під час допиту дитини відсутній сугестивний вплив зі сторони психолога, що надало можливість потерпілій самостійно будувати та надавати відповіді на задані питання. Визначено логічний взаємозв`язок у судженнях ОСОБА_12 , комунікативна ініціативність, цілісність сюжету; потерпіла розповідає деталі про місце і час подій, самостійно відтворює події та відповідає на запитання; ознак суперечності між її вербальними та невербальними поведінковими проявами не виявляється; ознак здійснення на неї психологічного впливу під час допиту не виявлено.
		Сукупність вказаних доказів дає можливість суду зробити висновок, що покази потерпілої ОСОБА_12 узгоджені з представленими стороною обвинувачення письмовими доказами, у тому числі з висновками названих вище експертиз, відповідають дійсності, вона дає послідовні та правдиві пояснення про обставини подій з урахуванням її віку та психологічного стану, тому жодних сумнівів у правдивості її показань у суду не виникає.
		Щодо показань малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , наданими слідчому судді Заводського районного суду міста Миколаєва, суд зауважує наступне:
		в судовому засіданні досліджено відеозапис допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України. Допит проведено в присутності захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_7 , представника органу опіки та піклування ОСОБА_13 , психолога ОСОБА_26 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12  ОСОБА_16 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_15 .. Даний допит проведений із дотриманням вимог КПК України, а також Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція 25.10.2007 року), а тому підстав для визнання його недопустимим у колегії суду не має. Доводи обвинуваченого з цього приводу суд відкидає, оскільки, поміж іншого, останній конкретно суду так і не пояснив, у чому ж саме порушено вимоги КПК при його проведенні, зазначивши виключно, що допит проведено у порушенні всіх вимог КПК України.
		Таким чином, встановлені судом обставини спростовують доводи обвинуваченого щодо вигадування потерпілою інкримінованих йому обставин злочинів, як і його доводи, що саме законний представник потерпілої ОСОБА_14 схилила дитину до обману задля того, щоб його вигнали з будинку та задля того, щоб ОСОБА_14 оформила над ОСОБА_12 опіку, оскільки, поміж іншого, як вже було констатовано судом потерпіла давала узгоджені покази, як під час допиту слідчому судді в порядку ст. 225 КПК України, так і безпосередньо суду.. При цьому, на досудовому розслідуванні потерпіла була допитана за участі іншого її законного представника, ОСОБА_14 не була присутня у суді, на час допиту ОСОБА_12 вже не мешкала у будинку дідуся, та не бажала до нього повертатися, тому доводи обвинуваченого щодо причин його обмовляння потерпілою- щоб його вигнали з будинку, є нелогічними та абсурдними, а щодо намагань ОСОБА_14 оформити над ОСОБА_12 опіку - взагалі феєричними, бо суду так і не стало зрозумілим, яким саме чином ОСОБА_20 впливав, чи міг впливати на опікунство над потерпілою.    
		Аналізуючи подальшу лінію сторони захисту (захисника обвинуваченого) щодо обмовляння обвинуваченого через неприязні відносини, що склалися в родині ОСОБА_16 , тому заява останнього про вчинення ОСОБА_20 злочину відносно потерпілої, за думкою захисника, слугувала виключно, щоб позбутися ОСОБА_20 з їх будинку, суд критично відноситься до таких доводів захисника, оскільки як встановлено судом з показань потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_16 , що про розпусні дії обвинуваченого відносно себе ОСОБА_12 повідомила на тлі сімейного конфлікту її дідуся з обвинуваченим, що мало місце 19.01.2021 року співробітникам поліції, які були викликані за фактом домашнього насильства, такі конфлікти між обвинуваченим і ОСОБА_16 дійсно виникали, коли обвинувачений приходив додому нетверезий. ОСОБА_16 онуці уваги не приділяв взагалі, дитина йому нічого не розповідала та останній її періодично бив. Дід та баба більше довіряли ОСОБА_20 , ніж потерпілій, тому про насильницькі дії обвинуваченого потерпіла їм не розповідала. Після зазначених подій ОСОБА_12 з будинку дідуся пішла і з того часу мешкала з бабусею ОСОБА_14 . В суді ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_20 міг вчинити такі насильницькі дії відносно дівчинки, коли перебував у стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння.
		Таким чином, в судовому засіданні не встановлено підстав та причин обмовляти обвинуваченого ОСОБА_7 з боку потерпілої ОСОБА_12 , її законного представника ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_16 , останній добровільність своєї заяви про вчинений злочин відносно ОСОБА_20 у суді підтвердив і вона у суду не викликає сумнів.
		Враховуючи, що місцем вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень є Корабельний та Заводський райони м.Миколаєва, дані райони знаходяться під юрисдикцією МРУП ГУ НП в Миколаївській області, яким і було здійснено досудове розслідування кримінального провадження, що відповідає вимогам ч.1 ст.218 КПК України, суд відхиляє доводи обвинуваченого щодо порушення органом досудового розслідування та прокурором територіальної підслідності даного кримінального провадження. 
		Суд не приймає до уваги доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 щодо недопустимості проведених на досудовому розслідуванні слідчих дій, щодо необхідності виправдання ОСОБА_7 з вказаних підстав, виходячи з наступного.
		щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 20.01.2021 року та висновків експертиз - №62/Ц від 10.02.2021 року, №108-і від 15.02.2021 року, №107-і від 09.02.2021 року з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», бо зразки, які стали підставою для проведення експертиз, отримані в результаті незаконної слідчої дії; а також протоколу відібрання експериментальних зразків в ОСОБА_12 від 19.01.2022 року та висновку експерта №135-і від 12.02.2021 року, який є похідним від названого протоколу.
		Враховуючи, що ані протокол огляду місця події від 20.01.2021, ані висновки експертиз по справі, проведені на підставі отриманих в ході огляду зразків - зокрема, висновок судово-медичної експертизи № 62/Ц від 19.02.2021 року, відповідно до якого на пододеяльнику, наданому на експертизу знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н системи АВО, походження якого не виключається від ОСОБА_20 , від потерпілої Нініку - виключається; на пододеяльнику клітини піхового епітелію не знайдені, як і протокол відібрання експериментальних зразків в ОСОБА_12 від 19.01.2022 року не є, в розумінні ст.84 КПК України, доказами по справі, бо в ході даних слідчих дій не здобуто жодних фактичних обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вони не положені судом у підставу свого рішення в обгрунтування провини обвинуваченого, тому підстав для їх оцінки та вирішення питання на предмет допустимості і належності, суд не вбачає.
		Поміж іншого, судові експертизи №108-і від 15.02.2021 року, №107-і від 09.02.2021 року та №135-і від 12.02.2021 року, які захисник просить визнати, як недопустимий доказ, взагалі не долучені до матеріалів кримінального провадження ані стороною захисту, ані стороною обвинувачення, відтак, судом не досліджені, тому підстав вважати, що вони містять відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження у суду немає.
		Щодо тверджень захисника про недопустимість висновку експерта №СЕ-19/115-22/1740 ПС від 23.02.2022 року, ухвали Заводського р/с м.Миколаєва від 01.02.2022 року, журналу судового засідання від 01.02.2022 року та оптичного диску фіксації від 01.02.2022 року судового засідання в Заводському р/с м.Миколаєва з мотивів того, що, стороні захисту, відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів кримінального провадження, не відкривався відеозапис допиту ОСОБА_12 в суді першої інстанції в порядку ст.225 КПК України, та відеозапис з допитом малолітньої потерпілої на базі сектору захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, що в протоколі відсутня відмітка про надання доступу стороні захисту до відеоматеріалів та речових доказів, про здійснення стороною захисту копіювання цих матеріалів на переносний носій, суд приходить до наступних висновків:
		відповідно до ст.290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику ... про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. ч.9 названої статті передбачає, що сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
		Ознайомлення з матеріалами розслідування є правом сторони захисту, яке вона використовує на власний розсуд. Якщо сторона підтверджує, що ознайомилася з матеріалами, відкритими іншою стороною, або що вона відмовляється від ознайомлення з такими матеріалами, цього достатньо, щоб приписи частин 1  3 та ч. 6 ст. 290 КПК були виконані.
		Сторона, яка відкрила матеріали, не має повноважень контролювати, в якому обсязі і як детально інша сторона ознайомилася з такими матеріалами. Якщо сторона захисту вважає для себе достатнім ознайомитися з письмовими матеріалами, наданими їй слідчим, і підтверджує це іншій стороні, вона тим самим засвідчує, що вимоги ст. 290 КПК іншою стороною виконані.
		Судом встановлено, що 15.04.2022 року, відповідно до повідомлення слідчого (т.4 а.с.76), сторони кримінального провадження повідомлені про завершення досудового розслідування та їм наданий доступ до матеріалів досудового розслідування, натомість ОСОБА_7 від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відмовився, у зв`язку із чим ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.04.2022 року (слідчий суддя ОСОБА_30 ), ОСОБА_7 та його захиснику адвокату ОСОБА_8 встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 22.04.2022 року до 12 години включно. Протоколом від 20.04.2022 року зафіксовано, що підозрюваному та його захиснику доступ до таких матеріалів наданий в підшитому і пронумерованому стані в 2-х томах.
		Враховуючи, що сторона захисту - у даному випадку захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження підтвердив власноруч своїм підписом, заяв та клопотань не подав, а підозрюваний ОСОБА_7 від підпису відмовився, що зафіксовано у протоколі, доступ до таких матеріалів їм наданий в підшитому і пронумерованому стані у 2 двох томах, слід вважати, що сторона захисту письмово підтвердила, що їй було надано доступ до матеріалів із зазначенням їх найменування, яке викладене в описі документів по справі.
		Суд не вбачає обмежень сторони захисту при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження. Закон не вимагає обов`язкового відтворення при ознайомленні цифрових носіїв до протоколів, які є його додатками, а також надання речових доказів слідчим стороні захисту при ознайомленні з матеріалами, що, доречі, вимагає додаткового часу та вчинення низки певних дій - як мінімум, вилучення речових доказів з камери їх зберігання. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
		Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень цим Кодексом.
		У зв`язку з цим, розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявні цифрові носії та речові докази і вона вважатиме за необхідне ознайомитися з ними, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому клопотання про необхідність їх надання для відтворення та огляду.
		Враховуючи, що сторона захисту, відповідно до протоколу, при ознайомленні таких клопотань не заявила, та у названому протоколі письмово підтвердила протилежній стороні (слідчому) факт надання їм доступу до матеріалів, слід вважати, що час для ознайомлення, який сторона захисту витратила для вчинення названої процесуальної дії, їм був достатній. 
		З встановлених судом фактичних обставин суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування стороні захисту було здійснено відкриття матеріалів кримінального провадження у відповідності до вимог КПК України, відтак, суд вважає за необхідне допустити відомості, які містяться в них, як докази.
		Баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.
		У зв`язку із чим, суд окремо звертає увагу, що під час розгляду справи в суді всі додатки до протоколів - у тому числі, які містяться на цифрових носіях, які були у розпорядженні прокурора, судом оглянуті та досліджені.
		Щодо доводів захисника, що психологічний висновок було підготовлено психологом ОСОБА_26 , вона ж повинна була проводити бесіду з ОСОБА_12 , проте в кадрі з потерпілою перебуває та веде бесіду інша неуповноважена особа ОСОБА_19 - вони спростовані відеозаписом до проведення допиту малолітньої потерпілої в режимі ВКЗ, який проведений слідчим суддею Заводського р/с м.Миколаєва в порядку ст.225 КПК України, відповідно до якого допит малолітньої потерпілої проведено у спеціально облаштованому приміщенні для допиту дітей сектору захисту та соціальної психологічної підтримки в процесі правосуддя дітей, які постраждали та/або стали свідками насильства (модель ОСОБА_27 ) за участю психолога ОСОБА_26 , коли судом у тому числі встановлено особу ОСОБА_26 , її анкетні данні, місце роботи, освіта, стаж роботи за спеціальністю, роз`яснено її права та обов`язки відповідно до КПК України, слідчим долучено диплом психолога. Під час допиту потерпілої психолог ОСОБА_26 увесь час перебуває поряд з дитиною та виконує свої безпосередні обов`язки, як психолога.
		Сам по собі факт зазначення на відеозаписі у вікні приміщення для допиту дітей сектору захисту та соціальної психологічної підтримки в процесі правосуддя дітей, прізвища та по-батькові ОСОБА_19 , свідче виключно про найменування названого приміщення, яке надав йому адміністратор облікового запису, а не про присутність у названій слідчій дії вказаної особи.
		Суд також відкидає доводи захисника обвинуваченого щодо невинності ОСОБА_7 , оскільки висновком судово-цитологічної експертизи №63/ц від 16.02.2021 року, в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_7 кров, клітини буккального і піхвового епітелію не знайдені, оскільки зі слів потерпілої ОСОБА_12 (відповідно до висновку судово-медичної експертизи №67 від 28.01.2021 року), до її статевих органів ОСОБА_7 торкався приблизно за тиждень до 19.01.2021, тому відсутність генетичних слідів потерпілої у обвинуваченого зі спливом часу, є цілком очікуваною.
		Згідно з ч. 2 ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом».
		Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Згідно з ч. 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
		Оцінюючи всі докази, надані стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі « Федорченко та Лозенко проти України»).
		Під час судового розгляду встановлено також про обізнаність обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпіла ОСОБА_12 є малолітньою особою (на час вчинення інкримінованого злочину дитині було 11 років), оскільки він періодично мешкав у родині потерпілої, коли остання відвідувала школу; та про відсутність у малолітньої потерпілої ОСОБА_12 добровільної згоди на вчинення дій сексуального характеру, у тому числі пов`язаних із оральним проникненням ОСОБА_7 в її тіло з використанням геніталій. Потерпіла ОСОБА_12 суду пояснювала, що вона кожен раз заперечувала проти таких дій обвинуваченого, постійно чинила йому супротив, намагалася кричати та застосувати силу, однак через застосування до неї обвинуваченим фізичного впливу, у тому числі придушення подушкою, та психологічного впливу - у тому числі погроза здати дитину у дитячий будинок, підпалити будинок тощо, які потерпіла сприймала, як реальні, а також внаслідок вікових та індивідуально-психологічних особливостей та особливостей самої ситуації, остання не в повній мірі могла осмислювати, як зовнішню, так і внутрішню картину ситуації, тобто перебувала у безпорадному стані, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_12 , висновком судово-психіатричного експерта № 308 від 02.06.2021 року та іншими письмовими матеріалами кримінального провадження.
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, винуватість ОСОБА_7 в межах пред`явленого обвинувачення доведена і підстави для перекваліфікації його дій відсутні.
		Зважаючи на специфіку злочинів проти статевої свободи, та взявши до уваги те, що показання потерпілої є одним із основних джерел доказування у цій категорії справ, суд, оцінюючи кожен із представлених доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 152 КК України - у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (згвалтування) та за ч. 2 ст. 156 КК України - у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи.    
		Обставин, що пом`якшують та обтяжчують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		Мотиви призначення судом покарання.
		Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, встановлює що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Відповідно до ст.ст. 17, 19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
		Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
		Законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.
		Норми ч.4 ст. 152, ч.2 ст.156 КК України забороняють вчиняти будь-які дії сексуального характеру, у тому числі пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло потерпілої особи, яка не досягла 14 років, з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, незалежно від її добровільної згоди.
		Ці норми направлені на захист прав дитини як потерпілої особи, тому й запроваджується абсолютна заборона нашкодити її статевій свободі, навіть за її добровільної згоди (щодо вчинення згвалтування). Законодавець, вводячи таке табу на посягання на статеву свободу дитини навіть з урахуванням її добровільної згоди, обґрунтовує своє рішення тим, що особа, яка не досягла чотирнадцяти років, через свій малий вік не може адекватно сприйняти події та усвідомлювати наслідки прийнятого рішення, таким чином перебуває у беспорадному стані.
		З урахуванням ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які скоєні обвинуваченим відносно малолітньої дитини, проти її життя та здоров`я, проти її особистої волі, з посяганням на недоторканість, які мають характер насильницьких, та є систематичними, один з яких є особливо-тяжким, відсутності пом`якшуючих покарання обставин обвинуваченого, тяжкості наслідків - фізичних та моральних страждань, завданих потерпілійта тих наслідків, які можуть негативно проявитися у майбутньому в статевому розвитку неповнолітньої потерпілої, умисної форми вини обвинуваченого у вчиненому; з урахуванням даних щодо особи винного - раніше не судимого, який не має сталих соціальних зв`язків, за місцем мешкання характеризується посередньо, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення злочину - який своїх протиправних дій не усвідомив; на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, для досягнення цілей покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, у вигляді позбавлення волі та на тривалий термін, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім для досягнення мети покарання. 
		Використовуючи дискреційні повноваження при визначенні тривалості покарання, суд перш за все зважає на ту обставину, що обвинуваченим до теперішнього часу не усвідомлено ані сутності вчинених ним злочинів щодо дитини, яка на час вчинення злочинів була малолітньою, ані наслідків, до яких призвели його протиправні дії. Обвинувачений навіть під час допиту в судовому засіданні, який відбувався вже після дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, стверджував про свою невинуватість.
		16 січня 2020 року набрав чинності Закон України від 19 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи».
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи», Кримінальний виконавчий кодекс України доповнено ст. 6-1 та запроваджено в дію Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		За вимогами ч. 1, 4, 5 ст. 6-1 КВК України єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку. До реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду. Інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
		Відповідно до Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2023/5 віл 26.06.2018 р., із змінами та доповненнями, Реєстр - є складовою частиною Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, та містить відомості про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі кримінальні правопорушення знята або погашена в установленому законом порядку.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що інформація щодо ОСОБА_7 підлягає внесенню доЄдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.
		У справі представником потерпілої ОСОБА_12 адвокатом ОСОБА_15 заявлено позов про відшкодування морального збитку з обвинуваченого у сумі 500 000 грн. на користь потерпілої.
		Обвинувачений цивільний позов потерпілої не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що є невинним в інкримінованих правопорушеннях.
		На обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди представник позивача зазначає, що неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_12 завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями у зв`язку із неправомірними, злочинними діями сексуального характеру відносно неї, які позначили негативні зміни у її житті: негативні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, щоденний страх, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, сором та необхідність доводити власну правоту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття обурення, необхідність приймати участь у слідчих та інших процесуальних діях, постійне відтворення ситуації у неодноразових показаннях, втрата впевненості в безпеці свого оточення та довіри до близьких людей.
		Моральна шкода, заподіяна потерпілій ОСОБА_12 , пов`язана із самим фактом скоєних обвинуваченим злочинів відносно потерпілої.
		Факт заподіяння моральної шкоди також підтверджується висновком психолого-психіатричної експертизи №308, яка встановила, що досліджувана у справі ситуація стала для підекспертної серйозною психотравмою, вплинула на її психіку, рівень міжособистісних контактів, відносини з оточуючими.
		Моральний збиток у відповідності зі ст.1167 ЦК України підлягає відшкодуванню обвинуваченим.
		При конкретних обставинах заподіяння шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості доходить висновку про повну обґрунтованість вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди та розмір її компенсації визначає у 500 000 грн., які підлягають стягненню на користь потерпілої з обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.
		Враховуючи наведене, суд додаткове покарання, визначене ч. 2 ст. 156 КК України, обвинуваченому не застосовує, оскільки вчинення такого злочину ОСОБА_7 не було пов`язане з його посадою або заняттям певною діяльністю.
		Враховуючи, що протягом розгляду справи в суді було встановлено, що ОСОБА_7 фактично був затриманий правоохоронними органами у м.Києві 30.12.2021 року о 18.00 годині та надалі доставлений до м.Миколаєва, хоча протоколом про затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, визначений час затримання в приміщенні Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області 10.00 година 31.12.2021 року, і прокурор названий факт підтвердив, не навівши доказів, яким саме чином ОСОБА_7 опинився у м.Миколаєві, слід вважати, що ОСОБА_7 був змушений залишатися поряд із уповноваженою службовою особою, яка його затримала з 18.00 годин 30.12.2021 року, тому саме з цього часу, у відповідності до вимог ст.209 КПК України, слід рахувати строк його затримання.
		Питання про долю речових доказів та процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.100, 124 КПК України.    
		На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376, ч.15ст. 615 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_7  визнати винним за ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України та призначити покарання:
		за ч.4 ст.152 КК України - 13 (тринадцять) років позбавлення волі;
		за ч.2 ст.156 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити шляхом часткового складання призначених покарань - у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Термін відбуття покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання час попереднього ув`язнення з дня його фактичного затримання - з 30 грудня 2021 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжним заходом щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної чинності залишити тримання під вартою.
		Інформацію стосовно ОСОБА_7 включити до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на користь держави вартість судової експертизи у сумі 15 102,56 грн.
		Речові докази по справі, які перебувають на зберіганні в камері схову Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - мобільний телефон Xiaomi Redmi 5а, належний ОСОБА_7 - повернути останньому, як власнику.
		Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...