Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/1802/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2024.
Дата набрання законної сили: 15.10.2024
Номер судового провадження: 51-3414км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141250000241

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 447/1802/22
		провадження № 51-3414км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                     ОСОБА_1 ,
		суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника                                          ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141250000241, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ),
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
		Короткий зміст історії справи 
		За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 05 серпня 2021 року ухвалено виконувати окремо.
		Вирішено питання стосовно речових доказів та судових витрат.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року вирок районного суду змінено. Виключено посилання щодо окремого виконання вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 05 серпня 2021 року. В іншій частині вирок залишено без змін.
		Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він. достовірно знаючи, що в країні діє воєнний стан, оголошений згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та продовжений у передбаченому законом порядку, свідомо ігноруючи особливий стан в Україні, 13 липня 2022 року близько 14 години 30 хвилин, перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» ФОП ОСОБА_8 , що на АДРЕСА_3 , повторно, умисно, із корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, обрізавши протикрадіжні магнітні датчики ножицями в кабінці для примірювання, одягнув на себе дві пари чоловічих штанів марки «Imlion» розміру S синього і чорного кольорів, зверху яких одягнув свої джинсові штани, та, пройшовши повз касу й не оплативши товар, покинув місце злочину з викраденим майном, далі розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди ФОП ОСОБА_8 на суму 400 грн без ПДВ.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі зі змінами прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі  п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння відповідно до ст. 5 КК України. Вимоги мотивує тим, що станом на момент касаційного розгляду набули чинності зміни до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, вплинуло на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність. Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 у 2022 році майна становила 400 грн, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень ПК України настає кримінальна відповідальність, а саме 2481 грн, то кримінальне провадження щодо останнього підлягає закриттю.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу зі змінами, а захисник заперечував проти її задоволення.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
		Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		При цьому положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Мотиви Суду
		Щодо доводів прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України
		09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
		Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить                        від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
		Згідно з ч. 5 підрозд. 1 розд. ХХ ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
		З вироку суду першої інстанції вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 вчинив 13 липня 2022 року.
		Згідно із Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2481 грн, відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1240,5 грн.
		Таким чином, з огляду на зміст положень ПК України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2481 грн.
		З матеріалів кримінального провадження установлено, що діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду ФОП ОСОБА_8 у розмірі 400 грн. 
		Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
		Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові  від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24) дійшла висновку, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
		Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.
		У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України.
		Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
		За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ст. 284 КПК України, у порядку п. 1-2 ч. 2 цього ж положення Кодексу.
		Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, України постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
		За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Ґрунтуючись на положенні ч. 1 ст. 434 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 32 вказаного Кодексу. Взявши до уваги позицію засудженого під час розгляду провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 479-2 КПК України, суд касаційної інстанції при цьому має керуватися ст. 440 КПК України.
		За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Підсумовуючи зазначене, враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна становила 400 грн, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX і положень ПК України настає кримінальна відповідальність, а саме 2481 грн, то колегія суддів вважає, що, з огляду на передбачений ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, інкриміноване діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
		Проте, беручи до уваги, що в касаційній скарзі прокурор просив скасувати лише ухвалу апеляційного суду, а колегія суддів дійшла висновків про закриття кримінального провадження, то останнє на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння; а вирок районного суду в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставіп. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...